Купить Расилез таблетки 150 мг, 28 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Расилез таблетки 150 мг
RASILEZ
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
1 таблетка содержит: алискирена гемифумарат 165.75 мг, что соответствует содержанию алискирена 150 мг.
Вспомогательные веществ: целлюлоза микрокристаллическая, кросповидон, повидон, магния стеарат, кремния диоксид коллоидный безводный, титана диоксид (Е171), железа оксид красный (Е172), железа оксид черный (Е172), макрогол (полиэтиленгликоль 4000), тальк, гипромеллоза (гидроксипропилметилцеллюлоза).
В упаковке 28 шт.
Расилез - антигипертензивный препарат, селективный ингибитор ренина непептидной структуры. Секреция ренина почками и активация ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (РААС) происходит при снижении ОЦК и почечного кровотока по механизму обратной связи. Ренин воздействует на ангиотензиноген, в результате этого образуется неактивный декапептид - ангиотензин I (ATI), который с помощью АПФ и, частично, без его участия, преобразуется в активный октапептид ангиотензин II (АТII). АТII является мощным вазоконстриктором, стимулирует высвобождение катехоламинов из мозгового слоя надпочечников и пресинаптических нервных окончаний, а также усиливает секрецию альдостерона и реабсорбцию натрия, что, в конечном итоге, приводит к повышению АД.
Длительное повышение концентрации АТII стимулирует выработку медиаторов воспаления и фиброза, что приводит к поражению органов-мишеней.
АТII уменьшает секрецию ренина по механизму отрицательной обратной связи. Препараты, ингибирующие РААС (включая ингибиторы ренина), подавляют отрицательную обратную связь, приводя к компенсаторному повышению концентрации ренина в плазме крови. При лечении ингибиторами АПФ и антагонистами рецепторов ангиотензина II также повышается активность ренина плазмы крови, которая напрямую связана с увеличением риска сердечно-сосудистых заболеваний как у пациентов с нормальным АД, так и у больных артериальной гипертензией. При применении алискирена в качестве средства монотерапии и в комбинации с другими антигипертензивными средствами нейтрализуется подавление отрицательной обратной связи, в результате снижается активность ренина плазмы крови (у больных с артериальной гипертензией в среднем на 50-80%), а также уровней ATI и АТII.
У пациентов с артериальной гипертензией при применении Расилеза в дозе 150 и 300 мг 1 раз/сут отмечается дозозависимое продолжительное снижение как систолического, так и диастолического АД в течение 24 ч, включая ранние утренние часы. При приеме Расилеза 300 мг/сут отношение остаточного действия препарата к максимальному или целевому для диастолического АД составляет 98%.
Через 2 недели приема препарата отмечается снижение АД на 85-90% от максимального, гипотензивный эффект сохраняется на достигнутом уровне в ходе длительного (до 1 года) применения.
После прекращения лечения Расилезом отмечается постепенное возвращение АД к исходному уровню в течение нескольких недель, без развития синдрома отмены и повышения активности ренина плазмы крови. Через 4 недели с момента отмены Расилеза уровень АД остается достоверно ниже в сравнении с плацебо.
При применении препарата впервые не наблюдается гипотензивной реакции (эффекта первой дозы) и рефлекторного увеличения ЧСС в ответ на вазодилатацию.
При применении Расилеза в виде монотерапии и в комбинации с другими антигипертензивными препаратами чрезмерное снижение АД наблюдается в 0.1% и 1% случаев соответственно.
Комбинированная терапия Расилезом с ингибиторами АПФ, антагонистами рецепторов ангиотензина II , блокаторами медленных кальциевых каналов (БМКК) и диуретиками хорошо переносится пациентами и позволяет достичь дополнительного снижения АД.
Частота развития сухого кашля достоверно ниже у больных, получавших комбинацию Расилеза с ингибитором АПФ рамиприлом по сравнению с мототерапией рамиприлом (1.8% и 4.7% соответственно). При применении Расилеза в комбинации с БМКК амлодипином в дозе 10 мг снижается частота периферических отеков по сравнению с монотерапией амлодипином (2.1% и 11.4% соответственно).
