Купить Симвастатин-сз 20мг таб. п/пл/об. х30 (10таб.х3блист.) (r)
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Симвастатин
Simvastatin
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой содержит:
активные вещества: симвастатин 20 мг
30 таблеток
Симвастатин - гиполипидемическое средство, получаемое синтетическим путем из продукта ферментации Aspergillus terreus, является неактивным лактоном, в организме подвергается гидролизу с образованием гидроксикислотного производного. Активный метаболит ингибирует 3-гидрокси-3-метил-глутарил-КоА-редуктазу (ГМГ-КоА-редуктазу), фермент, катализирующий начальную реакцию образования мевалоната из ГМГ-КоА. Поскольку превращение ГМГ-КоА в мевалонат представляет собой ранний этап синтеза холестерина, то применение Симвастатина не вызывает накопления в организме потенциально токсичных стеролов. ГМГ-КоА легко метаболизируется до ацетил-КоА, который участвует во многих процессах синтеза в организме.
Вызывает понижение содержания в плазме крови триглицеридов (ТГ), липопротеидов низкой плотности (ЛПНП), липопротеидов очень низкой плотности (ЛПОНП) и общего холестерина (в случаях гетерозиготной семейной и несемейной форм гиперхолестеринемии, при смешанной гиперлипидемии, когда повышенное содержание холестерина является фактором риска).
Повышает содержание липопротеидов высокой плотности (ЛПВП) и уменьшает соотно-шение ЛПНП/ЛПВП и общий холестерин/ЛПВП.
Начало проявления эффекта - через 2 недели от начала приема, максимальный терапевтический эффект достигается через 4-6 недель. Действие сохраняется при продолжении лечения, при прекращении терапии содержание холестерина постепенно возвращается к исходному уровню.
Абсорбция высокая. После приема внутрь Cmax в плазме крови достигается примерно через 1.3-2.4 ч и снижается на 90% через 12 ч. Связывание с белками плазмы крови составляет около 95%.
Метаболизируется в печени, имеет эффект "первого прохождения" через печень (гидролизуется с образованием активного производного: бета-гидроксикислоты, обнаружены и другие активные, а также неактивные метаболиты). T1/2 активных метаболитов составляет 1.9 ч.
Выводится преимущественно с каловыми массами (60%) в виде метаболитов. Около 10-15% выводится почками в неактивной форме.
Гиперхолестеринемия:
первичная гиперхолестеринемия (тип IIa и IIb) при неэффективности диетотерапии с низким содержанием холестерина и других немедикаментозных мероприятий (физическая нагрузка и снижение массы тела) у пациентов с повышенным риском возникновения коронарного атеросклероза; комбинированная гиперхолестеринемия и гипертриглицеридемия, не корректируемые специальной диетой и физической нагрузкой.Ишемическая болезнь сердца:
для профилактики инфаркта миокарда, для уменьшения риска смерти, уменьшения риска сердечно-сосудистых нарушений (инсульт или транзиторные ишемические приступы), замедление прогрессирования атеросклероза коронарных сосудов, уменьшения риска процедур реваскуляризации.С осторожностью назначают больным, злоупотребляющим алкоголем, пациентам после трансплантации органов, которым проводится терапия иммунодепрессантами (в связи с повышенным риском возникновения рабдомиолиза и почечной недостаточности); при состояниях, которые могут привести к развитию выраженной недостаточности функции почек, таких как артериальная гипотензия, острые инфекционные заболевания тяжелого течения, выраженные метаболические и эндокринные нарушения, нарушения водно-электролитного баланса, хирургические вмешательства (в т.ч. стоматологические) или травмы; пациентам с пониженным или повышенным тонусом скелетных мышц неясной этиологии; эпилепсии.
Симвастатин может оказывать неблагоприятное воздействие на плод и противопоказан беременным. Имеется несколько сообщений о развитии аномалий у новорожденных, матери которых принимали Симвастатин.
Женщины репродуктивного возраста, принимающие Симвастатин, должны избегать зачатия. Применение Симвастатина не рекомендуется у
Данные о выделении Симвастатина с материнским молоком отсутствуют. При необходимости назначения Симвастатина в период кормления грудью следует учитывать, что многие лекарственные средства выделяются с грудным молоком, и имеется угроза развития тяжелых реакций, поэтому кормление грудью во время приема препарата не рекомендуется.
