Купить Нимотоп флакон 10 мг, 50 мл, 5 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Нимотоп
Nimotop
Раствор для инфузий
1 флакон (50мл) раствора содержит нимодипин 10 мг (0,2 мг/мл)
5 флаконов по 50 мл в комплекте с соединительной трубкой для инфузомата.
Нимотоп оказывает сосудорасширяющее, нейропротективное действие.
Профилактика и лечение ишемических неврологических расстройств, вызванных спазмом сосудов головного мозга, на фоне субарахноидального кровоизлияния вследствие разрыва аневризмы.
В виду серьезности показаний единственным абсолютным противопоказанием является индивидуальная непереносимость.
С осторожностью
Артериальная гипотензия (cАД выраженная брадикардия; ишемия миокарда; выраженная сердечная недостаточность; повышение внутричерепного давления; генерализованный отек головного мозга; печеночная и почечная недостаточность; пациенты, страдающие алкоголизмом, беременные и кормящие женщины, пациенты с заболеваниями печени и пациенты страдающие эпилепсией — в связи с содержанием в препарате 23,7 объемных % этанола.Применение раствора для инфузий во время беременности всегда требует тщательной оценки соотношения факторов пользы и риска с учетом тяжести клинической картины.
Нимотоп вводят в/в. Геморрагический и ишемический инсульт (острый период): в первые сутки - в/в капельно 1 мг в течение 2 ч со скоростью 15 мкг/кг/ч (в 0.9% растворе NaCl), затем при хорошей переносимости - 2 мг в течение 3 ч со скоростью 30 мкг/кг/ч. Инфузии проводят 1 раз в день в течение 5-7 дней. После 5-14-дневного курса парентерального лечения рекомендуется в течение 10 дней пероральный прием (по 60 мг 4 раза в сутки).
Если во время лечебного или профилактического применения источник кровоизлияния подвергается хирургическому вмешательству, лечение в/в инфузионным введением раствора нимодипина следует продолжить после операции в течение не менее 5 дней. В/в введение производится в сочетании со стандартной инфузионной терапией, рекомендуемый объем которой составляет не ниже 1 л/сут. Введение может осуществляться во время проведения общей анестезии, операций или ангиографии. Для интравентрикулярного введения используют раствор, содержащий 2 мг в 20 мл 0.9% раствора NaCl.
Профилактику спазма мозговых артерий после субарахноидального кровоизлияния следует начинать не позднее, чем через 4 дня после кровоизлияния, и продолжать в течение всего периода наибольшей опасности развития спазма сосудов, т.е. вплоть до 10-14 дня. После окончания вливания рекомендуется прием внутрь в течение 7 последующих дней (6 раз в день по 60 мг, с интервалом в 4 ч).
При уже имеющихся ишемических неврологических расстройствах (после субарахноидального кровоизлияния), обусловленных спазмом кровеносных сосудов, лечение следует начинать как можно раньше и продолжать в течение не менее 5 и не более 14 дней.
У пожилых больных, у пациентов с массой тела ниже 70 кг и/или с лабильным АД рекомендуется начинать инфузию с половины обычной начальной дозы.
При печеночной или почечной недостаточности дозу подбирают индивидуально, под контролем ЧСС, АД и ЭКГ.
Со стороны ССС: снижение АД, брадикардия, ощущение "приливов" к коже лица, жара, гиперемия кожи лица, развитие или усугубление имевшейся СН, экстрасистолия, стенокардия, вплоть до развития инфаркта миокарда (особенно у больных с тяжелым обструктивным поражением коронарных артерий), аритмии (в т.ч. кратковременное трепетание желудочков, аритмия типа "пируэт"); редко - чрезмерное снижение АД, тахикардия.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, диарея, желудочно-кишечный дискомфорт, повышение активности "печеночных" трансаминаз и ЩФ, ГГТ, гиперплазия десен (кровоточивость, болезненность, отечность), запоры, сухость во рту, повышение аппетита.
Со стороны ЦНС: головокружение, головная боль, астения, экстрапирамидные (паркинсонические) нарушения (атаксия, маскообразное лицо, шаркающая походка, тугоподвижность рук или ног, тремор кистей и пальцев рук, затруднение глотания), симптомы возбуждения ЦНС (бессонница, повышенная двигательная активность, возбуждение, агрессивность), депрессия, чрезмерная утомляемость, сонливость.
