Купить Галвус мет 50мг+1000мг таб. покр. плен. об. х30
- Доставка Новою Поштою
- Готівкою при отриманні
- Visa, Mastercard
Галвус Мет
Таблетки, покрытые пленочной оболочкой
1 табл. содержит вилдаглиптин 50 мг + метформин 1000 мг
30 шт.
Галвус Мет является комбинированным пероральным гипогликемическим препаратом, который позволяет более эффективно контролировать уровень глюкозы в крови у пациентов с сахарным диабетом 2 типа в течение 24 часов, чем монопрепараты аналогичного действия.
Сахарный диабет второго типа (в сочетании с диетотерапией и физическими упражнениями): при недостаточной эффективности монотерапии вилдаглиптином или метформином; у больных, ранее получающих комбинированную терапию вилдаглиптином и метформином в виде монопрепаратов.
Препарат применяют внутрь. Режим дозирования Галвуса Мет следует подбирать индивидуально в зависимости от эффективности и переносимости. При применении Галвуса Мет не следует превышать рекомендованную максимальную суточную дозу вилдаглиптина (100 мг).
Рекомендуемую начальную дозу Галвуса Мет следует подбирать, учитывая уже применявшиеся у пациента схемы лечения вилдаглиптином и/или метформином. Для уменьшения выраженности побочных эффектов со стороны пищеварительной системы, характерных для метформина, Галвус Мет принимают во время еды.
Начальная доза Галвуса Мет при неэффективности монотерапии вилдаглиптином
Лечение Галвусом Мет можно начинать с одной таблетки дозировкой 50 мг/500 мг 2 раза в сутки, а после оценки терапевтического эффекта дозу можно постепенно увеличивать.
Начальная доза Галвуса Мет при неэффективности монотерапии метформином
В зависимости от дозы уже принимаемого метформина, лечение Галвусом Мет можно начинать с одной таблетки дозировкой 50 мг/500 мг, 50 мг/850 мг или 50 мг/1000 мг 2 раза в сутки.
Начальная доза Галвуса Мет у больных, ранее получающих комбинированную терапию вилдаглиптином и метформином в виде отдельных таблеток
В зависимости от доз уже принимаемых вилдаглиптина или метформина, лечение Галвусом Мет следует начинать с таблетки максимально близкой по дозировке к существующему лечению 50 мг/500 мг, 50 мг/850 мг или 50 мг/1000 мг, и титровать по эффекту.
Пациенты с нарушением функции почек
Галвус Мет не следует применять у пациентов с почечной недостаточностью или с нарушениями функции почек, при уровне креатинина сыворотки >1,5 мг% (>135 мкмол/л) для мужчин и ≥1,4 мг% (>110 мкмол/л) для женщин.
Применение у пациентов в возрасте > 65 лет
Метформин выводится почками. Поскольку у пациентов старше 65 лет часто отмечается снижение функции почек, данной категории больных Галвус Мет назначают в минимальной дозе, обеспечивающей нормализацию уровня глюкозы, только после определения КК для подтверждения нормальной функции почек. При применении препарата у больных старше 65 лет необходимо регулярно контролировать функцию почек.
Применение у пациентов в возрасте ≤ 18 лет
Поскольку безопасность и эффективность Галвуса Мет у детей и подростков младше 18 лет не изучена, препарат не рекомендуется применять у данной категории больных.
Для оценки частоты развития нежелательных явлений (НЯ) использовались следующие критерии: очень часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); иногда (≥1/1000, <1/100), редко (≥1/10,000, <1/1,000); очень редко (<1/10,000), включая отдельные случаи.
Нежелательные реакции, возможно связанные с применением комбинированной терапии вилдаглиптином и метформином (частота развития которых в группе вилдаглиптин+метформин отличалась от таковой на фоне применения плацебо и метформина более чем на 2%) представлены ниже:
Со стороны нервной системы:
часто - головная боль, головокружение, тремор.
При применении вилдаглиптина в комбинации с метформином в различных дозах гипогликемия отмечалась в 0,9% случаев (для сравнения в группе плацебо в комбинации с метформином - в 0,4%).
Частота НЯ со стороны пищеварительной системы на фоне комбинированной терапии вилдаглиптин/метформин составляла 12,9%. При применении метформина подобные НЯ отмечались у 18,1% пациентов.
В группах пациентов, получавших метформин в комбинации с вилдаглиптином, желудочно-кишечные нарушения отмечались с частотой 10%-15%, а в группе пациентов, получавших метформин в комбинации с плацебо, - с частотой 18%.
Долгосрочные клинические исследования продолжительностью до 2 лет не выявили каких-либо дополнительных отклонений профиля безопасности или непредвиденных рисков при применении вилдаглиптина в качестве монотерапии.
При применении вилдаглиптина в качестве монотерапии:
Со стороны нервной системы: часто - головокружение, головная боль;
Со стороны пищеварительной системы: часто - запор;
Дерматологические реакции: иногда - кожная сыпь;
Со стороны костно-мышечной системы: часто - артралгия.
