Купить Ноксафил 40мг/мл 105мл №1
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Ноксафил
Cуспензия для приема внутрь
1 мл. содержит позаконазол (микронизированный) 40 мг
Флакон 105 мл.
Ноксафил - противогрибковое средство для системного применения, производное триазола. Ингибирует фермент ланостерол 14 альфа-деметилазу (CYP51), который катализирует биосинтез эргостерола, основного компонента цитоплазматической мембраны грибов. Активен в отношении возбудителей дрожжевых и плесневых микозов, включая штаммы, резистентные к др. противогрибковым ЛС. Активен в отношении грибов рода Candida (С. albicans, резистентных к флуконазолу, итраконазолу и вориконазолу; С. glabrata и С. krusei, резистентных или менее чувствительных к флуконазолу; С. lusitaniae, резистентных или менее чувствительных к амфотерицину В), а также в отношении грибов рода Aspergillus (в т.ч. изолятов Aspergillus spp., резистентных к флуконазолу, вориконазолу, итраконазолу и амфотерицину В). Действует против возбудителей зигомикоза (Absida spp., Mucor spp., Rhizopus spp. и Rhizomucor spp.). In vitro активен в отношении следующих микроорганизмов: Candida spp. (С. dubliniensis, С. famata, С. guilliermondii, С. lusitaniae, С. kefyr, С. rugosa, С. tropicalis, С. zeylanoides, С. inconspicua, С. lipolytica, С. norvegensis, С. pseudotropicalis), Cryptococcus laurentii, Kluyveromyces marxianus, Saccharomyces cerevisiae, Yarroma lipolytica, Pichia spp., Trichosporon spp., Aspergillus sydowii, Bjerkandera adusta, Blastomyces dermatitidis, Epidermophyton floccoswn, Paracoccidioides brasiliensis, Scedosporium apiospermum, Sporothrix schenckii, Wangiella dermatitidis, Absida spp., Apophysomyces spp., Bipolaris spp., Curvularia spp., Microsporum spp., Paecilomyces spp., Penicillmm spp., Trichophyton spp. Эффективность и безопасность позаконазола при лечении инфекций вызванных данными микроорганизмами клинически не изучены.
Инвазивный кандидоз, кандидоз пищевода, устойчивые к амфотерицину В, итраконазолу, флуконазолу или при их непереносимости; инвазивный аспергиллез, устойчивый к амфотерицину В, итраконазолу или при их непереносимости; зигомикоз (мукормикоз), криптококкоз, устойчивые к др. противогрибковым ЛС или при их непереносимости; фузариоз, устойчивый к амфотерицину В или при его непереносимости; хромомикоз и мицетома, устойчивые к итраконазолу или при его непереносимости; кокцидиоидоз, устойчивый к амфотерицину В, итраконазолу, флуконазолу или при их непереносимости. Тяжелый орофарингеальный кандидоз (терапия первой линии), в т.ч. у пациентов со сниженным иммунитетом, с возможной неэффективностью препаратов местного действия. Профилактика инвазивных грибковых инфекций (при снижении иммунитета у гематологических больных с длительной нейтропенией вследствие химиотерапии, а также у реципиентов трансплантатов кроветворных стволовых клеток, получающих высокие дозы иммунодепрессантов).
Гиперчувствительность; одновременный прием с алкалоидами спорыньи (риск повышения концентрации алкалоидов спорыньи и развития эрготизма), субстратами CYP3A4 (терфенадином, астемизолом, цизапридом, пимозидом, галофантрином, хинидином - риск повышения их концентрации в крови, последующего удлинения интервала Q-Tc и развития желудочковой тахикардии типа ), ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы (симвастатином, ловастатином, аторвастатином - риск повышения их концентрации в крови и развития рабдомиолиза); синдром мальабсорбции (для ЛФ содержащих глюкозу); период лактации.
