Купить Левофлоксацин таблетки 250 мг, 10 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Левофлоксацин ШТАДА
Levofloxacin
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
В 1 таблетке содержится левофлоксацин (левофлоксацина гемигадрат) 250,00 мг.
10 шт.
Оптически активный левовращающий изомер офлоксацина - L-офлоксацин (S-(-)-энантиомер). Обладает широким спектром противомикробной активности. Блокирует бактериальную топоизомеразу IV и ДНК-гиразу (топоизомеразу II). Нарушает суперспирализацию и сшивку разрывов ДНК, вызывает глубокие морфологические изменения в цитоплазме, клеточной стенке. В концентрациях, эквивалентных или превышающих минимальные подавляющие концентрации (МПК), чаще всего оказывает бактерицидное действие. Основной механизм развития резистентности связан с мутацией гена gyr-A с возможным развитием перекрестной резистентности между левофлоксацином и другими фторхинолонами. Перекрестная резистентность между левофлоксацином и антибактериальными препаратами других классов обычно не возникает.
Инфекционновоспалительные заболевания, вызванные чувствительными к левофлоксацину микроорганизмами:
острый бактериальный синусит; обострение хронического бронхита; внебольничная пневмония; осложненные инфекционные заболевания почек и мочевыводящих путей, включая пиелонефрит; хронический бактериальный простатит; инфекции кожи и мягких тканей.Повышенная чувствительность к левофлоксацину, к другим хинолонам или другим компонентам препарата; эпилепсия, в том числе в анамнезе; поражения сухожилий, связанные с приемом фторхинолонов, в анамнезе; детский и подростковый возраст до 18 лет; беременность; период грудного вскармливания.
Левофлоксацин принимают внутрь 1-2 раза в сут. Доза и продолжительность лечения определяются характером и тяжестью инфекции, а также чувствительностью предполагаемого возбудителя. Таблетки следует принимать, не разжевывая и запивая достаточным количеством жидкости (от ½ до 1 стакана). При подборе доз таблетки можно ломать по разделительной бороздке на равные части. Препарат можно принимать перед едой или в любое время между приемами пищи.
Лечение препаратом Левофлоксацин-Тева рекомендуется продолжать в течение минимум 48-72 ч после нормализации температуры тела или после достоверной эрадикации возбудителя.
Острый бактериальный синусит: по 1 таблетке (500 мг) 1 раз в сутки в течение 10-14 дней.
Острый бронхит и обострение хронического бронхита: по ½-1 таблетке (250-500 мг) 1 раз в сутки в течение 7-10 дней.
Внебольничная пневмония: по 1 таблетке (500 мг) 1-2 раза в сутки в течение 7-14 дней.
Осложненные инфекционные заболевания почек и мочевыводящих путей, включая пиелонефрит: по ½ таблетке (250 мг) 1 раз в сутки в течение 7-10 дней.
Хронический бактериальный простатит: по 1 таблетке (500 мг) 1 раз в сутки в течение 28 дней.
Инфекции кожи и мягких тканей: по 1 таблетке (500 мг) 1-2 раза в сутки в течение 7-14 дней.
Пациентам с нарушением функции печени коррекции режима дозирования не требуется.
Пациентам с нарушением функции почек (КК менее 50 мл/мин) требуется коррекция режима дозирования в зависимости от величины КК.
Частота развития побочных реакций классифицирована согласно рекомендациям ВОЗ: часто - не менее 1% и менее 10%; нечасто - не менее 0,1% и менее 1%; редко - не менее 0,01% и менее 0,1%; очень редко - менее 0,01%, включая единичные случаи.
Инфекции и инвазии: нечасто - присоединение грибковой инфекции, рост резистентных микроорганизмов; очень редко - суперинфекция.
Со стороны кроветворной и лимфатической систем: нечасто - эозинофилия, лейкопения; редко - нейтропения, тромбоцитопения; очень редко - агранулоцитоз; единичные случаи - гемолитическая анемия, панцитопения, геморрагии.
Со стороны обмена веществ: очень редко - гипергликемия (повышенный аппетит, повышенное потоотделение, дрожь), гипогликемия.
Со стороны нервной системы: нечасто - бессонница, нервозность, головокружение, головная боль, сонливость; редко - тревожность, депрессия, психотические реакции, ажитация, помутнение сознания, судороги, тремор, парестезии; очень редко - сенсомоторная периферическая нейропатия, галлюцинации, психотические реакции, связанные с причинением пациентом вреда самому себе, суицидальное поведение, экстрапирамидные симптомы и нарушения мышечной координации.