Прочее: иногда - периферические отеки
При применении комбинированной терапии вилдаглиптин+метформин не отмечалось клинически значимого повышения частоты вышеуказанных НЯ, отмечавшихся при приеме вилдаглиптина.
На фоне монотерапии вилдаглиптином или метформином частота развития гипогликемии составляла 0.4% (иногда).
Монотерапия вилдаглиптином и комбинированное лечение вилдаглиптин+метформин не оказывали влияния на массу тела пациентов.
Долгосрочные клинические исследования продолжительностью до 2 лет не выявили каких-либо дополнительных отклонений профиля безопасности или непредвиденных рисков при применении вилдаглиптина в качестве монотерапии. Постмаркетинговые исследования:
Во время проведения постмаркетинговых исследований были выялены следующие побочные реакции: частота неизвестна - крапивница.
Изменения со стороны лабораторных показателей При применении вилдаглиптина в дозе 50 мг 1 раз в сутки или 100 мг в сутки (в 1 или 2 приема) в течение 1 года частота повышения активности аланинамитрансферазы (АлАт) и аспартатаминотрансферазы (АсАт) более чем в 3 раза по сравнению с верхней границей нормы (ВГН), составила 0,3% и 0,9%, соответственно (0,3% в группе плацебо).
Повышение активности АлАт и АсАт, как правило, протекало бессимптомно, не нарастало и не сопровождалось холестазом или желтухой.
При применении метформина в качестве монотерапии:
Нарушения метаболизма: очень редко - снижение всасывания витамина В12, лактоацидоз. Со стороны пищеварительной системы: очень часто - тошнота, рвота, диарея, боль в животе, потеря аппетита; часто - металлический привкус во рту.
Со стороны печени, и желчных путей: очень редко - нарушения биохимических показателей функции печени.
Со стороны кожи и подкожной клетчатки: очень редко - кожные реакции (в частности эритема, зуд, крапивница).
Поскольку уменьшение всасывания витамина В12 и снижение его сывороточной концентрации на фоне применения метформина отмечалось очень редко у пациентов, получавших препарат в течение длительного времени, данное нежелательное явление не имеет клинического значения. Учитывать возможность уменьшение всасывания витамина B12 следует только у пациентов с мегалобластной анемией.
Отдельных случаи нарушения биохимических показателей функции печени или гепатита, которые наблюдались на фоне применения метформина, разрешались после отмены метформина.
У пациентов, получающих инсулин, Галвус Мет не может заменить инсулин.
Нарушения функции печени
Поскольку при применении вилдаглиптина повышение активности аминотрансфераз (как правило, без клинических проявлений) отмечалось несколько чаще, чем в контрольной группе, перед назначением Галвуса Мет, а также регулярно в ходе лечения препаратом, рекомендуется определять биохимические показатели функции печени. Если у пациента выявлена повышенная активность аминотрансфераз, этот результат следует подтвердить повторным исследованием, а затем регулярно проводить определение биохимических показателей функции печени до тех пор, пока они не нормализуются. Если превышение активности АсАт или АлАт в 3 или более раз выше ВГН подтверждено повторным исследованием, препарат рекомендуется отменить.
Лактоацидоз
Лактоацидоз представляет собой очень редкое, но тяжелое метаболическое осложнение, возникающее при накоплении метформина в организме. Лактоацидоз на фоне применения метформина отмечался, в основном, у больных сахарным диабетом с почечной недостаточностью высокой степени тяжести. Риск развития лактоацидоза повышается у больных с сахарным диабетом, плохо поддающимся лечению, при кетоацидозе, длительном голодании, длительном злоупотреблением алкоголем, печеночной недостаточности и заболеваниях, вызывающих гипоксию.
При развитии лактоацидоза отмечается одышка, боль в животе и гипотермия, за которой следует кома. Диагностическую ценность имеют следующие лабораторные показатели: снижение рН крови, сывороточная концентрация лактата выше 5 нмол/л, а также увеличенный анионный интервал и повышенное соотношение лактат/пируват. При подозрении на метаболический ацидоз лекарственный препарат следует отменить, а пациента немедленно госпитализировать.
Контроль функции почек
Поскольку метформин в значительной степени выводится почками, риск его накопления и развития лактоацидоза тем выше, чем в большей степени нарушена функция почек. При применении Галвуса Мет следует регулярно проводить оценку почечной функции, особенно при следующих состояниях, способствующих её нарушению: начальная фаза лечения гипотензивными препаратами, гипогликемическими средствами или НПВП. Как правило, функцию почек следует оценивать перед началом лечения Галвус Мегом, а затем - не менее 1 раза в год для пациентов с нормальной функцией почек и не менее 2-4 раз в год для пациентов с креатинином сыворотки выше ВГН. У пациентов с высоким риском нарушения почечной функции, её следует контролировать более 2-4 раз в год. При появлении признаков ухудшения функции почек Галвус Мет следует отменить.
