Купить Икземпра флакон, 15 мг
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Икземпра
Ixempra
Лиофилизат для приготовления раствора для инфузий
1 флакон содержит иксабепилон 15 мг
Флакон 15 мг.
Препарат Икземпра (иксабепилон) является представителем нового класса противоопухолевых препаратов - эпотилонов и их аналогов. Природные эпотилоны выделены из миксобактерии Sorangium cellulosum. Эпотилоны обладают способностью стабилизировать динамику микротрубочек, что приводит к блокаде митоза опухолевых клеток, и, в конечном счете, к их апоптозу и гибели. Механизм связывания природных эпотилонов и их аналогов с тубулином отличается от такового у других веществ, стабилизирующих микротрубочки. Иксабепилон - полусинтетический аналог эпотилона В, 16-членного полипетидного макролида, в котором лактон заменен на химически модифицированный лактам, что позволило повысить его стабильность, степень связывания с белками и противоопухолевое действие.
Иксабепилон обладает низкой чувствительностью ко многим факторам опухолевой устойчивости, в том числе к таким переносчикам как протеин множественной лекарственной устойчивости (MRP-1) и Р-гликопротеин (P-gp), участвующим в формировании врожденной и приобретенной устойчивости к действию противоопухолевых средств. Связываясь с тубулином, иксабепилон активно ингибирует динамику микротрубочек различных изоформ β-тубулина, в том числе βIll-изоформ тубулина, избыточную экспрессию которого связывают с развитием устойчивости к так санам.
В условиях in vivo иксабепилон активен на различных моделях опухоли человека включая устойчивые к действию противоопухолевых средств типы опухоли, вызывающие избыточную экспрессию P-gp, MRP-1, βIll-изоформ тубулина, либо индуцируемыми мутациями тубулина. Иксабепилон проявляет активность на моделях опухолей, устойчивых к действию различных препаратов, в том числе таксанов, антрациклинов и алкалоидов барвинка. В сочетании с капецитабином в условиях in vivo наблюдается синергизм противоопухолевой активности обоих препаратов. Помимо непосредственного противоопухолевого действия, иксабепилон обладает антиангиогенным эффектом.
Местно-распространенный или метастазирующий рак молочной железы при неэффективности предшествующей терапии:
в комбинации с капецитабином при неэффективности предшествующей терапии таксанами и антрациклинами, при резистентности к таксанам или при отсутствии показаний к дальнейшей терапии антрациклинами; в виде монотерапии при неэффективности ранее проводимой терапии таксанами, капецитабином и антрациклинами.С осторожностью: сахарный диабет, нейропатия, печеночная недостаточность, нарушения функции ССС в анамнезе.
Противопоказан при беременности и в период лактации.
Чтобы минимизировать риск развития реакций гиперчувствительности, всем пациентам приблизительно за 1 ч до инфузии препарата Икземпра следует провести адекватную премедикацию с использованием:
- блокатора H1-гистаминовых рецепторов (например дифенгидрамин 50 мг внутрь или его эквивалент);
- блокатора Н2-гистаминовых рецепторов (например ранитидин 150—300 мг внутрь или 50 мг в/в или его эквивалент).
При наличии в анамнезе повышенной чувствительности к иксабепилону дополнительно к премедикации блокаторами H1- и Н2-гистаминовых рецепторов требуется премедикация ГКС (например дексаметазон 20 мг в/в за 30 мин до инфузии препарата Икземпра или внутрь за 12 и 6 ч до инфузии препарата Икземпра).
Рекомендуемая доза препарата Икземпра, при его сочетании с капецитабином, составляет 40 мг/м2 в/в, в виде 3-часовой инфузии каждые 3 нед; капецитабин назначают по 1000 мг/м2 2 раза в день (через 30 мин после еды) в течение 2 нед, с последующим 7-дневным перерывом.
При монотерапии рекомендуемая доза препарата Икземпра составляет 40 мг/м2 в/в, в виде 3-часовой инфузии каждые 3 нед.
Дозу препарата Икземпра при площади поверхности тела, превышающей 2,2 м2, рассчитывают исходя из площади поверхности тела 2,2 м2.
Наиболее частыми (у более 20 % пациентов) нежелательными явлениями при монотерапии препаратом Икземпра были периферическая сенсорная нейропатия, утомляемость/астения, миалгия/артралгия, алопеция, тошнота, рвота, стоматит/мукозит, диарея.
