Купить Памидронат медак 3 мг/мл 20 мл n1 фл

ПАМИДРОНАТ МЕДАК

Концентрат для приготовления раствора для инфузий

1 мл содержит динатрия памидронат 3 мг

Флакон 20 мл.

Памидроновая кислота является ингибитором резорбции костной ткани, опосредуемой остеокластами. Она прочно связывается с кристаллами кальция фосфата (гидроксиапатита), препятствуя их растворению in vitro. Блокирование резорбции костной ткани остеокластами in vivo может быть неполным, и, как минимум, является следствием связывания препарата с минералами костной ткани.

Памидроновая кислота тормозит миграцию предшественников остеокластов в костную ткань, нарушая их созревание. Однако местный и прямой антирезорбтивный эффект бисфосфонатов, обусловленный сродством к минеральным компонентам кости, является превалирующим механизмом действия in vivo и in vitro.

Биохимические изменения, характеризующие угнетающий эффект памидроновой кислоты на индуцированную опухолью гиперкальциемию, проявляются снижением показателей кальция, фосфатов и, вторично, снижением экскреции кальция, фосфатов и гидроксипролина с мочой. Доза 90 мг обеспечивает нормокальциемию у более чем 90% пациентов.

Гиперкальциемия может приводить к снижению объема внеклеточной жидкости и снижению объема клубочковой фильтрации. Контролируя гиперкальциемию, памидроновая кислота улучшает клубочковую фильтрацию и снижает повышенные показатели креатинина у большинства пациентов.

У пациентов с костными метастазами (преимущественно остеолитического характера) злокачественных опухолей и миеломной болезнью препарат предотвращает или замедляет прогрессирование изменений скелета и их последствий (гиперкальциемия, переломы, потребность в лучевой терапии и хирургических вмешательствах, компрессия спинного мозга), а также уменьшает боль в костях.

Заболевания, сопровождающиеся повышенной активностью остеокластов: костные метастазы злокачественных опухолей (преимущественно остеолитического характера) и миеломная болезнь (множественная миелома); гиперкальциемия, обусловленная злокачественными опухолями. повышенная чувствительность к памидроновой кислоте или другим бисфосфонатам, а также к другим ингредиентам, входящим в состав препарата; беременность; период грудного вскармливания; детский возраст (опыт применения у детей отсутствует). С осторожностью — нарушение функции почек.

В/в в виде инфузии. Скорость инфузии не должна превышать 60 мг/ч (1 мг/мин). Следует избегать экстравазации.

Применение у взрослых и пациентов пожилого возраста

Костные метастазы злокачественных опухолей (преимущественно остеолитического характера) и миеломная болезнь. Рекомендуемая доза Памидроната медак — 90 мг 1 раз в 4 нед. Данная доза может также назначаться с 3-недельным интервалом, если имеется необходимость синхронизации с химиотерапией. При костных метастазах злокачественных опухолей препарат вводится в виде 2-часовой инфузии. При остеолитических поражениях костей при множественной миеломе препарат вводится в 500 мл раствора в виде 4-часовой инфузии.

Гиперкальциемия, обусловленная злокачественными опухолями. Перед началом применения Памидроната медак или в ходе терапии рекомендуется провести регидратацию больного с помощью 0,9% раствора натрия хлорида. Суммарная курсовая доза Памидроната медак зависит от исходного уровня кальция в сыворотке крови пациента. Указанные ниже рекомендации созданы для нескорригированных значений концентрации кальция в сыворотке крови.

Исходный уровень кальция в сыворотке крови

Рекомендуемая общая доза памидроновой кислоты Концентрация раствора для инфузий ммоль/л (мг/%)
(мг/100 мл) мг мг/мл 16 90 90/500

Суммарная доза Памидроната медак может быть назначена как в виде однократной инфузии, так и в виде нескольких инфузий в течение 2—4 последовательных дней.

Максимальная курсовая доза — 90 мг, как для первичной терапии, так и для повторных курсов. Более высокие дозы не улучшают клинического ответа на терапию.