Ноксафил принимают внутрь, во время приема пищи, либо одновременно с приемом жидких пищевых добавок. Инвазивные грибковые инфекции: по 400 мг (10 мл суспензии) 2 раза в день или по 200 мг (5 мл) 4 раза в день (при отсутствии возможности принимать препарат с едой или пищевыми добавками). Длительность терапии зависит от тяжести заболевания, выраженности иммунодефицита и эффективности проводимого лечения. Орофарингеальный кандидоз: по 200 мг (5 мл) 1 раз в день в первый день, затем по 100 мг (2.5 мл) 1 раз в день в течение 13 дней. Орофарингеальный кандидоз устойчивый к итраконазолу и/или флуконазолу: по 400 мг (10 мл) 2 раза в день. Длительность терапии зависит от тяжести заболевания и эффективности проводимого лечения. Увеличение дозы свыше 800 мг в день не приводит к повышению эффективности лечения. Профилактика инвазивных грибковых инфекций: по 200 мг (5 мл) 3 раза в день. Длительность терапии зависит от продолжительности нейтропении у гематологических больных или выраженности иммуносупрессии у реципиентов трансплантатов кроветворных стволовых клеток. При остром миелоидном лейкозе или миелодиспластическом синдроме профилактическое лечение следует начинать за несколько дней до ожидаемой нейтропении и продолжать в течение 7 дней после увеличения числа нейтрофилов более 500/мкл. Перед применением суспензию необходимо тщательно взболтать.
Частота: часто (более 1/100 и менее 1/10), нечасто (более 1/1000 и менее 1/100), редко (более 1/10000 и менее 1/1000). Со стороны нервной системы: часто - парестезия, головокружение, сонливость, головная боль (6%); нечасто - судороги, нейропатия, гипестезия, тремор; редко - обморок, энцефалопатия, периферическая нейропатия, психоз, депрессия. Со стороны пищеварительной системы: часто - рвота, тошнота (6%), боль в животе, диарея, диспепсия, метеоризм, сухость слизистой оболочки полости рта, вздутие живота; нечасто - изъязвление слизистой оболочки ротовой полости, панкреатит, повреждение гепатоцитов; редко - желудочно-кишечное кровотечение, непроходимость кишечника, печеночная недостаточность, гепатоцеллюлярные повреждения, холестаз, гепатоспленомегалия, болезненность печени, астериксис (порхающий тремор). Со стороны органов кроветворения: часто - нейтропения; нечасто - тромбоцитопения, лейкопения, анемия, эозинофилия, лимфаденопатия; редко - гемолитико-уремический синдром, тромбоцитопеническая пурпура, панцитопения, нарушение свертываемости крови, неуточненные кровотечения. Аллергические реакции: редко - синдром Стивенса-Джонсона, гиперчувствительность. Со стороны обмена веществ: часто - нарушение электролитного баланса, анорексия; нечасто - гипергликемия; редко - почечно-канальцевый ацидоз. Со стороны органов чувств: нечасто - нечеткость зрительного восприятия; редко - диплопия, скотома, нарушение слуха. Со стороны ССС: нечасто - удлинение интервала Q-Tc/Q-T, отклонения на ЭКГ, сердцебиение, повышение/снижение АД; редко - желудочковая тахикардия типа , желудочковая тахикардия, СН, инфаркт миокарда, нарушение мозгового кровообращения, тромбоэмболия легочной артерии, тромбоз глубоких вен (неуточненный), внезапная смерть, остановка сердца и дыхания. Со стороны дыхательной системы: редко - легочная гипертензия, интерстициальная пневмония, пневмонит. Со стороны кожных покровов и придатков кожи: часто - сыпь; нечасто - алопеция; редко - везикулезная сыпь. Со стороны мочеполовой системы: нечасто - почечная недостаточность, в т.ч. острая, дисменорея; редко - интерстициальный нефрит. Лабораторные показатели: часто - повышение АЛТ, ACT, ЩФ, ГГТ, гипербилирубинемия; нечасто - изменение сывороточных концентраций др. ЛС (1%), гиперкреатининемия; редко - снижение концентрации гонадотропинов. Прочие: часто - лихорадка, астения, утомление; нечасто - отеки, слабость, боли в спине, озноб, недомогание; редко - надпочечниковая недостаточность, отек языка, отек лица, боль в молочных железах.
