Купить Левофлоксацин-тева таблетки 500 мг, 14 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Левофлоксацин - Тева
Levofloxacin - Teva
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
В 1 таблетке содержится: активное вещество левофлоксацин (левофлоксацина гемигадрат) 500,00 (512,46) мг; вспомогательные вещества:кремния диоксид коллоидный 12,00 мг, гипролоза 28,00 мг, карбоксиметилкрахмал натрия, тип А 55,00 мг, тальк 55,20 мг, кроскармеллоза натрия 20,60 мг, магния стеарат 6,74 мг, оболочка Опадрай 15В26688 коричневый (гипромеллоза 2910 3 СР 4,760 мг, гипромеллоза 2910 6 СР 4,760 мг, титана диоксид Е171 3,044 мг, макрогол-400 1,120 мг, полисорбат-800,140 мг, краситель железа оксид желтый Е172 0,120 мг, краситель железа оксид красный Е172 0,043 мг, краситель железа оксид черный Е172 0,013 мг).
14 шт.
Оптически активный левовращающий изомер офлоксацина - L-офлоксацин (S-(-)-энантиомер). Обладает широким спектром противомикробной активности. Блокирует бактериальную топоизомеразу IV и ДНК-гиразу (топоизомеразу II). Нарушает суперспирализацию и сшивку разрывов ДНК, вызывает глубокие морфологические изменения в цитоплазме, клеточной стенке. В концентрациях, эквивалентных или превышающих минимальные подавляющие концентрации (МПК), чаще всего оказывает бактерицидное действие. Основной механизм развития резистентности связан с мутацией гена gyr-A с возможным развитием перекрестной резистентности между левофлоксацином и другими фторхинолонами. Перекрестная резистентность между левофлоксацином и антибактериальными препаратами других классов обычно не возникает.
Инфекционновоспалительные заболевания, вызванные чувствительными к левофлоксацину микроорганизмами:
острый бактериальный синусит; обострение хронического бронхита; внебольничная пневмония; осложненные инфекционные заболевания почек и мочевыводящих путей, включая пиелонефрит; хронический бактериальный простатит; инфекции кожи и мягких тканей.Повышенная чувствительность к левофлоксацину, к другим хинолонам или другим компонентам препарата; эпилепсия, в том числе в анамнезе; поражения сухожилий, связанные с приемом фторхинолонов, в анамнезе; детский и подростковый возраст до 18 лет; беременность; период грудного вскармливания.
Левофлоксацин-Тева принимают внутрь 1-2 раза в сут. Доза и продолжительность лечения определяются характером и тяжестью инфекции, а также чувствительностью предполагаемого возбудителя. Таблетки следует принимать, не разжевывая и запивая достаточным количеством жидкости (от ½ до 1 стакана). При подборе доз таблетки можно ломать по разделительной бороздке на равные части. Препарат можно принимать перед едой или в любое время между приемами пищи.
Лечение препаратом Левофлоксацин-Тева рекомендуется продолжать в течение минимум 48-72 ч после нормализации температуры тела или после достоверной эрадикации возбудителя.
Острый бактериальный синусит: по 1 таблетке (500 мг) 1 раз в сутки в течение 10-14 дней.
Острый бронхит и обострение хронического бронхита: по ½-1 таблетке (250-500 мг) 1 раз в сутки в течение 7-10 дней.
Внебольничная пневмония: по 1 таблетке (500 мг) 1-2 раза в сутки в течение 7-14 дней.
Осложненные инфекционные заболевания почек и мочевыводящих путей, включая пиелонефрит: по ½ таблетке (250 мг) 1 раз в сутки в течение 7-10 дней.
Хронический бактериальный простатит: по 1 таблетке (500 мг) 1 раз в сутки в течение 28 дней.
Инфекции кожи и мягких тканей: по 1 таблетке (500 мг) 1-2 раза в сутки в течение 7-14 дней.
Пациентам с нарушением функции печени коррекции режима дозирования не требуется.
Пациентам с нарушением функции почек (КК менее 50 мл/мин) требуется коррекция режима дозирования в зависимости от величины КК.
