Купить Фуросемид таблетки 40 мг, 50 шт.

Фуросемид

Furosemide

Таблетки

1 таблетка содержит
активное вещество: фуросемида 40 мг,
вспомогательные вещества: сахар молочный, крахмал картофельный, крахмал 1500, магния стеарат.

50 таблеток.

Фуросемид - быстродействующий диуретик с выраженным мочегонным эффектом. Фуросемид оказывает выраженное диуретическое, натрийуретическое, хлоруретическое действие, увеличивает выведение ионов калия, кальция, магния. Угнетает реабсорбцию ионов натрия, хлора в основном в толстом сегменте восходящей петли Генле.

При сердечной недостаточности уже через 20 мин приводит к снижению преднагрузки на сердце. Максимальный гемодинамический эффект достигается ко второму часу действия препарата, что обусловлено снижением тонуса венозных сосудов, уменьшением объема циркулирующей крови и межклеточной жидкости. Оказывает гипотензивное действие вследствие увеличения выведения натрия хлорида, снижения реакции гладкой мускулатуры сосудов на вазоконстрикторные воздействия и в результате уменьшения объема циркулирующей крови.

При внутривенном введении действие фуросемида развивается через 5 - 10 мин, достигает максимума через 30 мин; диуретический эффект продолжается в течение 2 часов, при сниженной функции почек - до 8 ч.

В период действия выведение ионов натрия значительно возрастает, однако после его прекращения скорость выведения уменьшается ниже исходного уровня (синдром «рикошета» или «отмены»). Феномен обусловлен резкой активацией ренин-ангиотензинового и других антинатрийуретических нейрогуморальных звеньев регуляции в ответ на массивный диурез, стимулирует аргининвазопрессивную и симпатическую системы. Уменьшает уровень предсердного натрийуретического фактора в плазме, вызывает вазоконстрикцию. Вследствие феномена «рикошета» при введении 1 раз в сутки может не оказывать существенного влияния на суточное выведение натрия и артериальное давление.

Абсорбция высокая, максимальная концентрация отмечается в плазме крови при приеме внутрь через 1 ч. Биодоступность — 60 - 70%. Относительный объем распределения — 0,2 л/кг. Связь с белками плазмы крови — 98%. Проникает через плацентарный барьер, выделяется с грудным молоком. Метаболизируется в печени. Секретируется в просвет почечных канальцев через существующую в проксимальном отделе нефрона систему транспорта анионов. 60 - 70% выделяется почками, остальная часть — кишечником. Период полувыведения — 1 - 1,5 ч.

Отеки сердечного или почечного происхождения. Отек печеночного происхождения (в комбинации с калийсберегающими средствами). Повышенное артериальное давление при хронической почечной недостаточности, в случае противопоказания к приему тиазидных мочегонных средств (или клиренс креатинина ниже 30 мл/мин). Гиперчувствительность, острый гломерулонефрит, острая почечная недостаточность с анурией (величина клубочковой фильтрации менее 3 - 5 мл/мин), тяжелая печеночная недостаточность, печеночная кома и прекома, стеноз мочеиспускательного канала, обструкция мочевыводящих путей камнем, прекоматозные состояния, гипергликемическая кома, гиперурикемия, подагра, декомпенсированный митральный или аортальный стеноз, гипертрофическая обструктивная кардиомиопатия, повышение центрального венозного давления (свыше 10 мм рт.ст.), артериальная гипотензия, острый инфаркт миокарда, панкреатит, нарушение водно-электролитного обмена и кислотно-щелочного равновесия (гипокалиемия, алкалоз, гиповолемия, гипонатриемия, гипохлоремия, гипокальциемия, гипомагниемия), дигиталисная интоксикация.

С осторожностью применяют при гиперплазии предстательной железы, системной красной волчанке, гипопротеинемии (риск развития ототоксичности), сахарном диабете (снижение толерантности к глюкозе), стенозирующем атеросклерозе церебральных артерий, беременности (особенно первая половина, возможно применение по жизненным показаниям), в период лактации.

При беременности применение фуросемида возможно только в течение короткого времени и лишь в том случае, когда предполагаемая польза терапии для матери превышает потенциальный риск для плода.

