Купить Рилептид таблетки 2 мг, 20 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Рилептид таблетки
Rileptid
Таблетки покрытые оболочкой
1 таблетка, покрытая оболочкой, содержит: рисперидон 2 мг.
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат, крахмал кукурузный, целлюлоза микрокристаллическая, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный, натрия лаурилсульфат.
Состав оболочки: краситель Opadry зеленый (гипромеллоза, титана диоксид, макрогол 400, ариавит индигокармин алюминиевый лак, ариавит хинолиновый желтый алюминиевый лак).
В 1 блистере 10 таблеток. В картонной пачке 2 блистера.
Рилептид - антипсихотический препарат, производное бензизоксазола. Оказывает также седативное, противорвотное и гипотермическое действие.
Рисперидон - селективный моноаминергический антагонист, обладает высоким сродством к серотониновым 5-HT 2 - и допаминовым D 2 -рецепторам. Cвязывается с А 1 -адренорецепторами и несколько слабее - с гистаминовыми H 1 -рецепторами и А 2 -адренорецепторами. Не обладает тропностью к холинорецепторам.
Антипсихотическое действие обусловлено блокадой допаминовых D 2 -рецепторов мезолимбической и мезокортикальной системы. Седативное действие обусловлено блокадой адренорецепторов ретикулярной формации ствола головного мозга; противорвотное действие — блокадой допаминовых D2-рецепторов триггерной зоны рвотного центра; гипотермическое действие — блокадой допаминовых рецепторов гипоталамуса.
Рилептид снижает продуктивную симптоматику шизофрении (бред, галлюцинации), автоматизм, в меньшей мере вызывает подавление моторной активности и в меньшей степени индуцирует каталепсию, чем классические нейролептики. Сбалансированный центральный антагонизм к серотонину и допамину может уменьшать склонность к экстрапирамидным побочным действиям. Рисперидон может вызывать дозозависимое увеличение концентрации пролактина в плазме.
- Острая и хроническая шизофрения и другие психотические расстройства с продуктивной и/или негативной симптоматикой.
- Аффективные расстройства при различных психических заболеваниях.
- Поведенческие расстройства у пациентов с деменцией при проявлении симптомов агрессивности (вспышки гнева, физическое насилие), нарушениях психической деятельности (возбуждение, бред) или психотических симптомах.
- В качестве средства вспомогательной терапии при лечении маний при биполярных расстройствах.
- В качестве средства вспомогательной терапии расстройств поведения у подростков с 15 лет и взрослых пациентов со сниженным интеллектуальным уровнем или задержкой умственного развития в случаях, если деструктивное поведение (агрессивность, импульсивность, аутоагрессия) является ведущим в клинической картине болезни.
- Период лактации (грудное вскармливание).
- Повышенная чувствительность к препарату.
С осторожностью следует применять препарат:
- У пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы (в т.ч. при хронической сердечной недостаточности, перенесенном инфаркте миокарда, нарушениях проводимости).
- При обезвоживании.
- Гиповолемии.
- Нарушении мозгового кровообращения.
- Болезни Паркинсона.
- Судорогах (в т.ч. в анамнезе).
- Тяжелой почечной или печеночной недостаточности.
- При злоупотреблении лекарственными средствами или лекарственной зависимости.
- При состояниях, предрасполагающих к развитию тахикардии типа "пируэт" (брадикардия, нарушение электролитного баланса, сопутствующий прием лекарственных средств, удлиняющих интервал QT).
- При опухолях мозга.
- Кишечной непроходимости.
- В случаях острой передозировки лекарств.
- При синдроме Рейе (т.к. противорвотный эффект рисперидона может маскировать симптомы этих состояний).
- При беременности.
- Пациентам в возрасте до 15 лет (т.к. безопасность и эффективность применения препарата не установлены).
Безопасность применения рисперидона при беременности не изучена. Применение Рилептида при беременности возможно только в том случае, если ожидаемая польза превышает потенциальный риск.
Поскольку рисперидон и 9-гидрокси-рисперидон выделяются с грудным молоком, при необходимости применения препарата в период лактации следует прекратить грудное вскармливание.
