Купить Ибуклин таблетки 400+325 мг, 10 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Ибуклин
таблетки, покрытые оболочкой
1 таблетка содержит ибупрофен 400 мг, парацетамол 325 мг
10 шт.
Противовоспалительное, анальгезирующее, жаропонижающее. Ибуклин ослабляет возбудимость центра терморегуляции в гипоталамусе (парацетамол); ингибирует синтез ПГ (ибупрофен, парацетамол); стимулирует образование эндогенного интерферона (ибупрофен).
Слабый и умеренный болевой синдром различного происхождения (головная и зубная боль, невралгия, боль при остеохондрозе позвоночника, артралгия, миалгия, тендовагинит, бурсит, боль при травматическом повреждении мышц, связок, сухожилий); лихорадка при инфекционно-воспалительных заболеваниях (в т.ч. заболевания верхних дыхательных путей и ЛОР-органов — тонзиллит, фарингит, трахеобронхит, синусит, отит); артриты (ревматоидный артрит, включая ювенильный, анкилозирующий спондилит, подагрический артрит, ревматизм), дисальгоменорея, аднексит.
Гиперчувствительность, язвы ЖКТ, «аспириновая» астма, тяжелая почечно-печеночная недостаточность, заболевания зрительного нерва, дефицит глюкозо−6-фосфатдегидрогеназы, беременность, кормление грудью.
При необходимости применения препарата Ибуклин при беременности и в период лактации (грудного вскармливания), следует тщательно взвесить ожидаемую пользу терапии для матери и потенциальный риск для плода или ребенка. При необходимости применения в I триместре беременности следует исключить длительный прием препарата Ибуклин.
При необходимости кратковременного применения препарата Ибуклин в период лактации, прекращения грудного вскармливания, обычно, не требуется. В экспериментальных исследованиях не установлено эмбриотоксическое, тератогенное и мутагенное действие компонентов препарата Ибуклин.
Ибуклин принимают внутрь. Таблетки, покрытые оболочкой: режим дозирования устанавливают индивидуально в зависимости от показаний.
Взрослым и детям старше 12 лет: обычно начальная доза — по 1 табл. 3 раза в день после еды.
Максимальная разовая доза — 2 табл., максимальная суточная — 6 табл.
При нарушениях функции почек или печени перерыв между приемами — не менее 8 ч.
Со стороны нервной системы и органов чувств: головная боль, головокружение, нарушения зрения.
Со стороны органов ЖКТ: тошнота, анорексия, рвота, гастралгия, эрозивно-язвенные поражения ЖКТ, кровотечение, диарея.
Аллергические реакции: сыпь, зуд, крапивница.
Прочие: тромбоцитопения, нарушение функции почек и печени (при передозировке).
Целесообразность применения препарата как жаропонижающего средства решается в каждом случае, в зависимости от выраженности, характера и переносимости лихорадочного синдрома.
Для снижения риска развития нежелательных явлений со стороны ЖКТ следует использовать минимальную эффективную дозу минимально возможным коротким курсом.
При одновременном применении антикоагулянтов непрямого действия необходимо контролировать показатели свертывающей системы крови.
Следует избегать совместного приема препарата Ибуклин с другими НПВП.
Во избежание возможного повреждающего действия на печень в период приема препарата не следует употреблять алкоголь.
При длительном (более 5 дней) приеме препарата необходим контроль периферической крови и функционального состояния печени.
Препарат может искажать результаты лабораторных исследований при количественном определении глюкозы, мочевой кислоты в сыворотке крови, 17-кетостероидов (необходима отмена препарата за 48 ч до исследования).
При одновременном применении препарата Ибуклин® с лекарственными средствами возможно развитие различных эффектов взаимодействия.
Длительное комбинированное использование с парацетамолом повышает риск развития нефротоксичных эффектов.
Сочетание с этанолом, глюкокортикостероидами, кортикотропином повышает риск эрозивно-язвенного поражения ЖКТ.
