Купить Лозартан-рихтер таб. п/о плен. 100мг №30
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Лозартан-Рихтер
Lasartan-Richter
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
1 таблетка содержит лозартан калия 100 мг
30 шт.
Лозартан является специфическим антагонистом рецепторов ангиотензина II (подтип AT1) для приема внутрь. Ангиотензин II избирательно связывается с AT1-рецепторами, находящимися во многих тканях (в гладкомышечных тканях сосудов, надпочечниках, почках и сердце) и выполняет несколько важных биологических функций, включая вазоконстрикцию и высвобождение альдостерона. Ангиотензин II также стимулирует разрастание гладкомышечных клеток.
Лозартан и его фармакологически активный метаболит (Е 3174) как in vitro, так и in vivo блокируют все физиологические эффекты ангиотензина II, независимо от источника или пути синтеза. Лозартан избирательно связывается с AT1-рецепторами и не связывается и не блокирует рецепторы других гормонов и ионных каналов, играющих важную роль в регуляции функции сердечно-сосудистой системы. Кроме того, лозартан не ингибирует ангиотензинпревращающий фермент (АПФ) - кининазу II, и, соответственно, не препятствует разрушению брадикинина, поэтому побочные эффекты, опосредованно связанные с брадикинином (например, ангионевротический отек) возникают достаточно редко.
При применении лозартана, отсутствие влияния отрицательной обратной связи на секрецию ренина приводит к повышению активности ренина плазмы крови. Повышение активности ренина приводит к повышению концентрации ангиотензина II в плазме крови. Однако антигипертензивная активность и снижение концентрации альдостерона плазмы крови сохраняются, что указывает на эффективную блокаду рецепторов ангиотензина П. Лозартан и его активный метаболит обладают большим сродством к рецепторам ангиотензина I, чем к рецепторам ангиотензина И. Активный метаболит в 10-40 раз активнее лозартана.
После однократного приема внутрь гипотензивное действие (снижается систолическое и диастолическое артериальное давление) достигает максимума через 6 часов, затем в течение 24 часов постепенно снижается. Максимальный гипотензивный эффект развивается через 3-6 недель после начала приема препарата.
У больных артериальной гипертензией без сопутствующего сахарного диабета с протеинурией (более 2 г/сутки), применение препарата достоверно снижает протеинурию, экскрецию альбумина и иммуноглобулина G. Стабилизирует содержание мочевины в плазме крови. Не влияет на вегетативные рефлексы, и не оказывает длительного воздействия на концентрацию норадреналина в плазме крови.
Повышенная чувствительность к компонентам препарата; тяжелая печеночная недостаточность (более 9 баллов по шкале Чайлд-Пью); возраст до 18 лет; наследственная непереносимость галактозы, дефицит лактазы или синдром мальабсорбции глюкозы-галактозы; беременность и период лактации.
Применение препарата Лозартан-Рихтер при беременности противопоказано. Известно, что препараты, воздействующие непосредственно на ренин-ангиотензин-альдостероновую систему (РААС), при применении во II и III триместрах беременности, могут вызывать дефекты развития или даже смертьразвивающегося плода. Поэтому при диагностировании беременности, прием препарата Лозартан-Рихтер следует немедленно прекратить.
Неизвестно, выделяется ли лозартан с грудным молоком. Не рекомендуется принимать препарат Лозартан-Рихтер в период лактации. Если прием препарата Лозартан-Рихтер необходим в период лактации, то грудное вскармливание необходимо прекратить.
Препарат Лозартан-Рихтер принимают внутрь независимо от приема пищи.
Таблетки проглатывают, не разжевывая, запивая водой. Кратность приема - 1 раз в сутки.
Артериальная гипертензия
При артериальной гипертензии средняя суточная доза составляет 50 мг 1 раз/сут. Для достижения большего терапевтического эффекта, дозу увеличивают до 100 мг 1 раз в сутки.
