Купить Сафрис таб.10 мг №20
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
САФРИС
Таблетки подъязычные
1 таблетка содержит азенапина 10 мг
20 шт.
Сафрис - антипсихотический препарат (нейролептик). Механизм действия азенапина, как и других препаратов, эффективных при лечении шизофрении и биполярного расстройства, выяснен не полностью. Учитывая характер взаимодействия азенапина с рецепторами, полагают, что эффективность определяется комбинированным антагонистическим воздействием на D2 и 5-НТ2A-рецепторы. Взаимодействие с другими рецепторами, например, серотониновыми 5-НТ1А, 5-НТ1В, 5-НТ2С, 5-НТ6, 5-НТ7, D3 и α2-адренорецепторами, также может влиять на клиническое действие азенапина.
Шизофрения:
— для купирующего и поддерживающего лечения взрослых пациентов с шизофренией.
Биполярное аффективное расстройство:
— монотерапия: для купирующего лечения маниакальных или смешанных эпизодов, связанных с биполярным аффективным расстройством у взрослых;
— как дополнительная терапия с препаратами лития или вальпроата для купирования маниакальных или смешанных эпизодов, связанных с биполярным аффективным расстройством у взрослых.
Гиперчувствительность.
При беременности возможно, если ожидаемый эффект терапии превышает потенциальный риск для плода.
Категория действия на плод по FDA — C.
В исследованиях на животных азенапин вызывал увеличение постимплантационных потерь, снижение массы тела и выживаемости детенышей при дозах сходных или меньших, чем рекомендуемые клинические дозы. В этих исследованиях не наблюдалось повышение частоты структурных аномалий на фоне азенапина.
Так, азенапин не проявлял тератогенных свойств в исследованиях репродукции у крыс и кроликов при в/в введении в дозах до 1,5 мг/кг у крыс и 0,44 мг/кг у кроликов. Эти дозы эквивалентны 0,7 и 0,4 МРДЧ (по 10 мг дважды в сутки сублингвально, в пересчете на мг/м2) соответственно. Плазменные уровни азенапина и AUC у кроликов при наивысшей тестируемой дозе в 2 раза превышали наблюдающиеся у человека при приеме максимальной рекомендуемой дозы.
В исследовании у крыс, получавших азенапин в/в в дозах 0,3; 0,9 и 1,5 мг/кг/сут (0,15; 0,4 и 0,7 МРДЧ) с 6-го дня беременности по 21-й день после родов, отмечалось увеличение постимплантационных потерь и ранняя смерть детенышей при всех дозах, тогда как снижение последующей выживаемости и массы тела детенышей — при двух высших дозах. Увеличение постимплантационных потерь, снижение массы тела и выживаемости детенышей также были отмечены, если беременные крысы получали азенапин перорально.
Нетератогенные эффекты. При воздействии антипсихотических средств на плод в III триместре беременности имеется риск развития у новорожденного экстрапирамидных расстройств и/или симптомов отмены. Имеются сообщения об ажитации, гипертензии/гипотензии, треморе, сонливости, респираторном дистресс-синдроме и нарушениях при кормлении у таких новорожденных. Эти осложнения варьируют по тяжести: от самокупирующихся до требующих интенсивной поддерживающей терапии и длительной госпитализации.
Эффект азенапина на роды и родоразрешение у человека неизвестен.
Азенапин экскретируется в молоко крыс в период лактации. Неизвестно, экскретируется ли азенапин или его метаболиты в молоко человека. На время лечения следует прекратить грудное вскармливание.
Сублингвально. Пациент должен быть проинструктирован, что для оптимальной абсорбции следует поместить таблетку под язык и дать ей раствориться полностью (таблетка растворяется в слюне в течение нескольких секунд). Подъязычные таблетки нельзя дробить, жевать или проглатывать. Не следует есть и пить в течение 10 мин после приема азенапина.
Доза подбирается индивидуально в зависимости от показаний, переносимости, сопутствующей терапии другими психотропными средствами.
Наиболее частыми неблагоприятными эффектами (≥5% и наблюдавшимися по крайней мере в 2 раза чаще при приеме азенапина в сравнении с плацебо) у пациентов с обострением шизофрении были следующие: акатизия, оральная гипестезия, сонливость. Профиль безопасности азенапина при поддерживающей терапии сходен с таковым при лечении обострения шизофрении.
