Купить Розарт таблетки 40 мг, 90 шт.

Розарт

таблетки, покрытые плёночной оболочкой

1 таблетка содержит:

Активное вещество: розувастатин 40 мг;

Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, тип 102, кросповидон, тип А, кальция гидрофосфата дигидрат, лактозы моногидрат, магния стеарат;

Плёночное покрытие: Опадрай белый II 33G28435 (гипромеллоза, титана диоксид, лактозы моногидрат, макрогол-3350, триацетин).

90 шт.

Розарт - гиполипидемическое средство из группы статинов. Селективный конкурентный ингибитор 3-гидрокси-3-метилглутарил коэнзим А (ГМГ-КоА) - редуктазы - фермента, превращающего ГМГ-КоА в мевалонат, предшественник холестерина. Увеличивает число рецепторов липопротеинов низкой плотности (ЛПНП) на поверхности гепатоцитов, что приводит к усилению захвата и катаболизма ЛПНП, ингибированию синтеза липопротеинов очень низкой плотности (ЛПОНП), уменьшая общее количество ЛПНП и ЛПОНП.

Снижает повышенную концентрацию холестерина-ЛПНП, холестерина- липопротеинов невысокой плотности (неЛПВП), холестерина-ЛПОНП, общего холестерина, триглицеридов (ТГ), ТГ-ЛПОНП, аполипопротеина В (АпоВ), снижает соотношения холестерин-ЛПНП/холестерин-ЛПВП, общий холестерин/холестерин-ЛПВП, холестерин-неЛПВП/холестерин-ЛПВП, АпоВ/аполипопротеина A-I (АпоА-I), повышает концентрацию холестерина-ЛПВП и АпоА-I.

Гиполипидемическое действие прямо пропорционально величине назначенной дозы. Терапевтический эффект появляется в течение 1 недели после начала терапии, через 2 недели достигает 90% от максимального, к 4 неделе достигает максимума и после этого остается постоянным. Эффективен у взрослых пациентов с гиперхолестеринемией с или без гипертриглицеридемии (вне зависимости от расы, пола или возраста), в том числе у пациентов с сахарным диабетом и семейной гиперхолестеринемией. У 80% пациентов с гиперхолестеринемией IIа и IIb типа (классификация по Фредриксону) со средним исходным показателем холестерина-ЛПНП около 4,8 ммоль/л на фоне приема препарата в дозе 10 мг концентрация холестерина-ЛПНП достигает значений менее 3 ммоль/л. У пациентов с гомозиготной семейной гиперхолестеринемией, принимающих препарат в дозе 20 мг и 40 мг, среднее снижение концентрации холестерина-ЛПНП составляет 22%.

Аддитивный эффект отмечается в комбинации с фенофибратом (в отношении снижения концентрации ТГ) и с никотиновой кислотой в липидснижающих дозах > 1 г/сут (в отношении повышения концентрации холестерина-ЛПВП).

Всасывание
Максимальная концентрация (Cmax) розувастатина в плазме крови достигается приблизительно через 5 ч после приема препарата. Абсолютная биодоступность — примерно 20%. Системная экспозиция розувастатина увеличивается пропорционально дозе. Фармакокинетические параметры не изменяются при ежедневном приеме.

Распределение
Проникает через плацентарный барьер. Розувастатин поглощается преимущественно печенью, которая является основным местом синтеза холестерина и метаболизма ХС-ЛПНП. Объем распределения — 134 л. Связывание с белками плазмы (преимущественно с альбумином) составляет приблизительно 90%.

Метаболизм
Биотрансформируется в печени в небольшой степени (около 10%), являясь непрофильным субстратом для изоферментов системы цитохрома Р450. Как и в случае других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы, в процесс печеночного захвата препарата вовлечен специфический мембранный переносчик - полипептид, транспортирующий органический анион (ОАТР) 1В1, выполняющий важную роль в его печеночной элиминации. Основным изоферментом, участвующим в метаболизме розувастатина, является CYP2C9. Изоферменты CYP2C19, CYP3A4 и CYP2D6 вовлечены в метаболизм в меньшей степени. Основными метаболитами розувастатина являются N-десметил и лактоновые метаболиты. N-десметил примерно на 50% менее активен, чем розувастатин, лактоновые метаболиты фармакологически неактивны. Более 90% фармакологической активности по ингибированию циркулирующей ГМГ-КоА-редуктазы обеспечивается розувастатином, остальное — его метаболитами.

Выведение
Около 90% дозы розувастатина выводится в неизмененном виде через кишечник, оставшаяся часть — почками. Период полувыведения (T1/2) — примерно 19 ч, не изменяется при увеличении дозы препарата. Среднее значение плазменного клиренса составляет приблизительно 50 л/ч (коэффициент вариации 21,7%).

У пациентов с легкой и умеренно выраженной почечной недостаточностью плазменная концентрация розувастатина или N-десметила существенно не меняется. У пациентов с выраженной почечной недостаточностью (клиренс креатинина (КК) менее 30 мл/мин) концентрация розувастатина в плазме выше в 3 раза, а N-десметила - в 9 раз, чем у здоровых добровольцев. Концентрация розувастатина в плазме у пациентов, находящихся на гемодиализе, примерно на 50% выше, чем у здоровых добровольцев.

У пациентов с различными стадиями печеночной недостаточности с баллом 7 и ниже по шкале Чайлд-Пью не выявлено увеличения T1/2 розувастатина; у больных с баллами 8 и 9 по шкале Чайлд-Пью отмечено удлинение T1/2 в 2 раза. Опыт применения препарата у пациентов с более выраженными нарушениями функции печени отсутствует. Пол и возраст не оказывают клинически значимого влияния на фармакокинетику розувастатина. Фармакокинетические параметры зависят от расовой принадлежности: площадь под кривой «концентрация-время» (AUC) у японцев и китайцев в 2 раза выше таковой у жителей Европы и Северной Америки. У представителей монголоидной расы и индийцев среднее значение AUC и Cmax увеличивается в 1,3 раза.

