Купить Наропин флаконы 2 мг/мл, 100 мл, 5 шт
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Наропин
Раствор для инъекций
1 мл содержит ропивакаина гидрохлорид 2 мг
5 флаконов по 100 мл.
Наропин оказывает местноанестезирующее действие.
Местная анестезия: эпидуральная, в т.ч. при кесаревом сечении, проводниковая (включая крупные нервы и сплетения), инфильтрационная; купирование острого болевого синдрома (в т.ч. послеоперационное обезболивание и обезболивание родов).
Гиперчувствительность; детский возраст до 12 лет (т.к. отсутствует достаточное количество клинических наблюдений).
Наропин можно применять при беременности только в том случае, если это оправдано клинической ситуацией. Однако, в акушерстве использование препарата для анестезии или анальгезии хорошо обосновано.
Ропивакаин в небольшом количестве может проникать в грудное молоко, что следует учитывать при необходимости применения препарата в период лактации (грудного вскармливания)
Купирование острого болевого синдрома: эпидуральное введение на поясничном уровне — болюсное введение — 10-20 мл (20-40 мг); интермиттирующее введение (боль во время родов) — по 10-15 мл (20-30 мг) с минимальным интервалом 30 мин; продолжительные инфузии для обезболивания родов — 6-10 мл/ч (12-20 мг/ч); послеоперационное введение — 6-14 мл/ч (12-28 мг/ч); торакальная эпидуральная анальгезия: продолжительные инфузии после операций — 6-14 мл/ч (12-28 мг/ч); проводниковая и инфильтрационная анестезия — 1-100 мл (2-200 мг).
Аллергические реакции: кожные реакции, анафилактический шок.
Большинство побочных эффектов, возникающих при анестезии, связано не с воздействием используемого анестетика, а с техникой проведения регионарной анестезии. Наиболее часто (>1%) отмечались следующие неблагоприятные эффекты, которые были расценены как имеющие клиническое значение вне зависимости от того, была ли установлена причинно-следственная связь с использованием анестетика.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: артериальная гипертензия, артериальная гипотензия, брадикардия, тахикардия.
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота.
Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головная боль, головокружение, парестезии.
Невропатия и нарушения функции спинного мозга (синдром передней спинальной артерии, арахноидит) обычно связаны с техникой проведения регионарной анестезии, а не с действием препарата.
Прочие: повышение температуры тела, озноб, задержка мочеиспускания.
Профиль побочных эффектов при применении Наропина аналогичен таковому при применении других местных анестетиков амидного типа. При правильном использовании препарата побочные эффекты встречаются весьма редко.
Процедура регионарной анестезии должна проводиться опытными специалистами. Обязательно наличие оборудования и лекарственных препаратов для проведения реанимационных мероприятий. До начала выполнения больших блокад должны быть установлены в/в катетеры.
С осторожностью следует вводить препарат больным с тяжелыми сопутствующими заболеваниями (в т.ч. с частичной или полной блокадой сердца, прогрессирующим циррозом печени, значительным нарушением функции почек). Для снижения риска развития тяжелых побочных эффектов необходимо предварительное лечение сопутствующих заболеваний перед проведением больших блокад, а также коррекция используемой дозы анестетика. У больных с тяжелыми заболеваниями печени препарат следует применять с осторожностью; в некоторых случаях из-за нарушения элиминации может возникнуть необходимость уменьшения доз при повторных введениях препарата. Обычно у больных с нарушениями функции почек при однократном введении препарата или при кратковременной инфузии не требуется коррекции доз. Однако часто развивающиеся у больных с хронической почечной недостаточностью ацидоз и снижение концентрации белков в плазме крови могут повышать риск системного токсического действия препарата. В таких случаях дозы препарата должны быть снижены.
Использование в педиатрии
Не рекомендуется применять Наропин у детей в возрасте до 12 лет ввиду отсутствия достаточного количества клинических наблюдений.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Применение Наропина может приводить к временному нарушению двигательных функций, координации движений и скорости психомоторных реакций.
Период времени, через который можно заниматься потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания, устанавливают индивидуально.
При одновременном применении Наропина с другими местными анестетиками или препаратами, структурно схожими с местными анестетиками амидного типа, токсические эффекты могут суммироваться.
Фармацевтическое взаимодействие
Повышение рН раствора выше 6.0 может привести к образованию преципитата из-за плохой растворимости ропивакаина в этих условиях.
