Купить Офлоксацин таблетки 200 мг, 10 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
ОФЛОКСАЦИН ДС
Ofloxacin
Таблетки
1 таблетка содержит:
Активное вещество: офлоксацин — 200 мг;
Вспомогательные вещества: крахмал кукурузный, лактоза, повидон, кроскармеллоза натрия, магния стеарат.
Оболочка: гипромеллоза (гидроксипропилиметилцеллюлоза), макрогол 6000 (полиэтиленгликоль 6000), титана диоксид, тальк, полисорбат 80.
10 шт
Офлоксацин ДС - противомикробное средство широкого спектра действия из группы фторхинолонов, действует на бактериальный фермент ДНК-гиразу, обеспечивающую сверхспирализацию и, таким образом, стабильность ДНК бактерий (дестабилизация цепей ДНК приводит к их гибели). Оказывает бактерицидный эффект.
Активен в отношении микроорганизмов, продуцирующих бета-лактамазы и быстрорастущих атипичных микобактерий. Чувствительны: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Escherichia coli, Citrobacter, Klebsiella spp. (включая Klebsiella pneumonia), Enterobacter spp., Hafnia, Proteus spp. (включая Proteus mirabilis, Proteus vulgaris — индол-положительные и индол-отрицательные), Salmonella spp., Shigella spp. (включая Shigella sonnei), Yersinia enterocolitica, Campilobacter jejuni, Aeromonas hydrophila, Plesiomonas aeruginosa, Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus, Haemophilus influenzae, Chlamydia spp., Legionella spp., Serratia spp., Providencia spp., Haemophilus ducreyi, Bordetella parapertussis, Bordetella pertussis, Moraxella catarrhalis, Propionibacterium acnes, Staphylococcus spp., Brucella spp.
Различной чувствительностью к препарату обладают: Enterococcus faecalis, Streptococcus pyogenes, pneumoniae и viridans, Serratio marcescens, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter, Mycoplasma hominis и pneumoniae, Mycobacterium tuberculosis, а также Mycobacterium fortuim, Ureaplasma urealyticum, Clostridium perfringens, Corynebacterium spp., Helicobacter pylori, Listeria monocytogenes, Gardnerella vaginalis.
В большинстве случаев нечувствительны: Nocardia asteroides, анаэробные бактерии (например, Bacteroides spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Eubacterium spp., Fusobacterium spp., Clostridium difficile). Не действует на Treponema pallidu.
Абсорбция после приема внутрь быстрая и полная (95%). Биодоступность — свыше 96 %, связь с белками плазмы — 25 %, время достижения максимальной концентрации (TCmax) при пероральном приеме — 1-2 ч, максимальная концентрация (Cmax) после приема в дозе 100 мг, 300 мг 600мг составляет 1, 3, 4 и 6,9 мг/л и зависит от дозы: после однократного приема 200 мг и 400 мг она составляет 2,5 мкг/мл и 5 мкг/мл, соответственно. Пища может замедлять всасывание, но не оказывает существенного влияния на биодоступность.
Кажущийся объем распределения — 100 л. Распределение: клетки (лейкоциты, альвеолярные макрофаги), кожа, мягкие ткани, кости, органы брюшной полости и малого таза, дыхательная система, моча, слюна, желчь, секрет предстательной железы, хорошо проникает через гематоэнцефалический барьер, плацентарный барьер, секретируется с материнским молоком. Проникает в спиномозговую жидкость при воспаленных и невоспаленных мозговых оболочках (14-60%).
Метаболизируется в печени (около 5%) с образованием N-оксид офлоксацина и диметилофлоксацина. Период полувыведения — 4,5-7 ч (независимо от дозы). Выводится почками — 75-90 % (в неизмененном виде), около 4 % - с желчью. Внепочечный клиренс — менее 20 %.
После однократного применения в дозе 200 мг в моче обнаруживается в течение 20-24 ч. При почечной/печеночной недостаточности выведение может замедляться. Не кумулирует. При гемодиализе удаляется 10-30 % препарата.
Инфекции дыхательных путей (бронхит, пневмония), ЛОР-органов (синусит, фарингит, средний отит, ларингит), кожи, мягких тканей, костей, суставов, инфекционно-воспалительные заболевания брюшной полости и желчевыводящих путей (за исключением бактериального энтерита), почек (пиелонефрит), мочевыводящих путей (цистит, уретрит), органов малого таза (эндометрит, сальпингит, оофорит, цервицит, параметрит, простатит), половых органов (кольпит, орхит, эпидидимит), гонорея, хламидиоз; менингит; профилактика инфекций у больных с нарушением иммунного статуса (в т.ч. при нейтропении).