Лечение должен проводить врач, имеющий опыт лечения системных грибковых инфекций. Потенциальный риск позаконазола для человека неизвестен, в исследованиях на животных выявлено токсическое действие препарата на плод. Женщинам детородного возраста во время лечения рекомендуется применять эффективную контрацепцию. Отмечены редкие случаи развития гемолитико-уремического синдрома и тромбоцитопенической пурпуры у пациентов, которые дополнительно к лечению основного заболевания позаконазолом получали циклоспорин или такролимус с целью профилактики отторжения трансплантата. Пациентам с тяжелой печеночной недостаточностью при назначении позаконазола необходимо клиническое наблюдение, включая лабораторный контроль функции печени. Следует контролировать электролитный баланс, особенно содержание K+, Mg2+, Ca2+, и при необходимости, производить его коррекцию до и во время терапии позаконазолом. Пациентов с выраженным нарушением функции ЖКТ (рвота, диарея) следует тщательно наблюдать для своевременного выявления возможной активизации грибковой инфекции. Устойчивость - прогрессирование инфекции или отсутствие улучшения после лечения при кандидемии - в течение 3 дней, при кандидозе пищевода - в течение 14 дней, при др. формах инвазивного кандидоза - в течение 7 дней.
Позаконазол метаболизируется путем глюкуронирования и является субстратом для р-гликопротеина (in vitro), поэтому ингибиторы (верапамил, циклоспорин, хинидин, кларитромицин, эритромицин и др.) или индукторы (рифампицин, рифабутин; антиконвульсанты - фенитоин, карбамазепин, фенобарбитал, примидон; циметидин и др.) этого пути метаболизма могут повышать или снижать концентрацию позаконазола в плазме. Эфавиренз (по 400 мг 1 раз в день) снижает Сmax и AUC позаконазола на 45% и 50% соответственно. Рифабутин (по 300 мг 1 раз в день) снижает Сmax и AUC позаконазола на 57% и 51% соответственно. При совместном применении позаконазола и рифабутина или сходных индукторов (рифампицина) необходимо оценивать пользу и риск для данного пациента. Фенитоин (по 200 мг 1 раз в день) снижает Сmax и AUC позаконазола на 41% и 50% соответственно. При совместном применении позаконазола и фенитоина или сходных индукторов (карбамазепина, фенобарбитала, примидона) необходимо оценивать пользу и риск для данного пациента. Блокаторы Н2-гистаминовых рецепторов (циметидин по 400 мг 2 раза в день) или ингибиторы протонной помпы снижают Сmax и AUC позаконазола на 39%. Эффект связан с уменьшением абсорбции препарата на фоне снижения кислотности желудочного сока. При совместном применении позаконазола и циметидина необходимо оценивать пользу и риск для данного пациента. Позаконазол (200 мг 1 раз в день), являясь ингибитором CYP3A4, повышает AUC в/в мидазолама (субстрата изофермента CYP3A4) на 83%. Влияние позаконазола на концентрацию субстратов CYP3A4 в плазме при их пероральном введении не изучено, но можно ожидать, что оно будет более выражено, чем при в/в введении субстратов Следует соблюдать осторожность при совместном назначении позаконазола и субстратов изофермента CYP3A4, вводимых в/в или перорально, при этом может потребоваться снижение дозы субстратов изофермента CYP3A4. Позаконазол повышает концентрацию в крови алкалоидов барвинка (винкристин, винбластин) - риск нейротоксического действия. Следует избегать их совместного применения, если преимущества комбинированной терапии не превышают ее риска для данного пациента. При необходимости совместного применения рекомендуется корректировать дозу алкалоидов барвинка. Позаконазол повышает Сmax и AUC рифабутина на 31% и 72% соответственно. Следует избегать их совместного применения, если преимущества комбинированной терапии не превышают ее риска для данного пациента. При необходимости их совместного применения рекомендуется контролировать формулу