Купить Парацетамол таблетки 500 мг, 10 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Парацетамол
Таблетки
1 табл. содержит: парацетамола — 500 мг
вспомогательные вещества: крахмал картофельный, стеариновая кислота, повидон низкомолекулярный, магния стеарат.
10 шт.
Парацетамол обладает обезболивающим и жаропонижающим действием. Парацетамол блокирует циклооксигеназу I и II только в ЦНС, воздействуя на центры боли и терморегуляции (в воспаленных тканях клеточные пероксидазы нейтрализуют влияние парацетамола на циклооксигеназу), что объясняет практически полное отсутствие противовоспалительного эффекта. Отсутствие влияния на синтез простагландинов в периферических тканях обуславливает отсутствие у него отрицательного влияния на водно-солевой обмен (задержка натрия и воды) и слизистую ЖКТ. Возможность образования метгемоглобина — маловероятна.
Умеренно или слабо выраженный болевой синдром (головная, зубная, мигренозная боль, невралгия, миалгия).
Повышенная температура тела при простудных и других инфекционно-воспалительных заболеваниях.
С осторожностью — почечная и печеночная недостаточность, доброкачественные гипербилирубинемии (в т.ч. синдром Жильбера), вирусный гепатит, алкогольное поражение печени), алкоголизм, беременность, период лактации, пожилой возраст, дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы.
Применяют внутрь с большим количеством жидкости по 0,5 г-1 г 2-3 раза в сутки с интервалами не менее 4 часов. Максимальная разовая доза для взрослых и подростков старше 12 лет (масса тела более 40 кг) составляет 1 г, суточная — 4 г.
У пациентов с нарушениями функции печени или почек, с синдромом Жильбера и у пожилых больных интервал между приемами препарата должен составлять не менее 8 часов и суточная доза должна быть уменьшена.
Детям назначают из расчета 10-15 мг/кг массы тела 3-4 раза в сутки. Максимальная суточная доза для детей от 8 до 9 лет (масса тела до 30 кг) — 1,5 г, до 12 лет (масса тела до 40 кг) — 2 г.
Продолжительность приема не более 5 дней при назначении в качестве обезболивающего средства и 3-х дней в качестве жаропонижающего средства.
Тошнота, рвота, боль в эпигастрии, аллергические реакции (кожная сыпь, зуд, крапивница, отек Квинке).
Редко — анемия, лейкопения, тромбоцитопения, агранулоцитоз.
Искажает показатели лабораторных исследований при количественном определении содержания мочевой кислоты в плазме.
Во избежание токсического поражения печени парацетамол не следует сочетать с приемом алкогольных напитков, а также принимать лицам, склонным к хроническому потреблению алкоголя.
Риск развития повреждений печени возрастает у больных с алкогольным гепатозом.
При продолжительном применении препарата необходим контроль картины периферической крови и функционального состояния печени.
Стимуляторы микросомального окисления в печени (фенитоин, этанол, барбитураты, рифампицин, фенилбутазон, трициклические антидепрессанты), этанол и гепатотоксические лекарственные средства увеличивают продукцию гидроксилированных активных метаболитов, что обуславливает возможность развития тяжелых интоксикаций при небольших передозировках. Длительное использование барбитуратов снижает эффективность парацетамола.
Этанол способствует развитию острого панкреатита. Ингибиторы микросомального окисления (в т.ч. циметидин) снижают риск гепатотоксического действия. Длительное совместное использование парацетамола и др. НПВП повышает риск развития "анальгетической" нефропатии и почечного папиллярного некроза, наступления терминальной стадии почечной недостаточности.
Одновременное длительное назначение парацетамола в высоких дозах и салицилатов повышает риск развития рака почки или мочевого пузыря. Сопутствующее применение парацетамола в высоких дозах повышает эффект антикоагулянтов (снижение синтеза прокоагулянтных факторов в печени).
Дифлунисал повышает концентрацию в плазме крови парацетамола на 50 % — увеличивается риск развития гепатотоксичности.
Снижает эффективность урикозурических препаратов.
Симптомы: в течение первых 24 ч после приема — бледность кожных покровов , тошнота, рвота, анорексия, абдоминальная боль; нарушение метаболизма глюкозы, метаболический ацидоз. Симптомы нарушения функции печени могут появиться через 12-48 ч после передозировки. При тяжелой передозировке — печеночная недостаточность с прогрессирующей энцефалопатией, кома, смерть; острая почечная недостаточность с тубулярным некрозом (в т.ч. при отсутствии тяжелого поражения печени); аритмия, панкреатит. Гепатотоксический эффект у взрослых проявляется при приеме 10 г и более.
Лечение: введение донаторов SH-групп и предшественников синтеза глутатиона — метионина через 8-9 ч после передозировки и N-ацетилцистеина — через 12 ч. Необходимость в проведении дополнительных терапевтических мероприятий (дальнейшее введение метионина, в/в введение N-ацетилцистеина) определяется в зависимости от концентрации парацетамола в крови, а также от времени, прошедшего после его приема.
