Купить Офлоксацин флаконы 2 мг/мл, 100 мл
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Офлоксацин
Раствор для инфузий (в растворе натрия хлорида 0,9 %)
В 1 мл раствора для инфузий содержится: Активное вещество: офлоксацин-2 мг; Вспомогательные вещества: натрия хлорид, вода для инъекций
Флакон 100 мл.
Противомикробное средство широкого спектра действия из группы фторхинолонов, действует на бактериальный фермент ДНК-гиразу, обеспечивающую сверхспирализацию и т.о. стабильность ДНК бактерий (дестабилизация цепей ДНК приводит к их гибели). Оказывает бактерицидный эффект. Активен в отношении микроорганизмов, продуцирующих бета-лактамазы и быстрорастущих атипичных микобактерий. Чувствительны: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Escherichia coli, Citrobacter spp., Klebsiella spp. (включая Klebsiella pneumonia), Enterobacter spp., Hafnia spp., Proteus spp. (включая Proteus mirabilis, Proteus vulgaris - индолположительные и индолотрицательные), Salmonella spp., Shigella spp. (включая Shigella sonnei), Yersinia enterocolitica, Campylobacter jejuni, Aeromonas hydrophila, Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus, Haemophilus influenzae, Chlamydia spp., Legionella spp., Serratia spp., Providencia spp., Haemophilus ducreyi, Bordetella parapertussis, Bordetella pertussis, Moraxella catarrhalis, Propionibacterium acne, Brucella spp. Различной чувствительностью к препарату обладают: Enterococcus faecalis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans, Serratia marcescens, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter spp, Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium fortuitum, Ureaplasma urealyticum, Clostridium perfringens, Corynebacterium spp., Helicobacter pylori, Listeria monocytogenes, Gardnerella vaginalis. В большинстве случаев нечувствительны: Nocardia asteroides, анаэробные бактерии (например Bacteroides spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Eubacter spp., Fusobacterium spp., Clostridium difficile). Не действует на Treponema pallidum.
Инфекционно-воспалительные заболевания, вызванные чувствительными к офлоксацину микроорганизмами:
-инфекции дыхательных путей (бронхит, пневмония);
-ЛОР-органов (синусит, средний отит, трахеит/за исключением пневмококковых инфекций);
-инфекции кожи и мягких тканей;
-инфекции костей и суставов;
-инфекционно-воспалительные заболевания брюшной полости (в том числе инфекции желчевыводящих путей;
-инфекции почек (пиелонефрит), мочевыводящих путей (цистит, уретрит);
-инфекции органов малого таза (эндометрит, сальпингит, оофорит, цервицит, параметрит, простатит) и половых органов (кольпит, орхит, эпидидимит);
-гонорея;
-хламидиоз;
- сепсис;
-профилактика инфекций у больных с нарушением иммунного статуса (в том числе при нейтропении).
Гиперчувствительность, дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы, эпилепсия (в том числе в анамнезе), снижение судорожного порога (в т.ч. после черепно-мозговой травмы, инсульта или воспалительных процессов в центральной нервной системе), возраст до 18 лет (пока не завершен рост скелета), беременность, период лактации, поражения сухожилий при ранее проводившемся лечении фторхинолонами.
Внутривенно капельно. Дозы подбираются индивидуально в зависимости от локализации и тяжести течения инфекции, а также чувствительности микроорганизмов, общего состояния больного и функции печени и почек.
Внутривенное капельное введение назначают с разовой дозы 200 мг, которую вводят медленно в течение 30-60 мин. При улучшении состояния больного переводят на пероральный прием препарата в той же суточной дозе.
Инфекции мочевыводящих путей - 100 мг 1-2 раза в сутки, инфекции почек и половых органов - от 100 мг 2 раза в сутки до 200 мг 2 раза в сутки, инфекции дыхательных путей, а также ЛОР-органов, инфекции кожи и мягких тканей, инфекции костей и суставов, инфекции брюшной полости, бактериальный энтерит, септические инфекции - 200 мг 2 раза в сутки. При необходимости дозу увеличивают до 400 мг 2 раза в сутки.