Со стороны органов чувств: очень редко - нарушения зрения, снижение слуха, шум в ушах, нарушение обоняния, вкусовой и тактильной чувствительности.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: редко - снижение артериального давления, сосудистый коллапс, тахикардия; очень редко - удлинение интервала QT, мерцательная аритмия.
Со стороны пищеварительной системы: часто - тошнота, диарея, повышение активности «печеночных» трансаминаз и щелочной фосфатазы в плазме крови; нечасто - рвота, анорексия, боль в животе, диспепсия, дисбактериоз, метеоризм, запор, гипербилирубинемия; редко - геморрагическая диарея; очень редко псевдомембранозный колит, желтуха, гепатит, печеночная недостаточность.
Со стороны мочевыделительной системы: нечасто - гиперкреатинемия; очень редко - интерстициальный нефрит, острая почечная недостаточность.
Аллергические реакции: нечасто - сыпь, зуд; редко - крапивница, гиперемия кожи; очень редко - анафилактические и анафилактоидные реакции, в том числе шок, ангионевротический отек, фотосенсибилизация, злокачественная экссудативная эритема (синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), экссудативная мультиформная эритема, васкулит, бронхоспазм, аллергический интерстициальный пневмонит.
Со стороны опорно-двигательного аппарата: редко - нарушения со стороны сухожилий, включая тендинит ахиллова сухожилия, артралгия, миалгия, мышечная слабость; очень редко - разрыв сухожилий; частота не установлена - рабдомиолиз.
Прочие: нечасто - астения, слабость; очень редко - стойкая лихорадка, обострение порфирии.
При применении левофлоксацина наблюдались случаи тендинита, который поражает в основном ахиллово сухожилие и может привести к его разрыву. У пациентов пожилого возраста, а также при сопутствующем применении ГКС, вероятность развития тендинита и разрыва сухожилия при применении левофлоксацина увеличивается. При подозрении на тендинит следует немедленно отменить левофлоксацин и начать соответствующее лечение, обеспечив состояние покоя в области поражения.
При подозрении на псевдомембранозный колит (появление диареи, в частности, выраженной и/или с кровью) следует немедленно отменить левофлоксацин и начать соответствующее лечение.
Во время лечения левофлоксацином возможно развитие приступа судорог у пациентов с предшествующим поражением головного мозга (в т.ч. с инсультом или тяжелой травмой головного мозга).
При применении хинолонов у пациентов с недостаточностью глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы возможен гемолиз эритроцитов.
При необходимости применения левофлоксацина у пациентов с сахарным диабетом необходимо контролировать концентрацию глюкозы в крови.
Иногда уже после приема первой дозы левофлоксацина возможно развитие выраженных, потенциально опасных реакций гиперчувствительности (ангионевротический отек, анафилактический шок).
Несмотря на то, что фотосенсибилизация отмечается при применении левофлоксацина очень редко, для предотвращения ее развития пациентам следует избегать пребывания на солнце или УФ-облучения.
При одновременном применении левофлоксацина и непрямых антикоагулянтов необходимо контролировать состояние свертывающей системы крови.
При приеме фторхинолонов, включая левофлоксацин, возможно развитие психотических реакций, которые очень редко при прогрессировании могут приводить к суицидальным мыслям и потенциально опасному поведению. При развитии подобных явлений прием препарата следует прекратить.
При применении левофлоксацина у пациентов, которые имеют предрасполагающие факторы к удлинению интервала QT, необходимо проводить исследование электрокардиограммы до и вовремя лечения левофлоксацином.
При приеме фторхинолонов наблюдались случаи развития сенсорной или сенсомоторной периферической нейропатии. Для предотвращения развития необратимых эффектов при развитии симптомов периферической нейропатии левофлоксацин следует немедленно отменить.
При приеме левофлоксацина у пациентов возможны ложноположительные результаты тестов на наличие опиатов в моче. Для подтверждения положительного результата теста следует использовать более специфичные методы.
Имеются сообщения о редких случаях развития печеночной недостаточности на фоне лечения левофлоксацином, в первую очередь у пациентов с тяжелыми заболеваниями, такими как сепсис. При появлении симптомов нарушения функции печени, таких как снижение аппетита, желтуха, потемнение мочи, зуд или чувствительность брюшной стенки при пальпации, левофлоксацин следует отменить.