Хроническая сердечная недостаточность
Начальная доза для пациентов с хронической сердечной недостаточностью составляет 12,5 мг 1 раз в сутки. Как правило, доза увеличивается с недельным интервалом (то есть 12,5 мг/сутки, 25 мг/сутки и 50 мг/сутки) до средней поддерживающей дозы 50 мг 1 раз в сутки, в зависимости от переносимости препарата пациентом.
Не требуется коррекции дозы препарата у пациентов пожилого возраста.
Снижение риска развития сердечно-сосудистых заболеваний (в том числе инсульта) и смертности у пациентов с артериальной гипертензией и гипертрофией левого желудочка
Начальная доза препарата составляет 50 мг 1 раз/сут. В дальнейшем может быть добавлен гидрохлоротиазид в низких дозах или увеличена доза препарата Лозартан-Тева до 100 мг в один или два приема с учетом снижения артериального давления (АД).
Пациентам с сопутствующим сахарным диабетом 2 типа с протеинурией: препарат Лозартан-Рихтер назначают в начальной дозе - 50 мг 1 раз в сутки с дальнейшим повышением дозы до 100 мг/сутки (с учетом степени снижения АД) в один или в два приема.
У пациентов со сниженным ОЦК (например, при приеме диуретиков в высоких дозах) рекомендуемая начальная доза препарата Лозартан-Тева составляет 25 мг 1 раз/сут.
Пациентам с печеночной недостаточностью (менее 9 баллов по шкале Чайлд-Пью), при проведении процедуры гемодиализа, а также пациентам старше 75 лет рекомендуется более низкая начальная доза препарата - 25 мг 1 раз в сутки.
Безопасность и эффективность препарата у детей до 18 лет не установлена. Недостаточно опыта применения препарата у пациентов с тяжелой печеночной недостаточностью, поэтому препарат не рекомендован у данной категории больных.
Со стороны нервной системы и органов чувств: 1% и более - головокружение, астения, повышенная утомляемость, головная боль, бессонница; менее 1% - беспокойство, нарушения сна, сонливость, расстройства памяти, периферические невропатии, парестезии, гипестезия, мигрень, тремор, атаксия, депрессия, потеря сознания, звон в ушах, нарушение вкуса, изменение зрения, конъюнктивит.
Со стороны дыхательной системы: 1% и более - заложенность носа, кашель*, инфекции верхних дыхательных путей (повышенная температура тела, боль в горле, синусопатия*, синусит, фарингит); менее 1%-диспноэ, бронхит, ринит.
Со стороны пищеварительной системы: 1% и более - тошнота, диарея*, диспептические явления*, боль в животе; менее 1% - снижение аппетита, сухость во рту, зубная боль, рвота, метеоризм, гастрит, запоры.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: 1% и более - судороги, миалгия*, боль в спине, грудной клетке, ногах; менее 1% - артралгия, боль в плече, колене, артрит, фибромиалгия.
Со стороны ССС: менее 1% - ортостатическая гипотензия (дозозависимая), сердцебиение, тахи- или брадикардия, аритмии, стенокардия, анемия.
Со стороны мочеполовой системы: менее 1% - императивные позывы на мочеиспускание, инфекции мочевыводящих путей, нарушение функции почек, ослабление либидо, снижение потенции.
Со стороны кожных покровов: менее 1% - сухость, гиперемия кожи, фотосенсибилизация, повышенное потоотделение, алопеция.
Аллергические реакции: менее 1% - крапивница, сыпь, зуд, ангионевротический отек, в т.ч. лица, губ, глотки и/или языка.
Прочие: более 1% - гиперкалиемия; менее 1% - лихорадка, подагра, повышение активности "печеночных" трансаминаз и гипербилирубинемия (* - помечены побочные эффекты, частота развития которых сопоставима с плацебо. Связь побочных эффектов, встречающихся с частотой менее 1% случаев, с применением лозартана не доказана).
До начала применения препарата Лозартан-Рихтер необходимо проводить коррекцию ОЦК или начинать лечение с применения препарата в более низкой дозе.
