-
Корзина пуста
Каталог товаров
Акционные товары

Метозок таб. пролонг. действ. п/о плен. 50мг n30

Наличие на складе: Наличие уточняйте

Производитель: Акрихин

239 грн
+
Описание

Метозок

Латинское название

Metozok

Форма выпуска

таблетки пролонгированного действия, покрытые оболочкой

Состав

1 таблетка содержит метопролола сукцинат 50 мг

Упаковка

30 шт.

Фармакологическое действие

Метозок - кардиоселективный бета1-адреноблокатор. Не оказывает мембраностабилизирующего действия и не обладает внутренней симпатомиметической активностью. Обладает антигипертензивным, антиангинальным и антиаритмическим действием.
Блокируя в невысоких дозах бета1-адренорецепторы сердца, уменьшает стимулированное катехоламинами образование циклического аденозинмонофосфата (цАМФ) из аденозинтрифосфата (АТФ), снижает внутриклеточный ток ионов кальция, оказывает отрицательное хроно-, дромо-, батмо- и инотропное действие (урежает частоту сердечных сокращений (ЧСС), угнетает проводимость и возбудимость, снижает сократимость миокарда).
Общее периферическое сосудистое сопротивление (ОПСС) в начале применения бета-адреноблокаторов (в первые 24 ч после перорального приема) увеличивается (в результате реципрокного возрастания активности альфа-адренорецепторов и устранения стимуляции бета2?адренорецепторов), которое через 1-3 дня возвращается к исходному, а при длительном назначении снижается.
Антигипертензивное действие обусловлено уменьшением минутного объема кровотока и синтеза ренина, угнетением активности ренин-ангиотензин-альдостероновой системы (имеет большее значение у больных с исходной гиперсекрецией ренина) и центральной нервной системы, восстановлением чувствительности барорецепторов дуги аорты (не происходит усиления их активности в ответ на снижение артериального давления (АД) и в итоге уменьшением периферических симпатических влияний. Снижает повышенное АД в покое, при физическом напряжении и стрессе. Антигипертензивный эффект длится более 24 часов.
Антиангинальный эффект определяется снижением потребности миокарда в кислороде в результате уменьшения ЧСС (удлинение диастолы и улучшение перфузии миокарда) и сократимости, а также снижением чувствительности миокарда к воздействию симпатической иннервации. Уменьшает число и тяжесть приступов стенокардии и повышает переносимость физической нагрузки. За счет повышения конечного диастолического давления в левом желудочке и увеличения растяжения мышечных волокон желудочков может повышать потребность в кислороде, особенно у больных с хронической сердечной недостаточностью (ХСН).
Антиаритмический эффект обусловлен устранением аритмогенных факторов (тахикардии, повышенной активности симпатической нервной системы, увеличенного содержания цАМФ, артериальной гипертензии), уменьшением скорости спонтанного возбуждения синусного и эктопического водителей ритма и замедлением атриовентрикулярного (AV) проведения (преимущественно в антеградном и в меньшей степени в ретроградном направлениях через AV узел) и по дополнительным путям.
При суправентрикулярной тахикардии, мерцании предсердий, синусовой тахикардии при функциональных заболеваниях сердца и тиреотоксикозе урежает ЧСС или даже может привести к восстановлению синусного ритма.
Предупреждает развитие мигрени.
В отличие от неселективных бета-адреноблокаторов при назначении в средних терапевтических дозах оказывает менее выраженное влияние на органы, содержащие бета2-адренорецепторы (поджелудочная железа, скелетные мышцы, гладкая мускулатура периферических артерий, бронхов и матки) и на углеводный обмен; выраженность атерогенного действия не отличается от действия пропранолола. При многолетнем приеме снижает концентрацию холестерина в крови. При применении в больших дозах (более 100 мг/сут) оказывает блокирующий эффект на оба подтипа бета-адренорецепторов.

Показания

Артериальная гипертензия.
Хроническая сердечная недостаточность II-IV функционального класса по классификации NYHA в стадии компенсации (в составе комплексной терапии).
Ишемическая болезнь сердца: профилактика приступов стабильной стенокардии, снижение смертности и частоты повторного инфаркта миокарда после острой фазы инфаркта миокарда.
Нарушения ритма сердца, включая наджелудочковую тахикардию, снижение частоты сокращения желудочков при фибрилляции предсердий и желудочковых экстрасистолах.
Функциональные нарушения сердечной деятельности, сопровождающиеся тахикардией.
Профилактика приступов мигрени.