крови и появление побочных эффектов рифабутина (увеита). Позаконазол в дозе 200 мг 1 раз в день повышает концентрацию циклоспорина в крови, что может повышает риск развития серьезных побочных эффектов, включая нефротоксические реакции или фатальную лейкоэнцефалопатию (1 случай). Рекомендуется контролировать концентрацию циклоспорина в крови до, во время и по окончании лечения позаконазолом, изменяя, при необходимости, дозу циклоспорина. Позаконазол повышает Cmax и AUC такролимуса (разовая доза - 0.05 мг/кг) на 121% и 358% соответственно. При их совместном назначении доза такролимуса должна быть снижена (до 1/3 дозы). Во время и по окончании их совместного применения следует тщательно контролировать концентрацию такролимуса в крови и, при необходимости корректировать его дозу. Позаконазол (по 400 мг 2 раза в день в течение 16 дней) повышает Сmax и AUC сиролимуса (по 2 мг 1 раз в день) в 6.7 раза и 8.9 раз соответственно. При их совместном применении доза сиролимуса должна быть уменьшена (на 1/10 от рекомендуемой). Рекомендуется контролировать концентрацию сиролимуса в крови до, во время и по окончании лечения позаконазолом. При необходимости корректировать дозу сиролимуса. Позаконазол повышает содержание ненуклеозидных ингибиторов обратной транскриптазы (антиретровирусных ЛС, являющихся субстратами изофермента CYP3A4). При их совместном применении пациенты должны находиться под тщательным наблюдением для выявления возможных токсических реакций. Позаконазол повышает содержание ингибиторов протеазы ВИЧ в крови. Применение позаконазола (по 400 мг 2 раза в день в течение 7 дней) совместно с атазанавиром (по 300 мг 1 раз в день в течение 7 дней) повышает Сmax и AUC атазанавира в 2.6 раза и в 3.7 раза соответственно. При добавлении к данной комбинации ритонавира (100 мг ритонавира 1 раз в день в течение 7 дней) Сmax и AUC атазанавира повышаются в 1.5 раза и в 2.5 раза соответственно. Пациенты, принимающие данные препараты совместно с позаконазолом, должны находиться под тщательным наблюдением для выявления возможных токсических реакций. Применение позаконазола (по 200 мг 2 раза в день в течение 7 дней) совместно с мидазоламом (0.4 мг в/в 1 раз в день) повышает Сmax и AUC мидазолама в 1.3 раза и в 4.6 раза соответственно. Применение позаконазола (по 400 мг 2 раза в день в течение 7 дней) совместно с мидазоламом (0.4 мг в/в 1 раз в день) повышает Сmax и AUC мидазолама в 1.6 раза и в 6.2 раза соответственно. Оба режима дозирования позаконазола увеличивают Сmax и AUC мидазолама, применяемого внутрь в дозе 2 мг 1 раз в день, в 2.2 раза и в 4.5 раза соответственно. Применение позаконазола в дозах 200 мг и 400 мг увеличивает T1/2 мидазолама с 3-4 ч до 8-10 ч при совместном применении. Следует соблюдать осторожность при назначении и др. бензодиазепинов, которые метаболизируются изоферментом CYP3A4, пациентам, получающим позаконазол. При совместном применении позаконазола с БМКК (дилтиаземом, верапамилом, нифедипином, нисолдипином) необходимо контролировать побочные и токсические реакции, связанные с действием БМКК и, при необходимости, корректировать их дозу. При совместном применении позаконазола с дигоксином может повышаться концентрация дигоксина, которую необходимо контролировать во время и по окончании сочетанной терапии. При совместном применении глипизида и позаконазола отмечено снижение концентрации глюкозы. Рекомендуется контролировать концентрацию глюкозы крови у больных сахарным диабетом, одновременно получающих препараты сульфонилмочевины и позаконазол. В комбинациях позаконазола с каспофунгином или амфотерицином in vitro и in vivo антагонизма выявлено не было, в некоторых случаях отмечали аддитивный эффект.
Препарат следует хранить в недоступном для детей месте при температуре не выше 25°С; не замораживать.