При назначении препарата пациентам пожилого возраста следует иметь в виду, что больные этой группы часто имеют нарушения функции почек.
Всасывание левофлоксацина значительно уменьшается при одновременном применении с сукральфатом, магний- или алюминийсодержащими антацидными средствами, а также с солями железа (интервал между приемом левофлоксацина и этих лекарственных средств должен составлять не менее 2 ч). С кальция карбонатом взаимодействия не выявлены.
Хинолоны могут усиливать способность препаратов (в т.ч. теофиллина) понижать порог судорожной готовности. При одновременном приеме с фенбуфеном наблюдались более высокие концентрации левофлоксацина (на 13%), чем при монотерапии.
Выведение левофлоксацина замедляется под действием циметидина (на 24%) и пробенецида (на 34%).
Левофлоксацин вызывает небольшое увеличение T1/2 циклоспорина.
Одновременный прием с глюкокортикостероидами (ГКС) повышает риск развития разрыва сухожилий.
Одновременный прием левофлоксацина с пероральными антикоагулянтами увеличивает время коагуляции и/или кровотечения.
Левофлоксацин при одновременном применении с антиаритмическими препаратами IA и III классов, трициклическими антидепрессантами, макролидами может вызвать удлинение интервала QT.
Симптомы: тошнота, эрозивные поражения слизистых оболочек ЖКТ, головокружение, помутнение сознания и приступы судорог по типу эпилептических припадков.
Лечение: проводят симптоматическую терапию, мониторинг ЭКГ. Специфического антидота не существует. Гемодиализ не эффективен. Симптомы: тошнота, эрозивные поражения слизистых оболочек ЖКТ, головокружение, помутнение сознания и приступы судорог по типу эпилептических припадков.
Лечение: проводят симптоматическую терапию, мониторинг ЭКГ. Специфического антидота не существует. Гемодиализ не эффективен.
При температуре не выше 25°С в защищенном от света месте. Хранить в недоступном для детей месте.
3 года.
Левофлоксацин ШТАДА
Levofloxacin
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою
В 1 таблетці міститься левофлоксацин (левофлоксацину гемигадрат) 250,00 мг.
10 шт.
Оптично активний левовращающій ізомер офлоксацину - L-офлоксацин (S-(-)-енантіомер). Володіє широким спектром протимікробної активності. Блокує бактеріальну топоизомеразу IV і ДНК-гіразу (топоизомеразу II). Порушує суперспирализацию та зшивання розривів ДНК, викликає глибокі морфологічні зміни в цитоплазмі, клітинній стінці. У концентраціях, еквівалентних або перевищують мінімальні пригнічувальні концентрації (МПК), найчастіше виявляє бактерицидну дію. Основний механізм розвитку резистентності пов'язаний з мутацією гена gyr-A з можливим розвитком перехресної резистентності між левофлоксацином та іншими фторхінолонами. Перехресна резистентність між левофлоксацином та антибактеріальними препаратами інших класів зазвичай не виникає.
Инфекционновоспалительные захворювання, викликані чутливими до левофлоксацину мікроорганізмами:
гострий бактеріальний синусит; загострення хронічного бронхіту; позалікарняна пневмонія; ускладнені інфекційні захворювання нирок і сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит; хронічний бактеріальний простатит; інфекції шкіри і м'яких тканин.Підвищена чутливість до левофлоксацину, інших хінолонів або до інших компонентів препарату; епілепсія, у тому числі в анамнезі; ураження сухожиль, пов'язані з прийомом фторхінолонів в анамнезі; дитячий та підлітковий вік до 18 років; вагітність; період грудного вигодовування.
Левофлоксацин приймають внутрішньо 1-2 рази на добу. Доза і тривалість лікування визначаються характером і тяжкістю інфекції, а також чутливістю передбачуваного збудника. Таблетки слід приймати, не розжовуючи і запиваючи достатньою кількістю рідини (від ½ до 1 склянки). При підборі доз таблетки можна ламати по розділовій борозенці на рівні частини. Препарат можна приймати перед їжею або у будь-який час між прийомами їжі.
Лікування препаратом Левофлоксацин-Тева рекомендується продовжувати протягом щонайменше 48-72 год після нормалізації температури тіла або після достовірної ерадикації збудника.
Гострий бактеріальний синусит: по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на добу протягом 10-14 днів.
