Купить Левемир флекспен шприц-ручка 100 ме/мл 3 мл, 5 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Левемир ФлексПен
Раствор для подкожного введения
в 1 мл содержится:
активное вещество: инсулин детемир - 100 ЕД (одна шприц-ручка (3 мл) - 300 ЕД);
вспомогательные вещества: глицерол, фенол, метакрезол, цинка ацетат, натрия гидрофосфата дигидрат, натрия хлорид, кислота хлористоводородная или натрия гидроксид, вода для инъекций.
Одна единица инсулина детемир содержит 0,142 мг бессолевого инсулина детемир. Одна единица инсулина детемир (ЕД) соответствует одной единице человеческого инсулина (ME).
5 шт.
Левемир ФлексПен — гипогликемическое средство, аналог человеческого инсулина длительного действия.
Препарат Левемир ФлексПен производится методом биотехнологии рекомбинантной ДНК с использованием штамма Saccharomyces cerevisiae. Является растворимым базальным аналогом человеческого инсулина пролонгированного действия с плоским профилем действия.
Профиль действия препарата Левемир ФлексПен значительно менее вариабелен по сравнению с изофан-инсулином и инсулином гларгин.
Пролонгированное действие препарата Левемир ФлексПен обусловлено выраженной самоассоциацией молекул инсулина детемир в месте инъекции и связыванием молекул препарата с альбумином посредством соединения с боковой жирнокислотной цепью. Инсулин детемир по сравнению с изофан-инсулином к периферическим тканям-мишеням поступает медленнее. Эти комбинированные механизмы замедленного распределения обеспечивают более воспроизводимый профиль абсорбции и действия препарата Левемир Пенфилл по сравнению с изофан-инсулином.
Взаимодействует со специфическим рецептором внешней цитоплазматической мембраны клеток и образует инсулин-рецепторный комплекс, стимулирующий внутриклеточные процессы, в т. ч. синтез ряда ключевых ферментов (гексокиназа, пируваткиназа, гликогенсинтетаза и др.).
Снижение содержания глюкозы в крови обусловлено повышением ее внутриклеточного транспорта, усилением усвоения тканями, стимуляцией липогенеза, гликогеногенеза, снижением скорости продукции глюкозы печенью и др. Для доз 0,2 - 0,4 ЕД/кг 50% максимальный эффект препарата наступает в интервале от 3-4 часов до 14 часов после введения. Продолжительность действия составляет до 24 часов в зависимости от дозы, что обеспечивает возможность однократного и двукратного ежедневного введения.
После подкожного введения наблюдался фармакодинамический ответ, пропорциональный введенной дозе (максимальный эффект, продолжительность действия, общий эффект).
В длительных исследованиях были продемонстрированы низкие показатели суточных колебаний концентрации глюкозы плазмы при лечении пациентов препаратом Левемир ФлексПен в отличие от изофан-инсулина.
Повышенная индивидуальная чувствительность к инсулину детемир или любому из компонентов препарата.
Не рекомендуется применять препарат Левемир ФлексПен у детей до 6 лет, т.к. клинические исследования у детей младше 6 лет не проводились.
Клинический опыт применения Левемир ФлексПен во время беременности и грудного вскармливания ограничен.
Исследование репродуктивной функции у животных не выявили различий между инсулином детемир и человеческим инсулином в показателях эмбриотоксичности и тератогенности.
В целом, необходимо тщательное наблюдение беременных женщин с сахарным диабетом в течение всего срока беременности, а также при планировании беременности. Потребность в инсулине в I триместре беременности обычно уменьшается, затем во II и III триместрах возрастает. Вскоре после родов потребность в инсулине быстро возвращается к уровню, который был до беременности. У кормящих женщин может потребоваться коррекция дозы инсулина и диеты.
Левемир ФлексПен предназначен для подкожного введения.
Доза и кратность введения препарата Левемир ФлексПен определяется индивидуально в каждом конкретном случае.
Лечение препаратом Левемир ФлексПен в комбинации с пероральными гипогликемического препаратами, рекомендуется начинать с одного раза в сутки в дозе 10 ЕД или 0,1-0,2 ЕД/кг. Доза препарата Левемир Пенфилл должна подбираться индивидуально на основании показателей глюкозы плазмы.
