Купить Эуфиллин ампулы 2.4%, 10 мл, 10 шт.

Эуфиллин

Euphyllinum

Раствор для внутривенного введения

1 мл раствора для внутривенного введения содержит:
активное вещество: аминофиллин 24 мг

10 ампул по 10 мл.

Эуфиллин - бронхолитическое средство, ингибитор ФДЭ. Представляет собой этилендиаминовую соль теофиллина (что облегчает растворимость и увеличивает абсорбцию). Оказывает бронхорасширяющее действие, обусловленное, по-видимому, прямым расслабляющим влиянием на гладкую мускулатуру дыхательных путей и кровеносных сосудов легких. Полагают, что это действие вызвано избирательным подавлением активности специфических ФДЭ, что приводит к повышению внутриклеточной концентрации цАМФ. Результаты экспериментальных исследований in vitro показывают, что основную роль, по-видимому, играют изоферменты III и IV типов. Подавление активности этих изоферментов может также вызывать некоторые побочные эффекты аминофиллина (теофиллина), в т.ч. рвоту, артериальную гипотензию и тахикардию. Блокирует аденозиновые (пуриновые) рецепторы, что может быть одним из факторов действия на бронхи.

Уменьшает гиперреактивность дыхательных путей, связанную с поздней фазой реакции, вызываемой вдыханием аллергенов, посредством неизвестного механизма, который не относится к ингибированию ФДЭ или к блокаде действия аденозина. Имеются сообщения о том, что аминофиллин увеличивает число и активность Т-супрессоров в периферической крови.
Повышает мукоцилиарный клиренс, стимулирует сокращение диафрагмы, улучшает функцию дыхательных и межреберных мышц, стимулирует дыхательный центр, повышает его чувствительность к углекислому газу и улучшает альвеолярную вентиляцию, что в конечном итоге приводит к снижению тяжести и частоты эпизодов апноэ. Нормализуя дыхательную функцию, способствует насыщению крови кислородом и снижению концентрации углекислоты. Усиливает вентиляцию легких в условиях гипокалиемии.

Оказывает стимулирующее влияние на деятельность сердца, увеличивает силу и ЧСС, увеличивает коронарный кровоток и повышает потребность миокарда в кислороде. Снижает тонус кровеносных сосудов (главным образом сосудов мозга, кожи и почек). Оказывает периферическое венодилатирующее действие, уменьшает легочное сосудистое сопротивление, понижает давление в малом круге кровообращения. Увеличивает почечный кровоток, оказывает умеренный диуретический эффект. Расширяет внепеченочные желчные пути. Стабилизирует мембраны тучных клеток, тормозит высвобождение медиаторов аллергических реакций. Тормозит агрегацию тромбоцитов (подавляет фактор активации тромбоцитов и PgE2α), повышает устойчивость эритроцитов к деформации (улучшает реологические свойства крови), уменьшает тромбообразование и нормализует микроциркуляцию. Обладает токолитическим действием, повышает кислотность желудочного сока. В высоких дозах обладает эпилептогенным действием.

В организме аминофиллин метаболизируется при физиологических значениях pH с высвобождением свободного теофиллина. Бронходилатирующие свойства проявляются при концентрациях теофиллина в плазме крови 10-20 мкг/мл. Концентрация свыше 20 мг/мл является токсической. Возбуждающий эффект на дыхательный центр реализуется при более низкой концентрации - 5-10 мкг/мл.
Связывание теофиллина с белками плазмы составляет приблизительно 40%; у новорожденных, а также у взрослых с заболеваниями связывание уменьшается. Связывание с белками плазмы у взрослых составляет около 60%, у новорожденных - 36%, у больных циррозом печени - 36%. Проникает через плацентарный барьер (концентрация в сыворотке крови плода несколько выше, чем в сыворотке матери). Выделяется с грудным молоком.