При шизофрении: взрослым и детям старше 15 лет Рилептид назначают 1 раз/сут. или 2 раза/сут. Начальная доза — 2 мг/сут. На второй день дозу следует увеличить до 4 мг/сут. С этого момента дозу можно либо сохранить на прежнем уровне, либо индивидуально скорректировать при необходимости. Обычно оптимальной дозой является 4-6 мг/сут.В ряде случаев может быть оправдано более медленное повышение дозы и более низкие начальная и поддерживающая дозы. Дозы выше 10 мг/сут. не показали более высокой эффективности по сравнению с меньшими дозами и могут вызвать появление экстрапирамидных симптомов. В связи с тем, что безопасность доз выше 16 мг/сут. не изучалась, дозы выше этого уровня применять нельзя. Сведения по использованию Рилептида для лечения шизофрении у детей младше 15 лет отсутствуют.
Пациентам пожилого возраста препарат назначают в начальной дозе по 500 мкг 2 раза/сут. Дозу можно индивидуально увеличить на 500 мкг 2 раза/сут. до 1-2 мг 2 раза/сут.
При нарушениях функции печени и почек начальная доза составляет по 500 мкг 2 раза/сут. Эту дозу постепенно можно увеличить до 1-2 мг 2 раза/сут.
При злоупотреблении лекарственными средствами или лекарственной зависимости рекомендуемая суточная доза препарата составляет 2-4 мг.
При лечении поведенческих расстройств у больных с деменцией рекомендуемая начальная доза составляет по 250 мкг 2 раза/сут. Дозу при необходимости можно индивидуально увеличивать на 250 мкг 2 раза/сут. не чаще, чем через день. Для большинства пациентов оптимальной дозой является 500 мкг 2 раза/сут. Однако некоторым пациентам показан прием по 1 мг 2 раза/сут. По достижении оптимальной дозы может быть рекомендован прием препарата 1 раз/сут.
При биполярных расстройствах при маниях рекомендуемая начальная доза препарата составляет 2 мг/сут. в 1 прием. При необходимости эта доза может быть повышена на 2 мг/сут., не чаще, чем через день. Для большинства пациентов оптимальной дозой является 2-6 мг/сут.
При расстройствах поведения у пациентов с задержкой умственного развития:
Для пациентов с массой тела 50 кг и более рекомендуемая начальная доза препарата составляет 500 мкг 1 раз/сут. При необходимости эта доза может быть повышена на 500 мкг/сут. не чаще, чем через день. Для большинства пациентов оптимальной дозой является доза 1 мг/сут. Для некоторых пациентов предпочтительней прием по 500 мкг/сут., тогда как некоторым требуется увеличение дозы до 1.5 мг/сут.
Для пациентов с массой тела менее 50 кг рекомендуемая начальная доза препарата составляет 250 мкг 1 раз/сут. При необходимости эта доза может быть повышена на 250 мкг/сут. не чаще, чем через день. Для большинства пациентов оптимальной является доза 500 мкг/сут. Для некоторых пациентов предпочтительней прием по 250 мкг/сут., тогда как некоторым требуется увеличение дозы до 750 мкг/сут.
Длительный прием препарата у подростков должен проводиться под контролем врача.
При шизофрении в начале лечения Рилептидом рекомендуется постепенно отменить предыдущую терапию, если это клинически оправдано. При этом если пациенты переводятся с терапии депо формами антипсихотических препаратов, то терапию Рилептидом рекомендуется начинать вместо следующей запланированной инъекции. Периодически следует оценивать необходимость в продолжении текущей терапии антипаркинсоническими препаратами.
В связи с альфа-адреноблокирующим действием Рилептида может возникать ортостатическая гипотензия, особенно в период начального подбора дозы. При возникновении артериальной гипотензии следует рассмотреть вопрос о снижении дозы. У пациентов с заболеваниями сердечно-сосудистой системы, а также при обезвоживании, гиповолемии или цереброваскулярных нарушениях, дозу следует увеличивать постепенно.
Следует учитывать, что возникновение экстрапирамидных симптомов является фактором риска для развития поздней дискинезии. Если возникают признаки и симптомы поздней дискинезии, следует рассмотреть вопрос об отмене всех антипсихотических препаратов.
В случае развития злокачественного нейролептического синдрома, характеризующегося гипертермией, мышечной ригидностью, нестабильностью вегетативных функций, нарушениями сознания и повышением уровня КФК, необходимо отменить все антипсихотические препараты, включая Рилептид. У больных шизофренией повышается риск суицидальных попыток, поэтому лечение данной категории пациентов следует проводить по строгим врачебным контролем. При отмене карбамазепина и других индукторов печеночных ферментов доза Рилептида должна быть снижена.