Поскольку фуросемид может выделяться с грудным молоком, а также подавлять лактацию, при необходимости применения в период лактации грудное вскармливание следует прекратить.

Фуросемид принимают внутрь. Доза зависит от течения и тяжести заболевания.
Взрослые. При отеках сердечного, почечного или печеночного происхождения:
- среднетяжелое состояние: ½-1 таблетка в день,
- тяжелое состояние: 2-3 таблетки в день в 1 или 2 приема, либо 3-4 таблетки в день в 2 приема.
При повышенном артериальном давлении у больных с хронической почечной недостаточностью: в сочетании с другими антигипертензивными средствами (антагонисты ренин-ангиотензиновой системы), рекомендуемые обычные дозы 20 - 120 мг в день в один или два приема.
Дети.
Для лечения отеков суточная доза 1-2 мг/кг веса тела в 1-2 приема.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: снижение АД, ортостатическая гипотензия, коллапс, тахикардия, аритмии, снижение ОЦК.

Со стороны ЦНС и периферической нервной системы: головокружение, головная боль, миастения, судороги икроножных мышц (тетания), парестезии, апатия, адинамия, слабость, вялость, сонливость, спутанность сознания.

Со стороны органов чувств: нарушения зрения и слуха.

Со стороны пищеварительной системы: снижение аппетита, сухость во рту, жажда, тошнота, рвота, запоры или диарея, холестатическая желтуха, панкреатит (обострение).

Со стороны мочеполовой системы: олигурия, острая задержка мочи (у больных с гипертрофией предстательной железы), интерстициальный нефрит, гематурия, снижение потенции.

Со стороны системы кроветворения: лейкопения, тромбоцитопения, агранулоцитоз, апластическая анемия.

Со стороны водно-электролитного обмена: гиповолемия, дегидратация (риск развития тромбоза и тромбоэмболии), гипокалиемия, гипонатриемия, гипохлоремия, гипокальциемия, гипомагниемия, метаболический алкалоз.

Со стороны обмена веществ: гиповолемия, гипокалиемия, гипонатриемия, гипохлоремия, гипокалиемический метаболический алкалоз (как следствие этих нарушений - артериальная гипотензия, головокружение, сухость во рту, жажда, аритмия, мышечная слабость, судороги), гиперурикемия (с возможным обострением подагры), гипергликемия.

Аллергические реакции: пурпура, крапивница, эксфолиативный дерматит, многоформная экссудативная эритема, васкулит, некротизирующий ангиит, кожный зуд, озноб, лихорадка, фотосенсибилизация, анафилактический шок.

На фоне курсового лечения необходимо периодически контролировать артериальное давление, содержание электролитов плазмы крови (в т.ч. Na+, Ca2+, K+, Mg2+), кислотно-основное состояние, содержание остаточного азота, креатинина, мочевой кислоты, функции печени и проводить, при необходимости, соответствующую коррекцию лечения.
Пациенты с повышенной чувствительностью к сульфаниламидам и производным сульфонилмочевины могут иметь перекрестную сенсибилизацию к фуросемиду.
При назначении высоких доз фуросемида во избежание развития гипонатриемии и метаболического алкалоза нецелесообразно ограничивать потребление поваренной соли.
Для профилактики гипокалиемии рекомендуется одновременное назначение препаратов калия или калийсберегающих диуретиков (спиронолактона), а также придерживаться диеты, богатой калием.
Подбор режима дозирования больным с асцитом на фоне цирроза печени, печеночной недостаточности нужно проводить в стационарных условиях (нарушения водно-электролитного баланса могут вызвать развитие печеночной комы). Показан регулярный контроль за содержанием электролитов плазмы.

При появлении или усилении азотемии и олигурии у больных с тяжелыми прогрессирующими заболеваниями почек рекомендуется приостановить лечение.
У больных сахарным диабетом или со сниженной толерантностью к глюкозе требуется периодический контроль уровня глюкозы в крови и моче.
У больных в бессознательном состоянии, с доброкачественной гиперплазией предстательной железы, сужением мочеточников или гидронефрозом, необходим контроль за мочеотделением (возможна острая задержка мочи).
Длительный прием может привести к гиповолемии.
В связи с наличием в составе лактозы, это лекарство противопоказано в случае врожденной галактоземии, синдрома мальабсорбции глюкозы и галактозы или дефицита лактазы.

