Купить Рапимед таблетки 50 мг, 6 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Рапимед
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, 50 мг содержит:
Активное вещество: суматриптана сукцинат 70 мг, соответствующий 50 мг сума-триптана.
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат 70 мг, кроскармеллоза натрия б мг, лактоза безводная (Pharmatose DCL 21) 105,7 мг, целлюлоза микрокристаллическая (Авицел PH 102) 45,3 мг, магния стеарат 3 мг.
Оболочка: лактозы моногидрат 4,32 мг, маннитол 2,76 мг, титана диоксид 2,4 мг, тальк 1,8 мг, триацетин 0,72 мг.
6 шт.
Рапимед - противомигренозное средство. Специфический селективный агонист (5-гидрокситриптамин-1-серотониновых рецепторов) (5НТ1D), локализованных преимущественно в кровеносных сосудах головного мозга, не действует на другие подтипы 5-НТ-серотониновых рецепторов (5НТ2-5НТ7). Вызывает сужение сосудов каротидного артериального ложа, которые снабжают кровью экстракраниальные и интракраниальные ткани (расширение сосудов мозговых оболочек и/или их отек является основным механизмом развития мигрени у человека), не оказывая при этом существенного влияния на мозговой кровоток. Подавляет активность рецепторов окончаний афферентных волокон тройничного нерва в твердой мозговой оболочке (в результате уменьшается выделение сенсорных нейропептидов). Оба этих эффекта могут лежать в основе противомигренозного действия суматриптана. Устраняет ассоциированную с мигренозным приступом тошноту и светобоязнь. В 50-70% случаев быстро устраняет приступ при приеме внутрь в дозе 25-100 мг. В течение 24 ч в 1/3 случаев может развиться рецидив, требующий повторного применения. Клинический эффект отмечается обычно через 30 мин после приема внутрь.
Мигрень (купирование приступов, с аурой или без нее).
Гиперчувствительность к любому компоненту препарата; гемиплегическая, базилярная или офтальмоплегическая формы мигрени; ишемическая болезнь сердца (ИБС) (в т.ч. подозрение на нее), стенокардия (в т.ч. стенокардия Принцметала), инфаркт миокарда (в т.ч. в анамнезе), постинфарктный кардиосклероз, неконтролируемая артериальная гипертензия, окклюзионные заболевания периферических сосудов, инсульт или транзиторная ишемическая атака (в т. ч. в анамнезе), прием одновременно с эрготамином или его производными (включая метисергид), применение на фоне приема ингибиторов МАО или ранее, чем через 2 недели после отмены этих препаратов, выраженное нарушение функции печени и/или почек, детский и подростковый возраст (до 18 лет), пожилой возраст (старше 65 лет), беременность, период лактации (в течение 24 ч после приема препарата).
Рапимед принимают внутрь, проглатывая таблетку целиком и запивая водой. Начинают лечение как можно раньше после возникновения приступа мигрени (хотя препарат эффективен на любой стадии приступа).
Для купирования острых приступов мигрени рекомендуемая доза взрослым - 50 мг 1 раз в день. Некоторым пациентам может потребоваться более высокая доза -100 мг. Если симптомы не исчезают и не уменьшаются после приема первой дозы, то для купирования этого же приступа повторно принимать препарат не следует. Однако препарат можно применять для купирования последующих приступов мигрени.
Если пациент почувствовал улучшение после первой дозы, а затем симптомы возобновились, можно принять вторую дозу в течение следующих 24 ч с интервалом не менее двух часов после приема первой дозы. Максимальная доза суматриптана не должна превышать 300 мг в течение 24-часового периода.
Общие
Боль, ощущение жара или покалывания, чувство сдавления или тяжести. Эти симптомы обычно являются преходящими, но могут быть интенсивными и возникать в любой части тела, включая грудную клетку и горло.
Приливы, головокружение, ощущение слабости, чувство усталости, сонливость обычно выражены слабо или умеренно и носят преходящий характер.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: снижение артериального давления (АД), преходящее повышение АД (наблюдается вскоре после приема суматриптана), брадикардия, тахикардия (в т.ч. желудочковая), аритмии, стенокардия; нарушения сердечного ритма, преходящие изменения ЭКГ по ишемическому типу, инфаркт миокарда, спазм коронарных артерий; в единичных случаях - синдром Рейно.