Применение йодсодержащих рентгеноконтрастных средств для впутрисосудистого введения
При проведении рентгенологических исследований, требующих внутрисосудистого введения йодсодержащих рентгеноконтрастных средств, Галвус Мет следует временно отменить (во время исследования, или непосредственно перед ним, а также в течение 48 часов после проведения исследования), поскольку внутрисосудистое введение йодсодержащих рентгеноконтрастных средств может приводить к резкому ухудшению функции почек и увеличивать риск развития лактоацидоза. Возобновить прием Галвуса Мет можно только после проведения повторной оценки функции почек.
Гипоксия
При острой сердечно-сосудистой недостаточности (шок), острой сердечной недостаточности, остром инфаркте миокарда и других состояниях, для которых характерна гипоксия, возможно развитие лактоацидоза и преренальной острой почечной недостаточности. При возникновении вышеуказанных состояний препарат следует немедленно отменить.
Хирургические вмешательства
На время хирургических вмешательств (за исключением малых операций, не связанных с ограничением потребления пищи и жидкости) Галвус Мет следует отменить. Возобновить прием препарата можно после того, как пациент начнет самостоятельно принимать пищу и будет показано, что функция почек у него не нарушена.
Употребление алкоголя
Установлено, что алкоголь усиливает эффект метформина на метаболизм лактата. Пациентов следует предупреждать о недопустимости злоупотребления алкоголем на фоне применения Галвуса Мет.
Содержание витамина В12
Установлено, что метформин примерно в 7% случаев вызывает бессимптомное снижение сывороточной концентрации витамина В12. Подобное снижение в очень редких случаях приводит к развитию анемии. По всей видимости, после отмены метформина и/или заместительной терапии витамином В12 сывороточная концентрация витамина В12 быстро нормализуется. Пациентам, получающим Галвус Мет, рекомендуется не реже 1 раза в год проводить общий анализ крови и в случае выявления каких-либо нарушений определять их причину и принимать соответсвующие меры. По-видимому, у некоторых пациентов (например, у больных с недостаточным потреблением или нарушениями всасывания витамина В12 или кальция) имеется предрасположенность к снижению сывороточной концентрации витамина В12. В подобных случаях можно рекомендовать определять сывороточную концентрацию витамина В12 не реже 1 раза в 2-3 года.
Ухудшение состояния пациентов с сахарным диабетом типа 2, ранее отвечавших на терапию
Если у пациента с сахарным диабетом тип 2, ранее отвечавших на терапию, появились признаки ухудшения состояния (изменение лабораторных показателей или клинические проявления), причем симптоматика выражена нечетко, следует незамедлительно провести анализы для выявления кетоацидоза и/или лактоацидоза. Если ацидоз в той или иной форме подтвержден, следует немедленно отменить Галвус Мет и принять надлежащие меры.
Гипогликемия
Обычно у пациентов, получающих только Галвус Мет, гипогликемия не отмечается, однако она может возникать на фоне низкокалорийной диеты (когда интенсивная физическая нагрузка не компенсируется калорийностью пищи), либо на фоне употребления алкоголя. Гипогликемия наиболее вероятна у пожилых, ослабленных или истощенных больных, а также на фоне гипопитуитаризма, надпочечниковой недостаточности или алкогольной интоксикации. У пожилых пациентов и у лиц, получающих бета-адреноблокаторы, диагностика гипогликемии может быть затруднена.
Снижение эффективности гипогликемических средств
При стрессе (лихорадке, травме, инфекции, хирургическом вмешательстве и т.д.), возникшем у пациента, получающего гипогликемические средства по стабильной схеме, возможно резкое снижение эффективности последних на некоторое время. В данном случае может возникнуть необходимость отменить Галвус Мет и назначить инсулин. Возобновить лечение Галвусом Мет можно после окончания острого периода.
При одновременном применении вилдаглиптина (100 мг 1 раз в сутки) и метформина (1000 мг 1 раз в сутки) клинически значимых фармакокинетических взаимодействий между ними отмечено не было. Ни в ходе клинических исследований, ни в ходе широкого клинического применения Галвуса Мет у пациентов, получавших другие сопутствующие препараты и вещества, непредвиденных взаимодействий выявлено не было.
Вилдаглиптин обладает низким потенциалом лекарственного взаимодействия. Поскольку вилдаглиптин не является субстратом ферментов цитохрома Р (CYP) 450, а также не ингибирует и не индуцирует эти ферменты, его взаимодействие с лекарственными препаратами, которые являются субстратами, ингибиторами или индукторами Р (CYP) 450, маловероятно. При одновременном применении вилдаглиптин не влияет на скорость метаболизма препаратов, являющихся субстратами ферментов: CYP1A2, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 и CYP3A4/5. Клинического значимого взаимодействия вилдаглиптина с препаратами, наиболее часто используемыми при лечении сахарного диабета 2 типа (глибенкламидом, пиоглитазоном, метформином) или обладающими узким терапевтическим диапазоном (амлодипином, дигоксином, рамиприлом, симвастатином, валсартаном, варфарином) не установлено.
Фуросемид увеличивает Сmax и AUC метформина, но не влияет на его почечный клиренс. Метформин снижает Сmax и AUC фуросемида и также не влияет на его почечный клиренс.
Нифедипин увеличивает всасывание, Сmax и AUC метформина; кроме того, он увеличивает выведение его с мочой. Метформин практически не влияет на фармакокинетические параметры нифедипина.
