Купить Иломедин 1мл конц.д/пр р-ра д/инф. 20мкг/мл амп.№5
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Иломедин
Концентрат для приготовления раствора для инфузий
1 мл содержит илопроста трометамол 27 мкг, что соответствует содержанию илопроста 20 мкг
5 амп. по 1 мл.
Илопрост является синтетическим аналогом простациклина, ингибирует агрегацию, адгезию и реакцию высвобождения тромбоцитов; расширяет артериолы и венулы; повышает плотность капилляров (восстанавливает нарушенную микроциркуляцию при помощи индукции вазодатации, торможения активации тромбоцитов, восстановления и защиты эндотелия, активации эндогенного фибринолиза и корректировки дисбаланса в системе цитокинов) и снижает повышенную сосудистую проницаемость, обусловленную медиаторами, такими как серотонин или гистамин, в системе микроциркуляции; активирует эндогенный фибринолиз; проявляет противовоспалительный эффект: подавляет адгезию и миграцию лейкоцитов после повреждения эндотелия, а также накопление лейкоцитов в поврежденной ткани, уменьшает выработку фактора некроза опухоли (ФНО альфа).
— облитерирующий тромбангиит (болезнь Бюргера) на поздних стадиях при критической ишемии конечностей в случаях отсутствия показаний к реваскуляризации;
— тяжелые формы окклюзионного заболевания периферических артерий, особенно в случаях риска ампутации и при невозможности хирургической операции на сосудах или ангиопластики;
— тяжелый синдром Рейно, ведущий к инвалидизации, не поддающийся терапии другими лекарственными средствами.
— патологические состояния, при которых действие илопроста на тромбоциты может повысить риск кровотечения (например, язвенная болезнь желудка или двенадцатиперстной кишки в стадии обострения, травма, внутричерепное кровотечение);
— тяжелая ишемическая болезнь сердца или нестабильная стенокардия; инфаркт миокарда в течение последних 6 месяцев; острая сердечная недостаточность или хроническая застойная сердечная недостаточность II—IV стадии (по классификации Нью-Йоркской кардиологической ассоциации); тяжелые нарушения ритма сердечных сокращений;
— подозрение на застойные явления в малом круге кровообращения;
— период лактации;
— беременность;
— повышенная чувствительность к илопросту или другим компонентам препарата
С осторожностью: у пациентов с нарушением мозгового кровообращения за последние 3 месяца (например, преходящее ишемическое нарушение, инсульт). Такие пациенты нуждаются в тщательной оценке соотношения пользы и риска лечения.
При почечной недостаточности, требующей диализа, и при циррозе печени выведение илопроста снижается.
Необходимо принять меры против дальнейшего снижения АД у пациентов с исходно (до начала терапии Иломедином) низкими цифрами АД; пациенты с тяжелыми заболеваниями сердца должны находиться под тщательным мониторным контролем.
Следует учитывать возможность развития ортостатической гипотензии при переходе пациентов из горизонтального положения в вертикальное после окончания введения Иломедина.
