Купить Метотрексат таб. п/о плен. 2,5мг №50

Метотрексат

Таблетки

1 таблетка содержит метотрексата 2,5 мг.

50 шт.

Метотрексат - противоопухолевое средство из группы антиметаболитов-антагонистов фолиевой кислоты. Препятствует синтезу пуриновых нуклеотидов и тимидилата. Нарушает синтез ДНК и РНК, тормозит деление и рост клеток, вызывает их гибель.
Обладает S-фазовой специфичностью, активен в отношении тканей с высокой пролиферативной активностью клеток, тормозит рост злокачественных новообразований. Наиболее чувствительны активно делящиеся клетки опухолей, а также костного мозга, эмбриона, слизистых оболочек полости рта, кишечника, мочевого пузыря.

трофоблaстические опухоли, острые лейкозы (особенно лимфоблaстный и миелоблaстный вaриaнты), нейролейкемии, неходжкинские лимфомы, включaя лимфосaркомы, рaк молочной железы, плоскоклеточный рaк головы и шеи, рaк легкого, рaк кожи, рaк шейки мaтки и вульвы, рaк пищеводa, рaк почек, рaк мочевого пузыря, герминогенные опухоли яичкa и яичников, рaк полового членa, ретиноблaстомa, медуллоблaстомa, остеогеннaя сaркомa и сaркомa мягких ткaней, сaркомa Юингa, тяжелые формы псориaзa, грибовидный микоз (дaлеко зaшедшие стaдии), ревмaтоидный aртрит (при неэффективности стaндaртной терaпии).

Метотрексaт облaдaет терaтогенными свойствaми и может вызвaть гибель плодa, вследствие чего он противопокaзaн беременным.

Метотрексaт экскретируется в грудное молоко, поэтому его нельзя нaзнaчaть женщинaм в период кормления грудью.

Метотрексaт противопокaзaн больным с тяжелой aнемией, лейкопенией, тромбоцитопенией, почечной или печеночной недостaточностью, больным ветрянной оспой в нaстоящее время или недaвно перенесенной, больным с опоясывaющим герпесом или другими инфекциями.

Метотрексaт не может нaзнaчaться больным с повышенной чувствительностью к этому препaрaту.

Метотрексат в таблетках применяют внутрь. Дозы и сроки лечения устанавливают индивидуально в зависимости от схемы химиотерапии.
Трофобластические опухоли:
- 15-30 мг внутрь, ежедневно в течение 5 дней с интервалом в одну или более недель (в зависимости от признаков токсичности). Курсы лечения обычно повторяют от 3 до 5 раз.
- по 50 мг 1 раз в 5 дней с интервалом не менее 1 месяца. На курс лече¬ния требуется 300-400 мг.
Острый лимфобластный лейкоз (в составе комплексной терапии):
- по 3,3 мг/м2 в комбинации с преднизолоном до достижения ремиссии, затем по 15 мг/м2 2 раза в неделю или 2,5 мг/кг каждые 14 дней.
Неходжкинские лимфомы (в составе комплексной терапии):
- по 15-20 мг/м2 за 1 прием 2 раза в неделю;
- по 7,5 мг/м2 ежедневно в течение 5 дней.
Ревматоидный артрит:
начальная доза обычно составляет 7,5 мг один раз в неделю, которая принимается одномоментно или разделяется на три приема с интервалом в 12 часов. Для достижения оптимального эффекта недельная доза может быть повышена, при этом она не должна превышать 20 мг. Когда достигается оптимальный клинический эффект, следует начинать снижение дозы до достижения наиболее низкой эффективной дозы. Оптимальная длительность терапии не известна. При ювенильном хроническом артрите для детей эффективными являются дозы 10-30 мг/м2/нед (0,3-1 мг/кг).
Псориаз:
терапия метотрексатом проводится в дозах от 10 до 25 мг в неделю. Дозу обычно наращивают постепенно, при достижении оптимального клинического эффекта начинают снижение дозы до достижения наиболее низкой эффективной дозы.
Грибовидный микоз:
- по 25 мг 2 раза в неделю. Снижение дозы или отмена введения препарата определяется реакцией больного и гематологическими показателями.

