Купить Каптоприл - акос 25мг таб. х40 (r)
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Каптоприл
Captopril
Таблетки
1 таблетка содержит 25 мг каптоприла.
40 шт.
Каптоприл - ингибитор ангиотензин-превращающего фермента (АПФ)
Механизм антигипертензивного действия связан с конкурентным ингибированием активности АПФ, которое приводит к снижению скорости превращения ангиотензина I в ангиотензин II, являющийся мощным сосудосуживающим веществом. В результате уменьшения концентрации ангиотензина II происходит вторичное увеличение активности ренина плазмы за счет устранения отрицательной обратной связи при высвобождении ренина и прямое снижение секреции альдостерона. Кроме того, каптоприл, по-видимому, оказывает влияние на кинин-калликреиновую систему, препятствуя распаду брадикинина.
Благодаря сосудорасширяющему действию, уменьшает общее периферическое сосудистое сопротивление (постнагрузку), давление заклинивания в
легочных капиллярах (преднагрузку) и сопротивление в легочных сосудах; повышает минутный объем сердца и толерантность к нагрузке. При длительном применении уменьшает выраженность гипертрофии миокарда левого желудочка, предотвращает прогрессирование сердечной недостаточности и замедляет развитие дилатации левого желудочка.
Понижает тонус выносящих артериол клубочков почек, тем самым улучшая внутриклубочковую гемодинамику, и препятствует развитию диабетической нефропатии.
Артериальная гипертензия (в т.ч. реноваскулярная), хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии), нарушения функции левого желудочка после перенесенного инфаркта миокарда у пациентов, находящихся в клинически стабильном состоянии. Диабетическая нефропатия при инсулинзависимом сахарном диабете.
Каптоприл противопоказан больным с гиперчувствительностью к данному препарату или к другим ингибиторам ангиотензин-превращающего фермента (больным, у которых ангионефротический отек развился при лечении другим ингибитором АПФ), расстройство ЖКТ, иммунологические заболевания, беременность, кормление грудью.
Каптоприл назначают за час до еды. Режим дозирования устанавливают индивидуально.
При артериальной гипертензии: Препарат назначают в начальной дозе 25 мг 2 раза в сутки. При необходимости дозу постепенно (с интервалом 2-4 недели) увеличивают до достижения оптимального эффекта.
- При мягкой или умеренной артериальной гипертензии обычная поддерживающая доза составляет 25 мг 2 раза в сутки; Максимальная доза — 50 мг 2 раза в сутки.
- При тяжелой артериальной гипертензии максимальная доза — 50 мг 3 раза в сутки. Максимальная суточная доза — 150 мг.
Для лечения хронической сердечной недостаточности Каптоприл назначают в тех случаях, когда применение диуретиков не обеспечивает адекватного эффекта. Средняя поддерживающая доза составляет 25 мг 2-3 раза в сутки. В дальнейшем, при необходимости, дозу постепенно (с интервалом не менее 2-х недель) увеличивают. Максимальная доза — 150 мг в сутки.
Применение у пациентов с нарушениями функции почек Пациентам с нарушениями функций почек при умеренной степени нарушений функций почек (клиренс креатинина не менее 30 мл/мин/1,73 м 2 ) Каптоприл можно назначать в дозе 75-100 мг/сут. При более выраженной степени нарушений функций почек ( клиренс креатинина менее 30 мл/мин/1,73 м 2 ) начальная доза должна составлять не более 12,5-25 мг/сут; в дальнейшем при необходимости, с достаточно длительными интервалами дозу Каптоприла постепенно повышают, но используют меньшую, чем обычно, суточную дозу препарата.
Со стороны сердечно-сосудистой системы и крови (кроветворение, гемостаз): ортостатическая гипотензия, тахикардия, нейтропения, агранулоцитоз.
Со стороны органов ЖКТ: тошнота, анорексия, нарушение вкуса, сухость во рту.
Со стороны обмена веществ: нарушение электролитного баланса (особенно у больных с почечной недостаточностью), гипонатриемия (при одновременном применении диуретиков).
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, эритема, крапивница, фотосенсибилизация, вазомоторный отек.
