Купить Сиофор 500 таблетки 500 мг, 60 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Сиофор
Таблетки, покрытые оболочкой
1 таблетка содержит метформина гидрохлорид 500 мг;
вспомогательные вещества: повидон; гипромеллоза; магния стеарат; макрогол 6000; титана
60 шт.
Сиофор - гипогликемический препарат из группы бигуанидов. Механизм действия метформина связан с его способностью подавлять глюконеогенез, а также образование свободных жирных кислот и окисление жиров.
Метформин не влияет на количество инсулина в крови, но изменяет его фармакодинамику за счет снижения соотношения связанного инсулина к свободному и повышения соотношения инсулина к проинсулину.
Важным звеном в механизме действия метформина является стимуляция усвоения глюкозы мышцами и жировой тканью.
Метформин усиливает кровоток в печени и ускоряет процесс превращения глюкозы в гликоген. Кроме того, метформин вызывает легкий анорексигенный эффект, что помогает больным в соблюдении диеты и замедляет процесс всасывания углеводов в кишечнике.
Снижает уровень триглицеридов, ЛПНП, ЛПОНП. Метформин улучшает фибринолитические свойства крови за счет подавления ингибитора активатора плазминогена тканевого типа.
Сахарный диабет типа 2 (инсулиннезависимый), особенно в сочетании с ожирением при неэффективности диетотерапии.
— сахарный диабет типа 1 (инсулинзависимый);
— полное прекращение собственной секреции инсулина в организме при сахарном диабете типа 2;
— диабетический кетоацидоз, диабетическая прекома, кома;
— нарушения функции печени и/или почек;
— инфаркт миокарда;
— сердечная недостаточность;
— тяжелые заболевания легких с дыхательной недостаточностью;
— тяжелые инфекционные заболевания;
— операции, травмы;
— катаболические состояния (состояния с усиленными процессами распада, например при опухолевых заболеваниях);
— гипоксические состояния;
— хронический алкоголизм;
— молочнокислый ацидоз (в т.ч. в анамнезе);
— беременность;
— лактация (грудное вскармливание);
— соблюдение диеты с ограничением калорийности пищи (менее 1000 ккал/сут);
— детский возраст;
— повышенная чувствительность к метформину или другим компонентам препарата.
Дозу препарата устанавливают индивидуально в зависимости от уровня глюкозы в крови.
Терапию следует проводить с постепенным увеличением дозы, начиная с 0.5-1 г (1-2 таб.) Сиофора 500 или 0.85 г (1 таб.) Сиофора 850. Затем, в зависимости от уровня глюкозы, в крови дозу препарата увеличивают с интервалом в 1 неделю до средней суточной дозы 1.5 г (3 таб.) Сиофора 500 или 1.7 г (2 таб.) Сиофора 850.
Максимальная суточная доза Сиофора 500 - 3 г (6 таб.), Сиофора 850 - 2.55 г (3 таб.).
Препарат следует принимать во время приема пищи, не разжевывая, запивая достаточным количеством жидкости.
Если суточная доза препарата составляет более 1 таб., ее надо разделить на 2-3 приема. Длительность применения Сиофора определяется врачом.
Со стороны пищеварительной системы: боль в животе, диарея, металлический вкус во рту, тошнота, рвота, анорексия (побочные эффекты уменьшаются при постепенном увеличении дозы; прекращение курса лечения и снижение дозы не требуется).
Со стороны системы кроветворения: в единичных случаях - развитие мегалобластной анемии.
Прочие: редко - кожные аллергические реакции.
С осторожностью следует назначать Сиофор пациентам старше 65 лет.
Перед назначением препарата, а также через каждые 6 мес необходимо контролировать функции печени и почек.
Необходимо контролировать уровень лактата в крови не менее 2 раз в год.
Сиофор следует заменить другим гипогликемическим препаратом (например, инсулином) за 2 дня до рентгенологического исследования с в/в введением контрастных веществ, а также за 2 дня до операции под общим наркозом и продолжить еще в течение 2 дней после данного обследования или операции.
В крайне редких случаях (при передозировке препарата, при наличии сопутствующих заболеваний, при алкоголизме) может развиться молочнокислый ацидоз.