Гострий бронхіт і загострення хронічного бронхіту: по ½-1 таблетці (250-500 мг) 1 раз на добу протягом 7-10 днів.
Позалікарняна пневмонія: по 1 таблетці (500 мг) 1-2 рази на добу протягом 7-14 днів.
Ускладнені інфекційні захворювання нирок і сечовивідних шляхів, включаючи пієлонефрит: по ½ таблетці (250 мг) 1 раз на добу протягом 7-10 днів.
Хронічний бактеріальний простатит: по 1 таблетці (500 мг) 1 раз на добу протягом 28 днів.
Інфекції шкіри та м'яких тканин: по 1 таблетці (500 мг) 1-2 рази на добу протягом 7-14 днів.
Пацієнтам з порушенням функції печінки корекція режиму дозування не потрібна.
Пацієнтам з порушенням функції нирок (КК менше 50 мл/хв) потрібна корекція режиму дозування залежно від величини КК.
Частота розвитку побічних реакцій класифікована згідно з рекомендаціями ВООЗ: часто - не менше 1% і менше 10%; нечасто - не менше 0,1% і менше 1%; рідко - не менше 0,01% і менше 0,1%; дуже рідко - менше 0,01%, включаючи поодинокі випадки.
Інфекції та інвазії: нечасто - приєднання грибкової інфекції, ріст резистентних мікроорганізмів; дуже рідко - суперінфекція.
З боку кровотворної та лімфатичної систем: нечасто - еозинофілія, лейкопенія; рідко - нейтропенія, тромбоцитопенія; дуже рідко - агранулоцитоз; поодинокі випадки - гемолітична анемія, панцитопенія, геморагії.
З боку обміну речовин: дуже рідко - гіперглікемія (підвищений апетит, підвищене потовиділення, тремтіння), гіпоглікемія.
З боку нервової системи: нечасто - безсоння, нервозність, запаморочення, головний біль, сонливість; рідко - тривожність, депресія, психотичні реакції, ажитація, сплутаність свідомості, судоми, тремор, парестезії; дуже рідко - сенсомоторна периферична нейропатія, галюцинації, психотичні реакції, пов'язані із заподіянням пацієнтом шкоди самому собі, суїцидальна поведінка, екстрапірамідні симптоми та порушення м'язової координації.
З боку органів чуття: дуже рідко - порушення зору, зниження слуху, шум у вухах, порушення нюху, смакової та тактильної чутливості.
З боку серцево-судинної системи: рідко - зниження артеріального тиску, судинний колапс, тахікардія; дуже рідко - подовження інтервалу QT, миготлива аритмія.
З боку травної системи: часто - нудота, діарея, підвищення активності «печінкових» трансаміназ і лужної фосфатази в плазмі крові; нечасто - блювання, анорексія, біль у животі, диспепсія, дисбактеріоз, метеоризм, запор, гіпербілірубінемія; рідко - геморагічна діарея; дуже рідко-псевдомембранозний коліт, жовтяниця, гепатит, печінкова недостатність.
З боку сечовидільної системи: нечасто - гиперкреатинемия; дуже рідко - інтерстиціальний нефрит, гостра ниркова недостатність.
Алергічні реакції: нечасто - висипання, свербіж; рідко - кропив'янка, гіперемія шкіри; дуже рідко - анафілактичні та анафілактоїдні реакції, у тому числі шок, ангіоневротичний набряк, фотосенсибілізація, злоякісна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), ексудативна мультиформна еритема, васкуліт, бронхоспазм, алергічний інтерстиціальний пневмоніт.
З боку опорно-рухового апарату: рідко - порушення з боку сухожиль, включаючи тендиніт ахіллового сухожилля, артралгія, міалгія, м'язова слабкість; дуже рідко - розрив сухожилля; частота не встановлена - рабдоміоліз.
Інші: нечасто - астенія, слабкість; дуже рідко - стійка лихоманка, загострення порфірії.
При застосуванні левофлоксацину спостерігалися випадки тендиніту, який вражає в основному ахіллове сухожилля та може призвести до його розриву. У пацієнтів літнього віку, а також при супутньому застосуванні ГКС, ймовірність розвитку тендиніту та розриву сухожилля при застосуванні левофлоксацину збільшується. При підозрі на тендиніт слід негайно відмінити левофлоксацин та почати відповідне лікування, забезпечивши стан спокою в області поразки.