При применении левофлоксацина наблюдались случаи тендинита, который поражает в основном ахиллово сухожилие и может привести к его разрыву. У пациентов пожилого возраста, а также при сопутствующем применении ГКС, вероятность развития тендинита и разрыва сухожилия при применении левофлоксацина увеличивается. При подозрении на тендинит следует немедленно отменить левофлоксацин и начать соответствующее лечение, обеспечив состояние покоя в области поражения.
При подозрении на псевдомембранозный колит (появление диареи, в частности, выраженной и/или с кровью) следует немедленно отменить левофлоксацин и начать соответствующее лечение.
Во время лечения левофлоксацином возможно развитие приступа судорог у пациентов с предшествующим поражением головного мозга (в т.ч. с инсультом или тяжелой травмой головного мозга).
При применении хинолонов у пациентов с недостаточностью глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы возможен гемолиз эритроцитов.
При необходимости применения левофлоксацина у пациентов с сахарным диабетом необходимо контролировать концентрацию глюкозы в крови.
Иногда уже после приема первой дозы левофлоксацина возможно развитие выраженных, потенциально опасных реакций гиперчувствительности (ангионевротический отек, анафилактический шок).
Несмотря на то, что фотосенсибилизация отмечается при применении левофлоксацина очень редко, для предотвращения ее развития пациентам следует избегать пребывания на солнце или УФ-облучения.
При одновременном применении левофлоксацина и непрямых антикоагулянтов необходимо контролировать состояние свертывающей системы крови.
При приеме фторхинолонов, включая левофлоксацин, возможно развитие психотических реакций, которые очень редко при прогрессировании могут приводить к суицидальным мыслям и потенциально опасному поведению. При развитии подобных явлений прием препарата следует прекратить.
При применении левофлоксацина у пациентов, которые имеют предрасполагающие факторы к удлинению интервала QT, необходимо проводить исследование электрокардиограммы до и вовремя лечения левофлоксацином.
При приеме фторхинолонов наблюдались случаи развития сенсорной или сенсомоторной периферической нейропатии. Для предотвращения развития необратимых эффектов при развитии симптомов периферической нейропатии левофлоксацин следует немедленно отменить.
При приеме левофлоксацина у пациентов возможны ложноположительные результаты тестов на наличие опиатов в моче. Для подтверждения положительного результата теста следует использовать более специфичные методы.
Имеются сообщения о редких случаях развития печеночной недостаточности на фоне лечения левофлоксацином, в первую очередь у пациентов с тяжелыми заболеваниями, такими как сепсис. При появлении симптомов нарушения функции печени, таких как снижение аппетита, желтуха, потемнение мочи, зуд или чувствительность брюшной стенки при пальпации, левофлоксацин следует отменить.
При назначении препарата пациентам пожилого возраста следует иметь в виду, что больные этой группы часто имеют нарушения функции почек.
Всасывание левофлоксацина значительно уменьшается при одновременном применении с сукральфатом, магний- или алюминийсодержащими антацидными средствами, а также с солями железа (интервал между приемом левофлоксацина и этих лекарственных средств должен составлять не менее 2 ч). С кальция карбонатом взаимодействия не выявлены.
Хинолоны могут усиливать способность препаратов (в т.ч. теофиллина) понижать порог судорожной готовности. При одновременном приеме с фенбуфеном наблюдались более высокие концентрации левофлоксацина (на 13%), чем при монотерапии.
Выведение левофлоксацина замедляется под действием циметидина (на 24%) и пробенецида (на 34%).
Левофлоксацин вызывает небольшое увеличение T1/2 циклоспорина.
Одновременный прием с глюкокортикостероидами (ГКС) повышает риск развития разрыва сухожилий.
Одновременный прием левофлоксацина с пероральными антикоагулянтами увеличивает время коагуляции и/или кровотечения.
Левофлоксацин при одновременном применении с антиаритмическими препаратами IA и III классов, трициклическими антидепрессантами, макролидами может вызвать удлинение интервала QT.
Симптомы: тошнота, эрозивные поражения слизистых оболочек ЖКТ, головокружение, помутнение сознания и приступы судорог по типу эпилептических припадков.