Монотерапия Расилезом при сахарном диабете позволяет достигать эффективного и безопасного снижения АД. У больных с сахарным диабетом применение Расилеза в комбинации с рамиприлом приводит к более выраженному снижению АД по сравнению с таковым на фоне монотерапии каждым препаратом по отдельности.
У больных с артериальной гипертензией, ожирением и недостаточным контролем АД на фоне монотерапии гидрохлоротиазидом дополнительное назначение Расилеза обеспечивает снижение АД, сопоставимое с комбинацией гидрохлоротиазида с ирбесартаном или амлодипином.
Выраженность антигипертензивного эффекта препарата не зависит от возраста, пола, расовой принадлежности и индекса массы тела.
Артериальная гипертензия.
Тяжелые нарушения функции почек (сывороточный креатинин >150 мкмоль/л для женщин и >177 мкмоль/л для мужчин и/или скорость клубочковой фильтрации < 30 мл/мин).
- Нефротический синдром.
- Реноваскулярная гипертензия.
- Регулярное проведение процедуры гемодиализа.
- Нарушения функции печени тяжелой степени (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью).
- Детский и подростковый возраст до 18 лет.
- Повышенная чувствительность к компонентам препарата.
С осторожностью следует назначать препарат пациентам с односторонним или двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки, сахарным диабетом, сниженным ОЦК, гипонатриемией, гиперкалиемией или пациентам после трансплантации почки. Безопасность применения Расилеза у больных с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки не установлена.
Данных по безопасности применения Расилеза при беременных недостаточно. Применение во время беременности препаратов, оказывающих прямое влияние на РААС, может вызывать развитие патологии плода и новорожденного, а также приводить к их гибели. Расилез, как и другие средства, оказывающие прямое воздействие на РААС, не следует применять при беременности и у женщин, планирующих беременность.
Перед назначением препаратов, влияющих на РААС, врачу следует проинформировать пациенток детородного возраста о возможности потенциального риска для плода при применении данных лекарственных средств при беременности. При наступлении беременности в период лечения Расилезом прием препарата следует немедленно прекратить.
Неизвестно, выделяется ли алискирен с грудным молоком у человека. При необходимости проведения терапии в период лактации следует прекратить грудное вскармливание на время приема препарата.
Расилез можно применять независимо от приема пищи, как в качестве монотерапии, так и в комбинации с другими антигипертензивными средствами.
Рекомендуемая начальная доза Расилеза составляет 150 мг 1 раз/сут. Развитие антигипертензивного эффекта наблюдается через 2 недели после начала терапии в дозе 150 мг 1 раз/сут. При недостаточном контроле АД доза препарата может быть увеличена до 300 мг 1 раз/сут.
У пациентов с нарушениями функции почек (при скорости клубочковой фильтрации более 30 мл/мин) и печени (5-9 баллов по шкале Чайлд-Пью) от легкой до умеренной степени коррекции дозы препарата не требуется.
У пациентов старше 65 лет коррекции дозы препарата не требуется.
Применение при нарушениях функции печени: препарат противопоказан при нарушениях функции печени тяжелой степени (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью). У пациентов с нарушениями функции печени (5-9 баллов по шкале Чайлд-Пью) от легкой до тяжелой степени коррекции дозы препарата не требуется.
Применение при нарушениях функции почек: препарат противопоказан при тяжелых нарушениях функции почек (сывороточный креатинин >150 мкмоль/л для женщин и >177 мкмоль/л для мужчин и/или скорость клубочковой фильтрации < 30 мл/мин); нефротическом синдроме; реноваскулярной гипертензии; необходимости регулярного проведения процедуры гемодиализа. С осторожностью следует назначать препарат пациентам с односторонним или двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки (безопасность Расилеза не установлена), пациентам после трансплантации почки. У пациентов с нарушениями функции почек (при скорости клубочковой фильтрации более 30 мл/мин) коррекции дозы препарата не требуется.