Гиперчувствительность, дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы, эпилепсия (в т.ч. в анамнезе), снижение судорожного порога (в т.ч. после черепномозговой травмы, инсульта или воспалительных процессов в центральной нервной системе); возраст до 18 лет (пока не завершен рост скелета), беременность, период лактации.
С осторожностью - атеросклероз сосудов головного мозга, нарушения мозгового кровообращения (в анамнезе), хроническая почечная недостаточность, органические поражения центральной нервной системы.
Внутрь. Дозы подбираются индивидуально в зависимости от локализации и тяжести течения инфекции, а также чувствительности микроорганизмов, общего состояния больного и функции печени и почек.
Взрослым - по 200-800 мг в сутки, курс лечения - 7-10 дней, кратность применения - 2 раза в день. Дозу до 400 мг в сутки можно назначать в 1 прием, предпочтительно утром. При гонорее - 400 мг однократно.
У пациентов с нарушениями функции почек (при клиренсе креатинина 50-20 мл/мин) разовая доза должна составлять 50 % от средней дозы при кратности назначения 2 раза в сутки, или полную разовую дозу вводят 1 раз в сутки. При клиренсе креатинина менее 20 мл/мин разовая доза — 200 мг, затем — по 100 мг в сутки через день.
При гемодиализе и перитонеальном диализе - по 100 мг каждые 24 ч. Максимальная суточная доза при печеночной недостаточности - 400 мг в сутки.
Таблетки принимают целиком, запивая водой до или во время еды. Длительность курса лечения определяется чувствительностью возбудителя и клинической картиной; лечение следует продолжать еще минимум 3 дня после исчезновения симптомов заболевания и полной нормализации температуры. При лечении сальмонеллезов курс лечения - 7-8 дней, при неосложненных инфекциях нижних мочевыводящих путей курс лечения - 3-5 дней.
Не является препаратом выбора при пневмонии, вызываемой пневмококками. Не показан при лечении острого тонзиллита.
Не рекомендуется применять больше 2 мес, подвергаться воздействию солнечных лучей, облучению ультрафиолетовыми лучами (ртутно-кварцевые лампы, солярий).
В случае возникновения побочных эффектов со стороны центральной нервной системы, аллергических реакций, псевдомембранозного колита необходима отмена препарата. При псевдомембранозном колите, подтвержденном колоноскопически и/или гистологически, показано пероральное назначение ванкомицина и метронидазола.
Редко возникающий тендинит может приводить к разрыву сухожилий (преимущественно ахиллово сухожилие), особенно у пожилых пациентов. В случае возникновения признаков тендинита, необходимо немедленно прекратить лечение, произвести иммобилизацию ахиллова сухожилия и проконсультироваться у ортопеда.
При применении препарата женщинам не рекомендуется употреблять тампоны, в связи с повышенным риском развития молочницы.
На фоне лечения возможно ухудшение течения миастении, учащение приступов порфирии у предрасположенных больных.
Может приводить к ложноотрицательным результатам при бактериологической диагностике туберкулеза (препятствует выделению Mycobacterium tuberculosis).
У больных с нарушениями функции печени или почек необходим контроль концентрации офлоксацина в плазме. При тяжелой почечной и печеночной недостаточности повышается риск развития токсических эффектов (требуется коррекция дозы).
В период лечения необходимо воздержаться от вождения автотранспорта и занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций, нельзя употреблять этанол.
Пищевые продукты, антациды, содержащие алюминий, кальций, магний или соли железа, снижают всасывание офлоксацина, образуя нерастворимые комплексы (интервал времени между назначением этих препаратов должен быть не менее 2 ч).
Снижает клиренс теофиллина на 25 % (при одновременном применении следует уменьшать дозу теофиллина).
Циметидин, фуросемид, метотрексат и препараты, блокирующие канальцевую секрецию - повышают концентрацию офлоксацина в плазме.Увеличивает концентрацию глибенкламида в плазме.
При одновременном приеме с антагонистами витамина К необходимо осуществлять контроль свертывающей системы крови.
При назначении с нестероидными противовоспалительными препаратами, производными нитроимидазола и метилксантинов повышается риск развития нейротоксических эффектов.
При одновременном назначении с глюкокортикостероидами повышается риск разрыва сухожилий, особенно у пожилых людей.
При назначении с препаратами, ощелачивающими мочу (ингибиторы карбоангидразы, цитраты, натрия бикарбонат), увеличивается риск кристаллурии и нефротоксических эффектов.
Симптомы: головокружение, спутанность сознания, заторможенность, дезориентация, сонливость, рвота.
Лечение: промывание желудка, симптоматическая терапия. При гемодиализе удаляется 10 — 30 % препарата.
В сухом месте, при температуре от 15 до 25 °С. Хранить в недоступном для детей месте.