Ноксафил
Суспензія для прийому всередину
1 мл містить позаконазол (мікронізований) 40 мг
Флакон 105 мл
Ноксафил - протигрибковий засіб для системного застосування, похідні триазолу. Інгібує фермент ланостерол 14 альфа-деметилазу (CYP51), який каталізує біосинтез ергостеролу, основного компонента цитоплазматичної мембрани грибів. Активний щодо збудників дріжджових і цвілевих мікозів, включаючи штами, резистентні до інших протигрибкових ЛЗ. Активний відносно грибів роду Candida (С. albicans, резистентних до флуконазолу, итраконазолу і вориконазолу; С. glabrata та С. krusei, резистентних або менш чутливих до флуконазолу; С. lusitaniae, резистентних або менш чутливі до амфотерицину В), а також у відношенні грибів роду Aspergillus (у т. ч. ізолятів Aspergillus spp., резистентних до флуконазолу, вориконазолу, итраконазолу і амфотерицину В). Діє проти збудників зигомикоза (Absida spp., Mucor spp., Rhizopus spp. і Rhizomucor spp.). In vitro активний відносно таких мікроорганізмів: Candida spp. (С. dubliniensis, С. famata, С. guilliermondii, С. lusitaniae, С. kefyr, С. rugosa, С. tropicalis, С. zeylanoides, С. inconspicua, С. lipolytica, С. norvegensis, С. pseudotropicalis), Cryptococcus laurentii, Kluyveromyces marxianus, Saccharomyces cerevisiae, Yarroma lipolytica, Pichia spp., Trichosporon spp., Aspergillus sydowii, Bjerkandera adusta, Blastomices dermatitidis, Epidermophyton floccoswn, Paracoccidioides brasiliensis, Scedosporium apiospermum, Sporothrix schenckii, Wangiella dermatitidis, Absida spp., Apophysomyces spp., Bipolaris spp., Curvularia spp., Microsporum spp., Paecilomyces spp., Penicillmm spp., Trichophyton spp. Ефективність і безпека позаконазола при лікуванні інфекцій, спричинених цими мікроорганізмами клінічно не вивчені.
Інвазивний кандидоз, кандидоз стравоходу, стійкі до амфотерицину В, итраконазолу, флуконазолу або при їх непереносимості; інвазивний аспергільоз, стійкий до амфотерицину В, итраконазолу або при їх непереносимості; зигомикоз (мукормикоз), криптококоз, стійкі до інших протигрибкових ЛЗ або при їх непереносимості; фузаріоз, стійкий до амфотерицину В або при його непереносимості; хромомикоз і мицетома, стійкі до итраконазолу або при його непереносимості; кокцидиоидоз, стійкий до амфотерицину В, итраконазолу, флуконазолу або при їх непереносимості. Важкий орофарингіальний кандидоз (терапія першої лінії), у т. ч. у пацієнтів зі зниженим імунітетом, з можливою неефективністю препаратів місцевої дії. Профілактика інвазивних грибкових інфекцій (при зниженні імунітету у гематологічних хворих з тривалою нейтропенією внаслідок хіміотерапії, а також у реципієнтів трансплантатів стовбурових кровотворних клітин, які отримують високі дози імунодепресантів).
Гіперчутливість; одночасний прийом з алкалоїдами ріжків (ризик підвищення концентрації алкалоїдів ріжків та розвитку ерготизму), субстратами CYP3A4 (терфенадином, астемізолом, цизапридом, пімозидом, галофантрином, хінідином - ризик підвищення їх концентрації в крові, подальшого подовження інтервалу Q-Tc та розвитку шлуночкової тахікардії типу ), інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (симвастатином, ловастатином, аторвастатином - ризик підвищення їх концентрації в крові і розвитку рабдоміолізу); синдром мальабсорбції (для ЛФ містять глюкозу); період лактації.