В/в, в виде инфузий, ежедневно в виде 6-часовой инфузии в периферическую вену или установленный в центральной вене катетер. Скорость введения (доза) зависит от индивидуальной переносимости и составляет 0.5-2 нг/кг/мин. В течение первых 2-3 дней определяют индивидуальную переносимость препарата под контролем ЧСС и АД (следует определять в начале инфузии и после каждого увеличения дозы): лечение начинают со скорости введения 0.5 нг/кг/мин в течение 30 мин, затем дозу ступенчато увеличивают на 0.5 нг/кг/мин через каждые 30 мин. Точную скорость инфузии рассчитывают, исходя их массы тела и максимально переносимой дозы, в пределах 0.5-2 нг/кг/мин. Определение скорости инфузии (мл/ч) при использовании инфузионного насоса (например Инфузомата): содержимое ампулы растворяют в стерильном 0.9% растворе NaCl или 5% растворе декстрозы и конечный объем раствора доводят для содержимого ампулы (2.5 мл) 50 мкг - до 250 мл, для ампулы (1 мл) 20 мкг - до 100 мл. Получают раствор в концентрации 0.2 мкг/мл, скорость его инфузии определяют в соответствии со схемой зависимости от дозы и массы тела (в пределах 0.5-2 нг/кг/мин): при массе тела 40 кг и дозе 0.5 нг/кг/мин скорость инфузии - 6 мл/ч, 1 нг/кг/мин - 12 мл/ч, 1.5 нг/мл/мин - 18 мл/ч, 2 нг/мл/мин - 24 мл/ч; при массе тела 50 кг и дозе о.5 нг/кг/мин - 7.5 мл/ч, 1 нг/кг/мин - 15 мл/ч, 1.5 нг/кг/мин - 22.5 мл/ч, 2 нг/кг/мин - 30 мл/ч; при массе тела 60 кг и дозе 0.5 нг/кг/мин - 9 мл/ч, 1 нг/кг/мин - 18 мл/ч, 1.5 нг/кг/мин - 27 мл/ч, 2 нг/кг/мин - 36 мл/ч; при массе тела 70 кг и дозе 0.5 нг/кг/мин - 10.5 мл/ч, 1 нг/кг/мин - 21 мл/ч, 1.5 нг/кг/мин - 31.5 мл/ч, 2 нг/кг/мин - 42 мл/ч; при массе тела 80 кг и дозе 0.5 нг/кг/мин - 12 мл/ч, 1 нг/кг/мин - 24 мл/ч, 1.5 нг/кг/мин - 36 мл/ч, 2 нг/кг/мин - 48 мл/ч; при массе тела 90 кг и дозе 0.5 нг/кг/мин - 13.5 мл/ч, 1 нг/кг/мин - 27 мл/ч, 1.5 нг/кг/мин - 40.5 мл/ч, 2 нг/кг/мин - 54 мл/ч; при массе тела 100 кг и дозе 0.5 нг/кг/мин - 16 мл/ч, 1 нг/кг/мин - 30 мл/ч, 1.5 нг/кг/мин 45 мл/ч, 2 нг/кг/мин - 60 мл/ч; при массе тела 110 кг и дозе 0.5 нг/кг/мин - 16.5 мл/ч, 1 нг/кг/мин - 33 мл/ч, 1.5 нг/кг/мин - 49.5 мл/ч, 2 нг/кг/мин - 66 мл/ч. Определение скорости инфузии (мл/ч) при использовании автоматического шприца (например Перфузора): содержимое ампул разводят в стерильном 0.9% растворе NaCl или 5% растворе декстрозы и конечный объем раствора доводят для содержимого ампулы (2.5 мл) 50 мкг - до 25 мл, для ампулы (1 мл) 20 мкг - до 10 мл. Получают раствор в концентрации 2 мкг/мл, скорость его инфузии определяют в соответствии со схемой зависимости от дозы и массы тела (в пределах 0.5-2.0 нг/кг/мин): при массе тела 40 кг и дозе 0.5 нг/кг/мин скорость инфузии - 0.6 мл/ч, 1 нг/кг/мин - 1.2 мл/ч, 1.5 нг/кг/мин - 1.8 мл/ч, 2 нг/кг/мин - 2.4 мл/ч; при массе тела 50 кг и дозе 0.5 нг/кг/мин - 0.75 мл/ч, 1.5 нг/кг/мин - 1.5 мл/ч, 1.5 нг/кг/мин - 2.25 мл/ч, 2 нг/кг/мин - 3 мл/ч; при массе тела 60 кг и дозе 0.5 нг/кг/мин - 0.9 мл/ч, 1 нг/кг/мин - 1.8 мл/ч, 1.5 нг/кг/мин - 2.7 мл/ч, 2 нг/кг/мин - 3.6 мл/ч; при массе тела 70 кг и дозе 0.5 нг/кг/мин - 1.05 мл/мин, 1 нг/кг/мин - 2.1 мл/ч, 1.5 нг/кг/мин - 3.15 мл/ч, 2 нг/кг/мин - 4.2 мл/ч; при массе тела 80 кг и дозе 0.5 нг/кг/мин - 1.2 мл/ч, 1 нг/кг/мин - 2.4 мл/ч, 1.5 нг/кг/мин - 3.6 мл/ч, 2 нг/кг/мин - 4.8 мл/ч; при массе тела 90 кг и дозе 0.5 нг/кг/мин - 1.35 мл/ч, 1 нг/кг/мин - 2.7 мл/ч, 1.5 нг/кг/мин - 4.05 мл/ч, 2 нг/кг/мин - 5.4 мл/ч; при массе тела 100 кг и дозе 0.5 нг/кг/мин - 1.5 мл/ч, 1 нг/кг/мин - 