Первичная гиперхолестеринемия (тип IIа по Фредриксону), включая гетерозиготную наследственную гиперхолестеринемию) или смешанная (комбинированная) гиперлипидемия (типа IIb по Фредриксону), в качестве дополнения к диете и другим немедикаментозным мероприятиям (физическая нагрузка и снижение массы тела); Гомозиготная форма наследственной гиперхолестеринемии при недостаточной эффективности диетотерапии и других видов лечения, направленных на снижение уровня липидов (например, ЛПНП-аферез) или, если такие виды лечения не подходят пациенту. Гипертриглицеридемия (тип IV по Фредриксону) в качестве дополнения к диете. Для замедления прогрессирования атеросклероза в качестве дополнения к диете у пациентов, которым показана терапия для снижения концентрации общего холестерина и холестерина-ЛПНП. Профилактика основных сердечно-сосудистых осложнений (инсульта, инфаркта, артериальной реваскуляризации) у взрослых пациентов без клинических признаков ишемической болезни сердца (ИБС), но с повышенным риском ее развития (возраст старше 50 лет для мужчин и старше 60 лет для женщин, повышенная концентрация С-реактивного белка (≥ 2 мг/л) при наличии, как минимум одного из дополнительных факторов риска, таких как артериальная гипертензия, низкая концентрация холестерина-ЛПВП, курение, семейный анамнез раннего начала ИБС). заболевания печени в активной фазе, включая стойкое повышение сывороточной активности печеночных трансаминаз (более чем в 3 раза по сравнению с ВГН) неясного генеза; выраженные нарушения функции почек (КК менее 30 мл/мин); миопатия; одновременный прием циклоспорина; женщины репродуктивного возраста, не пользующиеся адекватными методами контрацепции; беременность и период лактации; возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены); непереносимость лактозы, дефицит лактазы, глюкозо-галактозная мальабсорбция (препарат содержит лактозы моногидрат); повышенная чувствительность к розувастатину или другим компонентам препарата; миотоксичность на фоне приема других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы или фибратов в анамнезе; гипотиреоз; почечная недостаточность средней степени тяжести (КК менее 60 мл/мин); чрезмерное употребление алкоголя; состояния, которые могут приводить к повышению плазменной концентрации розувастатина; одновременный прием фибратов.

Пациенты монголоидной расы.

Семейный анамнез мышечных заболеваний.

С осторожностью: наличие факторов риска развития миопатии и/или рабдомиолиза - почечная недостаточность (КК более 30 мл/мин), гипотиреоз, личный или семейный анамнез наследственных мышечных заболеваний и предшествующий анамнез миотоксичности при применении других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы или фибратов; чрезмерное употребление алкоголя, возраст старше 70 лет; состояния, при которых отмечено повышение плазменной концентрации розувастатина; расовая принадлежность (монголоидная раса), одновременное применение с фибратами, заболевания печени в анамнезе, сепсис, артериальная гипотензия, обширные хирургические вмешательства, травмы, тяжелые метаболические, эндокринные или электролитные нарушения или неконтролируемая эпилепсия; почечная недостаточность (КК более 60 мл/мин).

Препарат Розарт противопоказан при беременности и в период лактации.

Применение препарата Розарт у женщин репродуктивного возраста возможно только в случае использования надежных методов контрацепции и если пациентка информирована о возможном риске лечения для плода.

Поскольку холестерин и вещества, синтезируемые из холестерина важны для развития плода, потенциальный риск ингибирования ГМГ-КоА-редуктазы превышает пользу от применения препарата во время беременности. В случае диагностирования беременности в процессе терапии препаратом Розарт, прием препарата должен быть немедленно прекращен, а пациентки предупреждены о потенциальном риске для плода.

Данные в отношении выделения розувастатина с грудным молоком отсутствуют, поэтому при необходимости применения препарата в период лактации, учитывая возможность нежелательных явлений у грудных детей, следует решить вопрос о прекращении грудного вскармливания.

Внутрь, не разжевывая, не измельчая, проглатывая целиком, запивая водой, независимо от времени суток и приема пищи.

До начала терапии препаратом Розарт пациент должен начать соблюдать стандартную гиполипидемическую диету и продолжать соблюдать ее во время лечения.

Дозу препарата следует подбирать индивидуально в зависимости от показаний и терапевтического ответа, принимая во внимание текущие общепринятые рекомендации по целевым концентрациям липидов. Рекомендуемая начальная доза препарата Розарт для пациентов, начинающих принимать препарат, или для пациентов, переведенных с приема других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы, составляет 5 или 10 мг 1 раз в сутки. При выборе начальной дозы следует руководствоваться концентрацией холестерина у пациента и принимать во внимание риск развития сердечно-сосудистых осложнений, а также необходимо оценивать потенциальный риск развития побочных реакций. В случае необходимости через 4 недели доза препарата может быть увеличена.

В связи с возможным развитием побочных эффектов при приеме дозы 40 мг по сравнению с более низкими дозами препарата (см. раздел «Побочное действие»), окончательное титрование до максимальной дозы 40 мг следует проводить только у пациентов с тяжелой формой гиперхолестеринемии и высоким риском сердечно-сосудистых осложнений (особенно у пациентов с наследственной гиперхолестеринемией), у которых при приеме дозы 20 мг не была достигнута целевая концентрация холестерина, и которые будут находиться под врачебным наблюдением. Рекомендуется особенно тщательное наблюдение за пациентами, получающими препарат в дозе 40 мг. После 2-4-х недель терапии и/или повышения дозы препарата необходим контроль показателей липидного обмена.