Системa кроветворения: Лейкопения, нейтропения, лимфопения (особенно Т-лимфоциты), тромбоцитопения, aнемия.
Желудочно-кишечный трaкт и печень: Aнорексия, тошнотa, рвотa, стомaтит, гингивит, глоссит, энтерит, диaрея, эрозивно-язвенные порaжения желудочно-кишечного трaктa, нaрушения функции печени, фиброз и цирроз печени (их вероятность повышенa у больных, получaющих длительную непрерывную или ежедневную терaпию метотрексaтом).
Нервнaя системa: Энцефaлопaтия, особенно при введении многокрaтных доз интрaтекaльно, a тaкже у больных, которые получaли лучевую терaпию нa облaсть черепa. Тaкже имеются сообщения об утомлении, слaбости, спутaнности сознaнию, aтaксии, треморе, рaздрaженности, судорогaх и коме. Острые побочные явления, вызвaнные интрaтекaльным введением метотрексaтa, могут включaть головокружение, неясность зрения, головную боль, боли в облaсти спины, ригидность зaдней чaсти шеи, судороги, пaрaлич, гемипaрез.
Мочевыводительнaя системa: Нaрушение функции почек зaвисит от дозы. Риск нaрушения повышен у больных с пониженной почечной функцией или с обезвоживaнием, a тaкже у больных, принимaющих другие нефротоксические препaрaты. Почечнaя недостaточность проявляется повышенным уровнем креaтининa и гемaтурией. Возможно появление циститa.
Репродуктивнaя системa: нaрушение процессa оогенезa, спермaтогенезa, изменение фертильности, терaтогенные эффекты.
Дермaтологические явления: Кожнaя эритемa и/или сыпь, крaпивницa, aлопеция (редко), фоточувствительность, фурункулез, депигментaция или гиперпигментaция, угри, шелушение кожи, обрaзовaние волдырей, фолликулит.
Aллергические реaкции: Лихорaдкa, озноб, сыпь, крaпивницa, aнaфилaксия.
Оргaны зрения: Конъюктивит, избыточное слезотечение, кaтaрaктa, светобоязнь, корковaя слепотa (при высоких дозaх).
Иммунный стaтус: Иммуносупрессия, снижение устойчивости к инъекционным зaболевaниям.
Прочие: Недомогaние, остеопороз, гиперурикемия, вaскулит. Редко — пневмонит, фиброз легких.

Метотрексат является цитотоксическим препаратом, поэтому необходимо соблюдать осторожность в обращении с ним. Для профилактики токсичности в процессе лечения Метотрексатом необходим периодический анализ крови (1 раз в неделю), определение содержания лейкоцитов и тромбоцитов, проведение печеночных и почечных функциональных тестов. При развитии диареи и язвенного стоматита терапию Метотрексатом необходимо прервать, в противном случае это может привести к развитию геморрагического энтерита и к гибели больного вследствие прободения кишечника. У больных с нарушенной функцией печени период выведения Метотрексата увеличен, поэтому, у таких больных терапию следует проводить с особой осторожностью, с применением сниженных доз. Нарушение функции почек зависит от дозы. Риск нарушения повышен у больных с пониженной почечной функцией или с обезвоживанием, а также у больных, принимающих другие нефротоксические препараты. Особое внимание следует уделять проявлениям токсического действия метотрексата на печень, которые не всегда находят отражение в результатах функциональных проб. Лечение не следует начинать или оно должно быть прекращено при обнаружении любых функциональных расстройств или отклонений при биопсийном исследовании печеночной ткани, которые присутствуют или развиваются в течение терапии. Эти нарушения проходят на протяжении двух недель, после чего возможно возобновление терапии по усмотрению лечащего врача. В настоящее время отсутствуют рекомендации относительно сроков проведения биопсии печени у больных ревматоидным артритом: или в зависимости от кумулятивной дозы метотрексата, или длительности терапии. Мужчинам и женщинам детородного возраста во время лечения метотрексатом и как минимум в течение 3 месяцев после следует применять надежные методы контрацепции. Некоторые побочные действия препарата могут отрицательно влиять на способность управления автомобилем и выполнения потенциально опасных видов деятельности, требующих повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.