Глибенкламид не влияет на фармакокинетические / фармакодинамические параметры метформина. Метформин, в целом, снижает Сmaxи AUC глибенкламида, однако величина эффекта сильно варьирует. По этой причине клиническое значение подобного взаимодействия остается неясным.
Органические катионы, например, амилорид, дигоксин, морфин, прокаинамид, хинидин, хинин, ранитидин, триамтерен, триметоприм, ванкомицин и др., выводящиеся почками путем канальцевой секреции, теоретически могут взаимодействовать с метформином, поскольку они конкурируют за общие системы транспорта почечных канальцев. Так, циметидин увеличивает как концентрацию метформина в плазме/крови, так и его AUC - на 60% и 40%, соответственно. Метформин не влияет на фармакокинетические параметры циметидина. Следует соблюдать осторожность при применении Галвуса Мет вместе с препаратами, влияющими на функцию почек или распределение метформина в организме.
Другие препараты - некоторые препараты могут вызывать гипергликемию и способствуют снижению эффективности гипогликемических средств. К подобным препаратам относятся тиазиды и другие диуретики, глюкокортикостероиды, фенотиазины, тиреоидные гормоны, эстрогены, пероральные контрацептивы, фенитоин, никотиновая кислота, симпатомиметики, антагонисты кальция и изониазид. При назначении подобных сопутствующих препаратов или, напротив, в случае их отмены рекомендуется тщательно контролировать эффективность метформина (его гипогликемическое действие) и, в случае необходимости, корректировать дозу препарата. Не рекомендуется одновременный прием даназола во избежании гипергликемического действия последнего. При необходимости лечения даназолом и после прекращения приема последнего требуется коррекция дозы метформина под контролем уровня содержания глюкозы. Хлорпромазин: при приеме в больших дозах (100 мг в день) повышает гликемию, снижая высвобождение инсулина. При лечении нейролептиками и после прекращения приема последних требуется коррекция дозы препарата под контролем уровня глюкозы.
Йодосодержащие рентгеноконтрастные средства: радтологическое исследование с применением йодсодержащих рентгеноконтрастных средств может вызывать развитие лактоацидоза у больных сахарным диабетом на фоне функциональной почечной недостаточности.
Назначаемые в виде инъекций бета-2 симпатомиметики: повышают гликемию вследствие стимуляции бета-2 рецепторов. В этом случае необходим контроль гликемии. При необходимости рекомендуется назначение инсулина. При одновременном применении метформина с производными сульфонилмочевины, инсулином, акарбозой, салицилатами возможно усиление гипогликемического действия.
Поскольку при применении метформина у больных с острой алкогольной интоксикацией повышается риск развития лактоацидоза (в особенности, при голодании, истощении или печеночной недостаточности), при лечении Галвусом Мет следует воздерживаться от употребления алкоголя и лекарственных средств, содержащих этиловый спирт.
Вилдаглиптин хорошо переносится при назначении в дозе до 200 мг/сут. При применении препарата в дозе 400 мг/сут могут наблюдаться боли в мышцах, редко -легкие и транзиторные парестезии, лихорадка, отеки и транзиторное повышение концентрации липазы (выше ВГН в 2 раза). При увеличении дозы вилдаглиптина до 600 мг/сут возможно развитие отеков конечностей, сопровождающихся парестезиями, и повышением концентрации креатининфосфокиназы, АсАт, С-реактивного белка и миоглобина. Все симптомы передозировки и изменения лабораторных показателей исчезают после прекращения применения препарата.
Выведение препарата из организма с помощью диализа маловероятно. Однако основной гидролизный метаболит вилдаглиптина (LAY151) может быть удален из организма путем гемодиализа.
Отмечено несколько случаев передозировки метформина, в том числе, в результате приема внутрь препарата в количестве более 50 грамм. При передозировке метформина примерно в 10% случаев наблюдалась гипогликемия (однако ее связь с приемом препарата не установлена); в 32% случаев - отмечался лактоацидоз. Ранними симптомами лактоацидоза являются тошнота, рвота, диарея, снижение температуры тела, боли в животе, боли в мышцах, в дальнейшем может отмечаться учащение дыхания, головокружение, нарушение сознания и развитие комы. Метформин выводится из крови с помощью гемодиализа (с клиренсом до 170 мл/мин) без развития гемодинамических нарушений. Таким образом, гемодиализ может применяться для выведения метформина из крови при передозировке препарата.
В случае передозировки необходимо проводить соответствующее симптоматическое лечение, основываясь на состоянии больного и клинических проявлениях.
В сухом месте при температуре не выше 30°С.
18 мес.
Галвус Мет
Таблетки, вкриті плівковою оболонкою
1 табл. містить вилдаглиптин 50 мг метформін 1000 мг
30 шт.
Галвус Мет є комбінованим пероральним гіпоглікемічним препаратом, який дозволяє більш ефективно контролювати рівень глюкози в крові у пацієнтів з цукровим діабетом 2 типу протягом 24 годин, ніж монопрепарати аналогічної дії.
