Купить Синглон таблетки 4 мг, 28 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Синглон
таблетки
1 таблетка содержит монтелукаста 4 мг
28 шт.
Синглон - блокатор цистеиниловых лейкотриеновых рецепторов CysLT1 (лейкотриенов С4, D4 и Е4 - медиаторы хронического персистирующего воспаления, поддерживающего гиперреактивность бронхов при бронхиальной астме).
Предотвращает избыточное образование секрета в бронхах, отек слизистой оболочки дыхательных путей. Уменьшает тяжесть течения бронхиальной астмы и частоту астматических приступов. Высокоэффективен при приеме внутрь.
Бронхолитическое действие развивается в течение 1 сут и продолжительно сохраняется.
Эффективен у пациентов с легкой персистирующей астмой, не достаточно контролируемой одними бронходилататорами.
Бронхиальная астма (профилактика и длительное лечение), полное или неполное сочетание бронхиальной астмы, рецидивирующего полипоза носа и околоносовых пазух и непереносимости АСК или др. НПВП (в т.ч. в анамнезе), бронхиальная астма физического напряжения, аллрегический ринит.
Гиперчувствительность, детский возраст (до 6 лет).
С осторожностью. Беременность, период лактации.
Синглон принимают внутрь, независимо от приема пищи.
Взрослым и подросткам старше 15 лет - 10 мг 1 раз в сутки, перед сном.
Детям 6-14 лет - по 4 мг/сут.
Cо стороны свертывающей системы крови: повышение склонности к кровотечениям.
Со стороны иммунной системы: реакции гиперчувствительности, в т.ч. анафилаксия; очень редко (
Со стороны психики: ажитация (в т.ч. агрессивное поведение или враждебность), тревожность, депрессия, дезориентация, патологические сновидения, галлюцинации, бессонница, раздражительность, беспокойство, сомнамбулизм, суицидальные мысли и поведение (суицидальность), тремор.
Со стороны нервной системы: головокружение, сонливость, парестезия/гипестезия; очень редко (< 1/10 000) - судороги.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: тахикардия.
Со стороны дыхательной системы: носовые кровотечения, инфекции верхних дыхательных путей.
Со стороны пищеварительной системы: диарея, диспепсия, тошнота, рвота, панкреатит, увеличение активности АЛТ и ACT в крови; очень редко (
Со стороны кожи и подкожных тканей: склонность к формированию гематом, узловатая эритема, многоформная эритема, зуд, сыпь.
Аллергические реакции: ангионевротический отек, крапивница.
Со стороны костно-мышечной системы: артралгия, миалгия, включая мышечные судороги.
Со стороны организма в целом: астения (слабость)/усталость, отеки, пирексия.
Эффективность монтелукаста для приема внутрь в отношении лечения острых приступов бронхиальной астмы не установлена. Поэтому монтелукаст для приема внутрь не рекомендуется применять для лечения острых приступов бронхиальной астмы. Пациентам должны быть даны инструкции всегда иметь при себе препараты экстренной помощи для купирования приступов бронхиальной астмы (ингаляционные бета2-агонисты короткого действия).
Не следует прекращать прием монтелукаста в период обострения астмы и необходимости применения для купирования приступов препаратов экстренной помощи (ингаляционных бета2-агонистов короткого действия).
Пациенты с подтвержденной аллергией к ацетилсалициловой кислоте и другим НПВС не должны принимать эти препараты в период лечения монтелукастом, поскольку монтелукаст, улучшая дыхательную функцию у пациентов с аллергической бронхиальной астмой, тем не менее, не может полностью предотвратить вызванную у них НПВС бронхоконстрикцию.
Дозу ингаляционных ГКС, применяемых одновременно с монтелукастом, можно постепенно снижать под наблюдением врача, однако резкой замены ингаляционных или пероральных ГКС монтелукастом проводить нельзя.
У пациентов, принимавших монтелукаст, были описаны психоневрологические нарушения. Учитывая, что эти симптомы могли быть вызваны другими факторами, неизвестно, связаны ли они с приемом монтелукаста. Врачу необходимо обсудить данные побочные эффекты с пациентами и/или их родителями/опекунами. Пациентам и/или их опекунам необходимо объяснить, что в случае появления подобных симптомов необходимо сообщить об этом лечащему врачу.
Уменьшение дозы системных ГКС у пациентов, получающих противоастматические средства, включая блокаторы лейкотриеновых рецепторов, сопровождалось в редких случаях появлением одной или нескольких следующих реакций: эозинофилия, сыпи, ухудшение легочных симптомов, кардиологические осложнения и/или невропатия, иногда диагностируемая как синдром Чарджа-Стросс, системный эозинофильный васкулит. Хотя причинно-следственной связи этих побочных реакций с терапией антагонистами лейкотриеновых рецепторов не было установлено, при снижении дозы системных ГКС у пациентов, получающих монтелукаст, необходимо соблюдать осторожность и проводить со ответствующее клиническое наблюдение.
