Купить Октреотид ампулы 0.01%, 1 мл, 5 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Октреотид
Octreotide
Раствор для инъекций
1 мл содержит октреотид (в форме свободного пептида) 100 мкг
5 ампул по 1 мл.
Синтетический аналог соматостатина, обладает сходными с ним фармакологическими эффектами, но значительно большей продолжительностью действия.
Октреотид взаимодействует со специфическими рецепторами соматостатина в различных тканях (в т.ч. в ЦНС и ЖКТ), подавляет патологически повышенную секрецию гормона роста, а также пептидов и серотонина, продуцируемых в гастро-энтеро-панкреатической эндокринной системе.
Кроме того, Октреотид подавляет базальную и стимулированную желудочную секрецию, включая ингибирование секреции соляной кислоты и пепсина, а также снижает моторику ЖКТ вследствие ингибирования высвобождения мотилина и непосредственного действия на гладкую мускулатуру ЖКТ через активацию аденилатциклазы.
Октреотид оказывает вазоконстрикторное действие на артерии брюшной полости, снижая мезентериальный кровоток, а также уменьшает возврат крови в портальную систему и давление в воротной вене.
При применении Октреотида во время операции на поджелудочной железе и после нее снижается частота типичных послеоперационных осложнений (например, панкреатических свищей, абсцессов, сепсиса, послеоперационного острого панкреатита).
Препарат оказывает противовоспалительное и иммуностимулирующее действие.
— лечение острого панкреатита;
— профилактика и лечение осложнений после операций на поджелудочной железе;
— остановка кровотечения и профилактика повторного кровотечения из варикозно расширенных вен пищевода у больных с циррозом печени;
— остановка кровотечения из эрозивно-язвенных поражений желудка или двенадцатиперстной кишки.
Повышенная чувствительность к октреотиду.
При лечении острого панкреатита препарат вводят п/к в дозе 100-300 мкг 3 раза/сут в течение 3-5 дней в зависимости от тяжести заболевания. Возможно назначение препарата в дозе до 1200 мкг/сут с использованием в/в пути введения.
Для профилактики осложнений после операций на поджелудочной железе первую дозу 100 мкг вводят п/к за 1 ч до лапаротомии; после операции препарат вводят п/к по 100 мкг 3 раза/сут на протяжении 7 дней.
Для остановки кровотечения из варикозно расширенных вен пищевода препарат вводят в дозе 25-50 мкг/ч в виде продолжительных инфузий в течение 5 дней.
Для остановки кровотечения из эрозивно-язвенных поражений желудка или двенадцатиперстной кишки препарат вводят в дозе 25 мкг/ч в виде продолжительных инфузий в течение 5 дней.
Со стороны пищеварительной системы: анорексия, боли в животе, тошнота, рвота, вздутие живота, диарея, стеаторея; нарушение толерантности к глюкозе; редко - сильные боли в эпигастрии, болезненность при пальпации, напряженность мышц брюшной стенки, острый гепатит, гипербилирубинемия, повышение активности ферментов печени; при длительном применении в отдельных случаях - образование камней в желчном пузыре.
Местные реакции: боль, жжение, зуд, покраснение, припухлость в месте инъекции.