3 мл/ч, 1.5 нг/кг/мин - 1.5 мл/ч, 2 нг/кг/мин - 6 мл/ч; при массе тела 110 кг и дозе 0.5 нг/кг/мин - 1.65 мл/ч, 1 нг/кг/мин - 3.3 мл/ч, 1.5 нг/кг/мин - 4.95 мл/ч, 2 нг/кг/мин - 6.6 мл/ч. Длительность лечения - до 4 нед. У больных, страдающих синдромом Рейно, для достижения непродолжительной ремиссии (несколько недель) часто достаточно более коротких курсов лечения - 3-5 дней. В случае возникновения таких побочных действий, как головная боль, тошнота или снижение АД, скорость инфузии следует уменьшать до максимальной переносимой. При развитии тяжелых побочных эффектов инфузию необходимо прервать. Лечение возобновляют обычно через 4 нед в дозах, которые больной хорошо переносил в первые 2-3 дня предыдущего курса лечения. При почечной недостаточности, требующей диализа, и при циррозе печени рекомендуемую дозу уменьшают в 2 раза.
Со стороны нервной системы и органов чувств: часто (более 1%, но менее 10%) - головокружение, головная боль, парестезии, гиперестезия, звон в ушах, беспокойство, возбуждение, заторможенность, апатия, сонливость; менее часто (более 0.1%, но менее 1%) - тремор, цереброваскулярные расстройства, депрессия, галлюцинации, мигрень, обморок, длительная потеря сознания, нарушение четкости зрительного восприятия, раздражение и боль в глазах; редко (более 0.01%, но менее 0.1%) - вестибулярные нарушения; частота неизвестна - спутанность сознания. Со стороны ССС: часто (более 1%, но менее 10%) - снижение АД, брадикардия, приливы крови к коже и ощущение жара; менее часто (более 0.1%, но менее 1%) - аритмия (в т.ч. экстрасистолия), ишемия миокарда, инфаркт миокарда, тромбоз глубоких вен, эмболия легочной артерии; частота неизвестна - повышение АД, тахикардия; в единичных случаях (у больных преклонного возраста с выраженным атеросклерозом) - отек легких. Со стороны дыхательной системы: менее часто (более 0.1%, но менее 1%) - бронхиальная астма; редко (более 0.01%, но менее 0.1%) - кашель; в единичных случаях (у больных преклонного возраста с выраженным атеросклерозом) - сердечная недостаточность. Со стороны пищеварительной системы: более часто (более 10%) - тошнота, рвота; часто (более 1%, но менее 10%) - анорексия, диарея, дискомфорт в животе, абдоминальная боль; менее часто (более 0.1%, но менее 1%) - сухость во рту, изменение вкуса, тенезмы, запор, отрыжка, дисфагия, диарея, мелена, ректальное кровотечение, желтуха. Со стороны опорно-двигательного аппарата: часто (более 1%, но менее 10%) - боль в жевательных мышцах, тризм, миалгия, артралгия, мышечная слабость; менее часто (более 0.1%, но менее 1%) - тетания, судорожные подергивания мышц, гипертонус. Со стороны мочевыделительной системы: боль в пояснице, почечная колика, изменение клеточного состава мочи, дизурия. Местные реакции: часто (более 1%, но менее 10%) - гиперемия кожи, боль, флебит в месте введения. Прочие: более часто (более 10%) - потливость; часто (более 1%, но менее 10%) - локальные боли, генерализованная боль, гипертермия, кожный зуд, повышенная утомляемость, жажда; частота неизвестна - аллергические реакции.
В надежде на успех консервативной терапии илопростом не следует откладывать хирургическую операцию больным, нуждающимся в экстренной ампутации ноги (например, при инфицированной газовой гангрене).
Пациентам следует настоятельно рекомендовать отказаться от курения.
Случайное введение неразбавленного раствора Иломедина в близлежащие ткани может привести к их локальному изменению в месте инъекции (покраснение, боль, зуд, чувство жара).
