Купить Ибупрофен таблетки 200 мг, 50 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Ибупрофен
Ibuprofen
Таблетки покрытые оболочкой
1 таблетка содержит ибупрофена 200 мг
50 шт.
Обладает противовоспалительной, анальгезирующей и умеренной жаропонижающей активностью.
Ибупрофен является нестероидным препаратом, обладающим противовоспалительной активностью, болеутоляющими (анальгетическими) и жаропонижающими свойствами.
По противовоспалительному и жаропонижающему действию ибупрофен близок кацетил-салициловой кислоте, но превосходит ее по анальгетической активности. Препарат хорошо всасывается из желудочно-кишечного тракта, относительно быстро и полно выводится из организма
Ревматоидный артрит, остеоартроз, суставной синдром при обострении подагры, псориатический артрит, болезнь Бехтерева (спондилоартрит анкилозирующий), цервикальный спондилез, синдром Барре-Льеу (шейная мигрень, синдром позвоночной артерии); невралгия, миалгия, тендинит, бурсит, тендовагинит, невралгическая амиотрофия, растяжение связочного аппарата, гематомы, радикулит, травматическое воспаление мягких тканей и опорно-двигательного аппарата; лихорадочные состояния различного генеза (в том числе после иммунизации); симптоматическое лечение гриппа и ОРВИ; постуральная гипотензия при приеме гипотензивных средств; нефротический синдром (для уменьшения выраженности протеинурии). Как вспомогательное средство: инфекционно-воспалительные заболевания ЛОР-органов (тонзиллит, фарингит, ларингит, синусит, ринит), бронхит, пневмония, воспалительные процессы в малом тазу, аднексит, первичная дисменорея, альгодисменорея, послеоперационные боли, головная и зубная боль, панникулит.
Гиперчувствительность, язвенная болезнь желудка или двенадцатиперстной кишки (в стадии обострения), язвенный колит, заболевания зрительного нерва, скотома, амблиопия, нарушение цветового зрения, цирроз печени с портальной гипертензией, "аспириновая" астма (провоцируемая приемом АСК или др. НПВП), сердечная недостаточность, отеки, артериальная гипертензия, гемофилия, гипокоагуляция, лейкопения, геморрагические диатезы, снижение слуха, патология вестибулярного аппарата, дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы; беременность (III триместр).
С осторожностью - гипербилирубинемия, беременность, период лактации; язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки (в анамнезе), гастрит, энтерит, колит; печеночная и/или почечная недостаточность, заболевания крови неясной этиологии, детский возраст (до 12 лет).
Внутрь, после еды.
При ревматоидном артрите назначают по 800 мг 3 раза в сутки.
При остеоартрите и анкилозирующем спондилите Ибупрофен применяют по 400-600 мг 3-4 раза в сутки.
При ювенильном ревматоидном артрите препарат применяют в дозе 30-40 мг/кг массы тела в сутки.
При травмах мягких тканей, растяжении связок препарат назначают по 600 мг 2-3 раза в сутки.
При болевом синдроме умеренной интенсивности препарат назначают по 400 мг 3 раза в сутки. Максимальная суточная доза 2.4 г.
Для снижения температуры тела 39,2°С и выше - 10 мг/кг/сут, ниже 39,2°С - 5 мг/кг/сут.
Со стороны ЖКТ: тошнота, рвота, абдоминальные боли, изжога, анорексия, диарея, метеоризм, НПВП-гастропатия.
Со стороны нервной системы: головная боль, головокружение, снижение слуха, шум в ушах, бессонница, возбуждение, сонливость, депрессия.
Со стороны ССС: сердечная недостаточность, тахикардия, повышение АД. Со стороны мочевыделительной системы:отечный синдром, нарушение функции почек.
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, крапивница, отек Квинке, редко - асептический менингит (чаще у пациентов с аутоиммунными заболеваниями) ), бронхоспазм.
Со стороны органов кроветворения: анемия, тромбоцитопения, агранулоцитоз, лейкопения.
С осторожностью назначают препарат пациентам с нарушением функции печени, почек, заболеваниями сердечно-сосудистой системы, с указаниями в анамнезе на язвенную болезнь желудка и/или двенадцатиперстной кишки, кровотечения из ЖКТ.
По сравнению с другими НПВС Ибупрофен оказывает наименьшее ульцерогенное действие на слизистую ЖКТ.
При длительном применении препарата необходимо контролировать функцию печени и/или почек, картину периферической крови.
