Купить Мелоксикам - тева таб. 15 мг. № 20
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Мелоксикам-ТЕВА таблетки 15 мг
Meloxicam-Teva
Таблетки
1 таблетка содержит: мелоксикам - 15 мг.
Вспомогательные вещества: лактозы моногидрат 77,2/69,7 мг, целлюлоза микрокристаллическая 56,0/56,0 мг, натрия цитрата дигидрат 18,0/18,0 мг, повидон-КЗО 6,0/6,0 мг, кросповидон 12,0/12,0 мг, кремния диоксид коллоидный 1,5/1,5 мг, магния стеарат 1,8/1,8 мг.
В упаковке 20 шт.
Мелоксикам-ТЕВА - нестероидный противовоспалительный препарат, обладающий противовоспалительным и жаропонижающим действием. Противовоспалительное действие связано с торможением ферментативной активности циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2), участвующей в биосинтезе простогландина в области воспаления. В меньшей степени мелоксикам действует на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1), участвующую в синтезе простагландина, защищающего слизистую оболочку желудочно-кишечного тракта (ЖКТ) и принимающего участие в регуляции кровотока в почках.
Симптоматическое лечение остеоартроза, симптоматическое лечение ревматоидного артрита, симптоматическое лечение анкилозирующего спондилита (болезнь Бехтерева).
Гиперчувствительность к мелоксикаму или вспомогательным компонентам препарата; непереносимость ацетилсалициловой кислоты и лекарственных средств пиразолонового ряда; период после проведения аортокоронарного шунтирования; полное или неполное сочетание бронхиальной астмы, рецидивирующего полипоза носа и околоносовых пазух и непереносимости ацетилсалициловой кислоты и др. НПВП (в т.ч. в анамнезе); эрозивно-язвенные изменения слизистой оболочки желудка или двенадцатиперстной кишки, желудочно-кишечное кровотечение; воспалительные заболевания кишечника (язвенный колит, болезнь Крона); редкие наследственные заболевания (непереносимость лактозы, дефицит лактазы или глюкозо-галактозная мальабсорбция); цереброваскулярное или иное кровотечение/кровоизлияние; декомпенсированная сердечная недостаточность; тяжелая печеночная недостаточность; тяжелая почечная недостаточность (клиренс креатинина менее 30 мл/мин), если не проводится гемодиализ; беременность, кормление грудью, детский возраст до 15 лет.
С осторожностью: ишемическая болезнь сердца; цереброваскулярные заболевания; хроническая сердечная недостаточность; дислипидемия/гиперлипидемия; сахарный диабет; заболевания периферических артерий, курение, почечная недостаточность (клиренс креатинина 30-60 мл/мин); анамнестические данные о развитии язвенного поражения ЖКТ; наличие инфекции Helicobacter pylori; пожилой возраст; длительное использование НПВП; частое употребление алкоголя, тяжелые соматические заболевания; сопутствующая терапия следующими препаратами: антикоагулянты (например, варфарин), антиагреганты (например, ацетилсалициловая кислота, клопидогрел), пероральные глюкокортикоиды (например, преднизолон), селективные ингибиторы обратного захвата серотонина (например, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралин).
Противопоказан при беременности и в период лактации.
Поскольку риск развития нежелательных явлений (в т.ч. со стороны ЖКТ) может повышаться с увеличением дозы и продолжительности лечения, для снижения риска развития нежелательных явлений следует использовать минимальную эффективную дозу максимально коротким курсом.
Препарат принимают внутрь 1 раз в день во время еды, запивая достаточным количеством жидкости.
Рекомендуемый режим дозирования:
При ревматоидном артрите и анкилозирующем спондилите: 15 мг 1 раз в сутки, в зависимости от терапевтического эффекта доза может быть снижена до 7,5 мг/сут.
При остеоартрозе: 7,5 мг1 раз в сутки, при необходимости дозу повышают до 15 мг/сут. Максимальная суточная доза - 15 мг.
