Купить Гепарин флаконы 5000 ед/мл, 5 мл, 5 шт.
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Гепарин
Раствор для инъекций
Действующие вещества: гепарин натрий 5000 ЕД.
Вспомогательные вещества: спирт бензиловый, натрия хлорид, вода для инъекций.
5 шт
Гепарин - антикоагулянт прямого действия со средней молекулярной массой приблизительно 15000 Д. Он подавляет активность тромбопластина и тромбина, способствует растворению тромбов, если таковые образовались.
Тромбозы, тромбоэмболии (профилактика и лечение).
Предупреждение свертывания крови (в сердечно-сосудистой хирургии).
Тромбозы коронарных сосудов.
Диссеминированное внутрисосудистое свертывание крови.
Послеоперационный период у больных с тромбоэмболиями в анамнезе.
Торможение свертывания крови при экстракорпоральном кровообращении.
Повышенная чувствительность к гепарину.
Эрозивно-язвенные поражения, опухоли и полипы ЖКТ.
Подострый бактериальный эндокардит.
Выраженные нарушения функции печени и почек.
Тяжелая неконтролируемая артериальная гипертензия .
Геморрагический инсульт .
Недавно проведенные операции на головном мозге и позвоночнике, глазах, печени или желчевыводящих путях.
Пролиферативная диабетическая ретинопатия.
Заболевания, сопровождающиеся снижением времени свертывания крови.
Угрожающий выкидыш.
Тромбоцитопения.
Повышенная проницаемость сосудов.
Легочное кровотечение.
Хотя гепарин не проникает через плацентарный барьер и не определяется в грудном молоке, при назначении в терапевтических дозах следует тщательно наблюдать за беременными женщинами и кормящими грудью матерями.
Особую осторожность следует соблюдать в течение 36 часов после родов.
Гепарин назначают в виде непрерывной внутривенной инфузии или в виде подкожных или внутривенных инъекций.
Начальная доза гепарина, вводимого в лечебных целях, составляет 5000 ЕД и вводится внутривенно, после чего лечение продолжается, используя подкожные инъекции или внутривенные инфузии.
Поддерживающие дозы определяются в зависимости от способа применения:
При непрерывной внутривенной инфузии вводить в дозе 15 ЕД/кг массы тела в час.
При регулярных внутривенных инъекциях назначают по 5000-10000 ЕД гепарина каждые 4-6 ч.
При подкожном введении вводят каждые 12 ч по 15000-20000 ЕД или каждые 8 ч по 8000-10000 ЕД.
Перед введением каждой дозы необходимо проводить исследование времени свертывания крови и/или активированного частичного тромбопластинового времени (АЧТВ) с целью коррекции последующей дозы.
Подкожные инъекции предпочтительно выполнять в области передней брюшной стенки, в виде исключения можно использовать и другие места введения (плечо, бедро).
Антикоагулянтный эффект гепарина считается оптимальным, если время свертывания крови удлиняется в 2-3 раза по сравнению с нормальным показателем, активированное частичное тромбопластиновое время (АЧТВ) и тромбиновое время увеличиваются в 2 раза (при возможности непрерывного контроля АЧТВ).
Применение у пациентов, находящихся на экстракорпоральном кровообращении
Гепарин назначается в дозе 150-400 ЕД/кг массы тела или 1500-2000 ЕД/500 мл консервированной крови (цельная кровь, эритроцитарная масса).
Пациентам, находящимся на диализе
Коррекция дозы проводится по результатам коагулограммы.
Лечение большими дозами рекомендуется проводить в условиях стационара.
Контроль за количеством тромбоцитов следует проводить перед началом лечения, в первый день лечения и через короткие интервалы в течение всего периода назначения гепарина, особенно между 6 и 14 днем после начала лечения. Следует немедленно прекратить лечение при резком снижении числа тромбоцитов (см. «Побочные эффекты»).
Резкое снижение числа тромбоцитов требует дальнейшего исследования на предмет выявления гепарин-индуцированной иммунной тромбоцитопении. Если таковая имеет место, пациенту следует сообщить, что ему нельзя назначать гепарин в будущем (даже низкомолекулярный гепарин). Если имеется высокая вероятность гепарин-индуцированной иммунной тромбоцитопении, гепарин следует немедленно отменить.
При развитии гепарин-индуцированной тромбоцитопении у пациентов, получающих гепарин по поводу тромбоэмболической болезни или в случае развития тромбоэмболических осложнений, следует использовать другие антитромботические средства.
Пациенты с гепарин-индуцированной иммунной тромбоцитопенией (синдром образования белого тромба) не должны подвергаться гемодиализу с гепаринизацией. При необходимости, у них должны использоваться альтернативные методы лечения почечной недостаточности.
Во избежание передозировки необходимо постоянно следить за клиническими симптомами, указывающими на возможную кровоточивость (кровоточивость слизистых оболочек, гематурия и т.п.). У лиц с отсутствием реакции на гепарин или требующих назначения высоких доз гепарина необходимо контролировать уровень антитромбина III .
Необходимо проведение соответствующих контрольных лабораторных исследований ( время свертывания крови , активированное частичное тромбопластиновое время и тромбиновое время ).