Цукровий діабет другого типу (у комбінації з дієтотерапією і фізичними вправами): при недостатній ефективності монотерапії вилдаглиптином або метформіном; у хворих, які раніше отримували комбіновану терапію вилдаглиптином і метформіном у вигляді монопрепаратів.
Препарат застосовують внутрішньо. Режим дозування Галвуса Мет слід підбирати індивідуально залежно від ефективності і переносимості. При застосуванні Галвуса Мет не слід перевищувати рекомендовану максимальну добову дозу вилдаглиптина (100 мг).
Рекомендовану початкову дозу Галвуса Мет слід підбирати, враховуючи вже застосовувалися у пацієнта схеми лікування вилдаглиптином та/або метформіном. Для зменшення вираженості побічних ефектів з боку травної системи, характерних для метформіну, Галвус Мет приймають під час їжі.
Початкова доза Галвуса Мет при неефективності монотерапії вилдаглиптином
Лікування Галвусом Мет можна починати з однієї таблетки дозуванням 50 мг/500 мг 2 рази на добу, а після оцінки терапевтичного ефекту дозу можна поступово збільшувати.
Початкова доза Галвуса Мет при неефективності монотерапії метформіном
В залежності від дози вже прийнятого метформіну, лікування Галвусом Мет можна починати з однієї таблетки дозуванням 50 мг/500 мг, 50 мг/850 мг або 50 мг/1000 мг 2 рази на добу.
Початкова доза Галвуса Мет у хворих, які раніше отримували комбіновану терапію вилдаглиптином і метформіном у вигляді окремих таблеток
В залежності від доз вже прийнятих вилдаглиптина або метформіну, лікування Галвусом Мет слід починати з таблетки максимально близькою за дозуванні до існуючого лікування 50 мг/500 мг, 50 мг/850 мг або 50 мг/1000 мг, і титрувати по ефекту.
Пацієнти з порушенням функції нирок
Галвус Мет не слід застосовувати у пацієнтів з нирковою недостатністю або з порушеннями функції нирок, при рівні креатиніну сироватки >1,5 мг% (>135 мкмол/л) для чоловіків і ≥1,4 мг% (>110 мкмол/л) для жінок.
Застосування у пацієнтів у віці > 65 років
Метформін виводиться нирками. Оскільки у пацієнтів старше 65 років часто відзначається зниження функції нирок, даної категорії хворих Галвус Мет призначають у мінімальній дозі, що забезпечує нормалізацію рівня глюкози, тільки після визначення КК для підтвердження нормальної функції нирок. При застосуванні препарату у хворих старше 65 років необхідно регулярно контролювати функцію нирок.
Застосування у пацієнтів у віці ≤ 18 років
Оскільки безпека та ефективність Галвуса Мет у дітей і підлітків молодше 18 років не вивчена, препарат не рекомендується застосовувати у даної категорії хворих.
Для оцінки частоти розвитку небажаних явищ (НЯ) використовувалися наступні критерії: дуже часто (≥1/10); часто (≥1/100, <1/10); іноді (≥1/1000, <1/100), рідко (≥1/10,000, <1/1,000); дуже рідко (<1/10,000), включаючи окремі випадки.
Небажані реакції, можливо пов'язані з застосуванням комбінованої терапії вилдаглиптином і метформіном (частота розвитку яких в групі вилдаглиптин метформін відрізнялася від такої на фоні застосування плацебо і метформіну більш ніж на 2%) наведено нижче:
З боку нервової системи:
часто - головний біль, запаморочення, тремор.
При застосуванні вилдаглиптина в комбінації з метформіном у різних дозах гіпоглікемія відзначалася у 0,9% випадків (для порівняння в групі плацебо в комбінації з метформіном - 0,4%).
Частота НЯ з боку травної системи на фоні комбінованої терапії вилдаглиптин/метформін становила 12,9%. При застосуванні метформіну подібні НЯ відзначалися у 18,1% пацієнтів.
У групах пацієнтів, які отримували метформін у комбінації з вилдаглиптином, шлунково-кишкові порушення спостерігалися з частотою 10%-15%, а в групі пацієнтів, які отримували метформін у комбінації з плацебо, - з частотою 18%.
Довгострокові клінічні дослідження тривалістю до 2 років не виявили яких-небудь додаткових відхилень профілю безпеки або непередбачених ризиків при застосуванні вилдаглиптина в якості монотерапії.
При застосуванні вилдаглиптина в якості монотерапії:
З боку нервової системи: часто - запаморочення, головний біль;
З боку травної системи: часто - запор;
Дерматологічні реакції: іноді - шкірний висип;
З боку кістково-м'язової системи: часто - артралгія.
Інше: іноді - периферичні набряки
При застосуванні комбінованої терапії вилдаглиптин метформін не відзначалося клінічно значущого підвищення частоти вищевказаних НЯ, що відзначалися при прийомі вилдаглиптина.
На фоні монотерапії вилдаглиптином або метформіном частота розвитку гіпоглікемії становила 0.4% (іноді).
Монотерапія вилдаглиптином і комбіноване лікування вилдаглиптин метформін не чинили впливу на масу тіла пацієнтів.