Препараты, оказывающие воздействие на РААС, могут увеличивать концентрацию мочевины в крови и концентрацию сывороточного креатинина у пациентов с двусторонним стенозом почечных артерий или стенозом артерии единственной почки.
В период лечения следует регулярно контролировать содержание калия в крови, особенно у пациентов пожилого возраста, при нарушении функции почек.
Может применяться одновременно с другими гипотензивными средствами. Взаимно усиливает эффект бета-адреноблокаторов и симпатолитиков. Совместное применение лозартана с диуретиками вызывает аддитивный эффект. Не отмечено фармакокинетических взаимодействий лозартана с гидрохлоротиазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбиталом, кетоконазолом и эритромицином. По сообщениям, рифампицин и флуконазолснижают концентрацию активного метаболита в плазме крови. Клиническое значение этих взаимодействий пока неизвестно.
Как и при применении других средств, ингибирующих ангиотензин II или его действие, совместное применение лозартана с калийсберегающими диуретиками (например, спиронолактоном, триамтереном, амилоридом), препаратами калия, солями, содержащими калий, повышает риск гиперкалиемии.
Нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП), включая селективные ингибиторы циклооксигеназы-2 (ЦОГ-2), могут снижать эффект диуретиков и других гипотензивных средств.
При совместном применении антагонистов рецепторов ангиотензина II и лития возможно увеличение концентрации лития в плазме крови. Учитывая это, необходимо взвешивать пользу и риск совместного применения лозартана с солями лития. В случае необходимости совместного применения препаратов, надо регулярно контролировать концентрацию лития в плазме крови.
Симптомы: выраженное снижение АД и тахикардия; брадикардия может возникнуть вследствие парасимпатической стимуляции.
Лечение: форсированный диурез, симптоматическая терапия; гемодиализ не эффективен.
Хранить при температуре не выше 25° С. Хранить в недоступном для детей месте.
3 года.
Лозартан-Ріхтер
Lasartan-Richter
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою
1 таблетка містить лозартан калію 100 мг
30 шт.
Лозартан є специфічним антагоністом рецепторів ангіотензину ІІ (підтип AT1) для прийому всередину. Ангіотензин II вибірково зв'язується з AT1-рецепторами, розташованими в багатьох тканинах (у гладком'язових тканинах судин, надниркових залозах, нирках і серці) і виконує кілька важливих біологічних функцій, включаючи вазоконстрикцію і вивільнення альдостерону. Ангіотензин II також стимулює розростання гладком'язових клітин.
Лозартан та його фармакологічно активний метаболіт (Е 3174) як in vitro, так і in vivo блокує всі фізіологічні ефекти ангіотензину II, незалежно від джерела або шляху синтезу. Лозартан вибірково зв'язується з AT1-рецепторами і не зв'язується і не блокує рецептори інших гормонів та іонних каналів, що відіграють важливу роль у регуляції функції серцево-судинної системи. Крім того, лозартан не інгібує ангіотензинперетворюючий фермент (АПФ) - кініназу II, і, відповідно, не перешкоджає руйнування брадикініну, тому побічні ефекти, опосередковано пов'язані з брадикініном (наприклад, ангіоневротичний набряк) виникають досить рідко.
При застосуванні лозартану, відсутність впливу негативного зворотного зв'язку на секрецію реніну призводить до підвищення активності реніну плазми крові. Підвищення активності реніну призводить до підвищення концентрації ангіотензину II у плазмі крові. Однак антигіпертензивна активність і зниження концентрації альдостерону плазми крові зберігаються, що вказує на ефективну блокаду рецепторів ангіотензину П. Лозартан і його активний метаболіт мають великим спорідненістю до рецепторів ангіотензину I, ніж до рецепторів ангіотензину В. Активний метаболіт у 10-40 разів активніший лозартану.
Після одноразового прийому внутрішньо гіпотензивну дію (знижує систолічний та діастолічний артеріальний тиск) досягає максимуму через 6 годин, потім протягом 24 годин поступово знижується. Максимальний гіпотензивний ефект розвивається через 3-6 тижнів після початку прийому препарату.