Теофиллин метаболизируется в печени при участии нескольких изоферментов цитохрома P450, наиболее важным из которых является CYP1A2. В процессе метаболизма образуются 1,3-диметилмочевая кислота, 1-метилмочевая кислота и 3-метилксантин. Эти метаболиты выводятся с мочой. В неизмененном виде у взрослых выводится 10%. У новорожденных значительная часть выводится в виде кофеина (из-за незрелости путей его дальнейшего метаболизма), в неизмененном виде - 50%.
Значительные индивидуальные различия скорости печеночного метаболизма теофиллина являются причиной выраженной вариабельности значений клиренса, концентрации в плазме, периода полувыведения. На печеночный метаболизм влияют такие факторы как возраст, пристрастие к курению табака, диета, заболевания, одновременно проводимая лекарственная терапия.

T1/2 теофиллина у некурящих пациентов с бронхиальной астмой практически без патологических изменений со стороны других органов и систем составляет 6-12 часов, у курящих - 4-5 часов, у детей - 1-5 часов, у новорожденных и недоношенных детей - 10-45 часов.
T1/2 теофиллина увеличивается у лиц пожилого возраста и у пациентов с сердечной недостаточностью или заболеваниями печени.
Клиренс уменьшается при сердечной недостаточности, нарушениях функции печени, хроническом алкоголизме, отеке легких, хронической обструктивной болезни легких.
Этилендиамин не влияет на фармакокинетику теофиллина.

астматический статус (дополнительная терапия), апноэ новорожденных, нарушение мозгового кровообращения по ишемическому типу (в составе комбинированной терапии), левожелудочковая недостаточность с бронхоспазмом и нарушением дыхания по типу Чейн-Стокса, отечный синдром почечного генеза (в составе комплексной терапии); острая и хроническая сердечная недостаточность (в составе комбинированной терапии). повышенная чувствительность к аминофиллину и теофиллину. тяжелая артериальная гипер- или гипотензия, тахиаритмии, язвенная болезнь желудка и двенадцатиперстной кишки в фазе обострения, гиперацидный гастрит, тяжелые нарушения функции печени и/или почек, эпилепсия, геморрагический инсульт, кровоизлияние в сетчатку глаза, одновременное применение с эфедрином у детей, детский возраст (до 12 лет).

Теофиллин проникает через плацентарный барьер. Применение аминофиллина при беременности может привести к созданию потенциально опасных концентраций теофиллина и кофеина в плазме крови новорожденного. Новорожденным, матери которых при беременности получали аминофиллин (особенно в III триместре), требуется медицинское наблюдение для контроля возможных симптомов интоксикации теофиллина.
Теофиллин выделяется с грудным молоком. При применении аминофиллина у кормящей матери в период лактации возможно появление раздражительности у ребенка.
Таким образом, применение аминофиллина при беременности и в период лактации (грудного вскармливания) возможно в случаях, когда предполагаемая польза терапии для матери превышает потенциальный риск для плода или ребенка.

Дозу препарата устанавливают индивидуально.
При необходимости дозу препарата можно увеличивать с интервалом в 2-3 дня до достижения оптимального терапевтического эффекта.
Длительность курса лечения от нескольких дней до нескольких месяцев.

Внутривенное введение препарата следует осуществлять осторожно и медленно, по крайней мере в течение 5 минут. Дозу препарата подбирают индивидуально, учитывая возможность различной скорости выведения у различных пациентов.

Со стороны ЦНС: головокружение, нарушения сна, беспокойство, тремор, судороги.

Со стороны сердечно-сосудистой системы: ощущение сердцебиение, нарушения сердечного ритма; при быстром в/в введении - появление болей в области сердца, снижение АД, тахикардия (в т.ч. у плода при приеме в III триместре беременности), аритмии, снижение АД, кардиалгия, увеличение частоты приступов стенокардии.

Со стороны пищеварительной системы: тошнота, рвота, гастроэзофагеальный рефлюкс, изжога, обострение язвенной болезни, диарея; при продолжительном приеме внутрь - анорексия.

Со стороны мочевыделительной системы: альбуминурия, гематурия.

Аллергические реакции: кожная сыпь, зуд, лихорадка.

Со стороны обмена веществ: редко - гипогликемия.

