Купить Хумулин нпх флаконы 100 ме/мл , 10 мл
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Хумулин НПХ
Суспензия для подкожного введения
1 мл раствора для инъекций содержит: инсулин нейтральный растворимый биосинтетический человеческий 100 МЕ.
Вспомогательные вещества: м-крезол дистиллированный (2.5 мг/мл), глицерол, вода д/и, хлороводородная кислота, натрия гидроксид.
Флакон 10 мл.
Хумулин НПХ является препаратом инсулина средней продолжительности действия. Начало действия препарата — через 1 ч после введения, максимальный эффект действия — между 2 и 8 ч, продолжительность действия — 18-20 ч. Индивидуальные различия в активности инсулина зависят от таких факторов как доза, выбор места инъекции, физическая активность больного.
- Сахарный диабет при наличии показаний для проведения инсулинотерапии.
- Впервые выявленный сахарный диабет.
- Беременность при сахарном диабете типа 2 (инсулиннезависимом).
- Гипогликемия.
- Повышенная чувствительность к инсулину или к одному из компонентов препарата.
При беременности особенно важно поддерживать хороший контроль гликемии у пациенток с сахарным диабетом. При беременности потребность в инсулине обычно снижается в I триместре и повышается во II и III триместрах. Больным сахарным диабетом рекомендуется информировать врача о наступлении или планировании беременности. У больных сахарным диабетом в период лактации (грудного вскармливания) может потребоваться коррекция дозы инсулина, диеты или того и другого. При исследованиях генетической токсичности в сериях in vitro и in vivo инсулин человека не оказывал мутагенного действия.
Дозу устанавливает врач индивидуально в зависимости от уровня гликемии. Препарат следует вводить п/к, возможно в/м введение. В/в введение Хумулина НПХ противопоказано! П/к препарат вводят в область плеча, бедра, ягодицы или живота. Место инъекции необходимо чередовать так, чтобы одно и то же место использовалось не чаще примерно 1 раза/мес. При п/к введении необходимо проявлять осторожность, чтобы избежать попадания в кровеносный сосуд. После инъекции не следует массировать место введения. Больные должны быть обучены правильному использованию устройств для введения инсулина.
Правила приготовления и введения препарата
Флаконы Хумулина НПХ перед использованием следует прокатать между ладонями 10 раз и покачать, переворачивая на 180° также 10 раз для ресуспендирования инсулина до состояния, пока он не приобретет вид однородной мутной жидкости или молока. Не следует энергично встряхивать, т.к. это может привести к появлению пены, которая может помешать правильному набору дозы. Флаконы следует тщательно проверять. Не следует использовать инсулин, если в нем после перемешивания имеются хлопья, если ко дну или стенкам флакона прилипли твердые белые частицы, создавая эффект морозного узора. Содержимое флакона следует набрать в инсулиновый шприц, соответствующий концентрации вводимого инсулина, и ввести нужную дозу инсулина в соответствии с указанием врача. Используя внешний колпачок иглы, сразу же после введения отвернуть иглу и безопасным образом уничтожить ее. Снятие иглы сразу после инъекции обеспечивает стерильность, предотвращает утечку, попадание воздуха и возможное засорение иглы. Иглы не следует использовать повторно. Иглы не должны использоваться другими лицами. Флаконы используют до тех пор, пока они не станут пустыми, после чего их следует выбросить. Хумулин НПХ можно вводить в комбинации с Хумулином Регуляр. Для этого инсулин короткого действия следует набирать в шприц первым для предотвращения попадания во флакон инсулина более длительного действия. Желательно приготовленную смесь вводить непосредственно после смешивания. Для введения точного количества инсулина каждого вида можно использовать отдельный шприц для Хумулина Регуляр и Хумулина НПХ. Всегда следует использовать инсулиновый шприц, соответствующий концентрации вводимого инсулина.
Побочный эффект, связанный с основным действием препарата: гипогликемия. Тяжелая гипогликемия может привести к потере сознания и (в исключительных случаях) к смерти.
Аллергические реакции: возможны местные аллергические реакции - гиперемия, отек или зуд в месте инъекции (обычно прекращаются в течение периода от нескольких дней до нескольких недель); системные аллергические реакции (возникают реже, но являются более серьезными) - генерализованный зуд, затруднение дыхания, одышка , снижение АД, учащение пульса, повышенное потоотделение. Тяжелые случаи системных аллергических реакций могут быть угрожающими для жизни.
Прочие: вероятность развития липодистрофии минимальна.