Следует избегать приема препарата внутрь и его попадания на слизистые оболочки. Попадая па кожу, илопрост может привести к длительной, хотя и безболезненной, эритеме. Поэтому необходимо соблюдать осторожность и избегать контакта препарата с кожей. При попадании илопроста на какой-либо участок кожи его следует немедленно промыть большим количеством воды или физиологическим раствором натрия хлорида.
Из-за возможного взаимодействия нельзя смешивать
Илопрост усиливает антигипертензивное действие β-адреноблокаторов, блокаторов медленных кальциевых каналов и всех сосудорасширяющих средств, а также ингибиторов АПФ. Если же возникает значительная артериальная гипотензия, АД удастся скорректировать, уменьшив дозу илопроста.
Поскольку илопрост подавляет функции тромбоцитов, его применение в комбинации с гепарином или антикоагулянтами непрямого действия (производными кумарина) или другими ингибиторами агрегации тромбоцитов (ацетилсалициловой кислотой, НПВП, ингибиторами фосфодиэстеразы и вазодилататорами из группы нитратов, например, молсидомином), может повысить риск кровотечения. В подобном случае инфузию Иломедина следует прекратить. Применение ацетилсалициловой кислоты в дозе до 300 мг/ курсом 8 дней, предшествующее применению Иломедина, не оказывало никакого влияния на фармакокинетику илопроста.
В исследовании на животных было обнаружено, что илопрост может вызывать снижение равновесной концентрации препаратов тканевого активатора плазминогена (ТАП) в плазме. Результаты исследований у человека показывают, что инфузии илопроста не затрагивают фармакокинетику многократных пероральных доз дигоксина у пациентов, и что при одновременном применении с препаратами ТАП илопрост не оказывает влияния на его фармакокинетику.
В экспериментах на животных сосудорасширяющее действие илопроста ослаблялось, если подопытные животные предварительно получали глюкокортикостероиды, однако ингибирующее действие на агрегацию тромбоцитов при этом не изменялось. Значение этих данных для клиники пока не установлено.
Хотя клинических исследований не проводилось, исследования in vitro, в ходе которых изучался ингибирующий потенциал илопроста в отношении активности ферментов системы цитохрома Р450, выявили, что существенное подавление метаболизма лекарственных средств этими ферментами в результате воздействия на них илопроста маловероятно.
Симптомы: возможно снижение или повышение АД, а также головная боль, приток крови к лицу, тошнота, рвота и диарея, брадикардия или тахикардия, боль в голенях или в спине.
Лечение: рекомендуется прерывание инфузии, дальнейшее мониторирование пациентов и симптоматическая терапия. Специфические антидоты неизвестны.
Хранить в недоступном для детей месте при температуре не выше 30°С.
Иломедин
Концентрат для приготування розчину для інфузій
1 мл містить илопроста трометамол 27 мкг, що відповідає змісту илопроста 20 мкг
5 амп. по 1 мл
Ілопрост є синтетичним аналогом простацикліну, інгібує агрегацію, адгезію і реакцію вивільнення тромбоцитів; розширює артеріоли і венули; підвищує щільність капілярів (відновлює порушену мікроциркуляцію за допомогою індукції вазодатации, гальмування активації тромбоцитів, відновлення і захисту ендотелію, активації ендогенного фібринолізу та коригування дисбалансу в системі цитокінів) і знижує підвищену судинну проникність, обумовлену медіаторами, такими як серотонін чи гістамін, у системі мікроциркуляції; активує ендогенний фібриноліз; виявляє протизапальний ефект: пригнічує адгезію і міграцію лейкоцитів після ушкодження ендотелію, а також накопичення лейкоцитів в ушкодженій тканині, зменшує вироблення фактора некрозу пухлини (ФНП-альфа).
- облітеруючий тромбангіїт (хвороба Бюргера) на пізніх стадіях при критичній ішемії кінцівок у випадках відсутності показань до реваскуляризації;
- тяжкі форми оклюзійного захворювання периферичних артерій, особливо у випадках ризику ампутації та при неможливості хірургічної операції на судинах або ангіопластики;
- важкий синдром Рейно, що веде до інвалідизації, що не піддається терапії іншими лікарськими засобами.
