Купить Ранитидин таблетки 150 мг, 20 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Ранитидин-Акос
Таблетки покрытые пленочной оболочкой
1 таблетка, покрытая пленочной оболочкой, содержит: ранитидин 150 мг
20 шт.
Ранитидин является блокатором Н2-гистамнновых рецепторов париетальных клеток слизистой оболочки желудка. Снижает базальную и стимулированную секрецию соляной кислоты, вызванную раздражением барорецепторов, пищевой нагрузкой, действием гормонов и биогенных стимуляторов (гастрин, гистамин, ацетилхолин, пентагастрин, кофеин). Ранитидин уменьшает объем желудочного сока и содержание соляной кислоты в нем, повышает рН содержимого желудка, что приводит к снижению активности пепсина. Продолжительность действия после однократного приема - до 12 часов.
- Лечение и профилактика обострений язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки.
- Язвы желудка и 12-перстной кишки, связанные с приемом нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП).
- Рефлюкс-эзофагит.
- Эрозивный эзофагит.
- Синдром Золлингера-Эллисона.
- Лечение и профилактика послеоперационных, «стрессовых» язв верхних отделов желудочно-кишечного тракта (ЖКТ).
- Профилактика рецидивов кровотечений из верхних отделов ЖКТ.
- Профилактика аспирации желудочного сока при операциях под наркозом (синдром Мендельсона).
- Повышенная чувствительность к ранитидину или другим компонентам препарата.
- Беременность.
- Период лактации.
- Детский возраст до 14 лет.
С осторожностью
- Почечная и/или печеночная недостаточность.
- Цирроз печени с портосистемной энцефалопатией в анамнезе.
- Острая порфирия (в том числе в анамнезе).
Внутрь, независимо от приема пиши, не разжевывая, запивая небольшим количеством жидкости.
Язвенная болезнь желудка и 12-перстной кишки: для лечения обострений назначают по 150 мг 2 раза в сутки (утром и вечером) или 300 мг на ночь. При необходимости - по 300 мг 2 раза в сутки. Продолжительность курса лечения - 4-8 недель. Для профилактики обострений назначают по 150 мг на ночь.
Язвы, связанные с приемом НПВП назначают по 150 мг 2 раза в сутки или 300 мг на ночь в течение 8-12 недель. Профилактика образования язв при приеме НПВП - по 150 мг 2 раза в сутки.
Послеоперационные и «стрессовые» язвы: назначают по 150 мг 2 раза в сутки в течение 4-8 недель.
Гастроэзофагальная рефлюксная болезнь: назначают по 150 мг 2 раза в сутки или 300 мг на ночь. При необходимости доза может быть увеличена до 150 мг 4 раза в сутки. Курс лечения 8-12 недель.
Синдром Золлингера-Эллисона: начальная доза составляет 150 мг 3 раза в сутки, при необходимости доза может быть увеличена до 6 г/сутки.
Профилактика рецидивирующих кровотечений: по 150 мг 2 раза в сутки.
Профилактика развития синдрома Мендельсона: назначают ранитидин в дозе 150 мг за 2 часа до наркоза, а также, желательно 150 мг накануне вечером.
Больным с почечной недостаточностью при клиренсе креатинина менее 50 мл/мин рекомендуемая доза составляет 150 мг в сутки.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, сухость во рту, запор, рвота, диарея, абдоминальные боли; редко - гепатит (гепатоцеллюлярный, холестатический, смешанный), острый панкреатит.
Со стороны органов кроветворения: лейкопения, тромбоцитопения, агранулоцитоз, панцитопения, гипо- и аплазия костного мозга, иммунная гемолитическая анемия.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: снижение артериального давления, брадикардия, васкулит, аритмия, атриовентрикулярная блокада.
Со стороны нервной системы: повышенная утомляемость, головная боль, головокружение, сонливость, бессонница, эмоциональная лабильность, беспокойство, тревога, депрессия, гипертермия; редко - спутанность сознания, шум в ушах, раздражительность, галлюцинации (в основном у пожилых пациентов и тяжелых больных), непроизвольные движения.
Со стороны органов чувств: нечеткость зрительного восприятия, парез аккомодации.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: артралгия, миалгия.
Со стороны эндокринной системы: гиперпролактинемия, гинекомастия, аменорея, снижение потенции и/или либидо.
Аллергические реакции: крапивница, кожная сыпь, зуд, ангионевротический отек, анафилактический шок, бронхоспазм, мультиформная экссудативная эритема (в том числе синдром Стивенса-Джонсона).
Прочие: алопеция, гиперкреатининемия, повышение активности глутаматтранспептидазы, острая порфирия.