Наиболее частыми неблагоприятными эффектами (≥5% и наблюдавшимися по крайней мере в 2 раза чаще при приеме азенапина в сравнении с плацебо) при монотерапии острого маниакального или смешанного эпизодов при биполярном аффективном расстройстве были следующие: сонливость, головокружение, экстрапирамидные симптомы за исключением акатизии, увеличение массы тела; при применении в качестве дополнительной терапии при биполярном расстройстве — сонливость и оральная гипестезия.
Следует иметь в виду, что данные о побочных эффектах, полученные в плацебо-контролируемых исследованиях, не могут быть использованы для прогнозирования частоты возникновения побочных эффектов в обычной медицинской практике, т.к. состояние пациентов и другие факторы могут отличаться от тех, которые превалировали в клинических испытаниях. Также приведенная в таблицах частота встречаемости побочных эффектов может отличаться от полученной другими клиническими исследователями, т.к. каждое испытание ЛС может проводиться с различным набором условий. Однако приведенные цифры дают врачу представление об относительном вкладе самого вещества и других факторов (не связанных с ЛС) в развитие побочных эффектов при применении ЛС в популяции.
Шизофрения
В таблице 1 представлены побочные эффекты, которые наблюдались у больных шизофренией, получавших азенапин сублингвально в диапазоне доз от 5 до 10 мг дважды в день (указаны неблагоприятные эффекты, которые отмечались с частотой ≥2% и превышали по частоте плацебо) при проведении краткосрочных плацебо-контролируемых премаркетинговых испытаний (три 6-недельных испытания с фиксированной дозой и одно — с гибкой дозой).
Прервали лечение из-за возникновения побочных эффектов 9% пациентов, получавших азенапин, и 10% — в группе плацебо.
Риск, связанный с использованием азенапина в сочетании с другими ЛС, не был тщательно изучен. Следует соблюдать осторожность при одновременном приеме азенапина с другими ЛС, действующими на ЦНС, и алкоголем. Поскольку азенапин является антагонистом α1-адренорецепторов, потенциально он может вызывать гипотензию, а также усиливать эффект некоторых антигипертензивных средств.
Одновременное применение азенапина с субстратами изофермента CYP2D6. В исследованиях in vitro показано, что азенапин — слабый ингибитор CYP2D6. После одновременного приема декстрометорфана (субстрат CYP2D6) и азенапина здоровыми добровольцами измерялось отношение декстрорфан/декстрометорфан (DX/DM) в качестве маркера активности CYP2D6. Свидетельством ингибирования CYP2D6 являлось снижение отношения DX/DM до 0,43 при приеме азенапина по 5 мг дважды в день. В том же исследовании прием пароксетина 20 мг/сут приводил к снижению отношения DX/DM до 0,032. В отдельном исследовании совместный однократный прием 75 мг имипрамина и однократной дозы 5 мг азенапина не влиял на плазменные концентрации метаболита дезипрамина (субстрата CYP2D6). Таким образом, in vivo азенапин оказывается более слабым ингибитором CYP2D6. Одновременный однократный прием 20 мг пароксетина (субстрата и ингибитора CYP2D6) во время приема азенапина 15 здоровыми мужчинами по 5 мг дважды в день привело к почти 2-кратному увеличению экспозиции пароксетина. Азенапин может усиливать ингибирующий эффект пароксетина на собственный метаболизм.
Следует соблюдать осторожность при совместном применении азенапина с ЛС, которые являются субстратами и ингибиторами CYP2D6.
При совместном приеме с вальпроевой кислотой и литием азенапин не влияет на их концентрации в плазме крови.
Симптомы: в премаркетинговых клинических исследованиях с участием более 3350 пациентов и здоровых людей было зафиксировано 3 случая острой передозировки у больных. Самая высокая доза азенапина составляла 400 мг, отмеченные побочные реакции включали ажитацию и спутанность сознания.
Лечение: поддерживающая терапия, обеспечение проходимости дыхательных путей, адекватной оксигенации и вентиляции. В случае гипотензии и сосудистого коллапса — в/в введение жидкости и/или симпатомиметиков (эпинефрин и дофамин не должны использоваться, т.к. бета-стимуляция может усугубить гипотензию в условиях вызванной азенапином альфа-блокады). В случае тяжелых экстрапирамидных симптомов следует назначить антихолинергические препараты. Специфический антидот неизвестен.
Препарат следует хранить в сухом, защищенном от света, недоступном для детей месте при температуре от 2° до 30°С.
САФРИС
Таблетки під'язикові
1 таблетка містить азенапина 10 мг
20 шт.