Лечение: проводят симптоматическую терапию, мониторинг ЭКГ. Специфического антидота не существует. Гемодиализ не эффективен.
При температуре не выше 25°С в защищенном от света месте. Хранить в недоступном для детей месте.
3 года.
Левофлоксацин - Тева
Levofloxacin - Teva
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою
В 1 таблетці міститься: активну речовину - левофлоксацин (левофлоксацину гемигадрат) 500,00 (512,46) мг; допоміжні речовини:кремнію діоксид колоїдний 12,00 мг, гипролоза 28,00 мг, карбоксиметилкрахмал натрію, тип А 55,00 мг, тальк 55,20 мг, натрію кроскармелоза 20,60 мг, магнію стеарат 6,74 мг, оболонка Опадрай 15В26688 коричневий (гіпромелоза 2910 3 СР 4,760 мг, гіпромелоза 2910 6 СР 4,760 мг, титану діоксид Е171 3,044 мг, макрогол-400 1,120 мг, полісорбат-800,140 мг, барвник заліза оксид жовтий Е172 0,120 мг, барвник заліза оксид червоний Е172 0,043 мг, барвник заліза оксид чорний Е172 0,013 мг).
14 шт.
Оптично активний левовращающій ізомер офлоксацину - L-офлоксацин (S-(-)-енантіомер). Володіє широким спектром протимікробної активності. Блокує бактеріальну топоизомеразу IV і ДНК-гіразу (топоизомеразу II). Порушує суперспирализацию та зшивання розривів ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни в цитоплазмі, клітинній стінці. У концентраціях, еквівалентних або перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК), найчастіше виявляє бактерицидну дію. Основний механізм розвитку резистентності пов'язаний з мутацією гена gyr-A з можливим розвитком перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. Перехресна резистентність між левофлоксацином та антибактеріальними препаратами інших класів зазвичай не виникає.
Инфекционновоспалительные захворювання, викликані чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами:
гострий бактеріальний синусит; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія; ускладнені інфекційні захворювання нирок і сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит; хронічний бактеріальний простатит; інфекції шкіри і м'яких тканин.Підвищена чутливість до левофлоксацину, інших хінолонів або до інших компонентів препарату; епілепсія, у тому числі в анамнезі; ураження сухожиль, пов'язані з прийомом фторхінолонів в анамнезі; дитячий та підлітковий вік до 18 років; вагітність; період грудного вигодовування.
Левофлоксацин-Тева приймають внутрішньо 1-2 рази на добу. Доза і тривалість лікування визначаються характером і тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Таблетки слід приймати, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини (від ½ до 1 склянки). При підборі доз таблетки можна ламати по розділовій борозенці на рівні частини. Препарат можна приймати перед їжею або у будь-який час між прийомами їжі.
Лікування препаратом Левофлоксацин-Тева рекомендується продовжувати протягом щонайменше 48-72 год після нормалізації температури тіла або після достовірної ерадикації збудника.
Гострий бактеріальний синусит: по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на добу протягом 10-14 днів.
Гострий бронхіт і загострення хронічного бронхіту: по ½-1 таблетці (250-500 мг) 1 раз на добу протягом 7-10 днів.
Позалікарняна пневмонія: по 1 таблетці (500 мг) 1-2 рази на добу протягом 7-14 днів.
Ускладнені інфекційні захворювання нирок і сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит: по ½ таблетці (250 мг) 1 раз на добу протягом 7-10 днів.
Хронічний бактеріальний простатит: по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на добу протягом 28 днів.
Інфекції шкіри та м'яких тканин: по 1 таблетці (500 мг) 1-2 рази на добу протягом 7-14 днів.
Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція режиму дозування не потрібна.
Пацієнтам з порушенням функції нирок (КК менше 50 мл/хв) потрібна корекція режиму дозування залежно від величини КК.
При застосуванні левофлоксацину спостерігалися випадки тендиніту, який вражає в основному ахіллове сухожилля та може призвести до його розриву. У пацієнтів літнього віку, а також при супутньому застосуванні ГКС, ймовірність розвитку тендиніту та розриву сухожилля при застосуванні левофлоксацину збільшується. При підозрі на тендиніт слід негайно відмінити левофлоксацин та почати відповідне лікування, забезпечивши стан спокою в області поразки.
