Нурофен Экспресс Леди
Таблетки покрытые оболочкой
Одна таблетка, покрытая оболочкой, содержит: действующее вещество — ибупрофена натрия дигидрат 512 мг (эквивалентно ибупрофену 400 мг); вспомогательные вещества: кроскармеллоза натрия 60 мг, ксилитол 60 мг, целлюлоза микрокристаллическая 60 мг, магния стеарат 16 мг, кремния диоксид коллоидный 4 мг;
состав оболочки: кармеллоза натрия 1 мг, тальк 48 мг, акации камедь 1,6 мг, сахароза 186,2 мг, титана диоксид (Е171) 3,3 мг, макрогол-6000 0,5 мг, чернила красные [Опакод S-1-15094].
12 шт.
Механизм действия ибупрофена, производного пропионовой кислоты из группы нестероидных противовоспалительных препаратов (НПВП), обусловлен ингибированием синтеза простагландинов — медиаторов боли, воспаления и гипертермической реакции. Неизбирательно блокирует ЦОГ1 и ЦОГ2, оказывая быстрое направленное действие против боли (обезболивающее), оказывает жаропонижающее и противовоспалительное действие. Кроме того, ибупрофен обратимо ингибирует агрегацию тромбоцитов.
Нурофен® Экспресс Леди применяют при головной и зубной боли, мигрени, болезненных менструациях, невралгии, боли в спине, мышечных, ревматических и других видах боли; а также при лихорадочном состоянии при гриппе и простудных заболеваниях.
•Гиперчувствительность к ибупрофену или любому из компонентов, входящих в состав препарата; гиперчувствительность к ацетилсалициловой кислоте или другим НПВС в анамнезе (в частности, бронхиальная астма, ринит, отек Квинке или крапивница).
•Эрозивно-язвенные заболевания органов желудочно-кишечного тракта в стадии обострения или в анамнезе (в том числе язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки, болезнь Крона, неспецифический язвенный колит), язвенное кровотечение в остром периоде или в анамнезе (два или более подтвержденных эпизода язвенной болезни или язвенного кровотечения); кровотечение или перфорация язвы желудочно-кишечного тракта в анамнезе, спровоцированные применением НПВС;
•Выраженная печеночная недостаточность или активное заболевание печени;
•Выраженная почечная недостаточность (клиренс креатинина < 30 мл/мин), подтвержденная гиперкалиемия;
•Тяжелая сердечная недостаточность, декомпенсированная сердечная недостаточность.
•Непереносимость фруктозы, глюкозо-галактозная мальабсорбция, недостаточность сахаразы-изомальтазы;
•Гемофилия и другие нарушения свертываемости крови (в том числе гипокоагуляция), геморрагические диатезы;
•Период после проведения аортокоронарного шунтирования;
•Внутричерепные кровоизлияния;
•Беременность (III триместр);
•Детский возраст до 12 лет.
Бронхиальная астма или аллергические заболевания в стадии обострения или в анамнезе, системная красная волчанка или смешанное заболевание соединительной ткани, печеночная и/или почечная недостаточность, пожилой возраст, артериальная гипертензия и/или сердечная недостаточность (перед применением следует проконсультироваться с врачом), ишемическая болезнь сердца, заболевания периферических артерий, цереброваскулярные заболевания, гиперлипидемия, сахарный диабет, курение, одновременное применение лекарственных средств, которые могут увеличить риск возникновения язв или кровотечения, в частности, пероральных глюкокортикостероидов (в т.ч., преднизолон), антикоагулянтов (в т.ч., варфарин), селективных ингибиторов обратного захвата серотонина (в т.ч., циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралин) или антиагрегантов (в т.ч., ацетилсалициловая кислота, клопидогрел), фенилкетонурия или непереносимость фенилаланина, частое употребление алкоголя, цирроз печени с портальной гипертензией, нефротический синдром, гипербилирубинемия, гастрит, энтерит, колит, заболевания крови неясной этиологии (лейкопения и анемия), длительное применение НПВП, тяжелые соматические заболевания, беременность I-II триместр, период грудного вскармливания.
