Купить Риссет квитаб таблетки диспергируемые 2 мг, 28 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Риссет Квитаб
Risset Quitab
Таблетки, диспергируемые в полости рта,
1 таблетка содержит рисперидон 2 мг
28 шт.
Риссет Квитаб - антипсихотический препарат (нейролептик), производное бензизоксазола. Оказывает также седативное, противорвотное и гипотермическое действие. Селективный моноаминергический антагонист, обладает высокой тропностью к серотониновым 5-НТ2-рецепторам и допаминовым D2-рецепторам, связывается также с α1-адренорецепторами и с несколько меньшей аффинностью с гистаминовыми Н1-рецепторами и α2-адренорецепторами. Не обладает тропностью к холинорецепторам.
Антипсихотическое действие обусловлено блокадой допаминовых D2-рецепторов мезолимбической и мезокортикальной системы. Седативное действие обусловлено блокадой адренорецепторов ретикулярной формации ствола головного мозга; противорвотное действие - блокадой допаминовых D2-рецепторов триггерной зоны рвотного центра; гипотермическое действие - блокадой допаминовых рецепторов гипоталамуса.
Подавляет продуктивную симптоматику (бред, галлюцинации, агрессивность), автоматизм. Вызывает меньшее подавление моторной активности и в меньшей степени индуцирует каталепсию, чем классические нейролептики. Сбалансированный центральный антагонизм к серотонину и допамину может уменьшать склонность к экстрапирамидным побочным действиям и расширять терапевтическое воздействие препарата с охватом негативных и аффективных симптомов шизофрении.
Шизофрения (острая и хроническая) и другие психотические состояния с преобладанием продуктивной (бред, галлюцинации, агрессивность), негативной (притупленный аффект, эмоциональная и социальная отрешенность, скудность речи) или аффективной (тревожная депрессия) симптоматики; поведенческие расстройства на фоне деменции (при появлении симптомов агрессивности, нарушений деятельности или психотических симптомов) либо задержки умственного развития или сниженного уровня интеллекта (при доминировании деструктивного поведения); мания при биполярных расстройствах (вспомогательная терапия).
С осторожностью: хроническая сердечная недостаточность; ИБС; перенесенный инфаркт миокарда; AV-блокада; состояния, предрасполагающие к развитию тахикардии типа "пируэт" (брадикардия, нарушение электролитного баланса, сопутствующий прием лекарственных средств, удлиняющих интервал QT); факторы риска развития тромбоэмболии венозных сосудов; обезвоживание; нарушение мозгового кровообращения; опухоль мозга (в т.ч. пролактинома гипофиза); кишечная непроходимость; острая передозировка лекарств; синдром Рейе (противорвотный эффект рисперидона может маскировать симптомы этих состояний).
Безопасность применения рисперидона при беременности изучена недостаточно. По данным постмаркетинговых исследований применение рисперидона в III триместре беременности может вызывать развитие обратимых экстрапирамидных симптомов у новорожденных. Применение препарата Риссет Квитаб при беременности противопоказано.
Поскольку рисперидон и 9-гидроксирисперидон выделяется с грудным молоком, при необходимости применения препарата Риссет Квитаб в период лактации следует прекратить грудное вскармливание.
Препарат Риссет Квитаб принимают внутрь. Таблетки препарата Риссет Квитаб для рассасывания очень хрупкие, их не следует делить и жевать. Извлекают таблетки из блистера сухими руками, потянув вверх край фольги, и сразу же помещают их на язык. Если таблетки принимают во время еды, то во рту не должно быть пищи, когда пациент кладет таблетку на язык. Таблетки начинают распадаться во рту уже через несколько секунд, и после этого их можно сразу же проглотить, не запивая водой. При необходимости можно запить таблетку водой или другой жидкостью.
Шизофрения
Рекомендуется принимать препарат 1-2 раза/сут. Начальная доза - 2 мг/сут. На 2 день доза может быть увеличена до 4 мг/сут. С этого момента дозу можно либо сохранить на прежнем уровне, либо индивидуально скорректировать при необходимости. Обычно оптимальной дозой является 4-6 мг/сут. В ряде случаев, например, у пациентов с впервые возникшим эпизодом заболевания, может быть оправдано более медленное повышение дозы и более низкие начальная и поддерживающая дозы.
При применении препарата Риссет Квитаб в дозах более 10 мг/сут не наблюдалось усиления терапевтического эффекта по сравнению с меньшими дозами, при этом увеличивалась вероятность появления экстрапирамидных симптомов. Максимальная суточная доза 16 мг/сут.