Со стороны дыхательной системы: отек легких (затруднение дыхания, кашель, стридорозное дыхание).
Со стороны системы кроветворения: бессимптомная тромбоцитопения, агранулоцитоз.
Со стороны опорно-двигательной системы: артрит (болезненность, отечность суставов).
Аллергические реакции: редко - кожная сыпь.
Прочие: периферические отеки; повышенное потоотделение, снижение функции почек (повышение концентрации мочевины, гиперкреатининемия), транзиторная потеря зрения на фоне Cmax, галакторея, увеличение массы тела.
Применение нимодипина может нарушать способность к управлению транспортными средствами и механизмами, в связи с возможным снижением АД и возникновением головокружения. При применении инфузионного раствора Нимотоп этот фактор обычно не имеет значения.
Поскольку нимодипин метаболизируется с участием системы цитохрома CYP3A4, ЛС, которые ингибируют или индуцируют эту ферментную систему, могут влиять на первую ступень метаболизма (после перорального применения) или клиренс нимодипина. Сочетанное применение нимодипина и флуоксетина сопровождается повышением концентрации нимодипина в плазме (на 50%), при этом концентрация флуоксетина значительно снижается, в то время как концентрация его активного метаболита норфлуоксетина остается неизменной. Длительное применение нимодипина с нортриптилином приводит к незначительному повышению концентрации нимодипина в плазме; концентрация нортриптилина остается неизменной. Предшествующее длительное назначение фенобарбитала, фенитоина или карбамазепина значительно снижает биодоступность нимодипина при приеме внутрь (одновременное проведение пероральной терапии нимодипином и этими противосудорожными ЛС не рекомендуется). Исходя из опыта применения др. БМКК, нифедипина, можно ожидать, что рифампицин способен ускорять метаболизм нимодипина, индуцируя активность ферментов печени, т.о. при одновременном применении рифампицина и нимодипина эффективность последнего может быть снижена. Грейпфрутовый сок подавляет метаболизм окисления дигидропиридинов. Сочетания грейпфрутового сока и нимодипина следует избегать, т.к. это может привести к повышению концентрации нимодипина в плазме. Одновременное применение нимодипина с циметидином или вальпроевой кислотой может привести к повышению концентрации нимодипина в плазме. Ранитидин и фамоцидин не оказывают существенного влияния на метаболизм БМКК. Подавляет метаболизм празозина и др. альфа-адреноблокаторов, вследствие чего возможно усиление гипотензивного эффекта. Не обнаружено лекарственного взаимодействия нимодипина с галоперидолом у пациентов, находящихся на долговременной терапии галоперидолом. У пациентов с повышенным АД, принимающих гипотензивные ЛС, нимодипин может усилить их действие. Во время применения нимодипина не следует в/в вводить бета-адреноблокаторы (риск значительного снижения АД). Прокаинамид, хинидин и др. ЛС, вызывающие удлинение интервала Q-T, усиливают отрицательный инотропный эффект и могут повышать риск значительного удлинения интервала Q-T. Нимодипин увеличивает риск развития нарушения функции почек на фоне нефротоксичных ЛС (аминогликозидов, цефалоспоринов). Усиливает аритмогенное действие ЛС, способствующих выведению K+. Повышает риск развития побочных эффектов сердечных гликозидов, хинидина, карбамазепина, циклоспорина, теофиллина, вальпроатов, солей Li+. Гипотензивный эффект усиливается при одновременном назначении с бета-адреноблокаторами, др. БМКК, ингаляционными анестетиками или симпатолитическими ЛС. Гипотензивный эффект снижают симпатомиметики, НПВП (подавление синтеза Pg в почках и задержки Na+ и жидкости в организме), эстрогены (задержка жидкости в организме). Препараты Ca2+ снижают эффективность применения нимодипина. Абсорбируется поливинилхлоридом, поэтому для в/в ведения следует применять только инфузионные системы из полиэтилена.
Симптомы: выраженное снижение АД, тахикардия или брадикардия, рвота, боли в эпигастральной области, нарушение функции ЦНС.
Лечение: симптоматическое. Первая помощь включает промывание желудка и прием активированного угля. Если отмечается значительное снижение АД, следует ввести в/в допамин или норэпинефрин. Специфические антидоты нимодипина неизвестны.
В защищенном от света месте, при температуре не выше 20 °C.
3 года.