Противопоказано применение препарата в III триместре беременности. По возможности, следует избегать применения ибупрофена в I-II триместрах беременности. Имеются данные о том, что ибупрофен в незначительных количествах может проникать в грудное молоко без каких-либо отрицательных последствий для здоровья грудного ребенка.
Взрослым и детям старше 12 лет внутрь по 1 таблетке. Таблетку следует запивать водой. Не принимать больше 3 таблеток в течение 24 часов.
Максимальная суточная доза составляет 1200 мг.
Максимальная суточная доза для детей от 12-17 лет составляет 1000 мг.
Если при приеме препарата в течение 2-3 дней симптомы сохраняются, необходимо прекратить лечение и обратиться к врачу.
Риск возникновения побочных эффектов можно свести к минимуму, если принимать препарат в течение непродолжительного промежутка времени, в минимальной эффективной дозе, необходимой для устранения симптомов. У людей пожилого возраста наблюдается повышенная частота побочных реакций на фоне применения НПВП, особенно желудочно-кишечных кровотечений и перфораций, в некоторых случаях со смертельным исходом. Побочные эффекты преимущественно являются дозозависимыми. В частности, риск развития желудочно-кишечного кровотечения зависит от диапазона доз и от длительности лечения. При применении ибупрофена сообщалось о реакциях гиперчувствительности, которые могут включать неспецифические аллергические реакции и анафилактические реакции, реакции со стороны дыхательных путей — астма, в т.ч. ее обострение, бронхоспазм, одышка, кожные реакции — зуд, крапивница, отек Квинке, реже эксфолиативные и буллезные дерматозы, в том числе токсический эпидермальный некролиз и многоформная эритема. Нижеперечисленные побочные реакции отмечались при кратковременном приеме ибупрофена в дозах, не превышающих 1200 мг/сут (3 таблетки). При лечении хронических состояний и при длительном применении возможно появление других побочных реакций. Оценка частоты возникновения побочных реакций произведена на основании следующих критериев: очень частые (≥ 1/10), частые (от ≥ 1/100 до < 1/10), нечастые (от ≥ 1/1000 до < 1/100), редкие (от ≥ 1/10 000 до < 1/1000), очень редкие (> 1/10 000). — Нарушения со стороны крови и лимфатической системы Очень редкие: нарушения кроветворения (анемия, лейкопения, апластическая анемия, гемолитическая анемия, тромбоцитопения, панцитопения, агранулоцитоз). Первыми симптомами таких нарушений являются лихорадка, боль в горле, поверхностные язвы в полости рта, гриппоподобные симптомы, выраженная слабость, кровотечения из носа и подкожные кровоизлияния, кровотечения и кровоподтеки неизвестной этиологии. - Нарушения со стороны иммунной системы Нечастые: реакции повышенной чувствительности, проявляющиеся крапивницей и кожным зудом. Очень редкие: у пациентов с аутоиммунными нарушениями (системная красная волчанка, смешанное заболевание соединительной ткани) во время лечения ибупрофеном наблюдали единичные случаи появления симптомов асептического менингита, в частности, ригидность затылочных мышц, головная боль, тошнота, рвота, лихорадка и нарушение ориентации. Тяжелые реакции гиперчувствительности. Симптомы могут включать отек лица, языка и гортани, одышку, тахикардию, артериальную гипотензию (анафилаксия, отек Квинке или тяжелый анафилактический шок). Обострение бронхиальной астмы и бронхоспазм. — Нарушения со стороны желудочно-кишечного тракта Нечастые: абдоминальные боли, тошнота, диспепсия, гастрит, вздутие живота. Редкие: диарея, метеоризм, запор и рвота. Очень редкие: пептическая язва, перфорация или желудочно-кишечное кровотечение, мелена, кровавая рвота, в некоторых случаях со смертельным исходом, особенно у пациентов пожилого возраста, язвенный стоматит, обострение колита и болезни Крона. -Нарушения со стороны мочевыделительной системы и печени Очень редкие: нарушения функции печени (особенно при длительном лечении), гепатит и желтуха, почечная недостаточность (компенсированная и декомпенсированная), интерстициальный нефрит, нефритический синдром, папиллонекроз, особенно при длительном применении, в сочетании с повышением уровня мочевины в сыворотке крови