Пациентам пожилого возраста Риссет Квитаб рекомендуется назначать в дозе 2-4 мг/сут.
Лечение маниакальных эпизодов средней и тяжелой степени, обусловленных биполярным расстройством
Рекомендуется принимать препарат 1 раз/сут. Начальная доза - 2 мг/сут. При необходимости увеличение дозы на 1 мг/сут следует проводить не ранее чем через 24 ч. Рекомендуемый диапазон доз от 2 до 6 мг/сут. Необходимо регулярно оценивать целесообразность дальнейшего применения препарата Риссет Квитаб у пациентов с этой патологией.
Пациентам пожилого возраста Риссет Квитаб рекомендуется назначать в дозе 2-4 мг/сут.
При заболеваниях печени и почек рекомендуется доза 2-4 мг/сут.
Определение частоты побочных реакций (согласно ВОЗ): очень часто (≥ 10%), часто (≥ 1%, но < 10%), нечасто (≥ 0.1%, но < 1%), редко - (≥ 0.01%, но < 0.1%), очень редко, включая единичные случаи (< 0.01%); частота неизвестна (недостаточно данных для оценки частоты явления в популяции).
Инфекции: часто - пневмония, грипп, трахеобронхит, инфекции верхних дыхательных путей, инфекции мочевыводящих путей; нечасто - синусит, инфекции уха, вирусные инфекции, тонзиллит, воспаление подкожной клетчатки, средний отит, инфекция глаз, онихомикоз, акродерматит, цистит; редко - хронический средний отит.
Со стороны обмена веществ: часто - повышение/снижение аппетита, увеличение массы тела; нечасто - анорексия, полидипсия, повышение температуры тела; редко - снижение температуры тела; очень редко - диабетический кетоацидоз; частота неизвестна - водная интоксикация.
Со стороны системы кроветворения: нечасто - анемия, тромбоцитопения, эозинофилия, снижение гемоглобина; редко - гранулоцитопения; очень редко - нейтропения; частота неизвестна - агранулоцитоз.
Со стороны иммунной системы: нечасто - реакция гиперчувствительности; частота неизвестна - анафилактическая реакция.
Со стороны нервной системы: очень часто - бессонница, паркинсонизм (включая экстрапирамидные расстройства, костно-мышечную ригидность, синдром зубчатого колеса, акинезию, брадикинезию, гипокинезию, мышечную ригидность); часто - беспокойство, нервозность, спутанность сознания, вялость, акатизия, тремор, седативный эффект, дистония (включая мышечные спазмы, непроизвольные мышечные сокращения, контрактуру мышц, движения глазных яблок, паралич языка), летаргия, постуральное кровотечение, дискинезия (включая подергивания мышц, хорею и хореоатетоз), синкопе, преходящая ишемическая атака, подавленное состояние, слюнотечение, инсульт, нарушение внимания; нечасто - возбуждение, уплощение аффекта, нарушения сна, ослабление либидо, аноргазмия, отсутствие реакции на раздражители, нарушение координации, потеря сознания, нарушение речи, гипестезия, нарушение движений, поздняя дискинезия, ЗНС, диабетическая кома; очень редко - мании.
Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, рвота, диарея, запор, боль в животе, диспепсия, сухость во рту, дискомфорт в желудке; нечасто - дисфагия, гастрит, фекалома, повышение активности печеночных трансаминаз; редко - непроходимость кишечника, желтуха, панкреатит, хейлит, аптиализм.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - тахикардия; нечасто - ортостатическая гипотензия, AV-блокада, ощущение сердцебиения, синусовая брадикардия, блокада ветви желудочно-предсердного пучка Гиса, приливы, удлинение интервала QT на ЭКГ; редко - инсульт и транзиторная ишемическая атака (в основном у пациентов пожилого возраста с деменцией, связанной с психозом); частота неизвестна - венозная тромбоэмболия.
Со стороны органа зрения: часто - затуманивание зрения; нечасто - конъюнктивит, гиперемия глаза, сухость глаза, повышенное слезовыделение, орбитальный отек, светобоязнь; редко - глаукома, снижение остроты зрения, вращательный нистагм.
Со стороны органа слуха: нечасто - боль, звон в ушах.
Со стороны органов дыхания: часто - одышка, носовое кровотечение, кашель, заложенность носа, боль в горле; нечасто - ринит, нарушение дыхания, дисфония, свистящее дыхание, аспирационная пневмония, продуктивный кашель, закупорка дыхательных путей, влажные хрипы, отек носа; очень редко - гипервентиляция, синдром апноэ во сне.