У детей старше 15 лет максимальная доза составляет 0.25 мг/кг массы тела.
У пожилых пациентов с повышенным риском побочных реакций начальная суточная доза составляет 7.5 мг.
У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью, находящихся на гемодиализе, доза препарата Мелоксикам-Тева не должна превышать 7.5 мг/сут.
У пациентов с почечной недостаточностью (клиренс креатинина более 30 мл/мин) снижения дозы не требуется.
У пациентов с небольшими или умеренными нарушениями функции печени снижения дозы препарата не требуется.
Побочные эффекты классифицированы в соответствии со следующей частотой: очень часто - не менее 10%; часто - не менее 1%, но менее 10%; нечасто - не менее 0,1%, но менее 1%; редко - не менее 0,01%, но менее 0,1%; очень редко - менее 0,01%, включая единичные случаи.
Со стороны пищеварительной системы: часто - диспепсия, тошнота, рвота, боли в животе, запор, метеоризм, диарея; нечасто - эзофагит, стоматит, отрыжка, гастродуоденальная язва, кровотечение из ЖКТ (в т.ч. скрытое), преходящие изменения функции печени (повышение активности «печеночных» трансаминаз или повышение концентрации билирубина); редко - перфорация ЖКТ, колит; гепатит, гастрит.
Со стороны системы кроветворения: часто - анемия; нечасто - лейкопения, изменение лейкоцитарной формулы, тромбоцитопения, агранулоцитоз.
Со стороны кожных покровов: часто - зуд, кожная сыпь; нечасто - крапивница; редко -синдром Стивенса-Джонсона, токсический эпидермальный некролиз, буллезные высыпания, мультиформная эритема, фотосенсибилизация.
Со стороны дыхательной системы: редко - бронхоспазм, приступ астмы у предрасположенных пациентов с повышенной чувствительностью к ацетилсалициловой кислоте или другим НПВП.
Со стороны нервной системы: часто - головокружение, головная боль; нечасто - шум в ушах, сонливость; редко - спутанность сознания, нарушение ориентации, эмоциональная лабильность.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: часто - периферические отеки; нечасто -повышение АД, сердцебиение, «приливы» крови к коже лица.
Со стороны мочевыделительной системы: нечасто - изменения лабораторных показателей функции почек (повышение концентрации креатинина и/или мочевины в крови); редко - острая почечная недостаточность; интерстициальный нефрит, альбуминурия и гематурия, однако связь этих изменений с применением мелоксикама не установлена.
Со стороны органа зрения: редко - конъюнктивит, нарушение зрения, в т.ч. нечеткость зрения.
Аллергические реакции: редко - ангионевротический отек, анафилактические/ анафилактоидные реакции.
Следует соблюдать осторожность при лечении пациентов с заболеваниями ЖКТ в анамнезе и у пациентов, получающих антикоагулянты. У таких пациентов повышен риск возникновения эрозивно-язвенных поражений ЖКТ.
Как и при использовании других НПВП, желудочно-кишечное кровотечение, язвы и перфорации, потенциально опасные для жизни пациента, могут возникать в ходе лечения мелоксикамом в любое время, как при наличии симптомов или сведений о серьезных желудочно-кишечных осложнениях в анамнезе, так и при отсутствии этих признаков. Последствия данных осложнений в целом более серьезны у лиц пожилого возраста. При возникновении эрозивно-язвенного поражения ЖКТ или желудочно-кишечного кровотечения мелоксикам необходимо отменить.
При развитии нежелательных явлений со стороны кожи и слизистых оболочек пациенту необходимо обратиться к врачу с целью рассмотрения вопроса о прекращении приема мелоксикама.