Довгострокові клінічні дослідження тривалістю до 2 років не виявили яких-небудь додаткових відхилень профілю безпеки або непередбачених ризиків при застосуванні вилдаглиптина в якості монотерапії. Постмаркетингові дослідження:
Під час проведення постмаркетингових досліджень були выялены наступні побічні реакції: частота невідома - кропив'янка.
Зміни з боку лабораторних показників При застосуванні вилдаглиптина у дозі 50 мг 1 раз на добу або 100 мг на добу (в 1 або 2 прийоми) протягом 1 року частота підвищення активності аланинамитрансферазы (АлАт) та аспартатамінотрансферази (АсАт) більш ніж у 3 рази порівняно з верхньою межею норми (ВМН), склала 0,3% та 0,9%, відповідно (0,3% у групі плацебо).
Підвищення активності АлАт і АсАт, як правило, протікав безсимптомно, не наростало і не супроводжувалося холестазом або жовтяницею.
При застосуванні метформіну в якості монотерапії:
Порушення метаболізму: дуже рідко - зниження всмоктування вітаміну В12, лактоацидоз. З боку травної системи: дуже часто - нудота, блювання, діарея, біль у животі, втрата апетиту; часто - металевий присмак у роті.
З боку печінки і жовчних шляхів: дуже рідко - порушення біохімічних показників функції печінки.
З боку шкіри і підшкірної клітковини: дуже рідко - шкірні реакції (зокрема еритема, свербіж, кропив'янка).
Оскільки зменшення всмоктування вітаміну В12 і зниження його сироваткової концентрації на фоні застосування метформіну зазначалося дуже рідко у пацієнтів, які отримували препарат протягом тривалого часу, це небажане явище не має клінічного значення. Враховувати можливість зменшення всмоктування вітаміну B12 слід тільки у пацієнтів із мегалобластною анемією.
Окремі випадки порушення біохімічних показників функції печінки або гепатиту, які спостерігалися на тлі застосування метформіну, дозволялися після відміни метформіну.
У пацієнтів, які отримують інсулін, Галвус Мет не може замінити інсулін.
Порушення функції печінки
Оскільки при застосуванні вилдаглиптина підвищення активності амінотрансфераз (як правило, без клінічних проявів) відзначалося кілька частіше, ніж у контрольній групі, перед призначенням Галвуса Мет, а також регулярно в процесі лікування препаратом, рекомендується визначати біохімічні показники функції печінки. Якщо у пацієнта виявлена підвищена активність амінотрансфераз, цей результат слід підтвердити повторним дослідженням, а потім регулярно проводити визначення біохімічних показників функції печінки до тих пір, доки вони не нормалізуються. Якщо перевищення активності Аст або Алт у 3 або більше разів вище ВМН підтверджено повторним дослідженням, препарат рекомендується відмінити.
Лактоацидоз
Лактоацидоз є дуже рідкісне, але важке метаболічне ускладнення, що виникає при накопиченні метформіну в організмі. Лактоацидоз на тлі застосування метформіну відзначався, в основному, у хворих на цукровий діабет і з нирковою недостатністю високого ступеня тяжкості. Ризик розвитку лактоацидозу підвищується у хворих з цукровим діабетом, погано піддається лікуванню, при кетоацидозі, тривалому голодуванні, тривалому зловживанням алкоголем, печінкової недостатності і захворюваннях, що викликають гіпоксію.
При розвитку лактоацидозу відзначається задишка, біль в животі та гіпотермія, за якою слід кома. Діагностичну цінність мають наступні лабораторні показники: зниження рН крові, сироваткова концентрація лактату вище 5 нмол/л, а також збільшений аніонний інтервал і підвищене співвідношення лактат/піруват. При підозрі на метаболічний ацидоз лікарський препарат слід відмінити, а негайно госпіталізувати пацієнта.
Контроль функції нирок
Оскільки метформін значною мірою виводиться нирками, ризик його накопичення і розвитку лактоацидозу тим вище, чим більшою мірою порушена функція нирок. При застосуванні Галвуса Мет слід регулярно проводити оцінку ниркової функції, особливо при наступних станах, що сприяють її порушення: початкова фаза лікування гіпотензивними препаратами, гіпоглікемічними засобами або НПЗП. Як правило, функцію нирок слід оцінювати перед початком лікування Галвус Мегом, а потім - не менш 1 разу на рік для пацієнтів з нормальною функцією нирок і не менше 2-4 разів на рік для пацієнтів з креатинином сироватки вище ВМН. У пацієнтів з високим ризиком порушення ниркової функції, її слід контролювати більше 2-4 разу в рік. При появі ознак погіршення функції нирок Галвус Мет слід відмінити.
Застосування йодовмісних рентгеноконтрастних засобів для впутрисосудистого введення
При проведенні рентгенологічних досліджень, які потребують внутрішньосудинного введення йодовмісних рентгеноконтрастних засобів, Галвус Мет слід тимчасово відмінити (під час дослідження, або безпосередньо перед ним, а також протягом 48 годин після проведення дослідження), оскільки внутрішньосудинне введення йодовмісних рентгеноконтрастних засобів може призводити до різкого погіршення функції нирок та збільшувати ризик розвитку лактоацидозу. Відновити прийом Галвуса Мет можна тільки після проведення повторної оцінки функції нирок.