Противопоказания

Повышенная чувствительность к метопрололу и другим бета-адреноблокаторам, кардиогенный шок, AV блокада II-III степени, синоатриальная блокада, синдром слабости синусового узла, выраженная брадикардия (ЧСС менее 50 уд/мин), острая сердечная недостаточность или ХСН в стадии декомпенсации, артериальная гипотензия (систолическое АД менее 100 мм рт. ст.), острый инфаркт миокарда (ЧСС менее 45 уд/мин, интервал PQ более 0,24 с, систолическое АД менее 100 мм рт. ст.), период лактации, одновременный прием ингибиторов моноаминоксидазы (МАО) или одновременное в/в введение верапамила, феохромоцитома (без одновременного приема альфа-адреноблокаторов), возраст до 18 лет (эффективность и безопасность не установлены), дефицит лактазы, непереносимость лактозы, глюкозо-галактозная мальабсорбция, тяжелая бронхиальная астма, тяжелые нарушения периферического кровообращения.

Применение при беременности и кормлении грудью

Во время беременности препарат Метозок должен применяться только по строгим показаниям, когда ожидаемая польза для матери превышает потенциальный риск для плода/ребенка (в связи с возможным развитием у новорожденного брадикардии, снижения артериального давления, гипогликемии и паралича дыхания). При этом проводят тщательное наблюдение особенно за развитием плода. Лечение прекращают за 48-72 часа до наступления родов. Если это невозможно, то новорожденный должен находиться под особенно тщательным наблюдением в течение 48-72 часов после родов.
Применение препарата Метозок противопоказано в период лактации, в случае необходимости применения препарата в период лактации, грудное вскармливание необходимо прекратить.

Способ применения и дозы

Метозок предназначен для приема внутрь 1 раз в сутки, рекомендуется принимать утром, не разжевывая, запивая водой. Метозок можно принимать независимо от приема пищи. С целью предотвращения брадикардии дозу подбирают индивидуально и увеличивают постепенно.
При артериальной гипертензии и стенокардии начальная доза 50 мг 1 раз в сутки, при недостаточном терапевтическом эффекте суточная доза может быть увеличена до 100-200 мг в сутки. При артериальной гипертензии при неэффективности препарата в дозе 100-200 мг в сутки можно добавить другое гипотензивное средство.
При хронической сердечной недостаточности II функционального класса по классификации NYHA (без обострений последние 6 недель и без изменения в комплексной терапии в течение последних 2 недель) рекомендуемая начальная доза — 25 мг один раз в сутки. Через две недели суточную дозу можно повысить до 50 мг, затем через две недели до 100 мг, еще через две недели до 200 мг.
При хронической сердечной недостаточности III-IV функционального класса по классификации NYHA рекомендуемая начальная доза первые 2 недели 12,5 мг препарата один раз в сутки. Возможно применение метопролола в другой лекарственной форме, например, таблетки по 25 мг с риской. В период увеличения дозы пациент должен находиться под наблюдением, так как у некоторых пациентов симптомы сердечной недостаточности могут ухудшиться.
Через 1-2 недели доза может быть увеличена до 25 мг один раз в сутки. Затем через 2 недели доза может быть увеличена до 50 мг один раз в сутки. Пациентам, которые хорошо переносят препарат, можно удваивать дозу каждые 2 недели до достижения максимальной дозы 200 мг препарата один раз в сутки.
Вторичная профилактика инфаркта миокарда и нарушения сердечного ритма — начальная доза 100 мг 1 раз в сутки.
При функциональных нарушениях сердечной деятельности, сопровождающихся тахикардией — по 50 мг в сутки, при необходимости дозу можно увеличить до 200 мг в сутки.
Профилактика приступов мигрени: 100-200 мг 1 раз в сутки.
Пожилым пациентам, при почечной недостаточности или пациентам, находящимся на гемодиализе, коррекции дозы не требуется.
Нарушения функции печени влияют на выведение метопролола, поэтому может потребоваться коррекция дозы в зависимости от клинического состояния.