Если препарат Левемир ФлексПен используется как часть базис-болюсного режима, его следует назначать 1 или 2 раза в день исходя из потребности пациента. Пациенты, которым требуется применение препарата дважды в день для оптимального контроля уровня гликемии, могут вводить вечернюю дозу либо во время ужина, либо перед сном, либо через 12 часов после утренней дозы.
Левемир Пенфилл вводится подкожно в область бедра, передней брюшной стенки или плечо. Места инъекций следует менять даже при введении в одну и ту же область.
Коррекция дозы
Как и при использовании других инсулинов, у пожилых пациентов и пациентов с почечной или печеночной недостаточностью следует более тщательно контролировать концентрацию глюкозы в крови и коррегировать дозу инсулина детемир индивидуально.
Коррекция дозы может быть также необходима и при усилении физической активности пациента, изменении его обычной диеты или при сопутствующем заболевании.
Перевод с других препаратов инсулина
Перевод с инсулинов средней продолжительности действия и пролонгированных инсулинов на препарат Левемир ФлексПен может потребовать коррекции дозы и времени введения.
Как и при использовании других препаратов инсулина, рекомендуется тщательный контроль концентрации глюкозы в крови во время перевода и в первые недели назначения нового препарата.
Возможно, потребуется коррекция сопутствующей гипогликемической терапии (доза и время введения короткодействующих препаратов инсулина или доза пероральных гипогликемических препаратов).
Побочные реакции, наблюдаемые у пациентов, применяющих препарат Левемир ФлексПен, являются в основном дозозависимыми и развиваются вследствие фармакологического эффекта инсулина. Гипогликемия, как правило, является наиболее частым побочным эффектом. Гипогликемия развивается в случае, если введена слишком высокая доза препарата относительно потребности организма в инсулине. Из клинических исследований известно, что тяжелые гипогликемии, требующие вмешательства третьих лиц, развиваются приблизительно у 6% пациентов, получающих Левемир ФлексПен.
Реакции в местах введения могут наблюдаться чаще при лечении препаратом Левемир ФлексПен, нежели при введении человеческого инсулина. Эти реакции включают покраснение, воспаление, кровоподтеки, припухлость и зуд в месте инъекции. Большинство реакций в местах введения незначительны и носят временный характер, т.е. исчезают при продолжении лечения в течение от нескольких дней до нескольких недель.
Доля пациентов, получающих лечение и у которых ожидается развитие побочных эффектов, оценивается как 12%. Частота развития побочных эффектов, которые по общей оценке относятся к препарату Левемир ФлексПен, во время клинических исследований, представлена ниже.
Нарушения метаболизма и расстройства питания: частые - Гипогликемия. Симптомы гипогликемии как правило развиваются внезапно. Они включают «холодный пот», бледность кожных покровов, повышенную утомляемость, нервозность или тремор, чувство тревоги, необычную усталость или слабость, нарушение ориентации, снижение концентрации внимания, сонливость, выраженное чувство голода, нарушение зрения, головную боль, тошноту, сердцебиение. Тяжелая гипогликемия может приводить к потере сознания и/или судорогам, временному или необратимому нарушению функции головного мозга вплоть до летального исхода.
Общие расстройства и реакции в местах введения препарата: частые - покраснение, припухлость и зуд в месте инъекции. Эти реакции обычно носят временный характер и исчезают при продолжении лечения.
Редкие - Липодистрофия. Может развиваться в месте инъекции в результате несоблюдения правила смены места инъекции в пределах одной области.
Отеки могут возникать на начальной стадии инсулинотерапии. Эти симптомы обычно носят временный характер.
Нарушения иммунной системы: редкие - Аллергические реакции, крапивница, кожная сыпь. Такие симптомы могут развиваться из-за генерализованной гиперчувствительности. Другими признаками генерализованной гиперчувствительности могут являться зуд, потливость, желудочно-кишечные расстройства, ангионевротический отек, затруднения дыхания, сердцебиение, снижение артериального давления. Реакции генерализованной гиперчувствительности (анафилактические реакции) являются потенциально опасными для жизни.
Нарушения зрительной функции: редкие - нарушения рефракции, диабетическая ретинопатия.
Расстройства нервной системы: очень редкие - периферическая нейропатия.
Левемир ФлексПен является растворимым базальным аналогом инсулина с плоским и прогнозируемым профилем активности, обладающим пролонгированным действием.