Местные реакции: уплотнение, гиперемия, болезненность в месте инъекции; при ректальном применении раздражение слизистой оболочки прямой кишки, проктит.

Прочие: боль в груди, тахипноэ, ощущение приливов к лицу, альбуминурия, гематурия, гипогликемия, усиление диуреза, повышенное потоотделение.

C осторожностью применять при тяжелой коронарной недостаточности (острая фаза инфаркта миокарда, стенокардия), распространенном атеросклерозе, гипертрофической обструктивной кардиомиопатии, частой желудочковой экстрасистолии, повышенной судорожной готовности, при печеночной и/или почечной недостаточности, язвенной болезни желудка и двенадцатиперстной кишки (в анамнезе), при недавно перенесенном кровотечении из ЖКТ, неконтролируемом гипотиреозе (возможность кумуляции) или тиреотоксикозе, при длительной гипертермии, гастроэзофагеальном рефлюксе, гипертрофии предстательной железы, у пациентов в пожилого возраста, у детей (особенно внутрь).
Коррекция режима дозирования аминофиллина может потребоваться при сердечной недостаточности, нарушениях функции печени, хроническом алкоголизме, лихорадке, ОРЗ.
У пациентов пожилого возраста может потребоваться уменьшение дозы.
При замене применяемой лекарственной формы аминофиллина на другую необходимо клиническое наблюдение и контроль концентрации теофиллина в плазме крови.
Аминофиллин не применяют одновременно с другими производными ксантина. В период лечения следует избегать употребления пищевых продуктов, содержащих производные ксантина (крепкий кофе, чай).

С осторожностью применяют одновременно с антикоагулянтами, с другими производными теофиллина или пурина.
Следует избегать одновременного применения с бета-адреноблокаторами.
Аминофиллин не следует применять одновременно с раствором глюкозы.

При одновременном применении с симпатомиметиками происходит взаимное усиление действия; с бета-адреноблокаторами и препаратами лития - действие взаимно уменьшается. Интенсивность действия аминофиллина может уменьшаться (вследствие увеличения его клиренса) при одновременном применении с фенобарбиталом, рифампицином, изониазидом, карбамазепином, сульфинпиразоном, фенитоином, а также у курящих.
Интенсивность действия аминофиллина может увеличиваться (вследствие уменьшения его клиренса) при одновременном применении с антибиотиками из группы макролидов, линкомицином, с хинолонами, аллопуринолом, бета-адреноблокаторами, циметидином, дисульфирамом, флувоксамином, гормональными контрацептивами для приема внутрь, изопреналином, вилоксазином и при вакцинации против гриппа.
Производные ксантина могут потенцировать гипокалиемию, обусловленную действием стимуляторов β2-адренорецепторов, кортикостероидов и диуретиков.
Противодиарейные препараты и энтеросорбенты снижают всасывание аминофиллина.
Фармацевтически несовместим с растворами кислот.

При передозировке наблюдаются гиперемия кожи лица, бессонница, двигательное возбуждение, тревожность, светобоязнь, анорексия, диарея, тошнота, рвота, боли в эпигастральной области, желудочно-кишечное кровотечение, тахикардия, желудочковые аритмии, тремор, генерализованные судороги, гипервентиляция, резкое понижение артериального давления. При тяжелом отравлении могут развиться эпилептоидные припадки (особенно у детей без возникновения каких-либо предвестников), гипоксия, метаболический ацидоз, гипергликемия, гипокалиемия, некроз скелетных мышц, спутанность сознания, почечная недостаточность с миоглобинурией.

Лечение передозировки зависит от клинической картины, включает отмену препарата, стимуляцию выведения его из организма (форсированный диурез, гемосорбция, плазмосорбция, гемодиализ, перитонеальный диализ) и назначение симптоматических средств. Для купирования судорог применяется диазепам (в инъекциях). Нельзя применять барбитураты. При выраженной интоксикации (содержание эуфиллина более 50 г/л) рекомендован гемодиализ.

