Купить Л-тироксин 100 берлин-хеми 100мкг таб. х100 (r)
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
L-ТИРОКСИН 100 БЕРЛИН-ХЕМИ
L-THYROXIN BERLIN-CHEMIE
Таблетки.
1 таблетка содержит:
Активное вещество: левотироксин натрия - 100 мкг.
Вспомогательные вещества: кальция гидрофосфат двуводный, целлюлоза микрокристаллическая, карбоксиметилкрахмала натриевая соль, тип А, декстрин, глицериды длинноцепочные парциальные.
100 шт.
Синтетический левовращающий изомер тироксина. После частичного превращения в трийодтиронин (в печени и почках) и перехода в клетки организма, оказывает влияние на развитие и рост тканей, на обмен веществ.
В малых дозах обладает анаболическим действием на белковый и жировой обмен. В средних дозах стимулирует рост и развитие, повышает потребность тканей в кислороде, стимулирует метаболизм белков, жиров и углеводов, повышает функциональную активность сердечно-сосудистой системы и ЦНС. В больших дозах угнетает выработку ТТРГ гипоталамуса и ТТГ гипофиза.
Терапевтический эффект наблюдается через 7-12 дней, в течение этого же времени сохраняется действие после отмены препарата. Клинический эффект при гипотиреозе проявляется через 3-5. Диффузный зоб уменьшается или исчезает в течение 3-6 мес.
Всасывание
После приема внутрь левотироксин всасывается почти исключительно в верхнем отделе тонкой кишки. Абсорбируется до 80% от принятой дозы. Прием пищи снижает абсорбцию левотироксина. Cmax в сыворотке крови достигается примерно через 5-6 ч после приема внутрь.
Распределение
После всасывания более 99% препарата связывается с белками сыворотки ( тироксин-связывающим глобулином , тироксин-связывающим преальбумином и альбумином ). В различных тканях происходит монодейодирование примерно 80% левотироксина с образованием трийодтиронина (T3 ) и неактивных продуктов.
Метаболизм
Тиреоидные гормоны метаболизируются главным образом в печени, почках, головном мозге и в мышцах. Небольшое количество препарата подвергается дезаминированию и декарбоксилированию, а также конъюгированию с серной и глюкуроновыми кислотами (в печени).
Выведение
Метаболиты выводятся с мочой и с желчью. T1/2 составляет 6-7 дней. Фармакокинетика в особых клинических случаях При тиреотоксикозе T1/2 укорачивается до 3-4 дней, а при гипотиреозе удлиняется до 9-10 дней.
С осторожностью: заболевания сердечно-сосудистой системы: ишемическая болезнь сердца, атеросклероз, стенокардия, инфаркт миокарда в анамнезе, артериальная гипертензия, аритмии; сахарный диабет; тяжелый длительно существующий гипотиреоз; синдром мальабсорбции (может потребоваться коррекция дозы).
В период беременности и грудного вскармливания терапия препаратом, назначенным по поводу гипотиреоза, должна продолжаться. При беременности требуется увеличение дозы препарата из-за повышения уровня содержания тироксин-связывающего глобулина . Количество тиреоидного гормона, секретируемого с грудным молоком при лактации (даже при проведении лечения высокими дозами препарата), недостаточно для того, чтобы вызвать какие-либо нарушения у ребенка.
Применение препарата в комбинации с тиреостатическими препаратами при беременности противопоказано, т.к. прием левотироксина может потребовать увеличение доз тиреостатиков. Поскольку тиреостатики, в отличие от левотироксина, могут проникать через плацентарный барьер, у плода возможно развитие гипотиреоза.
В период грудного вскармливания препарат следует принимать с осторожностью, строго в рекомендуемых дозах под наблюдением врача.
Суточная доза определяется индивидуально в зависимости от показаний.
L-Тироксин Берлин-Хеми в суточной дозе принимают внутрь утром натощак, по крайней мере, за 30 мин до приема пищи, запивая таблетку небольшим количеством жидкости (полстакана воды) и не разжевывая.