До начала лечения Симвастатином пациенту следует назначить стандартную гипохолестериновую диету, которая должна соблюдаться в течение всего курса лечения.
Симвастатин следует принимать внутрь 1 раз в сутки вечером, запивая достаточным количеством воды.
Время приема препарата не следует связывать с приемом пищи.
Рекомендуемая доза Симвастатина для лечения гиперхолестеринемии варьирует от 10 до 80 мг 1 раз/сут вечером. Рекомендуемая начальная доза препарата для пациентов с гиперхолестеринемией составляет 10 мг. Максимальная суточная доза — 80 мг.
Изменения (подбор) дозы следует проводить с интервалами в 4 недели. У большинства больных оптимальный эффект достигается при приеме препарата в дозах до 20 мг/сут.
У больных с гомозиготной наследственной гиперхолестеринемией рекомендуемая суточная доза Симвастатина составляет 40 мг 1 раз/сут вечером или 80 мг в 3 приема (20 мг утром, 20 мг днем и 40 мг вечером).
При лечении больных с ишемической болезнью сердца (ИБС) или высоким риском развития ИБС эффективные дозы Симвастатина составляют 20-40 мг/сут. Поэтому рекомендуемая начальная доза у таких больных — 20 мг/сут. Изменения (подбор) дозы следует проводить с интервалами в 4 недели, при необходимости дозу можно увеличить до 40 мг/сут. Если содержание ЛПНП менее 75 мг/дл (1.94 ммоль/л), содержание общего холестерина - менее 140 мг/дл (3.6 ммоль/л), дозу препарата необходимо уменьшить.
У больных пожилого возраста и у больных с легкой или умеренно выраженной степенью почечной недостаточности изменений дозировки препарата не требуется.
У больных с хронической почечной недостаточностью (клиренс креатинина менее 30 мл/мин) или получающих циклоспорин, даназол, гемфиброзил или другие фибраты (кроме фенофибрата), никотиновую кислоту в липидснижающих дозах (≥ 1 г/сутки) в комбинации с Симвастатином, максимальная рекомендуемая доза Симвастатина не должна превышать 10 мг в сутки.
Для пациентов, принимающих амиодарон или верапамил одновременно с Симвастатином, суточная доза не должна превышать 20 мг.
Со стороны пищеварительной системы: возможны боли в животе, запор, метеоризм, тошнота, диарея, панкреатит, рвота, гепатит, повышение активности печеночных ферментов, щелочной фосфокиназы и креатинфосфокиназы (КФК).
Со стороны нервной системы и органов чувств: астенический синдром, головная боль, головокружение, бессонница, мышечные судороги, парестезии, периферическая нейропатия, расплывчатость зрения, нарушение вкусовых ощущений.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: миопатия, миалгия, судороги мышц, слабость; редко - рабдомиолиз.
Аллергические и иммунопатологические реакции: ангионевротический отек, ревматическая полимиалгия, васкулит, тромбоцитопения, увеличение СОЭ, лихорадка, артрит, крапивница, фотосенсибилизация, гиперемия кожи, приливы, одышка, волчаночноподобный синдром, эозинофилия.
Дерматологические реакции: редко кожная сыпь, зуд, алопеция, дерматомиозит.
Прочие: анемия, сердцебиение, острая почечная недостаточность (вследствие рабдомиолиза), снижение потенции.
В начале терапии Симвастатином возможно преходящее повышение уровня печеночных ферментов.
Перед началом терапии и далее регулярно проводить исследование функции печени (контролировать активность печеночных ферментов каждые 6 недель в течение первых 3 мес, затем каждые 8 недель в течение оставшегося первого года, и затем 1 раз в полгода), а также при повышении доз следует проводить тест на определение функции печени. При повышении дозы до 80 мг необходимо проводить тест каждые 3 месяца. При стойком повышении активности трансаминаз (в 3 раза по сравнению с исходным уровнем) прием Симвастатина следует прекратить.
Симвастатин, как и другие ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы, не следует применять при повышенном риске развития рабдомиолиза и почечной недостаточности (на фоне тяжелой острой инфекции, артериальной гипотензии, планируемой большой хирургической операции, травм, тяжелых метаболических нарушений).
Отмена гиполипидемических средств в период беременности не оказывает существенного влияния на результаты длительного лечения первичной гиперхолестеринемии.