У более 20% пациентов, получавших комбинированную терапию, дополнительно развивались следующие реакции: ладонно-подошвенная эритродизестезия, анорексия, боли в животе, поражения ногтей, запор.
Побочные явления при применении препарата Икземпра представлены по частоте их регистрации: очень часто (≥1/10); часто (≥1/100,
Со стороны лабораторных показателей: часто — снижение массы тела; нечасто — повышение активности трансаминаз; редко — повышение активности ЩФ в крови, повышение активности ГГТ в сыворотке.
Со стороны ССС: часто — приливы с ощущением жара; нечасто — инфаркт миокарда, дисфункция желудочков, наджелудочковая аритмия, тромбоз, снижение АД; редко — ишемия миокарда, стенокардия, кардиомиопатия, мерцательная аритмия, гиповолемический шок, тромбоэмболия легочной артерии, кровотечение, васкулит.
Заболевания крови и лимфатической системы: очень часто — нейтропения, тромбоцитопения, анемия, лейкопения; часто — фебрильная нейтропения; редко — коагулопатия, лимфопения.
Со стороны нервной системы: очень часто — периферическая сенсорная нейропатия, головные боли; часто — периферическая двигательная нейропатия, головокружение, изменение вкуса, бессонница; нечасто — обморок, когнитивные нарушения; редко — геморрагический инсульт, нарушения координации движений, сонливость.
Со стороны почек и мочевыводящих путей: редко — почечная недостаточность, нефролитиаз.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: очень часто — алопеция;часто — синдром эритродизестезии пальцев рук и ног, кожные высыпания, гиперпигментация кожи, зуд, шелушение кожи, поражение ногтей; редко — мультиформная эритема.
Со стороны скелетно-мышечной системы, соединительной ткани: очень часто — миалгия/артралгия, боли в скелетных мышцах, нечасто — мышечная слабость, редко — мышечные спазмы, тризм.
Со стороны дыхательных путей, органов грудной клетки и средостения: часто — одышка, кашель; нечасто — дыхательная недостаточность, пневмонит, гипоксия, редко — острый отек легких, дисфония, боль в области гортани и глотки.
Обмен веществ и система питания: очень часто — анорексия; часто — дегидратация; нечасто — гипонатриемия, метаболический ацидоз; редко — гипокалиемия, гиповолемия.
Со стороны ЖКТ: очень часто — стоматит/мукозит, диарея, рвота, запор, абдоминальные боли, тошнота; часто — гастроэзофагеальная рефлюксная болезнь; нечасто — кишечная непроходимость, колит, нарушение эвакуации содержимого желудка, эзофагит; редко — желудочно-кишечное кровотечение, дисфагия, гастрит.
Бактериальные и паразитарные инфекции: часто — инфекции верхних дыхательных путей; нечасто — сепсис, инфекции на фоне нейтропении, пневмония, инфекции мочевыводящих путей; редко — инфекции нижних дыхательных путей, энтероколит, бактериальная инфекция, ларингит.
Общие заболевания и заболевания, развивающиеся в месте введения препарата:очень часто — усталость/астения; частые лихорадка, отек, боли в области грудины, слезотечение; редко — озноб.
Со стороны печени и желчных путей: редко — острая печеночная недостаточность, желтуха.
Со стороны иммунной системы: часто — гиперчувствительность.
Реакции гиперчувствительности
Всем пациентам до инфузий препаратом Икземпра следует провести премедикацию блокаторами Н1- и Н2-гистаминовых рецепторов и проводить наблюдение для выявления реакций гиперчувствительности (например, одышки, бронхоспазма, снижения артериального давления). В случае развития тяжелых реакций гиперчувствительности, например, требующих лечения, вливание препарата следует немедленно прекратить и начать соответствующую симптоматическую терапию (например, эпинефрином, глюкокортикостероидами). При развитии реакций гиперчувствительности в рамках одного цикла при последующих циклах следует провести премедикацию, помимо блокаторов Н1- и Н2-гистаминовых рецепторов, глюкокортикостероидами, и рассмотреть возможность увеличения времени инфузии.
