Цены на Хайрумат таб. 400мг+325мг №10 в Украине

Хайрумат

Hirumat

Таблетки

1 таб. содержит ибупрофен 400 мг, парацетамол 325 мг

10 шт.

Хайрумат - препарат, действие которого обусловлено эффектами входящих в его состав компонентов.
- Ибупрофен - НПВП, оказывает анальгезирующее, противовоспалительное и жаропонижающее действие. Угнетая ЦОГ-1 и ЦОГ-2, нарушает метаболизм арахидоновой кислоты, уменьшает количество простагландинов (медиаторов боли, воспаления и гипертермической реакции), как в очаге воспаления, так и в здоровых тканях, подавляет экссудативную и пролиферативную фазы воспаления.
- Парацетамол неизбирательно блокирует ЦОГ, преимущественно в ЦНС, слабо влияет на водно-солевой обмен и состояние слизистой оболочки ЖКТ. Оказывает анальгезирующее и жаропонижающее действие. В воспаленных тканях пероксидазы нейтрализуют влияние парацетамола на ЦОГ 1 и 2, что объясняет низкий противовоспалительный эффект.
Эффективность комбинации выше, чем отдельных компонентов. Ослабляет артралгию в покое и при движении, уменьшает утреннюю скованность и припухлость суставов, способствует увеличению объема движений.

— слабый и умеренный болевой синдром различного происхождения (головная и зубная боль, невралгия, боль при остеохондрозе позвоночника, артралгия, миалгия, тендовагинит, бурсит, боль при травматическом повреждении мышц, связок, сухожилий, болезненные менструации, послеоперационные боли);
— лихорадка при инфекционно-воспалительных заболеваниях (в т.ч. заболевания верхних дыхательных путей и ЛОР-органов - тонзиллит, фарингит, трахеобронхит, синусит, отит);
— суставной синдром (ревматоидный артрит, включая ювенильный, остеоартроз, анкилозирующий спондилит, подагрический артрит).

— язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки (в фазе обострения);
— тяжелая печеночная и/или почечная недостаточность;
— заболевания органов кроветворения;
— дефицит глюкозо-6-фосфатдегидрогеназы;
— полное или неполное сочетание бронхиальной астмы,
рецидивирующего полипоза носа и околоносовых пазух и непереносимости ацетилсалициловой кислоты или других НПВП (в т.ч. в анамнезе);
— желудочно-кишечное кровотечение;
— состояние после проведения аортокоронарного шунтирования;
— подтвержденная гиперкалиемия;
— беременность;
— период лактации;
— детский возраст до 18 лет;
— повышенная чувствительность к компонентам препарата Хайрумат.
С осторожностью следует применять препарат при бронхиальной астме, бронхоспазме, хронической сердечной недостаточности, вирусном гепатите, алкогольном поражении печени, печеночной и/или почечной недостаточности, доброкачественных гипербилирубинемиях (синдром Жильбера, Дубина-Джонсона и Ротора), циррозе печени с портальной гипертензией, нефротическом синдроме, сахарном диабете, заболеваниях периферических артерий, язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки (в анамнезе), гастрите, энтерите, колите, а также у пациентов пожилого возраста.

Препарат Хайрумат следует принимать внутрь, после еды, запивая водой.
Режим дозирования устанавливают индивидуально в зависимости от показаний.
В начале терапии назначают по 1 таблетке Хайрумата 3 раза/сут. Максимальная разовая доза — 2 таблетки, максимальная суточная - 6 таблеток.
При нарушениях функции почек или печени перерыв между приемами должен составлять не менее 8 ч.
Длительность лечения без врачебного контроля не должна превышать 5 дней при назначении в качестве обезболивающего средства и 3 дней - в качестве жаропонижающего средства.