У пациентов с пониженной функцией щитовидной железы (гипотиреоз) или при наличии некоторых заболеваний почек (нефротический синдром) при повышении уровня холестерина следует сначала проводить терапию лежащего в основе заболевания.
Симвастатин с осторожностью назначают лицам, которые злоупотребляют алкоголем и/или имеют в анамнезе заболевания печени.
До начала и во время лечения пациент должен находиться на гипохолестериновой диете.
Одновременный прием грейпфрутового сока может усилить степень выраженности побочных явлений, связанных с приемом Симвастатина, поэтому следует избегать их одновременного приема.
Симвастатин не показан в тех случаях, когда имеется гипертриглицеридемия I, IV и V типов.
Лечение Симвастатином может вызывать миопатию, приводящую к рабдомиолизу и почечной недостаточности. Риск возникновения этой патологии возрастает у больных, получающих одновременно с Симвастатином одно или несколько из следующих лекарственных средств: фибраты (гемфиброзил, фенофибрат), циклоспорин, нефазадон, макролиды (эритромицин, кларитромицин), противогрибковые средства из группы азолов (кетоконазол, итраконазол) и ингибиторы протеаз ВИЧ (ритонавир). Риск развития миопатии повышается также у больных с тяжелой почечной недостаточностью.
Все пациенты, начинающие терапию Симвастатином, а также пациенты, которым необходимо увеличить дозу препарата, должны быть предупреждены о возможности возникновения миопатии и необходимости незамедлительного обращения к врачу в случае возникновения необъяснимых болях, болезненности в мышцах, вялости или мышечной слабости, особенно если это сопровождается недомоганием или лихорадкой. Терапия препаратом должна быть немедленно прекращена, если миопатия диагностирована или предполагается.
В целях диагностирования развития миопатии рекомендуется регулярно проводить измерения величины КФК.
При лечении Симвастатином возможно возрастание содержания сывороточной КФК, что следует учитывать при дифферинциальной диагностике болей за грудиной. Критерием отмены препарата служит увеличение содержания КФК в сыворотке крови более чем в 10 раз относительно верхних границ нормы. У больных с миалгией, миастенией и/или выраженным повышением активности КФК лечение препаратом прекращают.
Препарат эффективен как в виде монотерапии, так и в сочетании с секвестрантами желчных кислот.
В случае пропуска текущей дозы препарат необходимо принять как можно скорее. Если наступило время следующей дозы, дозу не удваивать.
Пациентам с тяжелой почечной недостаточностью лечение проводят под контролем функции почек.
Длительность применения препарата определяется лечащим врачом индивидуально.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
О неблагоприятном влиянии препарата на способность управлять автомобилем и работу с механизмами не сообщалось.
Цитостатики, противогрибковые средства (кетоконазол, итраконазол), фибраты, высокие дозы никотиновой кислоты, иммунодепрессанты, эритромицин, кларитромицин, телитромицин, ингибиторы ВИЧ-протеазы, нефазодон повышают риск развития миопатии.
Циклоспорин или даназол: риск развития миопатии/рабдомиолиза увеличивается при совместном назначении циклоспорина или даназола с высокими дозами Симвастатина.
Другие гиполипидемические средства, способные вызывать развитие миопатии: риск развития миопатии повышается при совместном назначении других гиполипидемических средств, которые не являются мощными ингибиторами CYP3А4, но способные вызвать миопатию в условиях монотерапии. Такие как гемфиброзил и другие фибраты (кроме фенофибрата), а также никотиновая кислота в дозе ≥ 1 г в сутки.
Амиодарон и верапамил: риск развития миопатии увеличивается при совместном приеме амиодарона или верапамила с высокими дозами Симвастатина.
Дилтиазем: риск развития миопатии незначительно увеличивается у пациентов, получающих дилтиазем одновременно с Симвастатином в дозе 80 мг.
Симвастатин потенцирует действие пероральных антикоагулянтов (например, фенпрокумон, варфарин) и увеличивает риск возникновения кровотечений, что требует необходимости проведения контроля показателей свертываемости крови до начала лечения, а также достаточно часто в начальный период терапии. Как только достигается стабильный уровень показателя протромбинового времени или Международного Нормализованного Отношения (МНО), его дальнейший контроль следует проводить с интервалами, рекомендуемыми для пациентов, получающих терапию антикоагулянтами. При изменении дозировки или прекращении приема Симвастатина также следует проводить контроль протромбинового времени или МНО по вышеизложенной схеме.