У пожилых пациентов старше 70 лет рекомендуемая начальная доза препарата Розарт составляет 5 мг, иной коррекции дозы не требуется.

У пациентов с печеночной недостаточностью по шкале Чайлд-Пью ниже 7 баллов коррекции дозы препарата не требуется. У пациентов со значениями 8 и 9 баллов по шкале Чайлд-Пью должна быть проведена предварительная оценка функции почек. Опыт применения розувастатина у пациентов с печеночной недостаточностью выше 9 баллов по шкале Чайлд-Пью отсутствует. Розувастатин противопоказан у пациентов с заболеванием печени в активной фазе.

При почечной недостаточности легкой или средней степени тяжести коррекции дозы не требуется. Рекомендуется начальная доза препарата 5 мг для пациентов с почечной недостаточностью средней степени тяжести (КК менее 60 мл/мин). Пациентам с почечной недостаточностью средней степени тяжести (КК менее 30-60 мл/мин) назначение препарата в дозе 40 мг противопоказано. Прием препарата Розарт противопоказан в любых дозах пациентам с тяжелой степенью почечной недостаточности (КК менее 30 мл/мин).

Этнические группы
У пациентов монголоидной расы возможно повышение системной концентрации розувастатина. Начальная рекомендуемая доза препарата для пациентов монголоидной расы составляет 5 мг. Применение препарата в дозе 40 мг таким пациентам противопоказано.

Генетический полиморфизм
Известны разновидности генетического полиморфизма, который может привести к увеличению системной концентрации розувастатина. У пациентов с выявленным специфическим полиморфизмом рекомендуются более низкие суточные дозы розувастатина.

Пациенты, предрасположенные к развитию миопатии
Начальная рекомендуемая доза для таких пациентов составляет 5 мг. Применение препарата в дозе 40 мг у таких пациентов противопоказано.

Комбинированная терапия
Розувастатин является субстратом для различных транспортных белков (например, ОАТР1В1 и BCRP). Повышается риск развития миопатии, включая рабдомиолиз, при одновременном приеме розувастатина с лекарственными препаратами, повышающими концентрацию розувастатина в плазме крови за счет их взаимодействия с транспортными белками. К данной группе веществ относятся циклоспорин, ингибиторы ВИЧ-протеаз, включая комбинацию ритонавира с атазанавиром, лопинавир и/или типранавир;

В случае, когда это возможно, следует принять решение о назначении альтернативной терапии и, в случае необходимости, временно прекратить прием розувастатина. В случае, когда одновременного приема избежать нельзя, следует тщательно оценить возможный риск взаимодействия и потенциальную пользу от совместного лечения.

Со стороны центральной нервной системы: часто — головная боль, головокружение, астенический синдром; нечасто — депрессия, тревожность, бессонница, парестезии; очень редко — периферическая нейропатия, снижение памяти.

Со стороны пищеварительной системы: часто — тошнота, запор, боль в животе; нечасто — рвота, диарея, метеоризм; редко - панкреатит; очень редко — гепатит, желтуха.

Со стороны дыхательной системы: часто — фарингит; нечасто — ринит, синусит, бронхиальная астма, бронхит, кашель, диспноэ, пневмония.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: нечасто — стенокардия, повышение артериального давления, сердцебиение, вазодилатация.

Со стороны эндокринной системы: часто — сахарный диабет1. (В JUPITER исследовании сообщалась общая частота 2,8% в группе розувастатина и 2,3% в плацебо группе в основном у пациентов с глюкозой натощак 5,6 — 6,9 ммоль/л.)

Со стороны опорно-двигательного аппарата: часто — миалгия; редко — артралгия; миопатия (включая миозиты), рабдомиолиз, боль в спине, мышечный гипертонус, патологический перелом конечностей; очень редко — иммуноопосредованная некротизирующая миопатия.

Аллергические реакции: нечасто — кожный зуд, сыпь, крапивница; редко — ангионевротический отек.

Кожа и подкожная клетчатка: частота неизвестна - синдром Стивенса-Джонсона.

Со стороны мочевыделительной системы: часто — протеинурия (в основном у пациентов, получающих дозу 40 мг), уменьшающаяся в процессе терапии и не связанная с возникновением заболевания почек, инфекции мочевыводящих путей; нечасто — периферические отеки, боль внизу живота; очень редко - гематурия.

Лабораторные показатели: нечасто — преходящее дозозависимое повышение активности сывороточной креатинфосфокиназы (КФК), при повышении более чем в 5 раз по сравнению с ВГН терапия должна быть временно приостановлена; редко — транзиторное повышение активности аспартатаминотрансферазы и аланинаминотрансферазы.

Прочие: часто — боль в спине, ринофарингит; редко - снижение потенции.
Как и при применении других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы, частота возникновения носит дозозависимый характер, побочные эффекты обычно выражены незначительно и проходят самостоятельно.

Во время лечения, особенно в период коррекции дозы препарата Розарт, каждые 2-4 недели следует осуществлять мониторинг липидного профиля и согласно нему при необходимости изменять дозу препарата.

Рекомендуется проводить определение показателей функции печени до начала терапии и через 3 месяца после начала терапии. Прием препарата Розарт следует прекратить или уменьшить дозу препарата, если уровень активности печеночных" трансаминаз в сыворотке крови в 3 раза превышает ВГН.

При применении препарата Розарт в дозе 40 мг рекомендуется контролировать показатели функции почек.

У пациентов с гиперхолестеринемией вследствие гипотиреоза или нефротического синдрома терапия основных заболеваний должна проводиться до начала лечения препаратом Розарт. У пациентов с имеющимися факторами риска рабдомиолиза необходимо рассмотреть соотношение ожидаемой пользы и потенциального риска и проводить клиническое наблюдение на протяжении всего курса лечения.