При підозрі на псевдомембранозний коліт (поява діареї, зокрема, вираженою та/або з кров'ю) слід негайно відмінити левофлоксацин та розпочати відповідне лікування.
Під час лікування левофлоксацином можливий розвиток нападів судом у хворих з попереднім ураженням головного мозку (в т. ч. з інсультом або тяжкою травмою головного мозку).
При застосуванні хінолонів у пацієнтів з недостатністю глюкозо-6-фосфатдегідрогенази можливий гемоліз еритроцитів.
При необхідності застосування левофлоксацину у пацієнтів із цукровим діабетом необхідно контролювати концентрацію глюкози в крові.
Іноді вже після прийому першої дози левофлоксацину можливий розвиток виражених, потенційно небезпечних реакцій гіперчутливості (ангіоневротичний набряк, анафілактичний шок).
Незважаючи на те, що фотосенсибілізація відзначається при застосуванні левофлоксацину дуже рідко, для запобігання її розвитку пацієнтам слід уникати перебування на сонці або УФ-опромінення.
При одночасному застосуванні левофлоксацину та непрямих антикоагулянтів, необхідно контролювати стан системи згортання крові.
При прийомі фторхінолонів, включаючи левофлоксацин, можливо розвиток психотичних реакцій, які дуже рідко при прогресуванні можуть призводити до суїцидальних думок та потенційно небезпечного поведінки. При розвитку подібних явищ прийом препарату слід припинити.
При застосуванні левофлоксацину у пацієнтів, які мають фактори, що призводять до подовження інтервалу QT, необхідно проводити дослідження електрокардіограми до і під час лікування левофлоксацином.
При прийомі фторхінолонів спостерігалися випадки розвитку сенсорної чи сенсомоторної периферичної нейропатії. Для запобігання розвитку необоротних ефектів при розвитку симптомів периферичної нейропатії левофлоксацин слід негайно відмінити.
При прийомі левофлоксацину у пацієнтів можливі хибнопозитивні результати тестів на наявність опіатів у сечі. Для підтвердження позитивного результату тесту слід використовувати більш специфічні методи.
Існують повідомлення про рідкісні випадки розвитку печінкової недостатності на тлі лікування левофлоксацином, в першу чергу у пацієнтів з тяжкими захворюваннями, такими як сепсис. При появі симптомів порушення функції печінки, таких як зниження апетиту, жовтяниця, потемніння сечі, свербіж або чутливість черевної стінки при пальпації, левофлоксацин слід відмінити.
При призначенні препарату пацієнтам літнього віку слід мати на увазі, що хворі цієї групи часто мають порушення функції нирок.
Всмоктування левофлоксацину значно зменшується при одночасному застосуванні з сукральфатом, магній - або алюмініймісткими антацидними засобами, а також з солями заліза (інтервал між прийомом левофлоксацину і цих лікарських засобів повинен становити не менше 2 год). З кальцію карбонатом взаємодії не виявлені.
Хінолони можуть посилювати здатність препаратів (у т. ч. теофіліну) знижувати поріг судомної готовності. При одночасному прийомі з фенбуфеном спостерігалися більш високі концентрації левофлоксацину (на 13%), ніж при монотерапії.
Виведення левофлоксацину уповільнюється під дією циметидину (на 24%) і пробенециду (на 34%).
Левофлоксацин викликає невелике збільшення T1/2 циклоспорину.
Одночасний прийом з глюкокортикостероїдами (ГКС) підвищує ризик розвитку розриву сухожилля.
Одночасний прийом левофлоксацину з пероральними антикоагулянтами збільшує час коагуляції і/або кровотечі.
Левофлоксацин при одночасному застосуванні з антиаритмічними препаратами IA і III класів, трициклічними антидепресантами, макролідами може викликати подовження інтервалу QT.
Симптоми: нудота, ерозивні ураження слизових оболонок ШКТ, запаморочення, потьмарення свідомості і напади судом за типом епілептичних припадків.
Лікування: проводять симптоматичну терапію, моніторинг ЕКГ. Специфічного антидоту не існує. Гемодіаліз не ефективний. Симптоми: нудота, ерозивні ураження слизових оболонок ШКТ, запаморочення, потьмарення свідомості і напади судом за типом епілептичних припадків.
Лікування: проводять симптоматичну терапію, моніторинг ЕКГ. Специфічного антидоту не існує. Гемодіаліз не ефективний.
При температурі не вище 25°С у захищеному від світла місці. Зберігати в недоступному для дітей місці.
3 роки.