Купить Клацид ср таблетки пролонг 500 мг, 7 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
КЛАЦИД СР
KLACID SR
Таблетки пролонгированного действия, покрытые оболочкой
1 таб. содержит кларитромицин 500 мг
7 шт.
Клацид СР - антибиотик группы макролидов. Кларитромицин подавляет синтез белка в микробной клетке, взаимодействуя с 50S рибосомальной субъединицей бактерий. Высоко активен в отношении широкого спектра аэробных, анаэробных, грамположительных и грамотрицательных бактерий.
Кларитромицин продемонстрировал высокую активность in vitro против стандартных и изолированных культур бактерий. Высоко эффективен в отношении многих аэробных и анаэробных грамположительных и грамотрицательных микроорганизмов. Исследования, проведенные in vitro, подтверждают высокую эффективность кларитромицина в отношении Legionella pneumophila и Mycoplasma pneumoniae.
Препарат также активен в отношении аэробных грамположительных микроорганизмов: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes;аэробных грамотрицательных микроорганизмов: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainftuenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae; других микроорганизмов: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR), Chlamydia trachomatis, микобактерии Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium complex (MAC): Mycobacterium avium, Mycobacferium intracellulare.
К кларитромицину нечувствительны Enterobacteriaceae, Pseudomonas spp., а также другие, не разлагающие лактозу грамотрицательные бактерии.
Продукция b-лактамазы не оказывает влияния на активность кларитромицина. Большинство штаммов стафилококков, резистентных к метициллину и оксациллину, обладает устойчивостью и к кларитромицину.
Кларитромицин оказывает действие in vitro и в отношении большинства штаммов следующих микроорганизмов (однако безопасность и эффективность использования кларитромицина в клинической практике не подтверждена клиническими исследованиями, и практическое значение остается неясным): аэробные грамположительные микроорганизмы: Streptococcus agalactiae, стрептококки (группы C,F,G), стрептококки группы Viridans; аэробные грамотрицательные микроорганизмы: Bordeteila pertussis, Pasteurella multocida; анаэробные грамположительные микроорганизмы: Сlostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes; анаэробные грамотрицательные микроорганизмы: Bacteroides melaninogenicus; Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum, Campylobacter jejuni.
Микробиологическая активность метаболита такая же, как у исходного вещества, или в 1-2 раза слабее в отношении большинства микроорганизмов. Исключение составляет Нaemophilus influenzae, в отношении которого эффективность метаболита в 2 раза выше. Исходное вещество и его основной метаболит оказывают либо аддитивный, либо синергический эффект в отношении Нaemophilus influenzae в условиях in vitro и in vivo в зависимости от культуры бактерий.
Таблетки пролонгированного действия представляют собой однородную кристаллическую основу, при прохождении которой по ЖКТ обеспечивается длительное высвобождение действующего вещества.
— инфекции нижних отделов дыхательных путей (в т.ч. бронхит, пневмония);
— инфекции верхних отделов дыхательных путей (в т.ч. фарингит, синусит);
— инфекции кожи и мягких тканей (в т.ч. фолликулит, рожа).
— выраженные нарушения функции почек (при КК менее 30 мл/мин); таким пациентам назначают кларитромицин быстрого высвобождения;
— одновременный прием астемизола, цизаприда, пимозида, терфенадина;
— порфирия;
— беременность;
— лактация (грудное вскармливание);
— повышенная чувствительность к антибиотикам группы макролидов.
Безопасность применения кларитромицина при беременности и в период лактации не изучена.
Известно, что кларитромицин выводится с грудным молоком.
Поэтому применять препарат Клацид СР при беременности и лактации следует только в тех случаях, когда нет более безопасной альтернативы, а риск, связанный с самим заболеванием, превышает возможный вред для матери и плода.
Взрослым Клацид СР назначают по 500 мг (1 таб.) 1 раз/сут. При тяжелых инфекциях дозу увеличивают до 1 г (2 таб.) 1 раз/сут.
Таблетки следует принимать во время еды, проглатывая целиком, не разламывая и не разжевывая.
Со стороны сердечно-сосудистой системы: редко - желудочковая аритмия, включая желудочковую тахикардию (при увеличении интервала QT).