Миелосупрессия
Миелосупрессия дозозависима и проявляется, в основном, нейтропенией. Для контроля за развитием миелосупрессии всем пациентам, получающим препарат, рекомендуется регулярно проводить клинический анализ крови. 11ри развитии тяжелой нейтропении или тромбоцитопении дозы препарата следует снизить.
Периферическая нейропатия
Нейропатия, главным образом периферическая сенсорная нейропатия, развивается часто, и обычно бывает легкой и умеренной. При лечении препаратом Икземпра следует проводить наблюдение за развитием симптомов нейропатии, такими, как ощущения жжения, гиперестезия, гипестезия, парестезияи, дискомфорт, нейропатическая боль. При впервые возникшей или усугубляющейся периферической нейропатии может потребоваться снизить дозу, прервать курс лечения, либо отменить препарат. При сахарном диабете или уже имеющейся нейропатии риск развития тяжелой нейропатии повышен. При лечении таких пациентов следует соблюдать осторожность. Предшествующая терапия нейротоксичными химиотерапевтическими препаратами фактором риска не является.
Поражение печени
В исследованиях при раке молочной железы при активности сывороточных ACT или АЛТ выше 2,5 х ВГН токсичность препарата Икземпра в дозе 40 мг/м2 в качестве монотерапии или в сочетании с капецитабином оказывалась более выраженной, чем при активности сывороточных ACT или АЛТ ≤ 2,5 х ВГН. При монотерапии чаще развивались нейтропения 4 степени, фебрильная нейтропения, другие серьезные неблагоприятные явления (тромбоцитопения, запор, желудочно-кишечные боли, нарушение опорожнения желудка, стоматит, гипергермия, гипербилирубинемия, обморок). При комбинированной терапии с капецитабином общая частота развития нежелательных явлений 3-4 степени (анемия, лейкопения, тромбоцитопения, диессминированное внутрисосудистое коагулирование, нейтропения, остановка дыхания и сердечной деятельности, абдоминальные боли, диарея, тошнота, эзофагит, рвота астения, усталость, воспаление слизистых оболочек, инфекции, вызванные нейтропенией, пневмония, инфекции дыхательных путей, сепсис, септический шок, дегидратация, анорексия, гиповолемия, метаболический ацидоз, нарушение функции почек, нарушение функции дыхательной системы), фебрилыюй нейтропении, серьезных нежелательных явлений (нарушение функции костного мозга, стенокардия, трепетание предсердий, кардиомиопатия, инфаркт миокарда, ишемия миокарда, желудочковая дисфункция, колит, запор, диспепсия, гастрит, кишечная непроходимость, желудочно-кишечное кровотечение, стоматит, боли в груди, озноб, боли в груди не сердечно-сосудистого происхождения, гипертермия, острое нарушение функции печени, гиперчувствительность, реакции гиперчувствительности IV типа, бактериальные инфекции, цистит, инфекционный энтероколит, инфекции, ларингит, затруднение доступа к сосудам при внутривенном введении, снижение количества гранулоцитов, гемоглобина, нейтрофилов, эритроцитов, лейкоцитов в крови, гипокалиемия, гипонатриемия, боли в костях, мышечные спазмы, костно-мышечная боль в груди, миалгия, тризм, нарушение координации, гипестезия, летаргия, невралгия, периферическая нейропатия, парестезия, периферическая сенсорная нейропатия, обморок, спутанность сознания, острый отек легких, дисфония, диспноэ, фаринголарингеальные боли, многоформная эритема, ладонно-подошвенная эритродиззетезия, сыпь, снижение артериального давления, гиповолемический шок, тромбоз, васкулит), случаев смерти, связанной с токсичностью, увеличивалась.
Препарат Икземпра в сочетании с капецитабином не следует назначать при активности сывороточных ACT или АЛТ выше 2.5×ВГН или сывороточной концентрации билирубина выше 1×ВГН, поскольку при этом увеличиваются риск развития токсических реакций и смертность, связанная с нейтропенией. Следует с осторожностью назначать препарат Икземпра в качестве монотерапии при нарушениях функции печени, и снижать дозу согласно рекомендациям.
Нарушения функции сердца
Частота развития нарушений функции сердца (например, ишемии миокарда и дисфункции желудочков) при совместном приеме иксабепилона и капецигабина была выше (1.9%), по сравнению с монотерапией капецитабином (0.3%). Следует соблюдать осторожность при приеме препарата Икземпра у пациентов с заболеваниями сердца в анамнезе. При развитии ишемии миокарда или нарушении функции сердца следует прервать курс лечения препаратом Икземпра или отменить препарат.