и появлением отеков, гематурии и протеинурии. — Нарушения со стороны нервной системы Нечастые: головокружения, головная боль. Очень редкие: асептический менингит, инсульт. — Нарушения со стороны психики Очень редкие: нервозность. — Нарушения со стороны органов чувств Очень редкие: нарушение зрения, звон или шум в ушах. — Нарушения со стороны сердечно-сосудистой системы Очень редкие: сердечная недостаточность, гипертензия. — Нарушения со стороны дыхательной системы и органов средостения Очень редкие: бронхиальная астма, бронхоспазм, одышка и свистящие хрипы. — Нарушения со стороны кожи и подкожных тканей Нечастые: различные виды кожной сыпи. Очень редкие: тяжелые формы кожных реакций, в том числе, синдром Стивенса-Джонсона, мультиформная эритема и токсический эпидермальный некролиз. — Общие нарушения и нарушения в месте введения Очень редкие: отеки, в т.ч. периферические. — Лабораторные показатели — гематокрит или гемоглобин (могут уменьшаться) — время кровотечения (может увеличиваться) — концентрация глюкозы в сыворотке (может снижаться) — клиренс креатинина (может уменьшаться) — сывороточная концентрация креатинина (может увеличиваться) — активность «печеночных» трансаминаз (может повышаться) Согласно данным клинических и эпидемиологических исследований, длительное применение ибупрофена, особенно в высоких дозах (2400 мг в сутки), может быть связано с небольшим повышением риска развития тромботических событий (например, инфаркта миокарда или инсульта). При появлении побочных эффектов следует прекратить прием препарата и обратиться к врачу.
У пациентов с бронхиальной астмой или аллергическим заболеванием в стадии обострения, а также у пациентов с анамнезом бронхиальной астмы/аллергического заболевания препарат может спровоцировать бронхоспазм. Применение препарата у пациентов с системной красной волчанкой или смешанным заболеванием соединительной ткани связано с повышенным риском развития асептического менингита. Имеются ограниченные данные в отношении того, что средства, подавляющие циклооксигеназу и синтез простагландинов, могут воздействовать на овуляцию, нарушая женскую репродуктивную функцию. Такое действие является обратимым после отмены лечения.
Во время длительного лечения необходим контроль картины периферической крови и функционального состояния печени и почек. При появлении симптомов гастропатии показан тщательный контроль, включающий проведение эзофагогастродуоденоскопии, общий анализ крови (определение гемоглобина), анализ кала на скрытую кровь. При необходимости определения 17 - кетостероидов препарат следует отменить за 48 часов до исследования. В период лечения не рекомендуется прием этанола.
Следует избегать одновременного применения ибупрофена со следующими лекарственными средствами: •АСК (аспирин): за исключением низких доз аспирина (не более 75 мг в сутки), назначенных врачом, поскольку совместное применение может повысить риск возникновения побочных эффектов. При одновременном назначении ибупрофен снижает противовоспалительное и антиагрегантное действие ацетилсалициловой кислоты (возможно повышение частоты развития острой коронарной недостаточности у больных, получающих в качестве антиагрегантного средства малые дозы ацетилсалициловой кислоты, после начала приема ибупрофена). •Другие НПВП, в частности, селективные ингибиторы циклооксигеназы-2: следует избегать одновременного применения двух и более препаратов из группы НПВП из-за возможного увеличения риска возникновения побочных эффектов. С осторожностью назначать одновременно со следующими лекарственными средствами: •Антикоагулянты: НПВП могут усиливать эффект антикоагулянтов, в частности, варфарина. •Антигипертензивные средства (ингибиторы АПФ и антагонисты ангиотензина II) и диуретики: НПВС могут снижать эффективность препаратов этих групп. У некоторых пациентов с нарушением почечной функции (например, у пациентов с обезвоживанием или у пациентов пожилого возраста с нарушением почечной функции) одновременное назначение ингибиторов АПФ или антагонистов ангиотензина II и средств, ингибирующих циклооксигеназу, может привести к ухудшению почечной функции, включая