Купить Лидокаин 2% гл. капли 5мл фл. х1 б м (r)

Лидокаин 2% гл. капли 5мл фл. х1 б м (r)

1 мл содержит лидокаина гидрохлорид 20 мг;
вспомогательные вещества: натрия хлорида - 6 мг, натра едкого 1 М раствора до рН 5,0 - 7,0 вода для инъекций
ампулы по 2 мл (40 мг), 100 шт. в упаковке.

1 мл содержит лидокаина гидрохлорид 100 мг;
ампулы по 2 мл (200 мг), 10 шт. в упаковке.

аэрозоль для местного применения 10%

:
1 доза содержит лидокаина 4,8 мг;
вспомогательные вещества: этанол (96%), масло мяты перечной, пропиленгликол;
38 г (650 доз) во флаконе темного стекла;
1 флакон с дозирующим насосом в комплекте с распылительной насадкой в коробке.

1 мл содержит лидокаина гидрохлорид 20 мг;
по 5 мл во флаконах.

1 мл содержит лидокаина гидрохлорид 40 мг;
по 5 мл во флаконах.

Местноанестезирующий и антиаритмический препарат.
Антиаритмическая активность обусловлена угнетением фазы 4 (диастолической деполяризации) в волокнах Пуркинье, уменьшением автоматизма, подавлением эктопических очагов возбуждения. На скорость быстрой деполяризации (фаза 0) не влияет или незначительно снижает. Увеличивает проницаемость мембран для ионов калия, ускоряет процесс реполяризации и укорачивает потенциал действия. Не изменяет возбудимость синусно-предсердного узла, мало влияет на проводимость и сократимость миокарда. При в/в введении действует быстро и коротко (10—20 мин).
Механизм местноанестезирующего эффекта заключается в стабилизации нейрональной мембраны, снижении ее проницаемости для ионов натрия, что препятствует возникновению потенциала действия и проведению импульсов. Возможен антагонизм с ионами кальция. Быстро гидролизуется в слабощелочной среде тканей и после короткого латентного периода действует в течение 60—90 мин. При воспалении (тканевой ацидоз) анестезирующая активность снижается. Эффективен при всех видах местного обезболивания. Расширяет сосуды. Не оказывает раздражающего действия на ткани.

При применении препарата в глоточной или носоглоточной хирургии происходит подавление глоточного рефлекса. Достигая гортани и трахеи, препарат хорошо замедляет кашлевой рефлекс, который может привести к бронхопневмонии.
Действие лидокаина в форме аэрозоля развивается в течение 1 мин и продолжается 5-6 мин. Достигнутое снижение чувствительности медленно исчезает в течение 15 мин.
В организме распределяется равномерно. Проникает через плацентарный барьер.

При в/в введении Cmax создается практически «на игле» (через 45—90 с), при в/м — через 5—15 мин. Достаточно быстро абсорбируется со слизистой оболочки верхних дыхательных путей или полости рта (Cmax достигается через 10—20 мин). После приема внутрь биодоступность составляет 15—35%, так как 70% всосавшегося препарата подвергается биотрансформации при «первом прохождении» через печень. В плазме на 50—80% связывается с белками. Стабильная концентрация в крови устанавливается через 3—4 ч при непрерывном в/в введении (у больных с острым инфарктом миокарда — через 8—10 ч). Терапевтический эффект развивается при концентрации 1,5—5 мкг/мл. Легко проходит через гистогематические барьеры, включая ГЭБ. Сначала поступает в хорошо кровоснабжающиеся ткани (сердце, легкие, мозг, печень, селезенка), затем — в жировую и мышечную ткани. Проникает через плаценту, в организме новорожденного обнаруживается 40—55% концентрации роженицы. T1/2 после в/в болюсного введения — 1,5—2 ч (у новорожденных — 3 ч), при длительных в/в инфузиях — до 3 ч и более. При нарушении функции печени T1/2 может увеличиваться в 2 раза и более. Быстро и почти полностью метаболизируется в печени (в неизмененном виде с мочой выводится менее 10%). Основной путь деградации — окислительное N-дезалкилирование, при этом образуются активные метаболиты (моноэтилглицинксилидин и глицинксилидин), имеющие T1/2 2 ч и 10 ч соответственно. Длительность действия — 10—20 мин при в/в введении и 60—90 мин — при в/м.

