Купить Сингуляр таблетки жевательные 4 мг, 14 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Сингуляр
Жевательные таблетки
В 1 таблетке жевательной содержится: монтелукаст 4 мг.
Вспомогательные вещества: маннитол, целлюлоза микрокристаллическая, гипролоза, железа оксид красный, натрия кроскармеллоза, ароматизатор вишневый, аспартам, магния стеарат.
14 шт.
Сингуляр - антагонист лейкотриеновых рецепторов. Монтелукаст ингибирует цистеинил лейкотриеновых рецепторов эпителия дыхательных путей, проявляя одновременно способность ингибировать бронхоспазм, обусловленный вдыханием цистеинил-лейкотриена LTD4 у пациентов с бронхиальной астмой. Дозы 5 мг достаточно для купирования бронхоспазма, индуцированного LTD4. Применение монтелукаста в дозах, превышающих 10 мг/сут 1 раз/сут, не повышает эффективность препарата. Монтелукаст вызывает бронходилатацию в течение 2 ч после приема внутрь и может дополнять бронходилатацию, вызванную бета2-адреномиметиками.
- Профилактика и длительное лечение бронхиальной астмы у взрослых и детей, начиная с 2-летнего возраста, контроль дневных и ночных симптомов заболевания.
- Облегчение симптомов аллергического ринита (сезонного и круглогодичного) у детей, начиная с 2-х летнего возраста.
Повышенная чувствительность к компонентам препарата. С осторожностью: беременность, период кормления грудью.
Сингуляр следует применять при беременности и в период лактации только в случаях, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода или ребенка.
Препарат принимают внутрь 1 раз/сут независимо от приема пищи.
При бронхиальной астме - 1 таблетка на ночь.
При бронхиальной астме и аллергическом рините - 1 таблетка на ночь.
При аллергическом рините - 1 таблетка в день в индивидуальном режиме, в зависимости от времени наибольшего обострения симптомов.
Сингуляр назначают детям в возрасте от 2 до 5 лет: в дозе 4 мг (1 таб. жевательная) в сутки. Терапевтическое действие Сингуляра с изменением показателей течения бронхиальной астмы развивается в течение суток.
Для пожилых пациентов, пациентов с почечной недостаточностью, пациентов с легкими или среднетяжелыми нарушениями функции печени, а также в зависимости от пола специального подбора дозы не требуется.
В целом, Сингуляр хорошо переносится. Побочные эффекты обычно бывают легкими и, как правило, не требуют отмены препарата. Общая частота побочных эффектов при лечении Сингуляром сопоставима с их частотой при лечении плацебо.
Дети в возрасте от 2 до 5 лет с бронхиальной астмой: в клинических исследованиях Сингуляра в возрастной группе от 2 до 5 лет приняли участие 573 ребенка. По данным 12-недельного плацебо-контролируемого исследования в группе лечения Сингуляром единственным наблюдаемым побочным эффектом, встречающимся с частотой более 1% по сравнению с плацебо, была жажда. Разница между двумя группами лечения не была статистически значимой. При более длительном наблюдении (12 месяцев и более) профиль побочных эффектов не изменился.
Дети в возрасте от 2 до 14 лет с сезонным аллергическим ринитом: в клинических исследованиях Сингуляра в возрастной группе от 2 до 14 лет приняли участие 280 детей. Профиль безопасности препарата у детей был, в целом, схожим с профилем безопасности у взрослых и сопоставим с профилем безопасности плацебо. По данным 2-недельного плацебо-контролированного исследования в группе лечения побочных эффектов, встречавшихся с частотой более 1% по сравнению с плацебо у пациентов не было зарегистрировано.
За время постмаркетингового использования препарата в поступивших отчетах содержалась информация о следующих выявленных побочных эффектах со стороны:
Крови и лимфатической системы: повышенная кровоточивость.
Иммунной системы: реакции гиперчувствительности, в том числе анафилаксия, ангионевротический отек; очень редко - эозинофильная инфильтрация печени.
Нервной системы: сонливость, парестезии/гипостезии; очень редко - судороги.
Сердечно-сосудистой системы: сердцебиение.
Пищеварительной системы: диарея, диспепсия; очень редко - рвота, панкреатит.