Со стороны пищеварительной системы: тошнота, боли в животе, рвота, диарея, гастралгия, панкреатит, глоссит, стоматит, кандидоз полости рта, обесцвечивание языка и зубов; редко — псевдомембранозный энтероколит. Обесцвечивание зубов обратимо и обычно восстанавливается профессиональной чисткой у зубного врача. Редко отмечались нарушения функции печени, в т.ч. увеличение активности печеночных ферментов, печеночноклеточный и/или холестатический гепатит с желтухой или без нее. Эти нарушения функции печени могут быть тяжелыми, но обычно они обратимы. Очень редко наблюдались случаи печеночной недостаточности и смертельного исхода в основном на фоне тяжелых сопутствующих заболеваний и/или сопутствующей лекарственной терапии.
Со стороны ЦНС: преходящие головные боли, головокружения, тревожность, бессонница, кошмарные сновидения, звон в ушах, деперсонализация, галлюцинации, судороги, чувство страха; редко - психоз, спутанность сознания; в отдельных случаях - потеря слуха (при прекращении приема кларитромицина слух восстанавливался), изменение обоняния (обычно в сопровождении с искажениями вкусовых ощущений).
Аллергические реакции: крапивница, гиперемия кожи, кожный зуд, анафилаксия, синдром Стивенса-Джонсона.
Со стороны системы кроветворения: лейкопения, тромбоцитопения.
Со стороны лабораторных показателей: увеличение содержания креатинина в крови; редко - гипогликемия (при одновременном приеме гипогликемических препаратов).
Прочие: развитие устойчивости микроорганизмов.
С осторожностью назначают препарат пациентам с нарушениями функции печени. При наличии хронических заболеваний печени необходимо проводить регулярный контроль ферментов сыворотки крови.
Также с осторожностью следует назначать препарат пациентам с легкими и умеренными нарушениями функции почек. При выраженных нарушениях функции почек (КК менее 30 мл/мин) следует назначать кларитромицин быстрого высвобождения (таблетки 250 мг или 500 мг).
В случае совместного назначения с варфарином или другими непрямыми антикоагулянтами необходимо контролировать протромбиновое время.
Одновременный прием кларитромицина с препаратами, метаболизирующимися при участии изофермента CYP3A цитохрома Р450, может приводить к увеличению концентрации в плазме крови таких препаратов, как алпразолам, астемизол, карбамазепин, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопирамид, алкалоиды спорыньи, ловастатин, метилпреднизолон, мидазолам, омепразол, пероральные антикоагулянты (например варфарин), пимозид, хинидин, рифабутин, силденафил, симвастатин, такролимус, терфенадин, триазолам, винбластин. Подобный механизм взаимодействия отмечается при применении лекарственных препаратов, метаболизирующихся другим изоферментом системы цитохрома P450, - фенитоина, теофиллина и вальпроата. При одновременном применении теофиллина и карбамазепина с кларитромицином отмечено умеренное, но достоверное (рПри одновременном приеме кларитромицина с ингибиторами ГМГ-КоА-редуктазы (например, ловастатин и симвастатин) описаны редкие случаи рабдомиолиза.
При одновременном применении кларитромицина с цизапридом наблюдалось повышение концентрации цизаприда. Это может вызвать увеличение интервала QT, аритмию, желудочковую тахикардию, фибрилляцию и трепетание-мерцание желудочков. Подобные эффекты наблюдались у пациентов, принимающих кларитромицин одновременно с пимозидом.
Препараты группы макролидов влияют на метаболизм терфенадина. Уровень терфенадина в крови увеличивается, что может сопровождаться увеличением интервала QT, развитием аритмии, желудочковой тахикардии, фибрилляции и трепетанием-мерцанием желудочков. Содержание кислотных метаболитов терфенадина увеличивается в 2-3 раза, интервал QT увеличивается, однако это не вызывает каких-либо клинических проявлений. Такая же картина наблюдалась при одновременном приеме астемизола с препаратами группы макролидов.
Имеются сообщения о развитии трепетания-мерцания желудочков при одновременном применении кларитромицина с хинидином и дизопирамидом. При одновременном назначении указанных препаратов требуется мониторирование их концентрации в крови.
При одновременном применении кларитромицина с дигоксином наблюдалось повышение содержания дигоксина в сыворотке. У таких пациентов необходимо следить за содержанием дигоксина в сыворотке.
