Купить Кординорм таблетки 5 мг, 90 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Кординорм
Kordinorm
Таблетки
Бисопролола фумарат
Вспомогательные вещества: целлюлоза микрокристаллическая, маннитол, натрия кроскармеллоза, магния стеарат, гипромеллоза, титана диоксид, макрогол 6000.
90 шт
КОРДИНОРМ - селективный бета1-адреноблокатор без внутренней симпатомиметической активности и мембраностабилизирующих свойств. Блокируя в невысоких дозах β1-адренорецепторы сердца, бисопролол уменьшает стимулированное катехоламинами образование цАМФ из АТФ, снижает внутриклеточный ток ионов кальция. Оказывает отрицательное хроно-, дромо-, батмо- и инотропное действие, угнетает проводимость и возбудимость, замедляет АV-проводимость, уменьшает потребность миокарда в кислороде. Уменьшает ЧСС в покое и при нагрузке. Снижает активность ренина плазмы крови. Оказывает гипотензивное, антиаритмическое и антиангинальное действие.
При увеличении дозы бисопролол оказывает бета2-адреноблокирующее действие.
В начале применения препарата (в первые 24 ч) в результате реципрокного возрастания активности α-адренорецепторов и устранения стимуляции β2-адренорецепторов ОПСС несколько увеличивается. Через 1-3 сут ОПСС возвращается к исходному уровню, а при длительном применении - снижается.
Гипотензивный эффект бисопролола обусловлен уменьшением МОК, симпатической стимуляции периферических сосудов, снижением активности ренин-ангиотензиновой системы (имеет большое значение для больных с исходной гиперсекрецией ренина), восстановлением чувствительности в ответ на снижение АД и влиянием на ЦНС. При артериальной гипертензии эффект наступает через 2-5 дней, стабильное действие - через 1-2 мес.
Антиангинальный эффект обусловлен уменьшением потребности миокарда в кислороде в результате урежения ЧСС и снижения сократимости, удлинением диастолы, улучшением перфузии миокарда. За счет повышения конечного диастолического давления в левом желудочке и увеличения растяжения мышечных волокон желудочков может повышать потребность в кислороде, особенно у больных с хронической сердечной недостаточностью.
Антиаритмический эффект обусловлен устранением аритмогенных факторов (тахикардии, повышенной активности симпатической нервной системы, увеличенного содержания цАМФ, артериальной гипертензии), а также уменьшением скорости спонтанного возбуждения синусного и эктопического водителей ритма и замедлением AV-проведения (преимущественно в антеградном и, в меньшей степени, в ретроградном направлениях через AV-узел) и по дополнительным путям.
В отличие от неселективных бета-адреноблокаторов при назначении в средних терапевтических дозах бисопролол оказывает менее выраженное влияние на органы, содержащие β2-адренорецепторы (поджелудочная железа, скелетные мышцы, гладкая мускулатура периферических артерий, бронхов и матки) и на углеводный обмен, не вызывает задержки натрия в организме. Выраженность атерогенного действия не отличается от действия пропранолола.
При применении в больших дозах оказывает блокирующий эффект на оба подтипа β-адренорецепторов.
— артериальная гипертензия;
— ИБС (профилактика приступов стенокардии).
— шок (в т.ч. кардиогенный);
— коллапс;
— отек легких;
— острая сердечная недостаточность;
— хроническая сердечная недостаточность в стадии декомпенсации;
— AV-блокада II и III степени (без кардиостимулятора);
— синоатриальная блокада;
— СССУ;
— выраженная брадикардия (ЧСС
— стенокардия Принцметала;
— кардиомегалия (без признаков сердечной недостаточности);
— артериальная гипотензия (систолическое АД
— бронхиальная астма и ХОБЛ в анамнезе;
— одновременный прием ингибиторов МАО (за исключением МАО типа В);
— поздние стадии нарушения периферического кровообращения;
— болезнь Рейно;
— феохромоцитома (без одновременного применения альфа-адреноблокаторов);
— метаболический ацидоз;
— детский и подростковый возраст до 18 лет (эффективность и безопасность применения не установлены);
— повышенная чувствительность к другим бета-адреноблокаторам;
— повышенная чувствительность к компонентам препарата.
Применение при беременности и в период лактации возможно в том случае, если потенциальная польза для матери превышает риск развития побочных эффектов у плода и ребенка (таких как внутриутробная задержка роста, гипогликемия, брадикардия).