— профилактика и лечение желудочковых нарушений ритма (желудочковая экстрасистолия, желудочковая пароксизмальная тахикардия), связанных с острой фазой инфаркта миокарда, другими формами ИБС, а также вызванных лекарственными препаратами (сердечными гликозидами).

Местная анестезия: поверхностная, инфильтрационная, проводниковая, эпидуральная, спинальная, интралигаментарная при оперативных вмешательствах, болезненных манипуляциях, эндоскопических и инструментальных исследованиях.
В стоматологической практике, хирургии полости рта:
— вскрытие поверхностных абсцессов;
— удаление подвижных выпадающих зубов;
— удаление костных фрагментов и наложение швов на раны слизистых оболочек;
— анестезия десны для фиксации коронки или мостовидного протеза;
— ручное или инструментальное удаление (или иссечение) увеличенного сосочка языка;
— для снижения или подавления повышенного глоточного рефлекса при подготовке к рентгенологическому исследованию;
— анестезия при иссечении поверхностных доброкачественных опухолей слизистой оболочки ротовой полости;
— у детей - для френулоэктомии и вскрытия кист слюнных желез.
В ЛОР-практике:
— перед электрокоагуляцией (при лечении носовых кровотечений), септэктомией и резекцией носовых полипов;
— перед тонзиллэктомией для уменьшения глоточного рефлекса и обезболивания места инъекции;
— в качестве дополнительной анестезии перед вскрытием перитонзилярного абсцесса или перед пункцией верхнечелюстной пазухи;
— анестезия перед промыванием синусов.
При эндоскопии и инструментальных осмотрах:
— анестезия перед введением через нос или рот различных зондов (дуоденальный зонд, перед дробным пищевым тестом);
— анестезия перед ректоскопией и в случае замены катетеров.
В акушерстве и гинекологии:
— анестезия промежности для лечения и/или выполнения эпизиотомии;
— анестезия операционного поля в вагинальной хирургии или хирургии шейки матки;
— анестезия для иссечения и при лечении разрыва девственной плевы;
— анестезия при наложении швов при абсцессах.
В дерматологии:
— анестезия слизистых оболочек при малых хирургических вмешательствах.

- Синдром слабости синусового узла.
- Выраженная брадикардия.
- Антриовентрикулярная блокада 2 и 3 степени (за исключением случаев, когда введен зонд для симуляции желудочков).
- Кардиогенный шок.
- Миастения.
- Повышенная индивидуальная чувствительность к лидокаину.
- Наличие в анамнезе эпилептиформных судорог, вызванных лидокаином.
- Выраженное нарушение функции печени.

При использовании в стоматологии гипса в качестве слепочного материала аэрозоль противопоказан из-за риска аспирации.