Прочие: сухой кашель.
Перед началом, а также регулярно в процессе лечения препаратом Каптоприл следует контролировать функцию почек.
При хронической сердечной недостаточности препарат применяют при условии тщательного медицинского наблюдения.
С исключительной осторожностью назначают каптоприл пациентам с диффузными заболеваниями соединительной ткани или системными васкулитами; больным, получающим иммунодепрессанты, особенно при наличии нарушений функций почек (риск развития серьезных инфекций, не поддающихся терапии антибиотиками). В таких случаях следует проводить контроль картины периферической крови до начала применения Каптоприла, через каждые 2 недели в течение первых 3 месяцев терапии и периодически — в последующий период лечения.
Препарат с осторожностью применяют на фоне лечения аллопуринолом или прокаинамидом, а также на фоне лечения иммунодепрессантами (в т.ч., азатиоприном, циклофосфамидом), особенно у пациентов с нарушениями функции почек.
Вероятность развития артериальной гипотензии в процессе лечения можно уменьшить, если за 4-7 дней до начала лечения Каптоприлом прекратить применение диуретиков или существенно уменьшить их дозу. В случае возникновения после приема Каптоприла симптоматической артериальной гипотензии пациенту следует принять горизонтальное положение с приподнятыми ногами.
В случае выраженной артериальной гипотензии положительный эффект отмечается при внутривенном введении изотонического раствора хлорида натрия. В случае развития ангионевротического отека препарат отменяют и осуществляют тщательное медицинское наблюдение. Если отек локализуется на лице, специального лечения обычно не требуется (для уменьшения выраженности симптомов могут быть применены антигистаминные препараты); в том случае, если отек распространяется на язык, глотку или гортань и имеется угроза развития обструкции дыхательных путей, следует немедленно ввести адреналин подкожно (0,5 мл в разведении 1:1000).
Применение у пациентов с нарушениями функции почек: С осторожностью применяют у пациентов с указаниями в анамнезе на заболевания почек, поскольку повышается риск развития протеинурии. В таких случаях в течение первых 9 месяцев лечения Каптоприлом следует ежемесячно контролировать количество белка в моче . Если уровень белка в моче превышает 1 г/сут, необходимо решить вопрос о целесообразности дальнейшего применения препарата. С осторожностью назначают Каптоприл пациентам со стенозом почечных артерий, т.к. существует риск развития нарушений функций почек; в случае повышения уровня мочевины или креатинина в крови может потребоваться снижение дозы Каптоприла или отмены препарата.
Диуретические средства и вазодилататоры (например, миноксидил ) потенцируют гипотензивное действие Каптоприла.
При совместном применении Каптоприла с индометацином (и, возможно, с другими нестероидными противовоспалительными средствами) может отмечаться снижение гипотензивного действия.
Гипотензивное действие Каптоприла может быть замедлено при назначении его пациентам, получающим клонидин .
Одновременное применение с калийсберегающими диуретиками или препаратами калия может приводить к гиперкалиемии.
При одновременном применении солей лития возможно увеличение концентрации лития в сыворотке крови . Применение Каптоприла у пациентов, принимающих аллопуринол или прокаинамид, повышает риск развития нейтропении и/или синдрома Стивенса-Джонсона.
Применение каптоприла у пациентов, принимающих иммунодепрессанты, (например, циклофосфацин или азатиоприн ) повышает риск развития гематологических нарушений.
Симптомы: выраженная артериальная гипотензия, вплоть до коллапса, инфаркт миокарда, острое нарушение мозгового кровообращения, тромбоэмболические осложнения.
Лечение: уложить больного с приподнятыми нижними конечностями; меры, направленные на восстановление артериального давления (увеличение объёма циркулирующей крови, в том числе внутривенное вливание изотонического раствора натрия хлорида), симптоматическая терапия. Возможно применение гемодиализа; перитонеальный гемодиализ — неэффективен.
Хранить в сухом, защищенном от света месте, при температуре не выше 25°С.
2 года.
Каптоприл
Captopril
Таблетки
1 таблетка містить 25 мг каптоприлу.
40 шт.