Со стороны эндокринной системы: часто - увеличение концентрации пролактина в плазме крови; нечасто - гипергликемия; редко - неадекватная секреция АДГ.
Со стороны репродуктивной системы: нечасто - аменорея, нарушение сексуальной функции, эректильная дисфункция, нарушение эякуляции, галакторея, гинекомастия, нарушение менструального цикла; частота неизвестна - приапизм.
Со стороны мочевыводящих путей: часто - энурез; нечасто - дизурия, недержание мочи, поллакиурия.
Со стороны кожи и подкожных тканей: часто - кожная сыпь, эритема; нечасто - нарушение пигментации кожи, зуд, акне, повреждение кожи, эритематозные высыпания, алопеция, себорейный дерматит, сухость кожи, гиперкератоз; редко - перхоть.
Со стороны костно-мышечной и соединительной ткани: часто - артралгия, боль в спине, боль в конечностях; нечасто - мышечная слабость, миалгия, боль в шее, опухание суставов, тугоподвижность суставов, боль в грудной клетке; редко - рабдомиолиз.
Общие нарушения: часто - усталость, астения, периферические отеки, нарушение походки; нечасто - жажда, гриппоподобное состояние, плохое самочувствие, медлительность, озноб, похолодание конечностей, отек лица, общий отек.
При шизофрении, в начале лечения препаратом Риссет Квитаб, рекомендуется постепенно отменить предыдущую терапию, если это клинически оправдано. Если пациенты переводятся с терапии депо-формами антипсихотических препаратов, то прием рекомендуется начинать вместо следующей запланированной инъекции. Периодически следует оценивать необходимость в продолжении текущей терапии противопаркинсоническими лекарственными средствами.
Одновременное применение рисперидона с фуросемидом у пациентов пожилого возраста с деменцией ассоциировалось с высокой смертностью. Механизм такого взаимодействия не имеет четкого объяснения. Тем не менее, следует соблюдать осторожность в таких случаях.
Рисперидон необходимо с осторожностью применять у пациентов пожилого возраста, у которых в анамнезе есть указания на цереброваскулярные расстройства, т.к. существует риск развития инсульта или транзиторной ишемической атаки.
Антипсихотические препараты, в т.ч. рисперидон, способствуют развитию тромбоэмболических осложнений у пациентов, имеющих предрасположенность к образованию тромбов. До начала терапии препаратом Риссет Квитаб необходимо выявить все возможные факторы риска развития тромбоэмболии венозных сосудов и предпринять соответствующие меры для предупреждения развития тромбоэмболических осложнений.
Риск развития мании или гипомании может быть существенно снижен при применении рисперидона в низких дозах или их постепенного повышения.
При возникновении ортостатической гипотензии, особенно в начальном периоде подбора дозы, следует рассмотреть вопрос о снижении дозы.
У пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы, а также при обезвоживании, гиповолемии или цереброваскулярных нарушениях, дозу следует увеличивать постепенно.
Антипсихотические препараты, в т.ч. Риссет Квитаб, следует с осторожностью применять у пациентов с врожденным удлинением интервала QT, ИБС, нарушением проводимости, аритмией или одновременным применением лекарственных препаратов, которые вызывают удлинение интервала QT, а также при гипокалиемии.
Если возникают признаки и симптомы поздней дискинезии/экстрапирамидных симптомов, следует рассмотреть вопрос об отмене всех антипсихотических препаратов.
При развитии ЗНС необходимо отменить все антипсихотические препараты, включая Риссет Квитаб, и провести симптоматическое лечение. После нормализации состояния врач решает вопрос о возобновлении терапии рисперидоном. Для предупреждения развития ЗНС на фоне лечения антипсихотическими препаратами необходимо регулярно проводить коррекцию принимаемой дозы.
Необходимо тщательно оценить соотношение потенциальной пользы и возможного риска при применении рисперидона у пациентов, страдающим деменцией, связанной с тельцам Леви или болезнью Паркинсона, поскольку у таких пациентов может быть увеличен риск развития ЗНС и повышена чувствительность к антипсихотическим препаратам.
У пациентов с сахарным диабетом или риском развития сахарного диабета необходимо контролировать концентрацию глюкозы в крови.
Пациентам следует рекомендовать воздерживаться от переедания в связи с возможностью увеличения массы тела.
В редких случаях при повышении дозы антипсихотических препаратов, в т.ч. рисперидона, могут появиться симптомы тошноты, рвоты, повышенного потоотделения и сонливости. Необходимо либо приостановить прием препарата до исчезновения симптомов, либо уменьшить его дозу.