Возможность нарушения когнитивной функции вследствие действия наполнителей
Поскольку в состав препарата Икземпра входит этанол, следует учитывать возможность его влияния на центральную нервную систему и другие эффекты.
Пожилые пациенты
Эффективность и безопасность препарата Икземпра при монотерапии у пациентов старше 65 лет и у более молодых людей одинаковы.
Необходимая эффективность достигалась как у молодых, так и у пожилых пациентов, использовавших препарат Икземпра совместно с капецитабином, однако вероятность развития неблагоприятных побочных реакций 3-4 степени у пожилых пациентов была выше. В связи с этим при комбинированной терапии следует тщательно следить за развитием побочных реакций у пожилых пациентов.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
Специальных исследований, изучающих влияние препарата Икземпра на возможность управлять автотранспортом и работать с механизмами, не проводилось. Учитывая содержание этанола в растворителе, прилагаемом к препарату Икземпра, а также возможность возникновения побочных эффектов со стороны ЦНС, которые могут повлиять на способность управлять автотранспортом и работать с механизмами, не рекомендуется управлять автомобилем и другими механизмами во время лечения препаратом.
Капецитабин
У онкологических больных, получавших иксабепилон в сочетании с капецитабином, значения Cmax и AUC иксабепилона снижались на 19 и 6%, капецитабина — на 27 и 5%, фторурацила — увеличивались на 1 и 14% соответственно, по сравнению с назначением иксабепилона или капецитабина по отдельности. Это влияние не признано клинически значимым.
Препараты, которые могут повышать концентрацию иксабепилона в плазме крови
Индукторы изофермента Р450 (CYP) 3А4 могут замедлять метаболизм иксабепилона и повышать его концентрацию в плазме. При назначении препарата Икземпрас мощными ингибиторами изофермента CYP3A4 (например кетоконазол, итраконазол, ритонавир, ампренавир, индинавир, нелфинавир, делавирдин, вориконазол) его дозу следует снижать. Следует также рассмотреть возможность назначения альтернативных препаратов, не являющихся ингибиторами изофермента CYP3A4.
Влияние слабых или умеренных ингибиторов (например эритромицин, флуконазол, верапамил) на системную концентрацию иксабепилона не изучалось. Поэтому следует соблюдать осторожность при совместном приеме этих препаратов и препарата Икземпра, а также по возможности назначать альтернативные препараты, не являющиеся ингибиторами изофермента CYP3A4.
При совместной терапии ингибиторами изофермента CYP3A4 и препаратом Икземпра следует более тщательно контролировать развитие острых токсических реакций (например регулярный контроль формулы крови в промежутках между курсами лечения).
Препараты, которые могут снижать концентрацию иксабепилона в плазме
Препараты, индуцирующие изофермент CYP3A4 (например дексаметазон, фенитоин, карбамазепин, рифабутин, рифампицин, фенобарбитал, препараты зверобоя продырявленного), могут ускорять метаболизм иксабепилона и тем самым снижать его концентрацию в плазме крови до субтерапевтических значений. Следовательно, необходимо рассмотреть возможность назначения одновременно с иксабепилоном препаратов, слабо индуцирующих этот изофермент.
Влияние препарата Икземпра на другие препараты
Иксабепилон в концентрациях, применяемых в клинической практике, не подавляет изоферменты цитохрома Р450, поэтому его влияние на концентрацию других лекарственных средств в плазме не ожидается.
Описаны единичные случаи передозировки препаратом Икземпра. Наблюдаемые при этом побочные реакции включали периферическую нейропатию, усталость, костно-мышечиые боли/миалгию и желудочно-кишечные симптомы (тошнота, анорексия, диарея, абдоминальные боли, стоматит).
Антидота при передозировке препаратом нет. Лечение при передозировке должно заключаться в симптоматической лекарственной терапии в соответствии с клиническими проявлениями и в тщательном наблюдении за пациентом.
В защищенном от света месте при температуре от 2°С до 8°С.
2 года.
Икземпра
Ixempra
Ліофілізат для приготування розчину для інфузій
1 флакон містить 15 мг иксабепилон
Флакон 15 мг.