Со стороны желудочно-кишечного тракта: тошнота, рвота, ишемический колит (связь этих побочных эффектов с сума-триптаном не установлена); дисфагия, ощущение дискомфорта в животе.
Двигательные расстройства: чувство скованности (эти симптомы обычно являются преходящими, но могут быть интенсивными и возникать в любой части тела, включая грудную клетку и горло); тремор, ригидность мышц затылка.
Со стороны центральной нервной системы: сенсорные нарушения, включая парестезию; судорожные приступы (в ряде случаев они наблюдались у пациентов с судорогами в анамнезе или при состояниях, предрасполагающих к возникновению судорог; у части пациентов предрасполагающих факторов выявлено не было), дистония.
Со стороны органов чувств: диплопия, мелькание «мушек» перед глазами, нистагм, скотома, снижение остроты зрения. Крайне редко развивается частичная преходящая потеря зрения. Однако следует иметь в виду, что нарушения зрения могут быть связаны с приступами мигрени.
Аллергические реакции: кожная сыпь (в т.ч. крапивница и эритематозные высыпания), зуд кожи, анафилактические реакции.
Со стороны лабораторных показателей: незначительные изменения активности «печеночных» трансаминаз.
Прочие: одышка, носовое кровотечение.
Суматриптан следует назначать только в том случае, если диагноз мигрени не вызывает сомнения, при этом применять его следует как можно раньше после начала приступа мигрени, хотя он одинаково эффективен при использовании на любой стадии приступа.
Не предназначен для профилактики мигрени (введение во время мигренозной ауры до возникновения других симптомов может не предотвратить развитие головной боли).
Как и при применении других противомигренозных средств, при назначении суматриптана у пациентов с ранее не диагностированной мигренью или у пациентов с атипичной мигренью необходимо исключить другие потенциально серьезные неврологические состояния. Следует отметить, что у пациентов с мигренью повышен риск развития цереброваскулярных осложнений (инсульта или преходящего нарушения мозгового кровообращения).
Больным группы риска со стороны сердечно-сосудистой системы терапию не начинают без предварительного обследования (женщины в постклимактерическом периоде, мужчины в возрасте старше 40 лет, лица с факторами риска развития ИБС). Проведенное обследование не всегда позволяет выявить заболевание сердца у некоторых пациентов. В очень редких случаях у пациентов могут возникнуть серьезные побочные реакции со стороны сердечно-сосудистой системы, в анамнезе которых не было отмечено сердечно-сосудистой патологии. После приема препарата могут возникать преходящие интенсивные боли и стеснение в груди, распространяющиеся на область шеи. Если есть основания предполагать, что эти симптомы являются проявлением ишемической болезни сердца, необходимо провести соответствующее диагностическое обследование.
Следует назначать с осторожностью пациентам с контролируемой артериальной гипертензией, так как в отдельных случаях наблюдалось транзиторное повышение артериального давления и периферического сосудистого сопротивления; у пациентов, страдающих такими заболеваниями, при которых могут существенно изменяться всасывание, метаболизм или выведение этого препарата (например, нарушение функции почек или печени).
Были очень редкие сообщения о развитии серотонинового синдрома (включая расстройства психики, вегетативную лабильность и нервно-мышечные нарушения) после приема СИОЗС и суматриптана. О развитии серотонинового синдрома также сообщалось при совместном приеме триптанов и ИОЗСиН. В случае совместного приема СИОЗС/ИОЗСиН и суматриптана следует проводить тщательное наблюдение за данной группой пациентов.
Суматриптан необходимо применять с осторожностью у пациентов с эпилепсией или органическими поражениями головного мозга в анамнезе со снижением порога судорожной готовности.
У пациентов с гиперчувствительностью к сульфаниламидам введение суматриптана может вызвать аллергические реакции, выраженность которых варьируется от кожных проявлений до анафилаксии. Данные о перекрестной чувствительности ограничены, однако следует соблюдать осторожность при назначении суматриптана таким пациентам.