При использовании мелоксикама сообщалось об эпизодическом повышении активности «печеночных» трансаминаз или других показателей функции печени в сыворотке крови. В большинстве случаев это повышение было небольшим и преходящим. Если выявленные изменения существенны или не уменьшаются со временем, мелоксикам следует отменить, и проводить наблюдение за выявленными лабораторными изменениями. НПВП ингибируют в почках синтез простагландинов, которые участвуют в поддержании почечной перфузии. Применение мелоксикама у пациентов со сниженным почечным кровотоком или уменьшенным объемом циркулирующей крови может привести к декомпенсации скрыто протекающей почечной недостаточности. После отмены мелоксикама функция почек обычно восстанавливается до исходного уровня. В наибольшей степени риску развития этой реакции подвержены пациенты пожилого возраста, больные, у которых отмечается дегидратация, застойная сердечная недостаточность, цирроз печени, нефротический синдром или заболевания почек, пациенты, получающие диуретические средства, ингибиторы АПФ, антагонисты рецепторов ангиотензина II, а также пациенты, перенесшие серьезные хирургические вмешательства, приводящие к гиповолемии. У таких пациентов в начале терапии следует тщательно контролировать диурез и функцию почек.
Применение мелоксикама совместно с диуретиками может приводить к задержке натрия, калия и воды, и оказывать влияние на натрийуретический эффект мочегонных средств. В результате этого у предрасположенных пациентов возможно усиление признаков сердечной недостаточности или гипертензии.
Мелоксикам, также как и другие НПВП, может маскировать симптомы инфекционного заболевания.
Использование мелоксикама может приводить к снижению фертильности. Поэтому прием препарата не рекомендуется женщинам, планирующим беременность. Препарат содержит лактозу. Его не следует принимать пациентам с наследственной непереносимостью галактозы, лактазной недостаточностью или нарушением всасывания глюкозы/галактозы.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами: специальных исследований влияния препарата на способность управлять автотранспортом и механизмами не проводилось. От этой деятельности следует воздерживаться пациентам, отмечающим, что при лечении препаратом появляются нарушения зрения, сонливость или другие побочные действия со стороны ЦНС.
При одновременном применении мелоксикама с другими НПВП, включая салицилаты (ацетилсалициловая кислота) повышается риск возникновения эрозивно-язвенных поражений и кровотечений ЖКТ вследствие синергизма действия.
Применение мелоксикама повышает риск развития острой почечной недостаточности у пациентов с обезвоживанием. У пациентов, получающих мелоксикам и диуретики, должна поддерживаться адекватная гидратация. До начала лечения необходимо исследование функции почек.
Антикоагулянты (гепарин, тиклопидин, варфарин), а также тромболитические средства (стрептокиназа, фибринолизин) при одновременном применении с мелоксикамом повышают риск развития кровотечений. В случае невозможности избежать одновременного применения этих препаратов, необходимо тщательное наблюдение за показателями свертываемости крови.
Мелоксикам снижает эффект антигипертензивных средств (например, бета-адреноблокаторы, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента (АПФ), вазодилататоры, диуретики), вследствие ингибирования простагландинов, обладающих вазодилатирующими свойствами.
Совместное применение НПВП и антагонистов рецепторов ангиотензина II, а также и ингибиторов АПФ, усиливает эффект снижения гломерулярной фильтрации. У пациентов с нарушением функции почек это может привести к развитию острой почечной недостаточности.
Мелоксикам, оказывая действие на почечные простагландины, может усиливать нефротоксичность циклоспорина. В случае проведения комбинированной терапии следует контролировать функцию почек.
Ранее сообщалось о снижении эффективности внутриматочных контрацептивных средств при применении НПВП. Это наблюдение требует дальнейшего подтверждения. Мелоксикам может повышать концентрацию лития в плазме за счет снижения почечной экскреции лития. Концентрация лития в плазме может достигать токсических значений. Совместное применение лития и мелоксикама не рекомендуется. В случае необходимости такой комбинированной терапии следует контролировать концентрацию лития в плазме в начале лечения, при подборе дозы и отмене мелоксикама.
