Купить Лендацин флаконы 1 г, 5 шт.

Лендацин пор. д/приг. р-ра для в/в и в/м введ. 1г фл. №5

Лендацин (Lendacin)

порошок для приготовления инъекционного раствора:
Каждый флакон содержит 250 мг, 1 г или 2 г цефтриаксона в виде натриевой соли;
1, 5, 10 и 50 штук в упаковке.

является полусинтетическим цефалоспориновым антибиотиком 3 поколения для парентерального введения. Действует бактерицидно, угнетает синтез бактериальной стенки. Проявляет высокую устойчивость к действию многих плазмидо-опосредованных бета-лактамаз. Он также активен против штаммов, устойчивых к действию других цефалоспоринов, Лендацин обладает широким спектром действия на грамположительные; грамотрицательные и некоторые анаэробные микроорганизмы.

Высокочувствительны к цефтриаксону штаммы: Proteus mirabilis, Haemophilus influenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitides, Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Klebsiella spp. (включая К. pneumoniae), Enterobacter, индол-положительный Proteus, Streptococcus viridans, Streptococcus pneumoniae.
Умеренно чувствительны к цефтриаксону штаммы: Serratia marcescens, Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus, Listeria monocytogenes, Bacteroides fragilis, Clostridium spp., Chlamidia trachomatis.
Слабочувствительны к цефтриаксону штаммы: Pseudomonas spp., (кроме P. Aeruginosa), Streptococcus faecalis, Mycoplasma hominis и патогенные грибы.

устойчив к действию бета-лактамаз. Он также активен против штаммов, устойчивых к действию других цефалоспоринов.

назначается для лечения следующих инфекций, вызванных чувствительными микроорганизмами:
- Инфекции мочевого тракта;
- Инфекции дыхательных путей;
- Септицемия;
- Бактериальный менингит;
- Инфекции брюшной полости;
- Инфекции костей, связок, мягких тканей и раневые инфекции;
- Инфекции половых путей, в т. ч. гонорея и сифилис;
- Инфекции в оториноларингологии и стоматологии;
- Профилактика инфекций в хирургии;
- Боррелиоз Лайма;
- Брюшной тиф и носительство сальмонелл.

противопоказан пациентам с известной аллергией к цефалоспоринам и пациентам с порфирией.

С осторожностью следует применять цефтриаксон у больных с аллергией к пенициллину из-за возможной перекрестной аллергии.
В течение длительной терапии необходимо проводить контроль формулы крови.
Цефтриаксон следует применять с осторожностью у новорожденных с гипербилирубинемией, особенно у недоношенных.

При комбинированном применении цефтриаксона и аминогликозидов может наблюдаться явление синергизма, имеющее важное значение при лечении серьезных инфекций.
Растворы цефтриаксона и других антимикробных агентов или другие инфузионные растворы, кроме нижеперечисленных, нельзя смешивать непосредственно, так как возможна несовместимость между ними (см. Режим дозирования).

может вводится внутримышечно, внутривенно или в виде 30-минутной внутривенной инфузии.
Для внутримышечного введения: приготовить раствор из 250 мг цефтриаксона и 2 мл или из 1 г цефтриаксона и 3.5 мл 1%- ного раствора лидокаина. Раствор вводят глубоко в ягодичную мышцу.
Для внутривенного введения: приготовить раствор из 250 мг цефтриаксона и 5 мл или из1г цефтриаксона и 10 мл воды для инъекций. Раствор медленно вводят в вену в течение 2-4 минут.
Для внутривенной инфузии: приготовить раствор из 2 г цефтриаксона и 40 мл соответствующего бескальциевого инфузионного раствора (0.45% или 0.9% натрия хлорида, 2.5%, 5% или 10% глюкозы, 5% левулозы, 6% декстрана в глюкозе). Раствор вводится в течение 30 минут.