При одновременном применении с фенобарбиталом AUC монтелукаста уменьшалась примерно на 40% (коррекция режима монтелукаста не требуется).
В исследованиях in vitro установлено, что монтелукаст ингибирует изофермент CYP2C8, однако при исследовании лекарственного взаимодействия in vivo монтелукаста и роcиглитазона (метаболизируется с участием изофермента CYP2C8 ) не получено подтверждения ингибирования монтелукастом изофермента CYP2C8. Поэтому в клинической практике не предполагается влияние монтелукаста на CYP2С8-опосредованный метаболизм ряда лекарственных препаратов, в т.ч. паклитаксела, росиглитазона, репаглинида.
Монтелукаст является обоснованным дополнением к монотерапии бронходилататорами, если последние не обеспечивают адекватного контроля бронхиальной астмы. По достижении терапевтического эффекта от лечения монтелукастом можно начать постепенное снижение дозы бронходилататоров.
Применение монтелукаста обеспечивает дополнительный терапевтический эффект у пациентов, получающих ингаляционные ГКС. По достижении стабилизации состояния, можно начать постепенное снижение дозы ГКС под наблюдением врача. В некоторых случаях допустима полная отмена ингаляционных ГКС, однако резкая замена ингаляционных кортикостероидов на монтелукаст не рекомендуется.
Отсутствует специфическая информация по лечению передозировки препаратом Синглон. Данных о симптомах передозировки при приеме препарата взрослыми пациентами с бронхиальной астмой в дозе, превышающей 200 мг/сут. в течение 22 недель и в дозе 900 мг/сут. в течение 1 недели не выявлено.
Наблюдались случаи острой передозировки монтелукаста у взрослых и детей при дозе выше 1000 мг (примерно 61 мг/кг для ребенка в возрасте 42 месяцев). Полученные клинические и лабораторные результаты согласовывались с профилем безопасности для взрослых и пациентов детского возраста. Наиболее часто встречающиеся нежелательные явления согласовывались с профилем безопасности монтелукаста и включали боль в животе, сонливость, мидриаз, жажду, головную боль, рвоту и психомоторную гиперактивность.
Отсутствуют данные о возможности выведения монтелукаста при перитонеальном диализе или гемодиализе.
Препарат хранить в недоступном для детей, сухом и защищенном от света месте при температуре не выше 25°С.
2 года.
Синглон
таблетки
1 таблетка містить 4 мг монтелукаста
28 шт.
Синглон - блокатор цистеиниловых лейкотриеновых рецепторів CysLT1 (лейкотрієнів С4, D4 і Е4 - медіатори хронічного персистуючого запалення, підтримує гіперреактивність бронхів при бронхіальній астмі).
Запобігає надмірне утворення секрету в бронхах, набряк слизової оболонки дихальних шляхів. Зменшує тяжкість перебігу бронхіальної астми та частоту астматичних нападів. Високоефективний при прийомі всередину.
Бронхолітичну дію розвивається протягом 1 діб та тривало зберігається.
Ефективний у пацієнтів з легкою персистуючою астмою, не достатньо контрольованою одними бронходилататорамі.
Бронхіальна астма (профілактика і тривале лікування), повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та приносових пазух і нестерпності АСК або інших НПЗЗ (у т. ч. в анамнезі), бронхіальна астма фізичного напруження, аллрегический риніт.
Гіперчутливість, дитячий вік (до 6 років).
З обережністю. Вагітність, період лактації.
Синглон приймають всередину, незалежно від прийому їжі.
Дорослим і підліткам старше 15 років - 10 мг 1 раз на добу, перед сном.
Дітям 6-14 років - по 4 мг/добу.
З боку згортаючої системи крові: підвищення схильності до кровотеч.
З боку імунної системи: реакції гіперчутливості, у т. ч. анафілаксія; дуже рідко (
З боку психіки: ажитація (у т. ч. агресивну поведінку або ворожість), тривожність, депресія, дезорієнтація, патологічні сновидіння, галюцинації, безсоння, дратівливість, неспокій, сомнамбулізм, суїцидальні думки та поведінку (суїцідальність), тремор.
З боку нервової системи: запаморочення, сонливість, парестезія/гіпостезія; дуже рідко (< 1/10 000) - судоми.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія.
З боку дихальної системи: носові кровотечі, інфекції верхніх дихальних шляхів.
З боку травної системи: діарея, диспепсія, нудота, блювання, панкреатит, збільшення активності АЛТ і ACT у крові; дуже рідко (
З боку шкіри та підшкірних тканин: схильність до формування гематом, вузлувата еритема, багатоформна еритема, свербіж, висип.
Алергічні реакції: ангіоневротичний набряк, кропив'янка.