Симптомы: случайное внутрисосудистое введение анестетика может вызвать симптомы интоксикации, проявляющиеся немедленно или в отсроченный период.
Попадание избыточных количеств препарата в системный кровоток оказывает угнетающее действие на ЦНС и миокард (снижает возбудимость и автоматизм, ухудшает проводимость).
Неврологические проявления носят дискретный характер. Сначала появляются расстройства зрения и слуха, дизартрия, повышение мышечного тонуса, мышечные подергивания. При прогрессировании интоксикации возможны потеря сознания, приступы судорог продолжительностью от нескольких секунд до нескольких минут, что сопровождается быстрым развитием гипоксии и гиперкапнии и нарушением дыхания, вплоть до его остановки в тяжелых случаях. Респираторный и метаболический ацидоз потенцируют токсические эффекты анестетика.
Впоследствии из-за перераспределения анестетика из ЦНС и его последующего метаболизма и экскреции происходит восстановление функций, которое может произойти достаточно быстро, если только препарат не был введен в высокой дозе.
Нарушения функции сердечно-сосудистой системы в виде артериальной гипотензии и аритмии обычно следуют за начальными проявлениями неврологических нарушений, если только больному не проводится общий наркоз или не было премедикации бензодиазепинами или барбитуратами.
Лечение: при появлении первых признаков системной интоксикации следует немедленно прекратить введение препарата. При судорогах следует поддерживать адекватное поступление кислорода с помощью мешка или маски. Если спустя 15-20 сек судороги не прекращаются, следует использовать противосудорожные средства (в/в 100-120 мг тиопентала или 5-10 мг диазепама; после интубации и начала ИВЛ можно вводить суксаметоний). При угнетении деятельности сердечно-сосудистой системы (артериальная гипотензия, брадикардия) необходимо ввести в/в эфедрин в дозе 5-10 мг, при необходимости через 2-3 мин повторить введение. При остановке сердца следует проводить стандартные реанимационные мероприятия. Необходимо поддерживать оптимальный газовый состав крови с одновременной коррекцией ацидоза.
Препарат следует хранить при температуре не выше 30°С; не замораживать.
3 года.
Наропин
Розчин для ін'єкцій
1 мл містить ропивакаина гідрохлорид 2 мг
5 флаконів по 100 мл
Наропин надає місцевоанестезуючу дію.
Місцева анестезія: епідуральна, в т. ч. при кесаревому розтині, провідникова (включаючи великі і нерви сплетення), інфільтраційна; купірування гострого больового синдрому (у т. ч. післяопераційне знеболювання і знеболення пологів).
Гіперчутливість; дитячий вік до 12 років (оскільки відсутня достатня кількість клінічних спостережень).
Наропин можна застосовувати при вагітності тільки в тому випадку, якщо це виправдано клінічною ситуацією. Однак, в акушерстві використання препарату для анестезії або аналгезії добре обґрунтовано.
Ропивакаин в невеликій кількості може проникати у грудне молоко, що слід враховувати при необхідності застосування препарату в період лактації (грудного вигодовування)
Купірування гострого больового синдрому: епідуральне введення на поперековому рівні - болюсне введення - 10-20 мл (20-40 мг); інтермітуючий введення (біль під час пологів) - по 10-15 мл (20-30 мг) з мінімальним інтервалом 30 хв; тривалі інфузії для знеболювання пологів - 6-10 мл/год (12-20 мг/год); післяопераційне введення - 6-14 мл/год (12-28 мг/год); торакальна епідуральна аналгезія: тривалі інфузії після операцій - 6-14 мл/год (12-28 мг/год); провідникова та інфільтраційна анестезія - 1-100 мл (2-200 мг).
Алергічні реакції: шкірні реакції, анафілактичний шок.
Більшість побічних ефектів, що виникають при анестезії, пов'язано не з впливом використовуваного анестетика, а з технікою проведення регіонарної анестезії. Найбільш часто (>1%) відзначалися такі несприятливі ефекти, які були розцінені як такі, що мають клінічне значення незалежно від того, чи було встановлено причинно-наслідковий зв'язок із застосуванням анестетика.
З боку серцево-судинної системи: артеріальна гіпертензія, артеріальна гіпотензія, брадикардія, тахікардія.
З боку травної системи: нудота, блювання.
З боку ЦНС і периферичної нервової системи: головний біль, запаморочення, парестезії.