В
Ибупрофен может повышать концентрации метотрексата, лития и дигоксина в плазме при одновременном применении с этими препаратами. Ибупрофен, как и другие нестероидные противовоспалительные препараты (НПВП) может уменьшать эффект диуретиков, блокаторов кальциевых каналов и ингибиторов АПФ, что связано с нарушением синтеза простагландинов в почках. Одновременное применение с калийсберегающими диуретиками может привести к повышению уровня калия в крови (в случае необходимости такого сочетания лекарственных средств следует мониторить уровень калия в плазме). Имеются сообщения об увеличении риска кровотечения в случае совместного применения ибупрофена и антикоагулянтов, фибринолитических препаратов. При совместном применении с антидепрессантами, барбитуратами, зиксорином, рифампицином, фенилбутазоном, фенитоином увеличивается риск развития тяжелых интоксикаций за счет повышения продукции гидрксилированных активных метаболитов ибупрофена. Ибупрофен усиливает сахаропонижающую эффективность пероральных гипогликемизирующих средств, что требует коррекции дозы этих препаратов на фоне применения ибупрофена. Глюкокортикостероиды и минералокортикостероидные гормоны, колхицин усиливают противовоспалительное действие ибупрофена и повышают риск развития поражения желудочно-кишечного тракта. При совместном применении с цефамандолом, цефоперазоном, цефотетаном, вальпроевой кислотой и пликамицином возрастает риск развития гипопротромбинмии. Циклоспорин и препараты золота усиливают нефротоксическое действие ибупрофена. Ибупрофен усиливает нежелательное действие эстрогенов при совместном применении. Ибупрофен ослабляет эффективность урикозурического действия противоподагрических средств. Колестирамин замедляет абсорбцию ибупрофена. Кофеин усиливает анальгетический эффект ибупрофена. Ибупрофен повышает токсичность этанола. При совместном применении ацетилсалициловая кислота ослабляет эффект ибупрофена и увеличивает его токсичность, это связано с вытеснением ибупрофена из связи с белками и его метаболизмом с образованием токсичных гидроксилированных метаболитов. Вишневый и смородиновый сок, сахарный сироп увеличивают скорость всасывания ибупрофена
Симптомы: типичной клинической картины при передозировке ибупрофена не развивается. Возможно появление болей в животе, тошноты, рвоты, головокружения, заторможенности, сонливости, депрессии, головной боли, гипотонии, судорог, нарушения сердечного ритма, острой почечной недостаточности, угнетения дыхания. Лечение: меры помощи включают отмену препарата, поддерживающую и симптоматическую терапию, направленную на устранение возникших нарушений, коррекцию кислотно-основного состояния. Возможно проведение форсированного диуреза с одновременным назначением щелочного питья, для уменьшения реабсорбции ибупрофена. Специфического антидота не существует. Промывание желудка эффективно только в течение 1 час после введения препарата.
В сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25оС.
3 года.
Ібупрофен
Ibuprofen
Таблетки вкриті оболонкою
1 таблетка містить ібупрофену 200 мг
50 шт.
Володіє протизапальною, анальгезирующей та помірну жарознижувальну активність.
Ібупрофен є нестероїдних препаратом, що володіє протизапальною активністю, болезаспокійливими (аналгетичними) та жарознижувальними властивостями.
За протизапальною і жаропонижающему дії ібупрофен близький кацетил-саліцилової кислоти, але перевершує її за аналгетичну активність. Препарат добре всмоктується з шлунково-кишкового тракту, відносно швидко і повно виводиться з організму
Ревматоїдний артрит, остеоартроз, суглобовий синдром при загостренні подагри, псоріатичний артрит, хвороба Бехтерева (анкілозуючий спондилоартрит), цервікальний спондильоз, синдром Барре-Льеу (шийна мігрень, синдром хребетної артерії); невралгія, міалгія, тендиніт, бурсит, тендовагініт, невралгічна аміотрофія, розтягнення зв'язкового апарату, гематоми, радикуліт, травматичне запалення м'яких тканин та опорно-рухового апарату; гарячкові стани різного генезу (у тому числі після імунізації); симптоматичне лікування грипу та ГРВІ; постуральна гіпотензія при прийомі гіпотензивних засобів; нефротичний синдром (для зменшення вираженості протеїнурії). Як допоміжний засіб: інфекційно-запальні захворювання ЛОР-органів (тонзиліт, фарингіт, ларингіт, синусит, риніт), бронхіт, пневмонія, запальні процеси у малому тазі, аднексит, первинна дисменорея, альгодисменорея, післяопераційні болі, головний та зубний біль, панікуліт.
Гіперчутливість, виразкова хвороба шлунка або дванадцятипалої кишки (у стадії загострення), виразковий коліт, захворювання зорового нерва, скотома, амбліопія, порушення кольорового зору, цироз печінки з портальною гіпертензією, "аспіринова" астма (яка провокується прийомом АСК або ін НПЗП), серцева недостатність, набряки, артеріальна гіпертензія, гемофілія, гіпокоагуляція, лейкопенія, геморагічні діатези, зниження слуху, патологія вестибулярного апарату, дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази; вагітність (III триместр).
З обережністю - гіпербілірубінемія, вагітність, період лактації; виразкова хвороба шлунка і дванадцятипалої кишки (в анамнезі), гастрит, ентерит, коліт; печінкова і/або ниркова недостатність, захворювання крові неясної етіології, дитячий вік (до 12 років).