При підозрі на псевдомембранозний коліт (поява діареї, зокрема, вираженою та/або з кров'ю) слід негайно відмінити левофлоксацин та розпочати відповідне лікування.
Під час лікування левофлоксацином можливий розвиток нападів судом у хворих з попереднім ураженням головного мозку (в т. ч. з інсультом або тяжкою травмою головного мозку).
При застосуванні хінолонів у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можливий гемоліз еритроцитів.
При необхідності застосування левофлоксацину у пацієнтів із цукровим діабетом необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові.
Іноді вже після прийому першої дози левофлоксацину можливий розвиток виражених, потенційно небезпечних реакцій гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок).
Незважаючи на те, що фотосенсибілізація відзначається при застосуванні левофлоксацину дуже рідко, для запобігання її розвитку пацієнтам слід уникати перебування на сонці або УФ-опромінення.
При одночасному застосуванні левофлоксацину та непрямих антикоагулянтів, необхідно контролювати стан системи згортання крові.
При прийомі фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, можливо розвиток психотичних реакцій, які дуже рідко при прогресуванні можуть призводити до суїцидальних думок та потенційно небезпечного поведінки. При розвитку подібних явищ прийом препарату слід припинити.
При застосуванні левофлоксацину у пацієнтів, які мають фактори, що призводять до подовження інтервалу QT, необхідно проводити дослідження електрокардіограми до і під час лікування левофлоксацином.
При прийомі фторхінолонів спостерігалися випадки розвитку сенсорної чи сенсомоторної периферичної нейропатії. Для запобігання розвитку необоротних ефектів при розвитку симптомів периферичної нейропатії левофлоксацин слід негайно відмінити.
При прийомі левофлоксацину у пацієнтів можливі хибнопозитивні результати тестів на наявність опіатів у сечі. Для підтвердження позитивного результату тесту слід використовувати більш специфічні методи.
Існують повідомлення про рідкісні випадки розвитку печінкової недостатності на тлі лікування левофлоксацином, в першу чергу у пацієнтів з тяжкими захворюваннями, такими як сепсис. При появі симптомів порушення функції печінки, таких як зниження апетиту, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або чутливість черевної стінки при пальпації, левофлоксацин слід відмінити.
При призначенні препарату пацієнтам літнього віку слід мати на увазі, що хворі цієї групи часто мають порушення функції нирок.
Всмоктування левофлоксацину значно зменшується при одночасному застосуванні з сукральфатом, магній - або алюмініймісткими антацидними засобами, а також з солями заліза (інтервал між прийомом левофлоксацину і цих лікарських засобів повинен становити не менше 2 год). З кальцію карбонатом взаємодії не виявлені.
Хінолони можуть посилювати здатність препаратів (у т. ч. теофіліну) знижувати поріг судомної готовності. При одночасному прийомі з фенбуфеном спостерігалися більш високі концентрації левофлоксацину (на 13%), ніж при монотерапії.
Виведення левофлоксацину уповільнюється під дією циметидину (на 24%) і пробенециду (на 34%).
Левофлоксацин викликає невелике збільшення T1/2 циклоспорину.
Одночасний прийом з глюкокортикостероїдами (ГКС) підвищує ризик розвитку розриву сухожилля.
Одночасний прийом левофлоксацину з пероральними антикоагулянтами збільшує час коагуляції і/або кровотечі.
Левофлоксацин при одночасному застосуванні з антиаритмічними препаратами IA і III класів, трициклічними антидепресантами, макролідами може викликати подовження інтервалу QT.
Симптоми: нудота, ерозивні ураження слизових оболонок ШКТ, запаморочення, потьмарення свідомості і напади судом за типом епілептичних припадків.
Лікування: проводять симптоматичну терапію, моніторинг ЕКГ. Специфічного антидоту не існує. Гемодіаліз не ефективний.
При температурі не вище 25°С у захищеному від світла місці. Зберігати в недоступному для дітей місці.
3 роки.