Разовая доза составляет 2.5-5 мг. Обычно начальная доза составляет 5 мг 1 раз/сут. При необходимости дозу увеличивают до 10 мг 1 раз/сут. Максимальная суточная доза для взрослых - 20 мг.
Таблетки следует принимать внутрь, утром, натощак, не разжевывая.
Лечение пациентов с нарушением функции печени или почек легкой или умеренной степени обычно не требует корректировки дозы. У пациентов с выраженным нарушением функции почек (КК
У пациентов пожилого возраста коррекции дозы не требуется.
У больных, получающих бисопролол, аллергены, используемые для иммунотерапии, или экстракты аллергенов для кожных проб повышают риск возникновения тяжелых системных аллергических реакций или анафилаксии.
Йодосодержащие рентгеноконтрастные лекарственные средства для в/в введения повышают риск развития анафилактических реакций.
Фенитоин при в/в введении и лекарственные средства для ингаляционной общей анестезии (производные углеводородов) повышают выраженность кардиодепрессивного действия и вероятность снижения АД.
При совместном применении бисопролол изменяет эффективность инсулина и пероральных гипогликемических средств, маскирует симптомы развивающейся гипогликемии (тахикардию, повышение АД).
При одновременном применении бисопролол снижает клиренс лидокаина и ксантинов (кроме дифиллина) и повышает их концентрацию в плазме, особенно у больных с исходно повышенным клиренсом теофиллина под влиянием курения.
Гипотензивный эффект препарата при совместном применении ослабляют НПВС (вследствие задержки ионов натрия и блокады синтеза простагландина почками), ГКС и эстрогены (вследствие задержки ионов натрия).
Сердечные гликозиды, метилдопа, резерпин и гуанфацин, блокаторы медленных кальциевых каналов (верапамил, дилтиазем), амиодарон и другие антиаритмические лекарственные средства при совместном применении с бисопрололом повышают риск развития или усугубления брадикардии, AV-блокады, остановки сердца и сердечной недостаточности.
При одновременном применении нифедипин может приводить к значительному снижению АД.
Диуретики, клонидин, симпатолитики, гидралазин и другие гипотензивные лекарственные средства при одновременном применении могут привести к чрезмерному снижению АД.
Кординорм удлиняет действие недеполяризующих миорелаксантов и антикоагулянтный эффект кумаринов.
Трициклические и тетрациклические антидепрессанты, антипсихотические средства (нейролептики), этанол, седативные и снотворные лекарственные средства усиливают угнетающее действие бисопролола на ЦНС.
Не рекомендуется одновременное применение с ингибиторами МАО вследствие значительного усиления гипотензивного действия, перерыв в лечении между приемом ингибиторов МАО и бисопролола должен составлять не менее 14 дней.
Негидрированные алкалоиды спорыньи при совместном применении повышают риск развития нарушений периферического кровообращения.
Эрготамин при совместном применении повышает риск развития нарушения периферического кровообращения.
Сульфасалазин повышает концентрацию бисопролола в плазме.
Рифампицин при одновременном применении укорачивает T1/2 бисопролола.
Симптомы: аритмия, желудочковая экстрасистолия, выраженная брадикардия, AV-блокада, снижение АД, хроническая сердечная недостаточность, цианоз ногтей пальцев или ладоней, затруднение дыхания, бронхоспазм, головокружение, обморочные состояния, судороги.
Лечение: промывание желудка и назначение адсорбирующих лекарственных средств; симптоматическая терапия: при развившейся AV-блокаде - в/в введение 1-2 мг атропина, эпинефрина (адреналина) или постановка временного кардиостимулятора; при желудочковой экстрасистолии - введение лидокаина (препараты IA класса не применяются); при снижении АД - больной должен находиться в положении Тренделенбурга; если нет признаков отека легких, - следует в/в ввести плазмозамещающие растворы, при неэффективности - введение эпинефрина (адреналина), допамина, добутамина (для поддержания хронотропного и инотропного действия и устранения выраженного снижения АД); при сердечной недостаточности - введение сердечных гликозидов, диуретиков, глюкагона; при судорогах - в/в введение диазепама; при бронхоспазме - ингаляционно бета2-адреностимуляторы.
При температуре не выше 30°С.
2 года
Кординорм
Kordinorm
Таблетки
Бісопрололу фумарат
Допоміжні речовини: целюлоза мікрокристалічна, манітол, натрію кроскармелоза, магнію стеарат, гіпромелоза, титану діоксид, макрогол 6000.