Особо заметное снижение уровня кальция в сыворотке крови наблюдается спустя 24—48 ч после введения Памидроната медак. Нормализация наступает на 3—7 день. В случае, если нормальный уровень кальция в крови не достигается в этот период, возможно повторное введение препарата. Продолжительность клинического ответа может варьировать у разных пациентов. При возобновлении гиперкальциемии проводятся повторные курсы терапии Памидронатом медак. С увеличением числа курсов терапии Памидронатом медак, эффективность препарата может снижаться.

Побочные эффекты памидроновой кислоты обычно слабо выражены и преходящи. Наиболее частыми побочными эффектами являются гриппоподобные симптомы и субфебрильная температура (повышение температуры тела на 1—2 °C), обычно развивающиеся в первые 48 ч после инфузии препарата.

Клинически выраженная гипокальциемия отмечается очень редко.

Частота возникновения побочных эффектов: очень часто (>1/10), часто (>1/100, 1/1000, 1/10000,

Со стороны системы кроветворения: часто — лимфоцитопения; иногда — анемия, лейкопения; очень редко — тромбоцитопения.

Со стороны иммунной системы: иногда — гиперчувствительность, включая анафилактические реакции, бронхоспазм, одышку, ангионевротический отек; очень редко — анафилактический шок, реактивация вирусов herpes simplex и herpes zoster.

Со стороны нервной системы: часто — головная боль; иногда — возбуждение, признаки спутанности сознания, головокружение, бессонница, повышенная сонливость, заторможенность; очень редко — эпилептоидные судороги, зрительные галлюцинации, клинические проявления гипокальциемии (парестезии, тетания, мышечный спазм).

Со стороны органов зрения: иногда — увеиты (ирит, иридоциклит), склерит, эписклерит, конъюнктивит; очень редко — ксантопсия (видение в желтом цвете), воспаление орбиты.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: иногда — повышение АД; очень редко — снижение АД, обострение болезней сердца (левожелудочковая недостаточность/сердечная недостаточность), сопровождающееся одышкой, отеком легких из-за скопления избыточной жидкости.

Со стороны ЖКТ: часто — тошнота, рвота; иногда — боль в животе, анорексия, диарея, запор, диспепсия; очень редко — гастрит.

Со стороны кожных покровов: иногда — сыпь, зуд.

Со стороны костно-мышечной системы: часто — транзиторные боли в костях, артралгия, миалгия; нечасто — мышечные спазмы; редко — остеонекроз с вовлечением костей челюсти.

Со стороны мочевыделительной системы: редко — локальный сегментарный гломерулосклероз, включая коллаптоидный вариант, нефротический синдром, гломерулонефропатия, тубулоинтерстициальный нефрит; очень редко — обострение сопутствующих заболеваний почек, гематурия, острая почечная недостаточность.

Местные реакции: часто — боль, покраснение, отечность, уплотнение, флебит, тромбофлебит в месте введения препарата.

Со стороны лабораторных показателей: очень часто — гипокальциемия, гипофосфатемия; часто — гипомагниемия, повышение концентрации креатинина в сыворотке крови; иногда — гипокалиемия, гиперкалиемия, гипернатриемия, изменения функциональных печеночных проб, повышение концентрации мочевины в сыворотке крови; очень редко — гипернатриемия с признаками спутанности сознания.

Прочие: очень часто — лихорадка и гриппоподобные симптомы, сопровождающиеся недомоганием, ознобом, повышенной утомляемостью и приливами крови к лицу.

Терапию Памидронатом медак необходимо проводить под наблюдением специалиста, имеющего опыт применения противоопухолевой терапии.

Памидронат медак нельзя вводить в/в струйно, его следует вводить только после предварительного разведения путем медленной в/в инфузии.

Из-за риска развития клинически значимых нарушений функции почек разовая доза Памидроната медак не должна превышать 90 мг, также следует соблюдать рекомендованные нормы разведения и скорости введения препарата. Обычно Памидронат медак в дозе 90 мг в 250 мл инфузионного раствора вводится в течение 2 ч. У пациентов с миеломной болезнью и при гиперкальциемии, обусловленной злокачественными опухолями, дозу Памидроната медак, составляющую 90 мг, разводят в 500 мл инфузионного раствора и вводят в течение 4 ч и более.

