Купить Микразим капс. 25тыс. ед №20

Микразим

капсулы

1 капсула содержит панкреатин в виде кишечнорастворимых пеллет (микрогранул) 420мг, панкреатина порошок 320 мг

20 шт.

Микразим - ферментный препарат из поджелудочной железы животных, в состав которого входят протеаза, липаза и амилаза, обеспечивающие переваривание белков, жиров и углеводов пищи.

После приема препарата желатиновая капсула под действием желудочного сока растворяется в желудке и микрогранулы панкреатина, устойчивые к кислой среде желудка, вместе с желудочным содержимым попадают в 12-перстную кишку, а затем в тонкий кишечник, где происходит высвобождение пищеварительных ферментов и обеспечивается энзиматическое переваривание пищи. Панкреатин в форме микрогранул обеспечивает более быстрое перемешивание пищеварительных ферментов с кишечным содержимым и их равномерное распределение в нем, что обеспечивает более высокую переваривающую активность. Ферментативная активность панкреатина проявляется максимально через 30-40 мин после приема внутрь. После взаимодействия с субстратами протеаза, липаза и амилаза в нижних отделах кишечника теряют активность и вместе с кишечным содержимым выводятся из организма. Микразим не абсорбируется в желудочно-кишечном тракте и действует местно.

Для заместительной терапии при ферментной недостаточности поджелудочной железы, связанной с: наследственными заболеваниями - муковисцидоз (фиброз поджелудочной железы), хроническим панкреатитом; опухолями поджелудочной железы; оперативными вмешательствами на поджелудочной железе. Заместительная терапия при ферментной недостаточности поджелудочной железы не может заменить лечение основного заболевания. Симптоматическая терапия в комплексном лечении для коррекции нарушений процесса пищеварения, возникающих при других заболеваниях или патологических состояниях желудочно-кишечного тракта: состояниях после резекции желудка, желчного пузыря, части кишечника; заболеваниях и состояниях, сопровождающихся нарушением процесса желчевыделения (заболевания печени, холецистит, камни желчного пузыря, хронические заболевания желчевыводящих путей, сдавление желчевыводящих путей новообразованиями, кистозными разрастаниями и др.); заболеваниях тонкого кишечника и двенадцатиперстной кишки, толстого кишечника, сопровождающихся нарушением продвижения кишечного содержимого. Для улучшения процесса переваривания пищи у взрослых и детей с нормальной функцией ЖКТ в случае: погрешностей в диете (употребление жирнойи грубой пищи, переедании, нерегулярном питании); при нарушениях жевательной функции, малоподвижном образе жизни, длительной иммобилизации. Для использования в комплексной подготовке к рентгенологическому исследованию и УЗИ органов брюшной полости.

Острый панкреатит, обострение хронического панкреатита, индивидуальная непереносимость панкреатина или отдельных компонентов препарата.

Данные о потенциальных рисках использования панкреатина у беременных и в период лактации отсутствуют, поэтому препарат следует назначать беременным и кормящим матерям только в случае, если полезный эффект превосходит возможные риски.

Дозы

подбирают индивидуально в зависимости от тяжести заболевания и состава диеты. Если разовая доза препарата больше 1 капсулы, следует принять половину от общего количества капсул непосредственно перед приемом пищи, а другую половину - во время еды, запивая нещелочной жидкостью (вода, фруктовые соки). Если разовая доза - 1 капсула, ее следует принять во время еды. При затрудненном глотании и для детей капсулу можно раскрыть и добавить микрогранулы к пище, которая не требует разжевывания (например, яблочное пюре, йогурт). Размельчение или разжевывание микрогранул, а также добавление их к пище с рН выше 5,5 приводит к разрушению их оболочки, защищающей от действия желудочного сока. Приготовленную смесь необходимо использовать сразу. Во время ферментной терапии рекомендуется употреблять достаточное количество жидкости, дефицит жидкости может вызвать запор.

Муковисцидоз. Начальная расчетная доза для детей первого года жизни и младше 4 лет составляет 1000 ЕД липазы на килограмм массы тела при каждом кормлении, для детей старше 4 лет — 500 ЕД липазы на килограмм при каждом приеме пищи. Дозу следует подбирать индивидуально, в зависимости от тяжести заболевания, выраженности стеатореи и нутритивного статуса. Поддерживающая доза для большинства пациентов не должна превышать 10 000 ЕД липазы на килограмм массы тела в сутки.