Гепатобилиарной системы: редко - холестатический гепатит, повреждение гепатоцитов, чаще всего на фоне сопутствующей медикаментозной терапии или подлежащей патологии печени (алкогольный и другие формы гепатита).
Скелетно-мышечной системы: артралгия, миалгия, мышечные спазмы.
Кожи и подкожно-жировой клетчатки: склонность к формированию гематом, узелковая эритема, зуд, крапивница.
Психо-эмоциональной сферы: возбудимость, агрессивное поведение, беспокойство, аномальные сновидения и галлюцинации, депрессия, бессонница, раздражительность, суицидальное мышление и поведение, тремор.
Сингуляр не рекомендуется назначать для лечения острых приступов бронхиальной астмы. При остром течении бронхиальной астмы пациентам следует назначать лекарственные препараты для проведения купирующей и предупреждающей терапии. Больным бронхиальной астмой рекомендуется всегда иметь при себе препараты экстренной помощи (короткодействующие ингаляционные бета-агонисты). Для купирования острого приступа бронхиальной астмы после физической нагрузки применяют препарат для купирования приступа, т.е., ингаляционный бета-агонист короткого действия. Лечение Сингуляром не гарантирует абсолютную профилактику обострений. В период обострения астмы и необходимости применения для купирования приступов препаратов экстренной помощи (ингаляционных бета-агонистов короткого действия) прекращать прием Сингуляра не следует. Больные с подтвержденной аллергией к ацетилсалициловой кислоте и другим нестероидным противовоспалительным средствам должны на период лечения Сингуляром избегать контакта с этими препаратами, поскольку Си нгуляр, улучшая дыхательную функцию у больных аллергической бронхиальной астмой, тем не менее, не предотвращает вызванную у них НПВП бронхоконстрикцию. Дозу применяемых одновременно с Сингуляром ингаляционных глюкокортикостероидов снижают постепенно под наблюдением врача. Резкая замена ингаляционных или пероральных глюкокортикостероидов Сингуляром недопустима. В редких случаях снижение дозы системных глюкокортикостероидов у больных, получающих одновременно противоастматические препараты, в том числе и блокаторы лейкотриеновых рецепторов, сопровождалось появлением одного или нескольких из ниже перечисленных осложнений: эозинофилии, геморрагической сыпи, ухудшения легочных симптомов, кардиологических осложнений и/или нейропатии, иногда диагностируемой как синдром Чарг-Страуса (системный эозинофильный васкулит). Хотя причинно-следственная связь этих побочных эффектов с лечением антагонистами лейкотриеновых рецепторов не была установлена, следует соблюдать осторожность при снижении дозы системных глюкокортикостероидов в период лечения Сингуляром, а также обеспечить соответствующее наблюдение за больным. Пациенты с фенилкетонурией должны быть проинформированы о том, что Сингуляр содержит в своем составе аспартам в количестве 1,2 мг в одной жевательной таблетке. Возрастных различий профиля эффективности и безопасности Сингуляра не выявлено.
Для пациентов с легкими или среднетяжелыми нарушениями функции печени специального подбора дозы не требуется. Данных о характере фармакокинетики монтелукаста у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью) нет.
Для пациентов с почечной недостаточностью специального подбора дозы не требуется.
Влияние на способность к управлению автотранспортом и работе с механизмами: фактов, свидетельствующих о том, что прием Сингуляра влияет на способность управлять автомобилем или движущимися механизмами не выявлено.
Сингуляр можно назначать вместе с другими лекарственными средствами, которые обычно используют для профилактики и длительного лечения бронхиальной астмы и/или лечения аллергического ринита. Рекомендуемая терапевтическая доза монтелукаста не оказывала клинически значимого влияния на фармакокинетику следующих препаратов: теофиллина, преднизона, преднизолона, пероральных контрацептивов (этинилэстрадиол/норэтинодрел 35/1), терфенадина, дигоксина и варфарина. Значение AUC монтелукаста снижается одновременном приеме фенобарбитала примерно на 40%, что не требует изменений режима дозирования Сингуляра. В исследованиях in vitro установили, что монтелукаст ингибирует изоферментсистемы цитохрома CYP2C8. Однако, при исследовании межлекарственного взаимодействия in vivo монтелукаста и росиглитазона (метаболизируется с участием изофермента CYP 2С8 системы цитохрома) не получили подтверждения ингибирования монтелукастом изофермента CYP 2С8. Т.о, в клинической практике не предполагается влияние монтелукаста на CYP 2С8-опосредованный метаболизм ряда лекарственных препаратов, в том числе паклитаксела, росиглитазона, репаглинида и др. Комбинированное лечение с бронходилататорами: Сингуляр является обоснованным дополнением к монотреапии бронходилататорами, если последние не обеспечивают адекватного контроля бронхиальной астмы. По достижении терапевтического эффекта (обычно после первой дозы) от лечения Сингуляром, можно начать постепенное снижение дозы бронходилататоров.