Мелоксикам может уменьшать канальцевую секрецию метотрексата и, таким образом, увеличивать концентрацию метотрексата в плазме. В связи с этим больным, получающим высокие дозы метотрексата (более 15 мг в неделю), одновременное применение мелоксикама не рекомендуется. Риск взаимодействия при одновременном применении метотрексата и мелоксикама возможен также у пациентов, получающих низкие дозы метотрексата, особенно у пациентов с нарушениями функции почек. При необходимости комбинированной терапии следует контролировать формулу крови и функцию почек. Необходимо соблюдать осторожность в случае, если мелоксикам и метотрексат применяются одновременно в течение 3 дней, т.к. концентрация метотрексата в плазме может повышаться и, как следствие, могут возникать токсические эффекты. Одновременное применение мелоксикама не влияло на фармакокинетику метотрексата в дозе 15 мг в неделю, однако следует принимать во внимание, что гематологическая токсичность метотрексата усиливается при одновременном приеме НПВП. Колестирамин, связывая мелоксикам в ЖКТ, приводит к его более быстрому выведению. При одновременном применении мелоксикама, антацидов, циметидина, дигоксина или фуросемида значимых фармакокинетических взаимодействий выявлено не было.
Симптомы: нарушение сознания, тошнота, рвота, боль в эпигастрии - обычно обратимы. Возможно ЖКТ-кровотечение. Тяжелое отравление может привести к острой почечной недостаточности, печеночной недостаточности, остановке дыхания, асистолии.
Лечение: специфического антидота нет; в случае передозировки препарата следует провести промывание желудка, прием активированного угля (в течение ближайшего часа) и симптоматическую терапию. В клинических исследованиях показано, что колестирамин, связывая мелоксикам в ЖКТ, приводит к его более быстрому выведению. Форсированный диурез, защелачивание мочи, гемодиализ - малоэффективны из-за высокой связи с белками крови.
Хранить при температуре не выше 25 °С.
3 года.
Мелоксикам-ТЕВА таблетки 15 мг
Meloxicam-Teva
Таблетки
1 таблетка містить: мелоксикам - 15 мг.
Допоміжні речовини: лактози моногідрат 77,2/69,7 мг, целюлоза мікрокристалічна 56,0/56,0 мг, натрію цитрату дигідрат 18,0/18,0 мг повідон-КЗО 6,0/6,0 мг, кросповідон 12,0/12,0 мг, кремнію діоксид колоїдний 1,5/1,5 мг, магнію стеарат 1,8/1,8 мг.
20 шт. В упаковці
Мелоксикам-ТЕВА - нестероїдний протизапальний препарат, який має протизапальну та жарознижувальну дію. Протизапальна дія пов'язана з гальмуванням ферментативної активності циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), яка бере участь у біосинтезі простогландинів в області запалення. Меншою мірою мелоксикам діє на циклооксигеназу-1 (ЦОГ-1), бере участь у синтезі простагландину, захищає слизову оболонку шлунково-кишкового тракту (ШКТ) і бере участь в регуляції кровотоку в нирках.
Симптоматичне лікування остеоартрозу, симптоматичне лікування ревматоїдного артриту, симптоматичне лікування анкілозуючого спондиліту (хвороба Бехтерєва).
Гіперчутливість до мелоксикаму або допоміжних компонентів препарату; непереносимість ацетилсаліцилової кислоти та лікарських засобів піразолонового ряду; період після проведення аортокоронарного шунтування; повне або неповне поєднання бронхіальної астми, рецидивуючого поліпозу носа та навколоносових пазух, і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти та інших НПЗП (у т. ч. в анамнезі); ерозивно-виразкові зміни слизової оболонки шлунка або дванадцятипалої кишки, шлунково-кишкова кровотеча; запальні захворювання кишечнику (виразковий коліт, хвороба Крона); рідкісні спадкові захворювання (непереносимість лактози, дефіцит лактази або глюкозо-галактозна мальабсорбція); цереброваскулярна або інше кровотеча/крововилив; декомпенсована серцева недостатність; тяжка печінкова недостатність; тяжка ниркова недостатність (кліренс креатиніну менше 30 мл/хв), якщо не проводиться гемодіаліз; вагітність, годування груддю, дитячий вік до 15 років.