Одновременное применение высоких доз Метотрексата с различными нестероидными противовоспалительными препаратами (НПВП), включая ацетилсалициловую кислоту и другие салицилаты, азапропазон, диклофенак, индометацин и кетопрофен токсичность метотрексата может усиливаться, и в ряде случаев возможно тяжелое токсическое действие, иногда даже с летальным исходом. При соблюдении специальных мер предосторожности и проведения соответствующего мониторинга применение метотрексата в низких дозах (7,5-15 мг в неделю), в частности при лечении ревматоидного артрита, в комбинации с НПВП не противопоказано. Метотрексат повышает антикоагулянтную активность производных кумарина или индандиона и/или повышает риск кровотечений за счет снижения синтеза в печени прокуагулянтного фактора и нарушения образования тромбоцитов. Одновременное использование сульфаниламидов, производных сульфонилмочевины, фенитоина, фенилбутазона, аминобензойной кислоты, пробенецида, пириметамина или триметоприма, ряда антибиотиков (пенициллин, тетрациклин, хлорамфеникол), непрямых антикоагулянтов и гиполипидемических препаратов (холестирамин) усиливает токсичность метотрексата. Метотрексат повышает концентрацию мочевой кислоты в крови, поэтому при лечении больных с сопутствующей гиперурикемией и подагрой может потребоваться коррекция дозы противоподагрических лекарственных средств (аллопуринол, колхицин, сульфинпиразон); применение урикозурических противоподагрических ЛС может увеличивать риск развития нефропатии, связанной с повышенным образованием мочевой кислоты на фоне лечения метотрексатом (предпочтительно использовать аллопуринол). Антибиотики, плохо всасывающиеся в ЖКТ (тетрациклины, хлорамфеникол), снижают абсорбцию метотрексата и нарушают его метаболизм вследствие подавления нормальной микрофлоры кишечника. Ретиноиды, азатиоприн, сульфасалазин повышают риск развития гепатотоксичности. Поливитаминные препараты, содержащие фолиевую кислоту или ее производные могут снизить эффективность терапии метотрексатом. Применение цитарабина за 48 ч до или в течение 10 мин после начала терапии метотрексатом может обусловливать развитие синергидного цитотоксического эффекта (коррекцию режима дозирования рекомендуется проводить на основании контроля гематологических показателей). Неомицин для приема внутрь может снижать абсорбцию метотрексата для приема внутрь. Гематотоксические ЛС повышают риск развития гематотоксичности метотрексата. L-аспарагиназа является антагонистом метотрексата. Проведение анестезии с использованием динитрогена оксида может привести к развитию непредсказуемой тяжелой миелосупрессии и стоматита. Назначение амиодарона пациентам, получающим терапию метотрексатом по поводу псориаза, может вызывать изъязвление кожи. Метотрексат снижает клиренс теофилина. У нескольких пациентов с псориазом или грибовидным микозом, получавших лечение метотрексатом в комбинации с PUVA-терапией (метоксален и ультрафиолетовое облучение) был выявлен рак кожи.
Следует соблюдать осторожность при одновременном введении эритроцитарной массы и метотрексата. Сочетание с радиотерапией может увеличивать риск некроза мягких тканей. Метотрексат может снижать иммунологический ответ на вакцинацию. При одновременном введении с живой вакциной могут развиться тяжелые антигенные реакции.

В сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25°С. Хранить в недоступном для детей месте!

3 года.

Метотрексат

Таблетки

1 таблетка містить метотрексату 2,5 мг.

50 шт.

Метотрексат - протипухлинний засіб з групи антиметаболітів-антагоністів фолієвої кислоти. Перешкоджає синтезу пуринових нуклеотидів і тимидилата. Порушує синтез ДНК і РНК, гальмує поділ і ріст клітин, викликає їх загибель.
Має S-фазової специфічністю, активний відносно тканин із високою проліферативною активністю клітин, гальмує ріст злоякісних новоутворень. Найбільш чутливі активно діляться клітини пухлин, а також кісткового мозку ембріона, слизових оболонок порожнини рота, кишечника, сечового міхура.

трофобластические пухлини, гострі лейкози (особливо лімфобластний і мієлобластний варіанти), нейролейкемії, неходжкінські лімфоми, включаючи лімфосаркоми, раку молочної залози, плоскоклітинний рак голови та шиї, рак легені, рак шкіри, рак шийки матки і вульви, рак стравоходу, рак нирок, рак сечового міхура, герміногенні пухлини яєчка і яєчників, рак статевого члена, ретинобластома, медулобластома, остеогенна саркома і саркоми м'яких тканин, саркома Юїнга, тяжкі форми псоріазу, грибоподібний мікоз (далеко зайшов стадії), ревматоїдний артрит (при неефективності стандартної терапії).

Метотрексат має тератогенні властивості і може викликати загибель плода, внаслідок чого він протипоказаний вагітним.

Метотрексат екскретується в грудне молоко, тому його не можна призначати жінкам в період годування груддю.

Метотрексат протипоказаний хворим з тяжкою анемією, лейкопенією, тромбоцитопенією, нирковою або печінковою недостатністю, хворим вітряної віспою в даний час або нещодавно перенесеної, хворим з оперізувальним герпесом або іншими інфекціями.

Метотрексат не може призначатися хворим з підвищеною чутливістю до цього препарату.

Метотрексат застосовують всередину в таблетках. Дози та тривалість лікування встановлюють індивідуально, залежно від схеми хіміотерапії.
Трофобластические пухлини:
- 15-30 мг внутрішньо, щоденно протягом 5 днів з інтервалом в одну або більше тижнів (в залежності від ознак токсичності). Курси лікування звичайно повторюють від 3 до 5 разів.
- по 50 мг 1 раз на 5 днів з інтервалом не менше 1 місяця. На курс ліку¬ня потрібно 300-400 мг.
Гострий лімфобластний лейкоз (у складі комплексної терапії):
- по 3,3 мг/м2 в комбінації з преднізолоном до досягнення ремісії, потім по 15 мг/м2 2 рази в тиждень або 2,5 мг/кг кожні 14 днів.
Неходжкінські лімфоми (у складі комплексної терапії):
- по 15-20 мг/м2 за 1 прийом 2 рази в тиждень;
- по 7,5 мг/м2 щоденно протягом 5 днів.
Ревматоїдний артрит:
початкова доза зазвичай становить 7,5 мг один раз на тиждень, яка приймається одномоментно або розділяється на три прийоми з інтервалом у 12 годин. Для досягнення оптимального ефекту тижнева доза може бути підвищена, при цьому вона не повинна перевищувати 20 мг. Коли досягається оптимальний клінічний ефект, слід починати зниження дози до досягнення найнижчої ефективної дози. Оптимальна тривалість терапії не відома. При ювенільному хронічному артриті для дітей ефективними є дози 10-30 мг/м2/тиждень (0,3-1 мг/кг).
Псоріаз:
терапія метотрексатом проводиться в дозах від 10 до 25 мг на тиждень. Дозу зазвичай нарощують поступово, при досягненні оптимального клінічного ефекту починають зниження дози до досягнення найнижчої ефективної дози.
Грибоподібний мікоз:
- по 25 мг 2 рази в тиждень. Зниження дози або відміна введення препарату визначається реакцією хворого і гематологічними показниками.