Рекомендуется на случай повреждения или утери пен-инъектора или картриджа иметь при себе препарат инсулина (любая замена инсулина должна производиться с осторожностью и только под наблюдением врача) во флаконе и шприц для введения препарата. Перевод больного на другой тип инсулина или на препарат инсулина с другим торговым названием должен происходить под строгим врачебным наблюдением. Изменения активности инсулина, его типа (например, М3, НПХ), видовой принадлежности (свиной, инсулин человека, аналог инсулина человека) или метода производства (ДНК-рекомбинантный инсулин или инсулин животного происхождения) могут привести к необходимости коррекции дозы.
Необходимость коррекции дозы может потребоваться уже при первом введении препарата инсулина человека после препарата инсулина животного происхождения или постепенно в течение нескольких недель или месяцев после перевода. Потребность в инсулине может снизиться при недостаточной функции надпочечников, гипофиза или щитовидной железы, при почечной или печеночной недостаточности. При некоторых заболеваниях или при эмоциональном напряжении потребность в инсулине может увеличиться.
оррекция дозы может также потребоваться при увеличении физической нагрузки или при изменении обычной диеты.
Симптомы-предвестники гипогликемии на фоне введения инсулина человека у некоторых больных могут быть менее выражены или отличаться от тех, которые наблюдались у них на фоне введения инсулина животного происхождения. При нормализации уровня глюкозы в крови, например в результате интенсивной терапии инсулином, могут исчезнуть все или некоторые симптомы-предвестники гипогликемии, о чем больные должны быть проинформированы. Симптомы-предвестники гипогликемии могут измениться или быть менее выраженными при длительном течении сахарного диабета, диабетической невропатии или при одновременном применении бета-адреноблокаторов.
В ряде случаев местные аллергические реакции могут быть вызваны причинами, не связанными с действием препарата, например раздражением кожи очищающим агентом или неправильным проведением инъекций.
В редких случаях развития системных аллергических реакций требуется немедленное проведение лечения. Иногда может потребоваться смена инсулина либо проведение десенсибилизации.
Потребность в инсулине может снизиться при печеночной недостаточности. Потребность в инсулине может снизиться при почечной недостаточности.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами: во время гипогликемии у больного может ухудшаться способность к концентрации внимания и уменьшаться скорость психомоторных реакций. Это может представлять опасность в ситуациях, при которых эти способности особенно необходимы (вождение автомобиля или управление механизмами). Следует рекомендовать больным принимать меры предосторожности во избежание гипогликемии во время вождения автомобиля. Это особенно важно для пациентов со слабовыраженными или отсутствующими симптомами-предвестниками гипогликемии или при частом развитии гипогликемии. В таких случаях врач должен оценить целесообразность вождения пациентом автомобиля.
Гипогликемическое действие Хумулина Регуляр снижают пероральные контрацептивы, кортикостероиды, препараты гормонов щитовидной железы, тиазидные диуретики, диазоксид, трициклические антидепрессанты. Гипогликемическое действие Хумулина Регуляр усиливают пероральные гипогликемические препараты, салицилаты (например, ацетилсалициловая кислота), сульфаниламиды, ингибиторы МАО, бета-адреноблокаторы, этанол и этанолсодержащие препараты.
Бета-адреноблокаторы, клофелин, резерпин могут маскировать проявление симптомов гипогликемии.
Эффекты, возникающие при смешивании инсулина человека с инсулинами животного происхождения или инсулином человека, выпускаемым другими производителями, не изучались.
Симптомы: гипогликемия, сопровождающаяся вялостью, повышением потоотделения, тахикардией , бледностью кожных покровов, головной болью, дрожью, рвотой , спутанностью сознания. При определенных условиях, например при большой длительности или при интенсивном контроле сахарного диабета, симптомы-предвестники гипогликемии могут измениться.
Лечение: легкие состояния гипогликемии обычно можно купировать приемом внутрь глюкозы ( декстрозы ) или сахара. Может потребоваться коррекция дозы инсулина, диеты или физической активности. Коррекцию среднетяжелой гипогликемии можно проводить с помощью в/м или п/к введения глюкагона с последующим приемом внутрь углеводов. Тяжелые состояния гипогликемии, сопровождающиеся комой , судорогами или неврологическими расстройствами, купируют в/м или п/к введением глюкагона или в/в введением концентрированного раствора глюкозы (декстрозы). После восстановления сознания больному необходимо дать пищу, богатую углеводами, во избежание повторного развития гипогликемии.
Препарат следует хранить в холодильнике при температуре от 2° до 8°C, не допускать замораживания, беречь от прямого воздействия света и нагревания. Находящийся в употреблении препарат в картридже следует хранить при комнатной температуре (от 15° до 25°С) не более 28 дней.
Хумулін НПХ
Суспензія для підшкірного введення
1 мл розчину для ін'єкцій містить: інсулін нейтральний розчинний биосинтетический людський 100 МО.