Ибупрофен усиливает действие прямых (гепарина) и непрямых (производные кумарина и индандиона) антикоагулянтов, тромболитических агентов (алтеплаза, анистреплаза, стрептокиназа, урокиназа), антиагрегантов, колхицина - повышается риск развития геморрагических осложнений.
Усиливает гипогликемическое действие инсулина и пероральных гипогликемических лекарственных средств.
Ослабляет эффекты гипотензивных лекарственных средств и диуретиков (за счет ингибирования синтеза почечных простагландинов).
Увеличивает концентрацию в крови дигоксина, препаратов лития и метотрексата.
Кофеин усиливает анальгезирующее действие ибупрофена.
Циклоспорин и препараты золота повышают нефротоксичность.
Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроевая кислота, пликамицин увеличивают частоту развития гипопротромбинемии.
Антациды и колестирамин снижают абсорбцию препарата.
Миелотоксические лекарственные средства способствуют проявлению гематотоксичности препарата.
Симптомы: желудочно-кишечные расстройства (диарея, тошнота, рвота, анорексия, боль в эпигастральной области), увеличение протромбинового времени, кровотечение через 12-48 ч., заторможенность, сонливость, депрессия, головная боль, шум в ушах, нарушение сознания, нарушения сердечного ритма, снижение артериального давления, проявления гепато- и нефротоксичности, судороги, возможно развитие гепатонекроза.
Лечение: промывание желудка в течение первых 4 часов; щелочное питье, форсированный диурез; активированный уголь внутрь, введение донаторов SH-групп и предшественников синтеза глутатиона - метионина через 8-9 ч после передозировки и N-ацетилцистеина внутрь или внутривенно - через 12 ч., антацидные препараты; гемодиализ; симптоматическая терапия. Необходимость в проведении дополнительных терапевтических мероприятий (дальнейшее введение метионина, внутривенное введение N-ацетилцистеина) определяется в зависимости от концентрации парацетамола в крови, а также от времени, прошедшего после его приема.
Препарат следует хранить в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 20°C.
5 лет.
Ибуклин
таблетки, вкриті оболонкою
1 таблетка містить ібупрофен 400 мг, парацетамол 325 мг
10 шт.
Протизапальну, аналгетичну, жарознижувальну. Ибуклин послаблює збудливість центру терморегуляції в гіпоталамусі (парацетамол); інгібує синтез ПГ (ібупрофен, парацетамол); стимулює утворення ендогенного інтерферону (ібупрофен).
Слабкий і помірний больовий синдром різного походження (головний та зубний біль, невралгія, біль при остеохондрозі хребта, артралгія, міалгія, тендовагініт, бурсит, біль при травматичному пошкодженні м'язів, зв'язок, сухожиль); лихоманка при інфекційно-запальних захворюваннях (у т. ч. захворювання верхніх дихальних шляхів і ЛОР-органів: тонзиліт, фарингіт, трахеобронхіт, синусит, отит); артрити (ревматоїдний артрит, включаючи ювенільний анкілозуючий спондиліт, подагричний артрит, ревматизм), дисальгоменорея, аднексит.
Гіперчутливість, виразки ШКТ, «аспіринова» астма, тяжка нирково-печінкова недостатність, захворювання зорового нерва, дефіцит глюкозо−6-фосфатдегідрогенази, вагітність, годування груддю.
При необхідності застосування препарату Ибуклин при вагітності і в період лактації (грудного вигодовування), слід ретельно зважити очікувану користь терапії для матері та потенційний ризик для плода або дитини. При необхідності застосування в I триместрі вагітності слід виключити тривалий прийом препарату Ибуклин.
При необхідності короткочасного застосування препарату Ибуклин в період лактації, припинення грудного вигодовування, як правило, не потрібно. В експериментальних дослідженнях не встановлено ембріотоксичну, тератогенну і мутагенну дію компонентів препарату Ибуклин.