Препарат Икземпра (иксабепилон) є представником нового класу протипухлинних препаратів - эпотилонов і їх аналогів. Природні эпотилоны виділені з миксобактерии Sorangium cellulosum. Эпотилоны мають здатність стабілізувати динаміку мікротрубочок, що призводить до блокади мітозу пухлинних клітин, і, в кінцевому рахунку, до їх апоптозу та загибелі. Механізм зв'язування природних эпотилонов та їх аналогів з тубулином відрізняється від такого в інших речовин, що стабілізують мікротрубочки. Иксабепилон - напівсинтетичний аналог эпотилона В, 16-членного полипетидного макроліду, в якому лактон замінений на хімічно модифікований лактам, що дозволило підвищити його стабільність, ступінь зв'язування з білками та протипухлинну дію.
Иксабепилон володіє низькою чутливістю до багатьох факторів пухлинної стійкості, у тому числі до таких переносників як протеїн множинної лікарської стійкості (MRP-1) і Р-глікопротеїн (P-gp), які беруть участь в формуванні вродженої та набутої стійкості до дії протипухлинних засобів. Зв'язуючись з тубулином, иксабепилон активно гальмує динаміку мікротрубочок різних ізоформ β-тубуліну, в тому числі βIll-ізоформ тубуліну, надмірну експресію якого пов'язують з розвитком стійкості до так санам.
В умовах in vivo иксабепилон активний на різних моделях пухлини людини включаючи стійкі до дії протипухлинних засобів типи пухлини, що викликають надмірну експресію P-gp, MRP-1, βIll-ізоформ тубуліну, або индуцируемыми мутаціями тубуліну. Иксабепилон проявляє активність на моделях пухлин, стійких до дії різних препаратів, у тому числі таксанов, антрациклинов і алкалоїдів барвінку. У комбінації з капецитабіном в умовах in vivo спостерігається синергізм протипухлинної активності обох препаратів. Крім безпосереднього протипухлинної дії, иксабепилон має антиангиогенным ефектом.
Місцево-поширений або метастазирующий рак молочної залози при неефективності попередньої терапії:
у комбінації з капецитабіном при неефективності попередньої терапії таксанами і антрациклінами, при резистентності до таксанам чи при відсутності показань до подальшої терапії антрациклінами; у вигляді монотерапії при неефективності раніше проведеної терапії таксанами, капецитабіном та антрациклінами.З обережністю: цукровий діабет, нейропатія, печінкова недостатність, порушення функції ССС в анамнезі.
Протипоказаний при вагітності і в період лактації.
Щоб мінімізувати ризик розвитку реакцій гіперчутливості, всім пацієнтам приблизно за 1 год до інфузії препарату Икземпра слід провести адекватну премедикацію з використанням:
- блокатора H1-гістамінових рецепторів (наприклад дифенгідрамін 50 мг всередину або його еквівалент);
- блокатора Н2-гістамінових рецепторів (наприклад, ранітидин 150-300 мг всередину або 50 мг в/в або його еквівалент).
При наявності в анамнезі підвищеної чутливості до иксабепилону додатково до премедикації блокаторами Н1 - та Н2-гістамінових рецепторів потрібна премедикація ГКС (наприклад дексаметазон 20 мг в/в за 30 хвилин до інфузії препарату Икземпра або всередину за 12 і 6 год до інфузії препарату Икземпра).
Рекомендована доза препарату Икземпра, при його комбінації з капецитабіном, становить 40 мг/м2 в/в у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні; капецитабін призначають по 1000 мг/м2 2 рази на день (через 30 хв після їжі) протягом 2 тижнів з наступною 7-денною перервою.
При монотерапії рекомендована доза препарату Икземпра становить 40 мг/м2 в/в у вигляді 3-годинної інфузії кожні 3 тижні.
Дозу препарату Икземпра при площі поверхні тіла, що перевищує 2,2 м2, розраховують виходячи з площі поверхні тіла 2,2 м2.
Найбільш частими (більше 20 % пацієнтів) небажаними явищами при монотерапії препаратом Икземпра були периферична сенсорна нейропатія, стомлюваність/астенія, міалгія/артралгія, алопеція, нудота, блювання, стоматит/мукозит, діарея.
У більш 20% пацієнтів, які отримували комбіновану терапію, додатково розвивалися наступні реакції: долонно-підошовна эритродизестезия, анорексія, болі в животі, ураження нігтів, запор.