Злоупотребление лекарственными препаратами, предназначенными для купирования приступов мигрени, ассоциировано с усилением головных болей у чувствительных пациентов (головная боль, связанная со злоупотреблением лекарственными препаратами).
При этом следует рассмотреть возможность отмены препарата.
При отсутствии эффекта на введение первой дозы следует уточнить диагноз.
Опыт применения суматриптана у пациентов старше 65 лет ограничен (значительной разницы в фармакокинетике по сравнению с более молодыми пациентами не наблюдается). Нельзя превышать рекомендуемую дозу суматриптана.
Не отмечено взаимодействие суматриптана с пропраноло-лом, флунаризином, пизотифеном и этиловым спиртом.
При одновременном введении с эрготамином и эрготаминсо-держащими лекарственными средствами возможен длительный спазм сосудов. Суматриптан можно назначать не раньше, чем через 24 часа после приема препаратов, содержащих эрготамин; и наоборот, препараты, содержащие эрготамин, можно назначать не раньше, чем через б часов после приема суматриптана.
Возможно взаимодействие между суматриптаном и ингибиторами МАО (снижение интенсивности метаболизма суматриптана, повышение его концентрации).
Возможно развитие серотонинового синдрома при совместном приеме суматриптана и препаратов из группы селективных ингибиторов обратного захвата серотонина (СИОЗС) и ингибиторов обратного захвата серотонина и норадреналина (ИОЗСиН).
Повышается вероятность проявления побочных эффектов при совместном приеме суматриптана с препаратами зверобоя продырявленного.
Симптомы: при приеме внутрь до 400 мг не наблюдается каких-либо др. побочных реакций, кроме перечисленных выше.
Лечение: симптоматическая терапия, наблюдение за состоянием больного не менее 10 часов. Нет данных о влиянии гемодиализа или перитонеального диализа на концентрацию суматриптана в плазме.
В сухом защищенном от света месте при температуре не выше 30°С.
Рапимед
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, 50 мг містить:
Активна речовина: суматриптану сукцинат 70 мг, що відповідає 50 мг сума-триптана.
Допоміжні речовини: лактози моногідрат 70 мг, натрію кроскармелоза б мг, лактоза безводна (Pharmatose DCL 21) 105,7 мг, целюлоза мікрокристалічна (Авицел PH 102) 45,3 мг, магнію стеарат 3 мг.
Оболонка: лактози моногідрат 4,32 мг, манітол 2,76 мг, титану діоксид 2,4 мг, тальк 1,8 мг, триацетин 0,72 мг.
6 шт.
Рапимед - противомигренозное засіб. Специфічний селективний агоніст (5-гидрокситриптамин-1-серотонінових рецепторів) (5НТ1D), локалізованих переважно у кровоносних судинах головного мозку, не діє на інші підтипи 5-НТ-серотонінових рецепторів (5НТ2-5НТ7). Викликає звуження судин каротидного артеріального ложа, які постачають кров'ю экстракраниальные та інтракраніальні тканини (розширення судин мозкових оболонок та/або їх набряк є основним механізмом розвитку мігрені у людини), не надаючи при цьому істотного впливу на мозковий кровотік. Пригнічує активність рецепторів закінчень аферентних волокон трійчастого нерва в твердій мозковій оболонці (в результаті зменшується виділення сенсорних нейропептидів). Обидва цих ефекту можуть лежати в основі противомигренозного дії суматриптану. Усуває асоційовану з мигренозным нападом нудоту і світлобоязнь. У 50-70% випадків швидко усуває напад при прийомі всередину в дозі 25-100 мг. протягом 24 год в 1/3 випадків може розвинутися рецидив, вимагає повторного застосування. Клінічний ефект відмічається звичайно через 30 хв після прийому всередину.
Мігрень (купірування нападів, з аурою чи без неї).