Препарат вводят п/к, в/м, в/в.
Для проведения местной проводниковой анестезии обычная доза составляет от 5 мл до 10 мл 2% раствора Лидокаина. Для обезболивания плечевого и крестцового сплетения вводят 5-10 мл 2% раствора. Для обезболивания пальцев конечностей применяется от 2 мл до 3 мл 2% раствора. Максимальная доза 2% раствора Лидокаина составляет 10 мл, эту дозу нельзя вводить повторно в течение 24 ч. При местной анестезии вводить препарат в сильно васкуляризированные ткани следует осторожно во избежание попадания его в кровяное русло. Перед введением Лидокаина в высоких дозах рекомендуется назначение барбитуратов.
При применении в кардиологии вводят в/в, разовая доза составляет 1-2 мг/кг массы тела и может составлять максимально до 100 мг. Эту дозу можно вводить повторно через каждые 3-4 мин до суммарной дозы 300 мг.
В/в капельно вводят в дозе 20-55 мкг/кг/мин, но не более 2 мг/мин в изотоническом растворе или в растворе Рингера. К в/в капельному введению переходят только после струйного. Продолжительность в/в капельного введения составляет 24-36 ч.
В/м вводят в дозе 2-4 мг/кг массы тела в ягодичную или дельтовидную мышцу с интервалами от 4 ч до 6 ч. Разовая доза не должна превышать 200 мг.
При инфаркте миокарда перед транспортировкой пациента в больницу Лидокаин вводят в/м в дозе 4 мг/кг в качестве разовой профилактической дозы (от 200 до 300 мг максимально).

распыляется на слизистые оболочки.
При каждом распылении 1 порции аэрозоля на поверхность выбрасывается 4.8 мг лидокаина.
Доза зависит от показаний и площади анестезируемой поверхности. Во избежание высокой концентрации лидокаина в плазме крови следует применять наименьшую дозу, обеспечивающую удовлетворительный эффект. Обычно достаточно 1-3 распылений, хотя в акушерстве применяются и 15-20 распылений (максимальная доза - 40 распылений/70 кг массы тела).

С помощью пропитанного тампона препарат можно наносить на большие поверхности.
У детей в возрасте до 2 лет препарат предпочтительно применять путем нанесения тампоном, что позволяет избежать страха, появляющегося при распылении, а также ощущения жжения.
Для пациентов с печеночной и/или сердечной недостаточностью рекомендуется снижение дозы на 40%.
При использовании аэрозоля баллон следует держать в вертикальном положении.

По 2 капли раствора закапывают в конъюнктивальный мешок 2-3 раза с интервалом 30-60 с непосредственно перед исследованием или хирургическим вмешательством.

Со стороны ЦНС: возможны головные боли, головокружение, сонливость, беспокойство, эйфория, шум в ушах, онемение языка и слизистой оболочки рта, нарушения речи и зрения.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: при повышенных дозах возможны артериальная гипотензия, коллапс, брадикардия, нарушения проводимости.
Аллергические реакции: редко - сыпь, зуд, эксфолиативный дерматит, анафилактический шок, гипертермия.
Местные реакции: ощущение легкого жжения, которое исчезает по мере развития анестезирующего эффекта (в течение 1 мин).

Применение Лидокаина при беременности следует исключить, т.к. после в/в введения уже через несколько минут препарат проходит через плаценту.
Лидокаин в аэрозоле может использоваться во время беременности, т.к. в рекомендуемых дозах он не представляет опасности.
Неизвестно, выводится ли лидокаин с грудным молоком. Следует соблюдать осторожность при назначении препарата кормящей матери.
В период лактации применение препарата возможно после предварительной тщательной оценки ожидаемой пользы терапии для матери и потенциального риска для грудного ребенка.