При опухолях гипофиза, секретирующих ГР, необходимо тщательное наблюдение за больными, т.к. возможно увеличение размеров опухолей с развитием таких серьезных осложнений, как сужение полей зрения. В этих случаях следует рассмотреть необходимость применения других методов лечения. У 15—30% больных, получающих препарат Октреотид п/к в течение длительного времени, возможно появление камней в желчном пузыре. Распространенность в общей популяции (возраст 40—60 лет) составляет 5—20%. Опыт длительного лечения препаратом Октреотид пролонгированного действия больных акромегалией и опухолями ЖКТ и поджелудочной железы свидетельствует о том, что препарат Октреотид пролонгированного действия, в сравнении с препаратом Октреотид короткого действия, не приводит к повышению частоты образования камней желчного пузыря. Тем не менее, рекомендуется проведение УЗИ желчного пузыря перед началом лечения препаратом Октреотид-депо и примерно каждые 6 мес в процессе лечения. Камни в желчном пузыре, если все-таки они обнаруживаются, как правило, бессимптомные. При наличии клинической симптоматики показано консервативное лечение (например применение препаратов желчных кислот) или оперативное вмешательство. У больных сахарным диабетом типа 1 препарат Октреотид-депо может влиять на обмен глюкозы и, следовательно, снижать потребность во вводимом инсулине. Для пациентов с сахарным диабетом типа 2 и пациентов без сопутствующего нарушения углеводного обмена п/к инъекции препарата Октреотида могут приводить к постпрандиальной гликемии. В связи с этим рекомендуется регулярно контролировать уровень гликемии и в случае необходимости корригировать гипогликемическую терапию. У больных с инсулиномами на фоне лечения октреотидом может отмечаться увеличение выраженности и продолжительности гипогликемии (это связано с более выраженным подавляющим влиянием на секрецию ГР и глюкагона, чем на секрецию инсулина, а также с меньшей длительностью ингибирующего воздействия на секрецию инсулина). Показано систематическое наблюдение за этими больными. До назначения октреотида больные должны пройти исходное УЗИ желчного пузыря. Во время лечения препаратом Октреотид-депо следует проводить повторные УЗИ желчного пузыря, предпочтительно с интервалами 6—12 мес. Если камни желчного пузыря обнаружены еще до начала лечения, необходимо оценить потенциальные преимущества терапии препаратом Октреотид-депо по сравнению с возможным риском, связанным с наличием желчных камней. В настоящее время не имеется каких-либо свидетельств того, что препарат Октреотид-депо неблагоприятно влияет на течение или прогноз уже имеющейся желчно-каменной болезни.
Аналоги соматостатина могут уменьшать клиренс веществ, метаболизирующихся при участии изоферментов системы цитохрома Р450, что может быть обусловлено подавлением гормона роста. При одновременном применении повышается биодоступность бромокриптина; с инсулином - возможно усиление гипогликемического действия; с циклоспорином - уменьшается всасывание циклоспорина, с циметидином - замедляется всасывание циметидина.
В холодильнике, при температуре 2—8 °C.
2 года.
Октреотид
Octreotide
Розчин для ін'єкцій
1 мл містить октреотид (у формі вільного пептиду) 100 мкг
5 ампул по 1 мл
Синтетичний аналог соматостатину, що володіє схожими з ним фармакологічні ефекти, але значно більшою тривалістю дії.
Октреотид взаємодіє зі специфічними рецепторами соматостатину в різних тканинах (у т. ч. в ЦНС та ШКТ), пригнічує патологічно підвищену секрецію гормону росту, а також пептидів і серотоніну, які продукуються в гастро-ентеро-панкреатичної ендокринної системи.
Крім того, Октреотид пригнічує базальну та стимульовану шлункову секрецію, включаючи інгібування секреції соляної кислоти і пепсину, а також знижує моторику ШКТ внаслідок інгібування вивільнення мотилина і безпосередньої дії на гладку мускулатуру ШКТ через активацію аденілатциклази.
Октреотид надає вазоконстрикторное дію на артерії черевної порожнини, знижуючи мезентеріальний кровообіг, а також зменшує повернення крові в портальну систему і тиск у ворітній вені.
При застосуванні Октреотиду під час операції на підшлунковій залозі і після неї знижується частота типових післяопераційних ускладнень (наприклад панкреатичних свищів, абсцесів, сепсису, післяопераційного гострого панкреатиту).
Препарат має протизапальну та імуностимулюючу дію.
- лікування гострого панкреатиту;
- профілактика та лікування ускладнень після операцій на підшлунковій залозі;
- зупинка кровотечі і профілактика повторної кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу у хворих з цирозом печінки;
- зупинка кровотечі з ерозивно-виразкових уражень шлунка або дванадцятипалої кишки.
Підвищена чутливість до октреотиду.
При лікуванні гострого панкреатиту препарат вводять п/ш у дозі 100-300 мкг 3 рази на добу протягом 3-5 днів залежно від тяжкості захворювання. Можливе призначення препарату в дозі до 1200 мкг/добу з використанням в/в шляху введення.