При проведении заместительной терапии гипотиреоза
Пациентам моложе 55 лет при отсутствии сердечно-сосудистых заболеваний
L-Тироксин Берлин-Хеми назначают в суточной дозе 1,6-1,8 мкг/кг массы тела. Начальная доза для женщин - 75-100 мкг/сут, мужчинам - 100-150 мкг/сут.
Пациентам старше 55 лет или с сердечно-сосудистыми заболеваниями
0,9 мкг/кг массы тела. При значительном ожирении расчет следует делать на "идеальную массу тела". Начальная доза - 25 мкг в день, увеличивать по 25 мкг с интервалом 2 месяца до нормализации уровня ТТГ в крови. При появлении или ухудшении кардиальных симптомов провести коррекцию кардиальной терапии.
Рекомендуемые дозы тироксина для лечения врожденного гипотиреоза
Возраст Суточная доза тироксина (мкг) Доза тироксина в расчете на массу тела (мкг/кг)
0-6 месяцев 25-50 10-15
6-24 месяцев 50-75 8-10
от 2 до 10 лет 75-125 4-6
от 10 до 16 лет 100-200 3-4
> 16 лет 100-200 2-3
При лечении эутиреоидного зоба
Рекомендуемая доза 75-200 мкг/сутки.
Профилактика рецидива после хирургического лечения эутиреодиного зоба
Рекомендуемая доза 75-200 мкг/сутки.
В комплексной терапии тиреотоксикоза
Рекомендуемая доза 50-100 мкг/сутки. L-Тироксин Берлин-Хеми применяют в комплексной терапии с тиреостатиками после достижения эутиреоидного состояния.
Супрессивная терапия рака щитовидной железы
Рекомендуемая доза 150-300 мкг/сутки.
Тест тиреоидной супрессии
За 4 недели до теста - 75 мкг/сутки. За 3 недели до теста - 75 мкг/сутки. За 2 недели до теста - 150-200 мкг/сутки. За 1 неделю до теста - 150-200 мкг/сутки.Для точного дозирования препарата следует использовать наиболее подходящую дозировку препарата L-Тироксин Берлин-Хеми (50, 75, 100, 125 или 150 мкг).
Грудным детям и детям до 3 лет: суточную дозу препарата L-Тироксин Берлин-Хеми дают в один прием за 30 мин до первого кормления. Таблетку растворяют в воде до тонкой взвеси, которую готовят непосредственно перед приемом препарата.
При тяжелом длительно существующем гипотиреозе
Лечение следует начинать с особой осторожностью, с малых доз - с 25 мкг/сут, дозу увеличивают до поддерживающей через более продолжительные интервалы времени - на 25 мкг/сут каждые 2 недели и чаще определяют уровень ТТГ в крови. При гипотиреозе L-Тироксин Берлин-Хеми принимают, как правило, в течение всей жизни.
Во всех случаях длительность лечения препаратом определяет врач.
Аллергические реакции (при повышенной чувствительности к препарату). При правильном применении под контролем врача побочные эффекты не наблюдаются.
С особой осторожностью и под регулярным наблюдением врача следует назначать препарат при ИБС, сердечной недостаточности, тахиаритмиях, а также пациентам пожилого возраста.
При сахарном диабете, тяжелом длительно существующем гипотиреозе, синдроме мальабсорбции может потребоваться коррекция дозы.
При гипотиреозе, обусловленном поражением гипофиза, необходимо выяснить, имеется ли одновременно недостаточность коры надпочечников. В данном случае заместительную терапию ГКС следует начинать до начала лечения гипотиреоза тиреоидными гормонами во избежание развития острой надпочечниковой недостаточности.
Препарат не оказывает влияния на способность к профессиональной деятельности, связанной с вождением транспортных средств и управлением механизмами.
Левотироксин усиливает действие непрямых антикоагулянтов, что может потребовать снижения их дозы.
Применение трициклических антидепрессантов с левотироксином может привести к усилению действия антидепрессантов.
