Купить Селектра таблетки 10 мг, 28 шт.

Селектра

таблетки покрытые оболочкой

1 таблетка содержит эсциталопрама 10 мг

28 шт.

Селектра - антидепрессант, селективно ингибирует обратный захват серотонина; повышает концентрацию нейромедиатора в синаптической щели, усиливает и пролонгирует действие серотонина на постсинаптические рецепторы. Эсциталопрам практически не связывается с серотониновыми (5-HT), дофаминовыми (D1 и D2), альфа-адренергическими, гистаминовыми, м-холинорецепторами, а также бензодиазепиновыми и опиатными рецепторами. Антидепрессивный эффект обычно развивается через 2-4 нед после начала лечения. Максимальный терапевтический эффект лечения панических расстройств достигается примерно через 3 мес после начала лечения.

Депрессия, панические расстройства (в т.ч. с агорафобией).

Гиперчувствительность, одновременный прием ингибиторов МАО, возраст до 15 лет, беременность, период лактации.

Селектра принимают внутрь, вне зависимости от приема пищи. Депрессивные эпизоды: по 10-20 мг 1 раз в сутки. После исчезновения симптомов депрессии, необходимо продолжать терапию для закрепления полученного эффекта в течение 6 мес. Панические расстройства (в т.ч. с агорафобией): по 5 мг/сут в течение первой недели, затем по 10-20 мг/сут. Максимальная суточная доза - 20 мг. Длительность лечения - несколько месяцев. При прекращении лечения доза должна постепенно снижаться в течение 1-2 нед для того, чтобы избежать возникновения синдрома "отмены". У пожилых пациентов (старше 65 лет) рекомендуемая доза - 5 мг/сут, максимальная суточная доза - 10 мг. При легкой и умеренной почечной недостаточности коррекции дозы не требуется. Рекомендуемая начальная доза при сниженной функции печени в течение первых двух недель лечения составляет 5 мг/сут. В зависимости от индивидуальной реакции пациента доза может быть увеличена до 10 мг/сут. Для пациентов со слабой активностью изофермента CYP2С19 рекомендуемая начальная доза в течение первых двух недель лечения - 5 мг/сут. В зависимости от индивидуальной реакции пациента доза может быть увеличена до 10 мг/сут.

Со стороны ЦНС: головокружение, слабость, бессонница или сонливость, судороги, тремор, двигательные нарушения, серотониновый синдром (ажитация, тремор, миоклонус, гипертермия), галлюцинации, мания, спутанность сознания, ажитация, тревога, деперсонализация, панические атаки, повышенная раздражительность, расстройства зрения. Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, сухость слизистой оболочки полости рта, нарушения вкусовых ощущений, снижение аппетита, диарея, запор. Со стороны ССС: ортостатическая гипотензия. Со стороны эндокринной системы: снижение секреции АДГ, галакторея. Со стороны мочеполовой системы: снижение либидо, импотенция, нарушение эякуляции, аноргазмия (у женщин), задержка мочи. Со стороны кожных покровов: кожная сыпь, зуд, экхимоз, пурпура, ангионевротический отек. Аллергические реакции: анафилактические реакции. Лабораторные показатели: гипонатриемия, изменение лабораторных показателей функции печени. Прочие: повышенная потливость, гипертермия, синуситы, артралгия, миалгия, синдром "отмены" (головокружение, головные боли и тошнота).