Лечение ранитидином может маскировать симптомы, связанные с карциномой желудка, поэтому перед началом лечения необходимо исключить наличие злокачественного новообразования. Ранитидин, как и все блокаторы Н2-гистаминовых рецепторов, нежелательно отменять резко (во избежание синдрома «рикошета»). При длительном лечении ослабленных больных в условиях стресса возможны бактериальные поражения желудка с последующим распространением инфекции. Имеются сведения о том, что ранитидин может вызвать острые приступы порфирии. В период лечения необходимо воздерживаться от занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций. Может повышать активность глутаматтранспептидазы. Может быть причиной ложноположительной реакции при проведении пробы на белок в моче. Блокаторы Н2-гистаминовых рецепторов могут противодействовать влиянию пентагастрина и гистамина на кислотообразующую функцию желудка, поэтому в течение 24 часов, предшествующих тесту, их применение не рекомендуется. Может подавлять кожную реакцию на гистамин, приводя, таким образом, к ложноположительным результатам (рекомендуется прекратить прием ранитидина перед проведением диагностических кожных проб для выявления аллергической кожной реакции немедленного типа). Во время лечения следует избегать употребления продуктов питания, напитков и других лекарственных средств, которые могут вызвать раздражение слизистой оболочки желудка.
Вследствие повышения рН содержимого желудка при одновременном приеме может уменьшиться всасывание итраконазола и кетоконазола. Угнетает метаболизм в печени феназона, аминофеназона, диазепама, гексобарбитала, пропранолола, метопролола, нифедипина, варфарина, лидокаина, лигнокаина, фенитоина, теофиллина, аминофиллина, непрямых антикоагулянтов, глипизида, буформина, метронидазола. При одновременном применении с прокаинамидом возможно повышение его концентрации в плазме крови из-за снижения его выведения почками. При одновременном применении с антацидами, сукральфатом в высоких дозах возможно нарушение абсорбции ранитидина, поэтому перерыв между приемом этих препаратов должен быть не менее 2 часов. Лекарственные средства, угнетающие костный мозг, увеличивают риск нейтропении. Курение снижает эффективность ранитидина.
Симптомы: судороги, брадикардия, желудочковые аритмии.
Лечение: симптоматическое. При развитии судорог - диазепам внутривенно, при брадикардии или желудочковых аритмиях - атропин, лидокаин. Гемодиализ - эффективен.
Хранить в сухом, защищенном от света месте при температуре от 15 до 25°С.
Ранітидин-Акос
Таблетки вкриті плівковою оболонкою
1 таблетка, вкрита плівковою оболонкою, містить: ранітидин 150 мг
20 шт.
Ранітидин є блокатором Н2-гистамнновых рецепторів парієтальних клітин слизової оболонки шлунка. Знижує базальну і стимульовану секрецію соляної кислоти, викликаний подразненням барорецепторів, харчовим навантаженням, дією гормонів та біогенних стимуляторів (гастрин, гістамін, ацетилхолін, пентагастрин, кофеїн). Ранітидин зменшує об'єм шлункового соку та вміст соляної кислоти в ньому, підвищує рН вмісту шлунка, що призводить до зниження активності пепсину. Тривалість дії після одноразового прийому - до 12 годин.
- Лікування і профілактика загострень виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки.
- Виразки шлунка і 12-палої кишки, пов'язані з прийомом нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП).
- Рефлюкс-езофагіт.
- Ерозивний езофагіт.
- Синдром Золлінгера-Еллісона.
- Лікування та профілактика післяопераційних, «стресових» виразок верхніх відділів шлунково-кишкового тракту (ШКТ).
- Профілактика рецидивів кровотеч з верхніх відділів ШКТ.
- Профілактика аспірації шлункового соку при операціях під загальним наркозом (синдром Мендельсона).
- Підвищена чутливість до ранітидину або до інших компонентів препарату.
- Вагітність.
- Період лактації.
- Дитячий вік до 14 років.
З обережністю
- Ниркова і/або печінкова недостатність.
- Цироз печінки з портосистемною енцефалопатією в анамнезі.
- Гостра порфірія (у тому числі в анамнезі).
Внутрішньо, незалежно від прийому їжі, не розжовуючи, запиваючи невеликою кількістю рідини.
Виразкова хвороба шлунка і 12-палої кишки: для лікування загострень призначають по 150 мг 2 рази на добу (вранці і ввечері) або 300 мг на ніч. При необхідності - по 300 мг 2 рази на добу. Тривалість курсу лікування - 4-8 тижнів. Для профілактики загострень призначають по 150 мг на ніч.
Виразки, пов'язані з прийомом НПЗП призначають по 150 мг 2 рази на добу або 300 мг на ніч протягом 8-12 тижнів. Профілактика утворення виразок при прийомі НПЗП - по 150 мг 2 рази на добу.
