Купить Рисполюкс таблетки 4 мг, 20 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Рисполюкс
Rispolux
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
1 табл. содержит рисперидон 4 мг;
вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, целлюлоза микрокристаллическая, крахмал прежелатинизированный, кроскармеллоза натрия, натрия лаурилсульфат, кремния диоксид коллоидный безводный, магния стеарат;
состав оболочки: опадрай белый Y-1-7000 (гипромеллоза 5 сПз, титана диоксид (Е171), макрогол)
20 шт.
Рисполюкс оказывает нейролептическое, антипсихотическое действие.
Шизофрения (острая и хроническая) и другие психотические состояния с преобладанием продуктивной (бред, галлюцинации, агрессивность), негативной (притупленный аффект, эмоциональная и социальная отрешенность, скудность речи) или аффективной (тревожная депрессия) симптоматики; поведенческие расстройства на фоне деменции (при появлении симптомов агрессивности, нарушений деятельности или психотических симптомов) либо задержки умственного развития или сниженного уровня интеллекта (при доминировании деструктивного поведения); мания при биполярных расстройствах (вспомогательная терапия).
Гиперчувствительность.
Ограничения к применению
Сердечная недостаточность, инфаркт миокарда, AV блокада и другие нарушения проводимости, нарушение мозгового кровообращения и/или функции печени и почек, рак молочной железы, гиповолемия, болезнь Паркинсона, эпилепсия, беременность, кормление грудью, возраст до 15 лет (отсутствует опыт применения).
Рисполюкс принимают внутрь, в 1—2 приема. Начальные и оптимальные дозы: при шизофрении и биполярном расстройстве — 2 мг/сут и 2—6 мг/сут соответственно, при расстройствах поведения по 0,25 мг и 0,5 мг 2 раза в сутки, у пожилых пациентов и на фоне заболеваний печени и почек по 0,5 мг и 1—2 мг 2 раза в сутки соответственно.
При шизофрении, в начале лечения рисперидоном, рекомендуется постепенно отменить предыдущую терапию, если это клинически оправдано. Если пациенты переводятся с терапии депо-формами антипсихотических ЛС, то прием рекомендуется начинать вместо следующей запланированной инъекции. Риск развития мании или гипомании может быть существенно снижен при использовании низких дозировок или их постепенного наращивания. При возникновении ортостатической гипотензии, особенно в начальном периоде подбора дозы, следует рассмотреть вопрос о снижении дозы. У пациентов с заболеваниями ССС, а также при обезвоживании, гиповолемии или цереброваскулярных нарушениях дозу следует увеличивать постепенно. Если возникают признаки и симптомы поздней дискинезии, следует рассмотреть вопрос об отмене всех антипсихотических ЛС; злокачественного нейролептического синдрома - необходимо отменить все антипсихотические ЛС, включая рисперидон. При отмене карбамазепина и др. индукторов "печеночных" ферментов доза рисперидона должна быть снижена. Пациентам следует рекомендовать воздержаться от переедания в связи с возможностью увеличения массы тела. В период лечения необходимо соблюдать осторожность при управлении транспортными средствами и занятии др. потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Уменьшает эффективность леводопы и др. агонистов дофамина. Фенотиазины, трициклические антидепрессанты и бета-адреноблокаторы повышают концентрацию в плазме (не влияют на концентрацию активной антипсихотической фракции). При одновременном приеме карбамазепина и др. индукторов "печеночных" ферментов отмечается снижение концентрации активной антипсихотической фракции в плазме. Клозапин снижает клиренс рисперидона. Этанол, ЛС, угнетающие ЦНС - аддитивное угнетение функции ЦНС. Гипотензивные ЛС усиливают выраженность снижения АД на фоне рисперидона. Флуоксетин может повышать концентрацию рисперидона в плазме (в меньшей степени активной антипсихотической фракции).Уменьшает эффективность леводопы и др. агонистов дофамина. Фенотиазины, трициклические антидепрессанты и бета-адреноблокаторы повышают концентрацию в плазме (не влияют на концентрацию активной антипсихотической фракции). При одновременном приеме карбамазепина и др. индукторов "печеночных" ферментов отмечается снижение концентрации активной антипсихотической фракции в плазме. Клозапин снижает клиренс рисперидона. Этанол, ЛС, угнетающие ЦНС - аддитивное угнетение функции ЦНС. Гипотензивные ЛС усиливают выраженность снижения АД на фоне рисперидона. Флуоксетин может повышать концентрацию рисперидона в плазме (в меньшей степени активной антипсихотической фракции).
Симптомы: сонливость, седация, тахикардия, артериальная гипотензия, экстрапирамидные симптомы, редко — удлинение интервала QT.
Лечение: при острой передозировке следует обеспечить свободную проходимость дыхательных путей для обеспечения адекватного снабжения кислородом и вентиляции, мониторирование ЭКГ, промывание желудка, назначение активированного угля и слабительных; симптоматическая терапия, направленная на поддержание жизненно важных функций организма; при развитии экстрапирамидных симптомов — назначение антихолинергических лекарственных средств. Постоянное медицинское наблюдение следует продолжать до полного исчезновения симптомов интоксикации. Специфического антидота нет.