Влияние на способность управлять автомобилем и потенциально опасными механизмами
Следует избегать занятий потенциально опасными видами деятельности, требующими повышенного внимания и быстроты психомоторных реакций.

При одновременном применении с антибиотиками группы аминогликозидов (в т.ч. с гентамицином, тобрамицином) возможно усиление нефро- и ототоксического действия.
Фуросемид уменьшает клиренс гентамицина и повышает концентрации в плазме крови гентамицина, а также тобрамицина.
При одновременном применении с антибиотиками группы цефалоспоринов, которые могут вызывать нарушения функции почек, существует риск усиления нефротоксичности.
При одновременном применении с бета-адреномиметиками (в т.ч. фенотеролом, тербуталином, сальбутамолом) и с ГКС возможно усиление гипокалиемии.
При одновременном применении с гипогликемическими средствами, инсулином возможно уменьшение эффективности гипогликемических средств и инсулина, т.к. фуросемид обладает способностью повышать содержание глюкозы в плазме крови.

При одновременном применении с ингибиторами АПФ усиливается антигипертензивное действие. Возможна выраженная артериальная гипотензия, особенно после приема первой дозы фуросемида, по-видимому, за счет гиповолемии, которая приводит к транзиторному усилению гипотензивного эффекта ингибиторов АПФ. Повышается риск нарушений функции почек и не исключается развитие гипокалиемии.
При одновременном применении с фуросемидом усиливаются эффекты недеполяризующих миорелаксантов.
При одновременном применении с индометацином, другими НПВС возможно уменьшение диуретического эффекта, по-видимому, вследствие угнетения синтеза простагландинов в почках и задержки натрия в организме под влиянием индометацина, который является неспецифическим ингибитором ЦОГ; уменьшение антигипертензивного действия.
Полагают, что подобным образом фуросемид взаимодействует и с другими НПВС.
При одновременном применении с НПВС, которые являются селективными ингибиторами ЦОГ-2, данное взаимодействие выражено в значительно меньшей степени или практически отсутствует.

При одновременном применении с астемизолом повышается риск развития аритмии.
При одновременном применении с ванкомицином возможно усиление ото- и нефротоксичности.
При одновременном применении с дигоксином, дигитоксином возможно повышение токсичности сердечных гликозидов, связанное с риском развития гипокалиемии на фоне приема фуросемида.
Имеются сообщения о развитии гипонатриемии при одновременном применении с карбамазепином.
При одновременном применении с колестирамином, колестиполом уменьшается абсорбция и диуретический эффект фуросемида.
При одновременном применении с лития карбонатом возможно усиление эффектов лития вследствие повышения его концентрации в плазме крови.
При одновременном применении с пробенецидом уменьшается почечный клиренс фуросемида.
При одновременном применении с соталолом возможна гипокалиемия и развитие желудочковой аритмии типа "пируэт".
При одновременном применении с теофиллином возможно изменение концентрации теофиллина в плазме крови.

При одновременном применении с фенитоином значительно уменьшается диуретическое действие фуросемида.
После внутривенного введения фуросемида на фоне терапии хлоралгидратом возможно повышение потоотделения, чувство жара, нестабильность АД, тахикардия.
При одновременном применении с цизапридом возможно усиление гипокалиемии.
Предполагается, что фуросемид может уменьшать нефротоксическое действие циклоспорина.
При одновременном применении с цисплатином возможно усиление ототоксического действия.

Симптомы: снижение артериального давления, коллапс, шок, гиповолемия, дегидратация, гемоконцентрация, аритмии, острая почечная недостаточность с анурией, тромбоз, тромбоэмболия, сонливость, спутанность сознания, паралич, апатия.

Лечение: коррекция водно-солевого баланса и кислотно-основного состояния, восполнение объема циркулирующей крови, симптоматическое лечение. Специфического антидота нет.

Препарат следует хранить в сухом, защищенном от света месте при температуре не выше 25°C.

2 года.

Фуросемід

Furosemide

Таблетки

1 таблетка містить
активна речовина: фуросеміду 40 мг,
допоміжні речовини: цукор молочний, крохмаль картопляний, крохмаль 1500, магнію стеарат.