3 года
ОФЛОКСАЦИН ДС
Ofloxacin
Таблетки
1 таблетка містить:
Активна речовина: офлоксацин - 200 мг;
Допоміжні речовини: крохмаль кукурудзяний, лактоза, повідон, натрію кроскармелоза, магнію стеарат.
Оболонка: гіпромелоза (гидроксипропилиметилцеллюлоза), макрогол 6000 (поліетиленгліколь 6000), титану діоксид, тальк, полісорбат 80.
10 шт
Офлоксацин ДС - протимікробний засіб широкого спектра дії з групи фторхінолонів, діє на бактеріальний фермент ДНК-гіразу, що забезпечує сверхспирализацию і таким чином стабільність ДНК бактерій (дестабілізація ланцюгів ДНК призводить до їх загибелі). Чинить бактерицидний ефект.
Активний щодо мікроорганізмів, які продукують бета-лактамази і швидкозростаючих атипових мікобактерій. Чутливі: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Escherichia coli, Citrobacter, Klebsiella spp. (включаючи Klebsiella pneumonia), Enterobacter spp., Hafnia, Proteus spp. (включаючи Proteus mirabilis, Proteus vulgaris - індол-позитивні та індол-негативні), Salmonella spp., Shigella spp. (включаючи Shigella sonnei), Yersinia enterocolitica, Campilobacter jejuni, Aeromonas hydrophila, Plesiomonas aeruginosa, Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus, Haemophilus influenzae, Chlamydia spp., Legionella spp., Serratia spp., Providencia spp., Haemophilus ducreyi, Bordetella parapertussis, Bordetella pertussis, Moraxella catarrhalis, Propionibacterium acnes, Staphylococcus spp., Brucella spp.
Різною чутливістю до препарату мають: Enterococcus faecalis, Streptococcus pyogenes, pneumoniae і viridans, Serratio marcescens, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter, Mycoplasma hominis та pneumoniae, Mycobacterium tuberculosis, а також Mycobacterium fortuim, Ureaplasma urealyticum, Clostridium perfringens, Corynebacterium spp., Helicobacter pylori, Listeria monocytogenes, Gardnerella vaginalis.
У більшості випадків нечутливі: Nocardia asteroides, анаеробні бактерії (наприклад, Bacteroides spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Eubacterium spp., Fusobacterium spp., Clostridium difficile). Не діє на Treponema pallidu.
Абсорбція після прийому всередину швидка і повна (95%). Біодоступність - понад 96 %, зв'язок з білками плазми - 25 %, час досягнення максимальної концентрації (TCmax) при пероральному прийомі - 1-2 год, максимальна концентрація (Cmax) після прийому в дозі 100 мг, 300 мг 600мг становить 1, 3, 4 і 6,9 мг/л і залежить від дози: після однократного прийому 200 мг і 400 мг вона становить 2,5 мкг/мл і 5 мкг/мл, відповідно. Їжа може уповільнювати всмоктування, але не чинить істотного впливу на біодоступність.
Уявний об'єм розподілу - 100 к. Розподіл: клітини (лейкоцити, альвеолярні макрофаги), шкіра, м'які тканини, кістки, органи черевної порожнини і малого тазу, дихальна система, сеча, слина, жовч, секрет передміхурової залози, добре проникає через гематоенцефалічний бар'єр, плацентарний бар'єр, секретується з материнським молоком. Проникає в спиномозговую рідина при запалених і невоспаленных мозкових оболонках (14-60%).
Метаболізується в печінці (близько 5%) з утворенням N-оксид офлоксацину і диметилофлоксацина. Період напіввиведення - 4,5-7 год (незалежно від дози). Виводиться нирками - 75-90 % (у незміненому вигляді), близько 4 % - з жовчю. Позанирковий кліренс - менше 20 %.
Після одноразового застосування в дозі 200 мг у сечі виявляється протягом 20-24 год. При нирковій/печінкової недостатності виведення може сповільнюватися. Не кумулює. Видаляється При гемодіалізі 10-30 % препарату.
Інфекції дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія), ЛОР-органів (синусит, фарингіт, середній отит, ларингіт), шкіри, м'яких тканин, кісток, суглобів; інфекційно-запальні захворювання черевної порожнини та жовчовивідних шляхів (за винятком бактеріального ентериту), нирок (пієлонефрит), сечовивідних шляхів (цистит, уретрит), органів малого таза (ендометрит, сальпінгіт, оофорит, цервіцит, параметрит, простатит), статевих органів (кольпіт, орхіт, епідидиміт), гонорея, хламідіоз; менінгіт; профілактика інфекцій у хворих з порушенням імунного статусу (в т. ч. при нейтропенії).
