Купить Октреотид-лонг флакон, 20 мг
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Октреотид-Лонг
Микросферы для приготовления суспензии для внутримышечного введения пролонгированного действия
1 флакон содержит октреотида ацетат (в пересчете на октреотид) 20,0 мг
1 флакон
Октреотид обладает сходными с естественным соматостатином фармакологическими эффектами, но значительно большей продолжительностью действия. Подавляет патологически повышенную секрецию гормона роста, а также пептидов и серотонина, продуцируемых в гастроэнтеропанкреатической эндокринной системе.У больных, которым проводятся операции на поджелудочной железе, применение октреотида во время операции и после нее снижает частоту типичных послеоперационных осложнений (панкреатических свищей, абсцессов, сепсиса, острого послеоперационного панкреатита и др.).
профилактика и лечение осложнений после операций на органах брюшной полости;остановка кровотечения и профилактика повторного кровотечения из варикозно-расширенных вен пищевода у больных циррозом печени;лечение острого панкреатита;остановка язвенных кровотечений.
Гиперчувствительность (в т.ч. к компонентам препарата).С осторожностью:желчно-каменная болезнь;сахарный диабет;беременность;период лактации.
Опыт применения препарата при беременности и в период грудного вскармливания отсутствует, поэтому этой категории больных препарат назначают только в случае крайней необходимости.
В/м (глубоко), в ягодичную мышцу. При повторных инъекциях левую и правую стороны следует чередовать. Суспензию следует готовить непосредственно перед инъекцией. В день инъекции флакон с препаратом и ампулу с растворителем можно держать при комнатной температуре.
При акромегалии для решения вопроса относительно переносимости и эффективности длительного лечения Октреотидом-лонг ФС рекомендуется предварительно провести 3-дневную пробу с п/к введением октреотида (раствора для п/к и в/м введения) в дозе 300 мкг/сут. Снижение уровня ИФР-1 в крови более 60% от исходного (при отсутствии признаков непереносимости) будет указывать на хороший прогноз применения препарата в качестве продолжительной первичной или вторичной фармакотерапии. Для пациентов, менее чувствительных к препарату, стартовая доза должна быть выше. Для резистентной группы больных рекомендуется хирургическое вмешательство. В случае нерадикальной аденомэктомии 3-дневная проба с п/к введением повышает чувствительность к последующей лекарственной терапии.
Для больных, у которых п/к введение октреотида обеспечивает адекватный контроль проявлений заболевания, рекомендуемая начальная доза препарата составляет 20 мг каждые 4 нед в течение 3 мес. Начинать лечение Октреотидом-лонг ФС можно на следующий день после последнего п/к введения раствора октреотида. В дальнейшем дозу препарата корригируют с учетом концентрации в сыворотке ГР и ИФР-1, а также клинических симптомов.
Если после 3 мес лечения не удалось достичь адекватного клинического и биохимического эффекта (в частности, если концентрация ГР остается выше 2,5 мкг/л), дозу можно увеличить до 30 мг, вводимых каждые 4 нед.
В тех случаях, когда после 3 мес лечения препаратом Октреотид-лонг ФС в дозе 20 мг отмечается стойкое уменьшение сывороточной концентрации ГР ниже 1 мкг/л, нормализация концентрации ИФР-1 и исчезновение обратимых симптомов акромегалии, можно уменьшить дозу Октреотида-лонг ФС до 10 мг. Однако у этих больных, получающих относительно небольшую дозу Октреотида-лонг ФС, следует продолжать тщательно контролировать сывороточные концентрации ГР и ИФР-1, а также симптомы заболевания. Пациентам, получающим стабильную дозу препарата, определение концентраций ГР и ИФР-1 следует проводить каждые 6 мес.