При одновременном пероральном приеме кларитромицина и зидовудина у ВИЧ-инфицированных пациентов наблюдалось снижение равновесного уровня концентрации зидовудина. Поскольку кларитромицин влияет на абсорбцию зидовудина, прием этих двух препаратов следует разделять во времени.
Ритонавир существенно замедляет метаболизм кларитромицина при одновременном приеме. При этом значение Сmax кларитромицина увеличивается на 31%, Cmin - на 182%, AUC - на 77%. Наблюдается существенное замедление процесса формирования 14-гидроксикларитромицина. В этом случае у пациентов без нарушения функции почек нет необходимости корректировать дозу кларитромицина. При КК 60-30 мл/мин доза кларитромицина должна быть уменьшена на 50% до максимальной дозы 500 мг (1 таблетка пролонгированного действия) 1 раз/сут. При приеме ритонавира не следует одновременно назначать дозу кларитромицина более 1 г/сут.
Возможно развитие перекрестной резистентности между кларитромицином и другими препаратами группы макролидов, такими как линкомицин и клиндамицин.
Симптомы: тошнота, рвота, боли в животе, диарея. У одного пациента с биполярным расстройством в анамнезе после приема кларитромицина в дозе 8 г появились изменения психического состояния, параноидальное поведение, гипокалиемия и гипоксемия.
Лечение: следует удалить неабсорбированный препарат из ЖКТ и проводить симптоматическую терапию. Гемодиализ и перитонеальный диализ не оказывает существенного влияния на уровень кларитромицина в сыворотке.
Препарат следует хранить в защищенном от света, недоступном для детей месте при температуре не выше 30°С.
3 года.
КОАЛІЦІАДА СР
KLACID SR
Таблетки пролонгованої дії, вкриті оболонкою
1 таб. містить кларитроміцин 500 мг
7 шт.
Коаліціада СР - антибіотик групи макролідів. Кларитроміцин пригнічує синтез білка в мікробній клітині, взаємодіючи з 50S рибосомальною субодиницею бактерій. Високо активний відносно широкого спектра аеробних, анаеробних, грампозитивних і грамнегативних бактерій.
Кларитроміцин продемонстрував високу активність in vitro проти стандартних та ізольованих культур бактерій. Високо ефективний відносно багатьох аеробних та анаеробних грампозитивних і грамнегативних мікроорганізмів. Дослідження, проведені in vitro, підтверджують високу ефективність кларитроміцину щодо Legionella pneumophila і Mycoplasma pneumoniae.
Препарат також активний відносно аеробних грампозитивних мікроорганізмів: Staphylococcus aureus, Streptococcus pneumoniae, Streptococcus pyogenes, Listeria monocytogenes;аеробних грамнегативних мікроорганізмів: Haemophilus influenzae, Haemophilus parainftuenzae, Moraxella catarrhalis, Neisseria gonorrhoeae; інших мікроорганізмів: Mycoplasma pneumoniae, Chlamydia pneumoniae (TWAR), Chlamydia trachomatis, мікобактерії Mycobacterium leprae, Mycobacterium kansasii, Mycobacterium chelonae, Mycobacterium fortuitum, Mycobacterium avium complex (MAC): Mycobacterium avium, Mycobacferium intracellulare.
До кларитроміцину нечутливі Enterobacteriaceae, Pseudomonas spp., а також інші, не розкладають лактозу грамнегативні бактерії.
Продукція b-лактамази не впливає на активність кларитроміцину. Більшість штамів стафілококів, резистентних до метициліну та оксациллину, володіє стійкістю до кларитроміцину.
Кларитроміцин чинить дію in vitro та відносно більшості штамів наступних мікроорганізмів (однак безпека та ефективність застосування кларитроміцину в клінічній практиці не підтверджена клінічними дослідженнями, і практичне значення залишається неясним): аеробні грампозитивні мікроорганізми: Streptococcus agalactiae, стрептококи (групи C,F,G), стрептококи групи Viridans; аеробні грамнегативні мікроорганізми: Bordeteila pertussis, Pasteurella multocida; анаеробні грампозитивні мікроорганізми: Сlostridium perfringens, Peptococcus niger, Propionibacterium acnes; анаеробні грамнегативні мікроорганізми: Bacteroides melaninogenicus; Borrelia burgdorferi, Treponema pallidum, Campylobacter jejuni.