В отличие от других инсулинов, интенсивная терапия препаратом Левемир Пенфилл не приводит к увеличению массы тела.
Меньший по сравнению с другими инсулинами риск ночной гипогликемии позволяет более интенсивно проводить подбор дозы с целью достижения целевого показателя глюкозы крови.
Левемир ФлексПен обеспечивает лучший гликемический контроль (на основании измерения глюкозы плазмы натощак) по сравнению с применением изофан-инсулина. Недостаточная доза препарата или прекращение лечения, особенно при сахарном диабете 1 типа, может приводить к развитию гипергликемии или диабетического кетоацидоза. Как правило, первые симптомы гипергликемии появляются постепенно, в течение нескольких часов или дней. К этим симптомам относятся жажда, учащенное мочеотделение, тошнота, рвота, сонливость, покраснение и сухость кожи, сухость во рту, потеря аппетита, запах ацетона в выдыхаемом воздухе. При сахарном диабете 1 типа без соответствующего лечения гипергликемия приводит к развитию диабетического кетоацидоза и может привести к смерти.
Гипогликемия может развиться, если доза инсулина слишком высока по отношению к потребности в инсулине, при пропуске приема пищи или незапланированной интенсивной физической нагрузке.
После компенсации углеводного обмена, например, при интенсифицированной инсулинотерапии, у пациентов могут измениться типичные для них симптомы-предвестники гипогликемии, о чем больные должны быть проинформированы. Обычные симптомы-предвестники могут исчезать при длительном течении сахарного диабета.
Сопутствующие заболевания, особенно инфекционные и сопровождающиеся лихорадкой, обычно повышают потребность организма в инсулине.
Перевод больного на новый тип или препарат инсулина другого производителя должен происходить под строгим врачебным контролем. При изменении концентрации, производителя, типа, вида (животный, человеческий, аналоги человеческого инсулина) и/или метода его производства (генно-инженерный или инсулин животного происхождения) может потребоваться коррекция дозы. Пациенты, переходящие на лечение препаратом Левемир ФлексПен, могут нуждаться в изменении дозы по сравнению с дозами ранее применявшихся препаратов инсулина. Необходимость в коррекции дозы может возникнуть уже после введения первой дозы или в течение первых нескольких недель или месяцев.
Как и при лечении другими препаратами инсулина, могут развиваться реакции в местах введения, что проявляется болью, зудом, крапивницей, припухлостью, воспалением. Изменение места инъекции в одной и той же анатомической области может уменьшить симптомы, либо предотвратить развитие реакции. Реакции обычно исчезают в течение от нескольких дней до нескольких недель. В редких случаях реакции в местах введения требуют прекращения лечения.
Левемир ФлексПен не следует вводить внутривенно, так как это может привести к тяжелой гипогликемии.
Всасывание при внутримышечном введении происходит быстрее и в большей степени по сравнению с подкожным введением.
Если препарат Левемир ФлексПен смешивается с другими препаратами инсулина, профиль действия одного или обоих компонентов изменится. Смешивание препарата Левемир Пенфилл с быстродействующим аналогом инсулина, таким как инсулин аспарт, приводит к профилю действия со сниженным и отсроченным максимальным эффектом по сравнению с их раздельным введением.
Левемир ФлексПен не предназначен для использования в инсулиновых насосах
Имеется ряд лекарственных средств, которые влияют на потребность в инсулине. Гипогликемическое действие инсулина усиливают пероральные гипогликемические препараты, ингибиторы моноаминооксидазы, ингибиторы ангиотензинпревращающего фермента, ингибиторы карбоангидразы, неселективные бета-адреноблокаторы, бромокриптин, сульфонамиды, анаболические стероиды, тетрациклины, клофибрат, кетоконазол, мебендазол, пиридоксин, теофиллин, циклофосфамид, фенфлурамин, препараты лития, препараты, содержащие этанол. Гипогликемическое действие инсулина ослабляют пероральные контрацептивы, глюкокортикостероиды, йодсодержащие тиреоидные гормоны, соматропин, тиазидные диуретики, гепарин, трициклические антидепрессанты, симпатомиметики, даназол, клонидин, блокаторы «медленных» кальциевых каналов, диазоксид, морфин, фенитоин, никотин.
Под влиянием резерпина и салицилатов возможно как ослабление, так и усиление действия препарата.
Октреотид/ланреотид может как повышать, так и снижать потребность организма в инсулине.