Побічні явища при застосуванні препарату Икземпра представлені по частоті їх реєстрації: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100,
З боку лабораторних показників: часто - зниження маси тіла; нечасто - підвищення активності трансаміназ; рідко - підвищення активності ЛФ у крові, підвищення активності ГГТ в сироватці.
З боку ССС: часто - припливи з відчуттям жару; нечасто - інфаркт міокарда, дисфункція шлуночків, надшлуночкові аритмії, тромбоз, зниження АТ; рідко - ішемія міокарда, стенокардія, кардіоміопатія, миготлива аритмія, гіповолемічний шок, тромбоемболія легеневої артерії, кровотеча, васкуліт.
Захворювання крові та лімфатичної системи: дуже часто - нейтропенія, тромбоцитопенія, анемія, лейкопенія; часто - фебрильна нейтропенія; рідко - коагулопатія, лімфопенія.
З боку нервової системи: дуже часто - периферична сенсорна нейропатія, головний біль; часто - периферична моторна нейропатія, запаморочення, зміна смаку, безсоння; нечасто - запаморочення, когнітивні порушення; рідко - геморагічний інсульт, порушення координації рухів, сонливість.
З боку нирок та сечовивідних шляхів: рідко - ниркова недостатність, нефролітіаз.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: дуже часто - алопеція;часто - синдром эритродизестезии пальців рук і ніг, шкірні висипання, гіперпігментація шкіри, свербіж, лущення шкіри, ураження нігтів; рідко - мультиформна еритема.
З боку скелетно-м'язової системи, сполучної тканини: дуже часто - міалгія/артралгія, болі в скелетних м'язах, нечасто - м'язова слабкість, рідко - м'язові спазми, тризм.
З боку дихальних шляхів, органів грудної клітки та середостіння: часто - задишка, кашель; нечасто - дихальна недостатність, пневмоніт, гіпоксія, рідко - гострий набряк легенів, дисфонія, біль в області гортані і глотки.
Обмін речовин і система харчування: дуже часто - анорексія; часто - дегідратація; нечасто - гіпонатріємія, метаболічний ацидоз; рідко - гіпокаліємія, гіповолемія.
З боку ШКТ: дуже часто - стоматит/мукозит, діарея, блювання, запор, абдомінальні болі, нудота; часто - гастроезофагеальна рефлюксна хвороба; нечасто - кишкова непрохідність, коліт, порушення евакуації вмісту шлунка, езофагіт; рідко - шлунково-кишкова кровотеча, дисфагія, гастрит.
Бактеріальні та паразитарні інфекції: часто - інфекції верхніх дихальних шляхів; нечасто - сепсис, інфекції на фоні нейтропенії, пневмонія, інфекції сечовивідних шляхів; рідко - інфекції нижніх дихальних шляхів, ентероколіт, бактеріальна інфекція, ларингіт.
Загальні захворювання та захворювання, що розвиваються в місці введення препарату:дуже часто - втома/астенія; часті лихоманка, набряк, болі в області грудини, сльозотеча; рідко - озноб.
З боку печінки та жовчних шляхів: рідко - гостра печінкова недостатність, жовтяниця.
З боку імунної системи: часто - гіперчутливість.
Реакції гіперчутливості
Всім пацієнтам до інфузій препаратом Икземпра слід провести премедикацію блокаторами Н1 - та Н2-гістамінових рецепторів і проводити спостереження для виявлення реакцій гіперчутливості (наприклад, задишки, бронхоспазму, зниження артеріального тиску). У разі розвитку тяжких реакцій гіперчутливості, наприклад, що потребують лікування, вливання препарату слід негайно припинити та розпочати відповідну симптоматичну терапію (наприклад, епінефрином, глюкокортикостероїдами). При розвитку реакцій гіперчутливості в рамках одного циклу при наступних циклах слід провести премедикацію, крім блокаторів Н1 - та Н2-гістамінових рецепторів, глюкокортикостероїдами, та розглянути можливість збільшення часу інфузії.
Мієлосупресія
Мієлосупресія дозозависима і проявляється, в основному, нейтропенією. Для контролю за розвитком мієлосупресії всім пацієнтам, які отримують препарат, рекомендується регулярно проводити клінічний аналіз крові. 11ри розвитку тяжкої нейтропенії або тромбоцитопенії дози препарату слід знизити.