В процессе лечения Памидронатом медак (перед каждой инфузией) необходим мониторинг функции почек (определение сывороточных концентраций креатинина, мочевины) и электролитов сыворотки крови (кальций, фосфор).

При ухудшении почечной функции на фоне терапии Памидронатом медак введение препарата должно быть прекращено.

Риск развития гипокальциемии повышен у больных, перенесших хирургическое вмешательство на щитовидной железе, вследствие сопутствующего гипопаратиреоидизма.

У пациентов, страдающих анемией, лейкопенией и тромбоцитопенией, должны регулярно оцениваться гематологические показатели.

У пациентов, страдающих заболеваниями сердца, особенно у пациентов пожилого возраста, введение дополнительных количеств физиологического раствора может приводить к появлению или усилению признаков сердечной недостаточности (острой левожелудочковой или хронической). Лихорадка (или гриппоподобный синдром) также может способствовать развитию этого осложнения.

Случаи остеонекроза челюсти описаны у онкологических больных на фоне противоопухолевого лечения, включающего бисфосфонаты. Факторами риска развития остеонекрозов челюсти являются злокачественные опухоли, сопутствующая терапия (например химиотерапия, облучение, кортикостероиды) и сопутствующие состояния (например анемии, коагулопатии, инфекции, предрасположенность к заболеваниям полости рта).

Большинство описанных случаев были прямо связаны со стоматологическими процедурами, такими как экстракция зуба. Многие из этих пациентов получали полихимиотерапию или кортикостероиды и имели признаки местного инфекционно-воспалительного процесса, включая остеомиелит.

Терапии Памидронатом медак должен предшествовать осмотр полости рта.

Во время лечения эти пациенты должны по возможности избегать инвазивных стоматологических процедур. При развитии остеонекроза челюсти на фоне терапии Памидронатом медак хирургическое лечение может провоцировать ухудшение состояния. Больным, нуждающимся в стоматологическом лечении, предлагается прерывистый курс терапии Памидронатом медак, уменьшающий риск развития остеонекроза челюсти. План лечения конкретного пациента должен основываться на индивидуальной оценке соотношения риск/польза.

Пациентов необходимо предупредить о возможности появления во время лечения Памидронатом медак повышенной сонливости и/или головокружения. При возникновении этих симптомов пациентам рекомендуется воздержаться от управления автомобилем и занятий другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.

Совместное применение памидроновой кислоты с часто применяемыми противоопухолевыми средствами не сопровождалось какими-либо значимыми взаимодействиями.

Совместное применение с другими бисфосфонатами, антигиперкальциемическими препаратами и кальцитонином может привести к развитию гипокальциемии с выраженными клиническими проявлениями (парастезии, тетании, гипотензии).

Комбинация памидроновой кислоты с кальцитонином и митрамицином у пациентов с выраженной гиперкальциемией способствует более выраженному снижению кальция.

Необходимо соблюдать осторожность при одновременном применении памидроновой кислоты с другими потенциально нефротоксическими препаратами.

У больных с миеломной болезнью при совместном применении памидроновой кислоты с толбутамидом возрастает риск развития нарушений функции почек.

Фармацевтическая несовместимость. Памидроновая кислота образует комплексы с двухвалентными катионами, в связи с чем ее нельзя добавлять в растворы, содержащие кальций. Препарат также нельзя смешивать с другими ЛС.

Лечение: при превышении рекомендованных доз препарата необходим тщательный контроль за состоянием пациента. Антидот не известен. При развитии клинических признаков гипокальциемии (парестезии, тетания, выраженное снижение АД) следует провести инфузию кальция глюконата.

При температуре не выше 25 °C (не замораживать).