Гіперчутливість до будь-якого компонента препарату; гемиплегическая, базилярна або офтальмоплегическая форми мігрені; ішемічна хвороба серця (ІХС) (у т. ч. підозра на неї), стенокардія (у т.ч. стенокардія Принцметала), інфаркт міокарда (у т.ч. в анамнезі), постінфарктний кардіосклероз, неконтрольована артеріальна гіпертензія, оклюзійні захворювання периферичних судин, інсульт або транзиторна ішемічна атака (в т. ч. в анамнезі), прийом одночасно з ерготаміном або його похідними (включаючи метісергід), застосування на фоні прийому інгібіторів МАО або раніше, ніж через 2 тижні після відміни цих препаратів, виражене порушення функції печінки і/або нирок, дитячий і підлітковий вік (до 18 років), літній вік (старше 65 років), вагітність, період лактації (протягом 24 год після прийому препарату).
Рапимед приймають всередину, ковтаючи таблетку цілою, запиваючи водою. Починають лікування якомога раніше після виникнення нападу мігрені (хоча препарат ефективний на будь-якій стадії нападу).
Для купірування гострих нападів мігрені рекомендована доза дорослим - 50 мг 1 раз на день. Деяким пацієнтам може знадобитися більш висока доза -100 мг. Якщо симптоми не зникають і не зменшуються після прийому першої дози, то для купірування цього ж нападу повторно приймати препарат не слід. Однак препарат можна застосовувати для усунення наступних нападів мігрені.
Якщо пацієнт відчув покращення після першої дози, а потім симптоми поновилися, можна прийняти другу дозу протягом наступних 24 год з інтервалом не менше двох годин після прийому першої дози. Максимальна доза суматриптану не повинна перевищувати 300 мг протягом 24-годинного періоду.
Загальні
Біль, відчуття жару або поколювання, відчуття здавлення або тяжкості. Ці симптоми зазвичай є минущими, але можуть бути інтенсивними і виникати в будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітку та горло.
Припливи, запаморочення, відчуття слабкості, відчуття втоми, сонливість зазвичай виражені слабко або помірно і носять минущий характер.
З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску (АТ), минуще підвищення артеріального тиску (спостерігається незабаром після прийому суматриптану), брадикардія, тахікардія (у т. ч. шлуночкова), аритмії, стенокардія; порушення серцевого ритму, минущі зміни ЕКГ за ішемічним типом, інфаркт міокарда, спазм коронарних артерій; у поодиноких випадках - синдром Рейно.
З боку шлунково-кишкового тракту: нудота, блювання, ішемічний коліт (зв'язок цих побічних ефектів з торба-триптаном не встановлена); дисфагія, відчуття дискомфорту в животі.
Рухові розлади: відчуття скутості (ці симптоми зазвичай є минущими, але можуть бути інтенсивними і виникати в будь-якій частині тіла, включаючи грудну клітку і горло); тремор, ригідність м'язів потилиці.
З боку центральної нервової системи: сенсорні порушення, включаючи парестезію; судомні напади (у ряді випадків вони спостерігалися у пацієнтів із судомами в анамнезі або при станах, схильності до виникнення судом; у частини пацієнтів факторів виявлено не було), дистонія.
З боку органів чуття: диплопія, миготіння «мушок» перед очима, ністагм, скотома, зниження гостроти зору. Дуже рідко розвивається часткова минуща втрата зору. Однак слід мати на увазі, що порушення зору можуть бути пов'язані з нападами мігрені.
Алергічні реакції: шкірний висип (у т. ч. кропив'янка та еритематозні висипання), свербіж шкіри, анафілактичні реакції.
З боку лабораторних показників: незначні зміни активності «печінкових» трансаміназ.
Інші: задишка, носова кровотеча.
Суматриптан слід призначати тільки в тому випадку, якщо діагноз мігрені не викликає сумніву, що при цьому застосовувати його слід якомога раніше після початку нападу мігрені, хоча він однаково ефективний при використанні на будь-якій стадії нападу.
Не призначений для профілактики мігрені (введення під час мигренозной аури до виникнення інших симптомів може не запобігти розвиток головного болю).
Як і при застосуванні інших противомигренозных засобів, при призначенні суматриптану пацієнтам з раніше не діагностованою мігренню або у пацієнтів з атиповою мігренню необхідно виключити інші потенційно серйозні неврологічні стани. Слід зазначити, що у пацієнтів з мігренню підвищений ризик розвитку цереброваскулярних ускладнень (інсульту або минущого порушення мозкового кровообігу).