Другие виды экзокринной недостаточности поджелудочной железы.
При заместительной терапии у больных хроническим панкреатитом дозы ферментов зависят от степени внешнесекреторной недостаточности, а также индивидуальных пищевых привычек пациента. При стеаторее (более 15 г жира в кале в сутки), а также при наличии поносов и снижении массы тела, когда диета не даёт существенного эффекта - назначают по 25000 единиц липазы при каждом приеме пищи. При необходимости и хорошей переносимости дозу повышают до 30000 - 35000 ЕД липазы на один прием. Дальнейшее увеличение дозы, в большинстве случаев, не улучшает результаты лечения и требует пересмотра диагноза, снижения содержания жира в рационе и/или дополнительного назначения препаратов - ингибиторов протонного насоса. При нерезко выраженной стеаторее, не сопровождающейся поносами и снижением массы тела назначают от 10000 до 25000 ЕД на прием; Допустимая доза для детей: до 1,5 лет - 50000 ЕДв сутки; для детей старше 1,5 лет суточная доза препарата не должна превышать -100000 ЕД.

Возможны аллергические реакции на компоненты препарата. При использовании больших доз препарата редко наблюдаются: диарея, тошнота, запоры, дискомфорт в эпигастральной области. При длительном применении в высоких дозах возможны развитие гиперурикозурии, гиперурикемии. При муковисцидозе в случае превышения необходимой дозы панкреатина возможно развитие стриктур (фиброзной колонопатии) в илеоцекальном отделе восходящей ободочной кишки.

Дети и взрослые, длительное время получающие терапию панкреатином в значительных дозах должны регулярно наблюдаться у специалиста. Основными причинами неэффективности ферментной терапии являются: инактивация ферментов в двенадцатиперстной кишке в результате закисления её содержимого; сопутствующие заболевания тонкой кишки (глистные инвазии, дисбиоз); дуоденостаз; невыполнение пациентами рекомендованного режима лечения; использование ферментов, утративших свою активность.

Снижает всасывание железа.

Симптомы: повышение содержания мочевой кислоты в моче (гиперурикурия) и крови (гиперурикемия). У детей - запоры.
Лечение: отмена препарата, симптоматическая терапия.

В сухом защищенном от света и недоступном для детей месте при температуре не выше 25°С.

2 года.

Микразим

капсули

1 капсула містить панкреатин у вигляді кишковорозчинних пелет (мікрогранул) 420мг, панкреатину порошок 320 мг

20 шт.

Микразим - ферментний препарат з підшлункової залози тварин, до складу якого входять протеаза, ліпаза та амілаза, що забезпечують перетравлювання білків, жирів і вуглеводів їжі.

Після прийому препарату желатинова капсула під дією шлункового соку розчиняється в шлунку і мікрогранули панкреатину, стійкі до кислого середовища шлунка, разом з шлунковим вмістом потрапляють в 12-палу кишку, а потім в тонкий кишечник, де відбувається вивільнення травних ферментів і забезпечується ензиматичне перетравлення їжі. Панкреатин у формі мікрогранул забезпечує більш швидке перемішування травних ферментів з кишковим вмістом і їх рівномірний розподіл в ньому, що забезпечує більш високу перетравлювальну активність. Ферментативна активність панкреатину максимально проявляється через 30-40 хв після прийому всередину. Після взаємодії з субстратами протеаза, ліпаза та амілаза в нижніх відділах кишечника втрачають активність і разом з кишковим вмістом виводяться з організму. Микразим не абсорбується в шлунково-кишковому тракті і діє місцево.

Для замісної терапії при ферментній недостатності підшлункової залози, пов'язаної з: спадковими захворюваннями - муковісцидоз (фіброз підшлункової залози), хронічним панкреатитом; пухлинами підшлункової залози; оперативними втручаннями на підшлунковій залозі. Замісна терапія при ферментній недостатності підшлункової залози не може замінити лікування основного захворювання. Симптоматична терапія в комплексному лікуванні для корекції порушень процесу травлення, що виникають при інших захворюваннях або патологічних станах шлунково-кишкового тракту: станах після резекції шлунка, жовчного міхура, частини кишечнику; захворюваннях і станах, що супроводжуються порушенням процесу жовчовиділення (захворювання печінки, холецистит, камені жовчного міхура, хронічні захворювання жовчовивідних шляхів, здавлювання жовчовивідних шляхів новоутвореннями, кістозними розростаннями та ін); захворювання тонкого кишечнику та дванадцятипалої кишки, товстого кишечнику, що супроводжуються порушенням просування кишкового вмісту. Для поліпшення процесу перетравлювання їжі у дорослих та дітей з нормальною функцією ШЛУНКОВО-кишкового тракту у разі погрішностей у дієті (вживання жирноїі грубої їжі, переїдання, нерегулярному харчуванні); при порушеннях жувальної функції, малорухомому способі життя, тривалій іммобілізації. Для використання у комплексній підготовці до рентгенологічного дослідження і УЗД органів черевної порожнини.