Особые указания: эффективность и безопасность применения препарата Расилез не установлены: у пациентов с тяжелыми нарушениями функции почек (креатинин >150 мкмоль/л для женщин и >177 мкмоль/л - для мужчин и/или показатель клубочковой фильтрации менее 30 мл/мин), с нефротическим синдромом, реноваскулярной гипертензией и при проведении регулярной процедуры гемодиализа, а также с нарушениями функции печени тяжелой степени (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью).
У больных сахарным диабетом на фоне терапии алискиреном в комбинации с ингибитором АПФ отмечалось повышение частоты гиперкалиемии (5.5%). При применении Расилеза и других препаратов, влияющих на РААС, у пациентов, страдающих сахарным диабетом, необходимо регулярно контролировать электролитный состав плазмы крови и функцию почек.
Прием препарата следует немедленно прекратить при признаках аллергических реакций (например, при затруднении дыхания или глотания, отеках лица, конечностей, губ, языка).
На фоне терапии Расилезом возможно повышение концентрации калия, креатинина, азота мочевины крови, характерное для препаратов, влияющих на РААС.
В начале лечения Расилезом у пациентов со сниженным ОЦК и/или гипонатриемией (в т.ч. на фоне высоких доз диуретиков) возможна симптоматическая артериальная гипотензия. Перед применением препарата следует провести коррекцию нарушений водно-солевого баланса. У пациентов со сниженным ОЦК и/или гипонатриемией лечение должно проводиться под тщательным медицинским наблюдением.
Использование в педиатрии: поскольку безопасность и эффективность Расилеза у детей и подростков в возрасте до 18 лет пока не установлены, препарат не следует применять у данной категории пациентов.
Вероятность взаимодействия алискирена с другими лекарственными средствами низкая.
Не было выявлено клинически значимого взаимодействия алискирена с аценокумаролом, атенололом, целекоксибом, фенофибратом, пиоглитазоном, аллопуринолом, изосорбида 5-мононитратом, ирбесартаном, дигоксином, рамиприлом и гидрохлоротиазидом.
При применении алискирена с одним из указанных ниже препаратов возможно изменение его Cmax или AUC: валсартан (снижение на 28%), метформин (снижение на 28%), амлодипин (повышение на 29%), циметидин (повышение на 19%).
Поскольку при совместном применении алискирен не оказывает значимого влияния на фармакокинетику аторвастатина, валсартана, метформина, амлодипина, при одновременном назначении изменения доз Расилеза или вышеперечисленных препаратов не требуется.
Алискирен не ингибирует изоферменты системы цитохрома Р450 (CYP1A2, 2С8, 2С9, 2С19, 2 D6, 2Е1 и CYP3A) и не индуцирует изофермент CYP3A4. Поскольку алискирен в незначительной степени метаболизируется при участии изоферментов системы цитохрома Р450, клинически значимое влияние Расилеза на биодоступность препаратов, являющихся индукторами или ингибиторами изоферментов системы цитохрома Р450 или метаболизирующихся с его участием, маловероятно.
Взаимодействие на уровне Р-гликопротеина (Pgp), кодируемого генами MDR1/ Mdr 1a/ 1b. Поскольку в экспериментальных исследованиях было установлено, что Р-гликопротеин (мембранный переносчик молекул) играет важную роль в регуляции абсорбции и распределения алискирена, возможно изменение фармакокинетики последнего при одновременном применении с веществами, ингибирующими Pgp (в зависимости от степени ингибирования). Не установлено значимого взаимодействия алискирена со слабо или умеренно активными Pgp-ингибиторами, такими, как атенолол, дигоксин, амлодипин и циметидин.
При одновременном применении с активным Pgp-ингибитором аторвастатином (в дозе 80 мг/сут) в равновесном состоянии отмечается повышение AUC и Cmax алискирена (доза 300 мг/сут) на 50%.