Ноксафил приймають внутрішньо, під час прийому їжі, або одночасно з прийомом рідких харчових добавок. Інвазивні грибкові інфекції: по 400 мг (10 мл суспензії) 2 рази на день або по 200 мг (5 мл) 4 рази на день (при відсутності можливості приймати препарат з їжею або харчовими добавками). Тривалість терапії залежить від тяжкості захворювання, вираженості імунодефіциту і ефективності проведеного лікування. Орофарингіальний кандидоз: по 200 мг (5 мл) 1 раз на день у перший день, потім по 100 мг (2.5 мл) 1 раз на день протягом 13 днів. Орофарингіальний кандидоз стійкий до итраконазолу та/або флуконазолу: по 400 мг (10 мл) 2 рази на день. Тривалість терапії залежить від тяжкості захворювання та ефективності проведеного лікування. Збільшення дози понад 800 мг на день не призводить до підвищення ефективності лікування. Профілактика інвазивних грибкових інфекцій: по 200 мг (5 мл) 3 рази на день. Тривалість терапії залежить від тривалості нейтропенії у гематологічних хворих або вираженості імуносупресії у реципієнтів трансплантатів стовбурових кровотворних клітин. При гострому мієлоїдному лейкозі або миелодиспластическом синдромі профілактичне лікування слід починати за кілька днів до очікуваної нейтропенії і продовжувати протягом 7 днів після збільшення числа нейтрофілів понад 500/мкл. Перед застосуванням суспензію необхідно ретельно збовтати.
Частота: часто (більше 1/100 і менше 1/10), нечасто (більш 1/1000 і менш 1/100), рідко (більше 1/10000 і менше 1/1000). З боку нервової системи: часто - парестезія, запаморочення, сонливість, головний біль (6%); нечасто - судоми, нейропатія, гіпестезія, тремор; рідко - непритомність, енцефалопатія, периферична нейропатія, психоз, депресія. З боку травної системи: часто - блювання, нудота (6%), біль у животі, діарея, диспепсія, метеоризм, сухість слизової оболонки порожнини рота, здуття живота; нечасто - виразка слизової оболонки ротової порожнини, панкреатит, пошкодження гепатоцитів; рідко - шлунково-кишкова кровотеча, непрохідність кишечника, печінкова недостатність, гепатоцелюлярні пошкодження, холестаз, гепатоспленомегалія, болючість печінки, астериксиз (пурхаючий тремор). З боку органів кровотворення: часто - нейтропенія; нечасто - тромбоцитопенія, лейкопенія, анемія, еозинофілія, лімфаденопатія; рідко - гемолітико-уремічний синдром, тромбоцитопенічна пурпура, панцитопенія, порушення згортання крові, непоточнені кровотечі. Алергічні реакції: рідко - синдром Стівенса-Джонсона, гіперчутливість. З боку обміну речовин: часто - порушення електролітного балансу, анорексія; нечасто - гіперглікемія; рідко - нирково-канальцевий ацидоз. З боку органів чуття: рідко - нечіткість зорового сприйняття; рідко - диплопія, скотома, порушення слуху. З боку ССС: нечасто - подовження інтервалу Q-Tc/Q-T, відхилення на ЕКГ, серцебиття, підвищення/зниження артеріального тиску; рідко - шлуночкова тахікардія типу , шлуночкова тахікардія, СН, інфаркт міокарда, порушення мозкового кровообігу, тромбоемболія легеневої артерії, тромбоз глибоких вен (неуточнений), раптова смерть, зупинка серця і дихання. З боку дихальної системи: рідко - легенева гіпертензія, інтерстиціальна пневмонія, пневмоніт. З боку шкірних покривів і придатків шкіри: часто - висип; нечасто - алопеція; рідко - везикулезная висип. З боку сечостатевої системи: нечасто - ниркова недостатність, у т. ч. гострий, дисменорея; рідко - інтерстиціальний нефрит. Лабораторні показники: часто - підвищення АЛТ, АСТ, ЛФ, ГГТ, гіпербілірубінемія; нечасто - зміна сироваткових концентрацій ін ЛЗ (1%), гіперкреатинемія; рідко - зниження концентрації гонадотропінів. Інші: часто - лихоманка, астенія, втома; нечасто - набряки, слабкість, біль у спині, озноб, нездужання; рідко - надниркова недостатність, набряк язика, набряк обличчя, біль у молочних залозах.
