Купить Омез инста пакетик 20 мг, 5 шт.

Омез Инста

Omez Insta

Порошок для приготовления суспензии для приема внутрь

Активное вещество: омепразол 20 мг Вспомогательные вещества: натрия гидрокарбонат — 1680 мг; ксилитол — 2000 мг; сахароза — 2070 мг; сукралоза — 30 мг; камедь ксантановая — 55 мг; ароматизатор мятный — 30 мг;

5 шт.

Омез Инста - ингибирующее протонный насос.

Специфический ингибитор протонного насоса: тормозит активность H+-K+-АТФазы в париетальных клетках желудка, блокируя заключительную стадию секреции соляной кислоты, тем самым снижает кислотопродукцию.

Омепразол является пролекарством и активируется в кислой среде секреторных канальцев париетальных клеток желудка.

Воздействие является дозозависимым и обеспечивает эффективное ингибирование и базальной, и стимулированной секреции кислоты, независимо от природы стимулирующего фактора.

Устранение изжоги после приема препарата происходит в течение 30 мин. Ингибирование 50% максимальной секреции соляной кислоты продолжается 24 ч.

Однократный прием в сутки обеспечивает быстрое и эффективное угнетение дневной и ночной желудочной секреции, достигающее своего максимума через 4 дня лечения и исчезающее к исходу 3—4-го дня после окончания приема. У больных с язвенной болезнью двенадцатиперстной кишки прием 20 мг омепразола поддерживает внутрижелудочный pH выше 3 в течение 17 ч.

Абсорбция — высокая; Tmax в среднем — 30 мин (10—90 мин), биодоступность — 30—40% (при печеночной недостаточности возрастает практически до 100%); обладая высокой липофильностью, легко проникает в париетальные клетки желудка, связывание с белками плазмы — 95% (альбумин и кислый альфа1-гликопротеин).

T1/2 составляет около 0,5—1 ч (при печеночной недостаточности — 3 ч); общий клиренс плазмы — от 0,3 до 0,6 л/мин. Изменения величины T1/2 в ходе лечения не происходит.

Практически полностью метаболизируется в печени с участием ферментной системы цитохрома P450 (CYP), с образованием шести фармакологически неактивных метаболитов (в т.ч. гидроксиомепразол, сульфидные и сульфоновые производные). Значительная часть метаболизма омепразола зависит от полиморфно экспрессируемой специфической изоформы CYP2C19 (S-мефенитоин гидроксилаза), отвечающей за образование гидроксиомепразола, главного плазменного метаболита. Является ингибитором CYP2C19.

Выведение почками (70—80%) и с желчью (20—30%). При хронической почечной недостаточности выведение снижается пропорционально снижению Cl креатинина. У пожилых пациентов выведение уменьшается, биодоступность возрастает.

изжога и другие симптомы, ассоциированные с гастроэзофагеальной рефлюксной болезнью (ГЭРБ); неэрозивная и эрозивная (рефлюкс-эзофагит) формы ГЭРБ; язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки (в т.ч. профилактика рецидивов); эрадикация Helicobacter pylori у инфицированных больных с язвенной болезнью желудка и двенадцатиперстной кишки (в составе комбинированной терапии); НПВС-гастропатия; гиперсекреторные состояния (синдром Золлингера-Эллисона, стрессовые язвы ЖКТ, полиэндокринный аденоматоз, системный мастоцитоз). гиперчувствительность; непереносимость фруктозы; дефицит сахаразы/изомальтазы; глюкозо-галактозная мальабсорбция (вследствие наличия в составе препарата сахарозы); детский возраст; беременность; период лактации. Препарат Омез Инста не должен применяться совместно с атазанавиром и нелфинавиром.

С осторожностью: почечная и/или печеночная недостаточность.

Внутрь, за 30 мин до еды. Содержимое пакетика высыпать в чашку, добавить 1—2 ст.ложки воды (не использовать другие жидкости или пищевые продукты!), тщательно размешать до получения однородной суспензии и сразу выпить. По необходимости можно запить небольшим количеством воды.

Для быстрого купирования симптомов изжоги достаточен однократный прием 20 мг препарата.

Неэрозивная ГЭРБ — по 20 мг 1 раз в сутки в течение 4 нед.