Побочные действия

Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто — брадикардия, ортостатическая гипотензия (в т.ч. с обмороком), похолодание нижних конечностей, ощущение сердцебиения; нечасто — временное усиление симптомов сердечной недостаточности, кардиогенный шок у пациентов с инфарктом миокарда, AV блокада I степени; редко — нарушения проводимости миокарда, аритмия; очень редко — гангрена (у пациентов с нарушениями периферического кровообращения).
Со стороны центральной нервной системы: очень часто — повышенная утомляемость, снижение скорости психических и двигательных реакций; часто — головокружение, головная боль; нечасто — парестезии, судороги, депрессия, снижение концентрации внимания, сонливость, бессонница, «кошмарные» сновидения; редко — астения, тремор, повышенная нервная возбудимость, тревога; очень редко — амнезия/нарушение памяти, подавленность, галлюцинации, миастения.
Со стороны органов чувств: редко — нарушение зрения, сухость и/или раздражение глаз, конъюнктивит; очень редко — звон в ушах, нарушение вкусовых ощущений.
Со стороны пищеварительной системы: часто — тошнота, боль в животе, запор или диарея; нечасто — рвота; редко — сухость слизистой оболочки полости рта, нарушение функции печени, гепатит.
Со стороны кожных покровов: нечасто — крапивница, усиление потоотделения; редко — алопеция; очень редко — фотосенсибилизация, обострение течения псориаза, псориазоподобные кожные реакции.
Со стороны дыхательной системы: часто — одышка; нечасто — бронхоспазм у пациентов с бронхиальной астмой; редко — ринит.
Лабораторные показатели: очень редко — тромбоцитопения (необычные кровотечения и кровоизлияния), агранулоцитоз, лейкопения, повышение активности «печеночных» ферментов, гипербилирубинемия.
Со стороны эндокринной системы: часто — гипогликемия (у больных сахарным диабетом I типа), редко — гипергликемия (у больных сахарным диабетом II типа), гипотиреоидное состояние.
Прочие: нечасто — увеличение массы тела; редко — импотенция/сексуальная дисфункция; очень редко — артралгия, тромбоцитопения.

Лекарственное взаимодействие

Гипотензию потенцируют симпатолитики, нифедипин, нитроглицерин, диуретики, гидралазин и другие гипотензивные препараты. Антиаритмические и наркозные средства повышают риск развития брадикардии, аритмии, гипотензии. Препараты наперстянки потенцируют замедление AV проводимости. Одновременное в/в введение верапамила и дилтиазема может спровоцировать остановку сердца. Бета-адреномиметики, аминофиллин, кокаин, эстрогены, индометацин и другие НПВС ослабляют антигипертензивный эффект. Усиливает и пролонгирует действие антидеполяризующих миорелаксантов. Сочетание с алкоголем приводит к взаимному усилению угнетающего влияния на ЦНС. Аллергены повышают риск возникновения тяжелых системных аллергических реакций или анафилаксии. Изменяет эффективность инсулина и пероральных противодиабетических средств и повышает риск развития гипогликемии. Пероральные противозачаточные средства, циметидин, ранитидин, фенотиазины — повышают уровень метопролола в крови, рифампицин — уменьшает. Понижает клиренс лидокаина, эффективность бета2-адреномиметиков (необходимо увеличение дозы последних). Несовместим с ингибиторами МАО типа А.

Передозировка

Симптомы: артериальная гипотензия, острая сердечная недостаточность, брадикардия, остановка сердца, AV блокада, кардиогенный шок, бронхоспазм, нарушение дыхания и сознания/кома, тошнота, рвота, генерализованные судороги, цианоз (проявляются через 20 мин — 2 ч после приема).
Лечение: промывание желудка, симптоматическая терапия: введение атропина сульфата (в/в быстро 0,5—2 мг) — при брадикардии и нарушении AV проводимости; глюкагона (1—10 мг в/в, затем в/в капельно 2—2,5 мг/ч) и добутамина — в случае снижения сократимости миокарда; адреномиметиков (норадреналин, адреналин и др.) — при артериальной гипотензии; диазепам (в/в медленно) — для устранения судорог; ингаляция бета-адреномиметиков или в/в струйное введение эуфиллина для купирования бронхоспастических реакций; кардиостимуляция.