С осторожностью применяют у пациентов с нарушениями функции печени, недостаточностью кровообращения, артериальной гипотензией, почечной недостаточностью, эпилепсией. В этих случаях требуется уменьшение дозы препарата.
При быстром внутривенном введении может произойти резкое снижение артериального давления и развития коллапс.
В этих случаях применяют мезатон, эфедрин и другие сосудосуживающие средства. Следует осторожно вводить растворы лидокаина в сильно васкуляризированные ткани во избежании попадания препарата в просвет сосуда (например, в область шеи при операциях на щитовидной железе)( в таких случаях показаны меньшие дозы лидокаина.
С особой осторожностью следует применять препарат при наличии травм слизистых оболочек, при умственной отсталости, а также очень старым и/или ослабленным пациентам, которые уже получают препараты типа лидокаина по поводу кардиологических проблем.
В стоматологии и ортопедии препарат следует применять только с эластичными слепочными материалами.
Следует избегать попадания аэрозоля внутрь или контакта с глазами, важно предупреждать попадание аэрозоля в дыхательные пути (риск аспирации). Нанесение препарата на заднюю стенку глотки требует особой осторожности. Следует помнить, что Лидокаин подавляет глоточный рефлекс и угнетает кашлевой рефлекс, что может привести к аспирации, бронхопневмонии.
Использование в педиатрии
Следует иметь в виду, что у детей глотательный рефлекс происходит значительно чаще, чем у взрослых.
Лидокаин в форме аэрозоля не рекомендуют для местной анестезии перед тонзиллэктомией и аденотомией у .
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Если побочные эффекты после применения препарата не вызывают дискомфорта, ограничений для вождения транспортных средств и управления механизмами нет.

Симптомы: психомоторное возбуждение, головокружение, общая слабость, снижение АД, тремор, тонико-клонические судороги, кома, коллапс, возможна AV блокада, угнетение ЦНС, остановка дыхания.
Лечение: прекращение приема, при симптомах со стороны ЦНС и сердечно-сосудистой системы необходимо убедиться в проходимости дыхательных путей, обеспечить доступ свежего воздуха, подачу кислорода. Возможно проведение интубации, ИВЛ, реанимационных мероприятий. Иногда при появлении судорог можно сразу назначить 50-100 мг дитилина и/или 5-15 мг диазепама, возможно применение барбитуратов кратковременного действия, тиопентал-натрия. При брадикардии, нарушениях сердечной проводимости можно назначить атропин 0.5-1 мг в/в. В острой фазе передозировки лидокаина диализ неэффективен.

Нежелательно сочетать лидокаин со следующими препаратами:
С бета-адреноблокаторами из-за усиления токсических свойств лидокаина, с дигитоксином - из-за ослабления кардиотонического эффекта, с курареподобными препаратами - усиливается мышечная релаксация.
Нерационально назначать лидокаин вместе с аймалином, амиодароном, верапамилом или хинидином в связи с усилением кардиодепрессивного действия.
Совместное применение лидокаина и новокаинамида может вызвать возбуждение ЦНС, галлюцинации.
При внутривенном введении гексенала или тиопентал-натрия на фоне действия лидокаина возможно угнетение дыхания.
Под влиянием ингибритов МАО вероятно усиление местноанестезирующего действия лидокаина. Больным, принимающим ингибиторы МАО, не следует назначать лидокаин парентерально.
При одновременном назначении лидокаина и полимиксина-В возможно усиление угнетающего влияния на нервно-мышечную передачу, поэтому в этом случае необходимо следить за функцией дыхания больного.
При одновременном применении лидокаина со снотворным или седативными препаратами возможно усиление их угнетающего действия на ЦНС. При внутривенном введении лидокаина больным, принимающим циметидин, возможны такие нежелательные эффекты, как состояние оглушенности, сонливость, брадикардия, парастезии и др. Это связано с повышением уровня лидокаина в плазме крови, что объясняется высвобождением лидокаина из связи с белками крови, а также замедлением его инактивации в печени. В случае необходимости проведения комбинированной терапии этими препаратами следует уменьшить дозу лидокаина.
Фармацевтическое взаимодействие
При одновременном применении следующие препараты увеличивают концентрацию лидокаина в сыворотке крови: аминазин, циметидин, пропранолол, петидин, бупивакаин, хинидин, дизопирамид, амитриптилин, имипрамин, нортриптилин.

Список Б. В сухом защищенном от света месте,

Условия отпуска из аптек
Препарат отпускается по рецепту.

Лідокаїн 2% гол. краплі 5мл фо. х1 б м (r)

1 мл містить лідокаїну гідрохлориду 20 мг;
допоміжні речовини: натрію хлориду - 6 мг, натру їдкого 1 М розчину до рН 5,0 - 7,0 вода для ін'єкцій
ампули по 2 мл (40 мг), 100 шт. в упаковці.