Терапия Симвастатином не вызывает изменений протромбинового времени и риска кровотечений у пациентов, не принимающих антикоагулянты.
Повышает уровень дигоксина в плазме крови.
Колестирамин и колестипол снижают биодоступность (применение Симвастатина возможно через 4 часа после приема указанных лекарственных средств, при этом отмечается аддитивный эффект).
Сок грейпфрута содержит один или более компонентов, которые ингибируют CYP3А4 и могут повышать концентрацию в плазме крови средств, метаболизирующихся CYP3А4. Увеличение активности ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы после употребления 250 мл сока в день является минимальным и не имеет клинического значения. Однако потребление большого объема сока (более 1 л в день) при приеме Симвастатина значительно увеличивает уровень ингибирующей активности в отношении ГМГ-КоА-редуктазы в плазме крови. В связи с этим необходимо избегать потребления сока грейпфрута в больших количествах.
Ни в одном из известных нескольких случаев передозировки (максимально принятая доза 450 мг) специфических симптомов выявлено не было.
Лечение: вызвать рвоту, принять активированный уголь, провести симптоматическую терапию. Следует контролировать функции печени и почек, уровень КФК в сыворотке крови.
При развитии миопатии с рабдомиолизом и острой почечной недостаточности (редкий, но тяжелый побочный эффект) следует немедленно прекратить прием препарата и ввести больному диуретик и натрия бикарбонат (в/в инфузия). При необходимости показан гемодиализ.
Рабдомиолиз может вызывать гиперкалиемию, которую можно устранить внутривенным введением кальция хлорида или кальция глюконата, инфузией глюкозы с инсулином, использованием калиевых ионообменных сорбентов или, в тяжелых случаях, с помощью гемодиализа.
В сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25°С. Хранить в недоступном для детей месте.
3 года.
Симвастатин
Simvastatin
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить:
активні речовини: симвастатин 20 мг
30 таблеток
Симвастатин - гіполіпідемічна засіб, що отримується синтетичним шляхом із продукту ферментації Aspergillus terreus, є неактивним лактоном, в організмі піддається гідролізу з утворенням гидроксикислотного похідного. Активний метаболіт інгібує 3-гідрокси-3-метил-глутарил-КоА-редуктазу (ГМГ-КоА-редуктазу), фермент, що каталізує початкову реакцію утворення мевалоната з ГМГ-КоА. Оскільки перетворення ГМГ-КоА в мевалонат являє собою ранній етап синтезу холестерину, то застосування Симвастатину не викликає накопичення в організмі потенційно токсичних стеролів. ГМГ-КоА легко метаболізується до ацетил-КоА, який бере участь у багатьох процесах синтезу в організмі.
Викликає зниження вмісту в плазмі крові тригліцеридів (ТГ), ліпопротеїдів низької щільності (ЛПНЩ), ліпопротеїдів дуже низької щільності (ЛПДНЩ) і загального холестерину (у випадках гетерозиготною сімейної та несімейної форм гіперхолестеринемії, при змішаній гіперліпідемії, коли підвищений вміст холестерину є фактором ризику).
Підвищує вміст ліпопротеїдів високої щільності (ЛПВЩ) і зменшує соотно-шення ЛПНЩ/ЛПВЩ і загальний холестерин/ЛПВЩ.
Початок прояву ефекту - через 2 тижні від початку прийому, максимальний терапевтичний ефект досягається через 4-6 тижнів. Дія зберігається при продовженні лікування, при припиненні терапії вміст холестерину поступово повертається до вихідного рівня.
Абсорбція висока. Після прийому всередину Cmax в плазмі крові досягається приблизно через 1.3-2.4 год і знижується на 90% через 12 год. Зв'язування з білками плазми становить близько 95%.
Метаболізується в печінці, має ефект "першого проходження" через печінку (гідролізується з утворенням активного похідного: бета-гідроксикислоти, виявлені й інші активні, а також неактивні метаболіти). T1/2 активних метаболітів становить 1.9 ч.
Виводиться переважно з каловими масами (60%) у вигляді метаболітів. Близько 10-15% виводиться нирками в неактивній формі.