Эрозивная форма ГЭРБ (рефлюкс-эзофагитом) — по 20 мг 2 раза в сутки в течение 4—8 нед, в зависимости от степени тяжести эзофагита.

Профилактика обострения рефлюкс-эзофагита — 20 мг/сутки, длительность поддерживающей терапии определяется индивидуально.

Обострение язвенной болезни желудка или двенадцатиперстной кишки, не ассоциированной сHelicobacter pylori, — по 20 мг утром 1 раз в сутки в течение 4—8 нед.

Для эрадикации Helicobacter pylori используют терапию в различных комбинациях: в течение 7—14 дней омепразол 20 мг, амоксициллин 1 г, кларитромицин 500 мг — по 2 раза в сутки; либо омепразол 20 мг, кларитромицин 500 мг, метронидазол 500 мг — по 2 раза в сутки; либо омепразол 20 мг — 2 раза в сутки, препараты висмута в дозе 120 мг — 4 раза в сутки, метронидазол 500 мг — 3 раза в сутки и тетрациклин 500 мг — 4 раза в сутки.

Профилактика язвенной болезни желудка или двенадцатиперстной кишки — по 20 мг утром 1 раз в сутки в течение 4—8 нед.

Лечение НПВС-гастропатий — по 20 мг 2 раза в сутки в течение 4—6 нед, для профилактики — 20 мг в сутки на период применения НПВС у больных, имеющих факторы риска развития НПВС-гастропатии.

Гиперсекреторные состояния — по 20 мг утром 1 раз в сутки в течение 4—8 нед.

Лечение синдрома Золлингера-Эллисона — дозы подбираются индивидуально, в зависимости от клинического состояния. Рекомендуемая начальная доза — 60 мг/сут. У большинства пациентов состояние адекватно контролируется в диапазоне доз 20—120 мг. При необходимости применения дозы свыше 80 мг, разделить ее на 2 введения.

Особые группы пациентов

У пожилых пациентов и при почечной недостаточности коррекция дозы не требуется. При печеночной недостаточности может быть достаточной суточная доза 20 мг.

Со стороны органов кроветворения: редко — лейкопения, тромбоцитопения; очень редко — агранулоцитоз, панцитопения.

Со стороны системы пищеварения: часто — диарея или запор, боль в животе, тошнота, рвота, метеоризм; редко — повышение активности печеночных ферментов, нарушение вкуса; очень редко — сухость во рту, стоматит, кандидоз слизистой оболочки ЖКТ; у больных с предшествующим тяжелым заболеванием печени — гепатит (в т.ч. с желтухой); очень редко — печеночная недостаточность, в т.ч. с развитием энцефалопатии (у пациентов с заболеваниями печени в анамнезе).

Со стороны нервной системы: часто — головная боль; нечасто — головокружение, парестезии, сонливость; редко — нарушение вкуса.

Психические нарушения: нечасто — бессонница; редко — ажитация, спутанность сознания, депрессия; очень редко — агрессия, галлюцинации.

Со стороны органов чувств: нечасто — вертиго; редко — нечеткость зрения.

Со стороны опорно-двигательного аппарата: редко — артралгия, миалгия; очень редко — мышечная слабость.

Со стороны кожных покровов: нечасто — дерматит, зуд, сыпь, крапивница; редко — алопеция, фотосенсибилизация; очень редко — мультиформная экссудативная эритема, синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз.

Аллергические реакции: редко — реакции гиперчувствительности, включая лихорадку, ангионевротический отек и анафилактические реакции (в т.ч. анафилактический шок).

Со стороны мочеполовой и репродуктивной системы: редко — интерстициальный нефрит; очень редко — гинекомастия.

Метаболические нарушения: редко — гипонатриемия; очень редко — гипомагниемия.

Прочие: нечасто — недомогание, периферические отеки; редко — бронхоспазм, усиление потоотделения.

Перед началом терапии необходимо исключить наличие злокачественного процесса (особенно при язве желудка), т.к. лечение, маскируя симптоматику, может отсрочить постановку правильного диагноза.

Прием одновременно с пищей не влияет на его эффективность.

Влияние на способность управлять автомобилем или выполнять работы, требующие повышенной скорости физических и психических реакций. Омез® Инста не влияет на способность управлять транспортом и работу с механизмами.