- патологічні стани, при яких дія илопроста на тромбоцити може підвищити ризик кровотечі (наприклад, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки в стадії загострення, травма, внутрішньочерепна кровотеча);
- тяжка ішемічна хвороба серця або нестабільна стенокардія; інфаркт міокарда протягом останніх 6 місяців; гостра серцева недостатність або хронічна застійна серцева недостатність II-IV стадії (за класифікацією Нью-Йоркської кардіологічної асоціації); важкі порушення ритму серцевих скорочень;
- підозра на застійні явища в малому колі кровообігу;
- період лактації;
- вагітність;
- підвищена чутливість до илопросту або інших компонентів препарату
З обережністю: у пацієнтів з порушенням мозкового кровообігу за останні 3 місяці (наприклад, минуще ішемічне порушення, інсульт). Такі пацієнти потребують ретельної оцінки співвідношення користі і ризику лікування.
При нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і при цирозі печінки виведення илопроста знижується.
Необхідно вжити заходів проти подальшого зниження АТ у пацієнтів з початково (до початку терапії Иломедином) низькими цифрами АТ; пацієнти з важкими захворюваннями серця повинні перебувати під ретельним моніторним контролем.
Слід враховувати можливість розвитку ортостатичної гіпотензії при переході пацієнтів з горизонтального положення у вертикальне після закінчення введення Иломедина.
У/в, у вигляді інфузій, щоденно у вигляді 6-годинної інфузії у периферичну вену або у встановлений у центральній вені катетер. Швидкість введення (доза) залежить від індивідуальної переносимості та становить 0.5-2 нг/кг/хв. протягом перших 2-3 днів визначають індивідуальну переносимість препарату під контролем ЧСС і ПЕКЛО (слід визначати на початку інфузій та після кожного збільшення дози): лікування починають зі швидкості введення 0.5 нг/кг/хв протягом 30 хв, потім дозу поступово збільшують на 0,5 нг/кг/хв через кожні 30 хв. Точну швидкість інфузії розраховують, виходячи з маси тіла і максимально переносимої дози, в межах 0.5-2 нг/кг/хв. Визначення швидкості інфузії (мл/год) при використанні інфузійного насосу (наприклад, Інфузомату): вміст ампули розчиняють у стерильному 0.9% розчині NaCl або 5% розчині декстрози та кінцевий об'єм розчину доводять вмісту ампули (2.5 мл) 50 мкг - до 250 мл, для ампули (1 мл) 20 мкг - до 100 мл Отримують розчин в концентрації 0.2 мкг/мл, швидкість інфузії визначають у відповідності зі схемою залежно від дози і маси тіла (в межах 0.5-2 нг/кг/хв): при масі тіла до 40 кг і дозі 0.5 нг/кг/хв швидкість інфузії - 6 мл/год, 1 нг/кг/хв - 12 мл/год, 1.5 нг/мл/хв - 18 мл/год, 2 нг/мл/хв - 24 мл/год; при масі тіла 50 кг і дозі о. 5 нг/кг/хв - 7.5 мл/год, 1 нг/кг/хв - 15 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 22.5 мл/год, 2 нг/кг/хв - 30 мл/год; при масі тіла 60 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 9 мл/год, 1 нг/кг/хв - 18 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 27 мл/год, 2 нг/кг/хв - 36 мл/год; при масі тіла 70 кг і дозі 0.5 нг/кг/хв - 10.5 мл/год, 1 нг/кг/хв - 21 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 31.5 мл/год, 2 нг/кг/хв - 42 мл/год; при масі тіла понад 80 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 12 мл/год, 1 нг/кг/хв - 24 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 36 мл/год, 2 нг/кг/хв - 48 мл/год; при масі тіла 90 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 13.5 мл/год, 1 нг/кг/хв - 27 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 40.5 мл/год, 2 нг/кг/хв - 54 мл/год; при масі тіла до 100 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 16 мл/год, 1 нг/кг/хв - 30 мл/год, 1.5 нг/кг/хв 45 мл/год, 2 нг/кг/хв - 60 мл/год; при масі тіла 110 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 16.5 мл/год, 1 нг/кг/хв - 33 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 49.5 мл/год, 2 нг/кг/хв - 66 мл/год. Визначення швидкості інфузії (мл/год) при використанні автоматичного шприца (наприклад Перфузора): вміст ампул розчиняють у стерильному 0.9% розчині NaCl або 5% розчині декстрози та кінцевий об'єм розчину доводять вмісту ампули (2.5 мл) 50 мкг - до 25 мл, для ампули (1 мл) 20 мкг - до 10 мл. Отримують розчин у концентрації 2 мкг/мл, швидкість інфузії визначають у відповідності зі схемою залежно від дози