Взрослые и дети старше 12 лет: обычная доза составляет 1-2 г в день однократно (или разделена на две равные дозы для введения 2 раза в день с интервалом 12 часов).
Местной реакции при в/м введении можно избежать введением в две различные зоны.
Общая суточная доза не должна превышать 4 г. В этом случае дозу 2 г вводять в виде внутривенной инфузии в течение 30 минут с 12-часовым интервалом.

Дети младше 12 лет: рекомендуемая доза составляет 50-75 мг/кг массы тела один раз в день (или разделена на две равные дозы для приема 2 раза в день).
Общая суточная доза не должна превышать 2 г.
Для новорожденных: рекомендуемая доза не должна превышать 50 мг/кг массы тела.

У пациентов с тяжелой почечной недостаточностью (клиренс креатина 10 мл/мин) дозы цефтриаксона не должны превышать 2 г в день.

У пациентов с тяжелой почечной и печеночной недостаточностью следует контролировать концентрации цефтриаксона в плазме.
Курс лечения зависит от тяжести инфекции.

Как и для других цефалоспоринов, при лечении цефтриаксоном могут наблюдаться следующие побочные эффекты:
Желудочно-кишечные (диарея, тошнота, рвота, стоматит, псевдомембранозный колит);
Кожные реакции (экзантема, аллергический дерматит, прурит, сыпь);
Гематологические (тромбоцитоз, эозинофилия, лейкопения, тромбоцитопения, гемолитическая анемия);
Местные реакции (болезненные затвердения, флебит) могут появляться в месте инъекции.
Побочные эффекты обычно бывают незначительными и не требуют прекращения терапии.

При температуре не выше 25º С, в защищенном от света месте.
Приготовленный раствор цефтриаксона стабилен в течение 6 часов при температуре не выше 25°С и в течение 24 часов при хранении в холодильнике (2-8°С).

3 года

Лендацин пір. д/приготува. р-ра в/в і в/м введ. 1г фл. №5

Лендацин (Lendacin)

порошок для приготування ін'єкційного розчину:
Кожен флакон містить 250 мг, 1 г або 2 г цефтриаксону у вигляді натрієвої солі;
1, 5, 10 і 50 штук в упаковці.

є напівсинтетичним цефалоспориновим антибіотиком 3 покоління для парентерального введення. Діє бактерицидно, пригнічує синтез бактеріальної стінки. Проявляє високу стійкість до дії багатьох плазмидо-опосередкованих бета-лактамаз. Він також активний проти штамів, стійких до дії інших цефалоспоринів, Лендацин володіє широким спектром дії на грампозитивні; грамнегативні та деякі анаеробні мікроорганізми.

Високочутливі до цефтриаксону штами: Proteus mirabilis, Haemophilus influenzae, Neisseria gonorrhoeae, Neisseria meningitides, Escherichia coli, Salmonella spp., Shigella spp., Klebsiella spp. (включаючи К. pneumoniae), Enterobacter, індол-позитивний Proteus, Streptococcus viridans, Streptococcus pneumoniae.
Помірно чутливі до цефтриаксону штами: Serratia marcescens, Pseudomonas aeruginosa, Staphylococcus aureus, Listeria monocytogenes, Bacteroides fragilis, Clostridium spp., Chlamidia trachomatis.
Слабочувствительны до цефтриаксону штами: Pseudomonas spp., (крім P. Aeruginosa), Streptococcus faecalis, Mycoplasma hominis та патогенні гриби.

стійкий до дії бета-лактамаз. Він також активний проти штамів, стійких до дії інших цефалоспоринів.

призначається для лікування наступних інфекцій, спричинених чутливими мікроорганізмами:
- Інфекції сечового тракту;
- Інфекції дихальних шляхів;
- Септицемія;
- Бактеріальний менінгіт;
- Інфекції черевної порожнини;
- Інфекції кісток, сухожиль, м'яких тканин та раневі інфекції;
- Інфекції статевих шляхів, у т. ч. гонорея і сифіліс;
- Інфекції в оториноларингології та стоматології;
- Профілактика інфекцій в хірургії;
- Бореліоз Лайма;
- Черевний тиф і носійство сальмонел.