Для профилактики инфекций у больных с выраженным снижением иммунитета — по
400 мг — 600 мг/сут.
При гемодиализе и перитонеальном диализе — по 100 мг каждые 24 ч. Максимальная суточная доза при печеночной недостаточности — 400 мг/сут.
У пациентов с нарушениями функции почек (при КК от 50 до 20 мл/мин) разовая доза должна составлять 50 % от средней рекомендуемой дозы при кратности назначения 2 раза в сутки или полную разовую дозу вводят 1 раз в сутки. При КК менее 20 мл/мин разовая начальная доза составляет 200 мг, затем — по 100 мг/сут через день.
Со стороны пищеварительной системы: гастралгия, снижение аппетита, тошнота, рвота, диарея, метеоризм, боль в животе, повышение активности "печеночных" трансаминаз, гипербилирубинемия, холестатическая желтуха, псевдомембранозный энтероколит.
Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, неуверенность движений, тремор, судороги, онемение и парестезии конечностей, интенсивные сновидения, "кошмарные" сновидения, психотические реакции, тревожность, состояние возбуждения, фобии, депрессия, спутанность сознания, галлюцинации, повышение внутричерепного давления.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: тендинит, миалгии, артралгии, тендосиновит, разрыв сухожилия.
Со стороны органов чувств: нарушение цветовосприятия, диплопия, нарушения вкуса, обоняния, слуха и равновесия.
Со стороны сердечно сосудистой системы: тахикардия, коллапс, снижение артериального давления (при резком снижении артериального давления введение прекращают).
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, крапивница, аллергический пневмонит, аллергический нефрит, эозинофилия, лихорадка, ангионевротический отек, бронхоспазм; мультиформная экссудативная эритема (в т.ч. синдром Стивенса-Джонсона) и токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), васкулит, анафилактический шок.
Со стороны кожных покровов: точечные кровоизлияния (петехии), буллезный геморрагический дерматит, папулезная сыпь с коркой, свидетельствующие о поражении сосудов (васкулит).
Со стороны органов кроветворения: лейкопения, агранулоцитоз, анемия, тромбоцитопения, панцитопения, гемолитическая и апластическая анемия.
Со стороны мочевыделительной системы: острый интерстициальный нефрит, нарушение функции почек, гиперкреатининемия, повышение концентрации мочевины.
Прочие: дисбактериоз кишечника, суперинфекция, фотосенсибилизация, гипогликемия (у больных сахарным диабетом), вагинит.
Местные реакции: боль, гиперемия в месте введения, тромбофлебит.
Не является препаратом выбора при пневмонии, вызываемой пневмококками.
Не показан для лечения острого тонзиллита.
Не рекомендуется подвергать воздействию солнечных лучей или облучения ультрафиолетовыми лучами (ртутно-кварцевые лампы, солярий).
В случае возникновения побочных эффектов со стороны центральной нервной системы, аллергических реакций, псевдомембранозного колита необходима отмена препарата. При псевдомембранозном колите, подтвержденном колоноскопически и/или гистологически, показано пероральное назначение ванкомицина и метронидазола.
Следует учитывать, что при применении Офлоксацина редко возникающий тендинит может приводить к разрыву сухожилий (преимущественно ахиллова сухожилия),
особенно у пожилых пациентов. В случае возникновения признаков тендинита необходимо немедленно прекратить лечение, произвести иммобилизацию ахиллова сухожилия и проконсультироваться у ортопеда.
В период лечения нельзя употреблять этанол.
При применении препарата женщинам не рекомендуется использовать гигиенические тампоны в связи с повышенным риском развития молочницы.
На фоне лечения возможно ухудшение течения миастении, учащение приступов порфирии у предрасположенных больных.
Может приводить к ложноотрицательным результатам при бактериологической диагностике туберкулеза (препятствует выделению Mycobacterium tuberculosis).