В связи с тем, что во время терапии препаратом Омез® Инста могут наблюдаться головокружение и сонливость, следует соблюдать осторожность при управлении автотранспортом и другими механизмами.

Вследствие снижения кислотности желудочного сока при лечении омепразолом может снижаться или повышаться всасывание других ЛС, механизм всасывания которых зависит от рН желудочного сока.

Снижает всасывание кетоконазола и итраконазола.

Повышает всасывание дигоксина. Совместное применение омепразола в дозе 20 мг 1 раз в сутки и дигоксина повышает биодоступность дигоксина примерно на 10%.

Было показано, что омепразол взаимодействует с некоторыми антиретровирусными ЛС. Механизмы и клиническое значение этих взаимодействий не всегда известны. Повышение рН в желудке на фоне терапии омепразолом может влиять на всасывание антиретровирусных ЛС.

Также возможно взаимодействие на уровне СYР2С19. При совместном применении омепразола и антиретровирусных ЛС, таких как атазанавир и нелфинавир, на фоне терапии омепразолом отмечается снижение их концентрации в сыворотке. В связи с этим совместное применение омепразола с антиретровирусными препаратами, такими как атазанавир и нелфинавир, не рекомендуется.

При одновременном применении омепразола и саквинавира было отмечено повышение концентрации саквинавира в сыворотке крови.

Омепразол ингибирует CYP2C19 — основной изофермент, участвующий в его метаболизме.

Совместное применение омепразола с другими ЛС, в метаболизме которых принимает участиеCYP2C19, такими как диазепам, фенитоин, варфарин, другие антагонисты витамина K и цилостазол, может привести к снижению метаболизма этих препаратов.

Рекомендуется контроль концентрации фенитоина в плазме при одновременном применении фенитоина и омепразола; в ряде случаев может потребоваться снижение дозы фенитоина. В то же время у пациентов, длительно принимающих фенитоин, совместное применение омепразола в дозе 20 мг 1 раз в сутки не вызывало изменения концентрации фенитоина в плазме крови.

При применении омепразола у пациентов, получающих варфарин или другие антагонисты витамина К, необходим контроль МНО; в ряде случаев может потребоваться снижение дозы варфарина или другого антагониста витамина К. В то же время у пациентов, длительно принимающих варфарин, совместное применение омепразола в дозе 20 мг 1 раз в сутки не вызывало изменения времени свертывания.

Применение омепразола в дозе 40 мг 1 раз в сутки приводило к увеличению Cmax и AUC цилостазола на 18 и 26% соответственно; для одного из активных метаболитов цилостазола увеличение составило 29 и 69% соответственно.

Омепразол не влияет на метаболизм ЛС, который осуществляется с помощью CYP3A4, таких как циклоспорин, лидокаин, хинидин, эстрадиол, эритромицин и будесонид.

При одновременном применении омепразола и такролимуса было отмечено повышение концентрации такролимуса в сыворотке крови.

В метаболизме омепразола участвуют CYP2C19 и CYP3A4. Совместное применение омепразола и ингибиторов CYP2C19 и CYP3A4, таких как кларитромицин и вориконазол, может приводить к повышению концентрации омепразола в плазме крови за счет замедления метаболизма омепразола. Совместное применение вориконазола и омепразола приводило более чем к двукратному увеличению AUC омепразола, что однако не требовало коррекции дозы омепразола.

ЛС, индуцирующие CYP2C19 и CYP3A4, такие как рифампицин и препараты зверобоя продырявленного, при совместном применении с омепразолом могут приводить к снижению концентрации омепразола в плазме крови за счет ускорения метаболизма омепразола.

Симптомы: головная боль, головокружение, заторможенность, спутанность сознания, тахикардия, аритмия, нечеткость зрения, сонливость, сухость во рту, тошнота, рвота, метеоризм.

Лечение: симптоматическое. При необходимости — промывание желудка, активированный уголь. Гемодиализ недостаточно эффективен.

В сухом, защищенном от света месте, при температуре не выше 25 °C.

2 года.