1 мл містить лідокаїну гідрохлориду 100 мг;
ампули по 2 мл (200 мг), 10 шт. в упаковці.

аерозоль для місцевого застосування 10%

:
1 доза містить лідокаїну 4,8 мг;
допоміжні речовини: етанол (96%), олія м'яти перцевої, пропиленгликол;
38 р (650 доз) у флаконі темного скла;
1 флакон з дозуючим насосом в комплекті з розпилювальною насадкою у коробці.

1 мл містить лідокаїну гідрохлориду 20 мг;
по 5 мл у флаконах.

1 мл містить лідокаїну гідрохлориду 40 мг;
по 5 мл у флаконах.

Местноанестезирующий і антиаритмічний препарат.
Антиаритмічна активність обумовлена пригніченням фази 4 (діастолічної деполяризації) у волокнах Пуркіньє, зменшенням автоматизму, пригніченням ектопічних вогнищ збудження. На швидкість швидкої деполяризації (фаза 0) не впливає або незначно знижує. Збільшує проникність мембран для іонів калію, прискорює процес реполяризації й скорочує потенціал дії. Не змінює збудливість синусно-передсердного вузла, мало впливає на провідність і скоротливість міокарда. При в/в введенні діє швидко і коротко (10-20 хв).
Механізм місцевоанестезуючого ефекту полягає в стабілізації нейрональної мембрани, зниженні її проникності для іонів натрію, що перешкоджає виникненню потенціалу дії і проведенню імпульсів. Можливий антагонізм з іонами кальцію. Швидко гідролізується в слаболужному середовищі тканин і після короткого латентного періоду діє протягом 60-90 хв. При запаленні (тканинний ацидоз) анестезуюча активність знижується. Ефективний при всіх видах місцевого знеболювання. Розширює судини. Не надає подразнюючої дії на тканини.

При застосуванні препарату в глоткової або носоглоткової хірургії відбувається придушення глоткового рефлексу. Досягаючи гортані і трахеї, препарат добре уповільнює кашльовий рефлекс, що може призвести до бронхопневмонії.
Дія лідокаїну в формі аерозолю розвивається протягом 1 хв і триває 5-6 хв. Досягнуте зниження чутливості повільно зникає протягом 15 хв.
В організмі розподіляється рівномірно. Проникає через плацентарний бар'єр.

При в/в введення Cmax створюється практично «на голці» (через 45-90 с), при в/м - через 5-15 хв. Досить швидко абсорбується зі слизової оболонки верхніх дихальних шляхів або порожнини рота (Cmax досягається через 10-20 хв). Після прийому всередину біодоступність становить 15-35%, так як 70% всмокталася препарату піддається біотрансформації при «першому проходженні» через печінку. У плазмі на 50-80% зв'язується з білками. Стабільна концентрація в крові встановлюється через 3-4 год при безперервному внутрішньовенному введенні (у хворих з гострим інфарктом міокарда - через 8-10 год). Терапевтичний ефект розвивається при концентрації 1,5-5 мкг/мл Легко проходить через гістогематичні бар'єри, включаючи ГЕБ. Спочатку надходить у добре кровоснабжающиеся тканини (серце, легені, мозок, печінка, селезінка), потім - в жирову і м'язову тканини. Проникає через плаценту, в організмі новонародженого виявляється 40-55% від концентрації породіллі. T1/2 після в/в болюсного введення - 1,5-2 год (у новонароджених - 3 год), при тривалих в/в інфузій - до 3 год і більше. При порушенні функції печінки T1/2 може збільшуватися в 2 рази і більше. Швидко і майже повністю метаболізується в печінці (в незміненому вигляді з сечею виводиться менше 10%). Основний шлях деградації - окисне N-дезалкилирование, при цьому утворюються активні метаболіти (моноэтилглицинксилидин і глицинксилидин), що мають T1/2, 2 год і 10 год відповідно. Тривалість дії - 10-20 хв при в/в введенні і 60-90 хв при в/м.