В защищенном от света месте при температуре от 10 до 25С. Замораживание недопустимо

Еуфілін

Euphyllinum

Розчин для внутрішньовенного введення

1 мл розчину для внутрішньовенного введення містить:
активна речовина: аминофиллин 24 мг

10 ампул по 10 мл

Еуфілін - бронхолітичну засіб, інгібітор ФДЕ. Являє собою этилендиаминовую сіль теофіліну (що полегшує розчинність і збільшує абсорбцію). Має бронхорозширюючу дію, обумовлене, очевидно, прямим розслаблюючим впливом на гладку мускулатуру дихальних шляхів і кровоносних судин легенів. Вважають, що це дія спричинена вибірковим пригніченням активності специфічних ФДЕ, що призводить до підвищення внутрішньоклітинної концентрації цАМФ. Результати експериментальних досліджень in vitro показують, що основну роль, мабуть, грають ізоферменти III і IV типів. Пригнічення активності цих ізоферментів може також викликати деякі побічні ефекти аминофиллина (теофіліну), в т. ч. блювання, артеріальну гіпотензію і тахікардію. Блокує аденозинові (пуринові) рецептори, що може бути одним з чинників дії на бронхи.

Зменшує гіперреактивність дихальних шляхів, пов'язану з пізньою фазою реакції, що викликається вдиханням алергенів, за допомогою невідомого механізму, який не відноситься до інгібування ФДЕ або до блокади дії аденозину. Є повідомлення про те, що аминофиллин збільшує число і активність Т-супресорів у периферичній крові.
Підвищує мукоциліарний кліренс, стимулює скорочення діафрагми, поліпшує функцію дихальних і міжреберних м'язів, стимулює дихальний центр, підвищує його чутливість до вуглекислого газу і поліпшує альвеолярну вентиляцію, що в кінцевому підсумку призводить до зниження тяжкості та частоти епізодів апное. Нормалізуючи дихальну функцію, сприяє насиченню крові киснем і зниження концентрації вуглекислоти. Підсилює вентиляцію легень в умовах гіпокаліємії.

Виявляє стимулюючий вплив на діяльність серця, збільшує силу і ЧСС, збільшує коронарний кровотік і підвищує потребу міокарда в кисні. Знижує тонус кровоносних судин (головним чином судин мозку, шкіри і нирок). Надає периферичний венодилатирующее дію, зменшує легеневий судинний опір, знижує тиск у малому колі кровообігу. Збільшує нирковий кровотік, виявляє помірний діуретичний ефект. Розширює позапечінкові жовчні шляхи. Стабілізує мембрани тучних клітин, гальмує вивільнення медіаторів алергічних реакцій. Гальмує агрегацію тромбоцитів (пригнічує фактор активації тромбоцитів і PgE2α), підвищує стійкість еритроцитів до деформації (поліпшує реологічні властивості крові), зменшує тромбоутворення та нормалізує мікроциркуляцію. Володіє токолитическим дією, підвищує кислотність шлункового соку. У високих дозах має епілептогенних дією.

В організмі аминофиллин метаболізується при фізіологічних значеннях pH з вивільненням вільного теофіліну. Бронходилатирующие властивості проявляються при концентрації теофіліну в плазмі крові 10-20 мкг/мл Концентрація понад 20 мг/мл є токсичною. Збуджувальний вплив на дихальний центр реалізується при більш низькій концентрації - 5-10 мкг/мл
Зв'язування теофіліну з білками плазми становить приблизно 40%; у новонароджених, а також у дорослих з захворюваннями зв'язування зменшується. Зв'язування з білками плазми у дорослих становить близько 60%, у новонароджених - 36%, у хворих на цироз печінки - 36%. Проникає через плацентарний бар'єр (концентрація в сироватці крові плода вища, ніж у сироватці матері). Виділяється з грудним молоком.