У больных с нарушениями функции печени или почек необходим контроль концентрации офлоксацина в плазме. При тяжелой почечной и печеночной недостаточности повышается риск развития токсических эффектов.
В период лечения необходимо соблюдать осторожность при вождении автотранспорта и занятии другими потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.
Снижает клиренс теофиллина на 25 % (при одновременном применении следует уменьшать дозу теофиллина).
Увеличивает концентрацию глибенкламида в плазме. Циметидин, фуросемид, метотрексат и лекарственные средства, блокирующие канальцевую секрецию, повышают концентрацию офлоксацина в плазме.
При одновременном приеме с антагонистами витамина К необходимо осуществлять контроль состояния свертывающей системы крови.
При назначении с нестероидным противовоспалительным препаратом, производными нитроимидазола и метилксантинов повышается риск развития нейротоксических эффектов.
При одновременном назначении с глюкокортикостероидом повышается риск разрыва сухожилий, особенно у пожилых людей.
При назначении с лекарственными средствами, ощелачивающими мочу (ингибиторы карбоангидразы, цитраты, натрия гидрокарбонат), увеличивается риск кристаллурии и нефротоксических эффектов.
Совместим со следующими инфузионными растворами: 0.9 % раствором натрия хлорид, раствором Рингера, 5 % раствором фруктозы, 5 % раствором декстрозы.
Нельзя смешивать с гепарином из-за риска развития преципитации.
При совместном назначении с фторхинолонами, удлинение QT.
Симптомы: головокружение, спутанность сознания, заторможенность, дезориентация, сонливость, рвота.
Лечение: симптоматическая терапия.
В защищенном от света месте при температуре от 15° до 25°С. Замораживание недопустимо.
2 года.
Офлоксацин
Розчин для інфузій (у розчині натрію хлориду 0,9 %)
В 1 мл розчину для інфузій містить: Активна речовина: офлоксацин-2 мг; Допоміжні речовини: натрію хлорид, вода для ін'єкцій
Флакон 100 мл
Протимікробний засіб широкого спектра дії з групи фторхінолонів, діє на бактеріальний фермент ДНК-гіразу, що забезпечує сверхспирализацию і т. о. стабільність ДНК бактерій (дестабілізація ланцюгів ДНК призводить до їх загибелі). Чинить бактерицидний ефект. Активний щодо мікроорганізмів, які продукують бета-лактамази і швидкозростаючих атипових мікобактерій. Чутливі: Staphylococcus aureus, Staphylococcus epidermidis, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitidis, Escherichia coli, Citrobacter spp., Klebsiella spp. (включаючи Klebsiella pneumonia), Enterobacter spp., Hafnia spp., Proteus spp. (включаючи Proteus mirabilis, Proteus vulgaris - індолпозитивні та індолнегативні), Salmonella spp., Shigella spp. (включаючи Shigella sonnei), Yersinia enterocolitica, Campylobacter jejuni, Aeromonas hydrophila, Vibrio cholerae, Vibrio parahaemolyticus, Haemophilus influenzae, Chlamydia spp., Legionella spp., Serratia spp., Providencia spp., Haemophilus ducreyi, Bordetella parapertussis, Bordetella pertussis, Moraxella catarrhalis, Propionibacterium acne, Brucella spp. Різною чутливістю до препарату мають: Enterococcus faecalis, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Streptococcus viridans, Serratia marcescens, Pseudomonas aeruginosa, Acinetobacter spp., Mycoplasma hominis, Mycoplasma pneumoniae, Mycobacterium tuberculosis, Mycobacterium fortuitum, Ureaplasma urealyticum, Clostridium perfringens, Corynebacterium spp., Helicobacter pylori, Listeria monocytogenes, Gardnerella vaginalis. У більшості випадків нечутливі: Nocardia asteroides, анаеробні бактерії (наприклад Bacteroides spp., Peptococcus spp., Peptostreptococcus spp., Eubacter spp., Fusobacterium spp., Clostridium difficile). Не діє на Treponema pallidum.