Лікування повинен проводити лікар, який має досвід лікування системних грибкових інфекцій. Потенційний ризик позаконазола для людини невідомий, у дослідженнях на тваринах виявлено токсичну дію препарату на плід. Жінкам дітородного віку під час лікування рекомендується застосовувати ефективну контрацепцію. Відзначені рідкі випадки розвитку гемолітико-уремічного синдрому і тромбоцитопенічної пурпури у пацієнтів, які додатково до лікування основного захворювання позаконазолом отримували циклоспорин або такролімус з метою профілактики відторгнення трансплантата. Пацієнтам з тяжкою печінковою недостатністю при призначенні позаконазола необхідно клінічне спостереження, включаючи лабораторний контроль функції печінки. Слід контролювати електролітний баланс, особливо вміст K+, Mg2 , Ca2 , і при необхідності, проводити його корекцію до і під час терапії позаконазолом. Пацієнтів з вираженим порушенням функції ШЛУНКОВО-кишкового тракту (блювота, діарея) слід ретельно спостерігати для своєчасного виявлення можливої активізації грибкової інфекції. Стійкість - прогресування інфекції або відсутність поліпшення після лікування при кандидемії - протягом 3 днів, при кандидозі стравоходу - протягом 14 днів, при інших формах інвазивного кандидозу - протягом 7 днів.
Позаконазол метаболізується шляхом глюкуронирования і є субстратом для р-глікопротеїну (in vitro), тому інгібітори (верапаміл, циклоспорин, хінідин, кларитроміцин, еритроміцин та ін) або індуктори (рифампіцин, рифабутин; антиконвульсанти - фенітоїн, карбамазепін, фенобарбітал, примідон; циметидин та ін) цього шляху метаболізму можуть підвищувати або знижувати концентрацію позаконазола в плазмі. Ефавіренз (по 400 мг 1 раз на день) знижує Cmax та AUC позаконазола на 45% і 50% відповідно. Рифабутин (300 мг 1 раз на день) знижує Cmax та AUC позаконазола на 57% і 51% відповідно. При спільному застосуванні позаконазола і рифабутину або схожих індукторів (рифампіцину) необхідно оцінювати користь і ризик для даного пацієнта. Фенітоїн (по 200 мг 1 раз на день) знижує Cmax та AUC позаконазола на 41% і 50% відповідно. При спільному застосуванні позаконазола і фенітоїну або схожих індукторів (карбамазепіну, фенобарбіталу, примідону) необхідно оцінювати користь і ризик для даного пацієнта. Блокатори Н2-гістамінових рецепторів (циметидин по 400 мг 2 рази на день) або інгібітори протонної помпи знижує Смах і AUC позаконазола на 39%. Ефект пов'язаний із зменшенням абсорбції препарату на тлі зниження кислотності шлункового соку. При спільному застосуванні позаконазола і циметидину необхідно оцінювати користь і ризик для даного пацієнта. Позаконазол (200 мг 1 раз на день), будучи інгібітором CYP3A4, підвищує AUC в/в мідазоламу (субстрату ізоферменту CYP3A4) на 83%. Вплив позаконазола на концентрацію субстратів CYP3A4 в плазмі при їх пероральному введенні не вивчено, але можна очікувати, що воно буде більш виражено, ніж при в/в введенні субстратів Слід дотримуватися обережності при спільному призначенні позаконазола і субстратів ізоферменту CYP3A4, що вводяться в/в або перорально, при цьому може знадобитися зниження дози субстратів ізоферменту CYP3A4. Позаконазол підвищує концентрацію в крові алкалоїдів барвінку (вінкристин, вінбластин) - ризик нейротоксичної дії. Слід уникати їх сумісного застосування, якщо переваги комбінованої терапії не перевищують її ризику для даного пацієнта. При необхідності спільного застосування рекомендується коригувати дозу алкалоїдів барвінку. Позаконазол підвищує Смах і AUC рифабутину на 31% і 72% відповідно. Слід уникати їх сумісного застосування, якщо переваги комбінованої терапії не перевищують її ризику для даного пацієнта. При необхідності їх спільного застосування рекомендується контролювати