При эндокринных опухолях ЖКТ и поджелудочной железы для больных, у которых п/к введение октреотида обеспечивает адекватный контроль проявлений заболевания, рекомендуемая начальная доза Октреотида-лонг ФС составляет 20 мг каждые 4 нед. П/к введение октреотида следует продолжать еще в течение 2 нед после первого введения Октреотида-лонг ФС. Для больных, не получавших ранее октреотид п/к, рекомендуется начинать лечение именно с п/к введения октреотида в дозе 100 мкг 3 раза/сут в течение относительно короткого периода времени (примерно 2 нед) с целью оценки его эффективности и общей переносимости. Только после этого назначают Октреотид-лонг ФС по вышеприведенной схеме. В случае, когда терапия Октреотидом-лонг ФС в течение 3 мес обеспечивает адекватный контроль клинических проявлений и биологических маркеров заболевания, возможно снизить дозу Октреотида-лонг ФС до 10 мг, назначаемых каждые 4 нед. В тех случаях, когда после 3 мес лечения Октреотидом-лонг ФС удалось достичь лишь частичного улучшения, дозу препарата можно увеличить до 30 мг каждые 4 нед. На фоне лечения Октреотидом-лонг ФС в отдельные дни возможно усиление клинических проявлений, характерных для эндокринных опухолей ЖКТ и поджелудочной железы. В этих случаях рекомендуется дополнительное п/к введение раствора октреотида в дозе, применявшейся до начала лечения Октреотидом-лонг ФС. Это может происходить, главным образом, в первые 2 мес лечения, пока не достигнуты терапевтические концентрации октреотида в плазме.
При гормонорезистентном раке предстательной железы рекомендуемая начальная доза препарата Октреотид-лонг ФС составляет 20 мг каждые 4 нед в течение 3 мес. В дальнейшем дозу препарата корригируют с учетом динамики концентрации простатоспецифического антигена (ПСА) в сыворотке, а также клинических симптомов. Если после 3 мес лечения не удалось достичь адекватного клинического и биохимического эффекта (снижения ПСА), дозу можно увеличить до 30 мг, вводимых каждые 4 нед. Лечение Октреотидом-лонг ФС сочетают с применением дексаметазона, который назначают внутрь по следующей схеме: 4 мг/сут — в течение 1 мес, затем — 2 мг/сут — в течение 2 нед, затем 1 мг/сут (поддерживающая доза). Лечение больных, которым ранее проводили медикаментозную антиандрогенную терапию, сочетают с применением аналога ГнРГ. При этом инъекцию аналога ГнРГ (пролонгированной формы) проводят 1 раз в 4 нед. Пациентам, получающим Октреотид-лонг ФС, определение концентраций ПСА следует проводить каждый месяц.
У больных с нарушением функции почек, печени и у пациентов пожилого возраста нет необходимости корригировать режим дозирования Октреотида-лонг ФС.
Критерии оценки частоты развития нежелательных реакций: очень часто — ≥1/10; часто — ≥1/100,
Местные реакции: часто — при в/м введении возможны боль, редко — припухлость и высыпания в месте инъекции (как правило, слабо выражены, непродолжительны).
Со стороны пищеварительной системы: часто — спастические боли в животе, вздутие живота, избыточное газообразование, жидкий стул, диарея; иногда — холецистит; редко — тошнота, рвота, образование камней в желчном пузыре, стеаторея. Хотя выделение жира с калом может возрастать, нет указаний на то, что длительное лечение октреотидом может приводить к нарушению всасывания (мальабсорбции). Редко — явления, напоминающие острую кишечную непроходимость: прогрессирующее вздутие живота, выраженная боль в эпигастральной области, напряжение брюшной стенки. Сообщалось о редких случаях острого панкреатита, развившегося в первые часы или дни п/к применения октреотида. При длительном применении отмечались случаи панкреатита, связанного с холелитиазом.
Имеются отдельные сообщения о развитии нарушений функции печени (острый гепатит без холестаза с нормализацией показателей трансаминаз после отмены октреотида); в т.ч. медленном развитии гипербилирубинемии, сопровождающемся повышением показателей ЩФ, ГГТ.
Со стороны эндокринной системы: редко — развитие стойкой гипергликемии, гипогликемии.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: иногда — брадикардия, тахикардия.
Со стороны дыхательной системы: очень редко — одышка.
Аллергические реакции: редко — гиперчувствительность, сыпь; очень редко — анафилаксия.
Прочие: редко — временное выпадение волос после введения октреотида.
При опухолях гипофиза, секретирующих ГР, необходимо тщательное наблюдение за больными, так как возможно увеличение размеров опухоли с развитием таких серьезных осложнений, как сужение полей зрения. В этих случаях следует рассмотреть необходимость применения других методов лечения. У 15—30% больных, получающих октреотид п/к в течение длительного времени, возможно появление камней в желчном пузыре. Распространенность в общей популяции (возраст 40—60 лет) составляет 5—20%. Опыт длительного лечения октреотидом пролонгированного действия больных акромегалией, с нейроэндокринными опухолями ЖКТ и поджелудочной железы свидетельствует о том, что октреотид пролонгированного действия в сравнении с октреотидом короткого действия не приводит к повышению частоты образования камней желчного пузыря. Тем не менее, рекомендуется проведение УЗИ желчного пузыря перед началом лечения Октреотидом-лонг ФС и примерно каждые 6 мес в процессе лечения. Камни в желчном пузыре, если все-таки они обнаруживаются, как правило, бессимптомные.