90 шт
КОРДИНОРМ - селективний бета1-адреноблокатор без внутрішньої симпатоміметичної активності і мембраностабилизирующих властивостей. Блокуючи в невисоких дозах β1-адренорецептори серця, бісопролол зменшує стимулированное катехоламінами утворення цАМФ з АТФ, знижує внутрішньоклітинний струм іонів кальцію. Чинить негативну хроно-, дромо-, батмо - і інотропну дію, пригнічує провідність і збудливість, уповільнює AV-провідність, зменшує потребу міокарда в кисні. Зменшує ЧСС в спокої і при навантаженні. Знижує активність реніну плазми крові. Надає гіпотензивну, антиаритмічну та антиангінальну дію.
При збільшенні дози бісопролол надає бета2-адреноблокуючу дію.
На початку застосування препарату (у перші 24 год) в результаті реципрокного зростання активності α-адренорецепторів та усунення стимуляції β2-адренорецепторів ОПСС дещо збільшується. Через 1-3 діб ОПСС повертається до вихідного рівня, а при тривалому застосуванні - знижується.
Гіпотензивний ефект бісопрололу обумовлений зменшенням МОК, симпатичної стимуляції периферичних судин, зниженням активності ренін-ангіотензинової системи (має велике значення для хворих з вихідною гіперсекрецією реніну), відновленням чутливості у відповідь на зниження артеріального тиску і впливом на ЦНС. При артеріальній гіпертензії ефект настає через 2-5 днів, стабільна дія - через 1-2 міс.
Антиангінальний ефект обумовлений зменшенням потреби міокарда в кисні в результаті урежения ЧСС і зниження скоротливості, подовженням діастоли, поліпшенням перфузії міокарда. За рахунок підвищення кінцевого діастолічного тиску в лівому шлуночку і збільшення розтягування м'язових волокон шлуночків може підвищувати потребу в кисні, особливо у хворих з хронічною серцевою недостатністю.
Антиаритмічний ефект обумовлений усуненням аритмогенних факторів (тахікардії, підвищеній активності симпатичної нервової системи, збільшеного вмісту цАМФ, артеріальної гіпертензії), а також зменшенням швидкості спонтанного порушення синусового і ектопічного водіїв ритму та уповільненням AV проведення (переважно в антеградном і, в меншій мірі в ретроградним напрямках через AV-вузол) і по додаткових шляхах.
На відміну від неселективних бета-адреноблокаторів при призначенні в середніх терапевтичних дозах бісопролол виявляє менш виражений вплив на органи, що містять β2-адренорецептори (підшлункова залоза, скелетні м'язи, гладка мускулатура периферичних артерій, бронхів і матки), і на вуглеводний обмін, не викликає затримки натрію в організмі. Вираженість атерогенного дії не відрізняється від дії пропранололу.
При застосуванні у великих дозах надає блокуючий ефект на обидва підтипу β-адренорецепторів.
- артеріальна гіпертензія;
- ІХС (профілактика нападів стенокардії).
- шок (у т. ч. кардіогенний);
- колапс;
- набряк легенів;
- гостра серцева недостатність;
- хронічна серцева недостатність у стадії декомпенсації;
- AV-блокада II і III ступеня (без кардіостимулятора);
- синоатріальна блокада;
- СССУ;
- виражена брадикардія (ЧСС
- стенокардія Принцметала;
- кардіомегалія (без ознак серцевої недостатності);
- артеріальна гіпотензія (систолічний АТ
- бронхіальна астма і ХОЗЛ в анамнезі;
- одночасний прийом інгібіторів МАО (за винятком МАО типу В);
- пізні стадії порушення периферичного кровообігу;
- хвороба Рейно;
- феохромоцитома (без одночасного застосування альфа-адреноблокаторів);
- метаболічний ацидоз;
- дитячий та підлітковий вік до 18 років (ефективність і безпека застосування не встановлені);
- підвищена чутливість до інших бета-адреноблокаторами;
- підвищена чутливість до компонентів препарату.
Застосування при вагітності і в період лактації можливо в тому випадку, якщо потенційна користь для матері перевищує ризик розвитку побічних ефектів у плода та дитини (таких як внутрішньоутробна затримка росту, гіпоглікемія, брадикардія).
Разова доза становить 2.5-5 мг. Зазвичай початкова доза становить 5 мг 1 раз/добу. При необхідності дозу збільшують до 10 мг 1 раз/добу. Максимальна добова доза для дорослих - 20 мг.