Бета-адреноблокаторы могут маскировать симптомы гипогликемии и задерживать восстановление после гипогликемии.
Алкоголь может усиливать и пролонгировать гипогликемический эффект инсулина.
Некоторые лекарственные средства, например, содержащие тиоловую или сульфитную группы, при добавлении к препарату Левемир Пенфилл, могут вызывать разрушение инсулина детемир. Левемир ФлексПен не следует добавлять в инфузионные растворы.
Определенной дозы, необходимой для передозировки инсулина не установлено, однако гипогликемия может развиваться постепенно, если была введена слишком высокая доза для конкретного пациента.
Лечение: легкую гипогликемию пациент может устранить сам, приняв внутрь глюкозу, сахар или богатые углеводами продукты питания. Поэтому, больным сахарным диабетом рекомендуется постоянно носить с собой сахар, сладости, печенье или сладкий фруктовый сок.
В случае тяжелой гипогликемии, когда пациент находится без сознания, следует ввести от 0,5 до 1 мг глюкагона внутримышечно или подкожно (может вводить обученный человек), либо внутривенно раствор декстрозы (глюкозы) (может вводить только медицинский работник). Также необходимо внутривенно вводить декстрозу в случае, если через 10-15 мин после введения глюкагона пациент не приходит в сознание. После восстановления сознания пациенту рекомендуется принять пищу, богатую углеводами, для профилактики рецидива гипогликемии.
Хранить при температуре от 2°С до 8°С (в холодильнике), но не рядом с морозильной камерой. Не замораживать.
Используемую шприц-ручку не хранить в холодильнике. Используемую или переносимую в качестве запасной шприц-ручку с препаратом хранить в течение 6 недель при температуре не выше 30°С.
После использования закрывать шприц-ручку колпачком для защиты от света, в недоступном для детей месте.
30 месяцев.
Левемир ФлексПен
Розчин для підшкірного введення
в 1 мл міститься:
активна речовина: інсулін детемир - 100 ОД (одна шприц-ручка (3 мл) - 300 ОД);
допоміжні речовини: гліцерин, фенол, метакрезол, цинку ацетат, натрію гідрофосфату дигідрат, натрію хлорид, кислота хлористоводнева або натрію гідроксид, вода для ін'єкцій.
Одна одиниця інсуліну детемир містить 0,142 мг бессолевого інсуліну детемир. Одна одиниця інсуліну детемир (ОД) відповідає одній одиниці людського інсуліну (ME).
5 шт.
Левемир ФлексПен - гіпоглікемічну засіб, аналог людського інсуліну тривалої дії.
Препарат Левемир ФлексПен проводиться методом біотехнології рекомбінантної ДНК з використанням штаму Saccharomyces cerevisiae. Є розчинним базальних аналогом людського інсуліну пролонгованої дії з плоским профілем дії.
Профіль дії препарату Левемир ФлексПен значно менше варіабельний порівняно з изофан-інсуліном та інсуліном гларгин.
Пролонгована дія препарату Левемир ФлексПен обумовлено вираженою самоассоциацией молекул інсуліну детемир в місці ін'єкції та зв'язуванням молекул препарату з альбуміном допомогою з'єднання з бічної жирнокислотной ланцюгом. Інсулін детемир порівняно з изофан-інсуліном до периферичних тканинах-мішенях надходить повільніше. Ці комбіновані механізми уповільненої розподілу забезпечують більш відтворений профіль абсорбції і дії препарату Левемир Пенфилл порівняно з изофан-інсуліном.
Взаємодіє зі специфічним рецептором зовнішньої цитоплазматичної мембрани клітин і утворює інсулін-рецепторний комплекс стимулює внутрішньоклітинні процеси, в т.ч. синтез низки ключових ферментів (гексокиназа, пируваткиназа, гликогенсинтетаза та ін).
Зниження вмісту глюкози в крові обумовлено підвищенням її внутрішньоклітинного транспорту, посиленням засвоєння тканинами, стимуляцією липогенеза, гликогеногенеза, зниженням швидкості продукції глюкози печінкою та ін Для доз 0,2 - 0,4 ОД/кг 50% максимальний ефект препарату настає в інтервалі від 3-4 годин до 14 годин після введення. Тривалість дії становить до 24 годин залежно від дози, що забезпечує можливість одноразового і дворазового щоденного введення.