Система кровотворення: Лейкопенія, нейтропенія, лімфопенія (особливо Т-лімфоцити), тромбоцитопенія, анемія.
Шлунково-кишковий тракт і печінка: Анорексія, нудота, блювання, стоматит, гінгівіт, глосит, ентерит, діарея, ерозивно-виразкові ураження шлунково-кишкового тракту, порушення функції печінки, фіброз і цироз печінки (їх ймовірність підвищена у хворих, які отримують тривалу безперервну або щоденну терапію метотрексатом).
Нервова система: Енцефалопатія, особливо при введенні багаторазових доз інтратекально, a також у хворих, які отримували променеву терапію на ділянку черепа. Також є повідомлення про втомлюваності, слабкості, сплутаності свідомості, атаксії, треморі, роздратованості, судомах і комі. Гострі побічні явища, спричинені интратекальным введенням метотрексату, можуть бути запаморочення, нечіткість зору, головний біль, болі в області спини, ригідність задньої частини шиї, судоми, параліч, геміпарез.
Мочевыводительная система: Порушення функції нирок залежить від дози. Ризик порушення підвищений у хворих зі зниженою нирковою функцією або із зневодненням, a також у хворих, які приймають інші нефротоксичні препарати. Ниркова недостатність проявляється підвищенням рівня креатиніну та гематурією. Можлива поява циститу.
Репродуктивна система: порушення процесу оогенеза, сперматогенезу, зміна фертильності, тератогенні ефекти.
Дерматологічні явища: Шкірна еритема та/або висип, кропив'янка, алопеція (рідко), фоточутливість, фурункульоз, депігментація або гіперпігментація, вугри, лущення шкіри, утворення пухирів, фолікуліт.
Алергічні реакції: Пропасниця, озноб, висипання, кропив'янка, анафілаксія.
Органи зору: Кон'юнктивіт, надмірне сльозовиділення, катаракта, світлобоязнь, кіркова сліпота (при високих дозах).
Імунний статус: Імуносупресія, зниження стійкості до ін'єкційним захворювань.
Інші: Нездужання, остеопороз, гіперурикемія, васкуліт. Рідко - пневмоніт, фіброз легенів.