Пациентам в период лечения Рилептидом следует рекомендовать воздержаться от переедания в связи с возможностью увеличения массы тела. В период лечения Рилептидом следует воздерживаться от употребления алкоголя.
В период лечения пациентам следует воздержаться от занятий потенциально опасными видами деятельности, требующей высокой концентрации внимания и скорости психомоторных реакций.
С учетом того, что Рилептид оказывает воздействие в первую очередь на ЦНС, его следует применять с осторожностью в сочетании с другими препаратами центрального действия и алкоголем. Рилептид уменьшает эффективность леводопы и других агонистов допамина. Клозапин снижает клиренс рисперидона. При одновременном применении Рилептида и карбамазепина отмечалось снижение концентрации активной антипсихотической фракции рисперидона в плазме. Аналогичные эффекты могут наблюдаться при использовании других индукторов печеночных ферментов. При одновременном применении с Рилептидом фенотиазины, трициклические антидепрессанты и некоторые бета-адреноблокаторы могут повышать концентрации рисперидона в плазме, однако это не влияет на концентрацию активной антипсихотической фракции. При одновременном применении с Рилептидом флуоксетин может повышать концентрацию рисперидона в плазме, в меньшей степени концентрацию активной антипсихотической фракции. При применении Рилептида вместе с другими препаратами, в высокой степени связывающимися с белками плазмы, клинически выраженного вытеснения какого-либо препарата из белковой фракции плазмы не наблюдается. Антигипертензивные препараты усиливают выраженность снижения АД на фоне приема Рилептида.
Симптомы: сонливость, проявления седативного действия, угнетение сознания, тахикардия, артериальная гипотензия, экстрапирамидные симптомы, в редких случаях - удлинение интервала QT.
Лечение: следует обеспечить свободную проходимость дыхательных путей для обеспечения адекватной оксигенации и вентиляции. Показано промывание желудка (после интубации, если больной без сознания) и назначение активированного угля в сочетании со слабительным. Следует немедленно начать мониторирование ЭКГ для выявления возможных нарушений сердечного ритма. Специфический антидот отсутствует. Проводят симптоматическую терапию. Постоянное медицинское наблюдение и мониторирование следует продолжать до исчезновения симптомов интоксикации.
Препарат следует хранить при температуре не выше 25°C
3 года.
Рилептид таблетки
Rileptid
Таблетки вкриті оболонкою
1 таблетка, вкрита оболонкою, містить: рисперидон 2 мг.
Допоміжні речовини: лактози моногідрат, крохмаль кукурудзяний, целюлоза мікрокристалічна, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, натрію лаурилсульфат.
Склад оболонки: барвник Opadry зелений (гіпромелоза, титану діоксид, макрогол 400, ариавит індигокармін алюмінієвий лак, ариавит хіноліновий жовтий алюмінієвий лак).
В 1 блістері 10 таблеток. В картонній пачці 2 блістери.
Рилептид - антипсихотичний препарат, похідне бензизоксазола. Виявляє також седативну, протиблювотну і гіпотермічну дію.
Рисперидон - це селективний моноаминергический антагоніст, має високу спорідненість до серотонінових 5-HT 2 - й допаминовым D 2-рецепторів. Зв'язується з А 1-адренорецепторами і дещо слабше - з гістаміновими H 1-рецепторами і А 2-адренорецепторами. Не має тропність до холінорецепторами.
Антипсихотична дія обумовлена блокадою допамінових D 2-рецепторів мезолимбической і мезокортикальной системи. Седативна дія обумовлена блокадою адренорецепторів ретикулярної формації стовбура головного мозку; протиблювотна дія - блокадою допамінових D2-рецепторів тригерної зони блювотного центру; гіпотермічну дію - блокадою допамінових рецепторів гіпоталамуса.
Рилептид знижує продуктивну симптоматику шизофренії (марення, галюцинації), автоматизм, меншою мірою викликає пригнічення моторної активності і меншою мірою індукує каталепсію, ніж класичні нейролептики. Збалансований центральний антагонізм до серотоніну і допамину може зменшувати схильність до экстрапирамидным побічних дій. Рисперидон може викликати дозозалежне збільшення концентрації пролактину в плазмі.
- Гостра і хронічна шизофренія та інші психотичні розлади з продуктивною і/або негативною симптоматикою.
- Афективні розлади при різних психічних захворюваннях.
- Поведінкові розлади в пацієнтів із деменцією при прояві симптомів агресивності (спалахи гніву, фізичне насильство), порушеннях психічної діяльності (збудження, марення) або психотичних симптомах.