Условия хранения

В сухом защищенном от света месте при температуре не выше 25 °C.

Срок годности

2 года.

Метозок

Латинська назва

Metozok

Форма випуску

таблетки пролонгованої дії, вкриті оболонкою

Склад

1 таблетка містить метопрололу сукцинат 50 мг

Упаковка

30 шт.

Фармакологічна дія

Метозок - кардіоселективний бета1-адреноблокатор. Не чинить мембраностабілізуючої дії і не має внутрішньої симпатоміметичної активності. Має антигіпертензивну, антиангінальну та антиаритмічну дію.
Блокуючи в невисоких дозах бета1-адренорецептори серця, зменшує стимулированное катехоламінами утворення циклічного аденозинмонофосфату (цАМФ) з аденозинтрифосфату (АТФ), знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію, чинить негативний хроно-, дромо-, батмо - і інотропну дію (урежает частоту серцевих скорочень (ЧСС), пригнічує провідність і збудливість, знижує скоротність міокарда).
Загальний периферичний судинний опір (ЗПСО) на початку застосування бета-адреноблокаторів (у перші 24 год після перорального прийому) збільшується (в результаті реципрокного зростання активності альфа-адренорецепторів та усунення стимуляції бета2?адренорецепторів), яке через 1-3 дні повертається до вихідного, а при тривалому призначенні знижується.
Антигіпертензивна дія обумовлена зменшенням хвилинного об'єму кровотоку і синтезу реніну, пригніченням активності ренін-ангіотензин-альдостеронової системи (має більше значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну) і центральної нервової системи, відновленням чутливості барорецепторів дуги аорти (не відбувається посилення їхньої активності у відповідь на зниження артеріального тиску (АТ) і в підсумку зменшенням периферичних симпатичних впливів. Знижує підвищений АТ у спокої, при фізичному напруженні і стресі. Антигіпертензивний ефект триває понад 24 години.
Антиангінальний ефект визначається зниженням потреби міокарда у кисні внаслідок зменшення ЧСС (подовження діастоли і покращення перфузії міокарда) і скоротливості, а також зниженням чутливості міокарда до впливу симпатичної іннервації. Зменшує кількість і тяжкість нападів стенокардії і підвищує переносимість фізичного навантаження. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку і збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у хворих з хронічною серцевою недостатністю (ХСН).
Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеній активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), зменшенням швидкості спонтанного порушення синусового і ектопічного водіїв ритму та уповільненням атріовентрикулярного (AV) проведення (переважно в антеградном і в меншій мірі в ретроградним напрямках через AV вузол) і по додаткових шляхах.
При суправентрикулярній тахікардії, мерехтінні передсердь, синусової тахікардії при функціональних захворюваннях серця і тиреотоксикозі урежает ЧСС або навіть може призвести до відновлення синусового ритму.
Попереджає розвиток мігрені.
На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів при призначенні в середніх терапевтичних дозах виявляє менш виражений вплив на органи, що містять бета2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки), і на вуглеводний обмін; вираженість атерогенного дії не відрізняється від дії пропранололу. При багаторічному прийомі знижує концентрацію холестерину в крові. При застосуванні у великих дозах (більше 100 мг/добу) надає блокуючий ефект на обидва підтипу бета-адренорецепторів.

Показання

Артеріальна гіпертензія.
Хронічна серцева недостатність II-IV функціонального класу за класифікацією NYHA у стадії компенсації (у складі комплексної терапії).
Ішемічна хвороба серця: профілактика нападів стабільної стенокардії, зниження смертності та частоти повторного інфаркту міокарда після гострої фази інфаркту міокарда.
Порушення ритму серця, включаючи надшлуночкову тахікардію, зниження частоти скорочення шлуночків при фібриляції передсердь та шлуночкових екстрасистолах.
Функціональні порушення серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією.
Профілактика нападів мігрені.