- профілактика та лікування шлуночкових порушень ритму (шлуночкова екстрасистолія, шлуночкова пароксизмальна тахікардія), пов'язаних з гострою фазою інфаркту міокарда, іншими формами ІХС, а також викликаних лікарськими засобами (серцевими глікозидами).

Місцева анестезія: поверхнева, інфільтраційна, провідникова, епідуральна, спінальна, интралигаментарная при оперативних втручаннях, болісних маніпуляціях, ендоскопічних і інструментальних дослідженнях.
У стоматологічній практиці, хірургії порожнини рота:
- розтин поверхневих абсцесів;
- видалення рухомих випадають зубів;
- видалення кісткових фрагментів і накладення швів на рани слизових оболонок;
- анестезія десни для фіксації коронки або мостоподібного протеза;
- ручне або інструментальне видалення (або висічення) збільшеного сосочка мови;
- для зниження або придушення підвищеного глоткового рефлексу при підготовці до рентгенологічного дослідження;
- анестезія при висіченні поверхневих доброякісних пухлин слизової оболонки ротової порожнини;
- у дітей - для френулоэктомии і розкриття кіст слинних залоз.
У ЛОР-практиці:
- перед електрокоагуляцією (при лікуванні носових кровотеч), септэктомией і резекцією носових поліпів;
- перед тонзиллэктомией для зменшення глоткового рефлексу і знеболення місця ін'єкції;
- в якості додаткової анестезії перед розкриттям перитонзилярного абсцесу або перед пункцією верхньощелепної пазухи;
- анестезія перед промиванням синусів.
При ендоскопії та інструментальних оглядах:
- анестезія перед введенням через ніс або рот різних зондів (дуоденальний зонд, перед дробовим харчовим тестом);
- анестезія перед ректоскопией і в разі заміни катетерів.
В акушерстві та гінекології:
- анестезія промежини для лікування та/або виконання епізіотомії;
- анестезія операційного поля в вагінальної хірургії або хірургії шийки матки;
- анестезія для висічення і при лікуванні розриву дівочої пліви;
- анестезія при накладенні швів при абсцесах.
У дерматології:
- анестезія слизових оболонок при малих хірургічних втручаннях.

- Синдром слабкості синусового вузла.
- Виражена брадикардія.
- Антриовентрикулярная блокада 2 і 3 ступеня (за винятком випадків, коли введено зонд для симуляції шлуночків).
- Кардіогенний шок.
- Міастенія.
- Підвищена індивідуальна чутливість до лидокаину.
- Наявність в анамнезі епілептиформних судом, викликаних лідокаїном.
- Виражене порушення функції печінки.

При використанні в стоматології гіпсу в якості слепочного матеріалу аерозоль протипоказаний через ризик аспірації.

Препарат вводять п/к, в/м, в/в.
Для проведення місцевої провідникової анестезії звичайна доза становить від 5 мл до 10 мл 2% розчину Лідокаїну. Для знеболення плечового і крижового сплетення вводять 5-10 мл 2% розчину. Для знеболювання пальців кінцівок застосовується від 2 мл до 3 мл 2% розчину. Максимальна доза 2% розчину Лідокаїну становить 10 мл, цю дозу можна вводити повторно протягом 24 год. При місцевій анестезії вводити препарат у дуже васкуляризовані тканини слід обережно, щоб уникнути попадання його в кров'яне русло. Перед введенням Лідокаїну у високих дозах рекомендується призначення барбітуратів.
При застосуванні в кардіології вводять в/в, разова доза становить 1-2 мг/кг маси тіла і може становити максимально 100 мг. Цю дозу можна вводити повторно через кожні 3-4 хв до сумарної дози 300 мг.
В/в крапельно в дозі 20-55 мкг/кг/хв, але не більше 2 мг/хв у фізіологічному розчині або розчині Рінгера. До в/в крапельному введення переходять тільки після струминного. Тривалість в/в краплинного введення складає 24-36 год.
В/м вводять у дозі 2-4 мг/кг маси тіла в сідничний або дельтовидний м'яз з інтервалами від 4 год до 6 год Разова доза не повинна перевищувати 200 мг.
При інфаркті міокарда перед транспортуванням пацієнта в лікарню Лідокаїн вводять в/м в дозі 4 мг/кг в якості разової профілактичної дози (від 200 до 300 мг максимально).