развитие острой почечной недостаточности (обычно обратимой). Эти взаимодействия следует учитывать у пациентов, принимающих коксибы одновременно с ингибиторами АПФ или антагонистами ангиотензина II. В связи с этим совместное применение вышеуказанных средств следует назначать с осторожностью, особенно у пожилых лиц. Необходимо предотвращать обезвоживание у пациентов, а также рассмотреть возможность мониторинга почечной функции после начала такого комбинированного лечения и периодически — в дальнейшем. Диуретики и ингибиторы АПФ могут повышать нефротоксичность НПВС. •Кортикостероиды: повышенный риск образования язв ЖКТ и желудочно-кишечного кровотечения. •Антиагреганты и селективные ингибиторы обратного захвата серотонина: повышенный риск возникновения желудочно-кишечного кровотечения. •Сердечные гликозиды: одновременное назначение НПВП и сердечных гликозидов может привести к усугублению сердечной недостаточности, снижению скорости клубочковой фильтрации и увеличению концентрации сердечных гликозидов в плазме крови. •Препараты лития: существуют данные о вероятности увеличения концентрации лития в плазме крови на фоне применения НПВП. •Метотрексат: существуют данные о вероятности увеличения концентрации метотрексата в плазме крови на фоне применения НПВП. •Циклоспорин: увеличение риска нефротоксичности при одновременном назначении НПВП и циклоспорина. •Мифепристон: прием НПВП следует начать не ранее, чем через 8-12 дней после приема мифепристона, поскольку НПВП могут снижать эффективность мифепристона. •Такролимус: при одновременном назначении НПВП и такролимуса возможно увеличение риска нефротоксичности. •Зидовудин: одновременное применение НПВП и зидовудина может привести к повышению гематотоксичности. Имеются данные о повышенном риске возникновения гемартроза и гематом у ВИЧ-положительных пациентов с гемофилией, получавших совместное лечение зидовудином и ибупрофеном. •Антибиотики хинолонового ряда: у пациентов, получающих совместное лечение НПВП и антибиотиками хинолонового ряда, возможно увеличение риска возникновения судорог. •Миелотоксические ЛС усиливают проявления гематотоксичности препарата. •Кофеин усиливает анальгезирующий эффект. У детей симптомы могут возникать после приема дозы, превышающей 400 мг/кг массы тела. У взрослых дозозависимый эффект менее выражен. Период полувыведения препарата при передозировке составляет 1,5 - 3 часа. Симптомы: у большинства пациентов, употребивших клинически значимые дозы НПВП, симптомы передозировки ограничиваются тошнотой, рвотой, болями в эпигастрии или, реже, диареей. Возможно возникновение таких симптомов, как шум в ушах, головная боль и желудочно-кишечное кровотечение. В более тяжелых случаях наблюдаются проявления со стороны центральной нервной системы, в частности, сонливость, изредка — возбуждение, а также дезориентация или кома. В редких случаях возникают судороги. В случаях тяжелого отравления может развиваться метаболический ацидоз и увеличение протромбинового времени, что, вероятно, связано с взаимодействиями ибупрофена и циркулирующих факторов свертывания крови. Могут возникать острая почечная недостаточность, повреждение ткани печени, снижение АД, угнетение дыхания и цианоз. У пациентов с бронхиальной астмой возможно обострение этого заболевания. Лечение: должно быть симптоматическим и поддерживающим, с обязательным обеспечением проходимости дыхательных путей, мониторингом ЭКГ и основных показателей жизнедеятельности вплоть до нормализации состояния пациента. Рекомендуется пероральное применение активированного угля или промывание желудка в течение одного часа после приема потенциально токсической дозы ибупрофена. Если ибупрофен уже абсорбировался, может быть назначено щелочное питье с целью выведения кислого производного ибупрофена почками. Частые или продолжительные судороги следует купировать внутривенным введением диазепама или лоразепама. При ухудшении бронхиальной астмы рекомендуется применение бронходилататоров.Хранить в сухом месте при температуре не выше 25 °С. Хранить в недоступном для детей месте.2 года. Не использовать препарат с истекшим сроком годности.