Учитывая, что антипсихотические препараты, в т.ч. рисперидон, оказывают воздействие в первую очередь на ЦНС, их следует применять с осторожностью в сочетании с другими препаратами центрального действия.
Рисперидон усиливает эффект этанола, опиоидных анальгетиков, блокаторов гистаминовых Н1-рецепторов и бензодиазепинов.
К терапии рисперидоном можно добавить бензодиазепины, если требуется дополнительный седативный эффект.
При терапии комбинацией рисперидона с другими антипсихотическими препаратами, литием, антидепрессантами, противопаркинсоническими средствами, препаратами с центральным антихолинергическим эффектом увеличивается риск развития поздней дискинезии.
Рисперидон не оказывает влияния на клинический эффект и фармакокинетику лития, вальпроевой кислоты, дигоксина и топирамата, поэтому при таких комбинациях коррекции дозы не требуется.
Рисперидон уменьшает эффективность леводопы и других агонистов допаминовых рецепторов. Похожий эффект возможен при применении рисперидона в комбинации с другими индукторами микросомальных ферментов печени такими, как барбитураты, рифампицин, фенитоин и зверобой продырявленный. В этом случае доза рисперидона должна быть пересмотрена.
Не следует назначать препарат совместно с карбамазепином пациентам с маниями при биполярном аффективном расстройстве. При применении карбамазепина отмечается снижение концентрации активной антипсихотической фракции рисперидона в плазме.
Клозапин снижает клиренс рисперидона.
Производные фенотиазина, трициклические антидепрессанты и некоторые бета-адреноблокаторы могут повышать концентрацию рисперидона в плазме, при этом концентрация активной антипсихотической фракции не изменяется.
Хинидин, флуоксетин, пароксетин, тербинафин и другие ингибиторы изофермента CYP2D6 могут повышать концентрацию в плазме рисперидона и, в меньшей степени, концентрацию активной антипсихотической фракции.
Карбапазепин, рифампицин, зверобой продырявленный, фенитоин, фенобарбитал являются индукторами изофермента CYP3A4 и снижают концентрацию антипсихотической фракции рисперидона в плазме. При отмене карбамазепина и других индукторов изофермента CYP3A4 дозу рисперидона следует уменьшить.
Верапамил, являясь ингибитором CYP3A4, повышает концентрацию рисперидона в плазме.
Циметидин и ранитидин увеличивают концентрацию рисперидона в плазме, но антипсихотический эффект при этом не увеличивается, т.к. сцепление активных метаболитов уменьшено.
Альфа1-адреноблокирующий эффект рисперидона может повышать АД, снижая эффективность феноксибензамина, лабеталола и других альфа-адреноблокирующих симпатомиметиков, резерпина, метилдопы и других гипотензивных средств центрального действия. В противоположность этому, антигипертензивный эффект гуанетидина блокируется.
Требует внимания и осторожности одновременный прием рисперидона с лекарственными средствами, удлиняющими интервал QT, такими как другие нейролептики, антиаритмические средства классов I A и III, моксифлоксацин, метадон, мефлохин, эритромицин, трициклические антидепрессанты, литий и цизаприд.
Требуется осторожность при одновременном применении рисперидона с лекарственными средствами, которые могут вызвать нарушения электролитного обмена, такими как тиазидные диуретики (гипокалиемия). Такое сочетание увеличивает риск развития злокачественной аритмии.
При применении рисперидона вместе с другими препаратами, в высокой степени связывающимися с белками плазмы, клинически выраженного вытеснения какого-либо активного вещества из белковой фракции плазмы не наблюдается.
Симптомы: усиление фармакологических эффектов - сонливость, седативный эффект, тахикардия, снижение АД, экстрапирамидные симптомы. Сообщалось о приеме препарата в дозе до 360 мг. Полученные данные позволяют предположить широкий спектр безопасности препарата. В редких случаях при передозировке отмечалось удлинение интервала QT. В случае острой передозировки при комбинированной терапии следует иметь в виду возможность приема нескольких препаратов.
Лечение: следует обеспечить свободную проходимость дыхательных путей для поддержания адекватного снабжения кислородом и вентиляции; промывание желудка (после интубации, если больной без сознания) и применение активированного угля вместе со слабительными средствами. Следует немедленно начать мониторирование ЭКГ для выявления возможной аритмии. Специфического антидота не существует. Необходимо проводить соответствующую симптоматическую терапию, направленную на поддержание функции ЦНС и сердечно-сосудистой системы, дезинтоксикационную терапию. При выраженном понижении АД или сосудистом коллапсе следует вводить в/в инфузионные растворы и/или применять симпатомиметические лекарственные препараты. В случае развития острых экстрапирамидных симптомов следует применять антихолинергические препараты. Постоянное медицинское наблюдение за жизненно важными функциями следует продолжать до исчезновения симптомов интоксикации.