Гіперчутливість, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, епілепсія (у т. ч. в анамнезі), зниження судомного порогу (в т. ч. після черепномозкової травми, інсульту або запальних процесів у центральній нервовій системі); вік до 18 років (поки не завершений ріст кістяка), вагітність, період лактації.
З обережністю - атеросклероз судин головного мозку, порушення мозкового кровообігу (в анамнезі), хронічна ниркова недостатність, органічні ураження центральної нервової системи.
Всередину. Дози підбираються індивідуально, залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, а також чутливості мікроорганізмів, загального стану хворого та функції печінки і нирок.
Дорослим - по 200-800 мг на добу, курс лікування - 7-10 днів, кратність застосування - 2 рази на день. Дозу до 400 мг на добу можна призначати за 1 прийом, переважно ранком. При гонореї - 400 мг одноразово.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок (при кліренсі креатиніну 50-20 мл/хв) разова доза повинна становити 50 % від середньої дози при кратності призначення 2 рази на добу або повну разову дозу вводять 1 раз на добу. При кліренсі креатиніну менше 20 мл/хв разова доза - 200 мг, потім - по 100 мг на добу через день.
При гемодіалізі та перитонеальному діалізі - по 100 мг кожні 24 год. Максимальна добова доза при печінковій недостатності - 400 мг на добу.
Таблетки приймають цілими, запиваючи водою до або під час їжі. Тривалість курсу лікування визначається чутливістю збудника і клінічною картиною; лікування слід продовжувати ще мінімум 3 дні після зникнення симптомів захворювання та повної нормалізації температури. При лікуванні сальмонельозів курс лікування - 7-8 днів, при неускладнених інфекціях нижніх сечовивідних шляхів курс лікування - 3-5 днів.
Не є препаратом вибору при пневмонії, спричиненої пневмококами. Не показаний при лікуванні гострого тонзиліту.
Не рекомендується застосовувати більше 2 міс, піддаватися впливу сонячних променів, опромінення ультрафіолетовими променями (ртутно-кварцові лампи, солярій).
У разі виникнення побічних ефектів з боку центральної нервової системи, алергічних реакцій, псевдомембранозного коліту необхідна відміна препарату. При псевдомембранозному коліті, підтвердженому колоноскопически та/або гістологічно, показано пероральне призначення ванкоміцину і метронідазолу.
Рідко виникає тендиніт може призводити до розриву сухожилля (переважно ахілового сухожилля), особливо у літніх пацієнтів. У разі виникнення ознак тендиніту необхідно негайно припинити лікування, провести іммобілізацію ахіллового сухожилля і проконсультуватися у ортопеда.
При застосуванні препарату жінкам не рекомендується вживати тампони у зв'язку з підвищеним ризиком розвитку молочниці.
На тлі лікування можливе погіршення перебігу міастенії, почастішання нападів порфірії у схильних хворих.
Може приводити до хибнонегативних результатів бактеріологічної діагностики туберкульозу (перешкоджає виділенню Mycobacterium tuberculosis).
У хворих з порушеннями функції печінки або нирок необхідний контроль концентрації офлоксацину в плазмі. При тяжкій нирковій і печінковій недостатності підвищується ризик розвитку токсичних ефектів (потрібна корекція дози).
У період лікування необхідно утриматися від керування автотранспортом і занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій, не можна вживати етанол.
Харчові продукти, антациди, що містять алюміній, кальцій, магній або солі заліза, знижують всмоктування офлоксацину, утворюючи нерозчинні комплекси (інтервал часу між призначенням цих препаратів повинен бути не менше 2 год).
Знижує кліренс теофіліну на 25 % (при одночасному застосуванні слід зменшувати дозу теофіліну).
Циметидин, фуросемід, метотрексат і препарати, що блокують канальцеву секрецію - підвищують концентрацію офлоксацину в плазмі.Збільшує концентрацію глібенкламіду в плазмі.
При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К необхідно здійснювати контроль згортальної системи крові.
При призначенні з нестероїдними протизапальними препаратами, похідними нітроімідазолу та метилксантинів підвищується ризик розвитку нейротоксичних ефектів.
При одночасному застосуванні з глюкокортикостероїдами підвищується ризик розриву сухожиль, особливо у літніх людей.
При призначенні з препаратами, ощелачивающими сечу (інгібітори карбоангідрази, цитрати, натрію бікарбонат), збільшується ризик кристалурії та нефротоксичних ефектів.
Симптоми: запаморочення, сплутаність свідомості, загальмованість, дезорієнтація, сонливість, блювання.
Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія. Видаляється При гемодіалізі 10 - 30 % препарату.
В сухому місці, при температурі від 15 до 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
3 роки