Результаты клинических исследований, направленных на изучение гипотензивного эффекта метформина, свидетельствуют о том, что препарат влияет на суточный профиль АД у больных с клиническими проявлениями метаболического (инсулинорезистентного) синдрома Х. Гипотензивный эффект метформина скорее всего непосредственно связан со снижением инсулинорезистентности и гиперинсулинемии, играющими важную роль в активности симпато-адреналовой системы.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
При применении Сиофора не рекомендуется заниматься видами деятельности, требующей концентрации внимания и быстрых психомоторных реакций из-за риска развития гипогликемии.
Усиление гипогликемического действия Сиофора возможно при одновременном приеме с другими гипогликемическими препаратами (производные сульфонилмочевины, инсулин), салицилатами (в т.ч. ацетилсалициловой кислоты), ингибиторами МАО, окситетрациклином, ингибиторами АПФ, бета-адреноблокаторами.
Снижение гипогликемического действия препарата возможно при одновременном приеме глюкокортикоидов, пероральных контрацептивов, гормонов щитовидной железы, производных фенотиазина, диуретиков, производных никотиновой кислоты, симпатомиметиков.
При назначении Сиофора на фоне применения непрямых антикоагулянтов - производных кумарина необходимо тщательно контролировать показатели свертываемости крови.
Прием циметидина может усилить риск развития молочнокислого ацидоза.
При одновременном применении с этанолом возрастает риск развития тяжелых побочных реакций (гипогликемия, молочнокислый ацидоз).
Симптомы: молочнокислый ацидоз (тошнота, рвота, диарея, боли в животе, выраженная слабость, боли в мышцах, учащенное дыхание, спутанность и потеря сознания); возможно развитие гипогликемии, сопровождающейся бледностью кожных покровов, тахикардией, чувством голода, повышенным потоотделением, дрожью, в тяжелых случаях — нарушением сознания.
Лечение: если пациент в сознании, глюкозу или раствор сахара назначают внутрь. При потере сознания вводят в/в 40% раствор глюкозы. После восстановления сознания во избежание повторного развития гипогликемии необходимо дать больному пищу, богатую углеводами.
Препарат следует хранить при комнатной температуре, в защищенном от света месте.
Сиофор
Таблетки, вкриті оболонкою
1 таблетка містить метформіну гідрохлориду 500 мг;
допоміжні речовини: повідон; гіпромелоза; магнію стеарат; макрогол 6000; титану
60 шт.
Сиофор - гіпоглікемічний препарат з групи бигуанидов. Механізм дії метформіну пов'язаний з його здатністю пригнічувати глюконеогенез, а також утворення вільних жирних кислот і окислення жирів.
Метформін не впливає на кількість інсуліну в крові, але змінює його фармакодинаміку за рахунок зниження співвідношення зв'язаного інсуліну до вільного і підвищення співвідношення інсуліну до проинсулину.
Важливою ланкою в механізмі дії метформіну є стимуляція засвоєння глюкози м'язами та жировою тканиною.
Метформін посилює кровотік у печінці й прискорює процес перетворення глюкози в глікоген. Крім того, метформін спричиняє легкий анорексигенный ефект, що допомагає хворим в дотриманні дієти і уповільнює процес всмоктування вуглеводів у кишечнику.
Знижує рівень тригліцеридів, ЛПНЩ, ЛПДНЩ. Метформін покращує фібринолітичні властивості крові за рахунок пригнічення інгібітора активатора плазміногену тканинного типу.
Цукровий діабет типу 2 (інсуліннезалежний), особливо у поєднанні з ожирінням при неефективності дієтотерапії.
- цукровий діабет типу 1 (інсулінозалежний);
- повне припинення власної секреції інсуліну в організмі при цукровому діабеті типу 2;
- діабетичний кетоацидоз, діабетична прекома, кома;
- порушення функції печінки і/або нирок;
- інфаркт міокарда;
- серцева недостатність;
- тяжкі захворювання легенів з дихальною недостатністю;
- тяжкі інфекційні захворювання;
- операції, травми;
- катаболічні стану (стану з посиленими процесами розпаду, наприклад при пухлинних захворюваннях);
- гіпоксичні стану;
- хронічний алкоголізм;
- молочнокислий ацидоз (у т. ч. в анамнезі);
- вагітність;
- лактація (грудне вигодовування);
- дотримання дієти з обмеженням калорійності їжі (менше 1000 ккал/добу);
- дитячий вік;
- підвищена чутливість до метформіну або до інших компонентів препарату.