Після підшкірного введення спостерігався фармакодинамічний відповідь, пропорційна введеній дозі (максимальний ефект, тривалість дії, загальний ефект).
У тривалих дослідженнях були продемонстровані низькі показники добових коливань концентрації глюкози плазми при лікуванні пацієнтів препаратом Левемир ФлексПен на відміну від изофан-інсуліну.
Підвищена індивідуальна чутливість до інсуліну детемир або будь-якого з компонентів препарату.
Не рекомендується застосовувати препарат Левемир ФлексПен у дітей до 6 років, оскільки клінічні дослідження у дітей молодше 6 років не проводилися.
Клінічний досвід застосування Левемир ФлексПен під час вагітності та грудного вигодовування обмежений.
Дослідження репродуктивної функції у тварин не виявили відмінностей між інсуліном детемир і людським інсуліном у показниках ембріотоксичності і тератогенності.
В цілому, необхідно ретельне спостереження вагітних жінок з цукровим діабетом протягом всього терміну вагітності, а також при плануванні вагітності. Потреба в інсуліні в I триместрі вагітності зазвичай зменшується, потім у II і III триместрах зростає. Незабаром після пологів потреба в інсуліні швидко повертається до рівня, який був до вагітності. У годуючих жінок може знадобитися корекція дози інсуліну та дієти.
Левемир ФлексПен призначений для підшкірного введення.
Доза та кратність введення препарату Левемир ФлексПен визначається індивідуально в кожному конкретному випадку.
Лікування препаратом Левемир ФлексПен в комбінації з пероральними гіпоглікемічного препаратами, починати рекомендується з одного рази на добу в дозі 10 ОД або 0,1-0,2 ОД/кг Доза препарату Левемир Пенфилл повинна підбиратися індивідуально на підставі показників глюкози плазми.
Якщо препарат Левемир ФлексПен використовується як частина базис-болюсного режиму, його слід призначати 1 або 2 рази в день, виходячи з потреби пацієнта. Пацієнти, яким потрібне застосування препарату двічі на день для оптимального контролю рівня глікемії, можуть вводити вечірню дозу або під час вечері, або перед сном, або через 12 годин після ранкової дози.
Левемир Пенфилл вводиться підшкірно в область стегна, передньої черевної стінки або плеча. Місця ін'єкцій слід змінювати навіть при введенні в одну і ту ж область.
Корекція дози
Як і при використанні інших інсулінів, у літніх пацієнтів і пацієнтів з нирковою або печінковою недостатністю слід більш ретельно контролювати концентрацію глюкози в крові та коригувати дозу інсуліну детемир індивідуально.
Корекція дози може бути також необхідна і при посиленні фізичної активності пацієнта, зміну його звичайної дієти або при супутньому захворюванні.
Переклад з інших препаратів інсуліну
Переклад з інсулінів середньої тривалості дії і пролонгованих інсулінів на препарат Левемир ФлексПен може вимагати корекції дози та часу введення.
Як і при використанні інших препаратів інсуліну, рекомендується ретельний контроль концентрації глюкози в крові під час перекладу і в перші тижні призначення нового препарату.
Можливо, буде потрібна корекція супутньої гіпоглікемічної терапії (доза та час введення короткодействующих препаратів доза інсуліну або пероральних гіпоглікемічних препаратів).
Побічні реакції, що спостерігаються у пацієнтів, які застосовують препарат Левемир ФлексПен, є, в основному, дозозалежними і розвиваються внаслідок фармакологічного ефекту інсуліну. Гіпоглікемія, як правило, є найчастішим побічним ефектом. Гіпоглікемія розвивається у разі, якщо введена занадто висока доза препарату щодо потреби організму в інсуліні. З клінічних досліджень відомо, що важкі гіпоглікемії, потребують втручання третіх осіб, розвиваються приблизно у 6% пацієнтів, які отримують Левемир ФлексПен.
Реакції в місцях введення можуть спостерігатися частіше при лікуванні препаратом Левемир ФлексПен, ніж при введенні людського інсуліну. Ці реакції включають почервоніння, запалення, крововиливи, набряк і свербіж у місці ін'єкції. Більшість реакцій у місцях введення незначні і носять тимчасовий характер, тобто зникають при продовженні лікування протягом від кількох днів до кількох тижнів.