Сафрис - антипсихотичний засіб (нейролептик). Механізм дії азенапина, як і інших препаратів, ефективних при лікуванні шизофренії і біполярного розладу, не повністю з'ясований. Враховуючи характер взаємодії азенапина з рецепторами, вважають, що ефективність визначається комбінованим антагонистическим впливом на D2 і 5-НТ2А-рецептори. Взаємодія з іншими рецепторами, наприклад, серотониновыми 5-НТ1А, 5-НТ1В, 5-НТ2С, 5-НТ6, 5-НТ7, D3 і α2-адренорецепторами, також може впливати на клінічне дію азенапина.
Шизофренія:
- для купірується і підтримуючого лікування дорослих пацієнтів з шизофренією.
Біполярний афективний розлад:
- монотерапія: для купірується лікування маніакальних або змішаних епізодів, пов'язаних з біполярним афективним розладом у дорослих;
- як додаткова терапія з препаратами літію або вальпроату для лікування маніакальних або змішаних епізодів, пов'язаних з біполярним афективним розладом у дорослих.
Гіперчутливість.
При вагітності можливо, якщо очікуваний ефект терапії перевищує потенційний ризик для плода.
Категорія дії на плід FDA - C.
У дослідженнях на тваринах азенапин викликав збільшення постимплантационных втрат, зниження маси тіла і виживання дітей при дозах подібних або менших, ніж клінічні рекомендовані дози. В цих дослідженнях не спостерігалося підвищення частоти структурних аномалій на тлі азенапина.
Так, азенапин не виявив тератогенних властивостей у дослідженнях репродукції у щурів та кролів при в/в введенні в дозах до 1,5 мг/кг у щурів та 0,44 мг/кг у кроликів. Ці дози еквівалентні 0,7 і 0,4 МРДЧ (по 10 мг двічі на добу сублінгвально, в перерахуванні на мг/м2) відповідно. Плазмові рівні азенапина і AUC у кроликів при найвищій досліджуваної дозі 2 рази перевищували спостерігаються у людини при прийомі максимальної рекомендованої дози.
У дослідженні у щурів, які отримували азенапин в/в в дозах 0,3; 0,9 і 1,5 мг/кг/добу (0,15; 0,4 і 0,7 МРДЧ) з 6-го дня вагітності по 21-й день після пологів, відзначалося збільшення постимплантационных втрат і рання смерть дитинчат при всіх дозах, тоді як зниження подальшого виживання і маси тіла дитинчат - при двох вищих дозах. Збільшення постимплантационных втрат, зниження маси тіла і виживаності дитинчат також були відзначені, якщо вагітні щури отримували азенапин перорально.
Нетератогенные ефекти. При дії антипсихотичних засобів на плід у III триместрі вагітності є ризик розвитку у новонародженого екстрапірамідних розладів і/або симптомів відміни. Є повідомлення про ажитації, гіпертензії/гіпотензії, тремор, сонливість, респіраторному дистрес-синдромі та порушення при годуванні у таких новонароджених. Ці ускладнення варіюють по тяжкості: від самокупирующихся до потребують інтенсивної підтримуючої терапії і тривалої госпіталізації.
Ефект азенапина на пологи і розродження у людини невідомий.
Азенапин екскретується в молоко щурів у період лактації. Невідомо, чи екскретується азенапин або його метаболіти в молоко людини. На час лікування слід припинити грудне вигодовування.
Сублінгвально. Пацієнт повинен бути проінструктований, що для оптимальної абсорбції слід помістити таблетку під язик і дати їй розчинитися повністю (таблетка розчиняється в слині протягом декількох секунд). Під'язикові таблетки не можна подрібнювати, не жувати або проковтувати. Не слід їсти і пити протягом 10 хв після прийому азенапина.
Доза підбирається індивідуально залежно від показань, переносимості, супутньої терапії іншими психотропними засобами.
Найбільш частими небажаними ефектами (≥5% і спостерігалися принаймні в 2 рази частіше при прийомі азенапина у порівнянні з плацебо) у пацієнтів із загостренням шизофренії були наступні: акатизія, оральна гіпестезія, сонливість. Профіль безпеки азенапина при підтримуючій терапії схожий з таким при лікуванні загострення шизофренії.