Метотрексат є цитотоксичним препаратом, тому необхідно дотримуватися обережності у поводженні з ним. Для профілактики токсичності в процесі лікування Метотрексатом необхідний періодичний аналіз крові (1 раз у тиждень), визначення вмісту лейкоцитів і тромбоцитів, проведення функціональних печінкових і ниркових тестів. При розвитку діареї і виразкового стоматиту терапію Метотрексатом необхідно перервати, в іншому випадку це може призвести до розвитку геморагічного ентериту і до загибелі хворого внаслідок прориву кишечнику. У хворих з порушеною функцією печінки період виведення Метотрексату збільшений, тому у таких хворих терапію слід проводити з особливою обережністю, із застосуванням знижених доз. Порушення функції нирок залежить від дози. Ризик порушення підвищений у хворих зі зниженою нирковою функцією або із зневодненням, а також у хворих, які приймають інші нефротоксичні препарати. Особливу увагу слід приділяти проявів токсичної дії метотрексату на печінку, які не завжди знаходять відображення в результатах функціональних проб. Лікування не слід починати або воно має бути припинено при виявленні будь-яких функціональних розладів або відхилень при біопсійному дослідженні печінкової тканини, які присутні або розвиваються протягом терапії. Ці порушення відбуваються протягом двох тижнів, після чого можливе відновлення терапії на розсуд лікуючого лікаря. В даний час відсутні рекомендації щодо термінів проведення біопсії печінки у хворих на ревматоїдний артрит: або залежно від кумулятивної дози метотрексату, або тривалість терапії. Чоловікам і жінкам дітородного віку під час лікування метотрексатом і як мінімум протягом 3 місяців після слід застосовувати надійні методи контрацепції. Деякі побічні дії препарату можуть негативно впливати на здатність керування автомобілем і виконання потенційно небезпечних видів діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Одночасне застосування високих доз Метотрексату з різними нестероїдними протизапальними препаратами (НПЗП), включаючи ацетилсаліцилову кислоту та інші саліцилати, азапропазон, диклофенак, індометацин та кетопрофен токсичність метотрексату може посилюватись, і в ряді випадків можливо важке токсичну дію, іноді навіть з летальним результатом. При дотриманні спеціальних заходів безпеки та проведення відповідного моніторингу застосування метотрексату в низьких дозах (7,5-15 мг на тиждень), зокрема при лікуванні ревматоїдного артриту, у комбінації з НПЗП не протипоказано. Метотрексат підвищує антикоагулянтну активність похідних кумарину або індандіону та/або підвищує ризик кровотеч за рахунок зниження синтезу в печінці прокуагулянтного фактора і порушення утворення тромбоцитів. Одночасне використання сульфаніламідів, похідних сульфонілсечовини, фенітоїну, фенилбутазона, аминобензойной кислоти, пробенециду, піріметаміну або триметоприму, ряду антибіотиків (пеніцилін, тетрациклін, хлорамфенікол), непрямих антикоагулянтів і гіполіпідемічних препаратів (холестирамін) посилює токсичність метотрексату. Метотрексат-підвищує концентрацію сечової кислоти в крові, тому при лікуванні хворих з супутньою гіперурикемією та подагрою може знадобитися корекція дози протиподагричних лікарських засобів (алопуринол, колхіцин, сульфінпіразон); застосування урикозуричних протиподагричних ЛЗ може збільшувати ризик розвитку нефропатії, пов'язаної з підвищеним утворенням сечової кислоти на фоні лікування метотрексатом (переважно використовувати алопуринол). Антибіотики, погано всмоктуються в ШКТ (тетрацикліни, хлорамфенікол) знижують абсорбцію метотрексату і порушують його метаболізм внаслідок пригнічення нормальної мікрофлори кишечника. Ретиноїди, азатіоприн, сульфасалазин підвищують ризик розвитку гепатотоксичності. Полівітамінні препарати, що містять фолієву кислоту або її похідні можуть знизити ефективність терапії метотрексатом. Застосування цитарабіну за 48 год до або протягом 10 хв після початку терапії метотрексатом може обумовлювати розвиток синергидного цитотоксичного ефекту (корекцію режиму дозування рекомендується проводити на підставі контролю гематологічних показників). Неоміцин для прийому всередину може знижувати абсорбцію метотрексату для прийому всередину. Гематотоксические ЛЗ підвищують ризик розвитку гематотоксичності метотрексату. L-аспарагиназа є антагоністом метотрексату. Проведення анестезії з використанням динитрогена оксиду може призвести до розвитку непередбачуваною тяжкої мієлосупресії та стоматиту. Призначення аміодарону пацієнтам, які отримують терапію метотрексатом з приводу псоріазу, може викликати виразка шкіри. Метотрексат знижує кліренс теофіліну. У декількох пацієнтів з псоріазом або грибоподібним мікозом, які отримували лікування метотрексатом в комбінації з PUVA-терапією (метоксален і ультрафіолетове опромінення) був виявлений рак шкіри.
Слід дотримуватися обережності при одночасному введенні еритроцитарної маси і метотрексату. Поєднання з радіотерапією може збільшувати ризик некрозу м'яких тканин. Метотрексат може знижувати імунологічний відповідь на вакцинацію. При одночасному введенні з живою вакциною можуть розвинутися тяжкі антигенні реакції.

У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°С. Зберігати в недоступному для дітей місці!

3 роки.