Тиреоидные гормоны могут увеличивать потребность в инсулине и пероральных гипогликемических препаратах. Более частый контроль уровня глюкозы крови рекомендуется проводить в периоды начала лечения левотироксином, а также при изменении дозы препарата.
Левотироксин снижает действие сердечных гликозидов. При одновременном применении колестирамин, колестипол и алюминия гидроксид уменьшают плазменную концентрацию левотироксина за счет торможения всасывания его в кишечнике.
При одновременном применении с анаболическими стероидами, аспарагиназой, тамоксифеном возможно фармакокинетическое взаимодействие на уровне связывания с белком.
При одновременном применении с фенитоином, салицилатами, клофибратом, фуросемидом в высоких дозах повышается содержание несвязанного с белками плазмы крови левотироксина и Т4 .
Соматотропин при одновременном применении с левотироксином может ускорить закрытие эпифизарных зон роста.
Прием фенобарбитала, карбамазепина и рифампицина может увеличивать клиренс левотироксина и потребовать повышения дозы.
Эстрогены повышают концентрацию связанной с тиреоглобулином фракции, что может привести к снижению эффективности препарата.
Амиодарон, аминоглутетимид, ПАСК, этионамид, антитиреоидные лекарственные средства, бета-адреноблокаторы, карбамазепин, хлоралгидрат, диазепам, леводопа, допамин, метоклопрамид, ловастатин, соматостатин оказывают влияние на синтез, секрецию, распределение и метаболизм препарата.
Симптомы: характерные для тиреотоксикоза - сердцебиение, нарушение ритма сердца , боли в сердце, беспокойство, тремор, нарушение сна, повышенная потливость, снижение аппетита, снижение массы тела, диарея.
Лечение: может быть рекомендовано уменьшение суточной дозы препарата, перерыв в лечении на несколько дней, назначение бета-адреноблокаторов. После исчезновения побочных эффектов лечение следует начинать с осторожностью с более низкой дозы.
Хранить при температуре не выше 25°С.
Хранить в местах недоступных для детей.
2 года.
L-ТИРОКСИН 100 БЕРЛІН-ХЕМІ
L-THYROXIN BERLIN-CHEMIE
Таблетки.
1 таблетка містить:
Активна речовина: левотироксин натрію - 100 мкг.
Допоміжні речовини: кальцію гідрофосфат двуводний, целюлоза мікрокристалічна, карбоксиметилкрахмала натрієва сіль, тип А, декстрин, гліцериди довголанцюгових парціальні.
100 шт.
Синтетичний левовращающій ізомер тироксину. Після часткового перетворення на трийодтиронін (у печінці і нирках) і переходу до клітин організму впливає на розвиток і ріст тканин, на обмін речовин.
У малих дозах має анаболічну дію на білковий та жировий обмін. У середніх дозах стимулює ріст і розвиток, підвищує потребу тканин у кисні, стимулює метаболізм білків, жирів і вуглеводів, підвищує функціональну активність серцево-судинної системи та ЦНС. У великих дозах пригнічує вироблення ТТРГ гіпоталамуса і ТТГ гіпофіза.
Терапевтичний ефект спостерігається через 7-12 днів, протягом цього ж часу зберігається дія після відміни препарату. Клінічний ефект при гіпотиреозі виявляється через 3-5. Дифузний зоб зменшується або зникає протягом 3-6 міс.
Всмоктування
Після прийому внутрішньо левотироксин всмоктується майже виключно у верхньому відділі тонкої кишки. Абсорбується до 80% від прийнятої дози. Прийом їжі знижує абсорбцію левотироксину. Cmax в сироватці крові досягається приблизно через 5-6 год після прийому всередину.
Розподіл
Після всмоктування понад 99% препарату зв'язується з білками сироватки ( тироксин-зв'язуючим глобуліном , тироксин-зв'язуючим преальбумином та альбуміном ). У різних тканинах відбувається монодейодирование приблизно 80% левотироксину з утворенням трийодтироніну (Т3 ) і неактивних продуктів.