Нурофен Експрес Леді
Таблетки вкриті оболонкою
Одна таблетка, вкрита оболонкою, містить: діюча речовина - ібупрофену натрію дигідрат 512 мг (еквівалентно ибупрофену 400 мг); допоміжні речовини: натрію кроскармелоза 60 мг, ксилітол 60 мг, целюлоза мікрокристалічна 60 мг, магнію стеарат 16 мг, кремнію діоксид колоїдний 4 мг;
склад оболонки: кармеллоза натрію 1 мг, тальк 48 мг, камедь акації 1,6 мг, сахароза 186,2 мг, титану діоксид (Е171) 3,3 мг, макрогол-6000 0,5 мг, чорнила червоні [Опакод S-1-15094].
12 шт.
Механізм дії ібупрофену, похідного пропіонової кислоти з групи нестероїдних протизапальних препаратів (НПЗП), обумовлений інгібуванням синтезу простагландинів - медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції. Невибірково блокує ЦОГ1 і ЦОГ2, обумовлюючи швидке спрямоване дію проти болю (знеболююче), має жарознижувальну і протизапальну дію. Крім того, ібупрофен оборотно інгібує агрегацію тромбоцитів.
Нурофен® Експрес Леді застосовують при головному та зубному болю, мігрені, хворобливих менструаціях, невралгії, болю у спині, м'язових, ревматичних та інших видах болю; а також при гарячковому стані при грипі і простудних захворюваннях.
•Гіперчутливість до ибупрофену або будь-якого з компонентів, що входять до складу препарату; гіперчутливість до ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ в анамнезі (зокрема, бронхіальна астма, риніт, набряк Квінке або кропив'янка).
•Ерозивно-виразкові захворювання органів шлунково-кишкового тракту в стадії загострення або в анамнезі (у тому числі виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки, хвороба Крона, неспецифічний виразковий коліт), виразкова кровотеча в гострому періоді або в анамнезі (два або більше підтверджених епізоду виразкової хвороби або виразкового кровотечі); кровотеча або перфорація виразки шлунково-кишкового тракту в анамнезі, спровоковані застосуванням НПЗЗ;
•Виражена печінкова недостатність або активне захворювання печінки;
•Виражена ниркова недостатність (кліренс креатиніну < 30 мл/хв), підтверджена гіперкаліємія;
•Тяжка серцева недостатність, декомпенсована серцева недостатність.
•Непереносимість фруктози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, недостатність сахарази-ізомальтази;
•Гемофілія й інші порушення згортання крові (у тому числі гіпокоагуляція), геморагічні діатези;
•Період після проведення аортокоронарного шунтування;
•Внутрішньочерепні крововиливи;
•Вагітність (III триместр);
•Дитячий вік до 12 років.
Бронхіальна астма або алергічні захворювання у стадії загострення або в анамнезі, системний червоний вовчак або змішане захворювання сполучної тканини, печінкова і/або ниркова недостатність, похилий вік, артеріальна гіпертензія та/або серцева недостатність (перед застосуванням слід проконсультуватися з лікарем), ішемічна хвороба серця, захворювання периферичних артерій, цереброваскулярні захворювання, гіперліпідемія, цукровий діабет, куріння, одночасне застосування лікарських засобів, які можуть збільшити ризик виникнення виразок або кровотечі, зокрема, пероральних глюкокортикостероїдів (у т. ч., преднізолон), антикоагулянтів (у т. ч., варфарин), селективних інгібіторів зворотного захоплення серотоніну (у т. ч., циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін) або антиагрегантів (у т. ч., ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), фенілкетонурія або непереносимість фенілаланіну, часте вживання алкоголю, цироз печінки з портальною гіпертензією, нефротичний синдром, гіпербілірубінемія, гастрит, ентерит, коліт, захворювання крові неясної етіології (лейкопенія і анемія), тривале застосування НПЗЗ, важкі соматичні захворювання, вагітність I-II триместр, період грудного вигодовування.
Протипоказано застосування препарату в ІІІ триместрі вагітності. По можливості, слід уникати застосування ібупрофену в I-II триместрах вагітності. Є дані про те, що ібупрофен у незначній кількості може проникати у грудне молоко без будь-яких негативних наслідків для здоров'я немовляти.
Дорослим і дітям старше 12 років внутрішньо по 1 таблетці. Таблетку слід запивати водою. Не приймати більше 3 таблеток протягом 24 годин.