формулу крові і поява побічних ефектів рифабутину (увеїту). Позаконазол в дозі 200 мг 1 раз на день підвищує концентрацію циклоспорину в крові, що може підвищує ризик розвитку серйозних побічних ефектів, включаючи нефротоксичні реакції або фатальну лейкоенцефалопатію (1 випадок). Рекомендується контролювати концентрацію циклоспорину в крові до, під час та по закінченні лікування позаконазолом, змінюючи, при необхідності, дозу циклоспорину. Позаконазол підвищує Cmax та AUC такролімусу (разова доза - 0.05 мг/кг) на 121% і 358% відповідно. При їх сумісному призначенні доза такролімусу повинна бути знижена (до 1/3 дози). Під час і по закінченні їх сумісного застосування слід ретельно контролювати концентрацію такролімусу в крові і, при необхідності коригувати його дозу. Позаконазол (по 400 мг 2 рази на день протягом 16 днів) підвищує Cmax та AUC сиролімусу-одного (по 2 мг 1 раз на день) 6.7 рази і 8.9 разів відповідно. При їх сумісному застосуванні доза сиролімусу-одного повинна бути зменшена (на 1/10 від рекомендованої). Рекомендується контролювати концентрацію сиролімусу-одного в крові до, під час та по закінченні лікування позаконазолом. При необхідності коригувати дозу сиролімусу-одного. Позаконазол підвищує вміст ненуклеозидних інгібіторів зворотної транскриптази (антиретровірусних ЛЗ, які є субстратами ізоферменту CYP3A4). При їх сумісному застосуванні пацієнти повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення можливих токсичних реакцій. Позаконазол підвищує вміст інгібіторів протеази ВІЛ в крові. Застосування позаконазола (по 400 мг 2 рази на день протягом 7 днів) спільно з атазанавіром (по 300 мг 1 раз на день протягом 7 днів) підвищує Cmax та AUC атазанавіру в 2.6 рази і в 3.7 рази відповідно. При додаванні до даної комбінації ритонавіру (100 мг ритонавіру 1 раз на день протягом 7 днів) Смах та AUC атазанавіру підвищуються в 1.5 рази і в 2.5 рази відповідно. Пацієнти, які приймають ці препарати разом з позаконазолом, повинні перебувати під ретельним наглядом для виявлення можливих токсичних реакцій. Застосування позаконазола (по 200 мг 2 рази на день протягом 7 днів) спільно з мідазоламом (0.4 мг в/в 1 раз на день) підвищує Cmax та AUC мідазоламу в 1.3 рази і в 4.6 раза відповідно. Застосування позаконазола (по 400 мг 2 рази на день протягом 7 днів) спільно з мідазоламом (0.4 мг в/в 1 раз на день) підвищує Cmax та AUC мідазоламу в 1.6 рази і 6.2 рази відповідно. Обидва режими дозування позаконазола збільшують Смах і AUC мідазоламу, що застосовується внутрішньо у дозі 2 мг 1 раз на день, у 2.2 рази і в 4.5 рази відповідно. Застосування позаконазола в дозах 200 мг і 400 мг збільшує T1/2 мідазоламу з 3-4 год до 8-10 год при сумісному застосуванні. Слід дотримуватися обережності при призначенні та бензодіазепінів, які метаболізуються ізоферментом CYP3A4, пацієнтам, які отримують позаконазол. При спільному застосуванні позаконазола з БМКК (дилтіаземом, верапамілом, ніфедипіном, нисолдипином) необхідно контролювати побічні і токсичні реакції, пов'язані з дією БМКК і, при необхідності, коригувати дозу. При спільному застосуванні позаконазола з дигоксином може підвищуватись концентрація дигоксину, яку необхідно контролювати під час і по закінченні поєднаної терапії. При спільному застосуванні гліпізиду та позаконазола відзначено зниження концентрації глюкози. Рекомендується контролювати концентрацію глюкози крові у хворих на цукровий діабет, які одночасно отримують препарати сульфонілсечовини і позаконазол. У комбінаціях позаконазола з каспофунгином або амфотерицином in vitro та in vivo антагонізму виявлено не було, в деяких випадках відзначали адитивний ефект.
Препарат слід зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 25° ; не заморожувати.