У больных сахарным диабетом типа 1 Октреотид-лонг ФС может влиять на обмен глюкозы и, следовательно, снижать потребность во вводимом инсулине. Для пациентов с сахарным диабетом типа 2 и пациентов без сопутствующего нарушения углеводного обмена п/к инъекции октреотида могут приводить к постпрандиальной гликемии. В связи с этим рекомендуется регулярно контролировать концентрацию глюкозы крови и в случае необходимости корригировать гипогликемическую терапию.
У больных с инсулиномами на фоне лечения октреотидом может отмечаться увеличение выраженности и продолжительности гипогликемии (это связано с более выраженным подавляющим влиянием на секрецию ГР и глюкагона, чем на секрецию инсулина, а также с меньшей длительностью ингибирующего воздействия на секрецию инсулина). Показано систематическое наблюдение за этими больными.
У некоторых пациентов октреотид может изменять абсорбцию жиров в кишечнике. На фоне применения октреотида отмечается снижение содержания цианокобаламина (витамина В12) и отклонение от нормы показателей теста всасывания цианокобаламина (тест Шиллинга).
У пациентов с дефицитом витамина В12 в анамнезе при применении октреотида рекомендуется контролировать содержание цианокобаламина.
До назначения октреотида больные должны пройти УЗИ желчного пузыря. Во время лечения Октреотидом-лонг ФС следует проводить повторные УЗИ желчного пузыря, предпочтительно, с интервалами 6—12 мес. Если камни желчного пузыря обнаружены еще до начала лечения, необходимо оценить потенциальные преимущества терапии Октреотидом-лонг ФС по сравнению с возможным риском, связанным с наличием желчных камней. В настоящее время не имеется каких-либо свидетельств того, что октреотид пролонгированного действия неблагоприятно влияет на течение или прогноз уже имеющейся желчнокаменной болезни.
Ведение больных, у которых камни желчного пузыря образуются в процессе лечения Октреотидом-лонг ФС
1. Бессимптомные камни желчного пузыря. Применение Октреотида-лонг ФС можно прекратить или продолжить в соответствии с оценкой соотношения польза/риск. В любом случае не требуется никаких других мер, кроме продолжения проведения осмотров, сделав их, при необходимости, более частыми.
2. Камни желчного пузыря с клинической симптоматикой. Применение Октреотида-лонг ФС можно прекратить или продолжить — в соответствии с оценкой соотношения польза/риск. В любом случае больного следует лечить так же, как и в других случаях желчнокаменной болезни с клиническими проявлениями.
Влияние на способность к управлению автомобилем и другими транспортными средствами, на работу с двигающимися механизмами. На сегодняшний день не имеется данных о влиянии октреотида на способность водить автомобиль и работать с механизмами.
Октреотид уменьшает всасывание из кишечника циклоспорина и замедляет всасывание циметидина.
При одновременном применении октреотида и бромокриптина биодоступность последнего повышается.
Имеются литературные данные о том, что аналоги соматостатина могут уменьшать метаболический клиренс веществ, метаболизирующихся ферментами цитохрома Р450, что может быть вызвано супрессией ГР. Поскольку невозможно исключить подобные эффекты октреотида, препараты, метаболизирующиеся ферментами системы цитохрома Р450 и имеющие узкий терапевтический диапазон доз (например хинидин и терфенадин) следует назначать с осторожностью.
По известным данным, при применении октреотида в дозе 90 мг каждые 2 нед у больных со злокачественными новообразованиями не было отмечено каких-либо нежелательных явлений.
При однократном в/в болюсном введении октреотида в дозе 1 мг взрослому пациенту описаны такие симптомы, как кратковременная брадикардия, приливы крови к лицу, спастические боли в животе, диарея, ощущение пустоты в желудке и тошнота. Все описанные симптомы разрешились в течение 24 часов после введения препарата.
Лечение: симптоматическое.
В сухом, защищенном от света месте, при температуре 2—8 °C.