При одновременном приеме активного Pgp-ингибитора кетоконазола (200 мг) и алискирена(300 мг) наблюдается повышение плазменной концентрации последнего (AUC и Cmax) на 80%. В экспериментальных исследованиях одновременный прием алискирена с кетоконазолом приводил к повышению абсорбции последнего из ЖКТ и снижению его выведения с желчью. Изменения плазменной концентрации алискирена в плазме при одновременном применении с кетоконазолом или аторвастатином ожидаются в диапазоне концентраций, определяемых при увеличении дозы алискирена в 2 раза. В контролируемых клинических исследованиях была продемонстрирована безопасность препарата в дозе 600 мг и увеличения максимальной рекомендуемой терапевтической дозы в 2 раза. При применении алискирена вместе с кетоконазолом или аторвастатином коррекции дозы алискирена не требуется.
При применении с таким высоко активным Pgp-ингибитором, как циклоспорин (200 и 600 мг), у здоровых лиц отмечалось увеличение Cmax и AUC алискирена (75 мг) в 2.5 и 5 раз соответственно. В связи с этим не рекомендуется применять Расилез одновременно с циклоспорином.
При одновременном применении алискирена с фуросемидом отмечается снижение AUC и Cmax фуросемида на 28% и 49% соответственно. Для предотвращения возможной задержки жидкости при назначении алискирена вместе с фуросемидом в начале и в процессе лечения необходимо корректировать дозу фуросемида в зависимости от клинического эффекта.
Учитывая опыт применения других препаратов, влияющих на РААС, следует с осторожностью назначать алискирен вместе с солями калия, калийсберегающими диуретиками, калийсодержащими заменителями пищевой соли или любыми другими лекарственными средствами, которые способны повышать концентрацию калия в крови.
Имеются ограниченные данные по передозировке препарата.
Симптомы: наиболее вероятный и основной симптом - выраженное снижение АД.
Лечение: проведение поддерживающей терапии.
Препарат следует хранить в недоступном для детей месте при температуре не выше 30°C.
2 года.
Расилез таблетки 150 мг
RASILEZ
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою
1 таблетка містить: алискирена гемифумарат 165.75 мг, що відповідає вмісту алискирена 150 мг.
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, кросповідон, повідон, магнію стеарат, кремнію діоксид колоїдний безводний, титану діоксид (Е171), заліза оксид червоний (Е172), заліза оксид чорний (Е172), макрогол (поліетиленгліколь 4000), тальк, гіпромелоза (гідроксипропілметилцелюлоза).
В упаковці 28 шт.
Расилез - антигіпертензивний препарат, селективний інгібітор реніну непептидної структури. Секреція реніну нирками і активація ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (РААС) відбувається при зниженні ОЦК і ниркового кровотоку по механізму зворотного зв'язку. Ренін впливає на ангиотензиноген, в результаті цього утворюється неактивний декапептид - ангіотензин I (ATI), який з допомогою АПФ і, частково, без його участі, перетворюється в активний октапептид ангіотензин II (АТІІ). АТІІ є потужним вазоконстриктором, стимулює вивільнення катехоламінів з мозкового шару надниркових залоз і пресинаптичних нервових закінчень, а також підсилює секрецію альдостерону і реабсорбцію натрію, що, в кінцевому підсумку, призводить до підвищення артеріального тиску.
Тривале підвищення концентрації АТІІ стимулює вироблення медіаторів запалення і фіброзу, що призводить до ураження органів-мішеней.
АТІІ зменшує секрецію реніну за механізмом негативного зворотного зв'язку. Препарати, що пригнічують активність РААС (включаючи інгібітори реніну), пригнічують негативний зворотний зв'язок, призводячи до компенсаторному підвищенню концентрації реніну в плазмі крові. При лікуванні інгібіторами АПФ і антагоністами рецепторів ангіотензину II також підвищується активність реніну плазми крові, яка безпосередньо пов'язана зі збільшенням ризику серцево-судинних захворювань як у пацієнтів з нормальним АТ, так і у хворих на артеріальну гіпертензію. При застосуванні алискирена як засіб монотерапії і в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами нейтралізується пригнічення негативного зворотного зв'язку, в результаті знижується активність реніну плазми крові (у хворих з артеріальною гіпертензією в середньому на 50-80%), а також рівнів ATI і АТІІ.