Препарат следует хранить в недоступном для детей месте при температуре не выше 25°С.
2 года.
Риссет Квитаб
Risset Quitab
Таблетки, що диспергуються в ротовій порожнині,
1 таблетка містить 2 мг рисперидон
28 шт.
Риссет Квитаб - антипсихотичний засіб (нейролептик), похідний бензизоксазола. Виявляє також седативну, протиблювотну і гіпотермічну дію. Селективний моноаминергический антагоніст, володіє високою тропністю до серотонінових 5-НТ2-рецепторів і допаминовым D2-рецепторів, зв'язується також з α1-адренорецепторами і з дещо меншою аффинностью з гістаміновими Н1-рецепторами та α2-адренорецепторами. Не має тропність до холінорецепторами.
Антипсихотична дія обумовлена блокадою допамінових D2-рецепторів мезолимбической і мезокортикальной системи. Седативна дія обумовлена блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; протиблювотна дія - блокадою допамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру; гіпотермічну дію - блокадою допамінових рецепторів гіпоталамуса.
Пригнічує продуктивну симптоматику (марення, галюцинації, агресивність), автоматизм. Викликає менше пригнічення моторної активності і меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну і допамину може зменшувати схильність до экстрапирамидным побічних дій і розширювати терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.
Шизофренія (гостра та хронічна) та інші психотичні стани із переважанням продуктивної (марення, галюцинації, агресивність), негативною (притуплений афект, емоційна та соціальна відчуженість, убогість мовлення) або афективною (тривожна депресія) симптоматики; поведінкові розлади на тлі деменції (при появі симптомів агресивності, порушень діяльності або психотичних симптомів) або затримки розумового розвитку або зниженого рівня інтелекту (при домінуванні деструктивного поведінки); манія при біполярних розладах (допоміжна терапія).
З обережністю: хронічна серцева недостатність; ІХС; перенесений інфаркт міокарда; AV-блокада; стану, що призводять до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, що супроводжує прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT); фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин; зневоднення; порушення мозкового кровообігу; пухлина мозку (в т. ч. пролактинома гіпофіза); кишкова непрохідність; гостре передозування ліків; синдром Рейє (протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів).
Безпека застосування рисперидону при вагітності вивчена недостатньо. За даними постмаркетингових досліджень застосування рисперидону в III триместрі вагітності може викликати розвиток оборотних екстрапірамідних симптомів у новонароджених. Застосування препарату Риссет Квитаб при вагітності протипоказане.
Оскільки рисперидон і 9-гідроксирисперидон виділяється з грудним молоком, при необхідності застосування препарату Риссет Квитаб в період лактації слід припинити грудне вигодовування.
Препарат Риссет Квитаб приймають всередину. Риссет Таблетки препарату Квитаб для розсмоктування дуже крихкі, їх не слід ділити і жувати. Витягують таблетки з блістеру сухими руками, потягнувши вгору край фольги, і відразу ж кладуть їх на мову. Якщо таблетки приймають під час їжі, то в роті не повинно бути їжі, коли пацієнт кладе таблетку на язик. Таблетки починають розпадатися в роті вже через кілька секунд, і після цього їх можна відразу ж проковкнути, не запиваючи водою. При необхідності можна запити таблетку водою або іншою рідиною.
Шизофренія
Рекомендується приймати препарат 1-2 рази/добу. Початкова доза - 2 мг/добу. На 2 день доза може бути збільшена до 4 мг/добу. З цього моменту дозу можна або зберегти на колишньому рівні, або індивідуально скоригувати при необхідності. Звичайно оптимальною дозою є 4-6 мг/добу. У ряді випадків, наприклад, у пацієнтів з вперше виниклою епізодом захворювання, може бути виправдано більш повільне підвищення дози і більш низькі початкова і підтримуюча дози.
При застосуванні препарату Риссет Квитаб в дозах більше 10 мг/добу не спостерігалося посилення терапевтичного ефекту порівняно з меншими дозами, при цьому збільшувалася ймовірність появи екстрапірамідних симптомів. Максимальна добова доза-16 мг/добу.
Пацієнтам літнього віку Риссет Квитаб рекомендується призначати в дозі 2-4 мг/добу.