Следует проинформировать пациента о необходимости немедленного сообщения врачу о случаях неожиданного появления мышечных болей, мышечной слабости или спазмах, особенно в сочетании с недомоганием и лихорадкой. У таких пациентов следует определять уровень КФК. Терапию следует прекратить, если уровень КФК значительно увеличен (более чем в 5 раз по сравнению с ВГН) или если мышечные симптомы резко выражены и вызывают ежедневный дискомфорт. Если симптомы исчезают, и уровень КФК возвращается к норме, следует рассмотреть вопрос о повторном назначении препарата Розарт или других ингибиторов ГМГ-КоА-редуктазы в меньших дозах при тщательном наблюдении за пациентом.

Определение КФК не следует проводить после интенсивных физических нагрузок или при наличии других возможных причин увеличения КФК, что может привести к неверной интерпретации полученных результатов. В случае, если исходный уровень КФК существенно повышен, через 5-7 дней следует провести повторное измерение - не следует начинать терапию, если повторный тест подтверждает исходный уровень КФК (в 5 раз выше нормы).

Рутинный мониторинг КФК при отсутствии симптомов нецелесообразен.

Сообщалось об увеличении числа случаев миозита и миопатии у пациентов, принимавших другие ингибиторы ГМГ-КоА-редуктазы в сочетании с производными фибриновой кислоты (включая гемфиброзил), циклоспорин, никотиновую кислоту, азольные противогрибковые препараты, ингибиторы протеаз и макролидные антибиотики. Следует тщательно взвесить соотношение ожидаемой пользы и потенциального риска при совместном применении препарата Розарт и фибратов или ниацина, не рекомендуется одновременное назначение гемфиброзила.

В большинстве случаев протеинурия уменьшается или исчезает в процессе терапии и не означает возникновение острого или обострения существующего заболевания почек. Оценка функции почек должна проводиться при рутинном обследовании пациентов, получающих дозу 40 мг.

Женщины репродуктивного возраста должны применять адекватные методы контрацепции. Поскольку холестерин и вещества, синтезируемые из холестерина важны для развития плода, потенциальный риск ингибирования ГМГ-КоА-редуктазы превышает пользу от применения препарата во время беременности. В случае возникновения беременности в процессе терапии, прием препарата должен быть немедленно прекращен. Данные в отношении выделения розувастатина с молоком женщин отсутствуют, поэтому грудное вскармливание необходимо прекратить.

Не рекомендуется совместное назначение розувастатина и ингибиторов ВИЧ-протеаз.

Влияние на способность управления транспортными средствами и механизмами

При управлении транспортными средствами и занятиях потенциально опасными видами деятельности пациенты должны учитывать, что во время терапии может возникать головокружение.

Одновременное применение розувастатина и циклоспорина не влияет на плазменную концентрацию циклоспорина, однако усиливается эффект розувастатина (замедляется его выведение, увеличивается AUC в 7 раз, Cmax - в 11 раз).

Эритромицин усиливает моторику кишечника, что приводит к снижению эффекта розувастатина (AUC уменьшается на 20% и Cmax на 30%).

У пациентов, получающих антагонисты витамина К (например, варфарин) рекомендуется мониторинг MHO, поскольку начало терапии розувастатином или повышение дозы препарата может приводить к увеличению MHO, а отмена розувастатина или снижение его дозы может приводить к его уменьшению.

Гемфиброзил усиливает эффект розувастатина (увеличивает Cmax и AUC в 2 раза). Одновременное применение розувастатина и антацидов, содержащих алюминия и магния гидроксид, приводит к снижению плазменной концентрации розувастатина примерно на 50%.

Данный эффект выражен слабее, если антациды применяются через 2 ч после приема розувастатина.

Одновременное применение розувастатина и пероральных контрацептивов увеличивает AUC этинилэстрадиола и AUC норгестрела на 26% и 34% соответственно, что следует учитывать при подборе дозы пероральных контрацептивов. Фармакокинетические данные по одновременному применению розувастатина и гормонозаместительной терапии отсутствуют, следовательно, нельзя исключить аналогичного эффекта и при использовании данного сочетания.

Результаты исследований показали, что розувастатин не является ни ингибитором, ни индуктором действия изоферментов цитохрома Р450. Розувастатин является непрофильным субстратом для этих изоферментов. Не наблюдалось клинически значимого взаимодействия с такими препаратами, как флуконазол, кетоконазол и итраконазол, связанных метаболизмом с системой цитохрома Р450.

Не отмечается клинически значимого взаимодействия розувастатина с дигоксином или фенофибратом. Гемфиброзил, другие фибраты и гиполипидемические дозы никотиновой кислоты (не менее 1 г/сут) увеличивали риск возникновения миопатии при одновременном использовании с другими ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы. Возможно в связи с тем, что они могут вызывать миопатию и при использовании в качестве монотерапии.

Совместное применение розувастатина и эзетимиба не привело к изменениям AUC или Cmax обоих лекарственных препаратов.

Применение ингибиторов протеаз с розувастатином может привести к выраженному усилению эффекта розувастатина. Таким образом, не рекомендуется совместное назначение розувастатина с ингибиторами протеаз ВИЧ-инфицированным пациентам.

При одновременном приеме нескольких суточных доз фармакокинетические параметры розувастатина не меняются.

Лечение: специфического лечения нет, проводится симптоматическая терапия под контролем функции печени и активности КФК. Гемодиализ неэффективен.

При температуре не выше 30 °С.