50 таблеток.

Фуросемід - швидкодіючий діуретик з вираженим сечогінним ефектом. Фуросемід виявляє виражену діуретичну, натрийуретическое, хлоруретическое дію, збільшує виведення іонів калію, кальцію, магнію. Пригнічує реабсорбцію іонів натрію, хлору в основному в товстому сегменті висхідної петлі Генле.

При серцевій недостатності вже через 20 хв призводить до зниження переднавантаження на серце. Максимальний гемодинамічний ефект досягається до другого годині дії препарату, що обумовлено зниженням тонусу венозних судин, зменшенням об'єму циркулюючої крові і міжклітинної рідини. Чинить гіпотензивну дію внаслідок збільшення виведення натрію хлориду, зниження реакції гладкої мускулатури судин на вазоконстрикторного впливу і в результаті зменшення обсягу циркулюючої крові.

При внутрішньовенному введенні дія фуросеміду розвивається через 5 - 10 хв, досягає максимуму через 30 хв; діуретичний ефект триває протягом 2 годин, при зниженій функції нирок - до 8 ч.

У період дії виведення іонів натрію значно зростає, однак після його припинення швидкість виведення зменшується нижче вихідного рівня (синдром «рикошету» або «скасування»). Феномен обумовлений різкою активацією ренін-ангиотензинового та інших антинатрийуретических нейрогуморальних ланок регуляції у відповідь на масивний діурез, стимулює аргининвазопрессивную і симпатичну системи. Зменшує рівень передсердного натрійуретичного фактора в плазмі, викликає вазоконстрикцію. Внаслідок феномену «рикошету» при введенні 1 раз на добу може не мати істотного впливу на добове виведення натрію і артеріальний тиск.

Абсорбція висока, максимальна концентрація відзначається в плазмі крові при прийомі всередину через 1 ч. Біодоступність - 60 - 70%. Відносний об'єм розподілу - 0,2 л/кг Зв'язок з білками плазми - 98%. Проникає через плацентарний бар'єр, виділяється з грудним молоком. Метаболізується в печінці. Секретується в просвіт ниркових канальців через існуючу в проксимальному відділі нефрону систему транспорту аніонів. 60 - 70% виділяється нирками, решта - кишечником. Період напіввиведення - 1 - 1,5 ч.

Набряки серцевого або ниркового походження. Набряк печінкового походження (в комбінації з калійзберігаючими засобами). Підвищений артеріальний тиск при хронічній нирковій недостатності, у разі протипоказання до прийому тіазидних сечогінних засобів (або кліренс креатиніну нижче 30 мл/хв). Гіперчутливість, гострий гломерулонефрит, гостра ниркова недостатність з анурією (величина клубочкової фільтрації менше 3 - 5 мл/хв), тяжка печінкова недостатність, печінкова кома та прекома, стеноз сечівника, обструкція сечовивідних шляхів каменем, прекоматозному стані, гіперглікемічні кома, гіперурикемія, подагра, декомпенсований мітральний або аортальний стеноз, гіпертрофічна обструктивна кардіоміопатія, підвищення центрального венозного тиску (понад 10 мм рт.ст.), артеріальна гіпотензія, гострий інфаркт міокарда, панкреатит, порушення водно-електролітного обміну і кислотно-лужної рівноваги (гіпокаліємія, алкалоз, гіповолемія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокальціємія, гіпомагніємія), дигиталисная інтоксикація.

З обережністю застосовують при гіперплазії передміхурової залози, системному червоному вовчаку, гіпопротеїнемії (ризик розвитку ототоксичності), цукровому діабеті (зниження толерантності до глюкози), стенозуючому атеросклерозі церебральних артерій, вагітність (особливо перша половина, можливе застосування за життєвими показаннями), період лактації.

При вагітності застосування фуросеміду можливо тільки протягом короткого часу і лише у тому випадку, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода.

Оскільки фуросемід може виділятися з грудним молоком, а також пригнічувати лактацію, при необхідності застосування в період лактації грудне вигодовування слід припинити.