Эсциталопрам следует назначать только через 2 нед после отмены необратимых ингибиторов МАО и через 24 ч после прекращения терапии обратимым ингибитором МАО. Неселективные ингибиторы МАО можно назначить не ранее чем через 7 дней после отмены эсциталопрама. У некоторых пациентов с паническим расстройством в начале лечения эсциталопрамом может наблюдаться усиление тревоги, которая исчезает обычно в течение последующих 2 нед лечения. Чтобы снизить вероятность возникновения тревоги, рекомендуется использовать низкие начальные дозы. Следует отменить препарат в случае развития эпилептических припадков или их учащении при фармакологически неконтролируемой эпилепсии. При развитии маниакального состояния эсциталопрам должен быть отменен. Эсциталопрам может увеличивать концентрацию глюкозы в крови при сахарном диабете, что может потребовать коррекции доз гипогликемических ЛС. Клинический опыт использования эсциталопрама свидетельствует о возможном увеличении риска реализации суицидальных попыток в первые недели терапии, в связи с чем очень важно осуществлять тщательное наблюдение за пациентами в этот период. Гипонатриемия, связанная со снижением секреции АДГ, на фоне приема эсциталопрама возникает редко и обычно исчезает при отмене препарата. При развитии серотонинового синдрома препарат должен быть немедленно отменен и назначено симптоматическое лечение. В период лечения необходимо воздерживаться от управления транспортными средствами и занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.

При одновременном приеме с ингибиторами МАО повышается риск развития серотонинового синдрома и серьезных нежелательных реакций. Совместное применение с серотонинергическими ЛС (в т.ч. с трамадолом, суматриптаном и др. триптанами) может привести к развитию серотонинового синдрома. Одновременный прием с ЛС, снижающими порог судорожной готовности, повышает риск развития судорог. Усиливает эффект триптофана и препаратов Li+. Повышает токсичность препаратов зверобоя. Усиливает эффект ЛС, влияющих на свертывание крови (необходим контроль показателей свертывания крови). Препараты, метаболизирующиеся с участием системы CYP2С19 (в т.ч. омепразол), а также являющиеся сильными ингибиторами CYPЗА4 и CYP2D6 (в т.ч. флекаинид, пропафенон, метопролол, дезипрамин, кломипрамин, нортриптилин, рисперидон, тиоридазин, галоперидол), увеличивают концентрацию эсциталопрама. Повышает концентрацию в плазме дезипрамина и метопролола в 2 раза.

Селектра

таблетки вкриті оболонкою

1 таблетка містить эсциталопрама 10 мг

28 шт.

Селектра - антидепресант, селективно інгібує зворотне захоплення серотоніну; підвищує концентрацію нейромедіатора в синаптичної щілини, посилює і пролонгує дію серотоніну на постсинаптичні рецептори. Эсциталопрам практично не зв'язується з серотониновыми (5-HT), дофаміновими (D1 і D2), альфа-з адренергічними, гістаміновими, м-холінорецепторами, а також бензодіазепіновими і опіатними рецепторами. Антидепресивний ефект звичайно розвивається через 2-4 тижні після початку лікування. Максимальний терапевтичний ефект лікування панічних розладів досягається приблизно через 3 міс після початку лікування.

Депресія, панічні розлади (в т.ч. з агорафобією).

Гіперчутливість, одночасний прийом інгібіторів МАО, вік до 15 років, вагітність, період лактації.

Селектра приймають всередину, незалежно від прийому їжі. Депресивні епізоди: по 10-20 мг 1 раз на добу. Після зникнення симптомів депресії, необхідно продовжувати терапію для закріплення отриманого ефекту протягом 6 міс. Панічні розлади (в т.ч. з агорафобією): по 5 мг/добу протягом першого тижня, потім по 10-20 мг/добу. Максимальна добова доза - 20 мг. Тривалість лікування - кілька місяців. При припиненні лікування доза повинна поступово знижуватися протягом 1-2 тижнів для того, щоб уникнути виникнення синдрому "відміни". У літніх пацієнтів (старше 65 років) рекомендована доза - 5 мг/добу, максимальна добова доза - 10 мг. При легкій та помірній нирковій недостатності корекція дози не потрібна. Рекомендована початкова доза при зниженій функції печінки протягом перших двох тижнів лікування становить 5 мг/добу. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до 10 мг/добу. Для пацієнтів зі слабкою активністю ізоферменту СУР2С19 рекомендована початкова доза протягом перших двох тижнів лікування - 5 мг/сут. Залежно від індивідуальної реакції пацієнта доза може бути збільшена до 10 мг/добу.