Нимотоп
Nimotop
Розчин для інфузій
1 флакон (50 мл) розчину містить німодипін 10 мг (0,2 мг/мл)
5 флаконів по 50 мл у комплекті з з'єднувальною трубкою для інфузомату.
Нимотоп надає судинорозширювальну, нейропротективное дію.
Профілактика і лікування ішемічних неврологічних розладів, зумовлених спазмом судин головного мозку, на фоні субарахноїдального крововиливу внаслідок розриву аневризми.
В увазі серйозність показань єдиним абсолютним протипоказанням є індивідуальна непереносимість.
З обережністю
Артеріальна гіпотензія (сАД виражена брадикардія; ішемія міокарда; виражена серцева недостатність; підвищення внутрішньочерепного тиску; генералізований набряк головного мозку; печінкова та ниркова недостатність; пацієнти, які страждають алкоголізмом, вагітні і годуючі жінки, пацієнти із захворюваннями печінки та пацієнти, які страждають на епілепсію - в зв'язку з вмістом у препараті 23,7 об'ємних % етанолу.Застосування розчину для інфузій під час вагітності потребує ретельної оцінки співвідношення факторів користі та ризику з урахуванням тяжкості клінічної картини.
Нимотоп вводять в/в. Геморагічний та ішемічний інсульт (гострий період): у перші добу - в/в крапельно 1 мг протягом 2 год зі швидкістю 15 мкг/кг/год (в 0.9% розчині NaCl), потім при добрій переносимості - 2 мг протягом 3 год зі швидкістю 30 мкг/кг/год. Інфузії проводять 1 раз на день протягом 5-7 днів. Після 5-14-денного курсу парентерального лікування рекомендується протягом 10 днів пероральний прийом (по 60 мг 4 рази на добу).
Якщо під час лікувального або профілактичного застосування джерело крововиливу піддається хірургічному втручанню, лікування в/в введенням інфузійних розчину німодипіну слід продовжити після операції протягом не менше 5 днів. В/В введення проводиться в поєднанні зі стандартною інфузійної терапією, рекомендований обсяг якої становить не нижче 1 л/сут. Введення може здійснюватись під час проведення загальної анестезії, операцій або ангіографії. Для интравентрикулярного введення використовують розчин, що містить 2 мг в 20 мл 0.9% розчину NaCl.
Профілактику спазму мозкових артерій після субарахноїдального крововиливу слід починати не пізніше, ніж через 4 дні після крововиливу, і продовжувати протягом всього періоду найбільшої небезпеки розвитку спазму судин, тобто аж до 10-14 дня. Після закінчення вливання рекомендується прийом усередину протягом 7 наступних днів (6 разів на день по 60 мг, з інтервалом 4 год).
При вже наявних ішемічних неврологічних розладах (після субарахноїдального крововиливу), обумовлених спазмом судин, лікування слід починати якомога раніше і продовжувати протягом не менше 5 і не більше 14 днів.
У літніх хворих, у пацієнтів з масою тіла нижче 70 кг і/або з лабильным ПЕКЛО рекомендується починати інфузію з половини звичайної початкової дози.
При печінковій або нирковій недостатності дозу підбирають індивідуально, під контролем ЧСС, АТ і ЕКГ.
З боку ССС: зниження АТ, брадикардія, відчуття "приливів" до шкірі обличчя, жару, гіперемія шкіри обличчя, розвиток або посилення наявної СН, екстрасистолія, стенокардія, аж до розвитку інфаркту міокарда (особливо у хворих з важким обструктивним ураженням коронарних артерій), аритмії (у т. ч. короткочасне тріпотіння шлуночків, аритмія типу "пірует"); рідко - надмірне зниження АТ, тахікардія.
З боку травної системи: нудота, діарея, шлунково-кишковий дискомфорт, підвищення активності "печінкових" трансаміназ і ЛФ, ГГТ, гіперплазія ясен (кровоточивість, болючість, набряклість), запори, сухість у роті, підвищення апетиту.
З боку ЦНС: запаморочення, головний біль, астенія, екстрапірамідні (паркінсонічні) порушення (атаксія, маскоподібне обличчя, шаркающая хода, тугоподвижность рук або ніг, тремор кистей і пальців рук, утруднення ковтання), симптоми збудження центральної нервової системи (безсоння, підвищена рухова активність, збудження, агресивність), депресія, надмірна втомлюваність, сонливість.
З боку дихальної системи: набряк легенів (утруднення дихання, кашель, стридорозне дихання).