Ибуклин приймають всередину. Таблетки, вкриті оболонкою: режим дозування встановлюють індивідуально залежно від показань.
Дорослим і дітям старше 12 років: зазвичай початкова доза - по 1 табл. 3 рази в день після їжі.
Максимальна разова доза - 2 табл., максимальна добова - 6 табл.
При порушеннях функції нирок або печінки інтервал між прийомами - не менше 8 ч.
З боку нервової системи і органів чуття: головний біль, запаморочення, порушення зору.
З боку органів ШКТ: нудота, анорексія, блювання, біль у шлунку, ерозивно-виразкові ураження ШЛУНКОВО-кишкового тракту, кровотеча, діарея.
Алергічні реакції: висип, свербіж, кропив'янка.
Інші: тромбоцитопенія, порушення функції нирок і печінки (при передозуванні).
Доцільність застосування препарату як жарознижуючого засобу вирішується в кожному випадку, залежно від вираженості, характеру і переносимості гарячкового синдрому.
Для зниження ризику розвитку небажаних явищ з боку ШКТ слід використовувати мінімальну ефективну дозу мінімально можливим коротким курсом.
При одночасному застосуванні антикоагулянтів непрямої дії необхідно контролювати показники згортання крові.
Слід уникати спільного прийому препарату Ибуклин з іншими НПЗП.
Щоб уникнути можливої ушкоджуючої дії на печінку в період прийому препарату не слід вживати алкоголь.
При тривалому (більше 5 днів) прийомі препарату необхідний контроль периферичної крові і функціонального стану печінки.
Препарат може спотворювати результати лабораторних досліджень при кількісному визначенні глюкози, сечової кислоти в сироватці крові, 17-кетостероїдів (необхідна відміна препарату за 48 годин до дослідження).
При одночасному застосуванні препарату Ибуклин® з лікарськими засобами можливий розвиток різних ефектів взаємодії.
Тривалий комбіноване використання з парацетамолом підвищує ризик розвитку нефротоксичних ефектів.
Поєднання з етанолом, глюкокортикостероїдами, кортикотропіном підвищує ризик ерозивно-виразкового ураження ШКТ.
Ібупрофен посилює дію прямих (гепарину) та непрямих (похідні кумарину та індандіону) антикоагулянтів, тромболітичних агентів (алтеплаза, анистреплаза, стрептокіназа, урокіназа), антиагрегантів, колхіцину - підвищується ризик розвитку геморагічних ускладнень.
Посилює гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів.
Послаблює ефекти гіпотензивних лікарських засобів та діуретиків (за рахунок інгібування синтезу ниркових простагландинів).
Збільшує концентрацію в крові дигоксину, препаратів літію та метотрексату.
Кофеїн підсилює аналгезуючу дію ібупрофену.
Циклоспорин і препарати золота підвищують нефротоксичність.
Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, пликамицин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії.
Антациди та колестирамін знижують абсорбцію препарату.
Миелотоксические лікарські засоби сприяють прояву гематотоксичності препарату.
Симптоми: шлунково-кишкові розлади (діарея, нудота, блювання, анорексія, біль в епігастральній області), збільшення протромбінового часу, кровотеча через 12-48 ч., загальмованість, сонливість, депресія, головний біль, шум у вухах, порушення свідомості, порушення серцевого ритму, зниження артеріального тиску, прояви гепато - і нефротоксичності, судоми, можливо розвиток гепатонекрозу.
Лікування: промивання шлунка протягом перших 4 годин; лужне питво, форсований діурез; активоване вугілля всередину, введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону - метіоніну через 8-9 год після передозування і N-ацетилцистеїну всередину або внутрішньовенно через 12 год., антацидні препарати; гемодіаліз; симптоматична терапія. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (подальше введення метіоніну, внутрішньовенне введення N-ацетилцистеїну) визначається в залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.
Препарат слід зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 20°C.
5 років.