Со стороны пищеварительной системы: диспептические явления, диарея, эрозивно-язвенные поражения ЖКТ, кровотечения из ЖКТ, нарушение функции печени, НПВП-гастропатия (тошнота, рвота, боль в животе, изжога, снижение аппетита, метеоризм, боль и дискомфорт в эпигастральной области), раздражение, сухость слизистой оболочки полости рта или боль во рту, изъязвление слизистой оболочки десен, афтозный стоматит, панкреатит, запор, гепатит.
Со стороны дыхательной системы: одышка, бронхоспазм.
Со стороны органов чувств: снижение слуха, звон или шум в ушах, обратимый токсический неврит зрительного нерва, нечеткость зрительного восприятия или диплопия, сухость и раздражение глаз, отек конъюнктивы и век (аллергического генеза), скотома.
Со стороны нервной системы: головокружение, головная боль, бессонница, тревожность, нервозность и раздражительность, психомоторное возбуждение, сонливость, депрессия, спутанность сознания, галлюцинации; редко - асептический менингит (чаще у пациентов с аутоиммунными заболеваниями).
Со стороны сердечно-сосудистой системы: развитие или усугубление сердечной недостаточности, тахикардия, повышение АД.
Со стороны мочевыделительной системы: острая почечная недостаточность, аллергический нефрит, нефротический синдром (отеки), полиурия, цистит.
Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, ангионевротический отек, анафилактоидные реакции, анафилактический шок, бронхоспазм, лихорадка, многоформная экссудативная эритема (синдром Стивенса-Джонсона), токсический эпидермальный некролиз (синдром Лайелла), эозинофилия, аллергический ринит.
Со стороны органов кроветворения: анемия (в т.ч. гемолитическая, апластическая), тромбоцитопения и тромбоцитопеническая пурпура, агранулоцитоз, лейкопения.
Прочие: отеки, усиление потоотделения.

При одновременном применении Хайрумата с антикоагулянтами непрямого действия необходим контроль свертывающей системы крови.
При применении препарата Хайрумат более 5-7 дней следует контролировать показатели периферической крови и функциональное состояние печени.
При появлении симптомов НПВП-гастропатии показан тщательный контроль, включающий проведение эзофагогастродуоденоскопии, анализ крови с определением гемоглобина и гематокрита, анализ кала на скрытую кровь.
При необходимости определения 17-кетостероидов препарат следует отменить за 48 ч до исследования. Парацетамол искажает результаты лабораторных исследований содержания глюкозы и мочевой кислоты в плазме крови.
Следует избегать одновременного применения препарата с другими лекарственными средствами, содержащими парацетамол и/или НПВС.
В период лечения не рекомендуется прием алкогольсодержащих напитков.
Влияние на способность к вождению автотранспорта и управлению механизмами
В период применения препарата Хайрумат следует соблюдать осторожность и избегать управления транспортными средствами и занятия потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенной концентрации внимания и быстроты психомоторных реакций.

Сочетание Хайрумата с этанолом, ГКС, кортикотропином повышает риск эрозивно-язвенного поражения ЖКТ.
Ибупрофен усиливает действие прямых (гепарин) и непрямых (производные кумарина и индандиона) антикоагулянтов, тромболитиков (алтеплаза, анистреплаза, стрептокиназа, урокиназа), антиагрегантов, колхицина повышается риск развития геморрагических осложнений.
Усиливает гипогликемическое действие инсулина и пероральных гипогликемических лекарственных средств.
Ослабляет эффекты гипотензивных лекарственных средств и диуретиков (за счет ингибирования синтеза почечных простагландинов).
Хайрумат увеличивает концентрацию в крови дигоксина, препаратов лития и метотрексата.
Кофеин усиливает анальгезирующее действие ибупрофена.
Циклоспорин и препараты золота повышают нефротоксичность.
Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроевая кислота, пликамицин увеличивают частоту развития гипопротромбинемии.
Антациды и колестирамин снижают абсорбцию ибупрофена.
Дифлунисал повышает плазменную концентрацию парацетамола на 50%, что повышает риск развития гепатотоксичности.
Миелотоксические лекарственные средства усиливают проявления гематотоксичности препарата.
При одновременном применении с ацетилсалициловой кислотой ибупрофен снижает ее противовоспалительное и антиагрегантное действие.
Индукторы микросомального окисления в печени (фенитоин, этанол, барбитураты, флумецинол, рифампицин, фенилбутазон, трициклические антидепрессанты) увеличивают продукцию гидроксилированных активных метаболитов, что обусловливает возможность развития тяжелой интоксикации при передозировке.

Симптомы. Симптомы нарушения функции печени под действием парацетамола могут появиться через 12-48 ч после передозировки. При тяжелой передозировке - печеночная недостаточность с прогрессирующей энцефалопатией, кома, смерть; острая почечная недостаточность с тубулярным некрозом (в т.ч. при отсутствии тяжелого поражения печени); аритмия, панкреатит.
Лечение. Введение донаторов SH-групп и предшественников синтеза глутатиона: метионина через 8-9 ч и ацетилцистеина через 12 ч после передозировки. Необходимость в проведении дополнительных терапевтических мероприятий (дальнейшее введение метионина, в/в введение ацетилцистеина) определяется в зависимости от концентрации парацетамола в крови, а также от времени, прошедшего после его приема.

Препарат следует хранить в сухом, защищенном от света, недоступном для детей месте при температуре от 8°С до 25°С.

Хайрумат

Hirumat

Таблетки

1 таб. містить ібупрофен 400 мг, парацетамол 325 мг

10 шт.