Метаболізм
Тиреоїдні гормони метаболізуються головним чином у печінці, нирках, головному мозку та м'язах. Невелика кількість препарату підлягає дезаминированию та декарбоксилюванню, а також кон'югуванню з сірчаною і глюкуроновыми кислотами (у печінці).
Виведення
Метаболіти виводяться з сечею та з жовчю. T1/2 становить 6-7 днів. Фармакокінетика в особливих клінічних випадках При тиреотоксикозі T1/2 скорочується до 3-4 днів, а при гіпотиреозі подовжується до 9-10 днів.
З обережністю: захворювання серцево-судинної системи: ішемічна хвороба серця, атеросклероз, стенокардія, інфаркт міокарда в анамнезі, артеріальна гіпертензія, аритмії; цукровий діабет; важкий довгостроково існуючий гіпотиреоз; синдром мальабсорбції (може знадобитись корекція дози).
В період вагітності і грудного вигодовування терапія препаратом, призначеним щодо гіпотиреозу, повинна продовжуватися. При вагітності потрібно збільшення дози препарату через підвищення рівня вмісту тироксин-зв'язуючого глобуліну . Кількість тиреоїдного гормону, секреції з грудним молоком при лактації (навіть при проведенні лікування високими дозами препарату), недостатня для того, щоб викликати які-небудь порушення у дитини.
Застосування препарату в комбінації з тиреостатическими препаратами при вагітності протипоказане, оскільки приймання левотироксину може потребувати підвищення доз тиреостатиків. Оскільки тиреостатики, на відміну від левотироксину, можуть проникати через плацентарний бар'єр, у плода можливий розвиток гіпотиреозу.
У період грудного вигодовування препарат слід приймати з обережністю, строго у рекомендованих дозах під наглядом лікаря.
Добова доза визначається індивідуально залежно від показань.
L-Тироксин Берлін-Хемі у добовій дозі приймають внутрішньо вранці натщесерце, принаймні, за 30 хв до прийому їжі, запиваючи таблетку невеликою кількістю рідини (півсклянки води) та не розжовуючи.
При проведенні замісної терапії гіпотиреозу
Пацієнтам молодше 55 років при відсутності серцево-судинних захворювань
L-Тироксин Берлін-Хемі призначають у добовій дозі 1,6-1,8 мкг/кг маси тіла. Початкова доза для жінок - 75-100 мкг/добу, чоловікам - 100-150 мкг/добу.
Пацієнтам старше 55 років або із серцево-судинними захворюваннями
0,9 мкг/кг маси тіла. При значному ожирінні розрахунок слід робити на "ідеальну масу тіла". Початкова доза - 25 мкг в день, збільшувати по 25 мкг з інтервалом 2 місяці до нормалізації рівня ТТГ у крові. При появі або погіршення кардіальних симптомів провести корекцію кардіальної терапії.
Рекомендовані дози тироксину для лікування вродженого гіпотиреозу
Вік Добова доза тироксину (мкг) Доза тироксину в розрахунку на масу тіла (мкг/кг)
0-6 місяців 25-50 10-15
6-24 місяців 50-75 8-10
від 2 до 10 років 75-125 4-6
від 10 до 16 років 100-200 3-4
> 16 років 100-200 2-3
При лікуванні еутиреоїдного зоба
Рекомендована доза 75-200 мкг/добу.
Профілактика рецидиву після хірургічного лікування зобу эутиреодиного
Рекомендована доза 75-200 мкг/добу.
В комплексній терапії тиреотоксикозу
Рекомендована доза 50-100 мкг/добу. L-Тироксин Берлін-Хемі застосовують у комплексній терапії з тиреостатиками після досягнення еутиреоїдного стану.
Супресивна терапія раку щитовидної залози
Рекомендована доза 150-300 мкг/добу.
Тест тиреоїдної супресії
За 4 тижні до тесту - 75 мкг/добу. За 3 тижні до тесту - 75 мкг/добу. За 2 тижні до тесту - 150-200 мкг/добу. За 1 тиждень до тесту - 150-200 мкг/добу.Для точного дозування препарату слід використовувати найбільш підходящу дозування препарату L-Тироксин Берлін-Хемі (50, 75, 100, 125 або 150 мкг).