Омез Інста

Omez Insta

Порошок для приготування суспензії для прийому всередину

Активна речовина: омепразол 20 мг Допоміжні речовини: натрію гідрокарбонат - 1680 мг; ксилітол - 2000 мг; сахароза - 2070 мг; сукралоза - 30 мг; камедь ксантанова - 55 мг; ароматизатор м'ятний - 30 мг;

5 шт.

Омез Інста - інгібуючу протонний насос.

Специфічний інгібітор протонного насоса: гальмує активність H-K-Атфази у парієтальних клітинах шлунка, блокуючи заключну стадію секреції соляної кислоти, тим самим знижує кислотопродукцию.

Омепразол є проліками і активується в кислому середовищі секреторних канальців парієтальних клітин шлунка.

Вплив є дозозалежним і забезпечує ефективне інгібування і базальної і стимульованої секреції кислоти, незалежно від природи стимулюючого фактора.

Усунення печії після прийому препарату відбувається протягом 30 хв. Інгібування 50% максимальної секреції соляної кислоти триває 24 год.

Одноразовий прийом на добу забезпечує швидке і ефективне пригнічення денний і нічний шлункової секреції, що досягає свого максимуму через 4 дні лікування і зникаюче до результату 3-4 дні після закінчення прийому. У хворих з виразковою хворобою дванадцятипалої кишки прийом 20 мг омепразолу підтримує внутрішньошлунковий pH вище 3 протягом 17 год

Абсорбція - висока; Tmax в середньому - 30 хв (10-90 хв), біодоступність - 30-40% (при печінковій недостатності зростає практично до 100%); завдяки високій ліпофільності легко проникає в парієтальні клітини шлунка, зв'язування з білками плазми - 95% (альбумін та кислий альфа1-глікопротеїн).

T1/2 становить близько 0,5-1 год (при печінковій недостатності - 3 год); загальний кліренс плазми - від 0,3 до 0,6 л/хв. Зміни величини T1/2 в ході лікування не відбувається.

Практично повністю метаболізується в печінці за участю ферментної системи цитохрому P450 (CYP), з утворенням шести фармакологічно неактивних метаболітів (у т. ч. гидроксиомепразол, сульфідні і сульфоновые похідні). Значна частина метаболізму омепразолу залежить від поліморфно экспрессируемой специфічної ізоформи CYP2C19 (S-мефенитоин гидроксилаза), що відповідає за освіту гидроксиомепразола, головного плазмового метаболіту. Є інгібітором CYP2C19.

Виведення нирками (70-80%) і з жовчю (20-30%). При хронічній нирковій недостатності виведення знижується пропорційно зниженню Cl креатиніну. У літніх пацієнтів виведення зменшується, біодоступність зростає.

печія та інші симптоми, асоційовані з гастроезофагеальною рефлюксною хворобою (ГЕРХ); неерозівная і ерозивна (рефлюкс-езофагіт) форми ГЕРХ; виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (у т. ч. профілактика рецидивів); ерадикація Helicobacter pylori у інфікованих хворих з виразковою хворобою шлунка і дванадцятипалої кишки (у складі комбінованої терапії); НПВС-гастропатия; гиперсекреторные стану (синдром Золлінгера-Еллісона, стресові виразки ЖКТ, полиэндокринный аденоматоз, системний мастоцитоз). гіперчутливість; непереносимість фруктози; дефіцит сахарази/ізомальтази; глюкозо-галактозна мальабсорбція (внаслідок наявності у складі препарату сахарози); дитячий вік; вагітність; період лактації. Препарат Омез Інста не повинен застосовуватися разом з атазанавіром і нелфінавіром.

З обережністю: ниркова та/або печінкова недостатність.

Внутрішньо, за 30 хв до їди. Вміст пакетика висипати в чашку, додати 1-2 ст. ложки води (не використовувати інші рідини або харчові продукти!), ретельно розмішати до отримання однорідної суспензії і відразу випити. За необхідності можна запити невеликою кількістю води.

Для швидкого купірування симптомів печії достатнім одноразовий прийом 20 мг препарату.

Неерозівная ГЕРХ - по 20 мг 1 раз на добу протягом 4 тижнів.

Ерозивна форма ГЕРХ (рефлюкс-езофагітом) - по 20 мг 2 рази на добу протягом 4-8 тижнів, залежно від ступеня тяжкості езофагіту.