Хайрумат - препарат, дія якого обумовлена ефектами вхідних в його склад компонентів.
- Ібупрофен - НПЗП, чинить аналгезуючу, протизапальну та жарознижувальну дію. Пригнічуючи ЦОГ-1 і ЦОГ-2, порушує метаболізм арахідонової кислоти, зменшує кількість простагландинів (медіаторів болю, запалення та гіпертермічної реакції), як у вогнищі запалення, так і в здорових тканинах, пригнічує ексудативну і проліферативну фази запалення.
- Парацетамол невибірково блокує ЦОГ переважно в ЦНС, слабо впливає на водно-сольовий обмін і стан слизової оболонки ШКТ. Чинить аналгетичну та антипіретичну дію. У запалених тканинах пероксидази нейтралізують вплив парацетамолу на ЦОГ 1 і 2, що пояснює низький протизапальний ефект.
Ефективність комбінації вище, ніж окремих компонентів. Послаблює артралгию у спокої і при русі, зменшує ранкову скутість і припухлість суглобів, сприяє збільшенню обсягу рухів.

- слабкий та помірний больовий синдром різного походження (головний та зубний біль, невралгія, біль при остеохондрозі хребта, артралгія, міалгія, тендовагініт, бурсит, біль при травматичному пошкодженні м'язів, зв'язок, сухожиль, болючі менструації, післяопераційні болі);
- пропасниця при інфекційно-запальних захворюваннях (у т. ч. захворювання верхніх дихальних шляхів і ЛОР-органів: тонзиліт, фарингіт, трахеобронхіт, синусит, отит);
- суглобовий синдром (ревматоїдний артрит, включаючи ювенільний, остеоартроз, анкілозуючий спондиліт, подагричний артрит).

- виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки (у фазі загострення);
- тяжка печінкова та/або ниркова недостатність;
- захворювання органів кровотворення;
- дефіцит глюкозо-6-фосфатдегідрогенази;
- повне або неповне поєднання бронхіальної астми,
рецидивуючого поліпозу носа та навколоносових пазух, і непереносимості ацетилсаліцилової кислоти або інших НПЗЗ (у т. ч. в анамнезі);
- шлунково-кишкова кровотеча;
- стан після проведення аортокоронарного шунтування;
- підтверджена гіперкаліємія;
- вагітність;
- період лактації;
- дитячий вік до 18 років;
- підвищена чутливість до компонентів препарату Хайрумат.
З обережністю слід застосовувати препарат при бронхіальній астмі, бронхоспазмі, хронічної серцевої недостатності, вірусному гепатиті, алкогольному ураженні печінки, печінковій і/або нирковій недостатності, доброякісних гіпербілірубінеміях (синдром Жильбера, Дубіна-Джонсона і Ротора), цирозі печінки з портальною гіпертензією, нефротичному синдромі, цукровому діабеті, захворюваннях периферичних артерій, виразкової хвороби шлунка і дванадцятипалої кишки (в анамнезі), гастриті, ентериті, коліті, а також у пацієнтів літнього віку.

Препарат Хайрумат слід приймати внутрішньо, після їди, запиваючи водою.
Режим дозування встановлюють індивідуально залежно від показань.
На початку терапії призначають по 1 таблетці Хайрумата 3 рази/добу. Максимальна разова доза - 2 таблетки, максимальна добова - 6 таблеток.
При порушеннях функції нирок або печінки інтервал між прийомами повинен становити не менше 8 год.
Тривалість лікування без лікарського контролю не повинна перевищувати 5 днів при призначенні в якості знеболювального засобу і 3 днів як жарознижуючий засіб.

З боку травної системи: диспептичні явища, діарея, ерозивно-виразкові ураження ШЛУНКОВО-кишкового тракту, кровотечі з ШКТ, порушення функції печінки, НПЗП-гастропатия (нудота, блювота, біль у животі, печія, зниження апетиту, метеоризм, біль і дискомфорт в епігастральній області), роздратування, сухість слизової оболонки порожнини рота або біль у роті, виразка слизової оболонки ясен, афтозний стоматит, панкреатит, запор, гепатит.
З боку дихальної системи: задишка, бронхоспазм.
З боку органів чуття: зниження слуху, дзенькіт або шум у вухах, оборотний токсичний неврит зорового нерва, нечіткість зорового сприйняття або диплопія, сухість і подразнення очей, набряк кон'юнктиви та повік (алергічного генезу), скотома.
З боку нервової системи: запаморочення, головний біль, безсоння, тривожність, знервованість і дратівливість, психомоторне порушення, сонливість, депресія, сплутаність свідомості, галюцинації; рідко - асептичний менінгіт (частіше у пацієнтів з аутоімунними захворюваннями).
З боку серцево-судинної системи: розвиток або посилення серцевої недостатності, тахікардія, підвищення артеріального тиску.
З боку сечовидільної системи: гостра ниркова недостатність, алергічний нефрит, нефротичний синдром (набряки), поліурія, цистит.
Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, ангіоневротичний набряк, анафілактоїдні реакції, анафілактичний шок, бронхоспазм, лихоманка, багатоформна ексудативна еритема (синдром Стівенса-Джонсона), токсичний епідермальний некроліз (синдром Лайєлла), еозинофілія, алергічний риніт.
З боку органів кровотворення: анемія (у т. ч. гемолітична, апластична), тромбоцитопенія і тромбоцитопенічна пурпура, агранулоцитоз, лейкопенія.
Інші: набряки, посилення потовиділення.