Гіпоксія
При гострої серцево-судинної недостатності (шок), гострої серцевої недостатності, гострому інфаркті міокарда та інші стани, для яких характерна гіпоксія, можливий розвиток лактоацидозу і преренальній гострої ниркової недостатності. При виникненні вищезазначених станів препарат слід негайно відмінити.
Хірургічні втручання
На час хірургічних втручань (за винятком малих операцій, не пов'язаних з обмеженням споживання їжі та рідини) Галвус Мет слід відмінити. Відновити прийом препарату можна після того, як пацієнт почне самостійно приймати їжу і буде показано, що функція нирок у нього не порушена.
Вживання алкоголю
Встановлено, що алкоголь підсилює ефект метформіну на метаболізм лактату. Пацієнтів слід попереджати про неприпустимість зловживання алкоголем на фоні застосування Галвуса Мет.
Вміст вітаміну В12
Встановлено, що метформін приблизно в 7% випадків викликає безсимптомне зниження сироваткової концентрації вітаміну В12. Подібне зниження в дуже рідкісних випадках призводить до розвитку анемії. По всій видимості, після відміни метформіну та/або замісної терапії вітаміном В12 сироваткова концентрація вітаміну В12 швидко нормалізується. Пацієнтам, які отримують Галвус Мет, рекомендується не рідше 1 рази в рік проводити загальний аналіз крові і у разі виявлення будь-яких порушень визначати їх причину і приймати відповідні заходи. Мабуть, у деяких пацієнтів (наприклад, у хворих з недостатнім споживанням або порушеннями всмоктування вітаміну В12 або кальцію) є схильність до зниження сироваткової концентрації вітаміну В12. У подібних випадках можна рекомендувати визначати сироваткову концентрацію вітаміну В12 не рідше 1 разу на 2-3 роки.
Погіршення стану пацієнтів з цукровим діабетом типу 2, які раніше відповідали на терапію
Якщо у пацієнта з цукровим діабет тип 2, раніше відповідали на терапію, з'явилися ознаки погіршення стану (зміна лабораторних показників або клінічні прояви), причому симптоматика виражена нечітко, слід негайно провести аналізи для виявлення кетоацидозу та/або лактоацидозу. Якщо ацидоз в тій чи іншій формі підтверджений, слід негайно відмінити Галвус Мет і вжити належних заходів.
Гіпоглікемія
Зазвичай у пацієнтів, що отримували тільки Галвус Мет, гіпоглікемія не відзначається, однак вона може виникати на тлі низькокалорійної дієти (коли інтенсивне фізичне навантаження не компенсується калорійністю їжі), або на фоні вживання алкоголю. Гіпоглікемія найбільш імовірна у літніх, ослаблених або виснажених хворих, а також на тлі гіпопітуїтаризму, надниркової недостатності або алкогольної інтоксикації. У літніх пацієнтів та у осіб, які одержують бета-адреноблокатори, діагностика гіпоглікемії може бути утруднена.
Зниження ефективності гіпоглікемічних засобів
При стресі (лихоманці, травми, інфекції, хірургічне втручання тощо), що виник у пацієнта, який отримує гіпоглікемічні засоби за стабільною схемі, можливо різке зниження ефективності останніх на деякий час. У даному випадку може виникнути необхідність скасувати Галвус Мет і призначити інсулін. Відновити лікування Галвусом Мет можна після закінчення гострого періоду.
При одночасному застосуванні вилдаглиптина (100 мг 1 раз на добу) та метформіну (1000 мг 1 раз на добу) клінічно значущих фармакокінетичних взаємодій між ними відзначено не було. В ході клінічних досліджень, в ході широкого клінічного застосування Галвуса Мет у пацієнтів, які отримували інші супутні препарати та речовини, непередбачених взаємодій виявлено не було.
Вилдаглиптин володіє низьким потенціалом лікарської взаємодії. Оскільки вилдаглиптин не є субстратом ферментів цитохрому Р (CYP) 450, а також не інгібує і не індукує ці ферменти, його взаємодія з лікарськими препаратами, які є субстратами, інгібіторами або індукторами Р (CYP) 450, малоймовірно. При одночасному застосуванні вилдаглиптин не впливає на швидкість метаболізму препаратів, які є субстратами ферментів: CYP1A2, CYP2C8, CYP2C9, CYP2C19, CYP2D6, CYP2E1 і CYP3A4/5. Клінічного значущої взаємодії вилдаглиптина з препаратами, що найбільш часто використовуються при лікуванні цукрового діабету 2 типу (глібенкламідом, піоглітазоном, метформіном) або володіють вузьким терапевтичним діапазоном (амлодипіном, дигоксином, раміприлом, симвастатином, валсартаном, варфарином) не встановлено.
Фуросемід збільшує Смах і AUC метформіну, але не впливає на його нирковий кліренс. Метформін знижує Смах і AUC фуросеміду і також не впливає на його нирковий кліренс.