Комбинированное лечение с ингаляционными глюкокортикостероидами: лечение Сингуляром обеспечивает дополнительный терапевтический эффект больным, применяющим ингаляционные глюкокортикостероиды. По достижении стабилизации можно начать снижение дозы кориткостероида - постепенно и под наблюдением врача. В некоторых случаях допустима полная отмена ингаляционных глюкокортикостероидов, однако резкая замена ингаляционных кортикостероидов на Сингуляр не рекомендуется.
Симптомы: симптомы передозировки Сингуляра у пациентов с хронической бронхиальной астмой при применении в дозе, превышающей 200 мг/сут, в течение 22 недель и в дозе 900 мг/сут - в течение 1 недели, не выявлены. Имеются сообщения об острой передозировке монтелукаста у детей (в дозе не менее 150 мг/сут). Клинические и лабораторные данные при этом свидетельствуют о соответствии профиля безопасности Сингуляра у детей профилю безопасности у взрослых и пациентов пожилого возраста. Наиболее частыми нежелательными явлениями были чувство жажды, сонливость, мидриаз, гиперкинезы и боли в животе.
Лечение: Проведение симптоматической терапии.
Данные о возможности выведения монтелукаста путем перитонеального диализа или гемодиализа отсутствуют.
Хранить в сухом,защищенном от света месте при температуре ниже 30°С.
Сингуляр
Жувальні таблетки
В 1 жувальній таблетці міститься: монтелукаст 4 мг.
Допоміжні речовини: манітол, целюлоза мікрокристалічна, гипролоза, заліза оксид червоний, натрію кроскармелоза, ароматизатор вишневий, аспартам, магнію стеарат.
14 шт.
Сингуляр - антагоніст лейкотриеновых рецепторів. Монтелукаст інгібує цистеинил лейкотриеновых рецепторів епітелію дихальних шляхів, справляючи одночасно здатність інгібувати бронхоспазм, зумовлений вдиханням цистеинил-лейкотрієну LTD4 у пацієнтів з бронхіальною астмою. Дози 5 мг достатньо для купірування бронхоспазму, індукованого LTD4. Застосування монтелукаста в дозах, що перевищують 10 мг/добу 1 раз/добу, не підвищує ефективність препарату. Монтелукаст спричиняє бронходилатацию протягом 2 год після прийому всередину і може доповнювати бронходилатацию, викликану бета2-адреноміметиками.
- Профілактика і тривале лікування бронхіальної астми у дорослих і дітей, починаючи з 2-річного віку, контроль денних і нічних симптомів захворювання.
- Полегшення симптомів алергічного риніту (сезонного і цілорічного) у дітей, починаючи з 2-х річного віку.
Підвищена чутливість до компонентів препарату. З обережністю: вагітність, період годування груддю.
Сингуляр слід застосовувати при вагітності та в період лактації тільки у випадках, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.
Препарат приймають внутрішньо 1 раз/добу незалежно від прийому їжі.
При бронхіальній астмі - 1 таблетка на ніч.
При бронхіальній астмі та алергічному риніті - 1 таблетка на ніч.
При алергічному риніті - 1 таблетка на день в індивідуальному режимі, в залежності від часу найбільшого загострення симптомів.
Сингуляр призначають дітям у віці від 2 до 5 років: у дозі 4 мг (1 таб. жувальна) на добу. Терапевтична дія Сингуляра з зміною показників перебігу бронхіальної астми розвивається протягом доби.