Грудним дітям та дітям до 3 років: добову дозу препарату L-Тироксин Берлін-Хемі дають за один прийом за 30 хв до першого годування. Таблетку розчиняють у воді до тонкої зависі, яку готують безпосередньо перед прийомом препарату.
При важкому довгостроково існуючому гіпотиреозі
Лікування слід починати з особливою обережністю, з малих доз - з 25 мкг/добу, дозу збільшують до підтримуючої через більш тривалі інтервали часу - на 25 мкг/добу кожні 2 тижні і частіше визначають рівень ТТГ у крові. При гіпотиреозі L-Тироксин Берлін-Хемі приймають, як правило, протягом усього життя.
У всіх випадках тривалість лікування визначає лікар.
Алергічні реакції при підвищеній чутливості до препарату). При правильному застосуванні під контролем лікаря побічні ефекти не спостерігаються.
З особливою обережністю і під регулярним наглядом лікаря слід призначати препарат при ІХС, серцевої недостатності, тахіаритміях, а також пацієнтам літнього віку.
При цукровому діабеті, важкому довгостроково існуючому гіпотиреозі, синдромі мальабсорбції може знадобитися корекція дози.
При гіпотиреозі, обумовленому ураженням гіпофіза, необхідно з'ясувати, чи присутня одночасно недостатність кори надниркових залоз. У даному випадку замісну терапію ГЛЮКОКОРТИКОСТЕРОЇДАМИ слід починати до початку лікування гіпотиреозу тиреоїдними гормонами, щоб уникнути розвитку гострої надниркової недостатності.
Препарат не впливає на здатність до професійної діяльності, пов'язаної з водінням транспортних засобів та управлінням механізмами.
Левотироксин підсилює дію непрямих антикоагулянтів, що може потребувати зниження їх дози.
Застосування трициклічних антидепресантів з левотироксином може призвести до посилення дії антидепресантів.
Тиреоїдні гормони можуть збільшувати потребу в інсуліні і пероральних гіпоглікемічних препаратах. Більш частий контроль рівня глюкози крові рекомендується проводити в періоди початку лікування левотироксином, а також при зміні дози препарату.
Левотироксин знижує дію серцевих глікозидів. При одночасному застосуванні колестирамін, колестипол і алюмінію гідроксид зменшують плазмову концентрацію левотироксину за рахунок гальмування всмоктування його в кишечнику.
При одночасному застосуванні з анаболічними стероїдами, аспарагіназою, тамоксифеном можлива фармакокінетична взаємодія на рівні зв'язування з білком.
При одночасному застосуванні з фенітоїном, саліцилатами, клофибратом, фуросемідом у високих дозах підвищується вміст незв'язаного з білками плазми крові левотироксину і Т4 .
Соматотропін при одночасному застосуванні з левотироксином може прискорити закриття епіфізарних зон росту.
Прийом фенобарбіталу, карбамазепіну і рифампіцину може збільшувати кліренс левотироксину і вимагати підвищення дози.
Естрогени підвищують концентрацію пов'язаної з тиреоглобулином фракції, що може призвести до зниження ефективності препарату.
Аміодарон, аміноглу-тетимід, ПАСК, етіонаміду, антитиреоїдний лікарські засоби, бета-адреноблокатори, карбамазепін, хлоралгідрат, діазепам, леводопа, допамін, метоклопрамід, ловастатин, соматостатин впливають на синтез, секрецію, розподіл і метаболізм препарату.
Симптоми: характерні для тиреотоксикозу - серцебиття, порушення ритму серця , болі в серці, неспокій, тремор, порушення сну, підвищена пітливість, зниження апетиту, зниження маси тіла, діарея.
Лікування: може бути рекомендовано зменшення добової дози препарату, перерву у лікуванні на декілька днів, призначення бета-адреноблокаторів. Після зникнення побічних ефектів лікування слід починати з обережністю з нижчої дози.
Зберігати при температурі не вище 25°С.
Зберігати в місцях недоступних для дітей.
2 роки.