ПАМІДРОНАТ МЕДАК

Концентрат для приготування розчину для інфузій

1 мл містить динатрію памідронат 3 мг

Флакон 20 мл

Памидроновая кислота є інгібітором резорбції кісткової тканини, опосредуемой остеокластами. Вона міцно зв'язується з кристалами кальцію фосфату (гідроксиапатиту), перешкоджаючи їх розчинення in vitro. Блокування резорбції кісткової тканини остеокластами in vivo може бути неповним, і, як мінімум, є наслідком зв'язування препарату з мінералами кісткової тканини.

Памидроновая кислота гальмує міграцію попередників остеокластів у кісткову тканину, порушуючи їх дозрівання. Проте місцевий і прямий антирезорбтивный ефект бісфосфонатів, зумовлений спорідненістю до мінеральних компонентів кістки є переважаючим механізмом дії in vivo та in vitro.

Біохімічні зміни, що характеризують гнітючий ефект памидроновой кислоти на індуковану пухлиною гіперкальціємію, проявляються зниженням показників кальцію, фосфатів і, вдруге, зниженням екскреції кальцію, фосфатів та гідроксипроліну з сечею. Доза 90 мг забезпечує нормокальциемию у більш ніж 90% пацієнтів.

Гіперкальціємія може призводити до зменшення об'єму позаклітинної рідини і зниження об'єму клубочкової фільтрації. Контролюючи гіперкальціємію, памидроновая кислота поліпшує клубочкову фільтрацію і знижує підвищені показники креатиніну у більшості пацієнтів.

У пацієнтів з кістковими метастазами (переважно остеолитического характеру) злоякісних пухлин і мієломної хворобою препарат запобігає або уповільнює прогресування змін скелета і їх наслідків (гіперкальціємія, переломи, потреба у променевій терапії і хірургічних втручаннях, компресія спинного мозку), а також зменшує біль у кістках.

Захворювання, що супроводжуються підвищеною активністю остеокластів: кісткові метастази злоякісних пухлин (переважно остеолитического характеру) і мієломна хвороба (множинна мієлома); гіперкальціємія, зумовлена злоякісними пухлинами. підвищена чутливість до памидроновой кислоти або інших бисфосфонатам, а також до інших інгредієнтів, що входять до складу препарату; вагітність; період грудного вигодовування; дитячий вік (досвід застосування у дітей відсутній). З обережністю - порушення функції нирок.

В/в у вигляді інфузії. Швидкість інфузії не повинна перевищувати 60 мг/год (1 мг/хв). Слід уникати екстравазації.

Застосування у дорослих і пацієнтів літнього віку

Кісткові метастази злоякісних пухлин (переважно остеолитического характеру) і мієломна хвороба. Рекомендована доза Памидроната медак - 90 мг 1 раз у 4 тиж. Ця доза може також призначатися з 3-тижневим інтервалом, якщо є необхідність синхронізації з хіміотерапією. При кісткових метастазах злоякісних пухлин препарат вводиться у вигляді 2-годинної інфузії. При остеолитических ураженнях кісток при множинній мієломі препарат вводиться в 500 мл розчину у вигляді 4-годинної інфузії.

Гіперкальціємія, зумовлена злоякісними пухлинами. Перед початком застосування Памидроната медак або в ході терапії рекомендується провести регідратацію хворого за допомогою 0,9% розчину натрію хлориду. Сумарна курсова доза Памидроната медак залежить від початкового рівня кальцію у сироватці крові пацієнта. Наведені нижче рекомендації створені для нескорригированных значень концентрації кальцію в сироватці крові.

Вихідний рівень кальцію в сироватці крові

Рекомендована загальна доза памидроновой кислоти Концентрація розчину для інфузій ммоль/л (мг/%)
(мг/100 мл) мг мг/мл 16 90 90/500

Сумарна доза Памидроната медак може бути призначена як у вигляді одноразової інфузії, так і у вигляді декількох інфузій протягом 2-4 послідовних днів.

Максимальна курсова доза - 90 мг, як для первинної терапії, так і для повторних курсів. Більш високі дози не покращують клінічної відповіді на терапію.