Інфекційно-запальні захворювання, спричинені чутливими до офлоксацину мікроорганізмами:
-інфекції дихальних шляхів (бронхіт, пневмонія);
-ЛОР-органів (синусит, середній отит, трахеїт/за винятком пневмококових інфекцій);
-інфекції шкіри і м'яких тканин;
-інфекції кісток і суглобів;
-інфекційно-запальні захворювання черевної порожнини (у тому числі інфекції жовчовивідних шляхів;
-інфекції нирок (пієлонефрит), сечовивідних шляхів (цистит, уретрит);
-інфекції органів малого таза (ендометрит, сальпінгіт, оофорит, цервіцит, параметрит, простатит) і статевих органів (кольпіт, орхіт, епідидиміт);
-гонорея;
-хламідіоз;
- сепсис;
-профілактика інфекцій у хворих з порушенням імунного статусу (в тому числі при нейтропенії).
Гіперчутливість, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази, епілепсія (у тому числі в анамнезі), зниження судомного порогу (в т. ч. після черепно-мозкової травми, інсульту або запальних процесів у центральній нервовій системі), вік до 18 років (поки не завершений ріст кістяка), вагітність, період лактації, ураження сухожиль при раніше проведеному лікуванні фторхінолонами.
Внутрішньовенно крапельно. Дози підбираються індивідуально, залежно від локалізації та тяжкості перебігу інфекції, а також чутливості мікроорганізмів, загального стану хворого та функції печінки і нирок.
Внутрішньовенне крапельне введення призначають з разової дози 200 мг, яку вводять повільно протягом 30-60 хв. При поліпшенні стану хворого переводять на пероральний прийом препарату в тій же добовій дозі.
Інфекції сечовивідних шляхів - 100 мг 1-2 рази на добу, інфекції нирок і статевих органів - від 100 мг 2 рази на добу до 200 мг 2 рази на добу, інфекції дихальних шляхів, а також ЛОР-органів, інфекції шкіри і м'яких тканин, інфекції кісток і суглобів, інфекції черевної порожнини, бактеріальний ентерит, септичні інфекції - 200 мг 2 рази на добу. При необхідності дозу збільшують до 400 мг 2 рази на добу.
Для профілактики інфекцій у хворих з вираженим зниженням імунітету - по
400 мг - 600 мг/добу.
При гемодіалізі та перитонеальному діалізі - по 100 мг кожні 24 год. Максимальна добова доза при печінковій недостатності - 400 мг/добу.
У пацієнтів з порушеннями функції нирок (при КК від 50 до 20 мл/хв) разова доза повинна становити 50 % від середньої рекомендованої дози при кратності призначення 2 рази на добу або повну разову дозу вводять 1 раз на добу. При КК менше 20 мл/хв разова початкова доза становить 200 мг, потім - по 100 мг/добу через день.
З боку травної системи: гастралгія, зниження апетиту, нудота, блювання, діарея, метеоризм, біль у животі, підвищення активності "печінкових" трансаміназ, гіпербілірубінемія, холестатична жовтяниця, псевдомембранозний ентероколіт.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, невпевненість рухів, тремор, судоми, оніміння і парестезії кінцівок, інтенсивні сновидіння, "кошмарні" сновидіння, психотичні реакції, тривожність, стан збудження, фобії, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації, підвищення внутрішньочерепного тиску.
З боку опорно-рухового апарату: тендиніт, міалгії, артралгії, тендосиновіт, розрив сухожилля.
З боку органів почуттів: порушення кольоросприйняття, диплопія, порушення смаку, нюху, слуху і рівноваги.
З боку серцево-судинної системи: тахікардія, колапс, зниження артеріального тиску (при різкому зниженні артеріального тиску введення припиняють).
Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, алергічний пневмоніт, алергічний нефрит, еозинофілія, пропасниця, ангіоневротичний набряк, бронхоспазм; мультиформна ексудативна еритема (у т. ч. синдром Стівенса-Джонсона) та токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), васкуліт, анафілактичний шок.