Для літніх пацієнтів, пацієнтів з нирковою недостатністю, пацієнтів з легким або середньотяжким порушеннями функції печінки, а також в залежності від статі спеціального підбору дози не вимагається.
В цілому, Сингуляр добре переноситься. Побічні ефекти зазвичай бувають легкими і, як правило, не вимагають відміни препарату. Загальна частота побічних ефектів при лікуванні Сингуляром порівнянна з їх частотою при лікуванні плацебо.
Діти у віці від 2 до 5 років з бронхіальною астмою: у клінічних дослідженнях Сингуляра у віковій групі від 2 до 5 років взяли участь 573 дитини. За даними 12-тижневого плацебо-контрольованого дослідження у групі лікування Сингуляром єдиним спостережуваним побічним ефектом, що зустрічається з частотою понад 1% порівняно з плацебо, була спрага. Різниця між двома групами лікування не була статистично значущою. При більш тривалому спостереженні (12 місяців і більше) профіль побічних ефектів не змінився.
Діти віком від 2 до 14 років з сезонним алергічним ринітом: у клінічних дослідженнях Сингуляра у віковій групі від 2 до 14 років взяли участь 280 дітей. Профіль безпеки препарату у дітей був, в цілому, схожим з профілем безпеки у дорослих і зіставимо з профілем безпеки плацебо. За даними 2-тижневого плацебо-контрольованого дослідження у групі лікування побічних ефектів, що зустрічалися з частотою понад 1% у порівнянні з плацебо у пацієнтів не було зареєстровано.
За час постмаркетингового застосування препарату в звітах містилася інформація про виявлені побічні ефекти з боку:
Крові та лімфатичної системи: підвищена кровоточивість.
Імунної системи: реакції гіперчутливості, у тому числі анафілаксія, ангіоневротичний набряк; дуже рідко - еозинофільна інфільтрація печінки.
Нервової системи: сонливість, парестезії/гипостезии; дуже рідко - судоми.
Серцево-судинної системи: серцебиття.
Травної системи: діарея, диспепсія; дуже рідко - блювання, панкреатит.
Гепатобіліарної системи: рідко - холестатичний гепатит, ушкодження гепатоцитів, найчастіше на тлі супутньої медикаментозної терапії або підлягає патології печінки (алкогольний та інші форми гепатиту).
Скелетно-м'язової системи: артралгія, міалгія, м'язові спазми.
Шкіри і підшкірно-жирової клітковини: схильність до формування гематом, вузликова еритема, свербіж, кропив'янка.
Психо-емоційної сфери: збудливість, агресивна поведінка, занепокоєння, аномальні сни і галюцинації, депресія, безсоння, дратівливість, суїцидальна мислення та поведінка, тремор.
Сингуляр не рекомендується призначати для лікування гострих нападів бронхіальної астми. При гострому перебігу бронхіальної астми пацієнтам слід призначати лікарські препарати для проведення купирующей і попереджає терапії. Хворим на бронхіальну астму рекомендується завжди мати при собі препарати екстреної допомоги (короткодействующие інгаляційні бета-агоністи). Для купірування гострого нападу бронхіальної астми після фізичного навантаження застосовують препарат для купірування нападу, тобто, інгаляційний бета-агоніст короткої дії. Лікування Сингуляром не гарантує абсолютну профілактику загострень. У період загострення астми та необхідності застосування для купірування нападів препаратів екстреної допомоги (інгаляційних бета-агоністів короткої дії) припиняти прийом Сингуляра не слід. Хворі з підтвердженою алергією до ацетилсаліцилової кислоти та інших нестероїдних протизапальних засобів повинні на період лікування Сингуляром уникати контакту з цими препаратами, оскільки Сі нгуляр, покращуючи дихальну функцію у хворих алергічною бронхіальною астмою, тим не менш, не запобігає викликану у них НПЗП бронхоконстрикцию. Дозу застосовуються одночасно з Сингуляром інгаляційних глюкокортикостероїдів знижують поступово під наглядом лікаря. Різка заміна інгаляційних або пероральних глюкокортикостероїдів Сингуляром неприпустима. У рідкісних випадках зниження дози системних глюкокортикостероїдів у хворих, які отримують одночасно протиастматичні препарати, в тому числі і блокатори лейкотриеновых рецепторів, супроводжувалося появою одного або кількох з нижче перерахованих ускладнень: еозинофілії, геморагічної висипки, погіршення легеневих симптомів, кардіологічних ускладнень та/або нейропатії, іноді диагностируемой як синдром Чарг-Страуса (системний еозинофільний васкуліт). Хоча причинно-наслідковий зв'язок цих побічних ефектів з лікуванням антагоністами лейкотриеновых рецепторів не була встановлена, слід дотримуватися обережності при зниженні дози системних глюкокортикостероїдів у період лікування Сингуляром, а також забезпечити відповідне спостереження за хворим. Пацієнти з фенілкетонурією повинні бути проінформовані про те, що Сингуляр містить у своєму складі аспартам в кількості 1,2 мг в одній жувальній таблетці. Вікових розходжень профілю ефективності і безпеки Сингуляра не виявлено.