З боку ЦНС: запаморочення, слабкість, безсоння або сонливість, судоми, тремор, рухові розлади, серотоніновий синдром (ажитація, тремор, міоклонус, гіпертермія), галюцинації, манія, сплутаність свідомості, ажитація, тривога, деперсоналізація, панічні атаки, підвищена дратівливість, розлади зору. З боку травної системи: нудота, блювання, сухість слизової оболонки порожнини рота, порушення смакових відчуттів, зниження апетиту, діарея, запор. З боку ССС: ортостатична гіпотензія. З боку ендокринної системи: зниження секреції АДГ, галакторея. З боку сечостатевої системи: зниження лібідо, імпотенція, порушення еякуляції, аноргазмія (у жінок), затримка сечі. З боку шкірних покривів: шкірні висипання, свербіж, экхимоз, пурпура, ангіоневротичний набряк. Алергічні реакції: анафілактичні реакції. Лабораторні показники: гіпонатріємія, зміна лабораторних показників функції печінки. Інші: підвищена пітливість, гіпертермія, синусити, артралгія, міалгія, синдром "відміни" (запаморочення, головний біль і нудота).

Эсциталопрам слід призначати тільки через 2 тижні після відміни необоротних інгібіторів МАО і через 24 год після припинення терапії оборотним інгібітором МАО. Неселективні інгібітори МАО можна призначати не раніше ніж через 7 днів після відміни эсциталопрама. У деяких пацієнтів з панічним розладом на початку лікування эсциталопрамом може спостерігатися посилення тривоги, яка зазвичай зникає протягом наступних 2 тижнів лікування. Щоб знизити ймовірність виникнення тривоги, рекомендується використовувати низькі початкові дози. Слід відмінити препарат у разі розвитку епілептичних припадків або їх почастішання при фармакологічно неконтрольованої епілепсії. При розвитку маніакального стану эсциталопрам повинен бути скасований. Эсциталопрам може збільшувати концентрацію глюкози в крові при цукровому діабеті, що може потребувати корекції доз гіпоглікемічних ЛЗ. Клінічний досвід використання эсциталопрама свідчить про можливе збільшення ризику реалізації суїцидальних спроб у перші тижні терапії, у зв'язку з чим дуже важливо здійснювати ретельне спостереження за пацієнтами в цей період. Гіпонатріємія, пов'язана зі зниженням секреції АДГ, на тлі прийому эсциталопрама виникає рідко і звичайно зникає при відміні препарату. При розвитку серотонінового синдрому препарат повинен бути негайно скасовано і призначено симптоматичне лікування. У період лікування необхідно утримуватися від керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

При одночасному прийомі з інгібіторами МАО підвищується ризик розвитку серотонінового синдрому і серйозних небажаних реакцій. Спільне застосування з серотонінергічними ЛЗ (в т. ч. з трамадолом, суматриптаном та ін. триптанами) може призвести до розвитку серотонінового синдрому. Одночасний прийом з ЛЗ, що знижують поріг судомної готовності, підвищує ризик розвитку судом. Посилює ефект триптофану і препаратів Li . Підвищує токсичність препаратів звіробою. Посилює ефект ЛЗ, що впливають на згортання крові (необхідний контроль показників згортання крові). Препарати, що метаболізуються за участю системи СУР2С19 (у т. ч. омепразол), а також які є сильними інгібіторами СУРЗА4 і CYP2D6 (у т. ч. флекаїнід, пропафенон, метопролол, дезипрамин, кломіпрамін, нортриптиліну або рисперидон, тіоридазин, галоперидол), збільшують концентрацію эсциталопрама. Підвищує концентрацію в плазмі дезипраміну і метопрололу в 2 рази.