розпорошується на слизові оболонки.
При кожному розпиленні 1 порції аерозолю на поверхню викидається 4.8 мг лідокаїну.
Доза залежить від показань і площі анестезируемой поверхні. Щоб уникнути високої концентрації лідокаїну у плазмі крові слід застосовувати найменшу дозу, яка забезпечує задовільний ефект. Зазвичай достатньо 1-3 розпилень, хоча в акушерстві застосовуються і 15-20 розпилень (максимальна доза 40 розпилень/70 кг маси тіла).

За допомогою просоченого тампона препарат може наноситися на великі поверхні.
У дітей віком до 2 років препарат бажано застосовувати шляхом нанесення тампоном, що дозволяє уникнути страху, що з'являється при розпиленні, а також відчуття печіння.
Для пацієнтів з печінковою та/або серцевою недостатністю рекомендується зниження дози на 40%.
При використанні аерозолю балон слід тримати у вертикальному положенні.

По 2 краплі розчину закапують у кон'юнктивальний мішок 2-3 рази з інтервалом 30-60 с безпосередньо перед дослідженням або хірургічним втручанням.

З боку ЦНС: можливі головний біль, запаморочення, сонливість, неспокій, ейфорія, шум у вухах, оніміння язика та слизової оболонки рота, порушення мови та зору.
З боку серцево-судинної системи: при підвищених дозах можливі артеріальна гіпотензія, колапс, брадикардія, порушення провідності.
Алергічні реакції: рідко - висип, свербіж, ексфоліативний дерматит, анафілактичний шок, гіпертермія.
Місцеві реакції: відчуття легкого печіння, яке зникає із розвитком анестезуючого ефекту (протягом 1 хв).

Застосування Лідокаїну при вагітності слід виключити, оскільки після в/в введення вже через кілька хвилин препарат проходить крізь плаценту.
Лідокаїн в аерозолі може використовуватися під час вагітності, т. к. в рекомендованих дозах він не представляє небезпеки.
Невідомо, чи виводиться лідокаїн з грудним молоком. Слід дотримуватися обережності при призначенні препарату матері-годувальниці.
У період лактації застосування препарату можливо після попередньої ретельної оцінки очікуваної користі терапії для матері і потенційного ризику для немовляти.