Протипоказання

Підвищена чутливість до метопрололу та інших бета-адреноблокаторами, кардіогенний шок, AV блокада II-III ступеня, синоатріальна блокада, синдром слабкості синусового вузла, виражена брадикардія (ЧСС менше 50 уд/хв), гостра серцева недостатність або в стадії декомпенсації ХСН, артеріальна гіпотензія (систолічний АТ менше 100 мм рт. ст.), гострий інфаркт міокарда (ЧСС менше 45 уд/хв., інтервал PQ більше 0,24 с, систолічний АТ менше 100 мм рт. ст.), період лактації, одночасний прийом інгібіторів моноаміноксидази (МАО) або одночасне в/в введення верапамілу, феохромоцитома (без одночасного прийому альфа-адреноблокаторів), вік до 18 років (ефективність і безпека не встановлені), дефіцит лактази, непереносимість лактози, глюкозо-галактозна мальабсорбція, тяжка бронхіальна астма, тяжкі порушення периферичного кровообігу.

Застосування при вагітності і годуванні грудьми

Під час вагітності препарат Метозок повинен застосовуватись тільки за суворими показаннями, коли очікувана користь для матері перевищує потенційний ризик для плода/дитини (у зв'язку з можливим розвитком у новонародженого брадикардії, зниження артеріального тиску, гіпоглікемії і паралічу дихання). При цьому проводять ретельне спостереження особливо за розвитком плоду. Лікування припиняють за 48-72 години до настання пологів. Якщо це неможливо, то новонароджений повинен знаходитися під особливо ретельним наглядом протягом 48-72 годин після пологів.
Застосування препарату Метозок протипоказано в період лактації, в разі необхідності застосування препарату в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити.

Спосіб застосування та дози

Метозок призначений для прийому всередину 1 раз на добу, рекомендується приймати вранці, не розжовуючи, запиваючи водою. Метозок можна приймати незалежно від прийому їжі. З метою запобігання брадикардії дозу підбирають індивідуально і поступово збільшують.
При артеріальній гіпертензії і стенокардії початкова доза 50 мг 1 раз на добу, при недостатньому терапевтичному ефекті добова доза може бути збільшена до 100-200 мг в добу. При артеріальній гіпертензії при неефективності препарату в дозі 100-200 мг на добу можна додати інший гіпотензивний засіб.
При хронічній серцевій недостатності II функціонального класу за класифікацією NYHA (без загострень останні 6 тижнів та без зміни до комплексної терапії протягом останніх 2 тижнів) рекомендована початкова доза - 25 мг один раз на добу. Через два тижні добову дозу можна підвищити до 50 мг, потім через два тижні до 100 мг, ще за два тижні до 200 мг.
При хронічній серцевій недостатності III-IV функціонального класу по класифікації NYHA рекомендована початкова доза перші 2 тижні 12,5 мг препарату один раз на добу. Можливо застосування метопрололу у іншій лікарській формі, наприклад, таблетки по 25 мг-з рискою. У період збільшення дози пацієнт повинен знаходитися під спостереженням, оскільки в деяких пацієнтів симптоми серцевої недостатності можуть погіршитися.
Через 1-2 тижні доза може бути збільшена до 25 мг один раз на добу. Потім через 2 тижні доза може бути збільшена до 50 мг один раз на добу. Пацієнтам, які добре переносять препарат, можна подвоювати дозу кожні 2 тижні до досягнення максимальної дози 200 мг препарату один раз на добу.
Вторинна профілактика інфаркту міокарда та порушення серцевого ритму - початкова доза 100 мг 1 раз на добу.
При функціональних порушеннях серцевої діяльності, що супроводжуються тахікардією - по 50 мг на добу, при необхідності дозу можна збільшити до 200 мг на добу.
Профілактика нападів мігрені: 100-200 мг 1 раз на добу.
Пацієнтам літнього віку, при нирковій недостатності або пацієнтам, які знаходяться на гемодіалізі, коригування дози не потрібно.
Порушення функції печінки впливають на виведення метопрололу, тому може знадобитися корекція дози залежно від клінічного стану.

