Купить Рисперидон таблетки 4 мг, 20 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Рисперидон
Таблетки, покрытые оболочкой
1 таблетка содержит рисперидона 4 мг;
вспомогательные вещества: кальция гидрофосфата дигидрат, повидон (пласдон К 29/32 или коллидон 30), крахмал прежелатинизированный (крахмал С*Pharm), магния стеарат, целлюлоза микрокристаллическая
20 шт.
Рисперидон - антипсихотическое средство (нейролептик), производное бензизоксазола. Оказывает также седативное, противорвотное и гипотермическое действие. Селективный моноаминергический антагонист, обладает высокой тропностью к серотонинергическим 5-HT2 и дофаминергическим D2-рецепторам. Связывается также с альфа1-адренорецептора-ми при несколько меньшей аффинности с H1-гистаминергическими и альфа2-адренерги-ческими рецепторами. Не обладает тропностью к холинорецепторам.
Антипсихотическое действие обусловлено блокадой дофаминовых D2-рецепторов мезолимбической и мезокортикальной системы. Седативное действие обусловлено блокадой адренорецепторов ретикулярной формации ствола головного мозга; противорвотное действие — блокадой дофаминовых D2-рецепторов триггерной зоны рвотного центра; гипотермическое действие — блокадой дофаминовых рецепторов гипоталамуса.
Подавляет продуктивную симптоматику (бред, галлюцинации, агрессивность), автоматизм. Вызывает меньшее подавление моторной активности и в меньшей степени индуцирует каталепсию, чем классические антипсихотические лекарственные средства (нейролептики). Сбалансированный центральный антагонизм к серотонину и дофамину может уменьшать склонность к экстрапирамидным побочным действиям и расширять терапевтическое воздействие препарата с охватом негативных и аффективных симптомов шизофрении.
Может индуцировать зависящее от дозы увеличение концентрации пролактина в плазме.
- шизофрения (острая и хроническая) и другие психотические состояния с продуктивной и/или негативной симптоматикой;
- аффективные расстройства при различных психических заболеваниях;
- поведенческие расстройства у пациентов с деменцией при проявлении симптомов агрессивности (вспышки гнева, физическое насилие), при нарушениях психической деятельности (возбуждение, бред) или психотических симптомах;
- в качестве вспомогательной терапии при лечении маний при биполярных расстройствах;
- в качестве вспомогательной терапии расстройств поведения у подростков с 15 лет и взрослых пациентов со сниженным интеллектуальным уровнем или задержкой умственного развития, в случаях, если деструктивное поведение (агрессивность, импульсивность, аутоагрессия) является ведущим в клинической картине болезни.
-гиперчувствительность;
- период лактации;
-детский возраст (до 15 лет) — эффективность и безопасность не установлены.
Применяется внутрь. Взрослым и детям старше 15 лет назначается 1 или 2 раза в сутки.
Шизофрения.Начальная доза составляет 2 мг/сут. На 2 день — до 4 мг/сут. С этого момента при необходимости дозу можно либо сохранить на прежнем уровне, либо индивидуально скорректировать в диапазоне — 4—6 мг/сут.
Дозы выше 10 мг/сут не показали более высокой эффективности по сравнению с меньшими дозами и могут вызвать появление экстрапирамидных симптомов. Максимальная суточная доза составляет 16 мг.
Поведенческие расстройства у больных с деменцией: Оптимальная доза — 1 мг 1 раз в день.
Биполярные расстройства при маниях: начальная доза — 2 мг/сут на 1 прием. Увеличение дозы (на 2 мг/сут) — не чаще чем через день. Оптимальная доза — 2—6 мг/сут.
Поведенческие расстройства у пациентов с задержкой умственного развития или с доминированием в клинической картине деструктивных тенденций. Пациенты с массой тела 50 кг и более. Оптимальная доза — 1 мг/сут.
Рекомендуется в 2 раза уменьшить как начальную дозу, так и последующие увеличения дозы у пожилых пациентов и у больных почечной или печеночной недостаточностью (при необходимости использовать адекватную лекарственную форму).
Со стороны центральной нервной системы: бессонница, ажитация,тревожность, головная боль, сонливость, повышенная утомляемость, головокружение, снижение способности к концентрации внимания, нечеткость зрения, экстрапирамидные симптомы (тремор, ригидность, гиперсаливация, брадикинезия, акатизия, острая дистония), мания или гипомания, инсульт (у пожилых больных с предрасполагающими факторами).
У больных шизофренией — гиперволемия (либо из-за полидипсии, либо из-за синдрома неадекватной секреции антидиуретического гормона), поздняя дискинезия (непроизвольные ритмические движения, преимущественно языка и/или лица), злокачественный нейролептический синдром (гипертермия, мышечная ригидность, нестабильность автономных функций, нарушение сознания и повышение активности креатинфосфокиназы), нарушения терморегуляции, эпилептические припадки.