Післяопераційні і «стресові» виразки: призначають по 150 мг 2 рази на добу протягом 4-8 тижнів.
Гастроезофагальна рефлюксна хвороба: призначають по 150 мг 2 рази на добу або 300 мг на ніч. При необхідності доза може бути збільшена до 150 мг 4 рази на добу. Курс лікування 8-12 тижнів.
Синдром Золлінгера-Еллісона: початкова доза становить 150 мг 3 рази на добу, при необхідності доза може бути збільшена до 6 г/добу.
Профілактика рецидивуючих кровотеч: по 150 мг 2 рази на добу.
Профілактика розвитку синдрому Мендельсона: ранітідін призначають у дозі 150 мг за 2 год до наркозу, а також, бажано 150 мг напередодні ввечері.
Хворим з нирковою недостатністю при кліренсі креатиніну менше 50 мл/хв рекомендована доза становить 150 мг на добу.
З боку травної системи: нудота, сухість у роті, запор, блювання, діарея, абдомінальні болі; рідко - гепатит (гепатоцелюлярний, холестатичний, змішаний), гострий панкреатит.
З боку органів кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, панцитопенія, гіпо - та аплазія кісткового мозку, імунна гемолітична анемія.
З боку серцево-судинної системи: зниження артеріального тиску, брадикардія, васкуліт, аритмія, атріовентрикулярна блокада.
З боку нервової системи: підвищена стомлюваність, головний біль, запаморочення, сонливість, безсоння, емоційна лабільність, занепокоєння, тривога, депресія, гіпертермія; рідко - сплутаність свідомості, шум у вухах, дратівливість, галюцинації (в основному у літніх пацієнтів і важких хворих), мимовільні рухи.
З боку органів чуття: нечіткість зорового сприйняття, парез акомодації.
З боку опорно-рухового апарату: артралгія, міалгія.
З боку ендокринної системи: гіперпролактинемія, гінекомастія, аменорея, зниження потенції та/або лібідо.
Алергічні реакції: кропив'янка, шкірний висип, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок, бронхоспазм, мультиформна ексудативна еритема (у тому числі синдром Стівенса-Джонсона).
Інші: алопеція, гіперкреатинемія, підвищення активності глутаматтранспептидазы, гостра порфірія.
Лікування ранітидином може маскувати симптоми, пов'язані з карциномою шлунка, тому перед початком лікування необхідно виключити наявність злоякісного новоутворення. Ранітидин, як і всі блокатори Н2-гістамінових рецепторів, небажано різко відміняти (щоб уникнути синдрому «рикошету»). При тривалому лікуванні ослаблених хворих в умовах стресу можливі бактеріальні ураження шлунка з подальшим поширенням інфекції. Є відомості про те, що ранітидин може спричинити гострі напади порфірії. У період лікування необхідно утримуватися від занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій. Може підвищувати активність глутаматтранспептидазы. Може бути причиною хибнопозитивної реакції при проведенні проби на білок у сечі. Блокатори Н2-гістамінових рецепторів можуть протидіяти впливу пентагастрину і гістаміну на кислотоутворюючу функцію шлунка, тому протягом 24 годин, що передують тесту, їх застосування не рекомендується. Може пригнічувати шкірну реакцію на гістамін, приводячи, таким чином, до хибнопозитивних результатів (рекомендується припинити прийом ранітидину перед проведенням діагностичних шкірних проб для виявлення алергічної шкірної реакції негайного типу). Під час лікування слід уникати вживання продуктів харчування, напоїв та інших лікарських засобів, які можуть викликати подразнення слизової оболонки шлунка.
Внаслідок підвищення рН вмісту шлунка при одночасному прийомі може зменшитися всмоктування ітраконазолу і кетоконазолу. Пригнічує метаболізм у печінці феназону, аминофеназона, діазепаму, гексобарбитала, пропранололу, метопрололу, ніфедипіну, варфарину, лідокаїну, лигнокаина, фенітоїну, теофіліну, аминофиллина, непрямих антикоагулянтів, гліпізиду, буформина, метронідазолу. При одночасному застосуванні з прокаїнамідом можливе підвищення його концентрації в плазмі крові через зниження його виведення нирками. При одночасному застосуванні з антацидами, сукральфатом у високих дозах можливе порушення абсорбції ранітидину, тому перерва між прийомом цих препаратів повинен бути не менш 2 годин. Лікарські засоби, що пригнічують кістковий мозок, збільшують ризик нейтропенії. Куріння знижує ефективність ранітидину.
Симптоми: судоми, брадикардія, шлуночкові аритмії.
Лікування: симптоматичне. При розвитку судом - діазепам внутрішньовенно, при брадикардії або шлуночкових аритміях - атропін, лідокаїн. Гемодіаліз - ефективний.
Зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі від 15 до 25°С.