Частка пацієнтів, що одержують лікування та у яких очікується розвиток побічних ефектів, оцінюється як 12%. Частота розвитку побічних ефектів, які за спільною оцінкою відносяться до препарату Левемир ФлексПен, під час клінічних досліджень, представлена нижче.
Порушення метаболізму та розлади харчування: частые - Гіпоглікемія. Симптоми гіпоглікемії зазвичай розвиваються раптово. Вони включають «холодний піт», блідість шкірних покривів, підвищену втомлюваність, нервозність або тремор, відчуття тривоги, незвичну втому або слабкість, порушення орієнтації, зниження концентрації уваги, сонливість, виражене відчуття голоду, порушення зору, головний біль, нудоту, серцебиття. Тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості і/або судом, тимчасового або незворотного порушення функції головного мозку аж до летального результату.
Загальні розлади і реакції в місцях введення препарату: часто - почервоніння, набряк і свербіж у місці ін'єкції. Ці реакції зазвичай носять тимчасовий характер і зникають при продовженні лікування.
Рідкісні - Ліподистрофія. Може розвиватися в місці ін'єкції в результаті недотримання правила зміни місця ін'єкції у межах однієї області.
Набряки можуть виникати на початковій стадії інсулінотерапії. Ці симптоми звичайно мають тимчасовий характер.
Порушення імунної системи: рідкі - Алергічні реакції, кропив'янка, шкірний висип. Такі симптоми можуть розвиватися за генералізованої гіперчутливості. Іншими ознаками генералізованої гіперчутливості можуть бути свербіж, пітливість, шлунково-кишкові розлади, ангіоневротичний набряк, утруднення дихання, серцебиття, зниження артеріального тиску. Генералізованої реакції гіперчутливості (анафілактичні реакції) є потенційно небезпечними для життя.
Порушення зорової функції: рідкісні - порушення рефракції, діабетична ретинопатія.
Розлади нервової системи: дуже рідко - периферична нейропатія.
Левемир ФлексПен є розчинним базальних аналогом інсуліну з плоским і прогнозованим профілем активності, володіє пролонгованою дією.
На відміну від інших інсулінів, інтенсивна терапія препаратом Левемир Пенфилл не призводить до збільшення маси тіла.
Менший порівняно з іншими інсулінами ризик нічної гіпоглікемії дозволяє більш інтенсивно проводити підбір дози з метою досягнення цільового показника глюкози крові.
Левемир ФлексПен забезпечує кращий глікемічний контроль (на підставі вимірювання глюкози плазми натще) у порівнянні з застосуванням изофан-інсуліну. Недостатня доза препарату або припинення лікування, особливо при цукровому діабеті 1 типу, може призводити до розвитку гіперглікемії або діабетичного кетоацидозу. Як правило, перші симптоми гіперглікемії з'являються поступово, протягом декількох годин або днів. До цих симптомів відносяться спрага, часте сечовиділення, нудота, блювання, сонливість, почервоніння і сухість шкіри, сухість у роті, втрата апетиту, запах ацетону у видихуваному повітрі. При цукровому діабеті 1 типу без відповідного лікування гіперглікемія призводить до розвитку діабетичного кетоацидозу і може призвести до смерті.
Гіпоглікемія може розвинутися, якщо доза інсуліну занадто висока по відношенню до потреби в інсуліні, при пропусканні прийому їжі або незапланованої інтенсивному фізичному навантаженні.
Після компенсації вуглеводного обміну, наприклад, при інтенсифікованої інсулінотерапії, у пацієнтів можуть змінитися типові для них симптоми-провісники гіпоглікемії, про що пацієнти повинні бути проінформовані. Звичайні симптоми-провісники можуть зникати при тривалому перебігу цукрового діабету.
Супутні захворювання, особливо інфекційні і супроводжуються лихоманкою, звичайно підвищують потребу організму в інсуліні.
Переведення хворого на новий тип або препарат інсуліну іншого виробника повинен відбуватися під суворим лікарським контролем. При зміні концентрації, виробника, типу, виду (тваринний, людський, аналоги людського інсуліну) і/або методу його виробництва (генно-інженерний або інсулін тваринного походження) може знадобитися корекція дози. Пацієнти, які переходять на лікування препаратом Левемир ФлексПен, можуть потребувати зміни дози у порівнянні з дозами, які застосовувалися раніше препаратів інсуліну. Необхідність у корекції дози може виникнути вже після введення першої дози або протягом кількох перших тижнів або місяців.