Побічні дії

З боку серцево-судинної системи: часто - брадикардія, ортостатична гіпотензія (у т. ч. з непритомністю), похолодання нижніх кінцівок, відчуття серцебиття; нечасто - тимчасове посилення симптомів серцевої недостатності, кардіогенний шок у пацієнтів з інфарктом міокарда, AV блокада I ступеня; рідко - порушення провідності міокарда, аритмія; дуже рідко - гангрена (у пацієнтів з порушеннями периферичного кровообігу).
З боку центральної нервової системи: дуже часто - підвищена втомлюваність, зниження швидкості психічних і рухових реакцій; часто - запаморочення, головний біль; нечасто - парестезії, судоми, депресія, зниження концентрації уваги, сонливість, безсоння, «кошмарні» сновидіння; рідко - астенія, тремор, підвищена нервова збудливість, тривога; дуже рідко - амнезія/порушення пам'яті, пригніченість, галюцинації, міастенія.
З боку органів чуття: рідко - порушення зору, сухість та/або подразнення очей, кон'юнктивіт; дуже рідко - дзвін у вухах, порушення смакових відчуттів.
З боку травної системи: часто - нудота, біль у животі, запор або діарея; нечасто - блювання; рідко - сухість слизової оболонки порожнини рота, порушення функції печінки, гепатит.
З боку шкірних покривів: нечасто - кропив'янка, посилення потовиділення; рідко - алопеція; дуже рідко - фотосенсибілізація, загострення перебігу псоріазу, псоріазоподібні шкірні реакції.
З боку дихальної системи: часто - задишка; нечасто - бронхоспазм у пацієнтів з бронхіальною астмою; рідко - риніт.
Лабораторні показники: дуже рідко - тромбоцитопенія (незвичні кровотечі та крововиливи), агранулоцитоз, лейкопенія, підвищення активності «печінкових» ферментів, гіпербілірубінемія.
З боку ендокринної системи: часто - гіпоглікемія (у хворих на цукровий діабет I типу), рідко - гіперглікемія (у хворих на цукровий діабет II типу), гіпотиреоїдне стан.
Інші: нечасто - збільшення маси тіла; рідко - імпотенція/сексуальна дисфункція; дуже рідко - артралгія, тромбоцитопенія.

Лікарська взаємодія

Гіпотензію потенціюють симпатолітики, ніфедипін, нітрогліцерин, діуретики, гідралазин та інші гіпотензивні препарати. Антиаритмічні і наркозні засоби підвищують ризик розвитку брадикардії, аритмії, гіпотензії. Препарати наперстянки потенціюють уповільнення AV провідності. Одночасне в/в введення верапамілу та дилтіазему може спровокувати зупинку серця. Бета-адреноміметики, аминофиллин, кокаїн, естрогени, індометацин та інші НПЗЗ послаблюють антигіпертензивний ефект. Посилює і пролонгує дію антидеполяризующих міорелаксантів. Поєднання з алкоголем призводить до взаємного посилення пригнічуючого впливу на ЦНС. Алергени підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії. Змінює ефективність інсуліну та пероральних протидіабетичних засобів і підвищує ризик розвитку гіпоглікемії. Пероральні протизаплідні засоби, циметидин, ранітидин, фенотіазини - підвищують рівень метопрололу в крові, рифампіцин - зменшує. Знижує кліренс лідокаїну, ефективність бета2-адреноміметиків (необхідне збільшення дози останніх). Несумісний з інгібіторами МАО типу А.

Передозування

Симптоми: артеріальна гіпотензія, гостра серцева недостатність, брадикардія, зупинка серця, AV блокада, кардіогенний шок, бронхоспазм, порушення дихання та свідомості/кома, нудота, блювання, генералізовані судоми, ціаноз (проявляються через 20 хв - 2 год після прийому).
Лікування: промивання шлунка, симптоматична терапія: введення атропіну сульфату (в/в швидко 0,5-2 мг) - при брадикардії і порушення AV провідності; глюкагону (1-10 мг в/в, потім в/в крапельно 2-2,5 мг/год) та добутаміну - у разі зниження скоротливості міокарда; адреноміметиків (норадреналін, адреналін та ін) - при артеріальній гіпотензії; діазепам (в/в повільно) - для усунення судом; інгаляція бета-адреноміметиків або в/в струминне введення еуфіліну для купірування бронхоспастических реакцій; кардіостимуляція.

Умови зберігання

У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25 °C.

Термін придатності

2 роки.

Комментарии
Пока нет комментариев
Написать комментарий
Заказ обратного звонка
Ваша заявка принята
Мы свяжемся с Вами в ближайшее время
Ваша заявка принята
Мы свяжемся с Вами в ближайшее время