Для пацієнтів з легким або середньотяжким порушеннями функції печінки спеціального підбору дози не вимагається. Даних про характер фармакокінетики монтелукаста у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) немає.
Для пацієнтів з нирковою недостатністю зпециального підбору дози не вимагається.
Вплив на здатність до керування автотранспортом і роботи з механізмами: фактів, що свідчать про те, що прийом Сингуляра впливає на здатність керувати автомобілем або рухомими механізмами не виявлено.
Сингуляр можна призначати разом з іншими лікарськими засобами, які зазвичай використовують для профілактики і тривалого лікування бронхіальної астми та/або лікування алергічного риніту. Рекомендована терапевтична доза монтелукаста не надавала клінічно значущого впливу на фармакокінетику таких препаратів: теофіліну, преднизона, преднізолону, пероральних контрацептивів (етинілестрадіол/норэтинодрел 35/1), терфенадину, дигоксину і варфарину. Значення AUC монтелукаста знижується одночасному застосуванні фенобарбіталу приблизно на 40%, що не вимагає змін режиму дозування Сингуляра. У дослідженнях in vitro встановили, що монтелукаст інгібує изоферментсистемы цитохрому CYP2C8. Однак, при дослідженні межлекарственного взаємодії in vivo монтелукаста і росиглитазона (метаболізується за участі ізоферменту CYP 2С8 системи цитохрому) не отримали підтвердження інгібування монтелукастом ізоферменту CYP 2С8. Т. о, у клінічній практиці не передбачається вплив монтелукаста на CYP 2С8-опосередкований метаболізм деяких лікарських препаратів, у тому числі паклітакселу, росиглитазона, репаглинида та ін. Комбіноване лікування з бронходилататорамі: Сингуляр є обґрунтованим доповненням до монотреапии бронходилататорамі, якщо останні не забезпечують адекватного контролю бронхіальної астми. По досягненні терапевтичного ефекту (зазвичай після першої дози) від лікування Сингуляром, можна почати поступове зниження дози бронходилататоров.
Комбіноване лікування з інгаляційними глюкокортикостероїдами: лікування Сингуляром забезпечує додатковий терапевтичний ефект пацієнтам, які застосовують інгаляційні глюкокортикостероїди. По досягненні стабілізації можна почати зниження дози кориткостероида - поступово і під наглядом лікаря. У деяких випадках допустима повна відміна інгаляційних глюкокортикостероїдів, однак різка заміна інгаляційних кортикостероїдів на Сингуляр не рекомендується.
Симптоми: симптоми передозування Сингуляра у пацієнтів з хронічною бронхіальною астмою при застосуванні в дозі, що перевищує 200 мг/добу протягом 22 тижнів та в дозі 900 мг/добу протягом 1 тижня не виявлено. Є повідомлення про гостре передозування монтелукаста у дітей (в дозі не менше 150 мг/добу). Клінічні та лабораторні дані свідчать про відповідність профілю безпеки Сингуляра у дітей профілю безпеки у дорослих і пацієнтів літнього віку. Найбільш частими небажаними явищами були відчуття спраги, сонливість, мідріаз, гіперкінези і болі в животі.
Лікування: Проведення симптоматичної терапії.
Дані про можливість виведення монтелукаста шляхом перитонеального діалізу або гемодіалізу відсутні.
Зберігати в сухому,захищеному від світла місці при температурі нижче 30°С.