Як і при лікуванні іншими препаратами інсуліну, можуть розвиватися реакції в місцях введення, що проявляється болем, свербінням, кропив'янкою, припухлістю, запаленням. Зміна місця ін'єкції в одній і тій же анатомічної області може зменшити симптоми, або запобігти розвиток реакції. Реакції зазвичай зникають протягом від кількох днів до кількох тижнів. У поодиноких випадках реакції в місцях введення вимагають припинення лікування.
Левемир ФлексПен не слід вводити внутрішньовенно, так як це може призвести до тяжкої гіпоглікемії.
Всмоктування при внутрішньом'язовому введенні відбувається швидше і в більшій мірі порівняно з підшкірним введенням.
Якщо препарат Левемир ФлексПен змішується з іншими препаратами інсуліну, профіль дії одного чи обох компонентів зміниться. Змішування препарату Левемир Пенфилл з швидкодіючим аналогом інсуліну, таких як інсулін аспарт, призводить до профілю дії зі зниженим і відкладеним максимальним ефектом в порівнянні з їх роздільним введенням.
Левемир ФлексПен не призначений для використання в інсулінових насосах
Є ряд лікарських засобів, які впливають на потребу в інсуліні. Гіпоглікемічну дію інсуліну підсилюють пероральні гіпоглікемічні препарати, інгібітори моноамінооксидази, інгібітори ангіотензинперетворюючого ферменту, інгібітори карбоангідрази, неселективні бета-адреноблокатори, бромокриптин, сульфонамиды, анаболічні стероїди, тетрацикліни, клофібрат, кетоконазол, мебендазол, піридоксин, теофілін, циклофосфамід, фенфлурамін, препарати літію, препарати, що містять етанол. Гіпоглікемічну дію інсуліну послаблюють пероральні контрацептиви, глюкокортикостероїди, йодовмісні тиреоїдні гормони, соматотропін, тіазидні діуретики, гепарин, трициклічні антидепресанти, симпатоміметики, даназол, клонідин, блокатори «повільних» кальцієвих каналів, діазоксид, морфін, фенітоїн, нікотин.
Під впливом резерпіну та саліцилатів можливо як ослаблення, так і посилення дії препарату.
Октреотид/ланреотид може як підвищувати, так і знижувати потребу організму в інсуліні.
Бета-адреноблокатори можуть маскувати симптоми гіпоглікемії і затримувати відновлення після гіпоглікемії.
Алкоголь може посилювати і пролонгувати гіпоглікемічний ефект інсуліну.
Деякі лікарські засоби, наприклад, містять тиоловую або сульфитную групи, при додаванні до препарату Левемир Пенфилл, можуть викликати руйнування інсуліну детемир. Левемир ФлексПен не слід додавати в інфузійні розчини.
Певної дози, необхідної для передозування інсуліну не встановлено, проте гіпоглікемія може розвиватися поступово, якщо була введена занадто висока доза для конкретного пацієнта.
Лікування: легку гіпоглікемію пацієнт може усунути сам, прийнявши всередину глюкозу, цукор або багаті вуглеводами продукти харчування. Тому, хворим на цукровий діабет рекомендується постійно носити з собою цукор, солодощі, печиво або солодкий фруктовий сік.
У разі тяжкої гіпоглікемії, коли пацієнт знаходиться без свідомості, слід ввести від 0,5 до 1 мг глюкагону внутрішньом'язово або підшкірно (може вводити навчена людина), або внутрішньовенно розчин декстрози (глюкози) (може вводити тільки медичний працівник). Також необхідно внутрішньовенно вводити декстрозу у разі, якщо через 10-15 хв після введення глюкагону пацієнт не приходить до тями. Після відновлення свідомості пацієнту рекомендують прийняти їжу, багату вуглеводами, для профілактики рецидиву гіпоглікемії.
Зберігати при температурі від 2°С до 8°С (в холодильнику), але не поруч з морозильною камерою. Не заморожувати.
Використану шприц-ручку не зберігати в холодильнику. Використовується або перенесену в якості запасної шприц-ручку з препаратом зберігати протягом 6 тижнів при температурі не вище 30°С.
Після використання закривати шприц-ручку ковпачком для захисту від світла, недоступному для дітей місці.
30 місяців.