Мікробіологічна активність метаболіту така ж, як у вихідної речовини, або в 1-2 рази слабкіше відносно більшості мікроорганізмів. Виняток становить Нaemophilus influenzae, проти якого ефективність метаболіту в 2 рази вища. Вихідна речовина і її основний метаболіт виявляють або адитивний, або синергічний ефект щодо Нaemophilus influenzae в умовах in vitro і in vivo в залежності від культури бактерій.
Таблетки пролонгованої дії являють собою однорідну кристалічну основу, при проходженні якої з ШКТ забезпечується тривале вивільнення діючої речовини.
- інфекції нижніх відділів дихальних шляхів (у т.ч. бронхіт, пневмонія);
- інфекції верхніх відділів дихальних шляхів (у т. ч. фарингіт, синусит);
- інфекції шкіри і м'яких тканин (у т. ч. фолікуліт, бешиха).
- виражені порушення функції нирок (при КК менше 30 мл/хв); таким пацієнтам призначають кларитроміцин швидкого вивільнення;
- одночасний прийом астемізолу, цизаприду, пімозиду, терфенадину;
- порфирія;
- вагітність;
- лактація (грудне вигодовування);
- підвищена чутливість до антибіотиків групи макролідів.
Безпека застосування кларитроміцину при вагітності та в період лактації не вивчена.
Відомо, що кларитроміцин виводиться з грудним молоком.
Тому застосовувати препарат Коаліціада СР при вагітності та лактації слід лише в тих випадках, коли немає безпечнішої альтернативи, а ризик, пов'язаний із самим захворюванням, перевищує можливу шкоду для матері та плоду.
Дорослим Коаліціада СР призначають по 500 мг (1 таб.) 1 раз/добу. При важких інфекціях дозу збільшують до 1 г (2 таб.) 1 раз/добу.
Таблетки слід приймати під час їди, ковтаючи цілими, не розламуючи і не розжовуючи.
З боку серцево-судинної системи: рідко - шлуночкова аритмія, включаючи шлуночкову тахікардію (при збільшенні інтервалу QT).
З боку травної системи: нудота, болі в животі, блювота, діарея, біль у шлунку, панкреатит, глосит, стоматит, кандидоз порожнини рота, знебарвлення язика і зубів; рідко - псевдомембранозний ентероколіт. Знебарвлення зубів оборотно і зазвичай відновлюється професійної чищенням у зубного лікаря. Рідко відмічалися порушення функції печінки, у т. ч. збільшення активності печінкових ферментів, печеночноклеточный та/або холестатичний гепатит з жовтяницею або без неї. Ці порушення функції печінки можуть бути тяжкими, але вони зазвичай оборотні. Дуже рідко спостерігалися випадки печінкової недостатності і смертельного результату в основному на тлі тяжких супутніх захворювань та/або супутньої медикаментозної терапії.
З боку ЦНС: минущі головні болі, запаморочення, тривожність, безсоння, кошмарні сновидіння, дзвін у вухах, деперсоналізація, галюцинації, судоми, відчуття страху; рідко - психоз, сплутаність свідомості; в окремих випадках - втрата слуху (при припиненні прийому кларитроміцину слух відновлювався), зміна нюху (зазвичай у супроводі з спотвореннями смакових відчуттів).
Алергічні реакції: кропив'янка, гіперемія шкіри, шкірний свербіж, анафілаксія, синдром Стівенса-Джонсона.
З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія.
З боку лабораторних показників: збільшення вмісту креатиніну в крові; рідко - гіпоглікемія (при одночасному прийомі гіпоглікемічних препаратів).
Інші: розвиток стійкості мікроорганізмів.
З обережністю призначають препарат пацієнтам з порушеннями функції печінки. При наявності хронічних захворювань печінки необхідно проводити регулярний контроль ферментів сироватки крові.
Також з обережністю слід призначати препарат пацієнтам з легкими і помірними порушеннями функції нирок. При виражених порушеннях функції нирок (КК менше 30 мл/хв) слід призначати кларитроміцин швидкого вивільнення (таблетки 250 мг або 500 мг).