Допоміжні речовини: м-крезол дистильований (2.5 мг/мл), гліцерин, вода д/і, хлороводородная кислота, натрію гідроксид.
Флакон 10 мл
Хумулін НПХ є препаратом інсуліну середньої тривалості дії. Початок дії препарату - через 1 год після введення, максимальний ефект дії - між 2 і 8 год, тривалість дії - 18-20 ч. Індивідуальні відмінності в активності інсуліну залежать від таких факторів, як доза, вибір місця ін'єкції, фізична активність хворого.
- Цукровий діабет при наявності показань для проведення інсулінотерапії.
- Вперше виявлений цукровий діабет.
- Вагітність при цукровому діабеті типу 2 (інсуліннезалежному).
- Гіпоглікемія.
- Підвищена чутливість до інсуліну або до одного з компонентів препарату.
При вагітності особливо важливо підтримувати хороший контроль глікемії у пацієнток з цукровим діабетом. При вагітності потреба в інсуліні звичайно знижується у I триместрі і підвищується в II і III триместрах. Хворим на цукровий діабет рекомендується інформувати лікаря про настання або планування вагітності. У хворих цукровим діабетом в період лактації (грудного вигодовування) може знадобитися корекція дози інсуліну, дієти або того і іншого. При дослідженнях генетичної токсичності в серіях in vitro та in vivo інсулін людини не чинить мутагенної дії.
Дозу встановлює лікар індивідуально залежно від рівня глікемії. Препарат слід вводити п/к, можливо в/м введення. В/В введення Хумулина НПХ протипоказано! П/к препарат вводять в область плеча, стегна, сідниці або живіт. Місце ін'єкції необхідно чергувати так, щоб одне і те ж місце використовувалося не частіше 1 разу/міс. При п/к введенні необхідно проявляти обережність, щоб уникнути попадання в кровоносну судину. Після ін'єкції не слід масажувати місце введення. Хворі повинні бути навчені правильному використанню пристроїв для введення інсуліну.
Правила приготування та введення препарату
Флакони Хумулина НПХ перед використанням слід прокатати між долонями 10 разів та покачати, перевертаючи на 180° також 10 разів для ресуспендирования інсуліну до стану, поки він не придбає вигляд однорідної каламутній рідини або молока. Не слід енергійно струшувати, оскільки це може призвести до появи піни, яка може перешкодити правильному набору дози. Флакони слід ретельно перевіряти. Не слід використовувати інсулін, якщо після перемішування в ньому є пластівці, якщо до дна або стінок флакона прилипли тверді білі частинки, створюючи ефект морозного візерунку. Вміст флакона слід набрати в інсуліновий шприц, відповідний концентрації введеного інсуліну, і ввести потрібну дозу інсуліну згідно із вказівкою лікаря. Використовуючи зовнішній ковпачок голки, відразу ж після введення відвернути голку і безпечним чином знищити її. Зняття голки відразу після ін'єкції забезпечує стерильність, запобігає витоку, попадання повітря і можливе засмічення голки. Голки не слід використовувати повторно. Голки не повинні використовуватися іншими особами. Флакони використовують до тих пір, поки вони не стануть порожніми, після чого їх слід викинути. Хумулін НПХ можна вводити в комбінації з Хумулином Регуляр. Для цього інсулін короткої дії слід набирати у шприц першим для запобігання потрапляння у флакон інсуліну більш тривалої дії. Бажано приготовану суміш вводити безпосередньо після змішування. Для введення точної кількості інсуліну кожного виду можна використовувати окрему шприц для Хумулина Регуляр і Хумулина НПХ. Завжди слід використовувати інсуліновий шприц, відповідний концентрації введеного інсуліну.
Побічний ефект, пов'язаний з основною дією препарату: гіпоглікемія. Тяжка гіпоглікемія може призвести до втрати свідомості і (у виняткових випадках) до смерті.
Алергічні реакції: можливі місцеві алергічні реакції - гіперемія, набряк або свербіж у місці ін'єкції (зазвичай припиняються протягом періоду від кількох днів до кількох тижнів); системні алергічні реакції (виникають рідше, але є більш серйозними) - генералізований свербіж, утруднення дихання, задишка , зниження артеріального тиску, почастішання пульсу, підвищене потовиділення. Важкі випадки системних алергічних реакцій можуть бути загрозливими для життя.
Інші: ймовірність розвитку ліподистрофії мінімальна.
Рекомендується на випадок пошкодження або втрати пен-ін'єктора або картриджа мати при собі препарат інсуліну (будь-яка заміна інсуліну повинна проводитися з обережністю і тільки під наглядом лікаря) у флаконі і шприц для введення препарату. Переведення хворого на інший тип інсуліну або на препарат інсуліну з іншою торговельною назвою повинен відбуватися під суворим лікарським наглядом. Зміни активності інсуліну, його типу (наприклад, М3, НПХ), видовий приналежності (свинячий, інсулін людини, аналог інсуліну людини) або методу виробництва (ДНК-рекомбінантний інсулін або інсулін тваринного походження) можуть призвести до необхідності корекції дози.