Гіперхолестеринемія:
первинна гіперхолестеринемія (тип IIa і IIb) при неефективності дієтотерапії з низьким вмістом холестерину та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження і зниження маси тіла) у пацієнтів з підвищеним ризиком виникнення коронарного атеросклерозу; комбінована гіперхолестеринемія і гіпертригліцеридемія, не коригована спеціальною дієтою і фізичним навантаженням.Ішемічна хвороба серця:
для профілактики інфаркту міокарда, для зменшення ризику смерті, зменшення ризику серцево-судинних порушень (інсульт або транзиторні ішемічні напади), уповільнення прогресування атеросклерозу коронарних судин, зменшення ризику процедур реваскуляризації.З обережністю призначають хворим, які зловживають алкоголем, пацієнтам після трансплантації органів, яким проводиться терапія імунодепресантами (у зв'язку з підвищеним ризиком виникнення рабдоміолізу і ниркової недостатності); при станах, які можуть призвести до розвитку вираженої недостатності функції нирок, таких як артеріальна гіпотензія, гострі інфекційні захворювання тяжкого перебігу, виражені метаболічні та ендокринні порушення, порушення водно-електролітного балансу, хірургічні втручання (у т. ч. стоматологічні) або травми; пацієнтам зі зниженим або підвищеним тонусом скелетних м'язів неясної етіології; епілепсії.
Симвастатин може чинити несприятливий вплив на плід і протипоказаний вагітним. Є кілька повідомлень про розвиток аномалій у новонароджених, матері яких приймали Симвастатин.
Жінки репродуктивного віку, які приймають Симвастатин, повинні уникати зачаття. Застосування Симвастатину не рекомендується у
Дані про виділення Симвастатину з материнським молоком відсутні. При необхідності призначення Симвастатину в період годування груддю слід враховувати, що багато лікарських засобів виділяються з грудним молоком, і є загроза розвитку тяжких реакцій, тому годування груддю під час прийому препарату не рекомендується.
До початку лікування Симвастатином пацієнту слід призначити стандартну гіпохолестеринову дієту, яка повинна дотримуватися протягом усього курсу лікування.
Симвастатин слід приймати внутрішньо 1 раз на добу ввечері, запиваючи достатньою кількістю води.
Час прийому препарату не слід пов'язувати з прийомом їжі.
Рекомендована доза Симвастатину для лікування гіперхолестеринемії варіює від 10 до 80 мг 1 раз/добу ввечері. Рекомендована початкова доза препарату для пацієнтів з гіперхолестеринемією становить 10 мг. Максимальна добова доза - 80 мг.
Зміни (підбір дози слід проводити з інтервалами в 4 тижні. У більшості хворих оптимальний ефект досягається при прийомі препарату в дозах до 20 мг/добу.
У хворих з гомозиготною спадковою гіперхолестеринемією рекомендована добова доза Симвастатину становить 40 мг 1 раз/добу ввечері або 80 мг в 3 прийоми (20 мг вранці, 20 мг вдень і 40 мг ввечері).
При лікуванні хворих з ішемічною хворобою серця (ІХС) або високим ризиком розвитку ІХС ефективні дози Симвастатину становлять 20-40 мг/добу. Тому рекомендована початкова доза у таких хворих - 20 мг/добу. Зміни (підбір дози слід проводити з інтервалами в 4 тижні, при необхідності дозу можна збільшити до 40 мг/добу. Якщо вміст ЛПНЩ менше 75 мг/дл (1.94 ммоль/л), вміст загального холестерину - менше 140 мг/дл (3.6 ммоль/л), дозу препарату необхідно зменшити.
У хворих літнього віку та у хворих з легкою або помірно вираженою ступенем ниркової недостатності змін дозування препарату не потрібна.
У хворих з хронічною нирковою недостатністю (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв) або отримують циклоспорин, даназол, гемфіброзил або інші фібрати (крім фенофибрата), нікотинову кислоту в ліпідснизуючих дозах (≥ 1 г/добу) в комбінації із Симвастатином, максимальна рекомендована доза Симвастатину не повинна перевищувати 10 мг на добу.
Для пацієнтів, які приймають аміодарон або верапаміл одночасно з Симвастатином, добова доза не повинна перевищувати 20 мг.