У разі сумісного призначення з варфарином або іншими непрямими антикоагулянтами необхідно контролювати протромбіновий час.
Одночасний прийом кларитроміцину з препаратами, що метаболізуються за участі ізоферменту CYP3A цитохрому Р450, може призводити до збільшення концентрації у плазмі крові таких препаратів, як алпразолам, астемізол, карбамазепін, цилостазол, цизаприд, циклоспорин, дизопірамід, алкалоїди ріжків, ловастатин, метилпреднізолон, мідазолам, омепразол, пероральні антикоагулянти (наприклад, варфарин), пімозид, хінідин, рифабутин, силденафіл, симвастатин, такролімус, терфенадин, тріазолам, вінбластин. Подібний механізм взаємодії відзначається при застосуванні лікарських препаратів, що метаболізуються іншим ізоферментом системи цитохрому P450, - фенітоїну, теофіліну і вальпроату. При одночасному застосуванні теофіліну і карбамазепіну з кларитроміцином відзначено помірне, але вірогідне (рПри одночасному прийомі кларитроміцину з інгібіторами ГМГ-КоА-редуктази (наприклад, ловастатин і симвастатин) описані окремі випадки рабдоміолізу.
При одночасному застосуванні кларитроміцину з цизапридом спостерігалося підвищення концентрації цизаприду. Це може викликати збільшення інтервалу QT, аритмії, шлуночкову тахікардію, фібриляцію та тріпотіння-мерехтіння шлуночків. Подібні ефекти спостерігалися у пацієнтів, які приймають кларитроміцин одночасно з пімозидом.
Препарати групи макролідів впливають на метаболізм терфенадину. Рівень терфенадину в крові збільшується, що може супроводжуватися збільшенням інтервалу QT, розвитком аритмії, шлуночкової тахікардії, фібриляції та тріпотінням-мерехтінням шлуночків. Зміст кислотних метаболіту терфенадину збільшується в 2-3 рази, інтервал QT збільшується, проте це не викликає будь-яких клінічних проявів. Така ж картина спостерігалася при одночасному застосуванні астемізолу з препаратами групи макролідів.
Є повідомлення про розвиток тріпотіння-мерехтіння шлуночків при одночасному застосуванні кларитроміцину з хінідином і дизопірамідом. При одночасному призначенні зазначених препаратів, потрібен моніторинг їх концентрації в крові.
При одночасному застосуванні кларитроміцину з дигоксином спостерігалося підвищення вмісту дигоксину в сироватці. У таких пацієнтів необхідно слідкувати за змістом дигоксину в сироватці.
При одночасному пероральному прийомі кларитроміцину і зидовудину у ВІЛ-інфікованих пацієнтів спостерігалося зниження рівноважного рівня концентрації зидовудину. Оскільки кларитроміцин впливає на абсорбцію зидовудину, прийом цих двох препаратів слід розмежовувати в часі.
Ритонавір значно уповільнює метаболізм кларитроміцину при одночасному прийомі. При цьому значення Смах кларитроміцину збільшується на 31%, Cmin - на 182%, AUC - на 77%. Спостерігається суттєве уповільнення процесу формування 14-гідроксикларитроміцину. У цьому випадку у пацієнтів без порушення функції нирок немає необхідності коригувати дозу кларитроміцину. При КК 60-30 мл/хв доза кларитроміцину повинна бути зменшена на 50% до максимальної дози 500 мг (1 таблетка пролонгованої дії) 1 раз/добу. При прийомі ритонавіру не слід одночасно призначати дозу кларитроміцину більше 1 г/добу.
Можливий розвиток перехресної резистентності між кларитроміцином та іншими препаратами групи макролідів, такими як лінкоміцин і кліндаміцин.
Симптоми: нудота, блювання, болі в животі, діарея. У одного пацієнта з біполярним розладом в анамнезі після прийому кларитроміцину в дозі 8 г з'явилися зміни психічного стану, параноїдна поведінка, гіпокаліємія і гіпоксемія.
Лікування: слід видалити неабсорбированный препарат з ШКТ і проводити симптоматичну терапію. Гемодіаліз і перитонеальний діаліз не чинить істотного впливу на рівень кларитроміцину в сироватці.
Препарат слід зберігати в захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.
3 роки.