Периферична нейропатія
Нейропатія, головним чином периферична сенсорна нейропатія, розвивається часто і зазвичай буває легкою і помірною. При лікуванні препаратом Икземпра слід проводити спостереження за розвитком симптомів нейропатії, такими, як відчуття печіння, гіперестезія, гіпестезія, парестезияи, дискомфорт, нейропатіческая біль. При вперше виникла або наростання периферичної нейропатії може знадобитися знизити дозу, перервати курс лікування, або відмінити препарат. При цукровому діабеті або вже наявної нейропатії ризик розвитку важкої нейропатії підвищений. При лікуванні таких пацієнтів слід дотримуватись обережності. Попередня терапія нейротоксичними хіміотерапевтичними препаратами фактором ризику не є.
Ураження печінки
У дослідженнях при раку молочної залози при активності сироваткових АСТ або АЛТ вище 2,5 х ВМН токсичність препарату Икземпра в дозі 40 мг/м2 в якості монотерапії або у комбінації з капецитабіном виявлялася більш вираженою, ніж при активності сироваткових АСТ або АЛТ ≤ 2,5 х ВМН. При монотерапії частіше розвивалися нейтропенія 4 ступеня, фебрильна нейтропенія, інші серйозні несприятливі явища (тромбоцитопенія, запор, шлунково-кишкові болі, порушення спорожнення шлунку, стоматит, гипергермия, гіпербілірубінемія, непритомність). При комбінованій терапії з капецитабіном загальна частота розвитку небажаних явищ 3-4 ступеня (анемія, лейкопенія, тромбоцитопенія, диессминированное внутрішньосудинне коагулювання, нейтропенія, зупинка дихання і серцевої діяльності, абдомінальні болі, діарея, нудота, езофагіт, блювання астенія, втома, запалення слизових оболонок, інфекції, викликані нейтропенією, пневмонія, інфекції дихальних шляхів, сепсис, септичний шок, дегідратація, анорексія, гіповолемія, метаболічний ацидоз, порушення функції нирок, порушення функції дихальної системи), фебрилыюй нейтропенії, серйозних небажаних явищ (порушення функції кісткового мозку, стенокардія, тріпотіння передсердь, кардіоміопатія, інфаркт міокарда, ішемія міокарда, шлуночкова дисфункція, коліт, запор, диспепсія, гастрит, кишкова непрохідність, шлунково-кишкова кровотеча, стоматит, біль у грудях, озноб, болі в грудях не серцево-судинного походження, гіпертермія, гостре порушення функції печінки, гіперчутливість, реакції гіперчутливості IV типу, бактеріальні інфекції, цистит, інфекційний ентероколіт, інфекції, ларингіт, утруднення доступу до судин при внутрішньовенному введенні, зниження кількості гранулоцитів, гемоглобіну, нейтрофілів, еритроцитів, лейкоцитів у крові, гіпокаліємія, гіпонатріємія, болі в кістках, м'язові спазми, кістково-м'язовий біль у грудях, міалгія, тризм, порушення координації, гіпестезія, летаргія, невралгія, периферична нейропатія, парестезія, периферична сенсорна нейропатія, запаморочення, сплутаність свідомості, гострий набряк легенів, дисфонія, диспное, фаринголарингеальные болю, багатоформна еритема, долонно-підошовна эритродиззетезия, висип, зниження артеріального тиску, гіповолемічний шок, тромбоз, васкуліт), випадків смерті, пов'язаної з токсичністю, збільшувалася.
Препарат Икземпра у комбінації з капецитабіном не слід призначати при активності сироваткових АСТ або АЛТ вище 2.5×ВМН або сироваткової концентрації білірубіну вище 1×ВМН, оскільки при цьому збільшується ризик розвитку токсичних реакцій і смертність, пов'язана з нейтропенією. Слід з обережністю призначати препарат Икземпра в якості монотерапії при порушеннях функції печінки, і знижувати дозу відповідно до рекомендацій.
Порушення функції серця
Частота розвитку порушень функції серця (наприклад, ішемії міокарда і дисфункції шлуночків) при сумісному прийомі иксабепилона і капецигабина була вище (1.9%), порівняно з монотерапією капецитабіном (0.3%). Слід дотримуватися обережності при прийомі препарату Икземпра у пацієнтів із захворюваннями серця в анамнезі. При розвитку ішемії міокарда або порушення функції серця слід перервати курс лікування препаратом Икземпра або відмінити препарат.