3 года

Розарт

таблетки, вкриті плівковою оболонкою

1 таблетка містить:

Активна речовина: розувастатин 40 мг;

Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, тип 102, кросповідон, тип А, кальцію гідрофосфату дигідрат, лактози моногідрат, магнію стеарат;

Плівкове покриття: Опадрай білий II 33G28435 (гіпромелоза, титану діоксид, лактози моногідрат, макрогол-3350, триацетин).

90 шт.

Розарт - гіполіпідемічна засіб з групи статинів. Селективний конкурентний інгібітор 3-гідрокси-3-метилглутарил коензим А (ГМГ-КоА) - редуктази - ферменту, що перетворює ГМГ-КоА у мевалонат, попередник холестерину. Збільшує число рецепторів ліпопротеїнів низької щільності (ЛПНЩ) на поверхні гепатоцитів, що призводить до посилення захоплення і катаболізму ЛПНЩ, інгібування синтезу ліпопротеїнів дуже низької щільності (ЛПДНЩ), зменшуючи загальну кількість ЛПНЩ та ЛПДНЩ.

Знижує підвищену концентрацію холестерину-ЛПНЩ, холестерин - ліпопротеїнів невисокої щільності (неЛПВП), холестерину-ЛПДНЩ, загального холестерину, тригліцеридів (ТГ), ТГ-ЛПДНЩ, аполіпопротеїну В (АпоВ), знижує співвідношення холестерин-ЛПНЩ/холестерин-ЛПВЩ, загальний холестерин/холестерин-ЛПВЩ, холестерин-неЛПВП/холестерин-ЛПВЩ, АпоВ/аполіпопротеїну А-І (АпоА-І), підвищує концентрацію холестерину-ЛПВЩ і АпоА-I.

Гіполіпідемічна дія прямо пропорційно величині призначеної дози. Терапевтичний ефект з'являється протягом 1 тижня після початку терапії, через 2 тижні досягає 90% від максимального, 4 тижні досягає максимуму і після цього залишається постійним. Ефективний у дорослих пацієнтів з гіперхолестеринемією з або без гіпертригліцеридемії (незалежно від раси, статі або віку), у тому числі у пацієнтів з цукровим діабетом і сімейною гіперхолестеринемією. У 80% пацієнтів з гіперхолестеринемією ІІа і IIb типу (класифікація за Фредриксоном) з середнім вихідним показником холестерину-ЛПНЩ близько 4,8 ммоль/л на фоні прийому препарату у дозі 10 мг концентрація холестерину-ЛПНЩ досягає значень менше 3 ммоль/л У пацієнтів з гомозиготною сімейною гіперхолестеринемією, які приймають препарат у дозі 20 мг та 40 мг, середнє зниження концентрації холестерину-ЛПНЩ становить 22%.

Адитивний ефект спостерігається у комбінації з фенофибратом (щодо зниження концентрації ТГ) та з нікотиновою кислотою в ліпідснизуючих дозах > 1 г/добу (щодо підвищення концентрації холестерину-ЛПВЩ).

Всмоктування
Максимальна концентрація (Cmax) розувастатина в плазмі крові досягається приблизно через 5 годин після прийому препарату. Абсолютна біодоступність - приблизно 20%. Системна експозиція розувастатина збільшується пропорційно дозі. Фармакокінетичні параметри не змінюються при щоденному прийомі.

Розподіл
Проникає через плацентарний бар'єр. Розувастатин поглинається переважно печінкою, яка є основним місцем синтезу холестерину і метаболізму ХС-ЛПНЩ. Об'єм розподілу - 134 л. Зв'язування з білками плазми (переважно з альбуміном) становить приблизно 90%.

Метаболізм
Біотрансформується в печінці незначною мірою (близько 10%), є непрофільним субстратом для ізоферментів системи цитохрому Р450. Як і у випадку інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, у процесі печінкового захоплення препарату залучений специфічний мембранний переносник - поліпептид, транспортуючий органічний аніон (ОАТР) 1В1, виконує важливу роль у його печінковій елімінації. Основним ізоферментом, який бере участь у метаболізмі розувастатина, є CYP2C9. Ізоферменти CYP2C19, CYP3A4 та CYP2D6 залучені до метаболізму в меншій мірі. Основними метаболітами розувастатина є N-десметил та лактоновые метаболіти. N-десметил приблизно на 50% менш активний, ніж розувастатин, лактоновые метаболіти фармакологічно неактивні. Більше 90% фармакологічної активності по інгібуванню циркулюючої ГМГ-КоА-редуктази забезпечується розувастатином, решта - його метаболітами.

Виведення
Близько 90% дози розувастатина виводиться в незміненому вигляді через кишечник, решта - нирками. Період напіввиведення (T1/2) - приблизно 19 год, не змінюється при збільшенні дози препарату. Середнє значення плазмового кліренсу становить приблизно 50 л/год (коефіцієнт варіації 21,7%).

У пацієнтів з легким і помірно вираженою нирковою недостатністю плазмова концентрація розувастатина або N-десметила істотно не змінюється. У пацієнтів з вираженою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну (КК) менше 30 мл/хв) концентрація розувастатина в плазмі вище в 3 рази, а N-десметила - в 9 разів, ніж у здорових добровольців. Концентрація розувастатина в плазмі у пацієнтів, які перебувають на гемодіалізі, приблизно на 50% вище, ніж у здорових добровольців.

У пацієнтів з різними стадіями печінкової недостатності з балом 7 та нижче за шкалою Чайлд-П'ю не виявлено збільшення T1/2 розувастатина; у хворих з балами 8 та 9 за шкалою Чайлд-П'ю відзначено подовження T1/2 в 2 рази. Досвід застосування препарату у пацієнтів з більш вираженими порушеннями функції печінки відсутня. Вік і стать не мають клінічно значущого впливу на фармакокінетику розувастатина. Фармакокінетичні параметри залежать від расової приналежності: площа під кривою «концентрація-час» (AUC) у японців і китайців в 2 рази вище такої у жителів Європи і Північної Америки. У представників монголоїдної раси та індійців середнє значення AUC і Cmax збільшується в 1,3 рази.