В сухом, защищенном от света месте, при температуре не выше 25 оС.
Парацетамол
Таблетки
1 табл. містить: парацетамолу - 500 мг
допоміжні речовини: крохмаль картопляний, стеаринова кислота, повідон низькомолекулярний, магнію стеарат.
10 шт.
Парацетамол має знеболювальну і жарознижувальну дію. Парацетамол блокує циклооксигеназу I і II тільки в ЦНС, впливаючи на центри болю і терморегуляції (у збуджених тканинах клітинні пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на циклооксигеназу), що пояснює практично повну відсутність протизапального ефекту. Відсутність впливу на синтез простагландинів у периферичних тканинах обумовлює відсутність у нього негативного впливу на водно-сольовий обмін (затримка натрію і води) і слизову оболонку ШКТ. Можливість утворення метгемоглобіну - малоймовірна.
Помірно або слабо виражений больовий синдром (головний, зубний, мігренозна біль, невралгія, міалгія).
Підвищена температура тіла при застудних та інших інфекційно-запальних захворюваннях.
З обережністю - ниркова і печінкова недостатність, доброякісні гіпербілірубінемії (у т.ч. синдром Жильбера), вірусний гепатит, алкогольне ураження печінки), алкоголізм, вагітність, період лактації, літній вік, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази.
Застосовують внутрішньо, з великою кількістю рідини по 0,5-1 г 2-3 рази на добу з інтервалами не менше 4 годин. Максимальна разова доза для дорослих і підлітків старше 12 років (маса тіла більше 40 кг) становить 1 г, добова - 4 р.
У пацієнтів з порушеннями функції печінки або нирок, із синдромом Жильбера і у хворих літнього віку інтервал між прийомами препарату повинен становити не менше 8 годин і добова доза повинна бути зменшена.
Дітям призначають із розрахунку 10-15 мг/кг маси тіла 3-4 рази на добу. Максимальна добова доза для дітей від 8 до 9 років (маса тіла до 30 кг) - 1,5 г, до 12 років (маса тіла до 40 кг) - 2 р.
Тривалість прийому не більше 5 днів при призначенні в якості знеболювального засобу і 3-х днів як жарознижуючий засіб.
Нудота, блювання, біль в епігастрії, алергічні реакції (шкірний висип, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке).
Рідко - анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз.
Спотворює показники лабораторних досліджень при кількісному визначенні вмісту сечової кислоти в плазмі.
Щоб уникнути токсичного ураження печінки парацетамол не слід поєднувати з прийомом алкогольних напоїв, а також приймати особам, схильним до хронічного споживання алкоголю.
Ризик розвитку ушкоджень печінки зростає у хворих з алкогольним гепатозом.
При тривалому застосуванні препарату необхідний контроль картини периферичної крові і функціонального стану печінки.
Стимулятори мікросомального окиснення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти), етанол і гепатотоксичні лікарські засоби збільшують продукцію гидроксилированных активних метаболітів, що обумовлює можливість розвитку тяжких інтоксикацій при невеликих передозуваннях. Тривале використання барбітуратів знижує ефективність парацетамолу.
Етанол сприяє розвитку гострого панкреатиту. Інгібітори мікросомального окислення (у т.ч. циметидин) знижують ризик гепатотоксичної дії. Тривале спільне використання парацетамолу та ін НПЗП підвищує ризик розвитку "аналгетичну" нефропатії та ниркового папілярного некрозу, настання термінальної стадії ниркової недостатності.
Одночасне тривале призначення парацетамолу у високих дозах і саліцилатів підвищує ризик розвитку раку нирки або сечового міхура. Супутнє застосування парацетамолу у високих дозах підвищує ефект антикоагулянтів (зниження синтезу прокоагулянтных факторів в печінці).
Дифлунисал підвищує концентрацію в плазмі крові парацетамолу на 50 % - збільшується ризик розвитку гепатотоксичності.
Знижує ефективність урикозуричних препаратів.
Симптоми: в перші 24 год після прийому - блідість шкірних покривів , нудота, блювання, анорексія, абдомінальний біль; порушення метаболізму глюкози, метаболічний ацидоз. Симптоми порушення функції печінки можуть з'явитися через 12-48 годин після передозування. При важкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючої енцефалопатії, кома, смерть; гостра ниркова недостатність з тубулярным некрозом (у т. ч. при відсутності тяжкого ураження печінки); аритмії, панкреатит. Гепатотоксический ефект у дорослих проявляється при прийомі 10 г і більше.
Лікування: введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону - метіоніну через 8-9 год після передозування і N-ацетилцистеїну - через 12 год Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (подальше введення метіоніну, в/в введення N-ацетилцистеїну) визначається в залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.
У сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 оС.