Можливість порушення когнітивної функції внаслідок дії наповнювачів
Оскільки до складу препарату Икземпра входить етанол, слід враховувати можливість його впливу на центральну нервову систему і інші ефекти.
Літні пацієнти
Ефективність і безпека препарату Икземпра при монотерапії у пацієнтів старше 65 років і у більш молодих людей однакові.
Необхідна ефективність досягалася як у молодих, так і у літніх пацієнтів, які використовували препарат Икземпра спільно з капецитабіном, однак імовірність розвитку несприятливих побічних реакцій 3-4 ступеня у літніх пацієнтів була вище. У зв'язку з цим при комбінованій терапії слід ретельно слідкувати за розвитком побічних реакцій у літніх пацієнтів.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
Спеціальних досліджень, які вивчають вплив препарату Икземпра на можливість керувати автотранспортом і працювати з механізмами не проводилося. Враховуючи вміст етанолу в розчиннику, що додається до препарату Икземпра, а також можливість виникнення побічних ефектів з боку ЦНС, які можуть вплинути на здатність керувати автотранспортом і працювати з механізмами, не рекомендується керувати автомобілем та іншими механізмами під час лікування препаратом.
Капецитабін
У онкологічних хворих, які отримували иксабепилон у комбінації з капецитабіном, значення Cmax і AUC иксабепилона знижувалися на 19% та 6%, капецитабіну - на 27 і 5%, фторурацилу - збільшувалися на 1 і 14% відповідно, порівняно з призначенням иксабепилона або капецитабіну окремо. Цей вплив не визнано клінічно значущим.
Препарати, які можуть підвищувати концентрацію иксабепилона в плазмі крові
Індуктори ізоферменту Р450 (CYP) 3А4 можуть уповільнювати метаболізм иксабепилона і підвищувати його концентрацію в плазмі. При призначенні препарату Икземпрас потужними інгібіторами ізоферменту CYP3A4 (наприклад, кетоконазол, ітраконазол, ритонавір, ампренавір, індинавір, нелфінавір, делавирдин, вориконазол) його дозу слід знижувати. Слід також розглянути можливість призначення альтернативних препаратів, які є інгібіторами ізоферменту CYP3A4.
Вплив слабких або помірних інгібіторів (наприклад еритроміцин, флуконазол, верапаміл) на системну концентрацію иксабепилона не вивчалося. Тому слід дотримуватися обережності при сумісному прийомі цих препаратів і препарату Икземпра, а також по можливості призначати альтернативні препарати, що не є інгібіторами ізоферменту CYP3A4.
При сумісній терапії інгібіторами ізоферменту CYP3A4 та препаратом Икземпра слід більш ретельно контролювати розвиток гострих токсичних реакцій (наприклад регулярний контроль формули крові в проміжках між курсами лікування).
Препарати, які можуть знижувати концентрацію в плазмі иксабепилона
Препарати, що індукують ізофермент CYP3A4 (наприклад, дексаметазон, фенітоїн, карбамазепін, рифабутин, рифампіцин, фенобарбітал, препарати звіробою звичайного), можуть прискорювати метаболізм иксабепилона і тим самим знижувати його концентрацію в плазмі крові до субтерапевтичних значень. Отже, необхідно розглянути можливість призначення одночасно з иксабепилоном препаратів, слабо індукують цей ізофермент.
Вплив препарату Икземпра на інші препарати
Иксабепилон у концентраціях, які застосовуються в клінічній практиці, не пригнічує ізоферменти цитохрому Р450, тому його вплив на концентрацію інших лікарських засобів у плазмі не очікується.
Описані поодинокі випадки передозування препаратом Икземпра. Спостережувані при цьому побічні реакції включали периферичну нейропатію, втома, кістково-мышечиые болю/міалгію та шлунково-кишкові симптоми (нудота, анорексія, діарея, абдомінальні болі, стоматит).
Антидоту при передозуванні препаратом немає. Лікування при передозуванні має полягати у симптоматичної медикаментозної терапії, згідно з клінічними проявами і в ретельному спостереженні за пацієнтом.
У захищеному від світла місці при температурі від 2°С до 8°С.
2 роки.