Лікування маніакальних епізодів середнього і важкого ступеня, зумовлених біполярним розладом
Рекомендується приймати препарат 1 раз/добу. Початкова доза - 2 мг/добу. При необхідності збільшення дози на 1 мг/добу слід проводити не раніше ніж через 24 год. Рекомендований діапазон доз від 2 до 6 мг/добу. Необхідно регулярно оцінювати доцільність подальшого застосування препарату Риссет Квитаб у пацієнтів з цією патологією.
Пацієнтам літнього віку Риссет Квитаб рекомендується призначати в дозі 2-4 мг/добу.
При захворюваннях печінки і нирок рекомендується доза 2-4 мг/добу.
Визначення частоти побічних реакцій (згідно ВООЗ): дуже часто (≥ 10%), часто (≥ 1%, але < 10%), нечасто (≥ 0.1%, але < 1%), рідко - (≥ 0.01%, але < 0.1%), дуже рідко, включаючи поодинокі випадки (< 0.01%); частота невідома (недостатньо даних для оцінки частоти явища в популяції).
Інфекції: часто - пневмонія, грип, трахеобронхіт, інфекції верхніх дихальних шляхів, інфекції сечовивідних шляхів; нечасто - синусит, інфекції вуха, вірусні інфекції, тонзиліт, запалення підшкірної клітковини, середній отит, інфекція очей, оніхомікоз, акродерматит, цистит; рідко - хронічний середній отит.
З боку обміну речовин: часто - підвищення/зниження апетиту, збільшення маси тіла; нечасто - анорексія, полідипсія, підвищення температури тіла; рідко - зниження температури тіла; дуже рідко - діабетичний кетоацидоз; частота невідома - водна інтоксикація.
З боку системи кровотворення: часто - анемія, тромбоцитопенія, еозинофілія, зниження гемоглобіну; рідко - гранулоцитопенія; дуже рідко - нейтропенія; частота невідома - агранулоцитоз.
З боку імунної системи: нечасто - реакції гіперчутливості; частота невідома - анафілактична реакція.
З боку нервової системи: дуже часто - безсоння, паркінсонізм (включаючи екстрапірамідні розлади, кістково-м'язову ригідність, синдром зубчастого колеса, акінезія, брадикінезію, гипокинезию, м'язову ригідність); часто - неспокій, нервозність, сплутаність свідомості, млявість, акатизія, тремор, седативний ефект, дистонія (включаючи м'язові спазми, мимовільні м'язові скорочення, контрактуру м'язів, руху очних яблук, параліч мови), летаргія, постуральне кровотеча, дискінезія (включаючи посмикування м'язів, хорею та хореоатетоз), синкопе, минуща ішемічна атака, пригнічений стан, слинотеча, інсульт, порушення уваги; нечасто - збудження, сплощення афекту, порушення сну, ослаблення лібідо, аноргазмія, відсутність реакції на подразники, порушення координації, втрата свідомості, порушення мовлення, гіпестезія, розлади рухів, пізня дискінезія, ЗНС, діабетична кома; дуже рідко - манії.
З боку травної системи: часто - нудота, блювання, діарея, запор, біль у животі, диспепсія, сухість у роті, дискомфорт у шлунку; нечасто - дисфагія, гастрит, фекалома, підвищення активності печінкових трансаміназ; рідко - непрохідність кишечнику, жовтяниця, панкреатит, хейліт, аптиализм.
З боку серцево-судинної системи: часто - тахікардія; нечасто - ортостатична гіпотензія, AV-блокада, відчуття серцебиття, синусова брадикардія, блокада гілки шлунково-передсердного пучка Гіса, припливи, подовження інтервалу QT на ЕКГ; рідко - інсульт і транзиторна ішемічна атака (в основному у пацієнтів літнього віку з деменцією, пов'язаної з психозом); частота невідома - венозна тромбоемболія.
З боку органу зору: часто - затуманення зору; нечасто - кон'юнктивіт, гіперемія ока, сухість ока, підвищене сльозовиділення, орбітальний набряк, світлобоязнь; рідко - глаукома, зниження гостроти зору, обертальний ністагм.
З боку органа слуху: нечасто - біль, дзвін у вухах.
З боку органів дихання: часто - задишка, носова кровотеча, кашель, закладеність носа, біль у горлі; нечасто - риніт, порушення дихання, дисфонія, свистяче дихання, аспіраційна пневмонія, продуктивний кашель, закупорка дихальних шляхів, вологі хрипи, набряк носа; дуже рідко - гіпервентиляція, синдром апное уві сні.
З боку ендокринної системи: часто - збільшення концентрації пролактину в плазмі крові; нечасто - гіперглікемія; рідко - неадекватна секреція АДГ.