Каптоприл - інгібітор ангіотензин-перетворюючого ферменту (АПФ)
Механізм антигіпертензивної дії пов'язаний з конкурентним інгібуванням активності АПФ, що призводить до зниження швидкості перетворення ангіотензину I в ангіотензин II, який є потужним судинозвужувальну речовиною. В результаті зменшення концентрації ангіотензину II відбувається вторинне збільшення активності реніну плазми за рахунок усунення негативного зворотного зв'язку при вивільненні реніну і пряме зниження секреції альдостерону. Крім того, каптоприл, мабуть, впливає на кинин-калликреиновую систему, перешкоджаючи розпаду брадикініну.
Завдяки судинорозширювальній дії, зменшує загальний периферичний судинний опір (післянавантаження), тиск заклинювання в
легеневих капілярах (переднавантаження) і опір у легеневих судинах; підвищує хвилинний об'єм серця та толерантність до навантаження. При тривалому застосуванні зменшує вираженість гіпертрофії міокарда лівого шлуночка, запобігає прогресуванню серцевої недостатності та уповільнює розвиток дилатації лівого шлуночка.
Знижує тонус виносять артеріол клубочків нирок, тим самим покращуючи внутриклубочковую гемодинаміку, і перешкоджає розвитку діабетичної нефропатії.
Артеріальна гіпертензія (в т.ч. реноваскулярна), хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії), порушення функції лівого шлуночка після перенесеного інфаркту міокарда у пацієнтів, які перебувають у клінічно стабільному стані. Діабетична нефропатія при інсулінзалежному цукровому діабеті.
Каптоприл протипоказаний хворим з гіперчутливістю до цього препарату або до інших інгібіторів ангіотензин-перетворюючого ферменту (хворим, у яких ангионефротический розвинувся набряк при лікуванні іншим інгібітором АПФ), розлад ШКТ, імунологічні захворювання, вагітність, годування груддю.
Каптоприл призначають за годину до їжі. Режим дозування встановлюють індивідуально.
При артеріальній гіпертензії Препарат призначають у початковій дозі 25 мг 2 рази на добу. При необхідності дозу поступово (з інтервалом 2-4 тижні) збільшують до досягнення оптимального ефекту.
- При м'якої або помірної артеріальної гіпертензії звичайна підтримуюча доза становить 25 мг 2 рази на добу; Максимальна доза - 50 мг 2 рази на добу.
- При тяжкій артеріальній гіпертензії максимальна доза - 50 мг 3 рази на добу. Максимальна добова доза - 150 мг.
Для лікування хронічної серцевої недостатності Каптоприл призначають у тих випадках, коли застосування діуретиків не забезпечує адекватного ефекту. Середня підтримуюча доза становить 25 мг 2-3 рази на добу. Надалі, при необхідності, дозу поступово (з інтервалом не менше 2-х тижнів) збільшують. Максимальна доза - 150 мг на добу.
Застосування у пацієнтів з порушеннями функції нирок Пацієнтам з порушеннями функцій нирок при помірному ступені порушень функції нирок (кліренс креатиніну не менше 30 мл/хв/1,73 м 2 ) Каптоприл можна призначати в дозі 75-100 мг/добу. При більш вираженому ступені порушень функції нирок ( кліренс креатиніну менше 30 мл/хв/1,73 м2 ) початкова доза повинна становити не більше 12,5-25 мг/доб; надалі при необхідності, з досить тривалими інтервалами дозу Каптоприлу поступово підвищують, але використовують меншу, ніж зазвичай, добову дозу препарату.
З боку серцево-судинної системи і крові (кровотворення, гемостаз): ортостатична гіпотензія, тахікардія, нейтропенія, агранулоцитоз.
З боку органів ШКТ: нудота, анорексія, порушення смаку, сухість у роті.
З боку обміну речовин: порушення електролітного балансу (особливо у хворих з нирковою недостатністю), гіпонатріємія (при одночасному застосуванні діуретиків).
Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, еритема, кропив'янка, фотосенсибілізація, вазомоторний набряк.
Інші: сухий кашель.
Перед початком, а також регулярно в процесі лікування препаратом Каптоприл слід контролювати функцію нирок.