Ніфедипін збільшує всмоктування, Смах і AUC метформіну; крім того, він збільшує виведення його з сечею. Метформін майже не впливає на фармакокінетичні параметри ніфедипіну.
Глібенкламід не впливає на фармакокінетичні / фармакодинамічні параметри метформіну. Метформін, в цілому, знижує Смахи AUC глібенкламіду, проте величина ефекту сильно варіює. З цієї причини клінічне значення такої взаємодії залишається неясним.
Органічні катіони, наприклад, амілорид, дигоксин, морфін, прокаїнамід, хінідин, хінін, ранітидин, триамтерен, триметоприм, ванкоміцин та ін., що виводяться нирками шляхом канальцевої секреції, теоретично можуть взаємодіяти з метформіном, оскільки вони конкурують за спільні системи транспорту ниркових канальців. Так, циметидин збільшує як концентрацію метформіну в плазмі/крові, так і його AUC - на 60% і 40%, відповідно. Метформін не впливає на фармакокінетичні параметри циметидину. Слід дотримуватися обережності при застосуванні Галвуса Мет разом з препаратами, що впливають на функцію нирок або розподіл метформіну в організмі.
Інші препарати - деякі препарати можуть викликати гіперглікемію і сприяють зниженню ефективності гіпоглікемічних засобів. До таких препаратів належать тіазиди та інші діуретики, глюкокортикостероїди, фенотіазини, тиреоїдні гормони, естрогени, пероральні контрацептиви, фенітоїн, нікотинова кислота, симпатоміметики, антагоністи кальцію та ізоніазид. При призначенні таких супутніх препаратів або, навпаки, у разі їх відміни рекомендується ретельно контролювати ефективність метформіну (його гіпоглікемічну дію) і, у разі необхідності, коригувати дозу препарату. Не рекомендується одночасний прийом даназолу для уникнення гіперглікемічної дії останнього. При необхідності лікування даназолом і після припинення прийому останнього потрібна корекція дози метформіну під контролем рівня вмісту глюкози. Хлорпромазин: при прийомі у великих дозах (100 мг на добу) підвищує глікемію, знижуючи вивільнення інсуліну. При лікуванні нейролептиками і після припинення прийому останніх потрібна корекція дози препарату під контролем рівня глюкози.
Йодовмісні рентгеноконтрастні засоби: радтологическое дослідження із застосуванням йодовмісних рентгеноконтрастних засобів може викликати розвиток лактоацидозу у хворих на цукровий діабет на тлі функціональної ниркової недостатності.
Призначення у вигляді ін'єкцій бета-2 симпатоміметики: підвищують глікемію внаслідок стимуляції бета-2 рецепторів. У цьому випадку потрібен контроль глікемії. При необхідності рекомендується призначення інсуліну. При одночасному застосуванні метформіну з похідними сульфонілсечовини, інсуліном, акарбозою, саліцилатами можливе посилення гіпоглікемічної дії.
Оскільки при застосуванні метформіну у хворих з гострою алкогольною інтоксикацією підвищується ризик розвитку лактоацидозу (особливо при голодуванні, виснаженні або печінкової недостатності), при лікуванні Галвусом Мет слід утримуватися від вживання алкоголю та лікарських засобів, які містять етиловий спирт.
Вилдаглиптин добре переноситься при призначенні в дозі до 200 мг/добу. При застосуванні препарату в дозі 400 мг/добу можуть спостерігатися болі в м'язах, рідко-легкі та транзиторні парестезії, лихоманка, набряки і транзиторне підвищення концентрації ліпази (вище ВМН в 2 рази). При збільшенні дози вилдаглиптина до 600 мг/добу можливий розвиток набряків кінцівок, що супроводжуються парестезіями, і підвищенням концентрації креатинінфосфокінази, АсАт, С-реактивного білка і міоглобіну. Всі симптоми передозування та зміни лабораторних показників зникають після припинення застосування препарату.
Виведення препарату з організму за допомогою діалізу малоймовірне. Однак основний гідролізний метаболіт вилдаглиптина (LAY151) може бути видалений з організму шляхом гемодіалізу.
Відзначено кілька випадків передозування метформіну, в тому числі, в результаті прийому препарату всередину в кількості більше 50 грам. При передозуванні метформіну приблизно в 10% випадків спостерігалась гіпоглікемія (однак її зв'язок з прийомом препарату не встановлений); в 32% випадків відзначався лактоацидоз. Ранніми симптомами лактоацидозу є нудота, блювання, діарея, зниження температури тіла, болі в животі, болі в м'язах, у подальшому може відмічатися прискорене дихання, запаморочення, порушення свідомості і розвиток коми. Метформін виводиться з крові за допомогою гемодіалізу (з кліренсом до 170 мл/хв) без розвитку гемодинамічних порушень. Таким чином, гемодіаліз може застосовуватися для виведення метформіну з крові при передозуванні препарату.
У разі передозування необхідно проводити відповідне симптоматичне лікування, грунтуючись на стані хворого і клінічних проявах.
В сухому місці при температурі не вище 30°С.
18 міс.