З обережністю застосовують у пацієнтів з порушеннями функції печінки, недостатністю кровообігу, артеріальною гіпотензією, нирковою недостатністю, епілепсією. У цих випадках потрібне зменшення дози препарату.
При швидкому внутрішньовенному введенні може статися різке зниження артеріального тиску і розвитку колапс.
У цих випадках застосовують мезатон, ефедрин та інші судинозвужувальні засоби. Слід обережно вводити розчини лідокаїну у дуже васкуляризовані тканини у уникнення потрапляння препарату в просвіт судини (наприклад, в область шиї при операціях на щитовидній залозі)( в таких випадках показані менші дози лідокаїну.
З особливою обережністю слід застосовувати препарат при наявності травм слизових оболонок, при розумової відсталості, а також дуже старим і/або ослабленим пацієнтам, які вже отримують препарати типу лідокаїну з приводу кардіологічних проблем.
У стоматології та ортопедії препарат слід застосовувати тільки з еластичними сліпочні матеріалами.
Слід уникати попадання аерозолю всередину або контакту з очима, важливо попереджати потрапляння аерозолю в дихальні шляхи (ризик аспірації). Нанесення препарату на задню стінку глотки вимагає особливої обережності. Слід пам'ятати, що Лідокаїн пригнічує глотковий рефлекс і пригнічує кашльовий рефлекс, що може призвести до аспірації, бронхопневмонії.
Використання в педіатрії
Слід мати на увазі, що у дітей ковтальний рефлекс відбувається значно частіше, ніж у дорослих.
Лідокаїн у формі аерозолю не рекомендують для місцевої анестезії перед тонзиллэктомией і аденотомией у .
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Якщо побічні ефекти після застосування препарату не викликають дискомфорту, обмежень для водіння транспортних засобів і управління механізмами немає.

Симптоми: психомоторне збудження, запаморочення, загальна слабкість, зниження артеріального тиску, тремор, тоніко-клонічні судоми, кома, колапс, можлива AV блокада, пригнічення центральної нервової системи, зупинка дихання.
Лікування: припинення прийому, при симптомах з боку ЦНС та серцево-судинної системи необхідно переконатися в прохідності дихальних шляхів, забезпечити доступ свіжого повітря, подачу кисню. Можливе проведення інтубації, ШВЛ, реанімаційних заходів. Іноді при появі судом можна відразу призначити 50-100 мг дитиліну та/або 5-15 мг діазепаму, можливе застосування барбітуратів короткочасної дії, тіопентал-натрію. При брадикардії, порушеннях серцевої провідності можна призначити атропін 0.5-1 мг в/в. У гострій фазі передозування лідокаїну діаліз неефективний.

Небажано поєднувати лідокаїн з наступними препаратами:
З бета-адреноблокаторами-посилення токсичних властивостей лідокаїну, з дигітоксином - через ослаблення кардіотонічної ефекту, з курареподібними препаратами - посилюється м'язова релаксація.
Нераціонально призначати лідокаїн разом з аймаліном, аміодароном, верапамілом або хінідином у зв'язку з посиленням кардіодепресивної дії.
Спільне застосування лідокаїну і новокаїнаміду може викликати збудження ЦНС, галюцинації.
При внутрішньовенному введенні гексеналу або тіопентал-натрію на фоні дії лідокаїну можливе пригнічення дихання.
Під впливом ингибритов МАО ймовірно посилення місцевоанестезуючої дії лідокаїну. Хворим, які приймають інгібітори МАО, не слід застосовувати лідокаїн парентерально.
При одночасному призначенні лідокаїну і поліміксину-можливо посилення пригнічуючого впливу на нервово-м'язову передачу, тому в цьому випадку необхідно слідкувати за функцією дихання хворого.
При одночасному застосуванні лідокаїну зі снодійними або седативними препаратами можливе посилення їх пригнічуючої дії на ЦНС. При внутрішньовенному введенні лідокаїну хворим, які приймають циметидин, можливі такі небажані ефекти, як стан оглушення, сонливість, брадикардія, парастезії та ін Це пов'язано з підвищенням рівня лідокаїну в плазмі крові, що пояснюється вивільненням лідокаїну зі зв'язку з білками крові, а також уповільненням його інактивації в печінці. У разі необхідності проведення комбінованої терапії цими препаратами слід зменшити дозу лідокаїну.
Фармацевтична взаємодія
При одночасному застосуванні наступні препарати збільшують концентрацію лідокаїну в сироватці крові: аміназин, циметидин, пропранолол, петидин, бупівакаїн, хінідин, дизопірамід, амітриптилін, іміпрамін, нортриптиліну або.

Список Б. У сухому, захищеному від світла місці,

Умови відпустки з аптек
Препарат відпускається за рецептом.