Особливо помітне зниження рівня кальцію в сироватці крові спостерігається через 24-48 год після введення Памидроната медак. Нормалізація настає на 3-7 день. У разі, якщо нормальний рівень кальцію в крові не досягається в цей період, можливо повторне введення препарату. Тривалість клінічної відповіді може варіювати у різних пацієнтів. При відновленні гіперкальціємії проводяться повторні курси терапії Памидронатом медак. Зі збільшенням кількості курсів терапії Памидронатом медак, ефективність препарату може знижуватися.

Побічні ефекти памидроновой кислоти зазвичай слабко виражені та минущі. Найбільш частими побічними ефектами є грипоподібні симптоми і субфебрильна температура (підвищення температури тіла на 1-2 °C), які звичайно розвиваються у перші 48 год після інфузії препарату.

Клінічно виражена гіпокальціємія відзначається дуже рідко.

Частота виникнення побічних ефектів: дуже часто (>1/10), часто (>1/100, 1/1000, 1/10000,

З боку системи кровотворення: часто - лімфоцитопенія; іноді - анемія, лейкопенія; дуже рідко - тромбоцитопенія.

З боку імунної системи: іноді - гіперчутливість, включаючи анафілактичні реакції, бронхоспазм, задишку, ангіоневротичний набряк; дуже рідко - анафілактичний шок, реактивація вірусів herpes simplex та herpes zoster.

З боку нервової системи: часто - головний біль; іноді - збудження, ознаки сплутаності свідомості, запаморочення, безсоння, підвищена сонливість, загальмованість; дуже рідко - епілептоідние судоми, зорові галюцинації, клінічні прояви гіпокальціємії (парестезії, тетанія, м'язовий спазм).

З боку органів зору: іноді - увеїти (ірит, іридоцикліт), склерит, эписклерит, кон'юнктивіт; дуже рідко - ксантопсія (бачення в жовтому кольорі), запалення орбіти.

З боку серцево-судинної системи: іноді - підвищення артеріального тиску; дуже рідко - зниження артеріального тиску, загострення хвороб серця (лівошлуночкова недостатність/серцева недостатність), що супроводжується задишкою, набряком легень із-за скупчення зайвої рідини.

З боку ШКТ: часто - нудота, блювання; іноді - біль у животі, анорексія, діарея, запор, диспепсія; дуже рідко - гастрит.

З боку шкірних покривів: іноді - висип, свербіж.

З боку кістково-м'язової системи: часто - транзиторні болі в кістках, артралгія, міалгія; нечасто - м'язові спазми; рідко - остеонекроз з залученням кісток щелепи.

З боку сечовидільної системи: рідко - локальний сегментарний гломерулосклероз, включаючи коллаптоидный варіант, нефротичний синдром, гломерулонефропатия, тубулоинтерстициальный нефрит; дуже рідко - загострення супутніх захворювань нирок, гематурія, гостра ниркова недостатність.

Місцеві реакції: часто - біль, почервоніння, набряклість, ущільнення, флебіт, тромбофлебіт у місці введення препарату.

З боку лабораторних показників: дуже часто - гіпокальціємія, гіпофосфатемія; часто - гіпомагніємія, підвищення концентрації креатиніну в сироватці крові; іноді - гіпокаліємія, гіперкаліємія, гіпернатріємія, зміни функціональних печінкових проб, підвищення концентрації сечовини в сироватці крові; дуже рідко - гіпернатріємія з ознаками сплутаності свідомості.

Інші: дуже часто - пропасниця і грипоподібні симптоми, що супроводжуються нездужанням, ознобом, підвищеною стомлюваністю і припливами крові до обличчя.

Терапію Памидронатом медак необхідно проводити під наглядом фахівця, що має досвід застосування протипухлинної терапії.

Памідронат медак не можна вводити в/в струминно, його слід вводити лише після попереднього розведення шляхом повільної в/в інфузії.

Із-за ризику розвитку клінічно значущих порушень функції нирок разова доза Памидроната медак не повинна перевищувати 90 мг, також слід дотримуватися рекомендовані норми розведення і швидкості введення препарату. Зазвичай Памідронат медак у дозі 90 мг в 250 мл інфузійного розчину, вводиться протягом 2 ч. У пацієнтів з мієломної хворобою і при гіперкальціємії, зумовленій злоякісними пухлинами, дозу Памидроната медак, що становить 90 мг, розводять в 500 мл інфузійного розчину і вводять протягом 4 год і більше.