Теофілін метаболізується в печінці за участі декількох ізоферментів цитохрому P450, найбільш важливим з яких є CYP1A2. В процесі метаболізму утворюються 1,3-диметилмочевая кислота, 1-метилмочевая кислота і 3-метилксантини. Ці метаболіти виводяться з сечею. У незміненому вигляді у дорослих виводиться 10%. У новонароджених значна частина виводиться у вигляді кофеїну (через незрілість шляхів його подальшого метаболізму), у незміненому вигляді - 50%.
Значні індивідуальні відмінності швидкості печінкового метаболізму теофіліну є причиною вираженої варіабельності значень кліренсу, концентрації в плазмі, період напіввиведення. На печінковий метаболізм впливають такі фактори як вік, пристрасть до куріння тютюну, дієта, захворювання, одночасно проводиться медикаментозна терапія.

T1/2 теофіліну у некурящих пацієнтів з бронхіальною астмою практично без патологічних змін з боку інших органів і систем становить 6-12 годин, у тих, що палять - 4-5 годин, у дітей - 1-5 годин, у новонароджених та недоношених дітей - 10-45 годин.
T1/2 теофіліну збільшується в осіб літнього віку та у пацієнтів із серцевою недостатністю або захворюваннями печінки.
Кліренс зменшується при серцевій недостатності, порушеннях функції печінки, хронічному алкоголізмі, набряку легенів, хронічної обструктивної хвороби легень.
Етилендіамін не впливає на фармакокінетику теофіліну.

астматичний статус (додаткова терапія), апное новонароджених, порушення мозкового кровообігу за ішемічним типом (у складі комбінованої терапії), лівошлуночкова недостатність з бронхоспазмом і порушенням дихання за типом Чейн-Стокса, набряковий синдром ниркового генезу (у складі комплексної терапії); гостра і хронічна серцева недостатність (у складі комбінованої терапії). підвищена чутливість до аминофиллину і теофіліну. тяжка артеріальна гіпер - або гіпотензія, тахіаритмії, виразкова хвороба шлунка та дванадцятипалої кишки у фазі загострення, гіперацидний гастрит, тяжкі порушення функції печінки і/або нирок, епілепсія, геморагічний інсульт, крововилив у сітківку ока, одночасне застосування з ефедрином у дітей, дитячий вік (до 12 років).

Теофілін проникає через плацентарний бар'єр. Застосування аминофиллина при вагітності може призвести до створення потенційно небезпечних концентрацій теофіліну і кофеїну в плазмі крові новонародженого. Немовлят, матері яких під час вагітності отримували аминофиллин (особливо в III триместрі), потрібне медичне спостереження для контролю можливих симптомів інтоксикації теофіліну.
Теофілін виділяється з грудним молоком. При застосуванні аминофиллина у годуючої матері в період лактації можливо поява дратівливості у дитини.
Таким чином, застосування аминофиллина при вагітності і в період лактації (грудного вигодовування) можливо у випадках, коли передбачувана користь терапії для матері перевищує потенційний ризик для плода або дитини.

Дозу препарату встановлюють індивідуально.
При необхідності дозу препарату можна збільшувати з інтервалом у 2-3 дні до досягнення оптимального терапевтичного ефекту.
Тривалість курсу лікування-від декількох днів до декількох місяців.

Внутрішньовенне введення препарату слід здійснювати обережно і повільно, принаймні протягом 5 хвилин. Дозу препарату підбирають індивідуально, враховуючи можливість різної швидкості виведення у різних пацієнтів.

З боку ЦНС: запаморочення, порушення сну, неспокій, тремор, судоми.

З боку серцево-судинної системи: відчуття серцебиття, порушення серцевого ритму; при швидкому в/в введенні - поява болю в області серця, зниження артеріального тиску, тахікардія (у т.ч. у плода при прийомі в III триместрі вагітності), аритмії, зниження артеріального тиску, кардіалгія, збільшення частоти нападів стенокардії.

З боку травної системи: нудота, блювання, гастроезофагеальний рефлюкс, печія, загострення виразкової хвороби, діарея; при тривалому прийомі всередину - анорексія.

З боку сечовидільної системи: альбумінурія, гематурія.

Алергічні реакції: шкірний висип, свербіж, лихоманка.

З боку обміну речовин: рідко - гіпоглікемія.

Місцеві реакції: ущільнення, гіперемія, болючість у місці ін'єкції; при ректальному застосуванні подразнення слизової оболонки прямої кишки, проктит.