З боку системи кровотворення: безсимптомна тромбоцитопенія, агранулоцитоз.
З боку опорно-рухової системи: артрит (болючість, набряклість суглобів).
Алергічні реакції: рідко - шкірний висип.
Інші: периферичні набряки; підвищене потовиділення, зниження функції нирок (підвищення концентрації сечовини, гіперкреатинемія), транзиторна втрата зору на тлі Cmax, галакторея, збільшення маси тіла.
Застосування німодипіну може порушувати здатність до керування транспортними засобами і механізмами, у зв'язку з можливим зниженням артеріального тиску і виникненням запаморочення. При застосуванні інфузійного розчину Нимотоп цей фактор зазвичай не має значення.
Оскільки німодипін метаболізується за участю системи цитохрому CYP3A4, лікарських засобів, які інгібують або індукують цю ферментну систему, можуть впливати на першу сходинку метаболізму (після перорального застосування) або кліренс німодипіну. Одночасне застосування німодипіну і флуоксетину супроводжується підвищенням концентрації німодипіну в плазмі (на 50%), при цьому концентрація флуоксетину значно знижується, в той час як концентрація його активного метаболіту норфлуоксетина залишається незмінною. Тривале застосування німодипіну з нортриптиліном призводить до незначного підвищення концентрації німодипіну в плазмі; концентрація нортриптиліну залишається незмінною. Попереднє тривале призначення фенобарбіталу, фенітоїну або карбамазепіну значно знижує біодоступність німодипіну при прийомі всередину (одночасне проведення пероральної терапії німодипіном і цими протисудомними ЛС не рекомендується). Виходячи з досвіду застосування інших БМКК, ніфедипіну, можна очікувати, що рифампіцин здатний прискорювати метаболізм німодипіну, індукує активність ферментів печінки, т. о. при одночасному застосуванні рифампіцину та німодипіну ефективність останнього може бути знижена. Грейпфрутовий сік пригнічує метаболізм окислення дигідропіридинів. Поєднання грейпфрутового соку і німодипіну слід уникати, оскільки це може призвести до підвищення концентрації німодипіну в плазмі. Одночасне застосування німодипіну з циметидином або вальпроєвою кислотою може призвести до підвищення концентрації німодипіну в плазмі. Ранітидин і фамоцидин не роблять істотного впливу на метаболізм БМКК. Пригнічує метаболізм празозину та ін альфа-адреноблокаторів, внаслідок чого можливе посилення гіпотензивного ефекту. Не виявлено лікарської взаємодії німодипіну з галоперидолом у пацієнтів, які перебувають на довготривалій терапії галоперидолом. У пацієнтів з підвищеним АТ, які приймають гіпотензивні ЛЗ, німодипін може посилити їх дію. Під час застосування німодипіну не слід в/в вводити бета-адреноблокатори (ризик значного зниження АТ). Прокаїнамід, хінідин та ін ЛЗ, що викликають подовження інтервалу Q-T, посилюють негативний інотропний ефект і можуть підвищувати ризик значного подовження інтервалу Q-T. Німодипін збільшує ризик розвитку порушення функції нирок на фоні нефротоксичних ЛЗ (аміноглікозидів, цефалоспоринів). Посилює аритмогенное дію ЛЗ, які сприяють виведенню K . Підвищує ризик розвитку побічних ефектів серцевих глікозидів, хінідину, карбамазепіну, циклоспорину, теофіліну, вальпроатів, солей Li . Гіпотензивний ефект посилюється при одночасному призначенні з бета-адреноблокаторами, ін. БМКК, інгаляційними анестетиками або симпатолітичні ЛЗ. Гіпотензивний ефект знижують симпатоміметики, НПЗП (пригнічення синтезу Pg в нирках і затримки Натрію і рідини в організмі), естрогени (затримка рідини в організмі). Препарати Ca2 знижують ефективність застосування німодипіну. Абсорбується полівінілхлоридом, тому для в/в ведення слід застосовувати тільки інфузійні системи з поліетилену.
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску, тахікардія або брадикардія, блювання, болі в епігастральній ділянці, порушення функції ЦНС.
Лікування: симптоматичне. Перша допомога включає промивання шлунка та прийом активованого вугілля. Якщо відзначається значне зниження артеріального тиску, слід ввести в/в допамін або норепінефріну. Специфічні антидоти німодипіну невідомі.
У захищеному від світла місці, при температурі не вище 20 °C.
3 роки.