З боку репродуктивної системи: нечасто - аменорея, порушення сексуальної функції, еректильна дисфункція, порушення еякуляції, галакторея, гінекомастія, порушення менструального циклу; частота невідома - пріапізм.
З боку сечовивідних шляхів: часто - енурез; нечасто - дизурія, нетримання сечі, полакіурія.
З боку шкіри і підшкірних тканин: часто - шкірний висип, еритема; нечасто - порушення пігментації шкіри, свербіж, акне, пошкодження шкіри, еритематозні висипання, алопеція, себорейний дерматит, сухість шкіри, гіперкератоз; рідко - лупа.
З боку кістково-м'язової та сполучної тканини: часто - артралгія, біль у спині, біль у кінцівках; нечасто - м'язова слабкість, міалгія, біль у шиї, набрякання суглобів, тугоподвижность суглобів, біль у грудній клітці; рідко - рабдоміоліз.
Загальні порушення: часто - втома, астенія, периферичні набряки, порушення ходи; нечасто - спрага, грипоподібний стан, погане самопочуття, повільність, озноб, похолодання кінцівок, набряк обличчя, загальний набряк.
При шизофренії, на початку лікування препаратом Риссет Квитаб, рекомендується поступово скасувати попередню терапію, якщо це клінічно виправдано. Якщо пацієнти переводяться з терапії депо формами антипсихотичних препаратів, то прийом рекомендується починати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність у продовженні поточної терапії антипаркінсонічними лікарськими засобами.
Одночасне застосування рисперидону з фуросемідом у пацієнтів літнього віку з деменцією асоціювалося з високою смертністю. Механізм такої взаємодії не має чіткого пояснення. Тим не менш, слід дотримуватися обережності у таких випадках.
Рисперидон необхідно з обережністю застосовувати у пацієнтів літнього віку, у яких в анамнезі є вказівки на цереброваскулярні розлади, оскільки існує ризик розвитку інсульту або транзиторної ішемічної атаки.
Антипсихотичні препарати, в т.ч. рисперидон, сприяють розвитку тромбоемболічних ускладнень у пацієнтів, що мають схильність до утворення тромбів. До початку терапії препаратом Риссет Квитаб необхідно виявити всі можливі фактори ризику розвитку тромбоемболії венозних судин і вжити відповідних заходів для попередження розвитку тромбоемболічних ускладнень.
Ризик розвитку манії або гипомании може бути істотно знижений при застосуванні рисперидону в низьких доз або їх поступового підвищення.
При виникненні ортостатичної гіпотензії, особливо в початковому періоді підбору дози, слід розглянути питання про зниження дози.
У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, а також при зневодненні, гіповолемії або цереброваскулярних порушеннях, дозу варто збільшувати поступово.
Антипсихотичні препарати, в т. ч. Риссет Квитаб, слід з обережністю застосовувати у пацієнтів з природженим подовженням інтервалу QT, ІХС, порушенням провідності, аритмією або одночасним застосуванням лікарських препаратів, що спричиняють подовження інтервалу QT, а також при гіпокаліємії.
Якщо виникають ознаки і симптоми пізньої дискінезії/екстрапірамідних симптомів, слід розглянути питання про відміну всіх антипсихотичних препаратів.
При розвитку ЗНС необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Риссет Квитаб, і провести симптоматичне лікування. Після нормалізації стану лікар вирішує питання про поновлення терапії рисперидоном. Для попередження розвитку ЗНС на тлі лікування антипсихотичними препаратами необхідно регулярно проводити корекцію прийнятої дози.
Необхідно ретельно оцінити співвідношення потенційної користі та можливого ризику при застосуванні рисперидону у пацієнтів, які страждають на деменцію, пов'язаної з тельцям Леві або хворобою Паркінсона, оскільки у таких пацієнтів може бути збільшений ризик розвитку ЗНС і підвищена чутливість до антипсихотичним препаратів.
У пацієнтів з цукровим діабетом або ризиком розвитку цукрового діабету необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові.
Пацієнтам слід рекомендувати утримуватись від переїдання в зв'язку з можливістю збільшення маси тіла.
У рідкісних випадках при підвищенні дози антипсихотичних препаратів, у т. ч. рисперидону, можуть з'явитися симптоми нудоти, блювоти, підвищеного потовиділення і сонливість. Необхідно або припинити прийом препарату до зникнення симптомів, або зменшити його дозу.
Враховуючи, що антипсихотичні препарати, в т.ч. рисперидон, впливають в першу чергу на ЦНС, їх слід застосовувати з обережністю в поєднанні з іншими препаратами центральної дії.