Невропатія та порушення функції спинного мозку (синдром передньої спінальної артерії, арахноїдит) зазвичай пов'язані з технікою проведення регіонарної анестезії, а не з дією препарату.
Інші: підвищення температури тіла, озноб, затримка сечовипускання.
Профіль побічних ефектів при застосуванні Наропина аналогічний такому при застосуванні інших місцевих анестетиків амідного типу. При правильному використанні препарату побічні ефекти зустрічаються дуже рідко.
Процедура регіонарної анестезії повинна проводитися досвідченими фахівцями. Обов'язково наявність обладнання та лікарських засобів для проведення реанімаційних заходів. До початку виконання великих блокад повинні бути встановлені в/в катетера.
З обережністю слід вводити препарат хворим з тяжкими супутніми захворюваннями (у т. ч. з частковою або повною блокадою серця, прогресуючим цирозом печінки, значним порушенням функції нирок). Для зниження ризику розвитку важких побічних ефектів необхідно попереднє лікування супутніх захворювань перед проведенням великих блокад, а також корекція використовуваної дози анестетика. У хворих з важкими захворюваннями печінки препарат слід застосовувати з обережністю; у деяких випадках з-за порушення елімінації може виникнути необхідність зменшення доз при повторних введеннях препарату. Зазвичай у хворих з порушеннями функції нирок при одноразовому введенні препарату або при короткочасної інфузії не вимагається корекції доз. Однак часто розвиваються у хворих з хронічною нирковою недостатністю ацидоз і зниження концентрації білків у плазмі крові можуть підвищувати ризик системної токсичної дії препарату. У таких випадках дози препарату мають бути знижені.
Використання в педіатрії
Не рекомендується застосовувати Наропин у дітей віком до 12 років через відсутність достатньої кількості клінічних спостережень.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Застосування Наропина може призводити до тимчасового порушення рухових функцій, координації рухів і швидкості психомоторних реакцій.
Період часу, через який можна займатися потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги, встановлюють індивідуально.
При одночасному застосуванні Наропина з іншими місцевими анестетиками або препаратами, структурно схожі з місцевими анестетиками амідного типу, токсичні ефекти можуть підсумовуватися.
Фармацевтична взаємодія
Підвищення рН розчину вище 6.0 може призвести до утворення преципітату з-за поганої розчинності ропивакаина в цих умовах.
Симптоми: випадкове внутрішньосудинне введення анестетика може викликати симптоми інтоксикації, які проявляються негайно або в відстрочений період.
Попадання надлишкових кількостей препарату в системний кровотік чинить пригнічувальну дію на ЦНС і міокард (знижує збудливість і автоматизм, погіршує провідність).
Неврологічні прояви носять дискретний характер. Спочатку з'являються розлади зору та слуху, дизартрія, підвищення м'язового тонусу, м'язові посмикування. При прогресуванні інтоксикації можливі втрата свідомості, напади судом тривалістю від декількох секунд до декількох хвилин, що супроводжується швидким розвитком гіпоксії і гіперкапнії і порушенням дихання, аж до його зупинки в важких випадках. Респіраторний і метаболічний ацидоз потенціюють токсичні ефекти анестетика.
Згодом через перерозподілу анестетика з ЦНС і його подальшого метаболізму і екскреції відбувається відновлення функцій, яке може відбутися досить швидко, якщо препарат не був введений у високій дозі.
Порушення функції серцево-судинної системи у вигляді артеріальної гіпотензії та аритмії зазвичай слідують за початковими проявами неврологічних порушень, якщо хворому не проводиться загальний наркоз або не було премедикації бензодіазепінами або барбітуратами.
Лікування: при появі перших ознак системної інтоксикації слід негайно припинити введення препарату. При судомах слід підтримувати адекватне надходження кисню за допомогою мішка і маски. Якщо через 15-20 сек судоми не припиняються, слід використовувати протисудомні засоби (у/в 100-120 мг тіопенталу або 5-10 мг діазепаму; після інтубації і початку ШВЛ можна вводити суксаметоній). При пригніченні діяльності серцево-судинної системи (артеріальна гіпотензія, брадикардія) необхідно ввести в/в ефедрин в дозі 5-10 мг, при необхідності через 2-3 хв повторити введення. При зупинці серця слід проводити стандартні реанімаційні заходи. Необхідно підтримувати оптимальний газовий склад крові з одночасною корекцією ацидозу.
Препарат слід зберігати при температурі не вище 30° ; не заморожувати.
3 роки.