З обережністю: ішемічна хвороба серця; цереброваскулярні захворювання; хронічна серцева недостатність; дисліпідемія/гіперліпідемія; цукровий діабет; захворювання периферичних артерій, куріння, ниркова недостатність (кліренс креатиніну 30-60 мл/хв); анамнестичні дані про розвиток виразкового ураження ШКТ; наявність інфекції Helicobacter pylori; літній вік; тривале використання НПЗП; часте вживання алкоголю, важкі соматичні захворювання; супутня терапія наступними препаратами: антикоагулянти (наприклад, варфарин), антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота, клопідогрел), пероральні глюкокортикоїди (наприклад, преднізолон), селективні інгібітори зворотного захоплення серотоніну (наприклад, циталопрам, флуоксетин, пароксетин, сертралін).
Протипоказаний при вагітності і в період лактації.
Оскільки ризик розвитку небажаних явищ (у т. ч. з боку ШКТ) може підвищуватися зі збільшенням дози і тривалості лікування, для зниження ризику розвитку небажаних явищ слід використовувати мінімальну ефективну дозу максимально коротким курсом.
Препарат приймають внутрішньо 1 раз на день під час їжі, запиваючи достатньою кількістю рідини.
Рекомендований режим дозування:
При ревматоїдному артриті та анкілозуючому спондиліті: 15 мг 1 раз на добу, залежно від терапевтичного ефекту доза може бути знижена до 7,5 мг/добу.
При остеоартрозі: 7,5 мг1 раз на добу, при необхідності дозу підвищують до 15 мг/добу. Максимальна добова доза - 15 мг.
У дітей старше 15 років максимальна доза становить 0.25 мг/кг маси тіла.
У літніх пацієнтів з підвищеним ризиком побічних реакцій початкова добова доза становить 7.5 мг.
У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю, які перебувають на гемодіалізі, доза препарату Мелоксикам-Тева не повинна перевищувати 7.5 мг/добу.
У пацієнтів з нирковою недостатністю (кліренс креатиніну більше 30 мл/хв) зниження дози не потрібно.
У пацієнтів з незначними або помірними порушеннями функції печінки зниження дози препарату не потрібно.
Побічні ефекти класифіковані згідно з наступною частотою: дуже часто - не менше 10%; часто - не менше 1%, але менше 10%; нечасто - не менше 0,1%, але менше 1%; рідко - не менше 0,01%, але менше 0,1%; дуже рідко - менше 0,01%, включаючи поодинокі випадки.
З боку травної системи: часто - диспепсія, нудота, блювання, болі в животі, запор, метеоризм, діарея; нечасто - езофагіт, стоматит, відрижка, гастродуоденальної виразка, кровотеча з ШКТ (у т. ч. приховане), минущі зміни функції печінки (підвищення активності «печінкових» трансаміназ або підвищення концентрації білірубіну); рідко - перфорація ШКТ, коліт; гепатит, гастрит.
З боку системи кровотворення: часто - анемія; нечасто - лейкопенія, зміна лейкоцитарної формули, тромбоцитопенія, агранулоцитоз.
З боку шкірних покривів: часто - свербіж, шкірний висип; нечасто - кропив'янка; рідко-синдром Стівенса-Джонсона, токсичний епідермальний некроліз, бульозний висип, мультиформна еритема, фотосенсибілізація.
З боку дихальної системи: рідко - бронхоспазм, напад астми у схильних пацієнтів з підвищеною чутливістю до ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗП.
З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль; нечасто - шум у вухах, сонливість; рідко - сплутаність свідомості, порушення орієнтації, емоційна лабільність.
З боку серцево-судинної системи: часто - периферичні набряки; нечасто-підвищення АТ, серцебиття, «припливи» крові до шкіри обличчя.