При использовании гепарина у больных с артериальной гипертензией следует постоянно контролировать артериальное давление.
Перед началом терапии гепарином всегда должно проводиться исследование коагулограммы , за исключением использования низких доз.
Пациентам, которых переводят на пероральную антикоагуляционную терапию, назначение гепарина следует продолжать до тех пор, пока результаты время свертывания крови и активированное частичное тромбопластиновое время (АЧТВ) не будут находиться в терапевтическом диапазоне.
Внутримышечные инъекции должны быть исключены при назначении гепарина в лечебных целях. Следует также по возможности избегать пункционных биопсий, инфильтрационной и эпидуральной анестезии и диагностических люмбальных пункций.
Если возникает массивное кровотечение, следует отменить гепарин и исследовать показатели коагулограммы. Если результаты анализа в пределах нормы, то вероятность развития данного кровотечения вследствие использования гепарина минимальна.
Изменения в коагулограмме имеют тенденцию к нормализации после отмены гепарина.
Протамина сульфат является специфическим антидотом гепарина. Один мл протамина сульфата нейтрализует 1000 ЕД гепарина. Дозы протамина должны корригироваться в зависимости от результатов коагулограммы, так как избыточное количество этого препарата само по себе может спровоцировать кровотечение.
Применение у пожилых людей
У женщин старше 60 лет гепарин может увеличить кровоточивость.
Пероральные антикоагулянты (например, дикумарины) и антиагреганты (например, ацетилсалициловая кислота , дипиридамол ) должны быть отменены не менее чем за 5 дней перед любым хирургическим вмешательством, так как они могут усилить кровоточивость во время операции или в послеоперационном периоде.
Одновременное применение аскорбиновой кислоты , антигистаминных препаратов, дигиталиса или тетрациклинов может снижать действие гепарина.
Декстран , фенилбутазон , индометацин , сульфинпиразол, пробенецид, внутривенное введение этакриновой кислоты , пенициллинов и цитостатиков могут потенцировать действие гепарина.
Гепарин замещает фенитоин , квинидин, пропранолол , бензодиазепины и билирубин в местах их связывания с белками.
Обоюдное снижение эффективности происходит при одновременном применении трициклических антидепрессантов, т.к. они могут связываться с гепарином.
Из-за потенциально возможной преципитации активных ингредиентов гепарин не должен смешиваться с другими лекарственными средствами.
Хранить при температуре 12-15°С, в защищенном от света месте.
3 года
Гепарин
Розчин для ін'єкцій
Діючі речовини: гепарин натрій 5000 ОД.
Допоміжні речовини: спирт бензиловий, натрію хлорид, вода для ін'єкцій.
5 шт
Гепарин - антикоагулянт прямої дії з середньою молекулярною масою приблизно 15000 Д. Він пригнічує активність тромбопластину і тромбіну, сприяє розчиненню тромбів, якщо такі утворилися.
Тромбози, тромбоемболії (профілактика і лікування).
Попередження згортання крові (у серцево-судинній хірургії).
Тромбози коронарних судин.
Дисеміноване внутрішньосудинне згортання крові.
Післяопераційний період у хворих з тромбоемболіями в анамнезі.
Гальмування згортання крові при екстракорпоральному кровообігу.
Підвищена чутливість до гепарину.
Ерозивно-виразкові ураження, пухлини і поліпи ШКТ.
Підгострий бактеріальний ендокардит.
Виражені порушення функції печінки і нирок.
Тяжка неконтрольована артеріальна гіпертензія .
Геморагічний інсульт .
Нещодавно проведені операції на головному мозку та хребті, очах, печінки або жовчних шляхах.
Проліферативна діабетична ретинопатія.
Захворювання, що супроводжуються зниженням часу згортання крові.
Загрозливий викидень.
Тромбоцитопенія.
Підвищена проникність судин.
Легенева кровотеча.
Хоча гепарин не проникає через плацентарний бар'єр і не визначається в грудному молоці, при призначенні в терапевтичних дозах слід ретельно спостерігати за вагітними жінками і матерями грудьми матерями.
Особливої обережності слід дотримуватися протягом 36 годин після пологів.
Гепарин призначають у вигляді безперервної внутрішньовенної інфузії або у вигляді підшкірних або внутрішньовенних ін'єкцій.
Початкова доза гепарину, що вводиться в лікувальних цілях, становить 5000 ОД і вводиться внутрішньовенно, після чого лікування триває, використовуючи підшкірні ін'єкції або внутрішньовенні інфузії.
Підтримуючі дози визначаються залежно від способу застосування:
При безперервній внутрішньовенній інфузії вводити у дозі 15 ОД/кг маси тіла в годину.
При регулярних внутрішньовенних ін'єкціях призначають по 5000-10000 ОД гепарину кожні 4-6 год.
При підшкірному введенні вводять кожні 12 год по 15000-20000 ОД або кожні 8 год по 8000-10000 ОД.
Перед введенням кожної дози необхідно проводити дослідження часу згортання крові та/або активованого часткового тромбопластинового часу (АЧТЧ) з метою подальшої корекції дози.