Первинна гіперхолестеринемія (тип ІІа за Фредриксоном), включаючи гетерозиготную спадкову гіперхолестеринемію) або змішана (комбінована) гіперліпідемія типу IIb за Фредриксоном), як доповнення до дієти та інших немедикаментозних заходів (фізичне навантаження і зниження маси тіла); Гомозиготная форма спадкової гіперхолестеринемії при недостатній ефективності дієтотерапії та інших видів лікування, спрямованих на зниження рівня ліпідів (наприклад, ЛПНЩ-аферез) або якщо такі види лікування не підходить пацієнту. Гіпертригліцеридемія (тип IV за Фредриксоном) як доповнення до дієти. Для сповільнення прогресування атеросклерозу в якості доповнення до дієти у пацієнтів, яким показана терапія для зниження концентрації загального холестерину і холестерину-ЛПНЩ. Профілактика основних серцево-судинних ускладнень (інсульту, інфаркту, артеріальної реваскуляризації) у дорослих пацієнтів без клінічних ознак ішемічної хвороби серця (ІХС), але з підвищеним ризиком її розвитку (вік старше 50 років для чоловіків і старше 60 років для жінок, підвищена концентрація С-реактивного білка (≥ 2 мг/л) при наявності, як мінімум одного з додаткових факторів ризику, таких як артеріальна гіпертензія, низька концентрація холестерину-ЛПВЩ, паління, сімейний анамнез раннього початку ІХС). захворювання печінки в активній фазі, включаючи стійке підвищення сироваткової активності печінкових трансаміназ (більш ніж у 3 рази порівняно з ВМН) неясного генезу; виражені порушення функції нирок (КК менше 30 мл/хв); міопатія; одночасний прийом циклоспорину; жінки репродуктивного віку, які не користуються адекватними методами контрацепції; вагітність і період лактації; вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені); непереносимість лактози, дефіцит лактази, глюкозо-галактозна мальабсорбція (препарат містить лактози моногідрат); підвищена чутливість до розувастатину або інших компонентів препарату; миотоксичность на тлі прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів в анамнезі; гіпотиреоз; ниркова недостатність середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв); надмірне вживання алкоголю; стани, які можуть призводити до підвищення плазмової концентрації розувастатина; одночасний прийом фібратів.

Пацієнти монголоїдної раси.

Сімейний анамнез м'язових захворювань.

З обережністю: наявність факторів ризику розвитку міопатії і/або рабдоміолізу - ниркова недостатність (КК більше 30 мл/хв), гіпотиреоз, особистий або сімейний анамнез спадкових м'язових захворювань і попередній анамнез миотоксичности при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази або фібратів; надмірне вживання алкоголю, вік старше 70 років; стани, при яких відмічено підвищення плазмової концентрації розувастатина; расова належність (монголоїдна раса), одночасне застосування з фібратами, захворювання печінки в анамнезі, сепсис, артеріальна гіпотензія, великі хірургічні втручання, травми, тяжкі метаболічні, ендокринні або електролітні порушення або неконтрольована епілепсія; ниркова недостатність (КК більше 60 мл/хв).

Препарат Розарт протипоказаний при вагітності і в період лактації.

Застосування препарату Розарт у жінок репродуктивного віку можливо лише у випадку використання надійних методів контрацепції і якщо пацієнтка поінформована про можливий ризик лікування для плода.

Оскільки холестерин та речовини, синтезовані з холестерину важливі для розвитку плоду, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі діагностування вагітності в процесі терапії препаратом Розарт, прийом препарату повинен бути негайно припинений, а пацієнтки попереджені про потенційний ризик для плода.

Дані щодо виділення розувастатина з грудним молоком відсутні, тому при необхідності застосування препарату в період лактації, враховуючи можливість небажаних явищ у грудних дітей, слід вирішити питання про припинення грудного вигодовування.

Внутрішньо, не розжовуючи, не подрібнюючи, ковтаючи цілими, запиваючи водою, незалежно від часу доби і прийому їжі.

До початку терапії препаратом Розарт пацієнт повинен дотримуватися стандартної гиполипидемическую дієту і продовжувати дотримуватися під час лікування.

Дозу препарату слід підбирати індивідуально залежно від показань і терапевтичного відповіді, беручи до уваги поточні загальноприйняті рекомендації за цільовим вмісту ліпідів. Рекомендована початкова доза препарату Розарт для пацієнтів, які починають приймати препарат, або для пацієнтів, переведених з прийому інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, становить 5 або 10 мг 1 раз на добу. При виборі початкової дози слід керуватися концентрацією холестерину у пацієнта і брати до уваги ризик розвитку серцево-судинних ускладнень, а також необхідно оцінювати потенційний ризик розвитку побічних реакцій. У разі необхідності через 4 тижні доза препарату може бути збільшена.

У зв'язку з можливим розвитком побічних ефектів при прийомі дози 40 мг порівняно з більш низькими дозами препарату (див. розділ «Побічна дія»), остаточне титрування до максимальної дози 40 мг слід проводити тільки у пацієнтів з тяжкою формою гіперхолестеринемії і високим ризиком серцево-судинних ускладнень (особливо у пацієнтів зі спадковою гіперхолестеринемією), у яких при прийомі дози 20 мг не була досягнута цільова концентрація холестерину, і які будуть перебувати під лікарським наглядом. Рекомендується особливо ретельний нагляд за пацієнтами, які отримують препарат у дозі 40 мг. Після 2-4-х тижнів терапії і/або підвищення дози препарату необхідний контроль показників ліпідного обміну.