Октреотид-Лонг
Мікросфери для приготування суспензії для внутрішньом'язового введення пролонгованої дії
1 флакон містить октреотиду ацетат (у перерахунку на октреотид) 20,0 мг
1 флакон
Октреотид володіє схожими з природним соматостатин фармакологічними ефектами, але значно більшою тривалістю дії. Пригнічує патологічно підвищену секрецію гормону росту, а також пептидів і серотоніну, що продукуються у гастроэнтеропанкреатической ендокринній системі.У хворих, яким проводяться операції на підшлунковій залозі, застосування октреотиду під час операції і після неї знижує частоту типових післяопераційних ускладнень (панкреатичних свищів, абсцесів, сепсису, гострого післяопераційного панкреатиту та ін).
профілактика та лікування ускладнень після операцій на органах черевної порожнини;зупинка кровотечі і профілактика повторної кровотечі з варикозно-розширених вен стравоходу у хворих на цироз печінки;лікування гострого панкреатиту;зупинка виразкових кровотеч.
Гіперчутливість (у т. ч. до компонентів препарату).З обережністю:жовчно-кам'яна хвороба;цукровий діабет;вагітність;період лактації.
Досвід застосування препарату при вагітності та в період годування груддю немає, тому цій категорії хворих препарат призначають тільки у разі крайньої необхідності.
В/м (глибоко), в сідничний м'яз. При повторних ін'єкціях ліву і праву сторони слід чергувати. Суспензію слід готувати безпосередньо перед ін'єкцією. У день ін'єкції флакон з препаратом і ампулу з розчинником можна тримати при кімнатній температурі.
При акромегалії для вирішення питання щодо переносимості та ефективності тривалого лікування Октреотидом-лонг ФС рекомендується попередньо провести 3-денну пробу з п/к введенням октреотиду (розчин для п/к і в/м введення) у дозі 300 мкг/сут. Зниження рівня ІФР-1 у крові більше 60% від вихідного (при відсутності ознак непереносимості) буде вказувати на хороший прогноз застосування препарату в якості тривалої первинної або вторинної фармакотерапії. Для пацієнтів, менш чутливих до препарату, стартова доза повинна бути вище. Для резистентної групи хворих рекомендується хірургічне втручання. У разі нерадикальних аденомектомії 3-денна проба з п/к введенням підвищує чутливість до подальшої лікарської терапії.
Для хворих, у яких п/к введення октреотиду забезпечує адекватний контроль проявів захворювання, рекомендована початкова доза препарату становить 20 мг кожні 4 тижні протягом 3 міс. Починати лікування Октреотидом-лонг ФС можна на наступний день після останнього п/к введення розчину октреотиду. Надалі дозу препарату коригують з урахуванням концентрації в сироватці ГР і IGF-1, а також клінічних симптомів.
Якщо після 3 місяців лікування не вдалось досягнути адекватного клінічного та біохімічного ефекту (зокрема, якщо концентрація ГР залишається вище 2,5 мкг/л), дозу можна збільшити до 30 мг, що вводяться кожні 4 тиж.
У тих випадках, коли після 3 міс лікування препаратом Октреотид-лонг ФС в дозі 20 мг відзначається стійке зменшення сироваткової концентрації ГР нижче 1 мкг/л, нормалізація концентрації ІФР-1 і зникнення оборотних симптомів акромегалії, можна зменшити дозу Октреотиду-лонг ФС до 10 мг. Однак у цих хворих, що одержують відносно невелику дозу Октреотиду-лонг ФС, слід продовжувати ретельно контролювати сироваткові концентрації ГР і IGF-1, а також симптоми захворювання. Пацієнтам, які отримують стабільну дозу препарату, визначення концентрацій ГР і ІФР-1 слід проводити кожні 6 міс.
При ендокринних пухлинах ШКТ і підшлункової залози для хворих, у яких п/к введення октреотиду забезпечує адекватний контроль проявів захворювання, рекомендована початкова доза Октреотиду-лонг ФС становить 20 мг кожні 4 тижні. П/к введення октреотиду слід продовжувати ще протягом 2 тижнів після першого введення Октреотиду-лонг ФС. Для хворих, які не отримували раніше октреотид п/к, рекомендується починати лікування саме з п/к введення октреотиду у дозі 100 мкг 3 рази на добу протягом відносно короткого періоду часу (приблизно 2 тижні) з метою оцінки його ефективності і загальної переносимості. Тільки після цього призначають Октреотид-лонг ФС за вищенаведеною схемою. У разі, коли терапія Октреотидом-лонг ФС протягом 3 міс забезпечує адекватний контроль клінічних проявів і біологічних маркерів захворювання, можливо знизити дозу Октреотиду-лонг ФС до 10 мг, призначаються кожні 4 тижні. У тих випадках, коли після 3 міс лікування Октреотидом-лонг ФС вдалося досягти лише часткового поліпшення, дозу препарату можна збільшити до 30 мг кожні 4 тижні. На тлі лікування Октреотидом-лонг ФС в окремі дні можливе посилення клінічних проявів, характерних для ендокринних пухлин ШКТ і підшлункової залози. У цих випадках рекомендується додаткове п/к введення розчину октреотиду в дозі, яка застосовувалась до початку лікування Октреотидом-лонг ФС. Це може відбуватися, головним чином, у перші 2 місяці лікування, поки не досягнуті терапевтичні концентрації октреотиду в плазмі.