і маси тіла (в межах 0.5-2.0 нг/кг/хв): при масі тіла до 40 кг і дозі 0.5 нг/кг/хв швидкість інфузії - 0.6 мл/год, 1 нг/кг/хв - 1.2 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 1.8 мл/год, 2 нг/кг/хв - 2.4 мл/год; при масі тіла 50 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 0.75 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 1.5 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 2.25 мл/год, 2 нг/кг/хв - 3 мл/год; при масі тіла 60 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 0.9 мл/год, 1 нг/кг/хв - 1.8 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 2.7 мл/год, 2 нг/кг/хв - 3.6 мл/год; при масі тіла 70 кг і дозі 0.5 нг/кг/хв - 1.05 мл/хв, 1 нг/кг/хв - 2.1 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 3.15 мл/год, 2 нг/кг/хв - 4.2 мл/год; при масі тіла понад 80 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 1.2 мл/год, 1 нг/кг/хв - 2.4 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 3.6 мл/год, 2 нг/кг/хв - 4.8 мл/год; при масі тіла 90 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 1.35 мл/год, 1 нг/кг/хв - 2.7 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 4.05 мл/год, 2 нг/кг/хв - 5.4 мл/год; при масі тіла до 100 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 1.5 мл/год, 1 нг/кг/хв - 3 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 1.5 мл/год, 2 нг/кг/хв - 6 мл/год; при масі тіла 110 кг та в дозі 0.5 нг/кг/хв - 1.65 мл/год, 1 нг/кг/хв - 3.3 мл/год, 1.5 нг/кг/хв - 4.95 мл/год, 2 нг/кг/хв - 6.6 мл/год, Тривалість лікування - до 4 тижнів. У хворих, що страждають синдромом Рейно, для досягнення нетривалого ремісії (кілька тижнів) часто досить коротших курсів лікування - 3-5 днів. У разі виникнення таких побічних дій, як головний біль, нудота або зниження АТ, швидкість інфузії слід зменшувати до максимальної переносимої. При розвитку важких побічних ефектів інфузію необхідно припинити. Лікування відновлюють зазвичай через 4 тижнів у дозах, які хворий добре переносив у перші 2-3 дні попереднього курсу лікування. При нирковій недостатності, що вимагає діалізу, і при цирозі печінки рекомендовану дозу зменшують в 2 рази.
З боку нервової системи і органів чуття: часто (більше 1%, але менше 10%) - запаморочення, головний біль, парестезії, гіперестезія, дзвін у вухах, неспокій, збудження, загальмованість, апатія, сонливість; менш часто (більше 0.1%, але менше 1%) - тремор, цереброваскулярні розлади, депресія, галюцинації, мігрень, непритомність, тривала втрата свідомості, порушення чіткості зорового сприйняття, подразнення та біль в очах; рідко (більше 0.01%, але менше 0.1%) - вестибулярні порушення; частота невідома - сплутаність свідомості. З боку ССС: часто (більше 1%, але менше 10%) - зниження АТ, брадикардія, припливи крові до шкіри та відчуття жару; менш часто (більше 0.1%, але менше 1%) - аритмія (в т. ч. екстрасистолія), ішемія міокарда, інфаркт міокарда, тромбоз глибоких вен, емболія легеневої артерії; частота невідома - підвищення АТ, тахікардія; у поодиноких випадках (у хворих похилого віку з вираженим атеросклерозом) - набряк легенів. З боку дихальної системи: менш часто (більше 0.1%, але менше 1%) - бронхіальна астма; рідко (більше 0.01%, але менше 0.1%) - кашель; у поодиноких випадках (у хворих похилого віку з вираженим атеросклерозом) - серцева недостатність. З боку травної системи: більш часто (більше 10%) - нудота, блювання; часто (більше 1%, але менше 10%) - анорексія, діарея, дискомфорт у животі, абдомінальний біль; менш часто (більше 0.1%, але менше 1%) - сухість у роті, зміна смаку, тенезми, запор, відрижка, дисфагія, діарея, мелена, ректальна кровотеча, жовтяниця. З боку опорно-рухового апарату: часто (більше 1%, але менше 10%) - біль у жувальних м'язах, тризм, міалгія, артралгія, м'язова слабкість; менш часто (більше 0.1%, але менше 1%) - тетанія, судомні посмикування м'язів, гіпертонус. З боку сечовидільної системи: біль у попереку, ниркова коліка, зміна клітинного складу сечі, дизурія. Місцеві реакції: часто (більше 1%, але менше 10%) - гіперемія шкіри, біль, флебіт у місці введення. Інші: часто (більше 10%) - пітливість; часто (більше 1%, але менше 10%) - локальні болі, генералізований біль, гіпертермія, свербіж шкіри, підвищена стомлюваність, спрага; частота невідома - алергічні реакції.