Максимальна добова доза становить 1200 мг.
Максимальна добова доза для дітей від 12-17 років становить 1000 мг.
Якщо при прийомі препарату протягом 2-3 днів симптоми зберігаються, слід припинити лікування та звернутися до лікаря.
Ризик виникнення побічних ефектів можна звести до мінімуму, якщо приймати препарат протягом нетривалого проміжку часу, в мінімальній ефективній дозі, необхідній для усунення симптомів. У людей літнього віку спостерігається підвищена частота побічних реакцій на тлі застосування НПЗП, особливо шлунково-кишкових кровотеч та перфорацій, в деяких випадках із смертельним наслідком. Побічні ефекти переважно є дозозалежними. Зокрема, ризик розвитку шлунково-кишкової кровотечі залежить від діапазону доз та тривалості лікування. При застосуванні ібупрофену повідомлялося про реакції гіперчутливості, які можуть включати неспецифічні алергічні реакції, анафілактичні реакції, реакції з боку дихальних шляхів, астма, у т. ч. її загострення, бронхоспазм, задишка, шкірні реакції - свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, рідше ексфоліативні та бульозні дерматози, в тому числі токсичний епідермальний некроліз і багатоформна еритема. Нижчеперелічені побічні реакції відзначалися при короткочасному прийомі ібупрофену в дозах, що не перевищують 1200 мг/добу (3 таблетки). При лікуванні хронічних станів та при тривалому застосуванні можлива поява інших побічних реакцій. Оцінка частоти виникнення побічних реакцій проведена на підставі наступних критеріїв: дуже часті (≥ 1/10), часті (від ≥ 1/100 до < 1/10), нечасті (від ≥ 1/1000 до < 1/100), рідкі (від ≥ 1/10 000 до < 1/1000), дуже рідкісні (> 1/10 000). - Порушення з боку крові та лімфатичної системи Дуже рідкісні: порушення кровотворення (анемія, лейкопенія, апластична анемія, гемолітична анемія, тромбоцитопенія, панцитопенія, агранулоцитоз). Першими симптомами таких порушень є лихоманка, біль у горлі, поверхневі виразки у порожнині рота, грипоподібні симптоми, виражена слабкість, кровотечі з носа і підшкірні крововиливи, кровотечі і синці невідомої етіології. - Порушення з боку імунної системи Нечасті: реакції підвищеної чутливості, що проявляються кропив'янкою і свербінням. Дуже рідкісні: у пацієнтів з аутоімунними порушеннями (системний червоний вовчак, змішане захворювання сполучної тканини) під час лікування ібупрофеном спостерігали поодинокі випадки появи симптомів асептичного менінгіту, зокрема, ригідність потиличних м'язів, головний біль, нудота, блювота, лихоманка і порушення орієнтації. Тяжкі реакції гіперчутливості. Симптоми можуть включати набряк обличчя, язика і гортані, задишку, тахікардію, артеріальну гіпотензію (анафілаксія, набряк Квінке або важкий анафілактичний шок). Загострення бронхіальної астми та бронхоспазм. - Порушення з боку шлунково-кишкового тракту Нечасті: абдомінальні болі, нудота, диспепсія, гастрит, здуття живота. Нечасті: діарея, метеоризм, запор та блювання. Дуже рідкісні: пептична виразка, перфорація або шлунково-кишкова кровотеча, мелена, кривава блювота, у деяких випадках із смертельними наслідками, особливо у пацієнтів літнього віку, виразковий стоматит, загострення коліту та хвороби Крона. -Порушення з боку сечовидільної системи і печінки Дуже рідкісні: порушення функції печінки (особливо при тривалому лікуванні), гепатит і жовтяниця, ниркова недостатність (компенсована і декомпенсована), інтерстиціальний нефрит, нефрітіческій синдром, папиллонекроз, особливо при тривалому застосуванні, у поєднанні з підвищенням рівня сечовини у сироватці крові і появою набряків, гематурії та протеїнурії. - Порушення з боку нервової системи Нечасті: запаморочення, головний біль. Дуже поодинокі: асептичний менінгіт, інсульт. - Порушення з боку психіки Дуже рідкісні: нервозність. - Порушення з боку органів чуття Дуже рідкісні: порушення зору, дзвін чи шум у вухах. - Порушення