У літніх пацієнтів старше 70 років рекомендована початкова доза препарату Розарт становить 5 мг, інший корекції дози не потрібно.

У пацієнтів з печінковою недостатністю за шкалою Чайлд-П'ю нижче 7 балів корекції дози препарату не потрібно. У пацієнтів зі значеннями 8 і 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю повинна бути проведена попередня оцінка функції нирок. Досвід застосування розувастатина у пацієнтів з печінковою недостатністю вище 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю відсутній. Розувастатин протипоказаний у пацієнтів із захворюванням печінки в активній фазі.

При нирковій недостатності легкого або середнього ступеня тяжкості корекція дози не потрібна. Рекомендується початкова доза 5 мг для пацієнтів з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 60 мл/хв). Пацієнтам з нирковою недостатністю середнього ступеня тяжкості (КК менше 30-60 мл/хв) призначення препарату в дозі 40 мг протипоказано. Прийом препарату Розарт протипоказаний у будь-яких дозах пацієнтам з тяжким ступенем ниркової недостатності (КК менше 30 мл/хв).

Етнічні групи
У пацієнтів монголоїдної раси можливе підвищення системної концентрації розувастатина. Початкова рекомендована доза препарату для пацієнтів монголоїдної раси становить 5 мг. Застосування препарату в дозі 40 мг таким пацієнтам протипоказане.

Генетичний поліморфізм
Відомі різновиди генетичного поліморфізму, який може призвести до збільшення системної концентрації розувастатина. У пацієнтів з виявленим специфічним поліморфізмом рекомендуються більш низькі добові дози розувастатина.

Пацієнти, схильні до розвитку міопатії
Початкова рекомендована доза для таких пацієнтів становить 5 мг. Застосування препарату в дозі 40 мг у таких пацієнтів протипоказано.

Комбінована терапія
Розувастатин є субстратом для різних транспортних білків (наприклад, ОАТР1В1 і BCRP). Підвищується ризик розвитку міопатії, включаючи рабдоміоліз, при одночасному прийомі розувастатина з лікарськими препаратами, що підвищують концентрацію розувастатина в плазмі крові за рахунок їх взаємодії з транспортними білками. До цієї групи речовин належать циклоспорин, інгібітори ВІЛ-протеаз, включаючи комбінацію ритонавіру з атазанавіром, лопінавір і/або типранавир;

У разі, коли це можливо, слід прийняти рішення про призначення альтернативної терапії і, в разі необхідності, тимчасово припинити прийом розувастатина. У разі, коли одночасного прийому уникнути не можна, слід ретельно оцінити можливий ризик взаємодії і потенційну користь від спільного лікування.

З боку центральної нервової системи: часто - головний біль, запаморочення, астенічний синдром; нечасто - депресія, тривожність, безсоння, парестезії; дуже рідко - периферична нейропатія, зниження пам'яті.

З боку травної системи: часто - нудота, запор, біль у животі; нечасто - блювання, діарея, метеоризм; рідко - панкреатит; дуже рідко - гепатит, жовтяниця.

З боку дихальної системи: часто - фарингіт; нечасто - риніт, синусит, бронхіальна астма, бронхіт, кашель, диспное, пневмонія.

З боку серцево-судинної системи: нечасто - стенокардія, підвищення артеріального тиску, серцебиття, вазодилатація.

З боку ендокринної системи: часто - цукровий диабет1. (JUPITER дослідженні повідомлялася загальна частота 2,8% в групі розувастатина і 2,3% в групі плацебо в основному у пацієнтів з глюкозою натще 5,6 - 6,9 ммоль/л)

З боку опорно-рухового апарату: часто - міалгія; рідко - артралгія; міопатія (включаючи міозити), рабдоміоліз, біль у спині, м'язовий гіпертонус, патологічний перелом кінцівок; дуже рідко - иммуноопосредованная некротизирующая міопатія.

Алергічні реакції: нечасто - шкірний свербіж, висип, кропив'янка; рідко - ангіоневротичний набряк.

Шкіра та підшкірна клітковина: частота невідома - синдром Стівенса-Джонсона.

З боку сечовидільної системи: часто - протеїнурія (в основному у пацієнтів, які отримують дозу 40 мг), зменшується в процесі терапії та не пов'язана з виникненням захворювання нирок, інфекції сечовивідних шляхів; нечасто - периферичні набряки, біль внизу живота; дуже рідко - гематурія.

Лабораторні показники: нечасто - минуще дозозалежне підвищення активності сироваткової креатинфосфокінази (КФК), при підвищенні більш ніж у 5 разів порівняно з ВМН терапія повинна бути тимчасово припинена; рідко - транзиторне підвищення активності аспартатамінотрансферази і аланінамінотрансферази.

Інші: часто - біль у спині, ринофарингіт; рідко - зниження потенції.
Як і при застосуванні інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази, частота виникнення носить дозозалежний характер, побічні ефекти зазвичай виражені незначно і проходять самостійно.

Під час лікування, особливо у період корекції дози препарату Розарт, кожні 2-4 тижні слід здійснювати моніторинг ліпідного профілю та згідно з нього при необхідності змінювати дозу препарату.

Рекомендується проводити визначення показників функції печінки до початку терапії та через 3 місяці після початку терапії. Прийом препарату Розарт слід припинити або зменшити дозу препарату, якщо рівень активності печінкових" трансаміназ у сироватці крові в 3 рази перевищує ВМН.

При застосуванні препарату Розарт в дозі 40 мг рекомендується контролювати показники функції нирок.

У пацієнтів з гіперхолестеринемією внаслідок гіпотиреозу або нефротичного синдрому терапія основних захворювань повинна проводитися до початку лікування препаратом Розарт. У пацієнтів з наявними факторами ризику рабдоміолізу необхідно розглянути співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику і проводити клінічне спостереження протягом всього курсу лікування.