Підшкірні ін'єкції бажано виконувати в області передньої черевної стінки, у вигляді виключення можна використовувати і інші місця введення (плече, стегно).
Антикоагулянтний ефект гепарину вважається оптимальним, якщо час згортання крові подовжується в 2-3 рази порівняно з нормальним показником, активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ) і тромбиновое час збільшуються в 2 рази (при можливості безперервного контролю АЧТЧ).
Застосування у пацієнтів, що знаходяться на екстракорпоральному кровообігу
Гепарин призначається в дозі 150-400 ОД/кг маси тіла або 1500-2000 ОД/500 мл консервованої крові (цільна кров, еритроцитарна маса).
Пацієнтам, які перебувають на діалізі
Корекція дози проводиться за результатами коагулограми.
Лікування великими дозами рекомендується проводити в умовах стаціонару.
Контроль за кількістю тромбоцитів слід проводити перед початком лікування, в перший день лікування і через короткі проміжки часу протягом всього періоду призначення гепарину, особливо між 6 і 14 днем після початку лікування. Слід негайно припинити лікування при різкому зниженні числа тромбоцитів (див. «Побічні ефекти»).
Різке зниження кількості тромбоцитів потребує подальшого дослідження на предмет виявлення гепарин-індукованої імунної тромбоцитопенії. Якщо така має місце, пацієнту слід повідомити, що йому не можна призначати гепарин в майбутньому (навіть низькомолекулярний гепарин). Якщо є висока ймовірність гепарин-індукованої імунної тромбоцитопенії, гепарин слід негайно відмінити.
При розвитку гепарин-індукованої тромбоцитопенії у пацієнтів, які отримують гепарин з приводу тромбоемболічний хвороби або у разі розвитку тромбоемболічних ускладнень, слід використовувати інші антитромботичні засоби.
Пацієнти з гепарин-індукованої імунною тромбоцитопенією (синдром утворення білого тромбу) не повинні піддаватися гемодіалізу з гепаринизацией. При необхідності, у них повинні використовуватися альтернативні методи лікування ниркової недостатності.
Щоб уникнути передозування необхідно постійно стежити за клінічними симптомами, що вказують на можливу кровотечу (кровоточивість слизових оболонок, гематурія тощо). У осіб з відсутністю реакції на гепарин або вимагають призначення високих доз гепарину необхідно контролювати рівень антитромбіну III .
Необхідно проведення відповідних контрольних лабораторних досліджень ( час згортання крові , активований частковий тромбопластиновий час і тромбиновое час ).
При використанні гепарину у хворих з артеріальною гіпертензією слід постійно контролювати артеріальний тиск.
Перед початком терапії гепарином завжди повинно проводитися дослідження коагулограми , за винятком використання низьких доз.
Пацієнтам, яких переводять на пероральну антикоагуляционную терапію, призначення гепарину слід продовжувати до тих пір, поки результати час згортання крові і активований частковий тромбопластиновий час (АЧТЧ) не будуть знаходитися в терапевтичному діапазоні.
Внутрішньом'язові ін'єкції повинні бути виключені при призначенні гепарину з лікувальною метою. Слід також по можливості уникати пункційних біопсій, інфільтраційної і епідуральної анестезії та діагностичних люмбальних пункцій.
Якщо виникає масивна кровотеча, слід скасувати гепарин та дослідити показники коагулограми. Якщо результати аналізу в межах норми, то ймовірність розвитку кровотечі внаслідок використання гепарину мінімальна.
Зміни в коагулограмме мають тенденцію до нормалізації після відміни гепарину.
Протаміну сульфат є специфічним антидотом гепарину. Один мл протаміну сульфату нейтралізує 1000 ОД гепарину. Дози протаміну повинні коригуватися залежно від результатів коагулограми, так як надмірна кількість цього препарату саме по собі може спровокувати кровотечу.
Застосування у літніх людей
У жінок старше 60 років гепарин може збільшувати кровоточивість.
Пероральні антикоагулянти (наприклад, дикумарины) та антиагреганти (наприклад, ацетилсаліцилова кислота , дипіридамол ) повинні бути скасовані не менш ніж за 5 днів перед будь-яким хірургічним втручанням, так як вони можуть підсилити кровоточивість під час операції або в післяопераційному періоді.
Одночасне застосування аскорбінової кислоти , антигістамінних препаратів дигіталісу або тетрациклінів може знижувати дію гепарину.
Декстран , фенілбутазон , індометацин , сульфинпиразол, пробенецид, внутрішньовенне введення етакринової кислоти , пеніцилінів і цитостатиків можуть потенціювати дію гепарину.
Гепарин заміщує фенітоїн , квінідин, пропранолол , бензодіазепіни та білірубін у місцях зв'язування з білками.
Взаємне зниження ефективності відбувається при одночасному застосуванні трициклічних антидепресантів, оскільки вони можуть зв'язуватися з гепарином.
З-за потенційно можливу преципітації активних інгредієнтів гепарин не повинен змішуватися з іншими лікарськими засобами.
Зберігати при температурі 12-15°С, в захищеному від світла місці.
3 роки