протипоказаний пацієнтам з відомою алергією до цефалоспоринів та пацієнтам з порфірією.

З обережністю слід застосовувати цефтріаксон у хворих з алергією до пеніциліну з-за можливої перехресної алергії.
протягом тривалої терапії необхідно проводити контроль формули крові.
Цефтриаксон слід застосовувати з обережністю у новонароджених з гіпербілірубінемією, особливо у недоношених.

При комбінованому застосуванні цефтриаксону та аміноглікозидів може спостерігатися явище синергізму, що має важливе значення при лікуванні серйозних інфекцій.
Розчини цефтриаксону та інших антимікробних агентів або інші інфузійні розчини, крім перелічених, не можна змішувати безпосередньо, так як можлива несумісність між ними (див. Режим дозування).

може вводиться внутрішньом'язово, внутрішньовенно або у вигляді 30-хвилинної внутрішньовенної інфузії.
Для внутрішньом'язового введення: приготувати розчин з 250 мг цефтріаксону та 2 мл або 1 г цефтріаксону та 3.5 мл 1%- ного розчину лідокаїну. Розчин вводять глибоко у сідничний м'яз.
Для внутрішньовенного введення: приготувати розчин з 250 мг цефтриаксону і 5 мл або из1г цефтріаксону і 10 мл води для ін'єкцій. Розчин повільно вводять у вену протягом 2-4 хвилин.
Для внутрішньовенної інфузії: приготувати розчин з 2 г цефтріаксону та 40 мл відповідного бескальциевого інфузійного розчину (0.45% або 0.9% натрію хлориду, 2.5%, 5% або 10% глюкози, 5% левулозы, 6% декстрану глюкози). Розчин вводиться протягом 30 хвилин.

Дорослі та діти старше 12 років: звичайна доза становить 1-2 г на день одноразово (або розподілена на дві рівні дози для введення 2 рази на день з інтервалом 12 годин).
Місцевої реакції при в/м введенні можна уникнути введенням в дві різні зони.
Загальна добова доза не повинна перевищувати 4 р. В цьому випадку дозу 2 г вводять у вигляді внутрішньовенної інфузії протягом 30 хвилин з 12-годинним інтервалом.

Діти молодше 12 років: рекомендована доза становить 50-75 мг/кг маси тіла один раз на день (або розподілена на дві рівні дози для прийому 2 рази на день).
Загальна добова доза не повинна перевищувати 2 р.
Для новонароджених: рекомендована доза не повинна перевищувати 50 мг/кг маси тіла.

У пацієнтів з тяжкою нирковою недостатністю (кліренс креатиніну 10 мл/хв) дози цефтріаксону не повинні перевищувати 2 г в день.

У пацієнтів з тяжкою нирковою та печінковою недостатністю слід контролювати концентрацію цефтриаксону в плазмі.
Курс лікування залежить від тяжкості інфекції.

Як і для інших цефалоспоринів, при лікуванні цефтріаксоном можуть спостерігатися наступні побічні ефекти:
Шлунково-кишкові (діарея, нудота, блювання, стоматит, псевдомембранозний коліт);
Шкірні реакції (екзантема, алергічний дерматит, прурит, висип);
Гематологічні (тромбоцитоз, еозинофілія, лейкопенія, тромбоцитопенія, гемолітична анемія);
Місцеві реакції (болючі затвердіння, флебіт) можуть виникнути у місці ін'єкції.
Побічні ефекти зазвичай бувають незначними і не вимагають припинення терапії.

При температурі не вище 25º С, в захищеному від світла місці.
Приготовлений розчин цефтриаксону стабільний протягом 6 годин при температурі не вище 25°і протягом 24 годин при зберіганні у холодильнику (2-8°).

3 роки