з боку серцево-судинної системи Дуже рідкісні: серцева недостатність, гіпертензія. - Порушення з боку дихальної системи та органів середостіння Дуже рідкісні: бронхіальна астма, бронхоспазм, задишка і свистячі хрипи. - Порушення з боку шкіри та підшкірних тканин: Нечасті: різні види шкірної висипки. Дуже рідкі: тяжкі форми шкірних реакцій, в тому числі, синдром Стівенса-Джонсона, мультиформна еритема та токсичний епідермальний некроліз. - Загальні порушення та порушення у місці введення Дуже рідкісні: набряки, в т. ч. периферичні. - Лабораторні показники - гематокрит або гемоглобін (можуть зменшуватися) - час кровотечі (може збільшуватися) - концентрація глюкози в сироватці (може знижуватися) - кліренс креатинину (може зменшуватися) - сироваткова концентрація креатиніну (може збільшуватися) - активність «печінкових» трансаміназ (може підвищуватися) Згідно з даними клінічних та епідеміологічних досліджень, довготривале застосування ібупрофену, особливо у високих дозах (2400 мг на добу), може бути пов'язано з невеликим підвищенням ризику розвитку тромботичних подій (наприклад, інфаркту міокарда або інсульту). При появі побічних ефектів слід припинити прийом препарату і звернутися до лікаря.
У пацієнтів з бронхіальною астмою або алергією в стадії загострення, а також у пацієнтів з анамнезом бронхіальної астми/алергічного захворювання препарат може спровокувати бронхоспазм. Застосування препарату у пацієнтів із системним червоним вовчаком або змішаним захворюванням сполучної тканини пов'язано з підвищеним ризиком розвитку асептичного менінгіту. Є обмежені дані стосовно того, що засоби, що пригнічують циклооксигеназу і синтез простагландинів, можуть впливати на овуляцію, порушуючи жіночу репродуктивну функцію. Така дія є оборотним після відміни лікування.
Під час тривалого лікування необхідний контроль картини периферичної крові і функціонального стану печінки і нирок. При появі симптомів гастропатії показаний пильний контроль, який включає проведення езофагогастродуоденоскопії, загальний аналіз крові (визначення гемоглобіну), аналіз калу на приховану кров. При необхідності визначення 17 - кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 годин до дослідження. У період лікування не рекомендується прийом етанолу.
Слід уникати одночасного застосування ібупрофену з наступними лікарськими засобами: •АСК (аспірин): за винятком низьких доз аспірину (не більше 75 мг на добу), призначених лікарем, оскільки одночасне застосування може підвищити ризик виникнення побічних ефектів. При одночасному призначенні ібупрофен знижує протизапальну та антиагрегантну дію ацетилсаліцилової кислоти (можливе підвищення частоти розвитку гострої коронарної недостатності у хворих, які отримують в якості антиагрегантної кошти малі дози ацетилсаліцилової кислоти, після початку прийому ібупрофен). •Інші НПЗП, зокрема, селективні інгібітори циклооксигенази-2: слід уникати одночасного застосування двох і більше препаратів з групи НПЗЗ із-за можливого збільшення ризику виникнення побічних ефектів. З обережністю призначати одночасно з наступними лікарськими засобами: •Антикоагулянти: НПЗЗ можуть посилювати ефект антикоагулянтів, зокрема, варфарину. •Антигіпертензивні засоби (інгібітори АПФ і антагоністи ангіотензину II) і діуретики: НПЗЗ можуть зменшувати ефективність препаратів цих груп. У деяких пацієнтів з порушенням ниркової функції (наприклад, у пацієнтів із зневодненням або у пацієнтів літнього віку з порушенням ниркової функції) одночасне призначення інгібіторів АПФ або антагоністів ангіотензину II і засобів, що інгібують циклооксигеназу, може призвести до погіршення ниркової функції, включаючи розвиток гострої ниркової недостатності (зазвичай оборотної). Ці взаємодії слід враховувати у пацієнтів, які приймають коксибы одночасно з інгібіторами АПФ чи антагоністами ангіотензину ІІ. У зв'язку