Гострий панкреатит, загострення хронічного панкреатиту, підвищена чутливість до панкреатину або окремих компонентів препарату.

Дані про потенційні ризики використання панкреатину у вагітних та у період лактації відсутні, тому препарат слід призначати вагітним і годуючим матерям тільки у випадку, якщо корисний ефект перевершує можливі ризики.

Дози

підбирають індивідуально залежно від тяжкості захворювання та складу дієти. Якщо разова доза більше 1 капсули, слід прийняти половину від загальної кількості капсул безпосередньо перед прийомом їжі, а іншу половину - під час їжі, запиваючи нещелочной рідиною (вода, фруктові соки). Якщо разова доза - 1 капсула, її слід прийняти під час їжі. При утрудненому ковтанні і для дітей капсулу можна розкрити і додати мікрогранули до їжі, що не вимагає розжовування (наприклад, яблучне пюре, йогурт). Роздрібнення або розжовування мікрогранул або додавання їх до їжі з рН вище 5,5 призводить до руйнування їх оболонки, що захищає від дії шлункового соку. Приготовану суміш слід використовувати відразу. Під час ферментної терапії рекомендується вживати достатню кількість рідини, дефіцит рідини може викликати запор.

Муковісцидоз. Початкова розрахункова доза для дітей першого року життя і молодше 4 років становить 1000 ОД ліпази на кілограм маси тіла при кожному годуванні, для дітей старше 4 років - 500 ОД ліпази на кілограм при кожному прийомі їжі. Дозу слід підбирати індивідуально, залежно від тяжкості захворювання, вираженості стеатореї і нутритивного статусу. Підтримуюча доза для більшості пацієнтів не повинна перевищувати 10 000 ОД ліпази на кілограм маси тіла на добу.

Інші види екзокринної недостатності підшлункової залози.
При замісній терапії у хворих хронічним панкреатитом дози ферментів залежать від ступеня зовнішньосекреторної недостатності, а також індивідуальних харчових звичок пацієнта. При стеатореї (більше 15 г жиру в калі в добу), а також при наявності проносів і зниження маси тіла, коли дієта не дає суттєвого ефекту - призначають по 25000 одиниць ліпази при кожному прийомі їжі. При необхідності і добрій переносимості дозу підвищують до 30000 - 35000 ОД ліпази на один прийом. Подальше збільшення дози в більшості випадків, не покращує результати лікування і вимагає перегляду діагнозу, зниження вмісту жиру в раціоні та/або додаткового призначення препаратів - інгібіторів протонного насоса. При нерізко вираженій стеатореї, не супроводжується проносами та зниженням маси тіла призначають від 10000 до 25000 ОД на прийом; Допустима доза для дітей: до 1,5 років - 50000 ОДна добу; для дітей старше 1,5 років добова доза препарату не повинна перевищувати -100000 ОД.

Можливі алергічні реакції на компоненти препарату. При використанні великих доз препарату рідко спостерігаються: діарея, нудота, запор, дискомфорт в епігастральній області. При тривалому застосуванні у високих дозах можливі розвиток гиперурикозурии, гіперурикемії. При муковісцидозі у разі перевищення необхідної дози панкреатину можливий розвиток стриктур (фіброзної колонопатии) в илеоцекальном відділі висхідної ободової кишки.

Діти і дорослі, які тривалий час отримують терапію панкреатином у значних дозах повинні регулярно спостерігатися у спеціаліста. Основними причинами неефективності ферментної терапії є: інактивація ферментів у дванадцятипалій кишці в результаті закислення вмісту; супутні захворювання тонкої кишки (глистні інвазії, дисбіоз); дуодеостаз; невиконання пацієнтами рекомендованого режиму лікування; використання ферментів, які втратили свою активність.

Знижує всмоктування заліза.

Симптоми: підвищення вмісту сечової кислоти в сечі (гиперурикурия) і крові (гіперурикемія). У дітей - запори.
Лікування: відміна препарату, симптоматична терапія.

У сухому, захищеному від світла та недоступному для дітей місці при температурі не вище 25°С.

2 роки.