Купить Мемикар таблетки 10 мг, 30 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Мемикар
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
1 таблетка содержит мемантина гидрохлорид 10 мг
30 шт.
Мемикар - средство для лечения деменции. Является неконкурентным антагонистом глутаматных NMDA-peцепторов (в т.ч. в черной субстанции), вследствие этого снижает чрезмерное стимулирующее влияние кортикальных глутаматных нейронов на неостриатум, развивающееся на фоне недостаточного выделения допамина. Уменьшая поступление Са2+ в нейроны, снижает возможность их деструкции.
Обладает ноотропным, церебровазодилатирующим, противогипоксическим и психостимулирующим действием.
Улучшает ослабленную память, повышает способность к концентрации внимания, уменьшает утомляемость и симптомы депрессии, уменьшает спастичность скелетных мышц, вызванное заболеваниями или повреждениями мозга.
Деменция средней и тяжелой степени при болезни Альцгеймера.
Тяжелая печеночная недостаточность; беременность; период лактации (грудного вскармливания); детский и подростковый возраст до 18 лет (эффективность и безопасность препарата не изучены); повышенная чувствительность к мемантину.
При приеме внутрь начальная доза для взрослых составляет 5 мг/сут. В дальнейшем дозу можно увеличивать еженедельно на 5 мг. Средняя поддерживающая доза - 10-20 мг/сут. Максимальная доза - 20 мг/сут.
Со стороны нервной системы: головокружение, головная боль, сонливость, нарушение походки, спутанность сознания, галлюцинации, судороги, психоз, повышенная возбудимость.
Со стороны пищеварительной системы: запор, рвота, тошнота, панкреатит.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: повышение АД, венозный тромбоз, тромбоэмболия.
Со стороны организма в целом: грибковые инфекции, общая слабость, повышенная утомляемость, аллергические реакции.
С осторожностью следует применять у пациентов с эпилепсией, почечной недостаточностью, тиреотоксикозом, судорогами в анамнезе, артериальной гипертензией, инфарктом миокарда в анамнезе, сердечной недостаточностью.
При нарушениях функции почек дозу мемантина следует уменьшить.
При одновременном применении мемантин может уменьшать эффекты барбитуратов и нейролептиков.
Действие баклофена и дантролена может изменяться под влиянием мемантина (при данной комбинации может потребоваться коррекция доз).
Эффекты леводопы, агонистов допаминовых рецепторов и антихолинергических средств усиливаются при одновременном применении антагонистов NMDA-рецепторов.
В связи с тем, что мемантин и амантадин представляют собой антагонисты NMDA-рецепторов, следует избегать одновременного применения в связи с риском развития токсического действия.
Потенциально токсичными являются также комбинации мемантина с кетамином, декстрометорфаном и фенитоином.
Для транспорта амантадина, циметидина, ранитидина, хинидина, хинина и никотина в организме используется одна и та же почечная катионная система, что может обуславливать взаимодействие этих препаратов с мемантином, приводя к увеличению его концентрации в плазме крови.
При одновременном применении мемантин может вызывать снижение концентрации гидрохлоротиазида в сыворотке крови.
При одновременном применении с варфарином и другими непрямыми антикоагулянтами требуется тщательный контроль протромбинового времени и МНО.
Мемикар
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою
1 таблетка містить мемантина гідрохлорид 10 мг
30 шт.
Мемикар - засіб для лікування деменції. Є неконкурентним антагоністом глутаматних NMDA-рецепторів (у т. ч. в чорній субстанції), внаслідок цього знижує надмірний стимулюючий вплив кортикальних глутаматних нейронів на неостріатум, який розвивається на фоні недостатнього виділення дофаміну. Зменшуючи надходження Са2 у нейрони, знижує можливість їх деструкції.
Володіє ноотропною, церебровазодилатирующим, протигіпоксичною і психостимулюючу дію.
Поліпшує ослаблений пам'ять, підвищує здатність до концентрації уваги, зменшує стомлюваність і симптоми депресії, зменшує спастичність скелетних м'язів, викликане захворюваннями або ушкодженнями мозку.
Деменція середнього і важкого ступеня при хворобі Альцгеймера.
Тяжка печінкова недостатність; вагітність; період лактації (грудного вигодовування); дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність і безпека препарату не вивчені); підвищена чутливість до мемантину.
При прийомі внутрішньо початкова доза для дорослих становить 5 мг/добу. У подальшому дозу можна збільшувати щотижня на 5 мг. Середня підтримуюча доза - 10-20 мг/добу. Максимальна доза - 20 мг/добу.
З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, сонливість, порушення ходи, сплутаність свідомості, галюцинації, судоми, психоз, підвищена збудливість.
З боку травної системи: запор, блювання, нудота, панкреатит.
З боку серцево-судинної системи: підвищення артеріального тиску, венозний тромбоз, тромбоемболія.
З боку організму загалом: грибкові інфекції, загальна слабкість, підвищена стомлюваність, алергічні реакції.
З обережністю слід застосовувати у пацієнтів з епілепсією, нирковою недостатністю, тиреотоксикозом, судомами в анамнезі, артеріальну гіпертензію, інфаркт міокарда в анамнезі, серцевою недостатністю.
При порушеннях функції нирок дозу мемантина слід зменшити.
При одночасному застосуванні мемантин може зменшувати ефекти барбітуратів та нейролептиків.
Дія баклофену і дантролену може змінюватися під впливом мемантина (при даній комбінації може знадобитися корекція доз).
Ефекти леводопи, допамінових агоністів рецепторів і антихолінергічних засобів посилюються при одночасному застосуванні антагоністів NMDA-рецепторів.
У зв'язку з тим, що мемантин і амантадин являють собою антагоністи NMDA-рецепторів, слід уникати одночасного застосування у зв'язку з ризиком розвитку токсичної дії.
Потенційно токсичними є також комбінації мемантина з кетаміном, декстрометорфаном і фенітоїном.
Для транспорту амантадину, циметидину, ранітидину, хінідину, хініну та нікотину в організмі використовується одна і та ж ниркова катіонна система, що може обумовлювати взаємодія цих препаратів з мемантином, приводячи до збільшення його концентрації в плазмі крові.
При одночасному застосуванні мемантин може викликати зниження концентрації гідрохлоротіазиду в сироватці крові.
При одночасному застосуванні з варфарином та іншими непрямими антикоагулянтами потрібен ретельний контроль протромбінового часу та МНВ.