Найбільш частими небажаними ефектами (≥5% і спостерігалися принаймні в 2 рази частіше при прийомі азенапина у порівнянні з плацебо) при монотерапії гострого маніакальних або змішаних епізодів при біполярному афективному розладі були такі: сонливість, запаморочення, екстрапірамідні симптоми, за винятком акатизії, збільшення маси тіла; при застосуванні в якості додаткової терапії при біполярному розладі - сонливість і оральна гіпестезія.
Слід мати на увазі, що дані про побічні ефекти, отримані в плацебо-контрольованих дослідженнях, не можуть бути використані для прогнозування частоти виникнення побічних ефектів у звичайній медичній практиці, т. к. стан пацієнтів і інші чинники можуть відрізнятися від тих, які превалювали в клінічних випробуваннях. Також наведена в таблицях частота виникнення побічних ефектів може відрізнятися від отриманої іншими клінічними дослідниками, оскільки кожне випробування ЛЗ може проводитися з різним набором умов. Проте наведені цифри дають лікарю уявлення про відносний внесок самого речовини та інших факторів (не пов'язаних з ЛЗ) в розвиток побічних ефектів при застосуванні ЛЗ в популяції.
Шизофренія
У таблиці 1 представлені побічні ефекти, які спостерігалися у хворих на шизофренію, які отримували азенапин сублінгвально в діапазоні доз від 5 до 10 мг двічі на день (вказані несприятливі ефекти, які спостерігалися з частотою ≥2% і перевищували по частоті плацебо) при проведенні короткострокових плацебо-контрольованих премаркетинговых випробувань (три 6-тижневих випробування з фіксованою дозою і одне - з гнучкою дозою).
Перервали лікування через виникнення побічних ефектів 9% пацієнтів, які отримували азенапин, і 10% - у групі плацебо.
Ризик, пов'язаний з використанням азенапина в поєднанні з іншими ЛЗ, не був ретельно вивчений. Слід дотримуватися обережності при одночасному прийомі азенапина з іншими ЛЗ, що діють на ЦНС, та алкоголем. Оскільки азенапин є антагоністом α1-адренорецепторів, потенційно він може викликати гіпотензію, а також посилювати ефект деяких антигіпертензивних засобів.
Одночасне застосування азенапина з субстратами ізоферменту CYP2D6. У дослідженнях in vitro показано, що азенапин - слабкий інгібітор CYP2D6. Після одночасного прийому декстрометорфану (субстрат CYP2D6) і азенапина здоровими добровольцями вимірювалося ставлення декстрорфан/декстрометорфан (DX/DM) як маркера активності CYP2D6. Показанням пригнічення CYP2D6 було зниження відносини DX/DM до 0,43 при прийомі азенапина по 5 мг двічі на день. У тому ж дослідженні прийом пароксетину 20 мг/добу призводив до зниження відносини DX/DM до 0,032. В окремому дослідженні спільний одноразовий прийом 75 мг іміпраміну та одноразової дози 5 мг азенапина не впливало на плазмові концентрації метаболіту дезипраміну (субстрат CYP2D6). Таким чином, in vivo азенапин виявляється більш слабким інгібітором CYP2D6. Одночасний багаторазовий прийом 20 мг пароксетину (субстрат і інгібітор CYP2D6) під час прийому азенапина 15 здоровими чоловіками по 5 мг двічі на день призвело до майже 2-кратного збільшення експозиції пароксетину. Азенапин може посилювати інгібуючий ефект пароксетину на власний метаболізм.
Слід дотримуватися обережності при сумісному застосуванні азенапина з ЛЗ, які є субстратами та інгібіторами CYP2D6.
При спільному застосуванні з вальпроєвою кислотою і літієм азенапин не впливає на їх концентрації в плазмі крові.
Симптоми: у премаркетинговых клінічних дослідженнях за участю більш 3350 пацієнтів і здорових людей було зафіксовано 3 випадки гострого передозування у хворих. Найвища доза азенапина становила 400 мг, зазначені побічні реакції включали ажіотаж і сплутаність свідомості.
Лікування: підтримуюча терапія, забезпечення прохідності дихальних шляхів, адекватної оксигенації та вентиляції. У випадку гіпотензії і судинного колапсу - в/в введення рідини та/або симпатоміметиків (епінефрин і дофамін не повинні використовуватися, оскільки бета-стимуляція може збільшити гіпотензію в умовах викликаної азенапином альфа-блокади). У разі тяжких екстрапірамідних симптомів слід призначити антихолінергічні препарати. Специфічний антидот невідомий.
Препарат слід зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі від 2° до 30°С.