Фуросемід приймають всередину. Доза залежить від перебігу та тяжкості захворювання.
Дорослі. При набряках серцевого, ниркового або печінкового походження:
- середньотяжкий стан: ½-1 таблетка в день,
- тяжкий стан: 2-3 таблетки на день в 1 або 2 прийоми, або 3-4 таблетки на день у 2 прийоми.
При підвищеному артеріальному тиску у хворих з хронічною нирковою недостатністю: у поєднанні з іншими антигіпертензивними засобами (антагоністи ренін-ангіотензинової системи), рекомендовані звичайні дози 20 - 120 мг на день в один або два прийоми.
Діти.
Для лікування набряків добова доза 1-2 мг/кг ваги тіла в 1-2 прийоми.

З боку серцево-судинної системи: зниження АТ, ортостатична гіпотензія, колапс, тахікардія, аритмії, зниження ОЦК.

З боку ЦНС і периферичної нервової системи: запаморочення, головний біль, міастенія, судоми литкових м'язів (тетанія), парестезії, апатія, адинамія, слабкість, млявість, сонливість, сплутаність свідомості.

З боку органів чуття: порушення зору і слуху.

З боку травної системи: зниження апетиту, сухість у роті, спрага, нудота, блювота, запори або діарея, холестатична жовтяниця, панкреатит (загострення).

З боку сечостатевої системи: олігурія, гостра затримка сечі (у хворих з гіпертрофією передміхурової залози), інтерстиціальний нефрит, гематурія, зниження потенції.

З боку системи кровотворення: лейкопенія, тромбоцитопенія, агранулоцитоз, апластична анемія.

З боку водно-електролітного обміну: гіповолемія, дегідратація (ризик розвитку тромбозу і тромбоемболії), гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокальціємія, гіпомагніємія, метаболічний алкалоз.

З боку обміну речовин: гіповолемія, гіпокаліємія, гіпонатріємія, гіпохлоремія, гіпокаліємічний метаболічний алкалоз (як наслідок цих порушень - артеріальна гіпотензія, запаморочення, сухість у роті, спрага, аритмія, м'язова слабкість, судоми), гіперурикемія (з можливим загостренням подагри), гіперглікемія.

Алергічні реакції: пурпура, кропив'янка, ексфоліативний дерматит, багатоформна ексудативна еритема, васкуліт, некротизуючий ангіїт, шкірний свербіж, озноб, лихоманка, фотосенсибілізація, анафілактичний шок.

На тлі курсового лікування необхідно періодично контролювати артеріальний тиск, вміст електролітів плазми крові (в т. ч. Na , Ca2 , K , Mg2 ), кислотно-основний стан, вміст залишкового азоту, креатиніну, сечової кислоти, функції печінки і проводити, при необхідності відповідну корекцію лікування.
Пацієнти з підвищеною чутливістю до сульфаніламідів і похідних сульфонілсечовини можуть мати перехресну сенсибілізацію до фуросеміду.
При призначенні високих доз фуросеміду, щоб уникнути розвитку гіпонатріємії та метаболічного алкалозу недоцільно обмежувати споживання кухонної солі.
Для профілактики гіпокаліємії рекомендується одночасне призначення препаратів калію або калійзберігаючих діуретиків (спіронолактону), а також дотримуватися дієти, багатої калієм.
Підбір режиму дозування хворим з асцитом на тлі цирозу печінки, печінковій недостатності слід проводити в стаціонарних умовах (порушення водно-електролітного балансу можуть спричинити розвиток печінкової коми). Показаний регулярний контроль за вмістом електролітів плазми.

При появі або посиленні азотемії та олігурії у хворих з тяжкими прогресуючими захворюваннями нирок рекомендується припинити лікування.
У хворих на цукровий діабет або зі зниженою толерантністю до глюкози потрібен періодичний контроль рівня глюкози в крові та сечі.
У хворих у непритомному стані, з доброякісною гіперплазією передміхурової залози, звуженням сечоводів або гідронефрозом необхідний контроль за сечовиділенням (можлива гостра затримка сечі).
Тривалий прийом може призвести до гіповолемії.
У зв'язку з наявністю у складі лактози, це ліки протипоказано у разі вродженої галактоземии, синдрому мальабсорбції глюкози і галактози або дефіциту лактази.