У пацієнтів з артеріальною гіпертензією при застосуванні Расилеза у дозі 150 та 300 мг 1 раз/добу відзначається дозозалежне, тривале зниження як систолічного, так і діастолічного АТ протягом 24 год, включаючи ранні ранкові години. При прийомі Расилеза 300 мг/добу відношення залишкової дії препарату до максимальної або цільовим для діастолічного АТ становить 98%.
Через 2 тижні прийому препарату відзначається зниження АТ на 85-90% від максимального, гіпотензивний ефект зберігається на досягнутому рівні в ході тривалого (до 1 року) застосування.
Після припинення лікування Расилезом відзначається поступове повернення ПЕКЛО до вихідного рівня протягом декількох тижнів, без розвитку синдрому відміни і підвищення активності реніну плазми крові. Через 4 тижні з моменту скасування Расилеза рівень АТ залишається достовірно нижчим у порівнянні з плацебо.
При застосуванні препарату вперше не спостерігається гіпотензивної реакції (ефекту першої дози) і рефлекторного збільшення ЧСС у відповідь на вазодилатацію.
При застосуванні Расилеза у вигляді монотерапії і в комбінації з іншими антигіпертензивними препаратами надмірне зниження АТ спостерігається у 0.1% і 1% випадків відповідно.
Комбінована терапія Расилезом з інгібіторами АПФ, антагоністами рецепторів ангіотензину II , блокаторами повільних кальцієвих каналів (БМКК) і діуретиками добре переноситься пацієнтами і дозволяє досягти додаткового зниження АТ.
Частота випадків сухого кашлю достовірно нижче у хворих, які отримували комбінацію Расилеза з інгібітором АПФ раміприлом порівняно з мототерапией раміприлом (1.8% і 4.7% відповідно). При застосуванні Расилеза в комбінації з БМКК амлодипіном у дозі 10 мг знижується частота периферичних набряків порівняно з монотерапією амлодипіном (2.1% і 11.4%, відповідно).
Монотерапія Расилезом при цукровому діабеті дозволяє досягати ефективного і безпечного зниження АТ. У хворих з цукровим діабетом застосування Расилеза у комбінації з раміприлом призводить до більш вираженого зниження АТ порівняно з таким на тлі монотерапії кожним препаратом окремо.
У хворих з артеріальною гіпертензією, ожирінням і недостатнім контролем АТ на тлі монотерапії гідрохлоротіазидом додаткове призначення Расилеза забезпечує зниження АТ, порівнянне з комбінацією гідрохлоротіазиду з ирбесартаном або амлодипіном.
Вираженість антигіпертензивного ефекту препарату не залежить від віку, статі, расової приналежності та індексу маси тіла.
Артеріальна гіпертензія.
Тяжкі порушення функції нирок (сироватковий креатинін >150 мкмоль/л для жінок і >177 мкмоль/л для чоловіків і/або швидкість клубочкової фільтрації < 30 мл/хв).
- Нефротичний синдром.
- Реноваскулярна гіпертензія.
- Регулярне проведення процедури гемодіалізу.
- Порушення функції печінки тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю).
- Дитячий та підлітковий вік до 18 років.
- Підвищена чутливість до компонентів препарату.
З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з однобічним або двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки, цукровий діабет, зниженим ОЦК, гіпонатріємією, гіперкаліємією або пацієнтам після трансплантації нирки. Безпека застосування Расилеза у хворих з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки не встановлена.
Даних щодо безпеки застосування Расилеза при вагітних недостатньо. Застосування під час вагітності препаратів, що надають прямий вплив на РААС, може викликати розвиток патології плода та новонародженого, а також призводити до їх загибелі. Расилез, як і інші засоби, що роблять безпосередній вплив на РААС, не слід застосовувати при вагітності та у жінок, які планують вагітність.