Для профілактики ускладнень після операцій на підшлунковій залозі першу дозу 100 мкг вводять п/к за 1 год до лапаротомії; після операції препарат вводять п/к по 100 мкг 3 рази/добу протягом 7 днів.
Для зупинки кровотечі з варикозно розширених вен стравоходу препарат вводять у дозі 25-50 мкг/год у вигляді тривалих інфузій протягом 5 днів.
Для зупинки кровотечі з ерозивно-виразкових уражень шлунка або дванадцятипалої кишки препарат вводять у дозі 25 мкг/год у вигляді тривалих інфузій протягом 5 днів.
З боку травної системи: анорексія, біль у животі, нудота, блювання, здуття живота, діарея, стеаторея; порушення толерантності до глюкози; рідко - сильні болі в епігастрії, болючість при пальпації, напруженість м'язів черевної стінки, гострий гепатит, гіпербілірубінемія, підвищення активності ферментів печінки; при тривалому застосуванні в окремих випадках - утворення каменів у жовчному міхурі.
Місцеві реакції: біль, печіння, свербіж, почервоніння, припухлість у місці ін'єкції.
При пухлинах гіпофіза, що секретують ГР, необхідно ретельне спостереження за хворими, тому що можливе збільшення розмірів пухлин з розвитком таких серйозних ускладнень, як звуження полів зору. У цих випадках слід розглянути необхідність застосування інших методів лікування. У 15-30% хворих, які отримують препарат Октреотид п/к протягом тривалого часу, можлива поява каменів у жовчному міхурі. Поширеність в загальній популяції (вік 40-60 років) складає 5-20%. Досвід тривалого лікування препаратом Октреотид пролонгованої дії хворих на акромегалію та пухлинами травного ТРАКТУ і підшлункової залози свідчить про те, що препарат Октреотид пролонгованої дії, у порівнянні з препаратом Октреотид короткої дії, не призводить до підвищення частоти утворення каменів жовчного міхура. Тим не менш, рекомендується проведення УЗД жовчного міхура перед початком лікування препаратом Октреотид-депо і приблизно кожні 6 міс в процесі лікування. Камені в жовчному міхурі, якщо все-таки вони виявляються, як правило, безсимптомні. При наявності клінічної симптоматики показано консервативне лікування (наприклад, застосування препаратів жовчних кислот) або оперативне втручання. У хворих на цукровий діабет типу 1 препарат Октреотид-депо може впливати на обмін глюкози і, отже, знижувати потребу у вводиться інсулін. Для пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу та пацієнтів без супутнього порушення вуглеводного обміну п/к ін'єкції препарату Октреотиду можуть призводити до постпрандіальної глікемії. У зв'язку з цим рекомендується регулярно контролювати рівень глікемії і в разі необхідності коригувати гіпоглікемічну терапію. У хворих з инсулиномами на тлі лікування октреотидом може відмічатися збільшення вираженості і тривалості гіпоглікемії (це пов'язано з більш вираженим переважним впливом на секрецію ГР та глюкагону, ніж на секрецію інсуліну, а також з меншою тривалістю інгібуючого впливу на секрецію інсуліну). Показано систематичне спостереження за цими хворими. До призначення октреотиду хворі повинні пройти початкове УЗД жовчного міхура. Під час лікування препаратом Октреотид-депо слід проводити повторні УЗД жовчного міхура, переважно з інтервалами 6-12 міс. Якщо камені жовчного міхура виявлені ще до початку лікування, необхідно оцінити потенційні переваги терапії препаратом Октреотид-депо порівняно з можливим ризиком, пов'язаним з наявністю жовчних каменів. В даний час не має яких-небудь свідчень того, що препарат Октреотид-депо несприятливо впливає на перебіг або прогноз вже наявної жовчно-кам'яної хвороби.
Аналоги соматостатину можуть зменшувати кліренс речовин, які метаболізуються за участю ізоферментів системи цитохрому P450, що може бути обумовлено пригніченням гормону росту. При одночасному застосуванні підвищується біодоступність бромокриптину; з інсуліном - можливо посилення гіпоглікемічної дії; з циклоспорином - зменшується всмоктування циклоспорину, з циметидином - сповільнюється всмоктування циметидину.
У холодильнику, при температурі 2-8 °C.
2 роки.