В процесі лікування Памидронатом медак (перед кожною інфузією) необхідний моніторинг функції нирок (визначення сироваткових концентрацій креатиніну, сечовини) та електролітів сироватки крові (кальцій, фосфор).

При погіршенні ниркової функції на фоні терапії Памидронатом медак введення препарату повинно бути припинено.

Ризик розвитку гіпокальціємії підвищений у хворих, які перенесли хірургічне втручання на щитовидній залозі, внаслідок супутнього гіпопаратіреоідізма.

У пацієнтів, які страждають анемією, лейкопенією і тромбоцитопенією, повинні регулярно оцінюватися гематологічні показники.

У пацієнтів, які страждають захворюваннями серця, особливо у пацієнтів літнього віку, введення додаткових кількостей фізіологічного розчину може призводити до появи або посилення ознак серцевої недостатності (гострої лівошлуночкової або хронічної). Лихоманка (або грипоподібний синдром) також може сприяти розвитку цього ускладнення.

Випадки остеонекроза щелепи описані у онкологічних хворих на тлі протипухлинного лікування, що включає бісфосфонати. Факторами ризику розвитку остеонекрозов щелепи є злоякісні пухлини, супутня терапія (наприклад хіміотерапія, опромінення, кортикостероїди) та супутні стану (наприклад анемії, коагулопатії, інфекції, схильність до захворювань порожнини рота).

Більшість описаних випадків були прямо пов'язані зі стоматологічними процедурами, такими як екстракція зуба. Багато з цих пацієнтів отримували поліхіміотерапію або кортикостероїди і мали ознаки місцевого інфекційно-запального процесу, включаючи остеомієліт.

Терапії Памидронатом медак повинен передувати огляд порожнини рота.

Під час лікування ці пацієнти повинні уникати інвазивних стоматологічних процедур. При розвитку остеонекроза щелепи на тлі терапії Памидронатом медак хірургічне лікування може провокувати погіршення стану. Хворим, нужденним в стоматологічному лікуванні, пропонується переривчастий курс терапії Памидронатом медак, що зменшує ризик розвитку остеонекроза щелепи. План лікування конкретного пацієнта повинен базуватися на індивідуальній оцінці співвідношення ризик/користь.

Пацієнтів необхідно попередити про можливість появи під час лікування Памидронатом медак підвищеної сонливості та/або запаморочення. При виникненні цих симптомів пацієнтам рекомендується утримуватись від керування автомобілем і занять іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Спільне застосування памидроновой кислоти з часто вживаними протипухлинними засобами не супроводжувалося якимись значущими взаємодіями.

Спільне застосування з іншими бисфосфонатами, антигиперкальциемическими препаратами та кальцитоніном може призвести до розвитку гіпокальціємії з вираженими клінічними проявами (парастезії, тетанії, гіпотензії).

Комбінація памидроновой кислоти з кальцитоніном і митрамицином у пацієнтів з вираженою гіперкальціємією сприяє більш вираженого зниження кальцію.

Необхідно дотримуватися обережності при одночасному застосуванні памидроновой кислоти з іншими потенційно нефротоксичними препаратами.

У хворих з мієломної хворобою при спільному застосуванні памидроновой кислоти з толбутамідом зростає ризик розвитку порушень функції нирок.

Фармацевтична несумісність. Памидроновая кислота утворює комплекси з двухвалентными катіонами, у зв'язку з чим її можна додавати в розчини, що містять кальцій. Препарат також не можна змішувати з іншими ЛЗ.

Лікування: при перевищенні рекомендованих доз препарату необхідний ретельний контроль за станом пацієнта. Антидот не відомий. При розвитку клінічних ознак гіпокальціємії (парестезії, тетанія, виражене зниження АТ) слід провести інфузію кальцію глюконату.

При температурі не вище 25 °C (не заморожувати).