Перед призначенням препаратів, що впливають на РААС, лікарю слід проінформувати жінок дітородного віку про можливості потенційного ризику для плода при застосуванні цих лікарських засобів при вагітності. При настанні вагітності в період лікування Расилезом прийом препарату слід негайно припинити.
Невідомо, чи виділяється алискирен з грудним молоком у людини. При необхідності проведення терапії в період лактації слід припинити грудне вигодовування на час прийому препарату.
Расилез можна застосовувати незалежно від прийому їжі, як у якості монотерапії, так і в комбінації з іншими антигіпертензивними засобами.
Рекомендована початкова доза Расилеза становить 150 мг 1 раз/добу. Розвиток антигіпертензивного ефекту спостерігається через 2 тижні після початку терапії в дозі 150 мг 1 раз/добу. При недостатньому контролі артеріального тиску доза препарату може бути збільшена до 300 мг 1 раз/добу.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок (при швидкості клубочкової фільтрації більше 30 мл/хв) і печінки (5-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) від легкого до помірного ступеня корекція дози препарату не потрібна.
У пацієнтів старше 65 років корекція дози препарату не потрібна.
Застосування при порушеннях функції печінки: препарат протипоказаний при порушеннях функції печінки тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю). У пацієнтів з порушеннями функції печінки (5-9 балів за шкалою Чайлд-П'ю) від легкого до тяжкого ступеня корекції дози препарату не потрібно.
Застосування при порушеннях функції нирок: препарат протипоказаний при тяжких порушеннях функції нирок (сироватковий креатинін >150 мкмоль/л для жінок і >177 мкмоль/л для чоловіків і/або швидкість клубочкової фільтрації < 30 мл/хв); нефротичному синдромі; реноваскулярной гіпертензії; необхідності регулярного проведення процедури гемодіалізу. З обережністю слід призначати препарат пацієнтам з однобічним або двобічним стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки (безпека Расилеза не встановлена), пацієнтів після трансплантації нирки. У пацієнтів з порушеннями функції нирок (при швидкості клубочкової фільтрації більше 30 мл/хв) коригування дози препарату не потрібно.
Особливі вказівки: ефективність і безпека застосування препарату Расилез не встановлені: у пацієнтів з тяжкими порушеннями функції нирок (креатинін >150 мкмоль/л для жінок і >177 мкмоль/л - для чоловіків і/або показник клубочкової фільтрації менше 30 мл/хв), з нефротичним синдромом, реноваскулярной гіпертензією та при проведенні регулярної процедури гемодіалізу, а також з порушеннями функції печінки тяжкого ступеня (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю).
У хворих на цукровий діабет на тлі терапії алискиреном в комбінації з інгібітором АПФ відзначалося підвищення частоти гіперкаліємії (5.5%). При застосуванні Расилеза та інших препаратів, що впливають на РААС, у пацієнтів, які страждають на цукровий діабет, необхідно регулярно контролювати електролітний склад плазми крові і функцію нирок.
Прийом препарату слід негайно припинити при ознаках алергічних реакцій (наприклад, при утрудненні дихання або ковтання, набряках обличчя, кінцівок, губ, язика).
На тлі терапії Расилезом можливе підвищення концентрації калію, креатиніну, азоту сечовини крові, характерне для препаратів, що впливають на РААС.
На початку лікування Расилезом у пацієнтів зі зниженим ОЦК та/або гіпонатріємією (в т. ч. на тлі високих доз діуретиків) можлива симптоматична артеріальна гіпотензія. Перед застосуванням препарату слід провести корекцію порушень водно-сольового балансу. У пацієнтів зі зниженим ОЦК та/або гіпонатріємією лікування повинно проводитися під ретельним медичним наглядом.
Використання в педіатрії: оскільки безпека та ефективність Расилеза у дітей і підлітків у віці до 18 років поки не встановлені, препарат не слід застосовувати у даної категорії пацієнтів.
Ймовірність взаємодії алискирена з іншими лікарськими засобами низька.