З боку сечовидільної системи: нечасто - зміни лабораторних показників функції нирок (підвищення концентрації креатиніну і/або сечовини у крові); рідко - гостра ниркова недостатність; інтерстиціальний нефрит, альбумінурія та гематурія, однак зв'язок цих змін з застосуванням мелоксикаму не встановлена.
З боку органу зору: рідко - кон'юнктивіт, порушення зору, в т. ч. нечіткість зору.
Алергічні реакції: рідко - ангіоневротичний набряк, анафілактичні/ анафілактоїдні реакції.
Слід дотримуватися обережності при лікуванні пацієнтів із захворюваннями ШКТ в анамнезі та у пацієнтів, які отримують антикоагулянти. У таких пацієнтів існує підвищений ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень ШКТ.
Як і при застосуванні інших НПЗП, шлунково-кишкова кровотеча, виразки та перфорації, потенційно небезпечні для життя пацієнта, що можуть виникати у ході лікування мелоксикамом у будь-який час, як при наявності симптомів або даних про серйозних шлунково-кишкових ускладненнях в анамнезі, так і при відсутності цих ознак. Наслідки цих ускладнень в цілому більш серйозні в осіб літнього віку. При виникненні ерозивно-виразкового ураження ШКТ або шлунково-кишкової кровотечі мелоксикам необхідно скасувати.
При розвитку небажаних явищ з боку шкіри та слизових оболонок пацієнту необхідно звернутися до лікаря з метою розгляду питання про припинення прийому мелоксикаму.
При використанні мелоксикаму повідомлялося про епізодичному підвищення активності «печінкових» трансаміназ або інших показників функції печінки у сироватці крові. У більшості випадків це підвищення було невеликим і минущим. Якщо виявлені істотні зміни або не зменшуються з часом, мелоксикам слід скасувати, і проводити спостереження за виявленими лабораторними змінами. НПЗП інгібують в нирках синтез простагландинів, які беруть участь в підтриманні ниркової перфузії. Застосування мелоксикаму у пацієнтів зі зниженим нирковим кровотоком або зменшеним об'ємом циркулюючої крові може призвести до декомпенсації приховано протікає ниркової недостатності. Після скасування мелоксикаму функція нирок зазвичай відновлюється до вихідного рівня. Найбільшою мірою ризику розвитку цієї реакції схильні пацієнти літнього віку, хворі, у яких відзначається дегідратація, застійна серцева недостатність, цироз печінки, нефротичний синдром або захворювання нирок, пацієнти, які отримують діуретичні засоби, інгібітори АПФ, антагоністи рецепторів ангіотензину II, а також пацієнти, що перенесли серйозні хірургічні втручання, що призводять до гіповолемії. У таких пацієнтів на початку терапії слід ретельно контролювати діурез і функцію нирок.
Застосування мелоксикаму разом із діуретиками може призводити до затримки натрію, калію та води і впливати на натрийуретический ефект сечогінних засобів. В результаті цього у схильних пацієнтів можливе посилення ознак серцевої недостатності або гіпертензії.
Мелоксикам, як і інші НПЗП, може маскувати симптоми інфекційного захворювання.
Використання мелоксикаму може призводити до зниження фертильності. Тому прийом препарату не рекомендується жінкам, які планують вагітність. Препарат містить лактозу. Його не слід приймати пацієнтам зі спадковою непереносимістю галактози, лактазною недостатністю або порушенням всмоктування глюкози/галактози.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами: спеціальних досліджень впливу препарату на здатність керувати автотранспортом і механізмами не проводилося. Від цієї діяльності слід утримуватися пацієнтам, відзначає, що при лікуванні препаратом з'являються порушення зору, сонливість або інші побічні дії з боку ЦНС.
При одночасному застосуванні мелоксикаму з іншими НПЗП, включаючи саліцилати (ацетилсаліцилова кислота) підвищується ризик виникнення ерозивно-виразкових уражень і кровотеч ШКТ внаслідок синергізму дії.