Всередину, після їжі.
При ревматоїдному артриті призначають по 800 мг 3 рази на добу.
При остеоартриті та анкілозуючому спондиліті Ібупрофен застосовують по 400-600 мг 3-4 рази на добу.
При ювенільному ревматоїдному артриті препарат застосовують у дозі 30-40 мг/кг маси тіла на добу.
При травмах м'яких тканин, розтягуванні зв'язок препарат призначають по 600 мг 2-3 рази на добу.
При больовому синдромі помірної інтенсивності препарат призначають по 400 мг 3 рази на добу. Максимальна добова доза 2.4 р.
Для зниження температури тіла 39,2°С і вище - 10 мг/кг/добу, нижче 39,2°С - 5 мг/кг/добу.
З боку ШКТ: нудота, блювання, абдомінальні болі, печія, анорексія, діарея, метеоризм, НПЗП-гастропатия.
З боку нервової системи: головний біль, запаморочення, зниження слуху, шум у вухах, безсоння, збудження, сонливість, депресія.
З боку ССС: серцева недостатність, тахікардія, підвищення артеріального тиску. З боку сечовидільної системи:набряковий синдром, порушення функції нирок.
Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, кропив'янка, набряк Квінке, рідко - асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями) ), бронхоспазм.
З боку органів кровотворення: анемія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, лейкопенія.
З обережністю призначають препарат пацієнтам з порушенням функції печінки, нирок, захворюваннями серцево-судинної системи, з вказівками в анамнезі на виразкову хворобу шлунка та/або дванадцятипалої кишки, кровотечі з ШКТ.
Порівняно з іншими НПЗП, Ібупрофен виявляє найменше ульцерогенна дія на слизову оболонку ШКТ.
При тривалому застосуванні препарату необхідно контролювати функцію печінки і/або нирок, картину периферичної крові.
В
Ібупрофен може підвищувати концентрації метотрексату, літію та дигоксину в плазмі при одночасному застосуванні з цими препаратами. Ібупрофен, як і інші нестероїдні протизапальні препарати (НПЗП) може зменшувати ефект діуретиків, блокаторів кальцієвих каналів та інгібіторів АПФ, що пов'язано з порушенням синтезу простагландинів у нирках. Одночасне застосування з калійзберігаючими діуретиками може призвести до підвищення рівня калію в крові (у разі необхідності такої комбінації лікарських засобів слід контролювати рівень калію в плазмі). Є повідомлення про збільшення ризику кровотечі у разі спільного застосування ібупрофену і антикоагулянтів, фібринолітичних препаратів. При спільному застосуванні з антидепресантами, барбітуратами, зиксорином, рифампіцином, фенілбутазоном, фенітоїном збільшується ризик розвитку тяжких інтоксикацій за рахунок підвищення продукції гидрксилированных активних метаболітів ібупрофену. Ібупрофен посилює сахаропонижающую ефективність пероральних гіпоглікемізуючих засобів, що потребує корекції дози цих препаратів на тлі застосування ібупрофену. Глюкокортикостероїди і минералокортикостероидные гормони, колхіцин посилюють протизапальну дію ібупрофену та підвищують ризик розвитку ураження шлунково-кишкового тракту. При спільному застосуванні з цефамандолом, цефоперазоном, цефотетаном, вальпроєвою кислотою і пликамицином зростає ризик розвитку гипопротромбинмии. Циклоспорин і препарати золота підсилюють нефротоксичну дію ібупрофену. Ібупрофен посилює небажану дію естрогенів при сумісному застосуванні. Ібупрофен послаблює ефективність урикозуричного дії протиподагричних засобів. Колестирамін уповільнює абсорбцію ібупрофену. Кофеїн посилює аналгетичний ефект ібупрофену. Ібупрофен підвищує токсичність етанолу. При спільному застосуванні ацетилсаліцилова кислота послаблює ефект ібупрофену і збільшує його токсичність, це пов'язано з витісненням ібупрофену із зв'язку з білками і його метаболізмом з утворенням токсичних гидроксилированных метаболітів. Вишневий і смородиновий сік, цукровий сироп збільшують швидкість всмоктування ібупрофену
Симптоми: типової клінічної картини при передозуванні ібупрофену не розвивається. Можлива поява болю в животі, нудоти, блювоти, запаморочення, загальмованості, сонливості, депресії, головного болю, гіпотонії, судоми, порушення серцевого ритму, гострої ниркової недостатності, пригнічення дихання. Лікування: заходи допомоги включають скасування препарату, підтримуючу і симптоматичну терапію, спрямовану на усунення виниклих порушень, корекцію кислотно-основного стану. Можливо проведення форсованого діурезу з одночасним призначенням лужного пиття, для зменшення реабсорбції ібупрофену. Специфічного антидоту не існує. Промивання шлунка ефективно тільки протягом 1 години після введення препарату.
У сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25оС.
3 роки.