Не було виявлено клінічно значущої взаємодії алискирена з аценокумаролом, атенололом, целекоксибом, фенофибратом, піоглітазоном, алопуринолом, ізосорбіду 5-мононитратом, ирбесартаном, дигоксином, раміприлом і гідрохлоротіазидом.
При застосуванні алискирена з одним із зазначених нижче препаратів можлива зміна його Cmax або AUC: валсартан (зниження на 28%), метформін (зниження на 28%), амлодипін (підвищення на 29%), циметидин (підвищення на 19%).
Оскільки при спільному застосуванні алискирен не чинить значного впливу на фармакокінетику аторвастатину, валсартану, метформіну, амлодипіну, при одночасному призначенні зміни доз Расилеза або вищезазначених препаратів не вимагається.
Алискирен не інгібує ізоферменти системи цитохрому Р450 (CYP1A2, 2С8, 2С9, 2С19, 2 D6, 2Е1 та CYP3A) і не індукує ізофермент CYP3A4. Оскільки алискирен незначною мірою метаболізується за участю ізоферментів системи цитохрому Р450, клінічно значущий вплив Расилеза на біодоступність препаратів, які є індукторами або інгібіторами ізоферментів системи цитохрому Р450 або метаболізуються з його участю, малоймовірно.
Взаємодія на рівні Р-глікопротеїну (Pgp), кодованого генами MDR1/ Mdr 1а/ 1b. Оскільки в експериментальних дослідженнях було встановлено, що Р-глікопротеїн (мембранний переносник молекул) грає важливу роль в регуляції абсорбції і розподілу алискирена, можливо зміна фармакокінетики останнього при одночасному застосуванні з речовинами, що інгібують Pgp (залежно від ступеня інгібування). Не встановлено значущої взаємодії алискирена зі слабо або помірно активними Pgp-інгібіторами, такими, як атенолол, дигоксин, амлодипін і циметидин.
При одночасному застосуванні з активним Pgp-інгібітором аторвастатином (у дозі 80 мг/добу) у рівноважному стані відзначається підвищення AUC і Cmax алискирена (доза 300 мг/добу) на 50%.
При одночасному прийомі активного Pgp-інгібітора кетоконазолу (200 мг) і алискирена(300 мг) спостерігається підвищення плазмової концентрації останнього (AUC і Cmax) на 80%. В експериментальних дослідженнях одночасний прийом алискирена з кетоконазолом призводив до підвищення абсорбції останнього з ШКТ і зниження його виведення з жовчю. Зміни плазмової концентрації алискирена в плазмі при одночасному застосуванні з кетоконазолом або аторвастатином очікуються у діапазоні концентрацій, що визначаються при збільшенні дози алискирена в 2 рази. У контрольованих клінічних дослідженнях була продемонстрована безпека препарату в дозі 600 мг і збільшення максимальної рекомендованої терапевтичної дози в 2 рази. При застосуванні алискирена разом з кетоконазолом або аторвастатином корекції дози алискирена не потрібно.
При застосуванні з таким високо активним Pgp-інгібітором, як циклоспорин (200 та 600 мг), у здорових осіб відзначалося збільшення Cmax і AUC алискирена (75 мг) в 2.5 і 5 разів відповідно. У зв'язку з цим не рекомендується застосовувати Расилез одночасно з циклоспорином.
При одночасному застосуванні алискирена з фуросемідом відзначається зниження AUC і Cmax фуросеміду на 28% і 49% відповідно. Для запобігання можливої затримки рідини при призначенні алискирена разом з фуросемідом на початку та в процесі лікування необхідно коригувати дозу фуросеміду в залежності від клінічного ефекту.
Враховуючи досвід застосування інших препаратів, що впливають на РААС, слід з обережністю призначати алискирен разом із солями калію, калійзберігаючими діуретиками, калійвмісними замінниками харчової солі або будь-якими іншими лікарськими засобами, які здатні підвищувати концентрацію калію в крові.
Є обмежені дані щодо передозування препарату.
Симптоми: найбільш ймовірний і основний симптом - виражене зниження АТ.
Лікування: проведення підтримуючої терапії.
Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°C.
2 роки.