Застосування мелоксикаму, підвищує ризик розвитку гострої ниркової недостатності у пацієнтів зі зневодненням. У пацієнтів, які отримують мелоксикам та діуретики, повинна підтримуватися адекватна гідратація. До початку лікування необхідне дослідження функції нирок.
Антикоагулянти (гепарин, тиклопідин, варфарин), а також тромболітичні засоби (стрептокіназа, фібринолізин) при одночасному застосуванні з мелоксикамом підвищують ризик розвитку кровотеч. У разі неможливості уникнути одночасного застосування цих препаратів, необхідно ретельне спостереження за показниками згортання крові.
Мелоксикам знижує ефект антигіпертензивних засобів (наприклад, бета-адреноблокатори, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту (АПФ), вазодилататори, діуретики), внаслідок інгібування простагландинів, що мають вазодилатирующими властивостями.
Спільне застосування НПЗП та антагоністи рецепторів ангіотензину ІІ, а також і інгібіторів АПФ, посилює ефект зниження гломерулярної фільтрації. У пацієнтів з порушенням функції нирок, це може призвести до розвитку гострої ниркової недостатності.
Мелоксикам, надаючи дію на ниркові простагландини, може посилювати нефротоксичність циклоспорину. У разі проведення комбінованої терапії слід контролювати функцію нирок.
Раніше повідомлялося про зниження ефективності внутрішньоматкових контрацептивних засобів при застосуванні НПЗП. Це спостереження вимагає подальшого підтвердження. Мелоксикам може підвищувати концентрацію літію в плазмі за рахунок зниження ниркової екскреції літію. Концентрація літію в плазмі може досягати токсичних значень. Спільне застосування літію і мелоксикаму не рекомендується. У разі необхідності такої комбінованої терапії слід контролювати концентрацію літію в плазмі на початку лікування, при підборі дози та скасування мелоксикаму.
Мелоксикам може знижувати канальцеву секрецію метотрексату і, таким чином, збільшувати концентрацію метотрексату в плазмі. У зв'язку з цим хворим, які отримують високі дози метотрексату (понад 15 мг на тиждень), одночасне застосування мелоксикаму не рекомендується. Ризик взаємодії при одночасному застосуванні метотрексату та мелоксикаму можливий також у пацієнтів, які отримували низькі дози метотрексату, особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок. При необхідності комбінованої терапії слід контролювати формулу крові і функцію нирок. Необхідно дотримуватися обережності у разі, якщо мелоксикам і метотрексат застосовуються одночасно протягом 3 днів, оскільки концентрація метотрексату в плазмі може підвищуватися і, як наслідок, можуть виникати токсичні ефекти. Одночасне застосування мелоксикаму не впливало на фармакокінетику метотрексату в дозі 15 мг на тиждень, проте слід брати до уваги, що гематологічна токсичність метотрексату посилюється при одночасному прийомі НПЗП. Колестирамін, пов'язуючи мелоксикам у ШКТ, призводить до більш швидкому виведенню. При одночасному застосуванні мелоксикаму, антацидів, циметидину, дигоксину або фуросеміду значущих фармакокінетичних взаємодій виявлено не було.
Симптоми: порушення свідомості, нудота, блювання, біль в епігастрії - зазвичай оборотні. Можливо ШКТ-кровотеча. Тяжке отруєння може призвести до гострої ниркової недостатності, печінковій недостатності, зупинці дихання, асистолія.
Лікування: специфічного антидоту немає; у разі передозування препарату слід провести промивання шлунка, прийом активованого вугілля (протягом найближчої години) і симптоматичну терапію. У клінічних дослідженнях показано, що колестирамін, пов'язуючи мелоксикам у ШКТ, призводить до більш швидкому виведенню. Форсований діурез, залуження сечі, гемодіаліз малоефективні через високу зв'язку з білками крові.
Зберігати при температурі не вище 25 °С.
3 роки.