Слід поінформувати пацієнта про необхідність негайного повідомлення лікарю про випадки несподіваної появи м'язового болю, м'язової слабкості або спазмів, особливо в поєднанні з нездужанням та лихоманкою. У таких пацієнтів слід визначати рівень КФК. Терапію слід припинити, якщо рівень КФК значно підвищений (більше ніж у 5 разів порівняно з ВМН) або якщо м'язові симптоми різко виражені та викликають щоденний дискомфорт. Якщо симптоми зникають, а рівень КФК повертається до норми, слід розглянути питання про повторне призначення препарату Розарт або інших інгібіторів ГМГ-КоА-редуктази в менших дозах при ретельному спостереженні за пацієнтом.

Визначення КФК не слід проводити після інтенсивних фізичних навантажень або за наявності інших можливих причин збільшення КФК, що може призвести до неправильної інтерпретації отриманих результатів. У разі, якщо початковий рівень КФК значно підвищений, через 5-7 днів слід провести повторне вимірювання - не слід починати терапію, якщо повторний тест підтверджує вихідний рівень КФК (у 5 разів вище норми).

Рутинний моніторинг КФК при відсутності симптомів недоцільний.

Повідомлялося про збільшення числа випадків міозиту та міопатії у пацієнтів, які приймали інші інгібітори ГМГ-КоА-редуктази в поєднанні з похідними фібринової кислоти (включаючи гемфіброзил), циклоспорин, нікотинову кислоту, азольні протигрибкові препарати, інгібітори протеаз і макролідні антибіотики. Слід ретельно зважити співвідношення очікуваної користі та потенційного ризику при сумісному застосуванні препарату Розарт і фібратів або ніацину, не рекомендується одночасне призначення гемфиброзила.

У більшості випадків протеїнурія зменшується або зникає в процесі терапії і не означає виникнення гострого або загострення існуючого захворювання нирок. Оцінка функції нирок повинна проводитися при рутинному обстеженні пацієнтів, які отримують дозу 40 мг.

Жінки репродуктивного віку повинні застосовувати адекватні методи контрацепції. Оскільки холестерин та речовини, синтезовані з холестерину важливі для розвитку плоду, потенційний ризик інгібування ГМГ-КоА-редуктази перевищує користь від застосування препарату під час вагітності. У разі виникнення вагітності в процесі терапії, прийом препарату повинен бути негайно припинений. Дані щодо виділення розувастатина з молоком жінок відсутні, тому грудне вигодовування необхідно припинити.

Не рекомендується сумісне призначення розувастатина та інгібіторів ВІЛ-протеаз.

Вплив на здатність керування транспортними засобами і механізмами

При керуванні транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності пацієнти повинні враховувати, що під час терапії може виникати запаморочення.

Одночасне застосування розувастатина і циклоспорину не впливає на плазмову концентрацію циклоспорину, однак посилюється ефект розувастатина (уповільнюється його виведення, збільшується AUC у 7 разів, Cmax - у 11 разів).

Еритроміцин посилює моторику кишечника, що призводить до зниження ефекту розувастатина (AUC зменшується на 20% і Cmax на 30%).

У пацієнтів, які отримували антагоністи вітаміну К (наприклад, варфарин) рекомендується моніторинг MHO, оскільки початок терапії розувастатином або підвищення дози препарату може призводити до збільшення MHO, а скасування розувастатина або зниження його дози може призводити до його зменшення.

Гемфіброзил підсилює ефект розувастатина (збільшує Cmax та AUC у 2 рази). Одночасне застосування розувастатина і антацидів, що містять алюмінію та магнію гідроксид, призводить до зниження плазмової концентрації розувастатина приблизно на 50%.

Цей ефект виражений слабкіше, якщо антациди застосовуються через 2 год після прийому розувастатина.

Одночасне застосування розувастатина та пероральних контрацептивів збільшує AUC етинілестрадіолу та AUC норгестрела на 26% і 34% відповідно, що слід враховувати при підборі дози пероральних контрацептивів. Фармакокінетичні дані щодо одночасного застосування розувастатина і гормонозаместительной терапії відсутні, отже, не можна виключити аналогічного ефекту і при використанні даного поєднання.

Результати досліджень показали, що розувастатин не є ні інгібітором, ні індуктором дії ізоферментів цитохрому Р450. Розувастатин є непрофільним субстратом для цих ізоферментів. Не спостерігалося клінічно значущої взаємодії з такими препаратами, як флуконазол, кетоконазол та ітраконазол, пов'язаних з метаболізмом системою цитохрому Р450.

Не відзначається клінічно значущої взаємодії розувастатина з дигоксином або фенофибратом. Гемфіброзил, інші фібрати та гіполіпідемічні дози нікотинової кислоти (не менше 1 г/добу) збільшували ризик виникнення міопатії при одночасному застосуванні з іншими інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази. Можливо у зв'язку з тим, що вони можуть викликати міопатію і при використанні в якості монотерапії.

Спільне застосування розувастатина і езетімібу не призвело до змін AUC або Cmax обох лікарських препаратів.

Застосування інгібіторів протеаз з розувастатином може призвести до вираженого посилення ефекту розувастатина. Таким чином, не рекомендується сумісне призначення розувастатина з інгібіторами протеаз ВІЛ-інфікованим пацієнтам.

При одночасному прийомі декількох добових доз фармакокінетичні параметри розувастатина не змінюються.

Лікування: специфічного лікування немає, проводиться симптоматична терапія під контролем функції печінки і активності КФК. Гемодіаліз неефективний.

При температурі не вище 30 °С.

3 роки