Хворим групи ризику з боку серцево-судинної системи терапію не починають без попереднього обстеження (жінки в постклімактеричному періоді, чоловіки у віці старше 40 років, особи з факторами ризику розвитку ІХС). Проведене обстеження не завжди дозволяє виявити захворювання серця у деяких пацієнтів. У дуже рідкісних випадках у пацієнтів можуть виникнути серйозні побічні реакції з боку серцево-судинної системи, в анамнезі яких не було зазначено серцево-судинної патології. Після прийому препарату можуть виникати минущі інтенсивні болі й сором у грудях, що поширюються на область шиї. Якщо є підстави припускати, що ці симптоми є проявом ішемічної хвороби серця, слід провести відповідне діагностичне обстеження.
Слід призначати з обережністю пацієнтам з контрольованою артеріальною гіпертензією, так як в окремих випадках спостерігалося транзиторне підвищення артеріального тиску та периферичного судинного опору; у пацієнтів, які страждають такими захворюваннями, при яких можуть істотно змінюватися всмоктування, метаболізм чи виведення цього препарату (наприклад, порушення функції нирок або печінки).
Були дуже рідкісні повідомлення про розвиток серотонінового синдрому (включаючи розлади психіки, вегетативну лабільність і нервово-м'язові порушення) після прийому СІЗЗС та суматриптану. Про розвиток серотонінового синдрому також повідомлялося при спільному прийомі триптанов і ИОЗСиН. У разі спільного прийому СІЗЗС/ИОЗСиН та суматриптану слід проводити ретельне спостереження за даною групою пацієнтів.
Суматриптан слід застосовувати з обережністю у пацієнтів з епілепсією або органічними ураженнями головного мозку в анамнезі зі зниженням порогу судомної готовності.
У пацієнтів з гіперчутливістю до сульфаніламідів введення суматриптану може викликати алергічні реакції, вираженість яких варіюється від шкірних проявів до анафілаксії. Дані щодо перехресної чутливості обмежена, проте слід дотримуватись обережності при призначенні суматриптану таким пацієнтам.
Зловживання лікарськими препаратами, призначеними для купірування нападів мігрені, асоційоване з посиленням головного болю у чутливих пацієнтів (головний біль, пов'язаний зі зловживанням лікарськими препаратами).
При цьому слід розглянути можливість відміни препарату.
При відсутності ефекту на введення першої дози слід уточнити діагноз.
Досвід застосування суматриптану у пацієнтів старше 65 років обмежений (значної різниці у фармакокінетиці у порівнянні з більш молодими пацієнтами не спостерігається). Не можна перевищувати рекомендовану дозу суматриптану.
Не відзначено взаємодія суматриптану з пропраноло-лом, флунаризином, пізотифеном і етиловим спиртом.
При одночасному введенні з ерготаміном і эрготаминсо-тримає лікарськими засобами можливий тривалий спазм судин. Суматриптан можна призначати не раніше, ніж через 24 години після прийому препаратів, що містять ерготамін; і навпаки, препарати, що містять ерготамін, можна призначати не раніше, ніж через б годин після прийому суматриптану.
Можлива взаємодія між суматриптаном та інгібіторами МАО (зниження інтенсивності метаболізму суматриптану, підвищення його концентрації).
Можливо розвиток серотонінового синдрому при одночасному прийомі суматриптану та препаратів з групи селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (СІЗЗС) та інгібіторів зворотного захоплення серотоніну і норадреналіну (ИОЗСиН).
Підвищується ймовірність прояву побічних ефектів при спільному прийомі суматриптану з препаратами звіробою продірявленого.
Симптоми: при прийомі всередину до 400 мг не спостерігається яких-небудь інших побічних реакцій, крім перерахованих вище.
Лікування: симптоматична терапія, спостереження за станом хворого не менше 10 годин. Немає даних про вплив гемодіалізу або перитонеального діалізу на концентрацію суматриптану в плазмі.
У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 30°С.