Необхідність корекції дози може знадобитися вже при першому введенні препарату інсуліну людини після препарату інсуліну тваринного походження або поступово протягом декількох тижнів або місяців після переведення. Потреба в інсуліні може зменшитися при недостатній функції надниркових залоз, гіпофіза або щитовидної залози, при нирковій або печінковій недостатності. При деяких захворюваннях або при емоційному напруженні потреба в інсуліні може збільшитися.
оррекция дози також може знадобитися при збільшенні фізичного навантаження або при зміні звичайної дієти.
Симптоми-провісники гіпоглікемії на фоні введення інсуліну людини у деяких хворих можуть бути менш виражені або відрізнятися від тих, які спостерігалися у них на тлі введення інсуліну тваринного походження. При нормалізації рівня глюкози в крові, наприклад у результаті інтенсивної терапії інсуліном, можуть зникнути всі або деякі симптоми-провісники гіпоглікемії, про що пацієнти повинні бути проінформовані. Симптоми-провісники гіпоглікемії можуть змінитися або бути менш вираженими при тривалому перебігу цукрового діабету, діабетичній невропатії або при одночасному застосуванні бета-адреноблокаторів.
У ряді випадків місцеві алергічні реакції можуть бути викликані причинами, не пов'язаними з дією препарату, наприклад подразненням шкіри очищує агентом або неправильним проведенням ін'єкцій.
У рідкісних випадках розвитку системних алергічних реакцій потрібне негайне проведення лікування. Іноді може знадобитися зміна інсуліну або проведення десенсибілізації.
Потреба в інсуліні може зменшитися при печінковій недостатності. Потреба в інсуліні може зменшитися при нирковій недостатності.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами: під час гіпоглікемії у хворого може погіршуватися здатність до концентрації уваги і зменшуватися швидкість психомоторних реакцій. Це може становити небезпеку в ситуаціях, при яких ці здібності особливо необхідні (водіння автомобіля чи управління механізмами). Слід рекомендувати хворим вживати заходів обережності, щоб уникнути гіпоглікемії під час водіння автомобіля. Це особливо важливо для пацієнтів з слабовыраженными або відсутніми симптомів-передвісників гіпоглікемії або при частому розвитку гіпоглікемії. В таких випадках лікар повинен оцінити доцільність водіння пацієнтом автомобіля.
Гіпоглікемічну дію Хумулина Регуляр знижують пероральні контрацептиви, кортикостероїди, препарати гормонів щитовидної залози, тіазидні діуретики, діазоксид, трициклічні антидепресанти. Гіпоглікемічну дію Хумулина Регуляр підсилюють пероральні гіпоглікемічні препарати, саліцилати (наприклад, ацетилсаліцилова кислота), сульфаніламіди, інгібітори МАО, бета-адреноблокатори, етанол і етаноловмісні препарати.
Бета-адреноблокатори, клофелін, резерпін можуть маскувати прояв симптомів гіпоглікемії.
Ефекти, що виникають при змішуванні інсуліну людини з інсулінами тваринного походження або інсуліном людини, що випускаються іншими виробниками, не вивчались.
Симптоми: гіпоглікемія, що супроводжується млявістю, підвищенням потовиділення, тахікардією , блідістю шкірних покривів, головним болем, тремтінням, блювотою , сплутаністю свідомості. При певних умовах, наприклад при великій тривалості або при інтенсивному контролі цукрового діабету, симптоми-провісники гіпоглікемії можуть змінитися.
Лікування: легкі стану гіпоглікемії зазвичай можна купірувати прийомом внутрішньо глюкози ( декстрози ) або цукру. Може знадобитися корекція дози інсуліну, дієти або фізичної активності. Корекцію среднетяжелой гіпоглікемії можна проводити за допомогою в/м або п/к введення глюкагону з подальшим прийомом внутрішньо вуглеводів. Важкі стани гіпоглікемії, що супроводжуються комою , судомами або неврологічними розладами, купируют в/м або п/к введенням глюкагону або в/в введенням концентрованого розчину глюкози (декстрози). Після відновлення свідомості хворому необхідно дати їжу, багату вуглеводами, щоб уникнути повторного розвитку гіпоглікемії.
Препарат слід зберігати у холодильнику при температурі від 2° до 8°C, не допускати заморожування, берегти від прямого впливу світла та нагрівання. Знаходиться у вживанні препарат у картриджі слід зберігати при кімнатній температурі (від 15° до 25°З) не більше 28 днів.