З боку травної системи: можливі болі в животі, запор, метеоризм, нудота, діарея, панкреатит, блювання, гепатит, підвищення активності печінкових ферментів, лужної фосфокиназы та креатинфосфокінази (КФК).
З боку нервової системи і органів чуття: астенічний синдром, головний біль, запаморочення, безсоння, м'язові судоми, парестезії, периферична нейропатія, розпливчастість зору, порушення смакових відчуттів.
З боку опорно-рухового апарату: міопатія, міалгія, судоми м'язів, слабкість; рідко - рабдоміоліз.
Алергічні та імунопатологічні реакції: ангіоневротичний набряк, ревматична поліміалгія, васкуліт, тромбоцитопенія, збільшення ШОЕ, лихоманка, артрит, кропив'янка, фотосенсибілізація, гіперемія шкіри, припливи, задишка, вовчакоподібний синдром, еозинофілія.
Дерматологічні реакції: рідко-шкірний висип, свербіж, алопеція, дерматоміозит.
Інші: анемія, серцебиття, гостра ниркова недостатність (внаслідок рабдоміолізу), зниження потенції.
На початку терапії Симвастатином можливе тимчасове підвищення рівня печінкових ферментів.
Перед початком терапії і далі регулярно проводити дослідження функції печінки (контролювати активність печінкових ферментів кожні 6 тижнів протягом перших 3 місяців, потім кожні 8 тижнів протягом решти першого року, потім 1 раз на півроку), а також при підвищенні дози слід проводити тест на визначення функції печінки. При підвищенні дози до 80 мг необхідно проводити тест кожні 3 місяці. При стійкому підвищенні активності трансаміназ (в 3 рази порівняно з вихідним рівнем) прийом Симвастатину слід припинити.
Симвастатин, як і інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази, не слід застосовувати при підвищеному ризику розвитку рабдоміолізу і ниркової недостатності (на тлі тяжкої гострої інфекції, артеріальної гіпотензії, планованої великої хірургічної операції, травми, тяжких метаболічних порушень).
Скасування гіполіпідемічних засобів у період вагітності не чинить істотного впливу на результати довготривалого лікування первинної гіперхолестеринемії.
У пацієнтів зі зниженою функцією щитовидної залози (гіпотиреоз) або при наявності деяких захворювань нирок (нефротичний синдром) при підвищенні рівня холестерину слід спочатку проводити терапію лежить в основі захворювання.
Симвастатин з обережністю призначають особам, які зловживають алкоголем та/або мають в анамнезі захворювання печінки.
До початку і під час лікування пацієнт повинен перебувати на гипохолестериновой дієті.
Одночасний прийом грейпфрутового соку може підсилити ступінь вираженості побічних явищ, пов'язаних з прийомом Симвастатину, тому слід уникати їх одночасного застосування.
Симвастатин не показаний у тих випадках, коли є гіпертригліцеридемія I, IV та V типів.
Лікування Симвастатином може викликати міопатію, що приводить до рабдомиолизу і ниркової недостатності. Ризик виникнення цієї патології зростає у хворих, які отримують одночасно з Симвастатином одне або декілька з наступних лікарських засобів: фібрати (гемфіброзил, фенофібрат), циклоспорин, нефазадон, макроліди (еритроміцин, кларитроміцин), протигрибкові засоби з групи азолів (кетоконазол, ітраконазол) та інгібітори протеаз ВІЛ (ритонавір). Ризик розвитку міопатії підвищується також у хворих з тяжкою нирковою недостатністю.
Всі пацієнти, які починають терапію Симвастатином, а також пацієнти, котрим необхідно збільшити дозу препарату, повинні бути попереджені про можливість виникнення міопатії та необхідність негайного звернення до лікаря у разі виникнення непояснених болях, болючості у м'язах, млявості чи м'язової слабкості, особливо якщо це супроводжується нездужанням або пропасницею. Терапія препаратом повинна бути негайно припинена, якщо міопатія діагностована або передбачається.
З метою діагностування розвитку міопатії рекомендується регулярно проводити вимірювання величини КФК.
При лікуванні Симвастатином можливе зростання вмісту сироваткової КФК, що слід враховувати при дифферинциальной діагностиці болю за грудиною. Критерієм відміни препарату служить збільшення вмісту КФК в сироватці крові більш ніж у 10 разів відносно верхніх меж норми. У хворих з міалгією, міастенією та/або вираженим підвищенням активності КФК лікування препаратом припиняють.