- Як засіб допоміжної терапії при лікуванні маній при біполярних розладах.
- Як засіб допоміжної терапії розладів поведінки у підлітків з 15 років і дорослих пацієнтів зі зниженим інтелектуальним рівнем або затримкою розумового розвитку, у випадках, якщо деструктивна поведінка (агресивність, імпульсивність, аутоагресія) є провідним у клінічній картині хвороби.
- Період лактації (грудне вигодовування).
- Підвищена чутливість до препарату.
З обережністю слід застосовувати препарат:
- У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи (у т. ч. при хронічній серцевій недостатності, перенесеному інфаркті міокарда, порушеннях провідності).
- При зневодненні.
- Гіповолемії.
- Порушення мозкового кровообігу.
- Хвороби Паркінсона.
- Судомах (у т. ч. в анамнезі).
- Тяжкої ниркової або печінкової недостатності.
- При зловживанні лікарськими засобами або лікарської залежності.
- При станах, що привертають до розвитку тахікардії типу "пірует" (брадикардія, порушення електролітного балансу, що супроводжує прийом лікарських засобів, що подовжують інтервал QT).
- При пухлинах мозку.
- Кишкової непрохідності.
- У випадках гострого передозування ліків.
- При синдромі Рейє (тому що протиблювотний ефект рисперидону може маскувати симптоми цих станів).
- При вагітності.
- Пацієнтам у віці до 15 років (оскільки безпека і ефективність застосування препарату не встановлені).
Безпека застосування рисперидону при вагітності не вивчена. Застосування Рилептида при вагітності можливо тільки в тому випадку, якщо очікувана користь перевищує потенційний ризик.
Оскільки рисперидон і 9-гідрокси-рисперидон виділяються з грудним молоком, при необхідності застосування препарату в період лактації слід припинити грудне вигодовування.
При шизофренії: дорослим і дітям старше 15 років Рилептид призначають 1 раз/добу. або 2 рази/добу. Початкова доза - 2 мг/добу. На другий день дозу слід збільшити до 4 мг/добу. З цього моменту дозу можна або зберегти на колишньому рівні, або індивідуально скоригувати при необхідності. Звичайно оптимальною дозою є 4-6 мг/добу.У ряді випадків може бути виправдано більш повільне підвищення дози і більш низькі початкова і підтримуюча дози. Дози вище 10 мг/добу. не показали більш високої ефективності у порівнянні з меншими дозами і можуть викликати появу екстрапірамідних симптомів. У зв'язку з тим, що безпека доз вище 16 мг/добу. не вивчалася, дози вище цього рівня застосовувати не можна. Відомості по використанню Рилептида для лікування шизофренії у дітей віком до 15 років відсутні.
Пацієнтам літнього віку препарат призначають у початковій дозі по 500 мкг 2 рази/добу. Дозу можна індивідуально збільшити на 500 мкг 2 рази/добу. до 1-2 мг 2 рази/добу.
При порушеннях функції печінки і нирок початкова доза становить по 500 мкг 2 рази/добу. Цю дозу поступово можна збільшити до 1-2 мг 2 рази/добу.
При зловживанні лікарськими засобами або лікарської залежності рекомендована добова доза препарату становить 2-4 мг.
При лікуванні поведінкових розладів у хворих з деменцією рекомендована початкова доза становить по 250 мкг 2 рази/добу. Дозу при необхідності можна індивідуально збільшувати на 250 мкг 2 рази/добу. не частіше, ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 500 мкг 2 рази/добу. Однак деяким пацієнтам показаний прийом по 1 мг 2 рази/добу. По досягненню оптимальної дози може бути рекомендований прийом препарату 1 раз/добу.
При біполярних розладах при маніях рекомендована початкова доза препарату становить 2 мг/добу. в 1 прийом. При необхідності ця доза може бути збільшена на 2 мг/добу, не частіше, ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є 2-6 мг/добу.
При розладах поведінки в пацієнтів із затримкою розумового розвитку:
Для пацієнтів з масою тіла 50 кг і більше рекомендована початкова доза препарату становить 500 мкг 1 раз/добу. При необхідності ця доза може бути підвищена на 500 мкг/добу. не частіше, ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною дозою є доза 1 мг/добу. Для деяких пацієнтів краще прийом по 500 мкг/сут., тоді як деяким потрібне збільшення дози до 1,5 мг/добу.