Профілактика загострень рефлюкс-езофагіту - 20 мг/добу, тривалість підтримуючої терапії визначається індивідуально.

Загострення виразкової хвороби шлунка або дванадцятипалої кишки, не асоційована зHelicobacter pylori, - по 20 мг вранці 1 раз на добу протягом 4-8 тижнів.

Для ерадикації Helicobacter pylori використовують терапію в різних комбінаціях: протягом 7-14 днів омепразол 20 мг, амоксицилін 1 г, кларитроміцин 500 мг - по 2 рази на добу; або омепразол 20 мг, кларитроміцин 500 мг, метронідазол 500 мг - по 2 рази на добу; або омепразол 20 мг 2 рази на добу, препарати вісмуту в дозі 120 мг - 4 рази на добу, метронідазол 500 мг 3 рази на добу, тетрациклін 500 мг 4 рази на добу.

Профілактика виразкової хвороби шлунка або дванадцятипалої кишки - по 20 мг вранці 1 раз на добу протягом 4-8 тижнів.

Лікування НПЗЗ-гастропатій - по 20 мг 2 рази на добу протягом 4-6 тижнів, для профілактики - 20 мг на добу на період застосування НПЗЗ у хворих, які мають фактори ризику розвитку НПЗП-гастропатії.

Гиперсекреторные стану - по 20 мг вранці 1 раз на добу протягом 4-8 тижнів.

Лікування синдрому Золлінгера-Еллісона - дози підбираються індивідуально, залежно від клінічного стану. Рекомендована початкова доза - 60 мг/добу. У більшості пацієнтів стан адекватно контролюється в діапазоні доз 20-120 мг. При необхідності застосування дози понад 80 мг, розділити її на 2 введення.

Особливі групи пацієнтів

У літніх пацієнтів та при нирковій недостатності корекція дози не потрібна. При печінковій недостатності може бути достатньою добова доза 20 мг.

З боку органів кровотворення: рідко - лейкопенія, тромбоцитопенія; дуже рідко - агранулоцитоз, панцитопенія.

З боку системи травлення: часто - діарея або запор, біль у животі, нудота, блювання, метеоризм; рідко - підвищення активності печінкових ферментів, порушення смаку; дуже рідко - сухість у роті, стоматит, кандидоз слизової оболонки ШКТ; у хворих з попереднім важким захворюванням печінки - гепатит (у т.ч. з жовтяницею); дуже рідко - печінкова недостатність, у т. ч. з розвитком енцефалопатії (у пацієнтів з захворюваннями печінки в анамнезі).

З боку нервової системи: часто - головний біль; нечасто - запаморочення, парестезії, сонливість; рідко - порушення смаку.

Психічні порушення: нечасто - безсоння; рідко - ажитація, сплутаність свідомості, депресія; дуже рідко - агресія, галюцинації.

З боку органів чуття: нечасто - вертиго; рідко - нечіткість зору.

З боку опорно-рухового апарату: рідко - артралгія, міалгія; дуже рідко - м'язова слабкість.

З боку шкірних покривів: нечасто - дерматит, свербіж, висип, кропив'янка; рідко - алопеція, фотосенсибілізація; дуже рідко - мультиформна ексудативна еритема, синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз.

Алергічні реакції: рідко - реакції гіперчутливості, включаючи лихоманку, ангіоневротичний набряк та анафілактичні реакції (у т. ч. анафілактичний шок).

З боку сечостатевої та репродуктивної системи: рідко - інтерстиціальний нефрит; дуже рідко - гінекомастія.

Метаболічні порушення: рідко - гіпонатріємія; дуже рідко - гіпомагніємія.

Інші: нечасто - нездужання, периферичні набряки; рідко - бронхоспазм, посилення потовиділення.

Перед початком терапії необхідно виключити наявність злоякісного процесу (особливо при виразці шлунку), оскільки лікування, маскуючи симптоматику, може відстрочити постановку правильного діагнозу.

Прийом одночасно з їжею не впливає на його ефективність.

Вплив на здатність керувати автомобілем або виконувати роботи, що потребують підвищеної швидкості фізичних та психічних реакцій. Омез® Інста не впливає на здатність керувати транспортом і роботу з механізмами.