При хронічній серцевій недостатності препарат застосовують за умови ретельного медичного спостереження.
З винятковою обережністю призначають каптоприл пацієнтам з дифузними захворюваннями сполучної тканини або системними васкулітами; хворим, які отримують імунодепресанти, особливо при наявності порушень функцій нирок (ризик розвитку серйозних інфекцій, що не піддаються терапії антибіотиками). В таких випадках слід проводити контроль картини периферичної крові до початку застосування Каптоприлу, через кожні 2 тижні протягом перших 3 місяців терапії і періодично - в наступний період лікування.
Препарат з обережністю застосовують на тлі лікування алопуринолом або прокаїнамідом, а також на фоні лікування імунодепресантами (у т. ч., азатіоприном, циклофосфамідом), особливо у пацієнтів з порушеннями функції нирок.
Ймовірність розвитку артеріальної гіпотензії у процесі лікування можна зменшити, якщо за 4-7 днів до початку лікування Каптоприлом припинити застосування діуретиків або суттєво зменшити їх дозу. У разі виникнення після прийому Каптоприлу симптоматичної артеріальної гіпотензії пацієнту слід прийняти горизонтальне положення з піднятими ногами.
У разі вираженої артеріальної гіпотензії позитивний ефект спостерігається при внутрішньовенному введенні ізотонічного розчину хлориду натрію. У разі розвитку ангіоневротичного набряку препарат відміняють і здійснюють ретельне медичне спостереження. Якщо набряк локалізується на обличчі, спеціального лікування звичайно не потрібно (для зменшення вираженості симптомів можуть бути застосовані антигістамінні препарати); у тому випадку, якщо набряк поширюється на язик, глотку або гортань і є загроза розвитку обструкції дихальних шляхів, слід негайно ввести адреналін підшкірно (0,5 мл в розведенні 1:1000).
Застосування у пацієнтів з порушеннями функції нирок: З обережністю застосовують у пацієнтів із вказівками в анамнезі на захворювання нирок, оскільки підвищується ризик розвитку протеїнурії. У таких випадках протягом перших 9 місяців лікування Каптоприлом слід щомісяця контролювати кількість білка в сечі . Якщо рівень білка в сечі перевищує 1 г/добу, необхідно вирішити питання про доцільність подальшого застосування препарату. З обережністю призначають Каптоприл пацієнтам зі стенозом ниркових артерій, оскільки існує ризик розвитку порушень функцій нирок; у разі підвищення рівня сечовини чи креатиніну в крові може знадобитися зниження дози Каптоприлу або відміни препарату.
Діуретичні засоби та вазодилататори (наприклад, міноксидил ) потенціюють гіпотензивну дію Каптоприлу.
При одночасному застосуванні Каптоприлу з індометацином (і, можливо, з іншими нестероїдними протизапальними засобами) може відзначатися зниження гіпотензивної дії.
Гіпотензивна дія Каптоприлу може бути уповільнене при призначенні його пацієнтам, які отримують клонідин .
Одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками або препаратами калію може призводити до гіперкаліємії.
При одночасному застосуванні солей літію можливе збільшення концентрації літію в сироватці крові . Застосування Каптоприлу у пацієнтів, які приймають алопуринол або прокаїнамід, підвищує ризик розвитку нейтропенії та/або синдрому Стівенса-Джонсона.
Застосування каптоприлу у пацієнтів, що приймають імунодепресанти (наприклад, циклофосфацин або азатіоприн ) підвищує ризик розвитку гематологічних порушень.
Симптоми: виражена артеріальна гіпотензія, аж до колапсу, інфаркт міокарда, гостре порушення мозкового кровообігу, тромбоемболічні ускладнення.
Лікування: укласти хворого з піднятими нижніми кінцівками; заходи, спрямовані на відновлення артеріального тиску (збільшення об'єму циркулюючої крові, у тому числі внутрішньовенне вливання ізотонічного розчину натрію хлориду), симптоматична терапія. Можливо застосування гемодіалізу; перитонеальний гемодіаліз неефективний.
Зберігати в сухому, захищеному від світла місці, при температурі не вище 25°С.
2 роки.