При гормонорезистентном раку передміхурової залози рекомендована початкова доза препарату Октреотид-лонг ФС становить 20 мг кожні 4 тижні протягом 3 міс. Надалі дозу препарату коригують з урахуванням динаміки концентрації простатоспецифического антигену (ПСА) у сироватці, а також клінічних симптомів. Якщо після 3 місяців лікування не вдалось досягнути адекватного клінічного та біохімічного ефекту (зниження ПСА), дозу можна збільшити до 30 мг, що вводяться кожні 4 тиж. Лікування Октреотидом-лонг ФС поєднують із застосуванням дексаметазону, який призначають всередину по наступній схемі: 4 мг/добу протягом 1 міс, потім - 2 мг/добу протягом 2 тижнів, потім 1 мг/добу (підтримуюча доза). Лікування хворих, яким раніше проводили медикаментозну антиандрогенную терапію поєднують із застосуванням аналога ГнРГ. При цьому ін'єкцію аналога ГнРГ (пролонгованої форми) проводять 1 раз у 4 тиж. Пацієнтам, які отримують Октреотид-лонг ФС, визначення концентрацій ПСА слід проводити кожен місяць.
У хворих з порушенням функції нирок, печінки і у пацієнтів літнього віку немає необхідності коригувати режим дозування Октреотиду-лонг ФС.
Критерії оцінки частоти розвитку небажаних реакцій: дуже часто - ≥1/10; часто - ≥1/100,
Місцеві реакції: часто - при в/м введенні можливі біль, рідко - припухлість і висипання у місці ін'єкції (як правило, слабо виражені, нетривалі).
З боку травної системи: часто - спастичні болі в животі, здуття живота, надлишкове газоутворення, рідке випорожнення, діарея; іноді - холецистит; рідко - нудота, блювання, утворення каменів у жовчному міхурі, стеаторея. Хоча виділення жиру з калом може зростати, немає вказівок на те, що тривале лікування октреотидом може призводити до порушення всмоктування (мальабсорбції). Рідко - явища, що нагадують гостру кишкову непрохідність: прогресуюче здуття живота, виражений біль в епігастральній ділянці, напруження черевної стінки. Повідомлялося про рідкісні випадки гострого панкреатиту, що розвинувся в перші години або дні п/до застосування октреотиду. При тривалому застосуванні спостерігалися випадки панкреатиту, пов'язаного з холелітіазом.
Є окремі повідомлення про розвиток порушень функції печінки (гострий гепатит без холестазу з нормалізацією показників трансаміназ після скасування октреотиду); у т. ч. повільний розвиток гіпербілірубінемії, що супроводжується підвищенням показників ЛФ, ГГТ.
З боку ендокринної системи: рідко - розвиток стійкої гіперглікемії, гіпоглікемії.
З боку серцево-судинної системи: іноді - брадикардія, тахікардія.
З боку дихальної системи: дуже рідко - задишка.
Алергічні реакції: рідко - гіперчутливість, висип; дуже рідко - анафілаксія.
Інші: рідко - тимчасове випадання волосся після введення октреотиду.
При пухлинах гіпофіза, що секретують ГР, необхідно ретельне спостереження за хворими, так як можливе збільшення розмірів пухлини з розвитком таких серйозних ускладнень, як звуження полів зору. У цих випадках слід розглянути необхідність застосування інших методів лікування. У 15-30% хворих, які отримують октреотид п/к протягом тривалого часу, можлива поява каменів у жовчному міхурі. Поширеність в загальній популяції (вік 40-60 років) складає 5-20%. Досвід тривалого лікування октреотидом пролонгованої дії хворих на акромегалію, з нейроендокринними пухлинами травного ТРАКТУ і підшлункової залози свідчить про те, що октреотид пролонгованої дії у порівнянні з октреотидом короткої дії не призводить до підвищення частоти утворення каменів жовчного міхура. Тим не менш, рекомендується проведення УЗД жовчного міхура перед початком лікування Октреотидом-лонг ФС і приблизно кожні 6 міс в процесі лікування. Камені в жовчному міхурі, якщо все-таки вони виявляються, як правило, безсимптомні.