У зв'язку з тим, що під час терапії препаратом Омез® Інста можуть спостерігатися запаморочення і сонливість, слід дотримуватися обережності при керуванні автотранспортом та іншими механізмами.

Внаслідок зниження кислотності шлункового соку при лікуванні омепразолом може знижуватися або підвищуватися всмоктування інших ЛЗ, механізм всмоктування яких залежить від рН шлункового соку.

Знижує всмоктування кетоконазолу та ітраконазолу.

Підвищує всмоктування дигоксину. Сумісне застосування омепразолу в дозі 20 мг 1 раз на добу і дигоксину підвищує біодоступність дигоксину приблизно на 10%.

Було показано, що омепразол взаємодіє з деякими антиретровірусними ЛЗ. Механізми та клінічне значення цих взаємодій не завжди відомі. Підвищення рН в шлунку на тлі терапії омепразолом може впливати на всмоктування антиретровірусних ЛЗ.

Також можлива взаємодія на рівні СУР2С19. При сумісному застосуванні омепразолу та антиретровірусних ЛЗ, таких як атазанавір та нелфінавір, на тлі терапії омепразолом відзначається зниження їх концентрації в сироватці. У зв'язку з цим сумісне застосування омепразолу з антиретровірусними препаратами, такими як атазанавір та нелфінавір, не рекомендується.

При одночасному застосуванні омепразолу і саквінавіру було відмічено підвищення концентрації саквінавіру в сироватці крові.

Омепразол інгібує CYP2C19 - основний ізофермент, бере участь у його метаболізмі.

Сумісне застосування омепразолу з іншими ЛЗ, у метаболізмі яких бере участиеСУР2С19, такими як діазепам, фенітоїн, варфарин, інші антагоністи вітаміну K і цилостазол, може призвести до зниження метаболізму цих препаратів.

Рекомендується контроль концентрації фенітоїну в плазмі при одночасному застосуванні фенітоїну і омепразолу; у ряді випадків може знадобитися зниження дози фенітоїну. У той же час у пацієнтів, що тривало приймають фенітоїн, сумісне застосування омепразолу в дозі 20 мг 1 раз на добу не спричиняло зміни концентрації фенітоїну в плазмі крові.

При застосуванні омепразолу у пацієнтів, які отримують варфарин або інші антагоністи вітаміну К, необхідний контроль МНО; у ряді випадків може знадобитися зниження дози варфарину або іншого антагоніста вітаміну К. У той же час у пацієнтів, що тривало приймають варфарин, сумісне застосування омепразолу в дозі 20 мг 1 раз на добу не спричиняло зміни часу згортання.

Застосування омепразолу у дозі 40 мг 1 раз на добу призводило до збільшення Cmax та AUC цилостазола на 18 і 26% відповідно; для одного з активних метаболітів цилостазола збільшення склало 29 і 69% відповідно.

Омепразол не впливає на метаболізм ЛЗ, який здійснюється за допомогою CYP3A4, таких як циклоспорин, лідокаїн, хінідин, естрадіол, еритроміцин і будесонид.

При одночасному застосуванні омепразолу та такролімусу було відмічено підвищення концентрації такролімусу в сироватці крові.

В метаболізмі омепразолу беруть участь CYP2C19 і CYP3A4. Сумісне застосування омепразолу та інгібіторів CYP2C19 і CYP3A4, таких як кларитроміцин і вориконазол, може призводити до підвищення концентрації омепразолу у плазмі крові за рахунок уповільнення метаболізму омепразолу. Спільне застосування вориконазола і омепразолу призводило до більш ніж двократного збільшення AUC омепразолу, що не вимагало корекції дози омепразолу.

ЛЗ, що індукують CYP2C19 і CYP3A4, такі як рифампіцин і препарати звіробою продірявленого, при спільному застосуванні з омепразолом може призводити до зниження концентрації омепразолу у плазмі крові за рахунок прискорення метаболізму омепразолу.

Симптоми: головний біль, запаморочення, загальмованість, сплутаність свідомості, тахікардія, аритмія, нечіткість зору, сонливість, сухість у роті, нудота, блювання, метеоризм.

Лікування: симптоматичне. При необхідності - промивання шлунка, активоване вугілля. Гемодіаліз недостатньо ефективний.

У сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25 °C.

2 роки.