Таблетки слід приймати внутрішньо, вранці, натще, не розжовуючи.
Лікування пацієнтів з порушенням функції печінки або нирок легкого або помірного ступеню зазвичай не потребує коригування дози. У пацієнтів з вираженим порушенням функції нирок (КК
У пацієнтів літнього віку корекції дози не потрібно.
У хворих, що отримували бісопролол, алергени, що використовуються для імунотерапії, або екстракти алергенів для шкірних проб підвищують ризик виникнення тяжких системних алергічних реакцій або анафілаксії.
Йодовмісні рентгеноконтрастні лікарські засоби для внутрішньовенного введення підвищують ризик розвитку анафілактичних реакцій.
Фенітоїн при в/в введенні та лікарські засоби для інгаляційної загальної анестезії (похідні вуглеводнів) підвищують вираженість кардіодепресивної дії і ймовірність зниження артеріального тиску.
При спільному застосуванні бісопролол змінює ефективність інсуліну та пероральних гіпоглікемічних засобів, маскує симптоми розвивається гіпоглікемії (тахікардію, підвищення артеріального тиску).
При одночасному застосуванні бісопролол знижує кліренс лідокаїну і ксантинів (крім дифиллина) і підвищує їх концентрацію в плазмі, особливо у хворих з початково підвищеним кліренсом теофіліну під впливом куріння.
Гіпотензивний ефект препарату при одночасному застосуванні НПЗЗ послаблюють (внаслідок затримки іонів натрію і блокади синтезу простагландину нирками), ГКС та естрогени (внаслідок затримки іонів натрію).
Серцеві глікозиди, метилдопа, резерпін і гуанфацин, блокатори повільних кальцієвих каналів (верапаміл, дилтіазем), аміодарон та інші антиаритмічні лікарські засоби при одночасному застосуванні з бісопрололом підвищують ризик розвитку або посилення брадикардії, AV-блокади, зупинки серця та серцевої недостатності.
При одночасному застосуванні ніфедипін може призводити до значного зниження артеріального тиску.
Діуретики, клонідин, симпатолітики, гідралазин та інші гіпотензивні лікарські засоби при одночасному застосуванні можуть призвести до надмірного зниження артеріального тиску.
Кординорм подовжує дію недеполяризуючих міорелаксантів і антикоагулянтний ефект кумаринів.
Трициклічні і тетрациклічні антидепресанти, антипсихотичні засоби (нейролептики), етанол, седативні і снодійні лікарські засоби посилюють пригнічувальну дію бісопрололу на ЦНС.
Не рекомендується одночасне застосування з інгібіторами МАО внаслідок значного посилення гіпотензивної дії, перерва у лікуванні між прийомом інгібіторів МАО і бісопрололу повинен становити не менше 14 днів.
Негидрированные алкалоїди ріжків при спільному застосуванні підвищують ризик розвитку порушень периферичного кровообігу.
Ерготамін при сумісному застосуванні підвищує ризик розвитку порушень периферичного кровообігу.
Сульфасалазин підвищує концентрацію бісопрололу в плазмі.
Рифампіцин при одночасному застосуванні скорочує T1/2 бісопрололу.
Симптоми: аритмія, шлуночкова екстрасистолія, виражена брадикардія, AV-блокада, зниження артеріального тиску, хронічна серцева недостатність, ціаноз нігтів пальців або долонь, утруднення дихання, бронхоспазм, запаморочення, непритомні стани, судоми.
Лікування: промивання шлунка і призначення адсорбуючих лікарських засобів; симптоматична терапія: при розвиненій AV-блокаді - в/в введення 1-2 мг атропіну, епінефрину (адреналіну) або постановка тимчасового кардіостимулятора; при шлуночковій екстрасистолії - введення лідокаїну (препарати IA класу не застосовуються); при зниженні АТ - хворий повинен перебувати в положенні Тренделенбурга; якщо немає ознак набряку легенів, - в/в ввести плазмозамінні розчини, при неефективності - введення епінефрину (адреналіну), допаміну, добутаміну (для підтримки хронотропного та інотропного дії та усунення вираженого зниження АТ); при серцевій недостатності - введення серцевих глікозидів, діуретиків, глюкагону; при судомах - в/в введення діазепаму; при бронхоспазмі - інгаляційно бета2-адреностимулятори.
При температурі не вище 30°С.
2 роки