Інші: біль у грудях, тахіпное, відчуття припливів до обличчя, альбумінурія, гематурія, гіпоглікемія, посилення діурезу, підвищене потовиділення.

C обережністю застосовувати при тяжкій коронарної недостатності (гостра фаза інфаркту міокарда, стенокардія), поширеному атеросклерозі, гіпертрофічної обструктивної кардіоміопатії, частої шлуночкової екстрасистолії, підвищеної судомної готовності, при печінковій і/або нирковій недостатності, виразковій хворобі шлунка і дванадцятипалої кишки (в анамнезі), при нещодавно перенесеному кровотечі з ШКТ, неконтрольованому гіпотиреозі (можливість кумуляції) або тиреотоксикозі, при тривалої гіпертермії, гастроэзофагеальном рефлюксі, гіпертрофії передміхурової залози, пацієнтів літнього віку, у дітей (особливо всередину).
Корекція режиму дозування аминофиллина може знадобитися при серцевій недостатності, порушеннях функції печінки, хронічному алкоголізмі, лихоманці, ГРЗ.
У пацієнтів літнього віку може знадобитися зменшення дози.
При заміні застосованої лікарської форми аминофиллина на іншу необхідне клінічне спостереження і контроль концентрації теофіліну в плазмі крові.
Аминофиллин не застосовують одночасно з іншими похідними ксантину. В період лікування слід уникати вживання харчових продуктів, що містять похідні ксантину (міцний кава, чай).

З обережністю застосовують одночасно з антикоагулянтами, з іншими похідними теофіліну або пурину.
Слід уникати одночасного застосування з бета-адреноблокаторами.
Аминофиллин не слід застосовувати одночасно з розчином глюкози.

При одночасному застосуванні з симпатоміметиками відбувається взаємне посилення дії; з бета-адреноблокаторами і препаратами літію - дія взаємно зменшується. Інтенсивність дії аминофиллина може знижуватися (внаслідок збільшення його кліренсу) при одночасному застосуванні з фенобарбіталом, рифампіцином, ізоніазидом, карбамазепіном, сульфинпиразоном, фенітоїном, а також у курців.
Інтенсивність дії аминофиллина може збільшуватися (внаслідок зменшення його кліренсу) при одночасному застосуванні з антибіотиками групи макролідів, лінкоміцином, з хінолонами, алопуринолом, бета-адреноблокаторами, циметидином, дисульфірамом, флувоксаміном, гормональними контрацептивами для прийому всередину, изопреналином, вилоксазином і при вакцинації проти грипу.
Похідні ксантину можуть потенціювати гіпокаліємію, спричинену дією стимуляторів β2-адренорецепторів, кортикостероїдів і діуретиків.
Протидіарейні препарати та ентеросорбенти знижують всмоктування аминофиллина.
Фармацевтично несумісний з розчинами кислот.

При передозуванні спостерігаються гіперемія шкіри обличчя, безсоння, рухове збудження, тривожність, світлобоязнь, анорексія, діарея, нудота, блювання, болі в епігастральній ділянці, шлунково-кишкова кровотеча, тахікардія, шлуночкові аритмії, тремор, генералізовані судоми, гіпервентиляція, різке зниження артеріального тиску. При тяжкому отруєнні можуть розвинутися епілептоідние напади (особливо у дітей без виникнення будь-яких провісників), гіпоксія, метаболічний ацидоз, гіперглікемія, гіпокаліємія, некроз скелетних м'язів, сплутаність свідомості, ниркова недостатність з міоглобінурією.

Лікування передозування залежить від клінічної картини, включає скасування препарату, стимуляцію виведення його з організму (форсований діурез, гемосорбція, плазмосорбция, гемодіаліз, перитонеальний діаліз) і призначення симптоматичних засобів. Для купірування судом застосовується діазепам (в ін'єкціях). Не можна застосовувати барбітурати. При вираженій інтоксикації (зміст еуфіліну більше 50 г/л) рекомендований гемодіаліз.

У захищеному від світла місці при температурі від 10 до 25С. Заморожування неприпустимо