У хворих на артеріальну гіпертензію без супутнього цукрового діабету з протеїнурією (більше 2 г/добу), застосування препарату достовірно знижує протеїнурію, екскрецію альбуміну та імуноглобуліну G. Стабілізує вміст сечовини в плазмі крові. Не впливає на вегетативні рефлекси й не надає довготривалого впливу на концентрацію норадреналіну в плазмі крові.
Підвищена чутливість до компонентів препарату; тяжка печінкова недостатність (більше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю); вік до 18 років; спадкова непереносимість галактози, дефіцит лактази або синдром мальабсорбції глюкози-галактози; вагітність і період лактації.
Застосування препарату Лозартан-Ріхтер при вагітності протипоказане. Відомо, що препарати, що впливають безпосередньо на ренін-ангіотензин-альдостероновую систему (РААС), при застосуванні в II і III триместрах вагітності, можуть викликати дефекти розвитку або навіть смертьразвивающегося плода. Тому при діагностуванні вагітності, прийом препарату Лозартан-Ріхтер слід негайно припинити.
Невідомо, чи виділяється лозартан з грудним молоком. Не рекомендується приймати препарат Лозартан-Ріхтер в період лактації. Якщо прийом препарату Лозартан-Ріхтер необхідний в період лактації, грудне вигодовування необхідно припинити.
Препарат Лозартан-Ріхтер приймають всередину незалежно від прийому їжі.
Таблетки ковтають, не розжовуючи, запиваючи водою. Кратність прийому - 1 раз на добу.
Артеріальна гіпертензія
При артеріальній гіпертензії середня добова доза становить 50 мг 1 раз/добу. Для досягнення більшого терапевтичного ефекту, дозу збільшують до 100 мг 1 раз на добу.
Хронічна серцева недостатність
Початкова доза для пацієнтів з хронічною серцевою недостатністю становить 12,5 мг 1 раз на добу. Як правило, доза збільшується з тижневим інтервалом (тобто 12,5 мг/добу, 25 мг/добу і 50 мг/добу) до середньої підтримуючої дози 50 мг 1 раз на добу, залежно від переносимості препарату пацієнтом.
Не потребують корекції дози препарату у пацієнтів похилого віку.
Зниження ризику розвитку серцево-судинних захворювань (в тому числі інсульту) і смертності у пацієнтів з артеріальною гіпертензією та гіпертрофією лівого шлуночка
Початкова доза препарату становить 50 мг 1 раз/добу. В подальшому може бути доданий гідрохлоротіазид у низьких дозах або збільшена доза препарату Лозартан-Тева до 100 мг в один або два прийоми з урахуванням зниження артеріального тиску (АТ).
Пацієнтам з супутнім цукровим діабетом 2 типу з протеїнурією: препарат Лозартан-Ріхтер призначають у початковій дозі - 50 мг 1 раз на добу з подальшим підвищенням дози до 100 мг/добу (з урахуванням ступеня зниження АТ) в один або в два прийоми.
У пацієнтів зі зниженим ОЦК (наприклад, при прийомі діуретиків у високих дозах) рекомендована початкова доза препарату Лозартан-Тева становить 25 мг 1 раз/добу.
Пацієнтам з печінковою недостатністю (менше 9 балів за шкалою Чайлд-П'ю), при проведенні процедури гемодіалізу, а також пацієнтам старше 75 років рекомендується нижча початкова доза препарату 25 мг 1 раз на добу.
Безпека та ефективність препарату у дітей до 18 років не встановлена. Недостатньо досвіду застосування препарату у пацієнтів з тяжкою печінковою недостатністю, тому препарат не рекомендований у даної категорії хворих.
З боку нервової системи і органів чуття: 1% - запаморочення, астенія, підвищена втомлюваність, головний біль, безсоння; менше 1% - занепокоєння, порушення сну, сонливість, розлади пам'яті, периферичні невропатії, парестезії, гіпестезія, мігрень, тремор, атаксія, депресія, втрата свідомості, дзвін у вухах, порушення смаку, зміна зору, кон'юнктивіт.