У хворих цукровим діабетом 1 типу Октреотид-лонг ФС може впливати на обмін глюкози і, отже, знижувати потребу у вводиться інсулін. Для пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та пацієнтів без супутнього порушення вуглеводного обміну п/к ін'єкції октреотиду можуть призводити до постпрандіальної глікемії. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати концентрацію глюкози в крові і в разі необхідності коригувати гіпоглікемічну терапію.
У хворих з инсулиномами на тлі лікування октреотидом може відмічатися збільшення вираженості і тривалості гіпоглікемії (це пов'язано з більш вираженим переважним впливом на секрецію ГР та глюкагону, ніж на секрецію інсуліну, а також з меншою тривалістю інгібуючого впливу на секрецію інсуліну). Показано систематичне спостереження за цими хворими.
У деяких пацієнтів октреотид може змінювати абсорбцію жирів у кишечнику. На тлі застосування октреотиду відзначається зниження вмісту ціанокобаламіну (вітаміну В12) і відхилення від норми показників тесту всмоктування ціанокобаламіну (тест Шилінга).
У пацієнтів з дефіцитом вітаміну В12 в анамнезі при застосуванні октреотиду рекомендується контролювати вміст ціанокобаламіну.
До призначення октреотиду хворі повинні пройти УЗД жовчного міхура. Під час лікування Октреотидом-лонг ФС слід проводити повторні УЗД жовчного міхура, переважно, з інтервалами 6-12 міс. Якщо камені жовчного міхура виявлені ще до початку лікування, необхідно оцінити потенційні переваги терапії Октреотидом-лонг ФС порівняно з можливим ризиком, пов'язаним з наявністю жовчних каменів. В даний час не має яких-небудь свідчень того, що октреотид пролонгованої дії несприятливо впливає на перебіг або прогноз вже наявної жовчнокам'яної хвороби.
Ведення хворих, у яких камені жовчного міхура утворюються в процесі лікування Октреотидом-лонг ФС
1. Безсимптомні камені жовчного міхура. Застосування Октреотиду-лонг ФС можна припинити або продовжити відповідно до оцінки співвідношення користь/ризик. У будь-якому випадку не вимагається жодних інших заходів, крім продовження проведення оглядів, зробивши їх, при необхідності, більш частими.
2. Камені жовчного міхура з клінічною симптоматикою. Застосування Октреотиду-лонг ФС можна припинити або продовжити відповідно до оцінки співвідношення користь/ризик. У будь-якому випадку хворого слід лікувати так само, як і в інших випадках жовчнокам'яної хвороби з клінічними проявами.
Вплив на здатність до керування автомобілем та іншими транспортними засобами, на роботу з рухомими механізмами. На сьогоднішній день немає даних про вплив октреотиду на здатність керувати автомобілем і працювати з механізмами.
Октреотид зменшує всмоктування циклоспорину з кишечнику і уповільнює всмоктування циметидину.
При одночасному застосуванні октреотиду і бромокриптину біодоступність останнього підвищується.
Є літературні дані про те, що аналоги соматостатину можуть знижувати метаболічний кліренс речовин, які метаболізуються ферментами цитохрому Р450, що може бути викликано супресією ГР. Оскільки неможливо виключити подібні ефекти октреотиду, препарати, що метаболізуються ферментами системи цитохрому Р450 і мають вузький терапевтичний діапазон доз (наприклад хінідин і терфенадин) слід призначати з обережністю.
За відомими даними, при застосуванні октреотиду у дозі 90 мг кожні 2 тижні у хворих зі злоякісними новоутвореннями не було відзначено будь-яких небажаних явищ.
При одноразовому внутрішньовенному болюсному введенні октреотиду в дозі 1 мг дорослому пацієнту описані такі симптоми, як короткочасна брадикардія, припливи крові до обличчя, спастичний біль у животі, діарея, відчуття порожнечі в шлунку і нудота. Всі описані симптоми розв'язалися протягом 24 годин після введення препарату.
Лікування: симптоматичне.
У сухому, захищеному від світла місці, при температурі 2-8 °C.