В надії на успіх консервативної терапії илопростом не слід відкладати хірургічну операцію хворим, які потребують екстреної ампутації ноги (наприклад, при інфікованій газової гангрени).
Пацієнтам слід настійно рекомендувати відмовитися від паління.
Випадкове введення нерозбавленого розчину Иломедина в довколишні тканини може призвести до їх локальної зміни в місці ін'єкції (почервоніння, біль, свербіж, відчуття жару).
Слід уникати прийому препарату внутрішньо і його потрапляння на слизові оболонки. Потрапляючи па шкіру, ілопрост може призвести до тривалої, хоча і безболісною, еритеми. Тому необхідно дотримуватися обережності та уникати контакту препарату зі шкірою. При попаданні илопроста на яку-небудь ділянку шкіри слід негайно промити великою кількістю води або фізіологічним розчином натрію хлориду.
З-за можливої взаємодії не можна змішувати
Ілопрост посилює антигіпертензивну дію β-адреноблокаторів, блокаторів повільних кальцієвих каналів та всіх судинорозширювальних засобів, а також інгібіторів АПФ. Якщо ж виникає значна артеріальна гіпотензія, ПЕКЛО вдасться змінити, зменшивши дозу илопроста.
Оскільки ілопрост пригнічує функції тромбоцитів, його застосування у комбінації з гепарином або антикоагулянтами непрямої дії - (похідними кумарину) або іншими інгібіторами агрегації тромбоцитів (ацетилсаліциловою кислотою, нестероїдними протизапальними препаратами, інгібіторами фосфодіестерази та вазодилататорами з групи нітратів, наприклад, молсидомином), може підвищити ризик кровотечі. У подібному випадку інфузію Иломедина слід припинити. Застосування ацетилсаліцилової кислоти у дозі до 300 мг/ курсом 8 днів, що передує застосуванню Иломедина, не чинило жодного впливу на фармакокінетику илопроста.
У дослідженні на тваринах було виявлено, що ілопрост може викликати зниження рівноважної концентрації препаратів тканинного активатора плазміногену (ТАП) у плазмі. Результати досліджень у людини свідчать, що інфузії илопроста не впливають на фармакокінетику багаторазових пероральних доз дигоксину у пацієнтів, що при одночасному застосуванні з препаратами ТАП ілопрост не чинить впливу на його фармакокінетику.
В експериментах на тваринах судинорозширювальну дію илопроста послаблювалася, якщо піддослідні тварини попередньо отримували глюкокортикостероїди, однак інгібуючу дію на агрегацію тромбоцитів при цьому не змінювалася. Значення цих даних для клініки поки не встановлено.
Хоча клінічних досліджень не проводилося, дослідження in vitro, в ході яких вивчався інгібуючий потенціал илопроста щодо активності ферментів системи цитохрому Р450, виявили, що істотне пригнічення метаболізму лікарських засобів цими ферментами в результаті впливу на них илопроста малоймовірно.
Симптоми: можливе зниження або підвищення артеріального тиску, а також головний біль, приплив крові до обличчя, нудота, блювання та діарея, брадикардія або тахікардія, біль в гомілках або в спині.
Лікування: рекомендується переривання інфузії, подальше моніторування пацієнтів і симптоматична терапія. Специфічні антидоти невідомі.
Зберігати в недоступному для дітей місці при температурі не вище 30°С.