Препарат ефективний як у вигляді монотерапії, так і в поєднанні з секвестрантами жовчних кислот.
У разі пропуску поточної дози препарат необхідно прийняти якомога швидше. Якщо настав час наступної дози, дозу не подвоювати.
Пацієнтам з тяжкою нирковою недостатністю лікування проводять під контролем функції нирок.
Тривалість застосування препарату визначається лікарем індивідуально.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Про несприятливий вплив препарату на здатність керувати автомобілем та роботу з механізмами не повідомлялося.
Цитостатики, протигрибкові засоби (кетоконазол, ітраконазол), фібрати, високі дози нікотинової кислоти, імунодепресанти, еритроміцин, кларитроміцин, телітроміцин, інгібітори ВІЛ-протеази, нефазодон підвищують ризик розвитку міопатії.
Циклоспорин або даназол: ризик розвитку міопатії/рабдоміолізу збільшується при одночасному призначенні циклоспорину або даназола з високими дозами Симвастатину.
Інші гіполіпідемічні засоби, здатні викликати розвиток міопатії: ризик розвитку міопатії підвищується при спільному призначенні інших гіполіпідемічних засобів, які не є потужними інгібіторами CYP3A4, але здатні спричиняти міопатію в умовах монотерапії. Такі як гемфіброзил та інші фібрати (крім фенофибрата), а також нікотинова кислота в дозі ≥ 1 г на добу.
Аміодарон і верапаміл: ризик розвитку міопатії збільшується при спільному прийомі аміодарону або верапамілу з високими дозами Симвастатину.
Дилтіазем: ризик розвитку міопатії незначно збільшується у пацієнтів, які отримують дилтіазем одночасно із Симвастатином у дозі 80 мг.
Симвастатин потенціює дію пероральних антикоагулянтів (наприклад, фенпрокумон, варфарин) і збільшує ризик виникнення кровотеч, що потребує необхідності проведення контролю показників згортання крові до початку лікування, а також досить часто в початковий період терапії. Як тільки досягається стабільний рівень показника протромбінового часу або Міжнародного Нормалізованого Відношення (МНВ), його подальший контроль слід проводити з інтервалами, що рекомендовані для пацієнтів, які отримують терапію антикоагулянтами. При зміні дозування або припиненні прийому Симвастатину також слід проводити контроль протромбінового часу або МНО за вищевикладеною схемою.
Терапія Симвастатином не спричиняє змін протромбінового часу та ризику кровотеч у пацієнтів, які не приймають антикоагулянти.
Підвищує рівень дигоксину у плазмі крові.
Холестерамін та колестипол знижують біодоступність (застосування Симвастатину можливе через 4 години після прийому зазначених лікарських засобів, при цьому відзначається адитивний ефект).
Сік грейпфрута містить один або більше компонентів, які інгібують CYP3A4 і можуть підвищити концентрацію в плазмі крові засобів, які метаболізуються CYP3A4. Збільшення активності інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази після вживання 250 мл соку на день є мінімальним і не має клінічного значення. Однак споживання великої кількості соку (більше 1 л на день) при прийомі Симвастатину значно збільшує рівень інгібуючої активності відносно ГМГ-КоА-редуктази в плазмі крові. У зв'язку з цим необхідно уникати споживання соку грейпфрута у великих кількостях.
Ні в одному з відомих декількох випадків передозування (максимально прийнята доза 450 мг) специфічних симптомів виявлено не було.
Лікування: викликати блювання, прийняти активоване вугілля, провести симптоматичну терапію. Слід контролювати функції печінки і нирок, рівень КФК у сироватці крові.
При розвитку міопатії з рабдоміоліз і гострої ниркової недостатності (рідко, але важкий побічний ефект) слід негайно припинити прийом препарату і ввести хворому діуретик і натрію бікарбонат (в/в інфузія). При необхідності показаний гемодіаліз.
Рабдоміоліз може викликати гіпокаліємію, яку можна усунути внутрішньовенним введенням кальцію хлориду або кальцію глюконату, інфузією глюкози з інсуліном, використанням калієвих іонообмінних сорбентів або, у важких випадках, за допомогою гемодіалізу.
У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
3 роки.