З боку кістково-м'язової системи: артралгія, міалгія, включаючи м'язові судоми.
З боку організму в цілому: астенія (слабкість)/втома, набряки, пірексія.
Ефективність монтелукаста для прийому всередину щодо лікування гострих нападів бронхіальної астми не встановлена. Тому монтелукаст для прийому всередину не рекомендується застосовувати для лікування гострих нападів бронхіальної астми. Пацієнтам мають бути надані інструкції завжди мати при собі препарати екстреної допомоги для купірування нападів бронхіальної астми (інгаляційні бета2-агоністи короткої дії).
Не слід припиняти прийом монтелукаста в період загострення астми та необхідності застосування для купірування нападів препаратів екстреної допомоги (інгаляційних бета2-агоністів короткої дії).
Пацієнти з підтвердженою алергією до ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗЗ не повинні приймати ці препарати в період лікування монтелукастом, оскільки монтелукаст, покращуючи дихальну функцію у пацієнтів з алергічною бронхіальною астмою, тим не менш, не може повністю запобігти викликаній у них НПЗЗ бронхоконстрикцию.
Дозу інгаляційних ГКС, що застосовуються одночасно з монтелукастом, можна поступово знижувати під наглядом лікаря, однак різкої заміни інгаляційних або пероральних ГКС монтелукастом проводити не можна.
У пацієнтів, що приймали монтелукаст, були описані психоневрологічні порушення. Враховуючи, що ці симптоми могли бути викликані іншими факторами, невідомо, чи пов'язані вони з прийомом монтелукаста. Лікарю необхідно обговорити дані побічні ефекти з пацієнтами та/або їх батьками/опікунами. Пацієнтам та/або їх опікунам необхідно пояснити, що у випадку появи подібних симптомів необхідно повідомити про це лікаря.
Зменшення дози системних ГКС у пацієнтів, що одержують протиастматичні засоби, включаючи блокатори лейкотриеновых рецепторів, супроводжувалося в окремих випадках появою одного або декількох наступних реакцій: еозинофілія, висипи, погіршення легеневих симптомів, кардіологічні ускладнення та/або невропатія, іноді диагностируемая як синдром Чарджа-Стросс, системний еозинофільний васкуліт. Хоча причинно-наслідкового зв'язку цих побічних реакцій з терапією антагоністами лейкотриеновых рецепторів не було встановлено, що при зниженні дози системних ГКС у пацієнтів, які отримують монтелукаст, необхідно дотримуватися обережності і проводити з ответствующее клінічне спостереження.
При одночасному застосуванні з фенобарбіталом AUC монтелукаста зменшувалася приблизно на 40% (корекція режиму монтелукаста не потрібно).
В дослідженнях in vitro встановлено, що монтелукаст інгібує ізофермент CYP2C8, однак при дослідженні лікарської взаємодії in vivo монтелукаста і росиглитазона (метаболізується за участі ізоферменту CYP2C8 ) не отримано підтвердження інгібування монтелукастом ізоферменту CYP2C8. Тому в клінічній практиці не передбачається вплив монтелукаста на СУР2С8-опосередкований метаболізм деяких лікарських препаратів, у т. ч. паклітакселу, росиглитазона, репаглинида.
Монтелукаст є обґрунтованим доповненням до монотерапії бронходилататорамі, якщо останні не забезпечують адекватного контролю бронхіальної астми. По досягненні терапевтичного ефекту від лікування монтелукастом можна почати поступове зниження дози бронходилататоров.
Застосування монтелукаста забезпечує додатковий терапевтичний ефект у пацієнтів, які отримують інгаляційні ГКС. По досягненні стабілізації стану, можна почати поступове зниження дози ГКС під наглядом лікаря. У деяких випадках допустима повна відміна інгаляційних ГКС, однак різка заміна інгаляційних кортикостероїдів на монтелукаст не рекомендується.
Відсутня специфічна інформація щодо лікування передозування препаратом Синглон. Даних про симптоми передозування при прийомі препарату дорослими пацієнтами з бронхіальною астмою в дозі, що перевищує 200 мг/добу. протягом 22 тижнів та в дозі 900 мг/добу. протягом 1 тижня не виявлено.
Спостерігалися випадки гострого передозування монтелукаста у дорослих і дітей при дозі понад 1000 мг (приблизно 61 мг/кг для дитини у віці 42 місяців). Отримані клінічні і лабораторні результати узгоджувалися з профілем безпеки для дорослих і пацієнтів дитячого віку. Найбільш часто зустрічаються небажані явища узгоджувалися з профілем безпеки монтелукаста і включали біль у животі, сонливість, мідріаз, спрагу, головний біль, блювання та психомоторну гіперактивність.
Відсутні дані про можливість виведення монтелукаста при перитонеальному діалізі або гемодіалізі.
Препарат зберігати в недоступному для дітей, сухому та захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С.
2 роки.