При одночасному застосуванні Хайрумата з антикоагулянтами непрямої дії необхідний контроль згортальної системи крові.
При застосуванні препарату Хайрумат більше 5-7 днів слід контролювати показники периферичної крові і функціональний стан печінки.
При появі симптомів НПЗП-гастропатії показаний пильний контроль, який включає проведення езофагогастродуоденоскопії, аналіз крові з визначенням гемоглобіну і гематокриту, аналіз калу на приховану кров.
При необхідності визначення 17-кетостероїдів препарат слід відмінити за 48 год до дослідження. Парацетамол спотворює результати лабораторних досліджень вмісту глюкози і сечової кислоти в плазмі крові.
Слід уникати одночасного застосування препарату з іншими лікарськими засобами, що містять парацетамол і/або НПЗЗ.
У період лікування не рекомендується прийом алкоголевмісних напоїв.
Вплив на здатність до водіння автотранспорту і керуванню механізмами
У період застосування препарату Хайрумат слід дотримуватися обережності та уникати керування транспортними засобами та занять потенційно небезпечними видами діяльності, що потребують підвищеної концентрації уваги і швидкості психомоторних реакцій.

Поєднання Хайрумата з етанолом, ГКС, кортикотропіном підвищує ризик ерозивно-виразкового ураження ШКТ.
Ібупрофен посилює дію прямих (гепарин) і непрямі (похідні кумарину та індандіону) антикоагулянтів, тромболітиків (алтеплаза, анистреплаза, стрептокіназа, урокіназа), антиагрегантів, колхіцину підвищується ризик розвитку геморагічних ускладнень.
Посилює гіпоглікемічну дію інсуліну та пероральних гіпоглікемічних лікарських засобів.
Послаблює ефекти гіпотензивних лікарських засобів та діуретиків (за рахунок інгібування синтезу ниркових простагландинів).
Хайрумат збільшує концентрацію в крові дигоксину, препаратів літію та метотрексату.
Кофеїн підсилює аналгезуючу дію ібупрофену.
Циклоспорин і препарати золота підвищують нефротоксичність.
Цефамандол, цефоперазон, цефотетан, вальпроєва кислота, пликамицин збільшують частоту розвитку гіпопротромбінемії.
Антациди та колестирамін знижують абсорбцію ібупрофену.
Дифлунисал підвищує плазмову концентрацію парацетамолу на 50%, що підвищує ризик розвитку гепатотоксичності.
Миелотоксические лікарські засоби підсилюють прояви гематотоксичності препарату.
При одночасному застосуванні з ацетилсаліциловою кислотою ібупрофен знижує її протизапальну та антиагрегантну дію.
Індуктори мікросомального окислення в печінці (фенітоїн, етанол, барбітурати, флумецинол, рифампіцин, фенілбутазон, трициклічні антидепресанти) збільшують продукцію гидроксилированных активних метаболітів, що обумовлює можливість розвитку важкої інтоксикації при передозуванні.

Симптоми. Симптоми порушення функції печінки під дією парацетамолу можуть з'явитися через 12-48 годин після передозування. При важкому передозуванні - печінкова недостатність з прогресуючої енцефалопатії, кома, смерть; гостра ниркова недостатність з тубулярным некрозом (у т. ч. при відсутності тяжкого ураження печінки); аритмії, панкреатит.
Лікування. Введення донаторів SH-груп і попередників синтезу глутатіону: метіоніну через 8-9 год та ацетилцистеїну-через 12 год після передозування. Необхідність у проведенні додаткових терапевтичних заходів (подальше введення метіоніну, в/в введення ацетилцистеїну) визначається в залежно від концентрації парацетамолу в крові, а також від часу, що пройшов після його прийому.

Препарат слід зберігати в сухому, захищеному від світла, недоступному для дітей місці при температурі від 8°С до 25°С.