Рисперидон посилює ефект етанолу, опіоїдних анальгетиків, блокаторів гістамінових Н1-рецепторів і бензодіазепінів.
До терапії рисперидоном можна додати бензодіазепіни, якщо потрібен додатковий седативний ефект.
При терапії комбінацією рисперидону з іншими антипсихотичними препаратами, літієм, антидепресантами, протипаркінсонічними засобами, препаратами з центральним антихолінергічний ефект збільшується ризик розвитку пізньої дискінезії.
Рисперидон не впливає на клінічний ефект і фармакокінетику літію, вальпроєвої кислоти, дигоксину і топірамату, тому при таких комбінаціях корекції дози не потрібно.
Рисперидон зменшує ефективність леводопи та інших агоністів допамінових рецепторів. Схожий ефект можливий при застосуванні рисперидону в комбінації з іншими індукторами мікросомальних ферментів печінки, такими як барбітурати, рифампіцин, фенітоїн і звіробій продірявлений. В цьому випадку доза рисперидону повинна бути переглянута.
Не слід призначати препарат разом з карбамазепіном пацієнтам з маніями при біполярному афективному розладі. При застосуванні карбамазепіну відзначається зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону в плазмі.
Клозапін знижує кліренс рисперидону.
Похідні фенотіазину, трициклічні антидепресанти та деякі бета-адреноблокатори можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, при цьому концентрація активної антипсихотичної фракції не змінюється.
Хінідин, флуоксетин, пароксетин, тербінафін і інші інгібітори ізоферменту CYP2D6 можуть підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі та, меншою мірою-концентрацію активної антипсихотичної фракції.
Карбапазепин, рифампіцин, звіробій продірявлений, фенітоїн, фенобарбітал є індукторами ізоферменту CYP3A4 та знижують концентрацію антипсихотичної фракції рисперидону в плазмі. При відміні карбамазепіну та інших індукторів ізоферменту CYP3A4 дозу рисперидону слід зменшити.
Верапаміл, будучи інгібітором CYP3A4, підвищує концентрацію рисперидону в плазмі.
Циметидин і ранітидин збільшують концентрацію рисперидону в плазмі, але антипсихотичний ефект при цьому не збільшується, т. к. зчеплення активних метаболітів зменшено.
Альфа1-адреноблокирующий ефект рисперидону може підвищувати артеріальний тиск, знижуючи ефективність феноксибензаміну, лабеталола та інших альфа-адреноблокуючих симпатоміметиків, резерпіну, метилдопи та інших гіпотензивних засобів центральної дії. На противагу цьому, антигіпертензивний ефект гуанетидину блокується.
Потребує уваги і обережності одночасний прийом рисперидону з лікарськими засобами, що подовжують інтервал QT, такими як інші нейролептики, антиаритмічні засоби класів I і III, моксифлоксацин, метадон, мефлохін, еритроміцин, трициклічні антидепресанти, літій і цизаприд.
Потрібна обережність при одночасному застосуванні рисперидону з лікарськими засобами, які можуть викликати порушення електролітного обміну, такими як тіазидні діуретики (гіпокаліємія). Таке поєднання збільшує ризик розвитку злоякісної аритмії.
При застосуванні рисперидону разом з іншими препаратами, що великою мірою зв'язуються з білками плазми, клінічно вираженого витіснення будь-якої активної речовини з білкової фракції плазми не спостерігається.
Симптоми: посилення фармакологічних ефектів - сонливість, седативний ефект, тахікардія, зниження артеріального тиску, екстрапірамідні симптоми. Повідомлялося про прийомі препарату в дозі до 360 мг. Отримані дані дозволяють припустити широкий спектр безпеки препарату. У поодиноких випадках при передозуванні відзначалося подовження інтервалу QT. У разі гострого передозування при комбінованій терапії слід мати на увазі можливість прийому кількох препаратів.
Лікування: забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів для підтримки адекватного постачання киснем і вентиляції; промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий без свідомості) і застосування активованого вугілля разом з проносними засобами. Слід негайно почати моніторування ЕКГ для виявлення можливої аритмії. Специфічного антидоту не існує. Необхідно проводити відповідну симптоматичну терапію, спрямовану на підтримання функції ЦНС і серцево-судинної системи, дезінтоксикаційну терапію. При вираженому зниженні артеріального тиску або судинному колапсі варто вводити внутрішньовенно інфузійні розчини і/або застосовувати симпатоміметичні лікарські препарати. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів слід застосовувати антихолінергічні препарати. Постійне медичне спостереження за життєво важливими функціями слід продовжувати до зникнення симптомів інтоксикації.
Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.
2 роки.