Со стороны пищеварительной системы: запоры, диспепсия, тошнота или рвота, боль в животе, повышение активности «печеночных» трансаминаз, сухость во рту, гипосаливация или гиперсаливация, анорексия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: ортостатическая гипотензия, рефлекторная тахикардия или повышение артериального давления (АД).
Со стороны органов кроветворения: нейтропения, тромбоцитопения.
Со стороны эндокринной системы: галакторея, гинекомастия, нарушения менструального цикла, аменорея, повышение или снижение массы тела, гипергликемия или обострение ранее существовавшего сахарного диабета.
Со стороны мочеполовой системы: приапизм, нарушения эрекции, нарушения эякуляции, нарушения оргазма, в том числе аноргазмия, недержание мочи.
Аллергические реакции: зуд, сыпь, ангионевротический отек.
Со стороны кожных покровов: сухость кожи, гиперпигментация, себорея, фотосенсибилизация.
Прочие: артралгия, ринит.
Рисперидон уменьшает эффективность леводопы и агонистов дофамина.
Фенотиазины, трициклические антидепрессанты и бета-адреноблокаторы повышают концентрацию рисперидона в плазме (не влияют на концентрацию активной антипсихотической фракции).
При одновременном приеме карбамазепина и других индукторов микросомальных ферментов отмечается снижение концентрации активной антипсихотической фракции рисперидона в плазме.
Клозапин снижает клиренс рисперидона.
При одновременном применении с рисперидоном этанол, лекарственные средства, угнетающие центральную нервную систему (ЦНС), приводят к аддитивному угнетению функции ЦНС.
Гипотензивные лекарственные средства усиливают выраженность снижения АД на фоне применения рисперидона.
Флуоксетин может повышать концентрацию рисперидона в плазме (в меньшей степени — его активной антипсихотической фракции).
Симптомы: сонливость, седация, тахикардия, снижение АД, экстрапирамидные расстройства, редко — удлинение интервала QT.
Лечение: обеспечить свободную проходимость дыхательных путей для обеспечения адекватного снабжения кислородом и вентиляции, промывание желудка (после интубации, если больной без сознания) и прием активированного угля вместе со слабительным. Немедленно начать мониторирование ЭКГ для выявления возможных аритмий. Специфического антидота нет. Необходимо проводить симптоматическую терапию, направленную на поддержание жизненно важных функций организма. При снижении АД и сосудистом коллапсе — внутривенно вводить инфузионные растворы и/или адреностимуляторы. В случае развития острых экстрапирамидных симптомов — антихолинергические лекарственные средства. Постоянное медицинское наблюдение и мониторирование следует продолжать до исчезновения симптомов интоксикации.
В сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25°С.
2 года.
Рисперидон
Таблетки, вкриті оболонкою
1 таблетка містить рисперидону 4 мг;
допоміжні речовини: кальцію гідрофосфату дигідрат, повідон (пласдон До 29/32 або колідон 30), крохмаль прежелатинізований (крохмаль З*Pharm), магнію стеарат, целюлоза мікрокристалічна
20 шт.
Рисперидон - антипсихотичний засіб (нейролептик), похідний бензизоксазола. Виявляє також седативну, протиблювотну і гіпотермічну дію. Селективний моноаминергический антагоніст, володіє високою тропністю до серотонергічних 5-HT2 і дофамінергічною D2-рецепторів. Зв'язується також з альфа1-адренорецептора-ми при трохи меншій афінності, з Н1-гистаминергическими і альфа2-адренерги-специфічними рецепторами. Не має тропність до холінорецепторами.
Антипсихотична дія обумовлена блокадою дофамінових D2-рецепторів мезолимбической і мезокортикальной системи. Седативна дія обумовлена блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; протиблювотну дію - блокадою дофамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру; гіпотермічну дію - блокадою дофамінових рецепторів гіпоталамуса.
Пригнічує продуктивну симптоматику (марення, галюцинації, агресивність), автоматизм. Викликає менше пригнічення моторної активності і меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні антипсихотичні лікарські засоби (нейролептики). Збалансований центральний антагонізм до серотоніну і дофаміну може зменшувати схильність до экстрапирамидным побічних дій і розширювати терапевтичний вплив препарату з охопленням негативних та афективних симптомів шизофренії.
Може індукувати залежне від дози збільшення концентрації пролактину в плазмі.
- шизофренія (гостра та хронічна) та інші психотичні стани з продуктивною і/або негативною симптоматикою;
- афективні розлади при різних психічних захворюваннях;
- поведінкові розлади в пацієнтів із деменцією при прояві симптомів агресивності (спалахи гніву, фізичне насильство), при порушеннях психічної діяльності (збудження, марення) або психотичних симптомах;
- в якості допоміжної терапії при лікуванні маній при біполярних розладах;
- в якості допоміжної терапії розладів поведінки у підлітків з 15 років і дорослих пацієнтів зі зниженим інтелектуальним рівнем або затримкою розумового розвитку, у випадках, якщо деструктивна поведінка (агресивність, імпульсивність, аутоагресія) є провідним у клінічній картині хвороби.