З боку шкірних покривів: точкові крововиливи (петехії), бульозний геморагічний дерматит, папульозний висип з кіркою, що свідчать про ураження судин (васкуліт).
З боку органів кровотворення: лейкопенія, агранулоцитоз, анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, гемолітична та апластична анемія.
З боку сечовидільної системи: гострий інтерстиціальний нефрит, порушення функції нирок, гіперкреатинемія, підвищення концентрації сечовини.
Інші: дисбактеріоз кишечника, суперінфекція, фотосенсибілізація, гіпоглікемія (у хворих на цукровий діабет), вагініт.
Місцеві реакції: біль, гіперемія у місці введення, тромбофлебіт.
Не є препаратом вибору при пневмонії, спричиненої пневмококами.
Не показаний для лікування гострого тонзиліту.
Не рекомендується піддавати дії сонячних променів або опромінення ультрафіолетовими променями (ртутно-кварцові лампи, солярій).
У разі виникнення побічних ефектів з боку центральної нервової системи, алергічних реакцій, псевдомембранозного коліту необхідна відміна препарату. При псевдомембранозному коліті, підтвердженому колоноскопически та/або гістологічно, показано пероральне призначення ванкоміцину і метронідазолу.
Слід враховувати, що при застосуванні Офлоксацину рідко виникає тендиніт може призводити до розриву сухожилля (переважно ахіллового сухожилля),
особливо у літніх пацієнтів. У разі виникнення ознак тендиніту необхідно негайно припинити лікування, провести іммобілізацію ахіллового сухожилля і проконсультуватися у ортопеда.
У період лікування не можна вживати етанол.
При застосуванні препарату жінкам не рекомендується використовувати гігієнічні тампони у зв'язку з підвищеним ризиком розвитку молочниці.
На тлі лікування можливе погіршення перебігу міастенії, почастішання нападів порфірії у схильних хворих.
Може приводити до хибнонегативних результатів бактеріологічної діагностики туберкульозу (перешкоджає виділенню Mycobacterium tuberculosis).
У хворих з порушеннями функції печінки або нирок необхідний контроль концентрації офлоксацину в плазмі. При тяжкій нирковій і печінковій недостатності підвищується ризик розвитку токсичних ефектів.
У період лікування необхідно дотримуватися обережності при водінні автотранспорту і занятті іншими потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.
Знижує кліренс теофіліну на 25 % (при одночасному застосуванні слід зменшувати дозу теофіліну).
Збільшує концентрацію глібенкламіду в плазмі. Циметидин, фуросемід, метотрексат та лікарські засоби, блокуючі канальцеву секрецію, підвищують концентрацію офлоксацину в плазмі.
При одночасному застосуванні з антагоністами вітаміну К необхідно здійснювати контроль стану системи згортання крові.
При призначенні з нестероїдних протизапальних препаратом, похідними нітроімідазолу та метилксантинів підвищується ризик розвитку нейротоксичних ефектів.
При одночасному призначенні з глюкокортикостероидом підвищується ризик розриву сухожиль, особливо у літніх людей.
При призначенні з лікарськими засобами, ощелачивающими сечу (інгібітори карбоангідрази, цитрати, натрію гідрокарбонат), збільшується ризик кристалурії та нефротоксичних ефектів.
Сумісний з наступними інфузійними розчинами: 0.9 % розчином натрію хлориду, розчином Рінгера, 5 % розчином фруктози, 5 % розчином декстрози.
Не можна змішувати з гепарином через ризик розвитку преципітації.
При спільному призначенні з фторхінолонами, подовження QT.
Симптоми: запаморочення, сплутаність свідомості, загальмованість, дезорієнтація, сонливість, блювання.
Лікування: симптоматична терапія.
У захищеному від світла місці при температурі від 15° до 25°С. Заморожування неприпустимо.
2 роки.