з цим спільне застосування вищезазначених засобів слід призначати з обережністю, особливо у літніх осіб. Необхідно запобігати зневодненню у пацієнтів, а також розглянути можливість моніторингу ниркової функції після початку такого комбінованого лікування і періодично - в подальшому. Діуретики та інгібітори АПФ можуть підвищувати нефротоксичність НПЗЗ. •Кортикостероїди: підвищений ризик утворення виразок ШКТ та шлунково-кишкової кровотечі. •Антиагреганти і селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну: підвищений ризик виникнення шлунково-кишкової кровотечі. •Серцеві глікозиди: одночасне застосування НПЗЗ і серцевих глікозидів може спричинити загострення серцевої недостатності, зниження швидкості клубочкової фільтрації та збільшення концентрації серцевих глікозидів у плазмі крові. •Препарати літію: існують дані про ймовірність збільшення концентрації літію у плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. •Метотрексат: існують дані про ймовірність збільшення концентрації метотрексату в плазмі крові на фоні застосування НПЗЗ. •Циклоспорин: збільшення ризику нефротоксичності при одночасному призначенні НПЗП та циклоспорину. •Міфепристон: прийом НПЗП слід почати не раніше, ніж через 8-12 днів після прийому міфепристону, оскільки НПЗЗ можуть знижувати ефективність міфепристону. •Такролімус: при одночасному призначенні НПЗЗ та такролімусу можливе збільшення ризику нефротоксичності. •Зидовудин: одночасне застосування НПЗЗ і зидовудину може призвести до підвищення гематотоксичності. Є дані про підвищений ризик виникнення гемартрозів і гематом у ВІЛ-позитивних пацієнтів з гемофілією, які отримували спільне лікування зидовудином та ібупрофеном. •Антибіотики хінолонового ряду: у пацієнтів, які одержують сумісне лікування НПЗП та антибіотиками хінолонового ряду, можливе збільшення ризику виникнення судом. •Миелотоксические ЛЗ підсилюють прояви гематотоксичності препарату. •Кофеїн посилює аналгезуючий ефект. У дітей симптоми можуть виникати після прийому дози, що перевищує 400 мг/кг маси тіла. У дорослих дозозалежний ефект менш виражений. Період напіввиведення препарату при передозуванні становить 1,5 - 3 години. Симптоми: у більшості пацієнтів, вжив клінічно значимі дози НПЗП, симптоми передозування обмежуються нудотою, блювотою, болями в епігастрії або, рідше, діареєю. Можливо виникнення таких симптомів, як шум у вухах, головний біль та шлунково-кишкова кровотеча. У більш важких випадках спостерігаються прояви з боку центральної нервової системи, зокрема, сонливість, зрідка - порушення, а також дезорієнтація або кома. У поодиноких випадках виникають судоми. У випадках тяжкого отруєння може розвиватися метаболічний ацидоз і збільшення протромбінового часу, що, ймовірно, пов'язано з взаємодіями ібупрофену і циркулюючих факторів згортання крові. Можуть виникати гостра ниркова недостатність, пошкодження тканини печінки, зниження артеріального тиску, пригнічення дихання та ціаноз. У пацієнтів з бронхіальною астмою можливе загострення цього захворювання. Лікування повинно бути симптоматичним і підтримуючим, з обов'язковим забезпеченням прохідності дихальних шляхів, моніторинг ЕКГ і основних показників життєдіяльності аж до нормалізації стану пацієнта. Рекомендовано пероральне застосування активованого вугілля або промивання шлунка протягом однієї години після прийому потенційно токсичної дози ібупрофену. Якщо ібупрофен вже абсорбировался, може бути призначено лужне питво з метою виведення кислого похідного ібупрофену нирками. Часті або тривалі судоми слід усунути внутрішньовенним введенням діазепаму або лоразепам. При погіршенні бронхіальної астми рекомендується застосування бронходилататоров.Зберігати в сухому місці при температурі не вище 25 °С. Зберігати в недоступному для дітей місці.2 роки. Не використовувати препарат з простроченим терміном придатності.