-гіперчутливість;
- період лактації;
-дитячий вік (до 15 років) - ефективність і безпека не встановлені.
Застосовується внутрішньо. Дорослим і дітям старше 15 років призначається 1 або 2 рази на добу.
Шизофренія.Початкова доза становить 2 мг/добу. На 2 день - до 4 мг/добу. З цього моменту при необхідності дозу можна або зберегти на колишньому рівні, або індивідуально скоригувати в діапазоні - 4-6 мг/добу.
Дози вище 10 мг/добу, не виявили вищої ефективності порівняно з меншими дозами і можуть викликати появу екстрапірамідних симптомів. Максимальна добова доза становить 16 мг.
Поведінкові розлади в хворих з деменцією: Оптимальна доза - 1 мг 1 раз на день.
Біполярні розлади при маніях: початкова доза - 2 мг/добу на 1 прийом. Збільшення дози на 2 мг/добу не частіше ніж через день. Оптимальна доза - 2-6 мг/добу.
Поведінкові розлади в пацієнтів із затримкою розумового розвитку або з домінуванням у клінічній картині деструктивних тенденцій. Пацієнти з масою тіла 50 кг і більше. Оптимальна доза - 1 мг/добу.
Рекомендується в 2 рази зменшити як початкову дозу, так і подальші збільшення дози у літніх пацієнтів та у хворих з нирковою або печінковою недостатністю (при необхідності використовувати адекватну лікарську форму).
З боку центральної нервової системи: безсоння, ажитація,тривожність, головний біль, сонливість, підвищена стомлюваність, запаморочення, зниження здатності до концентрації уваги, нечіткість зору, екстрапірамідні симптоми (тремор, ригідність, гіперсалівація, брадикінезія, акатизія, гостра дистонія), манія або гипомания, інсульт (у літніх хворих із сприятливими факторами).
У хворих на шизофренію - гіперволемія (або через полідипсії, або через синдром неадекватної секреції антидіуретичного гормону), пізня дискінезія (мимовільні ритмічні рухи переважно язика і/або обличчя), злоякісний нейролептичний синдром (гіпертермія, м'язова ригідність, нестабільність автономних функцій, порушення свідомості і підвищення активності креатинфосфокінази), порушення терморегуляції, епілептичні припадки.
З боку травної системи: запори, диспепсія, нудота або блювання, біль у животі, підвищення активності «печінкових» трансаміназ, сухість у роті, гіпосалівація або гіперсалівація, анорексія.
З боку серцево-судинної системи: ортостатична гіпотензія, рефлекторна тахікардія або підвищення артеріального тиску (АТ).
З боку органів кровотворення: нейтропенія, тромбоцитопенія.
З боку ендокринної системи: галакторея, гінекомастія, порушення менструального циклу, аменорея, підвищення або зниження маси тіла, гіперглікемія або загострення раніше існуючого цукрового діабету.
З боку сечостатевої системи: пріапізм, порушення ерекції, порушення еякуляції, порушення оргазму, в тому числі аноргазмія, нетримання сечі.
Алергічні реакції: свербіж, висипання, ангіоневротичний набряк.
З боку шкірних покривів: сухість шкіри, гіперпігментація, себорея, фотосенсибілізація.
Інші: артралгія, риніт.
Рисперидон зменшує ефективність леводопи та агоністів дофаміну.
Фенотіазини, трициклічні антидепресанти, бета-адреноблокатори підвищують концентрацію рисперидону в плазмі (не впливають на концентрацію активної антипсихотичної фракції).
При одночасному прийомі карбамазепіну та інших індукторів мікросомальних ферментів відмічається зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону в плазмі.
Клозапін знижує кліренс рисперидону.
При одночасному застосуванні з рисперидоном етанол, лікарські засоби, що пригнічують центральну нервову систему (ЦНС), що призводять до аддитивному пригнічення функції ЦНС.
Гіпотензивні лікарські засоби посилюють вираженість зниження артеріального тиску на фоні застосування рисперидону.
Флуоксетин може підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі (меншою мірою - його активної антипсихотичної фракції).
Симптоми: сонливість, седація, тахікардія, зниження артеріального тиску, екстрапірамідні розлади, рідко - подовження інтервалу QT.
Лікування: забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватного постачання киснем і вентиляції, промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий без свідомості) і прийом активованого вугілля разом із проносним. Негайно почати моніторування ЕКГ для виявлення можливих аритмій. Специфічного антидоту немає. Необхідно проводити симптоматичну терапію, спрямовану на підтримання життєво важливих функцій організму. При зниженні АТ і судинному колапсі - вводити внутрішньовенно інфузійні розчини і/або адреностимулятори. У разі розвитку гострих екстрапірамідних симптомів - антихолінергічні лікарські засоби. Постійний медичний нагляд і моніторування варто продовжувати до зникнення симптомів інтоксикації.
У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С.
2 роки.