Для пацієнтів з масою тіла менше 50 кг рекомендована початкова доза препарату становить 250 мкг 1 раз/добу. При необхідності ця доза може бути підвищена на 250 мкг/добу. не частіше, ніж через день. Для більшості пацієнтів оптимальною є доза 500 мкг/добу. Для деяких пацієнтів краще прийом по 250 мкг/доб., тоді як деяким потрібне збільшення дози до 750 мкг/добу.
Тривалий прийом препарату у підлітків повинен проводитися під контролем лікаря.
При шизофренії на початку лікування Рилептидом рекомендується поступово скасувати попередню терапію, якщо це клінічно виправдано. При цьому, якщо пацієнти переводяться з терапії депо формами антипсихотичних препаратів, то терапію Рилептидом рекомендується починати замість наступної запланованої ін'єкції. Періодично слід оцінювати необхідність у продовженні поточної терапії антипаркинсоническими препаратами.
У зв'язку з альфа-адреноблокирующим дією Рилептида може виникати ортостатична гіпотензія, особливо в період початкового підбору дози. При виникненні артеріальної гіпотензії слід розглянути питання про зниження дози. У пацієнтів із захворюваннями серцево-судинної системи, а також при зневодненні, гіповолемії або цереброваскулярних порушеннях, дозу варто збільшувати поступово.
Слід враховувати, що виникнення екстрапірамідних симптомів є фактором ризику для розвитку пізньої дискінезії. Якщо виникають ознаки і симптоми пізньої дискінезії, слід розглянути питання про відміну всіх антипсихотичних препаратів.
У випадку розвитку злоякісного нейролептичного синдрому, що характеризується гіпертермією, м'язовою ригідністю, нестабільністю вегетативних функцій, порушеннями свідомості і підвищенням рівня КФК), необхідно відмінити всі антипсихотичні препарати, включаючи Рилептид. У хворих на шизофренію підвищується ризик суїцидальних спроб, тому лікування даної категорії пацієнтів слід проводити з суворим лікарським контролем. При відміні карбамазепіну та інших індукторів печінкових ферментів доза Рилептида повинна бути знижена.
Пацієнтам у період лікування Рилептидом варто рекомендувати утриматися від переїдання у зв'язку з можливістю збільшення маси тіла. У період лікування Рилептидом слід утримуватися від вживання алкоголю.
В період лікування пацієнтам слід утриматися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагає високої концентрації уваги та швидкості психомоторних реакцій.
З урахуванням того, що Рилептид впливає в першу чергу на ЦНС, його слід застосовувати з обережністю в поєднанні з іншими препаратами центральної дії і алкоголем. Рилептид зменшує ефективність леводопи та інших агоністів допаміну. Клозапін знижує кліренс рисперидону. При одночасному застосуванні Рилептида і карбамазепіну відзначалося зниження концентрації активної антипсихотичної фракції рисперидону в плазмі. Аналогічні ефекти можуть спостерігатися при використанні інших індукторів печінкових ферментів. При одночасному застосуванні з Рилептидом фенотіазини, трициклічні антидепресанти та деякі бета-адреноблокатори можуть підвищувати концентрації рисперидону в плазмі, однак це не впливає на концентрацію активної антипсихотичної фракції. При одночасному застосуванні з Рилептидом флуоксетин може підвищувати концентрацію рисперидону в плазмі, меншою мірою-концентрацію активної антипсихотичної фракції. При застосуванні Рилептида разом з іншими препаратами, що великою мірою зв'язуються з білками плазми, клінічно вираженого витиснення якого-небудь препарату з білкової фракції плазми не спостерігається. Антигіпертензивні препарати посилюють вираженість зниження артеріального тиску на фоні прийому Рилептида.
Симптоми: сонливість, прояви седативного ефекту, пригнічення свідомості, тахікардія, артеріальна гіпотензія, екстрапірамідні симптоми, у поодиноких випадках - подовження інтервалу QT.
Лікування: слід забезпечити вільну прохідність дихальних шляхів для забезпечення адекватної оксигенації та вентиляції. Показано промивання шлунка (після інтубації, якщо хворий без свідомості) і призначення активованого вугілля разом із проносним. Слід негайно почати моніторування ЕКГ для виявлення можливих порушень серцевого ритму. Специфічний антидот відсутній. Проводять симптоматичну терапію. Постійний медичний нагляд і моніторування варто продовжувати до зникнення симптомів інтоксикації.
Препарат слід зберігати при температурі не вище 25°C
3 роки.