Вплив на здатність керувати автомобілем та потенційно небезпечними механізмами
Слід уникати занять потенційно небезпечними видами діяльності, що вимагають підвищеної уваги і швидкості психомоторних реакцій.

При одночасному застосуванні з антибіотиками групи аміноглікозидів (в т. ч. з гентаміцином, тобраміцином) можливо посилення нефро - і ототоксичної дії.
Фуросемід зменшує кліренс гентаміцину та підвищує концентрації в плазмі крові гентаміцину, а також тобраміцину.
При одночасному застосуванні з антибіотиками групи цефалоспоринів, які можуть викликати порушення функції нирок існує ризик посилення нефротоксичності.
При одночасному застосуванні з бета-адреноміметиками (у т. ч. фенотеролом, тербуталином, сальбутамолом) і з ГКС можливо посилення гіпокаліємії.
При одночасному застосуванні з гіпоглікемічними засобами, інсуліном можливе зменшення ефективності гіпоглікемічних засобів та інсуліну, т. к. фуросемід має здатність підвищувати вміст глюкози в плазмі крові.

При одночасному застосуванні з інгібіторами АПФ посилюється антигіпертензивна дія. Можлива виражена артеріальна гіпотензія, особливо після прийому першої дози фуросеміду, мабуть, за рахунок гіповолемії, яка призводить до транзиторному посилення гіпотензивного ефекту інгібіторів АПФ. Підвищується ризик порушень функції нирок і не виключається розвиток гіпокаліємії.
При одночасному застосуванні з фуросемідом посилюються ефекти недеполяризуючих міорелаксантів.
При одночасному застосуванні з індометацином, іншими НПЗЗ можливе зменшення діуретичного ефекту, мабуть, внаслідок пригнічення синтезу простагландинів у нирках та затримки натрію в організмі під впливом індометацину, який є неспецифічним інгібітором ЦОГ; зменшення антигіпертензивної дії.
Вважають, що подібним чином фуросемід взаємодіє і з іншими НПЗЗ.
При одночасному застосуванні з НПЗЗ, які є селективними інгібіторами ЦОГ-2, дане взаємодія виражена в значно меншій мірі або практично відсутній.

При одночасному застосуванні з астемізолом підвищується ризик розвитку аритмії.
При одночасному застосуванні з ванкоміцином можливе посилення ото - і нефротоксичності.
При одночасному застосуванні з дигоксином, дигітоксином можливо підвищення токсичності серцевих глікозидів, пов'язане з ризиком розвитку гіпокаліємії на фоні прийому фуросеміду.
Є повідомлення про розвиток гіпонатріємії при одночасному застосуванні з карбамазепіном.
При одночасному застосуванні з колестираміном, колестиполом зменшується абсорбція і діуретичний ефект фуросеміду.
При одночасному застосуванні з літію карбонатом можливе посилення ефектів літію внаслідок підвищення його концентрації в плазмі крові.
При одночасному застосуванні з пробенецидом зменшується нирковий кліренс фуросеміду.
При одночасному застосуванні з соталолом можлива гіпокаліємія і розвиток шлуночкової аритмії типу "пірует".
При одночасному застосуванні з теофіліном можливо зміна концентрації теофіліну в плазмі крові.

При одночасному застосуванні з фенітоїном значно зменшується діуретичну дію фуросеміду.
Після внутрішньовенного введення фуросеміду на тлі терапії хлоралгидратом можливе підвищення потовиділення, відчуття жару, нестабільність артеріального тиску, тахікардія.
При одночасному застосуванні з цизапридом можливо посилення гіпокаліємії.
Передбачається, що фуросемід може зменшувати нефротоксичну дію циклоспорину.
При одночасному застосуванні з цисплатином можливе посилення ототоксичної дії.

Симптоми: зниження артеріального тиску, колапс, шок, гіповолемія, дегідратація, гемоконцентрація, аритмії, гостра ниркова недостатність з анурією, тромбоз, тромбоемболія, сонливість, сплутаність свідомості, параліч, апатія.

Лікування: корекція водно-сольового балансу і кислотно-основного стану, поповнення об'єму циркулюючої крові, симптоматичне лікування. Специфічного антидоту немає.

Препарат слід зберігати в сухому, захищеному від світла місці при температурі не вище 25°C.

2 роки.