Дозу препарату встановлюють індивідуально залежно від рівня глюкози в крові.
Терапію слід проводити з поступовим збільшенням дози, починаючи з 0.5-1 г (1-2 таб.) Сиофора 500 або 0.85 г (1 таб.) Сиофора 850. Потім, залежно від рівня глюкози крові, дозу препарату збільшують з інтервалом в 1 тиждень до середньої добової дози 1,5 г (3 таб.) Сиофора 500 або 1.7 г (2 таб.) Сиофора 850.
Максимальна добова доза Сиофора 500 - 3 г (6 таб.), Сиофора 850 - 2.55 м (3 таб.).
Препарат слід приймати під час прийому їжі, не розжовуючи, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Якщо добова доза препарату становить понад 1 таб., її треба розділити на 2-3 прийоми. Тривалість застосування Сиофора визначається лікарем.
З боку травної системи: біль у животі, діарея, металевий смак в роті, нудота, блювання, анорексія (побічні ефекти зменшуються при поступовому збільшенні дози; припинення курсу лікування і зниження дози не потрібне).
З боку системи кровотворення: в поодиноких випадках - розвиток мегалобластної анемії.
Інші: рідко - шкірні алергічні реакції.
З обережністю слід призначати Сиофор пацієнтам старше 65 років.
Перед призначенням препарату, а також через кожні 6 міс необхідно контролювати функції печінки і нирок.
Необхідно контролювати рівень лактату в крові не менше 2 разів на рік.
Сиофор слід замінити іншим гіпоглікемічних препаратів (наприклад, інсуліном) за 2 дні до рентгенологічного дослідження з в/в введенням контрастних речовин, а також за 2 дні до операції під загальним наркозом і продовжити ще протягом 2 днів після цього обстеження або операції.
У вкрай рідкісних випадках (при передозуванні препарату, при наявності супутніх захворювань, при алкоголізмі) може розвинутися молочнокислий ацидоз.
Результати клінічних досліджень, спрямованих на вивчення гіпотензивного ефекту метформіну, свідчать про те, що препарат впливає на добовий профіль артеріального тиску у хворих з клінічними проявами метаболічного (инсулинорезистентного) синдрому Х. Гіпотензивний ефект метформіну швидше за все безпосередньо пов'язаний зі зниженням інсулінорезистентності та гіперінсулінемії, що відіграють важливу роль в активності симпато-адреналової системи.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
При застосуванні Сиофора не рекомендується займатися видами діяльності, що вимагає концентрації уваги та швидких психомоторних реакцій з-за ризику розвитку гіпоглікемії.
Посилення гіпоглікемічної дії Сиофора можливе при одночасному прийомі з іншими гіпоглікемічними препаратами (похідні сульфонілсечовини, інсулін), саліцилатами (у т. ч. ацетилсаліцилової кислоти), інгібіторами МАО, окситетрацикліном, інгібіторами АПФ, бета-адреноблокаторами.
Зниження гіпоглікемічної дії препарату можливе при одночасному прийомі глюкокортикоїдів, пероральних контрацептивів, гормонів щитовидної залози, похідними фенотіазину, діуретиків, похідних нікотинової кислоти, симпатоміметиків.
При призначенні Сиофора на тлі застосування непрямих антикоагулянтів - похідних кумарину необхідно ретельно контролювати показники згортання крові.
Прийом циметидину може посилити ризик розвитку молочнокислого ацидозу.
При одночасному застосуванні з етанолом зростає ризик розвитку тяжких побічних реакцій (гіпоглікемія, молочнокислий ацидоз).
Симптоми: молочнокислий ацидоз (нудота, блювання, діарея, болі в животі, виражена слабкість, болі в м'язах, прискорене дихання, сплутаність і втрата свідомості); можливий розвиток гіпоглікемії, що супроводжується блідістю шкірних покривів, тахікардією, відчуттям голоду, підвищеним потовиділенням, тремтінням, у важких випадках - порушенням свідомості.
Лікування: якщо пацієнт у свідомості, глюкозу або розчин цукру) призначають всередину. При втраті свідомості вводять в/в 40% розчин глюкози. Після відновлення свідомості уникнути повторного розвитку гіпоглікемії необхідно дати хворому їжу, багату вуглеводами.
Препарат слід зберігати при кімнатній температурі, в захищеному від світла місці.