В защищенном от света месте, при температуре не выше 25°C.
3 года.
Рисполюкс
Rispolux
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою
1 табл. містить рисперидон 4 мг;
допоміжні речовини: лактози моногідрат, целюлоза мікрокристалічна, крохмаль прежелатинізований, натрію кроскармелоза, натрію лаурилсульфат, кремнію діоксид колоїдний безводний, магнію стеарат;
склад оболонки: опадрай білий Y-1-7000 (гіпромелоза 5 сПз, титану діоксид (Е171), макрогол)
20 шт.
Рисполюкс надає нейролептична, антипсихотичну дію.
Шизофренія (гостра та хронічна) та інші психотичні стани із переважанням продуктивної (марення, галюцинації, агресивність), негативною (притуплений афект, емоційна та соціальна відчуженість, убогість мовлення) або афективною (тривожна депресія) симптоматики; поведінкові розлади на тлі деменції (при появі симптомів агресивності, порушень діяльності або психотичних симптомів) або затримки розумового розвитку або зниженого рівня інтелекту (при домінуванні деструктивного поведінки); манія при біполярних розладах (допоміжна терапія).
Гіперчутливість.
Обмеження до застосування
Серцева недостатність, інфаркт міокарда, AV блокада і інші порушення провідності, порушення мозкового кровообігу та/або функції печінки і нирок, рак молочної залози, гіповолемія, хвороба Паркінсона, епілепсія, вагітність, годування груддю, вік до 15 років (відсутній досвід застосування).
Рисполюкс приймають всередину, за 1-2 прийоми. Початкові і оптимальні дози: при шизофренії та біполярному розладі - 2 мг/добу і 2-6 мг/добу відповідно, при розладах поведінки по 0,25 мг або 0,5 мг 2 рази на добу, у літніх пацієнтів і на тлі захворювань печінки і нирок по 0,5 мг і 1-2 мг 2 рази на добу відповідно.
При шизофренії, на початку лікування рисперидоном рекомендується поступово скасувати попередню терапію, якщо це клінічно виправдано. Якщо пацієнти переводяться з терапії депо формами антипсихотичних ЛС, то прийом рекомендується починати замість наступної запланованої ін'єкції. Ризик розвитку манії або гипомании може бути істотно знижений при використанні низьких доз або їх поступового нарощування. При виникненні ортостатичної гіпотензії, особливо в початковому періоді підбору дози, слід розглянути питання про зниження дози. У пацієнтів із захворюваннями ССС, а також при зневодненні, гіповолемії або цереброваскулярних порушеннях дозу слід збільшувати поступово. Якщо виникають ознаки і симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання про відміну всіх антипсихотичних ЛС; злоякісного нейролептичного синдрому - необхідно відмінити усі антипсихотичні ЛЗ, включаючи рисперидон. При відміні карбамазепіну та інших індукторів "печінкових" ферментів доза рисперидону повинна бути знижена. Пацієнтам слід рекомендувати утримуватись від переїдання в зв'язку з можливістю збільшення маси тіла. У період лікування необхідно дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом і занятті ін потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Зменшує ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти, бета-адреноблокатори підвищують концентрацію в плазмі (не впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції). При одночасному прийомі карбамазепіну та інших індукторів "печінкових" ферментів відмічається зниження концентрації активної антипсихотичної фракції у плазмі. Клозапін знижує кліренс рисперидону. Етанол, ЛЗ, що пригнічують центральну нервову систему - адитивне пригнічення функції ЦНС. Гіпотензивні ЛЗ посилюють вираженість зниження артеріального тиску на фоні рисперидону. Флуоксетин може підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі (у меншій мірі активної антипсихотичної фракції).Зменшує ефективність леводопи та інших агоністів дофаміну. Фенотіазини, трициклічні антидепресанти, бета-адреноблокатори підвищують концентрацію в плазмі (не впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції). При одночасному прийомі карбамазепіну та інших індукторів "печінкових" ферментів відмічається зниження концентрації активної антипсихотичної фракції у плазмі. Клозапін знижує кліренс рисперидону. Етанол, ЛЗ, що пригнічують центральну нервову систему - адитивне пригнічення функції ЦНС. Гіпотензивні ЛЗ посилюють вираженість зниження артеріального тиску на фоні рисперидону. Флуоксетин може підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі (у меншій мірі активної антипсихотичної фракції).
Симптоми: сонливість, седація, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні симптоми, рідко - подовження інтервалу QT.
Лікування: при гострому передозуванні слід забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватного постачання киснем і вентиляції, моніторування ЕКГ, промивання шлунка, призначення активованого вугілля і проносних; симптоматична терапія, спрямована на підтримку життєво важливих функцій організму; при розвитку екстрапірамідних симптомів - призначення антихолінергічних лікарських засобів. Постійне медичне спостереження слід продовжувати до повного зникнення симптомів інтоксикації. Специфічного антидоту немає.
У захищеному від світла місці, при температурі не вище 25°C.
3 роки.