З боку дихальної системи: 1% і більше - закладеність носа, кашель*, інфекції верхніх дихальних шляхів (підвищена температура тіла, біль у горлі, синусопатия*, синусит, фарингіт); менше 1%-диспное, бронхіт, риніт.
З боку травної системи: 1% і більше - нудота, діарея*, диспептичні явища*, біль у животі; менше 1% - зниження апетиту, сухість у роті, зубний біль, блювання, метеоризм, гастрит, запори.
З боку опорно-рухового апарату: 1% і більше - судоми, міалгія*, біль у спині, грудній клітці, ногах; менше 1% - артралгія, біль у плечі, коліні, артрит, фіброміалгія.
З боку ССС: менш 1% - ортостатична гіпотензія (дозозалежна), серцебиття, тахі - або брадикардія, аритмії, стенокардія, анемія.
З боку сечостатевої системи: менш 1% - імперативні позиви на сечовипускання, інфекції сечовивідних шляхів, порушення функції нирок, ослаблення лібідо, зниження потенції.
З боку шкірних покривів: менше 1% - сухість, гіперемія шкіри, фотосенсибілізація, підвищене потовиділення, алопеція.
Алергічні реакції: менш 1% - кропив'янка, висип, свербіж, ангіоневротичний набряк, у т. ч. обличчя, губ, глотки і/або язика.
Інші: більше 1% - гіперкаліємія; менше 1% - лихоманка, подагра, підвищення активності "печінкових" трансаміназ і гіпербілірубінемія (* - позначені побічні ефекти, частота розвитку яких порівнянна з плацебо. Зв'язок побічних ефектів, що зустрічаються з частотою менше 1% випадків, із застосуванням лозартану не доведена).
До початку застосування препарату Лозартан-Ріхтер необхідно проводити корекцію ОЦК або починати лікування із застосування препарату в більш низькій дозі.
Препарати, що впливають на РААС, можуть збільшувати концентрацію сечовини в крові і концентрацію сироваткового креатиніну у пацієнтів з двостороннім стенозом ниркових артерій або стенозом артерії єдиної нирки.
В період лікування слід регулярно контролювати вміст калію в крові, особливо у пацієнтів літнього віку, при порушенні функції нирок.
Може застосовуватися одночасно з іншими гіпотензивними засобами. Взаємно підсилює ефект бета-адреноблокаторів та симпатолітики. Спільне застосування лозартану з діуретиками спричиняє адитивний ефект. Не відзначено фармакокінетичних взаємодій лозартану з гідрохлоротіазидом, дигоксином, варфарином, циметидином, фенобарбіталом, кетоконазолом та еритроміцином. За повідомленнями, рифампіцин і флуконазолснижают концентрацію активного метаболіту в плазмі крові. Клінічне значення цих взаємодій поки невідомо.
Як і при застосуванні інших засобів, що інгібують ангіотензин II або його дія, спільне застосування лозартану з калійзберігаючими діуретиками (наприклад, спіронолактоном, триамтереном, амилоридом), препаратами калію, солями, що містять калій, підвищує ризик гіперкаліємії.
Нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП), включаючи селективні інгібітори циклооксигенази-2 (ЦОГ-2), можуть знижувати ефект діуретиків та інших гіпотензивних засобів.
При спільному застосуванні антагоністів рецепторів ангіотензину II і літію можливе підвищення концентрації літію в плазмі крові. Враховуючи це, необхідно зважувати користь і ризик спільного застосування лозартану з солями літію. У разі необхідності сумісного застосування препаратів, треба регулярно контролювати концентрацію літію в плазмі крові.
Симптоми: виражене зниження артеріального тиску і тахікардія; брадикардія може виникнути внаслідок парасимпатичної стимуляції.
Лікування: форсований діурез, симптоматична терапія; гемодіаліз не ефективний.
Зберігати при температурі не вище 25° С. Зберігати в недоступному для дітей місці.
3 роки.